Результати конкурсу 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / Інше (1592)

Якби я була поетом

Сонце повільно котилося обрієм,

Кількість надії зростала з кожним ковтком.

Наша з тобою негадана зустріч відчувалася повенем,

Гідне оформлення нашим серцям забезпечить твоє ремесло.

Якщо довго дивитись на воду – вона сколихнеться,

Якщо поглядом жерти вогонь – він уста опалить.

Чуєш, сонечко, ввечері повагом в’ється,

Через хмари і вітер свій путь прокладає умить.

Якби слово могло ту динаміку серця не зжерти,

Й осягнути метал твого потягу честі й душі,

Якби ті проклятущі незгоди, що гинуть без гідності й месті,

Помогли усвідомить весь жар непоступної гри.

Ти питаєш мене, раз у раз, та не маю причини,

Із якої могла б відказати: “Це винен Господь”.

Я пишу ці рядки опираючись на валізи,

Які зібрані були з тобою в перерві повітряних тривог.

Моя проза просякнута димом й сирени звуком.

Я втрачаю реальність життя, як втрачають слова ці свій сенс.

І шукаючи риму поміж дивацькими рядками поеми,

Пригадаю той час, як не було у мене ніяких проблем.

З кожним разом тріщить голова усе більше й нестерпно,

Я включаю пісні Жадана і готуюсь до сну,

Прочитавши хоч раз “Інтернат” – поміркуй над контекстом,

А тоді виступай за позерних і мутних бандюг.

Я колись, читаючи Бродського разом з тобою,

І його неповторний, “двойний” заповіт,

Розмірковувала над поняттям ненависті й страху під тиском гарячої злості,

І дійшла до висновку, що все це не варте пігулок, випитих протягом часу у них.

Я мінятиму текст у залежності стати Франком.

І страждатиму від задухливої пащеки міста,

Якби мала резон утекти на Кононівські пасовища,

Якби мала своє піаніно, понищене клятим кацапом, та що б він вже здох.

Пам’ятаєш, отой перший вірш на початку війни?

Переписували ми його з тобою тоді часто.

І ця фраза, якби ж, написала її на своєм рюкзаці,

Але мама побачила й змусила стерти, бо побачать нещасні.

У мене вже немає рими,

Але скажу я на кінець.

Хто мав, та й хто не мав, родини,

Не знає, що робити коли всім кінець.

...

Мертвий Поет

Дівчинка з медовим голосом

Ти знаєш, дівчино з сніжним іменем,

Якби мені було доручено Вищою Силою,

Оспівувати твоє ім'я, як найліпше з імен

Освячувати твоє життя теплим співом сирен,

Влаштовувати на твоїх концертах пожежі,

Оздоблювати в твою честь мозаїки й фрески,

Зривати для тебе щодня найгарніші квіти,

Співати тобі вночі найпалкіші мрії,

Тримати тебе за руку, коли ти плачеш,

Знімати твій сон на камеру, коли не бачиш,

Готувати тобі найсмачнішу у світі їжу,

Обурюватися, коли інші не розуміють краси тиші,

Цілувати тебе, коли б ти тільки хотіла,

Якби тільки наказала мені та Вища Сила.

...

Мертвий Поет

До Симоненка

Я для тебе горів, український народе.

Тлів, вигорав серед диких степів.

Я для тебе писав і співав, мій народе.

Складав, віршував та й гомонів.

Я тебе малював на парканах.

Малював. Малював у квітковій весні.

Я тебе так любив, що було того мало!

Мало! Так мало! Не сказати тобі...

Я тебе все стрічав, український народе,

У дібровах, в ланах, у широкім степу.

Я тебе пам'ятав, мій вкраїнський народе.

Пам'ятав. Пам'ятав на найтяжчім шляху.

Я для тебе горів, український народе...

Мабуть... Не дуже яскраво горів.

...

Данила Чаглій

Наречена смерті

Відкрий очі

Прокинся

Заради снів

Забудьмо злі ночі

покинутих слів.

На смертнім одрі

Наречена прокаже

Де хранить біль

У серці як завше .

Підійме руки

Світло затухне

Очі горять

Змії шиплять .

Втопленник вийде

Нехрещені діти

Квіти зав'януть

Жах ніде подіти.

Кров від виска

До вуха проллється

Пуля у ньому як наче у серці .

Вина старі

Люди розумні

Могила стоїть

Діти роззуті .

Нескошені трави

Мертві птахи

Душі померлих

Топчуть дахи .

Війни по світі

Камені днів

Усе це залежить

Від волі богів.

Тихий дідусь

Здитинілий вмер

Шия хрусь

Пошатнувся стілець.

Дівчина хвора

На могилі сестри

Зводить маленькі

Гарні церкви .

Плаття весільне

Гроб у квітках

Полум'я злі

У людей по хатках.

Промова померлої

Коси її

Десь упадуть

У річці на дні.

Вінок на могилі

Про все розповість

І очі відкриє

Через снів вість

...

Євген Магура
18+

"мати заспіва колискову..."

Мати заспіва колискову

Але справді дитина мертва

Вона не почує ні слова

Та закарбується на усе життя.

І ноги холодні повіють

Туманом страшним на очі

Вовчиця здитиніла виє

Жахливо посеред ночі.

І ліс чорний такий приємний

Це для мертвих життєва снага

Підуть у похід нічний

Зариють скелети сніга .

Усі у різних позах

Люди вмирають віка

Душі всі у занозах

І кінець як життю вірша.

...

Євген Магура

В Херсоні тихо.

Чи тихо в Херсоні?

Так, дуже тихо.

В моєму рідному місті

Більш не чути сміху.

І постріли в нас

Лунають так рідко.

Чом тоді нам

Від тих пострілів гидко?

І не чути нам зовсім

Як ліс наш палає.

Не чути і вам,

Як наше серце волає.

І вночі дуже тихо.

Не чути пісень.

Місто без сміху.

Херсон без людей.

І після четвертої

Місто мовчить.

Мов скривавлений ніж

У грудях тиша стерчить.

І військові по місту

Не дають місця сміху.

Чи тихо в Херсоні?

Так, дуже тихо.

...

Альвин

Безглузді діадеми

Зелене сонце, мряка й холод,

Кварцові хмари, білий сніг — обман.

Сердечні муки — це душевний голод.

Пусти себе, позбався від кайдан.

Печаль образ, смарагдів сльози,

Слабне тіло від ваги проблем,

Та завівають від думок морози.

Лищить при світлі гора з діадем.

Безглузді, скинуті в куток й забуті,

Приховані від заздрісних очей.

Туди ж потраплять і усі майбутні

На тисячі зажурливих ночей.

Хоча бажання зникло вже давно,

Зусилля крихтами збирай, іди вперед,

Прямуй до хмар, коли на напрям всеодно,

Не піддавайся тиску людських черед.

Заглибся у забуте срібне море,

Дістань улюблений вінець,

Забудь про пекучі образи та горе,

Не зводь усе життя нанівець.

...

diastrofa

Вони вже ніколи

Вони вже ніколи не стануть старшими

Навічно залишившись в памяті нашій такими

Вони вже ніколи не стануть іншими

І тільки з фото будуть дивитися очима чужими

Вони вже ніколи не зможуть кохатися

В весняному сонці й вдихати свіже повітря літа

Вони вже ніколи назад не повернуться

Їхні хвилини закінчені там, дні вже прожиті

Вони ніколи вже більше не зможуть промовити

Не прийдуть на поріг до рідної хати, до сімї, до батьків

Тільки спогадами, що з роками притупленими

Будуть ще повертати у час, коли кожен з них жив.

Вони вже ніколи … вони тепер в світі іншому

Їх як жертву взяла ота ненависна, голодна війна

Та війна, що розгорілася у серці від зла чорному

Одержимому злом… що забрали людські життя

...

Ruslan Barkalov

ІРПІНЬ

Кувалда «руского міра» знову

Трощить приватний сектор на друзки,

Та об ірпінські новобудови

Зламався молот велікорускій.

Назло усім екоактивістам

Стоять висотки, як і стояли.

Не увійти кацапам до міста,

Бо не на тих падлюки напали.

Зо-ря по-линь!

Падає з неба у чорную ріку…

Я є Ір-пінь!

Я москалів вбиваю без ліку!

Во-гонь па-лай!

Най москалів ухопить всіх трясця!

Не-від-сту-пай!

Місто Ірпінь ніколи не здасться!

Не боїмось церковних анафим,

Бо москалів не гріх убивати!

Най московитів шлях би вже трафив!

До дзябля скільки їх відправляти?

Ірпінь – це місто гарної вроди,

Про це мабуть давно знає кожен.

Тепер Ірпінь – фортеця свободи.

Ірпінь – це місто непереможних.

Зо-ря по-линь!

Падає з неба у чорную ріку…

Я є Ір-пінь!

Я москалів вбиваю без ліку!

Во-гонь па-лай!

Най москалів ухопить всіх трясця!

Не-від-сту-пай!

Місто Ірпінь ніколи не здасться!

...

Георг Аджаріані

Пам'ятаєш, мала?

Пам'ятаєш мала

як увесь час до тебе липла ниточка

ти сміючись казала: знову жених причепивсь!

і намотувала її на палець розказуючи абетку

абетка закінчувалася — а хвостик нитки завжди лишався

хіба не тому що немає ні на твоєму язиці ні під язиком тої літери

з якої бере початок моє ім'я?

Пам'ятаєш мала

як ви викликали Матюкливого Гнома

а кого ще було викликати в неопалюваній квартирі кінця дев'яностих

десь на примарному кордоні двох держав?

Я приводив його для тебе

і він — п'янючий і злий — ходив хитаючись по липкій линві від стільця до стільця

вигукуючи прокляття нашому і вашому недобрим світам

Я дивився і не зачиняв дверей

я знав що тобі подобається бути трохи поганою дівчинкою

Пам'ятаєш мала

несправжні цукерки і справжні цигарки

листи до Діда Мороза перехоплені потойбічною поліцією

амулети і камінці бородавки і перехрестя

і жаб'ячі пісні над ставком — упіймані саме для тебе на гачок молодого місяця?

Тож куди ти тепер мала?

На кого ти мене покидаєш у цьому березневому розламі між світами?

Озирнися мала — або ні — не озирайся

і я назавжди скам'янію тобі в грудях

і світитимусь — як світиться фальшивий китайський місячний кулончик

приторно-солодко — мов ота твоя ідіотська цукерка тутті-фрутті

незграбно — як оцей перший вірш написаний демоном

на ошматтях власного чорного зашкарублого серця

...

Єлизавета Жарікова

у весняний день (...лірично)

замість облич -

самі овали,

пусті у безлічі нулі.

поміж руїн -

сміття, завали,

пакунки, верчики, кулі.

в повітрі хімія отрутна.

на спалах -

іскри від кресал.

і сонця сяяння в незбутнє,

в заобрій... -

зайчики дзеркал.

дротів із вітами сплетіння

крізь сиве тління у жахи.

блуканням тіні в тінях ліні

на стіни биті

та дахи.

співучий птах весняних значень -

механізований муляж.

і хмари... -

янголами наче

в тумані,

таненням міраж.

страшні сирени в канонаду,

дурнопанічні суєта...

в цей день весна

ходою в ляду -

вона невчасна і...не та.

усюди,

скрізь

москаль-катюга -

в його очах

страшна розгуба,

звіриний,

дикий переляк -

з Уралу є наказ бандюги

(бо дай на віки щоб закляк!) -

наказ на знищення народу,

державу -

прахом взагалі!

...ряди орди...

...мокша гидотна...

...на смерть зомбовані

нулі.

...

Ем Скитаній

ентропія

******ентропія (від грецької entropia) - поворот, перетворення, міра внутрішньої невпорядкованості, міра безладу, хаосу, ступінь невизначеності...

-------------

розсунути хмари подихом, видихом.

слідкувати за тінню наче за часом,

який неспинно прямує поперед мене.

під ритми кроків своїх

складати нескладні рядки

з хаотично розкиданих різнорозмірних літер.

прислухатися серця, пульсуючих в скронях думок (ось-ось віддзеркаляться в слові).

забути минуле.

з заплющеними очима

неспішно ступати крізь сьогодення

зі спогадами у сумці в лівій руці.

спиратися правою на тростину,

просуватися над хідником

усупереч гравітації.

блаженно всміхатися

вирвам, кратерам, циркам від авіабомб,

що регочуть заглибинами у землі над вічністю неба.

йти крізь лавину куль, снарядів, та мін.

радіти життю.

не помічати болі, страждань, пожежі...руїну.

супроводжувати вітер весни поглядом легкого суму.

замріяними очима -

в обрії волі, веселками що, у цвітінні.

вітати інші життя.

проминути життям в калейдоскопічному світі,

котрого замкнено щільно на самого себе,

відділеного від світу мойого.

вбити свиню

що колосом глиняного індивіда

(рохкає під талісманом гібрида на триколорі).

торкнутися кроком ораної вибухами землі,

перекопаної окопами тверді, вітчизни,

котру від мене відчужують москалі

ще з глибинних років...

...пройтися отак окупованим містом.

пройтися під березневим небом весни.

відчинити віконниці сонця

у небажанні знати,

не помічати

як призвичаївся

до незвичайного...

...

Ем Скитаній

усупереч

...але тримайся...

дихай рівно...рівніше та глибше!

вдихи - носом, видихи - ротом.

і вперед - не звертай зі стежини.

бо з неї зійти... розумієш... -

у прірві зникають, гинуть безкрилі...

з руками, ногами, з тулубом (що безголовий)... -

неодмінно вразливі вони,

ті сміливці в падінні розмазані в грязь опиняються враз...

не врятовує там їх ані волелюбність, ні віра...

безславний кінець на обірваній стежці чатує -

на стежці загальносуспільній усупереч що,

паралельна яка,

на якій лише самостійність,

досвіди власні, дотепність, невдачі, пригоди,

не притаманність уявлень раніших та вчинків...

...ти зупинився...

у сумнівах ти -

там ризики вижити?...

чи ризик загибелі там?... -

не знаєш...

ти шкутильгаєш...живий?...не розбився?!...

слава спромозі твоїй на спротив і до

непослуху долі задля здолання,

завершення шляху у власному часі!...

...і то є перемога!

без слави нехай, непомітна та тиха,

без задиристо сяючих срібних фанфар... -

ти належиш собі...

ступай ся поволі -

спіхи недобрі, криві, помилкові...

та і куди вже?... - ти вже випадковість, сторонній,

ти вже ні до чого...

тримайся! -

на тебе чатують нові перешкоди,

вкрадена орками-москалями вітчизна та зрада,

життя у вигнанні,

будівельне сміття замість хати, руїна...

...дихай рівно,

бадьоро...

рівніше та глибше!

вдихи - носом, видихи - ротом....

...

Ем Скитаній

коли чорти водять...

і розхитує хода танжір села.

і темніє небо димне від заплат.

шарпанина, тріпанина стовбурів -

між дерев білиця в пошуку скарбів.

вибухає сонце в захід, гасне в схід.

і джгутами огорожу в'яже лід -

мов стрілою вказівною куди йти,

мандрувати, не блудити через тин.

вже розбило зимне сонце глек вина.

жовто квітне та мигтить свіча вікна -

лише руку протягни, зніми її,

коли хмари в небі палять палії.

але швидко так стемніло! крутовій

засвистів, скрутив усе у звій -

аж не в змозі свого шляху віднайти,

бо мов скочили із пекла всі чорти!

себе хрестиш та у сніг кладеш хрести...

ну, от як ото до хати підійти?!!..

випадково, раптом впреся лобом в тин

та зрадієш... - втрапив в хату від гостин!

...увійдеш у теплий затишок під дах

у хмелю і трохи змерзлий у снігах,

враз хильнеш гіркої склянку самоти ...

тільки й чуєш як біснуються чорти.

...

Ем Скитаній

у чканні хуртовини...

...і співи зим в ночі печалі

у заколисаних снігах

льодовим видзвоном звучали

та милозвучно на балах -

бали влаштовують метілі

ошатні, рухами стрімкі

та дивовижно сяйнобілі,

у танці жваві та легкі.

але пісні в ночі печалі

господарюють нині тут!

зірки зажурені в мовчанні,

повз місяць хмари сумно йдуть.

ця тиша тисне аж на скроні...

і не забутися у сні.

в ночі лежиш немов у схроні,

який звисає на струні.

і вітер крутить схрон, хитає,

ховає світ у чорний лід -

в полон, в недолю огортає,

до волі щоб урвати зліт...

... в таку ось ніч - ясну, зимову -

завжди чекаю веремій,

як заметуть печаль безмовну

сніги танцюючих завій..............

...

Ем Скитаній

шахова пригода

******така собі шахова небилиця...трохи казкова

ось клітка біла.

і чорна поруч.

одна за одною

у цьому полі.

ушир та довгість

це поле воєн.

там б'ють потужні

в розгоні дзвони -

у ярмарковий

марнотний галас

дзвонять заклично,

дзвонять благально.

і на горголях

хитає вітер

тіла льодові

(морозу витвір).

там пішаки,

слони і коні.

там ферзь поважна

немов з ікони.

і як фортеці

ладьї доладні -

міцні,

муровані

та нездоланні.

король безсилий

в розгубі звичній

благає Бога,

сльоза у відчай!

в біді, в халепі

його високість -

льдовосніжний

навколо окид.

у рокіровці

він долю лає -

немає ходу,

ходи немає!

страхає шахом

пішака грізний.

вже звів шаблюку -

щоб знять корону!

і зняв корону

та з головою.

хвалила ферзь його

- ...ти славний воїн!

гучна звитяга

в війні черговій!

король був пишний

та гоноровий

на клітках чорних

та клітках білих.

а все ж пустий був,

крикуль безкрилий.

тому тебе ми

повісим, воє.

хай б'ють потужні

в розгоні дзвони!

на нашу честь

на цьому полі.

в усі усюди

нехай глаголять

про перемогу

ферзі в двобої -

народ звільнили

ми!!!...з недолі...

...південний вітер

у потепління

про се повідав.

сльозою мління.

бурульки впали

прозоро - каплі

у кучугури,

замети чорні.....

...

Ем Скитаній
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Результати конкурсу 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
13.06.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Знаємо, що ви вже зачекалися, проте час настав! Вітаємо всіх з результатами конкурсу "Квантова Україна" 🥳⚡️🇺🇦
Це був довгий марафон, але результатом стала чудова підбірка фантастики в українському мультивсесвіті 💙💛

... Детальніше
Блоги
Труднощі перекладуІлва Стрілецька
14.03.2024
Маю питання до тих, хто раніше писав російською, а тепер перекладає свої твори українською. Я теж з ... Детальніше
Не можу читати книжки(((Діана Вінтер
16.06.2024
Так, помітила за собою, що не можу читати книжки, оформлення яких мені не подобається. Як паперові, ... Детальніше
Нова обкладинка для "Моя нова супер-робота"Антон Ейне
16.06.2024
Супергеройське оповідання "Моя нова супер-робота" отримало нову круту обкладинку. Саманта Уошингтон ... Детальніше
Про менеБатько природа
16.06.2024
Вітаю! Я - Батько природа, точніше це мій дуже... незвичайний псевдонім. Я початковий письменник, як ... Детальніше
Перший візит до містичного будинкуМаксиміліан Степовий
16.06.2024
Всім привіт! Трохи вийшла затримка через проблеми з інтернетом, адже нова глава книги "Таємниці дому ... Детальніше
Підсумки рокуВісник Темряви
15.06.2024
Вітаннячка! Вирішив й собі настрочити невеликий пост у блогах. Тим паче, що є привід. У мене річниця ... Детальніше
На Аркуші вже:
11366читачів
134921коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: