XXXIX
- Рафаїл! – вигукнув хлопець.
- Я розумію ваше бажання мене вбити, - продовжив Віталій.
- Але скажи мені будь-ласка, чи зробив я добро вбивши Князя Пекла? – запитав Віщенко.
Архангел був злим на хлопця. Кожен ангел відчував ненависть за вбивство свого брата. Кожен хотів покарати Віталія Віщенка. Кожен хотів йому зла, будуючи уособленням Добра.
- Ти вбив мого брата Ранаїла. Тобі не має милосердя від нас, - відповів Рафаїл.
- Бийся з нами! – крикнув Кенаїл.
- З братом моїм бився, а з нами ні! – вигукував ангел.
Особи в білому одязі обступили навколо Віталія. Вони чекали боротьби від нього. Деяка злість, вбиваючи Віщенка, зникла без віддачі від хлопця. Ангели хотіли битви, а Віталій просто віджартовувався.
- Я мусив захистити людей, - тихо вимовив Віталій Віщенко.
- Я хочу рятувати добро, яке горить у душах людських полум’ям Божого Слова,- промовив некромант.
- Це мій шлях. Я відповідаю за свої вчинки. – продовжив говорити хлопець.
Віталій Віщенко перестав дивитися ангелам в очі. Схилив свій погляд до землі. Плакав не від погроз ангелів, а від свого вчинку. Він зробив зло, рятуючи людей. Все ж вчинив великий гріх. Совість поїдала його душу. Він не хотів боротьби з ангелами.
- Давайте закінчимо зі мною, – промовив некромант.
- Я готовий до покарання. – сказав хлопець, ставши на коліна перед ангелами.
Здивування з боку Воїнів Небес, заставило їх в нерухомому стані стояти над Віталієм. Вони хотіло його вбити, але не очікували такого. Він став перед ними на коління.
Каяття за свій гріх…
Великий воїн, Віталій Віщенко, вбивця тисяч демонів, вампірів, перевертнів та інших безліч родів і рас надприродних істот, які вбивали або намагалися вбити людей. Могутній некромант, єдиний із свого роду, нагороджений силою «перших», захисник людей. Захисник Добра.
На колінах?
- Нехай буде так. – промовив Рафаїл.
Архангел підійшов до Віталія ближче. Спокійною ходою без жодних криків і образ до хлопця. Взяв свій меч з землі біля юнака. За мить, лезо меча архангела Рафаїла розірвало серце Віщенка.
- Нарешті смерть. – прозвучало від Віталія.
Бездиханне тіло хлопця впало на землю. Прийшов його кінець.
- Ви що наді мною смієтеся! – вигукнув знайомий ангелам голос біля міської ратуші. Постать рухалася прямо на ангелів.
Шоковані ангели, взагалі втратили глузд від побаченого. Віталій Віщенко йшов прямо на них.
- Архангел, що таке? – запитав він.
- Я не повинен жити! – вигукнув Віталій.
- Тебе простили, - тихо вимовив Рафаїл.
- Це що означає? – запитав Віщенко. Щоправда відповідь на його питання була цікава не лише йому, а й всім присутнім ангелам. Вони переглядалися один на одного в стані непорозуміння, що відбувається.
- Тебе покарали, - промовив архангел.
- І що це все означає? – запитував Віталій. Він не розумів, що відбувається. Він живий і цього не мало бути.
- Поглянь на руку, - запропонував архангел Рафаїл.
- Я тепер людина? – не розуміючи нічого, випитував Віталій. Він подивився на руку і не побачив свого слова «Життя».
- Ти тепер без сили. Це твоя кара. – сказав архангел.
За декілька секунд, ангелів на площі вже не було, залишивши хлопця в самотності зі своїми думками.
«Я без сил!», - сама ці слова звучали і повторювали звучати в голові Віталія Віщенка.
Він живий… Без сили, але живий. Це єдине, що мало значення на цей день.
Живий…
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!