ЮкіОна. Снігова діва

ЮкіОна

Здавалося, вічність пройшла, доки відчинялися двері. А коли я все ж таки, з легким трепетом, підвела погляд, з великої кімнати на мене дивилося десятка два чоловіків різного віку та статури, більшості яких давно перевалило за шістдесят. Так ось чому Ейнар згадував дідків!

Декого я знала, декого бачила раніше кілька разів, а дехто залишався невідомим. Серед усього цього цікавого натовпу виділявся літній чоловік у мантії та конусоподібному капелюсі. Магнус дивився на мене з добродушною посмішкою, не поспішаючи приходити на допомогу.

- Ваша Світлість! – почулося звідкись із задніх рядів. Чоловіки розступалися, наче хвиля перед величезним айсбергом, а невдовзі я зрозуміла, чому. Людські хвилі "розсікав" лорд Вурхт. - Які ми щасливі, що вам вдалося відвідати наш маленький клуб однодумців!

- Лорде Вурхт, - присіла у ввічливому поклоні, - рада знову вас побачити! Мені здавалося, що ви збиралися повернутися додому.

- Прокляті снігопади! - скривився чоловік, нависаючи наді мною величезною скелею. Навіть шия затекла. - Погода ніяк не дозволяє мені цього зробити.

- Що ж, щиро сподіваюся, що незабаром боги змилостивляться над нами і ще повернуть останні теплі осінні дні.

- Нехай буде так! - втрутився Магнус, перериваючи наші люб'язності. – Але для початку ми повинні обговорити питання, заради яких я всіх вас тут зібрав. Дозвольте вам представити цю юну леді. Думаю, більшість із вас і так чудово знає, хто вона, але я все ж таки повторюся. Отже, панове, перед вами ЮкіОна, Хранителька рівноваги, моя онука і дочка принца Рональда і Хранительки Міріам.

Після дружного «Ох!» у кімнаті повисла мертва тиша. Було дивно бачити, як із добродушних, але все ж поблажливих, погляди чоловіків стають уважнішими, прискіпливішими й серйознішими. У якийсь момент один із присутніх, досить молодих гостей, порівняно з більшістю, голосно бухнувся на одне коліно, простягнувши мені свій важкий меч.

- Ваша Високість, прийміть мою клятву вірності! – рикнув цей божевільний на все горло, лякаючи і мене, і оточуючих. - Я, Калем Вандервуд, голова клану Білого ведмедя, клянуся служити Вам вірою і правдою, поважати Вас і слідувати за Вами та смерті! І нехай мене засудить Айсблом, якщо я порушу свою клятву!

Раптом біля чоловіка з'явилася маленька темна хмаринка, блиснула блискавкою і голосно гримнула, перш ніж розчиниться у просторі. Здається, ця подія ще більше шокувала місцеву еліту.

- Що це було? - пробурмотіла, нахилившись до чарівника.

- Магічна клятва, - задоволено відповів чародій. — Тепер лорд Вандервуд — ваш вірний слуга.

- І що мені робити? – шок наростав, як сніговий ком.

- Прийняти і не зловживати його вірністю, - посміхнувся старий. – Протягніть над ним свою руку і повторюйте за мною: Я, ЮкіОна, Хранителька рівноваги, справжня спадкоємиця королів Ессхейма…

- Я, ЮкіОна, Хранителька рівноваги, справжня спадкоємиця королів Ессхейма…

- Приймаю твою клятву! Обіцяю бути справедливою і великодушною!

- Приймаю твою клятву! Обіцяю бути справедливою і великодушною!.. – вторила, наче заведена, відчуваючи, як магія в мені скупчується в одну велику грудку і наполегливо шукає вихід.

- А тепер покличте крихту сили, нехай закріпить ваші слова.

Легко сказати «крихту»! Я пробувала, чесно! Але щось явно пішло не так. Над нашими головами з’явилася величезна хмара, блиснула яскравим спалахом і так гримнула, що навіть вікна затремтіли, а всі присутні, включаючи мене, від страху присідали. Оце начарувала!

- Для першого разу, непогано! – реготнув Магнус, розвертаючись до гостей. – Ще є охочі принести клятву вірності майбутній королеві?

А мене аж пересмикнуло! У якому сенсі "королеві"? Ні-ні! Я на це не підписувалася! Помститися кривдникам, це з радістю, а правити – це без мене, будь ласка!

Бажання поекспериментувати з моєю погано контрольованою силою ні в кого більше не виникло, тому я видихнула з полегшенням і почала вникати у суть їхнього плану.

Загалом, якщо коротко: Торвальд розтринькав майже всю скарбницю, а податків цього року ледь вистачило, аби покрити найнеобхідніше. Тому, замість того, щоб змінюватися самому і змінювати свої пріоритети, король з величезним завзяттям почав вигадувати способи заробити гроші. Бажано одразу і багато! Його порятунком виявився Іврек Ленські, молодий винахідник, трохи наївний, але дуже наполегливий.

За допомогою кмітливості та неабиякого розуму, Іврек створив механічний прилад – вловлювач, який здатний накопичувати та віддавати величезну кількість магії. По суті, чудовий винахід, якщо використовувати його розумно і для загального блага. Але на простому населенні грошей не заробити. Тому Торвальд вирішив продавати магію лише обраним, тим, хто може заплатити!

Проблема була лише в тому, що поглинаючи крихти магії з навколишнього середовища, один вловлювач повністю заповнювався за місяць, а то й довше. На такому багато не заробиш. І для вирішення цієї проблеми потрібен був Хранитель. Саме тому Хаген так запанікував, коли Айсблом почав розпускатися і саме тому організував полювання на Хранителя. А ще він підозрював, що магічна квітка відреагувала на пробудження сили спадкоємця. У чому, до речі, не схибив. Правда спадкоємець виявився дівчиною... Не суть!

Головне, Ленський вчасно створив не лише вловлювачі, а й блоки. Аби зайва магія не хльостала в різні боки і не насичувала світ, він створив енергетичне кільце, яке утримувало магію всередині, приховуючи її від усіх.

- Отже, справа не в моїй неспроможності, як Хранительки... - прошепотіла, коли Магнус закінчив переказ здобутих ним даних.

- Ні, Ваша Світлість, - усміхнувся чоловік. - Саме навпаки, завдяки вам нам вдалося розкрити цю авантюру! Але тепер важливо притягнути Торвальда до відповідальності за загрозу магічному фону нашого королівства.

- І не тільки королівства… - пробурмотіла під ніс, усвідомлюючи, які наслідки чекають на весь світ, якщо ми негайно не знімемо ці блоки. Схоже, саме через них почали стрімко прокидатися Стихії, розриваючи магічні печаті... Три з дев'яти, варто поквапитися!

Магнус Лунг, королівський маг

Все пройшло набагато краще, ніж він розраховував. У тому, що його соратники, члени їх невеликого, але досить впливового клубу приймуть його ідею, чародій не сумнівався. Занадто довго вони намагаються протистояти Торвальду та його поплічникам. Але в тому, як на все це відреагує Юкі, він уявлення не мав. Молода дівчина неодноразово показала себе досить дорослою, щоб приймати вірні рішення. Та іноді емоції беруть гору навіть над найдосвідченішими воїнами. Що вже говорити про все ще дитину.

Проте, Хранителька не тільки трималася досить впевнено, а й активно брала участь у розробці їхнього плану. Все просто: головне завдання, змусити короля розповісти про свої злочини. А зробить він це тільки якщо відчує невпевненість, страх і паніку.

- Ви виведете його на чисту воду, - натхненно розпинався чоловік. - Натисніть, розкриєте карти, і він здасться!

- О, ні, пане чародій! - злісно посміхнулося «дитя», вражаючи присутніх рішучістю і ненавистю, що блиснула в погляді. - Я не хочу, щоб він здавався. Я хочу, щоб він відчув весь жах, який довелося відчути моїй матері, коли вона тікала від переслідування з немовлям на руках! Я хочу, щоб його захлеснула та сама безвихідь, яку відчув батько, коли відсилав рідних у невідомість! Мені необхідно, щоб він зламався, як і сотні людей, які втратили свої домівки та гарне майбутнє заради його солодкого життя! Як я мала зламатися в підземеллях храмів жорстокого божества! Він повинен сповна розплатитися за скоєне! Прощення йому не бачити!