Результати опитування "Як давно ви на Аркуші?” 🙂

Електронні книги / Інше (1487)

Омріяне почуття

Омріяне почуття

не знає міри, не має воно кінця.

Побачити його у своє віконце

не зможеш - воно пече, наче сонце.

Опалить вогником своїм,

і крапля води не зупинить пожежі.

Лише океану величного килим

остудить її та відновить межі.

Таке почуття зведе нас разом,

омите водою, вогнем розпечене.

І дві іскри зіллються в одне,

зігріє океан омріяний сон…

...

Марія Коновалова

Життя без музики

Як це, життя без музики?

Таке навіть складно уявити, бо вона завжди кружляє навколо нас.

Але життя без музики —

це коли все навколо сіре.

Просто тупо немає кольорів.

А разом із ними і надії.

І того натхнення, яке всім потрібне.

Багато, хто любить на фоні увімкнути музику

і займатися своїми справами.

А ви уявіть, що її різко не стало!

Уявіть!

Навколо тиша.

Або ж гудіння машин, які за вікном їдуть кудись.

Або ж чути як сваряться сусіди.

Немає під що танцювати.

Немає, що послухати, коли потрібна мотивація.

Художники не знають, що малювати.

Письменники не знають, що писати.

Бо немає натхнення, ідей без музики.

Люди не такі життєрадісні, як були раніше.

Невесело якось.

Можливо, ми залежні від музики.

Але вона ніби додає життєвої енергії.

Під неї можна і повеселитися, і посумувати.

Під неї можна мріяти та йти до своєї мети.

Під неї...

Коротше кажучи,

без музики життя було б одноманітним.

...

Elizaveta Volyk

Стратегія

День 710 (03.02.24)

Військова стратегія - тракт у майбутнє,

Що прокладають для нас ЗСУ.

Зміни стратегії вельми відчутні

Не закінчити швидко війну.

Протистояння очільників влади

Бачим до тактики Захисників.

Їх не цікавлять експертів поради,

Власних «експертів» ОП вже пригрів.

Скільки людей полягло у Бахму́ті

Через невігластво того ОП!.

Ні́коли їм розбиратися в суті,

Бо там керує «велике» Цабе.

Як голова Збройних Сил України

Наполягав наш Залужний на тім,

Щоб зберегти той резерв для країни,

Швидше звільнити в майбутньому ДІМ.

Хто винуватим призначений вкотре

Через повільний наступ усюд?

Ні не отой реальний непотреб,

Що позбирали в ОП звідусюд.

Знову Залужний їм заважає,

Грають в невинних, не визнають,

Далі робити що вони мають,

В чому стратегії їхньої суть?

Встигло суспільство у цім розібратися:

Кожного дня відчуваємо біль.

В рейтинги після війни будем гратися,

Інший чекає країну двобій!

...

Галина Студінська

februariy -місяць лютий...

непримітний контур долі

по долонях юлиць голих

februariy креслить криво

снігоспадами примхливо.

а в сльоту (у зморі сонну)

косооким хитрим блазнем

змерзлу волю у полоні

водить містом на показ.

ухопив у зашморг мокрий

древа всі - малі, великі -

долу гне, хита і душить,

холод вдихує їм в душі,

видноколо за заслони

нагло сховує на схрон.

...закрутив сніги мов дзигу

дзвоном, гулом з тріском криги... -

там скажені коні хури

перемелюють на хугу

простір-час та вимір суті

усього в нестримній люті!...

білим мороком хурдел

у льодовій брилі, скуто

в замороженій купелі... -

там життя в недолі білій,

ледь що дихає та мліє,

у судомі б'ється в брилі,

нігті зламує об лід.

...сніг спадає.

тане.

станув з неба.

і сльотою знову стане.

у калюжах - вирій в скалках,

відзеркалень безліч сірих -

птах крізь них з небес зимових

тінню явиться низинно...

одним помахом крила

промайне міраж оманний.......

...

Ем Скитаній

Розставання

Любов перша закінчується,

Буденність перемагає.

Справи не закінчуються,

Обіцянок не виконають.

І біль цей буде у душі,

Не буде більше радості наразі.

Хочеться покластися на людей поряд,

А їх майже немає.

Твої зелено-карі очі я не забуду,

Твій голос приємний та сміх.

Такий вже ти був, трудоголік,

Досяг того, чого зміг.

Все тимчасово, все минає.

Що б не було, я буду поруч із собою,

Я буду тут, сидіти, і чекати,

Коли настане спокій, тиша.

Ці сльози підуть, цей настрій піде.

Вийде сонце із під хмари,

Дощ стихне, я зачекаю,

Коли це буде, а поки постраждаю.

– 18.11.2023

...

Надя Кулик
16+

Діти війни

Колись всі були дітьми,

Але зараз навіть діти стали дорослими.

Вони часто на рівні з всіма терплять біль,

Ховаються в укритях, потрапляють в полон.

І вони знають, що таке війна.

Вони знають, бо живуть в цей час.

Час коли дитинству прийшов кінець,

Час коли пора дорослими ставать.

І сказати лиш можу таке:

Зараз вони ті хто донатять на ЗСУ,

Ті хто в темний час рятують нас,

Ті хто всіх веселять,

І ті хто назавжди покинули нас.

...

Лілія Мандаринка
16+

Одного разу...

Я шовком доторкнуся до обличчя,

Візьму волосся в руку, пропущу крізь пальці,

І затягнуся запахом твоїм так близько

Мов сигаретою. Давай кружляти в танці.

Твої холодні руки збігли по спині,

Я жадібно зціловував м'які, вологі губи,

Клітинку кожну залиши мені,

О люба! Доведи мене до згуби!..

Солоний піт покрив наші тіла,

Ще швидше, швидше! Я тебе благаю!

Солодкий стогін злив наші уста,

Ти моя пристрасть! Я в тобі згораю!

Тепер ти спиш... Я кінчиками пальців,

Ледь-ледь торкаючись проводжу по спині,

Сховала ніч двох люблячих коханців,

Щоб їхні душі стрітились й у сні

...

Василина Тарасова

Нащо

Нащо я лягаю спати і навіщо знов встаю?

Нащо жити, відкривати– в кінці все одно помру.

Нащо розвивать таланти і уміння до краси?

Нащо зустрічать світанки у прозорої роси?

Нащо вчитися кричати– не почує вже ніхто.

Нащо пробувать латати у розбитім серці дно?

Нащо я живу тобою? Щоб і ти лиш мною жив.

Та боюсь не подолаю, бо забракне духу сил.

Нащо пишу в інтернеті і кажу, що все окей?

Нащо вдаю забіяку і відлякую людей?

Нащо грать блазня на сцені ,як усім вже все одно?

Нащо добувають уваги– вже не ти герой кіно.

Нащо це усе збагнули і ну хто за цим стоїть?

Нащо втриматись від цього, і гадюки яд поїть?

Нащо ми прийшли до тебе і пораду вознесли?

Добре нам жилось у себе– тепер чашу цю нести.

...

Green mermaid

Наречена

Тремтлива, ніжна наречена

Легенько ніжкою ступає,

Чарівна сукня білосніжна

Неначе хмарка огортає.

Позаду шлейф прозорий, довгий

Осіннє листя підіймає,

Стрункі, високії тополі

За нею сумно споглядають.

Тонка вуаль, як паутинка

Крізь неї ледве видно очі,

Чарівний, ніжним водоспадом,

Прикрила те лице дівоче.

Ступає дивна наречена,

Одна-одненька по дорозі,

Через вуаль на сукню білу,

Тихенько котяться злі сльози.

Де ж наречений? Вітром в полі

Тепер душа його літає,

А блиск очей зірки на небі

Яскравим світлом перейняли.

Слова кохання соловейко,

В саду під вікнами співає.

Обійми, теплі поцілунки

Яскраве сонце заміняє.

А тіло смертне в полі бою,

Протяте кулями лежить,

За рідну земля неповторну

Віддав життя своє у мить.

Тендітна, ніжна наречена,

Легенько ніжкою ступає.

Із горем тихо заручилась.

В жалобі все життя минає.

...

Василина Тарасова

Крик

Втомилася тайни у скриню ховати,

А ключ викидати в глибокі моря.

Втомилася правду від всіх дожидати,

Самій накидаючи маску щодня.

Набридло кричати і рватиї голос–

І так не почує мене ні душа.

Набридло шукати в пітьмі світлий колос–

Його вже знайшли, не один і не два.

Стомилася плакати через дрібниці,

Тонути, боротися, знову пливти.

Стомилась відстоювать власні границі,

Бо люди не в змозі закрити роти.

Втомилась не жити, а лиш виживати,

Ходити по колу в омані міцній.

Втомилася марні надії плекати–

В ілюзіях сенс погубила я свій.

...

Green mermaid

кава на ранні (білий вірш).

неймовірно сонячний день! і просто неможливо було не відгукнутися до нього, в честь такої сліпучо сонячної днини, у якій вмістилася уся різдвяна - різдвяна! - святковість...

*********

стежина сонця впала до порога...

зима з весною, певне, каву п'ють.

разом в альтанці у лугах Парнасу

мороз та сонце мирно гомонять.

...а я у хижі, в темній цій халупі

здіймаю чарку і вітаю день,

який зайшов до мене по стежині

в невмисному осяянні у дім.

не хочу рим шукати віршуванню -

там, на Парнасі теж мабудь свята,

що аж очам ця синь небес

безхмарна

як різь від сліз, веселощів бенкет.

і чую брязкіт брязкалець та сміхи,

пісні і танці...дзвін та передзвін... -

то хтось там, зверху зі стільця шарахнувсь

та обруса бенкетного стягнув.

...і крізь усі шуми святкові світу -

на вухо каверза, цей блазень в ковпаку

на нитках ляльковода, безобличний

нашіптує брехню якусь мені.

але... - сміюсь! не чую ті дурниці.

я услухаюсь в сині небеса -

стежина сонця в мене на порозі!

зима з весною каву таки п'ють...

...

Ем Скитаній
12+

На дошці з клітинами

Скелети та склепи - у всіх. Не демону засуджувати гріхи,

Не йому прощати, забороняти чи рахувати втрати.

Всі на дощечці з клітинами - дерев'яні гравці,

Приходимо-йдемо, немає хороших, поганих,

Іноді просто самі в себе не віримо. Нагадати?

Не з монетою за Спокутою. Пекло, як силок?

Адже пофіг принц або жебрак біля воріт "раю".

"Які "дамки" зібрав, чиї шляхи перетнув,

Кого від себе врятував, кого від себе самих уберіг,

З клітини на клітину напівстрибаючи?" - в чужомір'ї про це запитають.

Всі ми десь поспішаємо, шукаємо легкий маршрут,

Виводимо на згарищах свої теореми,

Очікуємо, що нас перестрибнуть, чи зметуть,

А потім, пошкодувавши, назад на клітину повернуть,

Зрозумівши і вибачивши, наш особистий ангел і демон.

~2021~

...

Lexa T. Kuro
18+

Заїбався #1

Я заїбався жити це життя

Я заїбався шукати риму

Не хочу писати це дурне слово "Я"

Бо зірве мені йобану стріху.

І вірші писати заїбався, хоча

Коми тут ставити гірші

І хотіти радіти, ділитися більно,

Їбав я вас жорстко і сильно.

Іронічно, що Я, сука, йобаний пес

Знаходить гарніть і створює всюди,

І трахне мене червона абстрактність,

І вийде злість моя в люде.

І, сука, шмат цей паперу уб'є,

Хай вб'є всіх моїх друзів,

Навіть тих він поранить, що приймуть мене,

Що любитимуть шлюху не в дусі.

І Рима знайшлася, і йобаний пес

Покінчив життя пиздануте,

І почав жити так, як хоче йобес;

Думку власну поглибше засуньте.

І Хуй вам бачити, а не цей прикрий вірш,

Бо Їбись Воно Все Білим рилом.

І душу ск йо вджу св йу так, що чимгірш,

Бо і іть ви всі на уй&

...

Рудавський Денис

Україна

Я живу там, де чудова, солов'їна мова.

Там, де стежки безкрайні,

де жовті поля.

Там, де є воля людей.

Там, де вільний наш  народ.

Я є патріоткою своєї держави.

В цій країні я вільна, мов птаха!

Україна-мати наша.

Ця маленька частинка України, завжди разом з нами де, би не були.

...

Валерія

Мій Король

За мотивами т/с "Гра престолів"...

Мій дракон випалив мене, Мій Король...

Я по пустелі блукала за тінню слід у слід...

Бачила в снах сніги... війну, страх і жах доль...

Думала, що сильна... Серцем шукала відповідь...

А в морях-океанах чужі «полотна»... та лід...

Люди зустрічалися й полонені... «від» і «до»...

Мужності більше у грішниках, але погляди порожні... Чий хід?

Вірила, боги брешуть - переможе добро...

Мій Король Півночі, палила міста,

Але програла у битві з надістотою... Час - скло...

Серце скувала кригами – дракону в'язниця... Пітьма...

Знала прикметами: таємниця - там, де нескінченне дно...

«Блукачам» не боляче - не пам'ятають їх душі «любити»...

А я крізь вогонь проходила не раз і не два...

...Тільки Вічна Ніч нитку під назвою «жити»

Холодом обов'є... Не має значення, хто винен... Всюди зима...

Знаєш, Мій Король Півночі, я не права...

Ні, не знайшла відповіді, просто хотіла зрозуміти:

Сенс завжди в довірі? Може, надістоті теж не вистачає тепла?

А у богів свої слабкості, поразки та дивні гамбіти?

~26•12•2018~

...

Lexa T. Kuro

ворожіння наче...

гадаю на гірше

в надії на краще

в похмурості днини

сумних сьогодень.

в яких хазяйнує

бідою та горем

паскуда огидна,

кремлівський дебіл...

отож - у руїні

стою між руїни,

у трощі,

в розламах,

в згорілих садах.

підкину монету

на успіх чи зраду,

на темряву,

світло,

на несвіт

чи світ.

впіймаю в долоню,

сховаю,

не гляну

яким же він буде

оновлений день.

що раптом у тиші

розгойданий вітром

у загадку,

тайну

нездійснених мрій...

...а з темної амфори

попелом сіє

у мерзлість імжею

хмарина важка.

то сіється час,

розстріляні миті

останнім цвітінням

в розбомблений степ.

дістану з кишені,

зирну на монету -

пласка,

тривіальна,

холодна...ніщо.

але ж як гадалось -

збулося,

здійснилось!

ввійшов у цей будень,

у попіл,

в дими.

а небо з'ясніло -

до сонця поринув

душею,

думками

крізь грім канонад.

...монету -

чого вже! -

сховаю в кишені.

згодиться... -

на мокшу

накликати

смерть......

...

Ем Скитаній

Вірш невідомого поета

Я пишу вам цього вірша.

Але не виходить,

Пальці замерзли.

Тільки третя ранку

І цей вірш останній.

Я скоро вмру, уперше.

Я сиджу під завалами будинку.

Раніше цілого.

Зима, на дворі мінус,

Але тепло в душі моїй.

Я не жалію,

Життя прожите гарно.

Хоча і коротке, ще б декілька днів,

Написав я б тоді не один,

А два вірша.

І обидва прочитали б усі,

Ви.

...

Xonna

Его

Я сам завжди достигну цілі,

Я сам знайду свій сенс в житті.

Покажу вам обличчя онімілі

Тих, хто пішли у забутті.

Покажу вам я силу волі,

Покажу я могутність й міць.

Розкажу те, що сам доволі

Довго зможу простоїть.

Не важко мені йти в кайданах

Своєї сили та брехні.

Не важко виступати на майданах,

Де всі байдужі є мені.

Не варто вам казать, що я

Не зможу помінять суджене.

Адже більшість в забуття

Пішли же саме через мене.

Мені ви можете казать

Прокльони в очі і у спину.

Можете собі чекать

Мого падіння у лиху годину.

Якщо стати забажаєте ви ворогом моїм,

То краще зараз знайте:

Що серед крові і руїн

Останнього бажання ви чекайте.

Я все те, що потрібно вам життєво,

Те, що подарує вам висоти.

Я ваше найдорожче, рідне его —

Ваша частка влади і турботи.

...

Резарта

Не

Не згубило мене перо

Не згубив мене мій талант

Не став я одним із тих

Хто продав власну гідність за гроші та славу

Не став я наймитом сили

Не став я рабом влади

Я стояв, я насмерть стояв проти того

Хто мою працю намагався забрати.

Може, не такий вже я й високий поет

Ні премій, ні грамот я з мобою не маю.

Не маю чим похвалитись, не маю я слави

Та от гордість власну я все ж зберігаю.

Вона прямо тут, завжди при собі

Хочеш купити? Дзуськи тобі!

Хоч вбий мене

Та я не стану таким, як ти.

...

Алекс

Дій

Не вчора. Не завтра. Сьогодні. В момент.

Не знайдеш ти миті, потрібнеє слово.

І найпереконливіший аргумент

Утратить змістовність казково.

Творити не пізно, не пізно любить

В погоні за спогадом губиш хвилини.

Тому через «потім» не вдасться пожить,

А згодом ти далі линеш.

Отак і зістаришся в кріслі бажань

А були ж надії і прагнення мрій.

Тож легко всміхнися, подалі зітхань

І дій, просто дій.

...

Green mermaid

Безликий

Я йшов по вулиці.

Я був страхом для всіх.

Я був коханням для бажаючих,

Я був дивним перехожим, серед всіх.

Хтось бачив в мені старця.

Хтось розглядав дитину.

Для когось молодиця я прекрасна.

А хтось і гривні не подасть на пиво.

Я жив постійно, знову й знов.

Я кожен день, для кожного інакший.

Я безликий, але ликів в мене сто,

Чи більше, вже не пам'ятаю.

Навіть ближчий друг

Що визнає мене таким, як є.

І той мене не бачить тим єдиним.

Для нього я постійно то одне обличчя, то нове.

...

Xonna

Втеча

Вона любить тікати.

Коли гнів наростає у грудях і застрягає у горлі,

Вона розуміє, що як тільки промовить слово - поллються сльози.

Гіркі від років образ та побоїв.

Тому доводиться ковтати клубок у горлі

І рахувати до десяти.

Як її вчили психологи в школі.

Взагалі, буває важко продовжувати ховати свої емоції.

Хочеться вибухнути від них.

Істерично кричати на всіх,

Розбивати від гніву об стіни свої кулаки.

Кричати, допоки не зникне голос,

Кричати, допоки слова не дійдуть до людей.

Та голос зникає,

Плечі починають боліти,

Хто почує її?

Тому вона тікає.

Із необхідного - гаманець, книжка, ключі.

Тікає аби просто втекти, щоб подихати свіжим повітрям.

Бо там де була, вже нема чим дихати,

Тому і не виходить кричати.

Потрібно всього лиш сісти у потяг,

Послухати колискову вагона,

І відпочити самій.

Вона любить тікати,..

...

Anita_Lucy_chan

Прабабусина черешня

Зацвіла черешня в прабабусі,

У садочку, хата край села

Там стежину витоптали гуси,

прабабусі вже давно нема...

Зав'язались черешні у садочку

Нахилилось гілля до землі.

А бабуся тихо в холодочку

Мамині співає вже пісні...

Ось дозріли вишні червоненькі

І шпаки воюють у гілках.

Бачу тугу за мамою в рідненьких

У блакитних бабусиних очах

Осінь у саду уже панує ...

В вересневій вечірній імлі

Спогади бабусині про маму

Розлетілись листям по землі.

...

Олена Гурова
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Результати опитування "Як давно ви на Аркуші?” 🙂
29.04.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Нещодавно ми продовжили опитування у нашому телеграм каналі на тему "Як давно ви на Аркуші?” 🙂

... Детальніше
Блоги
Є два стільці з критикоюКіт у зграї
20.05.2024
1 - ти сприймаєш всю критику та враховуєш її. Можливо де що береш близько до серця, сумуєш і падаєш ... Детальніше
Привіт, Аркуш і талановита спільното!Аліса Корж
20.05.2024
Всім привіт! Раз вже вирішила вести тут блог, то треба, мабуть, представитись) Мене звуть Аліса і я ... Детальніше
Квантове вгадуняткоЯрина Мартин
23.12.2023
Текстів на Квантовій Україні щось мало, сподіваюся це зміниться, а поки решта авторів дописують, щоб ... Детальніше
Пательня. Знайомтесь, авторstas
20.05.2024
Вітаю авторів Аркуша. Сьогодні у нас перший випуск Пательні. Спочатку коротко про правила. В кожному ... Детальніше
Марафончик взаємного читання.Крапка
07.05.2024
Бачу на Аркуші різні конкурси та цікавинки. От і собі вирішила спробувати. Хочу перенести досвід з ... Детальніше
Моя ініциатива. Як одержати багато коментарів та підняти активність на Аркушіstas
19.05.2024
Поважне товариство. Хочу звернутися до вас з цікавою ініціативою. Про що я? А, от, чи хотіли б ви де ... Детальніше
На Аркуші вже:
10940читачів
125138коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: