V
- Привіт, красень, - привіталася з хлопцем незнайомка.
- Потанцюємо? – запропонувала дівчина.
Незнайомка була в дуже ефектній та сексуальній сукні червоного кольору з великим вирізом декольте. Красуня з п’ятим розміром грудей, що призводить до морального фурору будь – якого чоловіка. Зверталася красива блакитноока дівчина до самотнього юнака, який сидів за столиком.
- Звичайно. – відповів хлопець. Юнак був сильно здивованим пропозицією дівчини потанцювати і радісним водночас.
«Ух ти! Не треба говорити дурниці! І дивитися на її груди теж!» - перше, що прийшло в голову хлопцеві.
«Просто треба спокійно потанцювати з нею. О, Боже! Які в неї очі!» - лунали думки хлопця.
«Яка вона красива! Так! Треба бути пильним і уважним!» - продовжували появлятися все нові і нові думки в голові молодого хлопця.
«Не ставати їй на ноги! Якщо пригадати перелом двох пальців на нозі у моєї нещасної партнерки на танцях Оксани, після мого неочікуваного стрибка вправо для синхронного повороту у вальсі, можна вважати, що я вмію танцювати. Оксана була винна у невмінні азів танцювальних рухів, а не я, але коли приїхала «швидка» - всі звинувачували саме мене.» - появлялися неприємні спогади з минулого в голові Олексія.
«Треба сказати такій прекрасній дівчині якийсь комплімент, щось про очі, волосся і так далі.» - думками хлопець задавав собі вказівки для того, щоб не помилитися в даній ситуації.
***
Нічний клуб. Всі танцюють і веселяться.
«А мене взяли за компанію.» - сумно думав в самотності Олексій.
«Вони мені не друзі!» - продовжував роздумувати хлопець, дивлячись здалека за «псевдо» друзями, які його взяли з собою, щоб присоромити.
«Наївний або дурний? Цікаво, чого більше в мене дурні в голові чи наївності про своїх «друзів»?» - запитував сам себе в роздумах молодий хлопець.
«Можливо, для них це весело. Знущатися наді мною.» - думав Олексій, сидячи за столом в нічному клубі.
«Сиджу за столом один. Чесно, в гуртожитку мені навіть веселіше. Там книги, які занурюють мене в інші світи. Є комп’ютер і велика добірка фільмів і серіалів. А тут сумно самому. Сидіти і пити найдешевше пиво та дивитися, як мої друзі веселяться. Зразу вирішив – знайомлюся з дівчиною. Але підходив до одної дівчини – хотів потанцювати з нею. Вона зміряла мене поглядом і зразу захотілося їй в туалет. Й досі не збагну, чому вона так швидко втекла від мене? Так, я не красивий, але чи це головне? Може, я погано пахну? Та ні. Що зі мною не так?» - блукав у своїх думках Олексій.
«Я не здавався і знову запропонував іншій дівчині коктейль для знайомства(можливо на цей раз вдасться познайомитися), а вона зразу відповіла, що в неї є хлопець, який зараз прийде. Далі були лякливі слова «що Степан (її хлопець) зробить зі мною і в мене будуть серйозні проблеми, а також необхідність мені, в негайному порядку, звернутися до лікарні після розмови з ним. Які саме проблеми і в яке відділення медичного стаціонару мені прийдеться звернутися не уточнювала, але в основному це можуть бути відділення реанімації, хірургії, травматології та урології. Настрій до знайомств з дівчатами пропав. Мабуть, через мій поганий настрій, щодо невдалого вечора. Самотність – це моя доля? Чи можливо мене просто покинула удача?» - аналізував хлопець свій паршивий настрій у думках.
«А хлопці, що мене витягли з дому? Лише сміються над моїми невдачами. Мабуть, сьогоднішнім клоуном в клубі буду лише я.» - спостерігаючи за хлопцями за стійкою бару, зробив невеликий висновок Олексій у своїх сумних роздумах.
***
- Яка ти красива, - зробив комплімент Олексій дуже сексуальній дівчині в червоній сукні.
- Твої блакитні очі кольору моря, – продовжив осипати дівчину приємними словами хлопець .
«Що я таке говорю? Нісенітниця якась! Яке море? Азовське чи Чорне? Так, мені не треба хвилюватися! Могло бути й гірше.» - думки в голові юнака воюють між собою.
Олексій сам себе мучив своїми думками і намагався заспокоювати себе.
«Вона приємна несподіванка долі!» - думки у спантеличеного юнака знову і знову піднімають йому настрій.
«Не має слів. Така красуня! Може це сон?» - намагався розібратися Олексій у своїх думках, але це марно.
«Може їй потрібно від мене гроші? Я не багатий і батьки мої не заможні.» - на мить, хлопець почав думати про найгірше – вигоду з нього.
«Тікайте дурні думки від мене, може я їй сподобався, можливо це подарунок долі за мої невдачі?» - рухаючись в такт повільного танцю, поклавши свої руки на її талію, мучився юнак в своїх думках.
«А вона не зводить з мене погляду, що мені робити?» - захвилювався в думках незграбний танцівник.
- Ти такий сексуальний, – промовила красуня, подивившись йому в очі. Вона приблизилася ближче і палко поцілувала хлопця в губи.
«Що мені робити? Ай карам ба! У мене паніка! Куди язик дівати? Куди втікати? Що мені робити? Думай!» - вибух спонтанних думок в голові Олексія.
«Так без паніки! Зберися ганчірка! Це класно! Ух ти, так класно!» - хлопець нарешті почав відчувати задоволення від поцілунку, а не думати, що йому робити.
«Я чоловік! Я цього заслуговую!» - уже гординя розігралася у думках Олексія, а можливо, просто почали зникати його підліткові комплекси невпевненості.
Паніка присутня у юнака через свою низьку самооцінку і невпевненість у своїх дій зникала. Знущання і кепкування з боку однолітків, завжди нагадували хлопцеві його нікчемність.
«Я герой!» - гуділо в голові Олексія.
- Тобі тут не жарко? – запитала дівчина.
- Просто мені задушно в клубі, а також тут дуже шумно, – продовжила говорити жінка в червоній сукні.
- Можливо погуляємо по нічному місту? – не зводячи погляду з хлопця, запропонувала сексуальна жінка.
- Звичайно, давай прогуляємося. Там так красиво. – після секунди мовчання, відповів Олексій.
«Не очікувано, але неймовірно класно!» - гуділо в голові Олексія прилив бажання проводити час з неймовірною красунею.
«Я сьогодні на коні! Класно! Я й мріяти про таке не міг!» - з цією думкою хлопець подав руку дівчині, як джентльмен.
Вони направлялися до виходу із клубу.
***
Прохолодний слабкий вітерець зустрів молодого хлопця і красиву дівчину у червоній сукні на виході з нічного клубу. Вуличні світильники чудово освітлювали новостворену «пару» на вулиці.
Чудова погода для нічних прогулянок.
Перед нічним клубом голосно розмовляли хлопці та дівчата, які курили і випивали алкогольні напої, але це були непомітні дрібнички на які навіть не хотів звертати свою увагу Олексій, який весь був у сексуальному полоні високої і красивої дівчини, яка йшла рядом з ним і міцно обнімала хлопця за талію.
«Я на сьомому небі від щастя!» - вигукував юнак в своїх думках, а також частенько усміхався від радості під час їхньої повільної прогулянки.
- Як тебе звати красуне? – задав питання скромний юнак своїй чарівній незнайомці.
- Мене звати Світлана, – відразу відповіла дівчина, немов чекала на це питання.
- Я довго спостерігала за тобою, – промовила красуня.
- Ти такий скромний і красивий хлопчик. Мені здалося, що тобі було сумно одному і я вирішила підійти потанцювати з таким красенем, як ти, – продовжила говорити дівчина в червоному.
«Я красень?» - задумався на секундочку Олексій.
«Так, звичайно. Просто ніхто не помічав реальної краси справжнього чоловіка. Я справжній чоловік.» - самооцінка піднімалася у хлопця з миттєвою швидкістю, жаль лише в думках.
Кокетливими рухами, Світлана обіймала і гладила тіло «красеня», притуляючись до нього. Вона частіше дивилась йому в очі та спокусливо облизувала свої губки. Спокушала хлопця своїм поглядом і всім своїм тілом, як змійка крутилися навколо нього.
Олексій з чарівною красунею прямували вузенькою вуличкою під яскравим світлом вуличних ліхтарів. Дівчина сама вела молодого юнака до пустинного місця біля багатоповерхового будинку, який був закинутим і зарослим мохом і кущами.
Тишина. Там було дуже тихо. Нікого поблизу не було.
«Я тут ніколи не був.» - спіймав себе на думці Олексій, дивлячись по сторонах страшного будинку.
Занедбана будівля лякала своїм виглядом. Її стан мав руйнівний опис. Всі зовнішні стіни будинку мали безліч тріщин з яких пустили свої стебла різноманітні бур’яни і навіть дерева.
«Гуртожиток?» - ледве зміг прочитати Олексій вивіску на старій будівлі.
«Я чув від хлопців про це місце. Це «точка» наркоманів, повій, алкоголіків. Міша розказував, що тут можна купити будь – який наркотик без проблем і ризиків з боку поліції. Мені страшно тут бути.» - згадував хлопець у своїх думках про це місце.
«Тут була «точка» місцевої жорстокої банда в дев’яностих років. Вони вибивали борги і вбивали людей просто так.» - продовжив згадувати погані історії Олексій.
В такому темному і страшному місці, ховаючись від зайвих очей, Світлана обійняла Олексія лівою рукою за талію, а правою взяла його за волосся, притягуючи його губи до своїх. Вона притискала його молоде хлопчаче тіло до стіни закинутої будівлі.
«У мене сьогодні буде секс! Я в раю!» - думки підсолоджували, уже й так прекрасний настрій у юнака.
Хвилини страху від «точки» наркоманів у хлопця зникли в мить.
«Презервативи, аптека, гроші…», - схематичний план намалювався в думках Олексія на сексуальну ніч з чарівною Світланою.
- Я тебе хочу. – ледь чутно, прошептала дівчина на вушко хлопцеві.
«Класно! Вона цілує мене за вухом. Клас! Все нижче по моєму тілі. Я відчуваю дотик її язичка.» - у юнака емоції були надзвичайні, а думки кричали від задоволення і записували всі дії прекрасної діви.
«Штрих.» - раптово хлопець відчув таке незвичне відчуття, як укол зробили, але ніякої болі не відчув.
«Не розумію? Я відчуваю якісь поштовхи в районі шиї, але… Що це таке?» – думки провокували хлопця до тривоги, але задоволення було неабияке для нього від притуленого тіла Світлани до нього.
«Я не хочу образити таку сексуальну дівчину через якісь дурнички.» - намагався заспокоїтися Олексій у своїх думках, але незвичне відчуття не давало йому спокій.
«Нічого страшного. Зараз запитаю у дівчинки, що це таке? А може не треба? Я не знаю. Нехай погладить мене нижче пояса, а то буду питати – раптом зупиниться і образиться на мене.» - думав юнак і просто отримував задоволення від ласки дівчини.
«Біль? Не сказати, але…» - в своїх думках Олексій не міг зрозуміти ситуацію.
«Не розумію? Що зі мною?» - в думках у хлопця появлялися все більше запитань.
«Я не можу говорити!» - вигукував голос Олексій в його голові. Хлопець старався вимовити слова до дівчини, але його не було чути. Він втратив дар мови.
«У мене терпнуть руки, а ноги стають «ватними». І я…я…я… спати хочу. Хочу спати….» - думки хлопця ще появлялися, але смислу від них було мало.
«Може це дурман? А може саме так виглядає «справжнє кохання»? Може, це секс?» - хлопець задавав питання за питанням і не міг в його думках була відсутня банальна логіка.
Слова лунали в голові Олексія, лиш не потрібні слова і без жодного сенсу…
Хлопець ще старався прислухатися до свого організму.
«Вона не перестає мене цілувати.» - подумав хлопець, не зводячи свого заспаного погляду з сексуальної дівчини.
«Секс! Вона богиня задоволення!» - продовжував закохано думати молодий юнак. Бажання запитати дівчини, щодо своєї слабкості у хлопця зникло. Слабкість Олексія не зникла, а говорити – й досі не міг.
Появилося у молодого лише одне бажання – сон.
«Подрімаю трішки. А вона сексі! Проснусь з нею в обіймах, а завтра хлопцям розкажу. Нехай завидують!». – перед глибоким сном, думками Олексій потішив себе зустрівшись з сексуальною красунею в червоній сукні і заснув.
***
- Ти знову на скромняг перейшла? – голосно пролунало запитання від чоловіка, який наближався до невдалої «пари» Олексія та Світлани.
- Чую знайомий голос, - промовила сексуальна дівчина, почувши питання від незнайомця.
- Іларій це ти? – дівчина, на мить, відволіклася від «першої» резус позитивної крові Олексія, питаючи чоловіка.
- Звичайно, що це я, - з усмішкою на обличчі, відповів темний маг.
- А хто іще може тебе шукати? – задав риторичне питання Іларій.
- Мій дорогенький і милий вампірчик, – відразу додав більш ласкаві слова темний маг красуні в червоній сукні.
- У мене багатенько залицяльників є, - промовила Світлана, дещо відволікаючись від своєї трапези.
- І шукати мене можуть набагато красивіші чоловіки ніж ти, - сказала красуня і повернулася до своєї «їжі».
«Мені стає добре. Голод ще відчуваю, але мені стає легше.» - думка промайнула в голові Світлани, яка насолоджувалася кров’ю Олексія.
- Ти наївна, якщо думаєш, що я закоханий в тебе, - промовляв темний маг, підходячи все ближче до «обіднього столу» Світлани.
- Я по справах до тебе, - сказав Іларій.
- Добре, - спокійно промовила сексуальна вампірка до темного мага.
- Чи зможе Іларій, мій дорогий темний чаклун, надати мені право поїсти спокійно цей прекрасний «букет» крові юнака? – зі специфічним тоном, Світлана задала питання темному магові, який стояв близько біля неї і її «вечері».
- Цей еталон цнотливості і нестерпного ниття у повсякденному житті, - дані слова вампірки були адресовані наївному юнакові Олексію, яким «харчувалася» Світлана.
- Ну, потерпи будь ласка, - попросила сексуальна жінка в Іларія. Не стала очікувати схвалення темного мага, Світлана продовжила впиватися своїми двома дуже тоненькими іклами в місце укусу на шиї Олексія і повністю віддавалася процесу «харчування».
«Вампіри дуже цікаві істоти.» - подумав маг про себе.
Тіло молодого хлопця було вже обезкровлене. Темному магові прийшлось чекати на закінчення «харчування» вампіра біля п'ятнадцять – двадцять хвилин. Цього було достатньо для поглинання всієї крові Олексія милим ротиком «кровососа».
«Апетит в Світлани неабиякий.» - спіймав себе на думці Іларій, чекаючи поки вампірка закінчить свою «трапезу».
- Вологі салфетки є? – запитала дуже задоволена вампірка.
- Ні, не маю, - відповів темний маг.
- Краще візьми одягом пацана обличчя повтирай, - запропонував Іларій своїй співрозмовниці.
- О! А це ідея! Дякую, солоденький, – підморгнувши чоловікові, вигукувала Світлана. Вона вельми здивована від несподіваної слушної поради від мага.
«Чому я раніше до цього не додумалася? Мені ж приходилося завжди із собою салфетки і рушнички носити.» - роздумувала дівчина, втираючи своє обличчя сорочкою хлопця.
- Давай швиденько, - попросив Іларій сексуальну жінку в червоній бездоганній сукні.
- Якщо відверто, - зробив невеличку паузу маг, звертаючись до вампірки.
- Мені надоїло тебе чекати! – голосно промовив чорний маг, дивлячись на свій наручний годинник.
- Благородним чоловікам не варто вимагати від прекрасної леді поспіху, якщо мова йде про найкращі моменти в її раціоні харчування, – єхидно відповіла йому Світлана, викидаючи одяг хлопця (біла сорочка в сіточку на короткий рукав), який вміло використала, як «рушничок» для свого обличчя.
- Не треба «їсти мені мозок» своїми видуманими правилами етикету, – попросив маг, у якого не на жарт, появлялася злість за очікування сексуальної і чарівної Світлани.
- «Леді»? Щодо твоєї красоти питань в мене немає, але називати себе «леді»? – почав глузливо, темний маг запитувати Світлану.
- Не сміши мене! Ти жорстокий вампір, який вбиває людей, випиваючи їхню кров! – голосно промовляв Іларій.
- Не будь занудою. Всі жінки красуні і леді. Це істина, Іларій, - спокійно говорила до темного мага Світлана, витираючи свій рот від крові Олексія.
- Ой, солоденький, - єхидно промовила вампірка до мага.
- Я тебе чимось образила? – запитала сексуальна жінка.
- Може, хочеш зі мною розважитись? – облизуючи язичком з власних губ кров хлопця, запитала Світлана темного мага.
- Перестань злити мене, спокусливе створіння! – вигукнув Іларій, не відводячи свого погляду від жінки в червоній сукні.
- В нас важливі справи, а часу обмаль! – кричав темний маг. Його голос з кожної секунди розмови із Світланою ставав все гучнішим і гучнішим.
«Єхидність і блюзнірство цієї вампірки виводить мене із себе!» - думав Іларій, намагаючись контролювати себе при розмові з Світланою.
- Ти готова? – запитав маг, показуючи своїм виглядом, що чекати на неї він більше не має терпіння.
- Що за справи? Які можуть бути справи важливіші за мою трапезу? – моментально прозвучали декілька питань від «кажана» в сторону Іларія.
- Якщо шлях з тобою принесе більше крові для мене і мого голодного животика, то я тільки за! – відразу вигукнула Світлана, перебираючи в своїх думках запрошення темного мага.
«Справи? Це буде цікаво, але я не наїлася. Гаразд. Я буду слухняною, але нагадаю цьому магу про своє бажання втамувати голод десятками літрів крові дітей.» - думки вампіра були більш зважені, на відміну від її бажання «харчуватися».
«Голод. Можливо, я колись забуду про свій голод…», - незвична думка промайнула в голові Світлани.
- Якщо щось, я завжди готова до десерту. На цей раз, я хочу дівчину, чисту, бо це божественне задоволення - випити кров жінки в якої не було сексу, – роздумуючи про це в голос, аж настрій піднявся у Світлани від своїх мрійливих очікувань, щодо майбутньої справи.
- Суд дав завдання, тебе і ще декількох осіб потрібно взяти на цю місію. – суворим тоном, промовив Іларій.
- Ура! Буде весело! Буде бомбезно, як завжди! – вигукувала Світлана в цілковитій темноті нічного міста. Двох надприродних істот можна було ледве роздивитися від одної маленької лампочки сусіднього будинку.
- А песики будуть? – запитала вампірка темного мага.
У Світлани моментально появився хороший настрій. Настрій в передчутті свята для «кровососа».
«Такі справи Суду без масових вбивств не обходяться! Я це люблю!» - думки в голові Світлани кричали від щастя.
- Буде Максим із Савірських перевертнів і все, – спокійним тоном, відповів Іларій.
- Будиш з ним конфліктувати - обох повбиваю, ти чуєш? – суворо з настановою, запитав темний.
- Яка ти зануда. Ну, гаразд, не буду його називати блохастою дворнягою. Все задоволення від спілкування з перевертнем «котові під хвіст», – засмутилася, хитаючи головою, промовила Світлана. Саме в цей момент, сексуальна жінка почала перевіряти своє плаття від можливих плям крові хлопця.
- Ну, добре, - ще раз сказала вампірка.
Сексуальна дівчина була змушена повторно це сказати Іларію.
«Цей маг мені не вірить! І правильно робить, щоб я дружила з псиною! Ніколи в світі! Я розрубаю перевертня на двоє, а шкуру зріжу і повішу на підлогу, замість килима.» - роздумувала Світлана, щодо свого ставлення до перевертня.
- А кого вбивати будемо? – аж «світилася» від радості перед омріяними літрами крові, запитала вампірка в Іларія.
«Хоч би сто або двісті людей вбити! Оце, було б справжнє весняне свято!» - в думках мрійливих занурився вампір.
- Декількох студентів – медиків. – з суворою настановою, відповів чорний маг.
- Лише? Так не цікаво, – в голосі Світланки було сумне ниття від почутого.
- Ходи вже! Мені треба забрати інших. – уже рушаючи, сказав Іларій.
- Добре пішли. Так навіть не цікаво, лише декількох. Це для мене «сухий пайок», а такій сексуальній красуні, як я – потрібно свято, - не задоволена вампірка, промовляла своє невдоволення із сумним виглядом на обличчі, але йшла за магом не опираючись.
- Що з остатками хлопця? – темний маг запитав кровососа, відразу згадавши про померлого юнака.
- Подзвонила «перевізнику». Він забере тіло і спалить десь у лісі. – спокійним тоном відповіла Світлана.
Ніч підходила до кінця і наступав весняний ранок. Тіло хлопця уже забрали.
Ні сліду, ні крові, ні життя…
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!