🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶

Електронні книги / Поезія (7034)

«Новочеркаськ»

День 671 (26.12.23)

Ніч пройшла доволі гучно,

Вітер сильно завивав,

Тож не все благополучно:

Кремль втрати рахував.

Двадцять два згоріло танки,

Тридцять з хвостиком машин

Не дожили до світанку

Та залишились без шин.

БПЛА нема за двадцять,

Дев'ятнадцять артсистем.

У війну не будуть «гратись»,

Щоб прогнутись під царем

Більше тисячі кацапів,

Що прийшли вбивать сюди.

Не турбуйте ескулапів,

Не злікуєте орди.

Головний добуток ночі -

Це десантний корабель.

Двадцять третій десь булькоче,

Під водою біля скель.

Назва, шкода, українська

Та не в цьому головне.

Репутація у війська

До «Москви» на дно пірне.

Вибух був такої сили,

Що дзвеніло навкруги.

Весь БК, вантаж згоріли,

Потонули вороги.

Зустрічай «москва» собрата,

Інших «родичів» чекай.

В ад відкрили собі вра́та,

Кремль! За все відповідай!

...

Галина Студінська

Дайте відповідь

Як називається стан цей?

Коли ти лежиш цілий день.

Коли ти не хочеш нічого.

Навіть спати також не можеш.

В тебе голова завжди запаморочена,

І відчуття приглушені, в ауті вони.

Тобі вже не допомагає музика,

Тебе не відволікають ігри та друзі.

Ти просто лежиш, цілий день напроліт.

Що ж це таке?

Дайте відповідь мені.

...

Xonna

Різдво

Сьогодні Різдво

вперше за сто шість років,

двадцять п'ятого грудня.

Не обійшлось без тривог

і вже зранку політ "херувимів"

спотворив шумом паскудним.

Сніг напередодні намів досхочу,

здавався казковим, чарівним,

а виноград пухнастим від інею.

На ранок машини рознесли сльоту.

дві години линули масивним

подихом — природною шухлею.

Сьогодні Різдво,

вперше воно особливе,

і не тому, що сніг розтанув.

Далеко ще до перемог,

та слово українське вже на кожному ганку.

...

Citrus _S_M

Страх

І знову важко мені жити

Знов чую страх в своїх словах

Так важко стало всіх й себе любити

Страшно відчувати сльози на очах

І ніби все ж було так гарно

І сміх доносився дзвінкий,

А зараз мені так погано

Я не щасливий, не такий...

Я відчуваю порожнечу,

Яка сидить в мені весь час

І в серці йде та ворожнеча,

Яка танцює довгий вальс

І важко стало просто жити

Страшно щось казати і в сльозах

Я прошу вас просто говорити

Бо тиша - мій найбільший страх

...

Меретіл Вайлд

Винний гризайль

Кава? Чай зелений? Чи вино?

Чим мені сьогодні малювати?

Осінь із лози сплела вінок,

Ягодами скрасила багато.

Кілька бубок синьобоких з'їм,

Зачерпну натхнення повну ложку!

Що б не шепотів нудний зоїл,

Вкотре зображатиму волошки:

Хай нагадують за кольором бузок,

Вірю, що вдарують сили й радість.

Мак додам, клемáтиси і флокс...

Квітковий узор як завжди надить.

Доки в пляшці є піно-нуар,

То квітчатиму свої бажання:

Мрію стерти нещасливий карб,

Відімкнути смутності кайданні...

Чи обрати варто інший шлях?

Тільки місяць заквітує в повню,

Озирається нехай р$$сня:

Їй змалюю вогнянý бавовну!

_____

Винний гризайль - техніка малювання вином.

_____

* зоїл - несправедливий і прискіпливий критик

* карб - знак, тавро

...

Яніта Владович

Ти і я, я і ти

Ти плачеш через безвихідність ситуації

Я ж плачу через марність усіх своїх дій

Ти смієшся через безглузді імпровізації

Я ж сміюсь через нереалістичність мрій

Ти кричиш через знесилення та втрати

Я кричу через кордони сорому та мовчання

Ти не розумієш як то кохати

Я не розумію свої думки й бажання

Ти мугикаєш старі акорди нових пісень

Я мугикаю під тупими висловами людей

Ти підписуєш заяви та акти звинувачень

Я підписую сотні паперів -мертвих ідей

...

Nisko pali

Безсонниця

В твоїх очах мій день загублений,

І в головах тужливо снам,

В глухому сяйві, в ніч пригублена,

Безкровна, мертва тишина.

Веслують з вироком безсонниці,

Стрілчаті випади галер,

Бездумно п’єш печаль з віконниці,

І зорі втоплені з озер.

Блукаєш холодно кімнатами,

Відтінком бляклої стіни,

Годинник розчепи на атоми,

Ще більш гучніше впреться йти.

Не щезнути… Ніяк не відвернутися…

Ніяк! Ніяк, очей не відвести,

Від стелі, щойно, на якій проснулися,

Байдужі очі, що відкрила… ти.

05.06.2019

...

Володимир Каразуб

Я той у кого щиру мрію вбили.

Я той у кого щиру мрію вбили.

У кого корінь вирвали з землі.

Я той у кого сльози душу вмили

Лютневим днем блукаючу в імлі

Не скорена моя слободна воля

Дорога ввись – не втеча до зірок

Щасливим був на ріднім житнім полі —

Як Самотар карбую в світі крок.

Старий не тілом, а старий роками

Не жах, не страх – себе переборов

Те, що зробить не встиг двома руками

Між жорнами в душі перемолов!

А там в душі вовк степовик десь виє

Він заблудивсь в руїнах анфілад

Душа мій вірш у сірий день сповиє

І проклине в нім грюкіт канонад

Серед зими, коли бракує сонця

Долаю я вчорашнє в боротьбі

Під плач небес, самітним барбізонцем

Весну малюю завтрашню в собі!!!

В. Самотар

19.2.2023

...

Vladimir Samotar

"Близькі" болі

Кожен день ти з думкою,

Що доля нестерпна,

Ходиш гуляти без друзів

І чай п'єш один.

Ти не знаєш, як знайти собі друзів,

Та не здогадуєшся, що зовсім близько вони.

Хтось є сусідом по парті,

Когось ти бачив на касі одній.

Хтось є просто родичем кровним,

А когось батьки із знайомим привели.

Але чому ж ти маючи стільки знайомих,

Все далі сумуєш, і немає й кому підтримать тебе?

Відповідь на те проста, очевидна:

Твої страхи та болі в серці - ближчі, бо живуть те в тобі.

...

G. Ley
12+

Судний день

О, мій королю, чому ж ви

Біліші стали аніж сніг?

Чому різкий ваш голос стих?

А з вуст невпинно сиплються мольби?

Чи не тому, що перед вами

Постав ваш син разом з рабами?

Чи може, то — геть не раби?

Покрутять пальцем біля скроні,

Коли скажу: "Як на долоні

Побачив принца в тронній залі,

Струнку ельфійку поруч з ним

І цівку крові на кинджалі..."

Чиєї? Певно царських псів.

О, мій королю, чому ваша

Глава так високо злетіла?

Застигла розпачу гримаса,

А тіло впало й обімліло?

...

Привид

Алхімія

Спогад

про тебе

болить,

немов зуб із діркою,

монотонно ниючи,

поколює в грудях,

мов серце втомлене,

хрипить, як легені

затятого курця,

за пам’ять чіпляючись

зламаним протезом.

А душі радісно,

що ліку від хвороби

з діагнозом «кохання»

не продають

в аптеках.

...

Назар Скалюк (Марко Войт)

Замовляння

Хто ти, коли не відтінок чужої самотності,

Звідки твій голос, коли не з собору грудей

Хіба твій цілунок зітреться з картини вічності

Шовковистим платком?

Скажи мені,

Твій погляд хіба не пастель у поливі світанку?

Хіба не тремтить в переливах його, душа?

Ти вдихаєш любов і видихаєш тремку поезію

Змагаючись із деревами.

І кроки твої

Хіба не відлуння прадавнього метронома,

А сміх мов завіса, блакитного неба, яке

Щоночі спадає у темінь позбавившись сонця

Відкривши твою справжність.

3.12.2023

...

Володимир Каразуб

Блаженство

Абсенція у болі світла —

Така ж брехня, як суть життя.

Біль є життя, він є повітря,

Він народив і забере у небуття.

Бо біль не є прокляттям — то блаженство,

То є жадáна здатність до чуття,

Що викликає те святе шаленство,

Породжує жагу що до буття.

Абсенція у болі тьми—

Брехня не менша, мозку виверт.

Ідучи поспіхом уздовж різьби,

Зникає час і його вимір.

У болі щастя віднайди,

Знайди у ньому силу, спокій.

У ньому перероджуйся й живи

Та ним укрийся в світі цім жорстокім.

18.12.23

...

lev

Соломинка

Як не крути... але ми всі в цьому житті за щось тримаємось...

Мрію-соломинку... чиїсь думки... маяки снів вдалині...

Земля кругла... зустрічаємо сюжети кошмарів/казок... на долю сердимося...

Приймаємо виклики... ламаючи себе... знову будуємо свої вогні...

Ставимо підніжки... але самі падаємо... із синцями на серці... стогнемо...

Вивернувши душі... бинтуємо... і пластирі клеїмо... на багрянець зорі...

Сто тисяч разів захлинувшись... знову мріємо безрозсудно про "море"...

Замикаємо замками пам'ять... але живемо ураганами почуттів усередині...

Танемо очима... таїмо надію - дихання вічної радості...

Містами розводимо сигнали... змінюючи полярності... залишаючись у тіні...

Тримаючись у цьому світі за щось... намагаємось приборкати свої слабкості...

Під маскою... прагнучи самотності... душею не хочемо бути самі...

~2•березня•2017~

...

Lexa T. Kuro

Ода вустам

Це ода пелюсткам, це ода твоїм вустам,

Розгорнутим лініям серця твого у складках

Чутливої мови, любові, твого письма,

Що в дужках приховує спраглість любовної арки.

Це контур терпкої душі, чуйний всесвіт твоїх ознак,

Ніжнотканна матерія юності, пристрасті й зваби,

Що пробує зорі і промені сонця на смак,

І спалює голос, як полум’я пух кульбаби,

Або навпаки розгорається буйним вогнем

І підноситься дух у крислатій пожежі любові,

Яку не згасити протяжним осіннім дощем,

Що в серці яріє займистим натхненням у слові.

Це ода вустам, що повторюють обрис птахів,

Що здіймаються ввись піднімаючи крила утіхи,

І торкають вони поцілунком між двох світів,

Де прозора блакить мерехтить у схвильованих ріках.

17.12.2023

...

Володимир Каразуб

Депресія

Не сумуй. Все попереду.

Повернешся ти й твої

Друзі по домівках.

Ти сумний, бо виснажений

Думками про це жахіття.

Ти по троху закриваєшся,

Бо не витримуєш.

Але стій! Не закривайся,

А говори про все.

Про все що хочеш,

Про все, що болить.

Закритися можеш за секунду,

А виходити з цього стану

Дуже довго.

P.S. Відеокліп можна переглянути у буктрейлеру

...

Хвилина душі

Казали вони

Казали вони, що візмуть Київ за 3 дні.

Казали 'ми асвабадітєлі',

казали 'спец, аперация'.

Вже майже як другий рік...

Тривоги, ракети, шахеди.

Вбивство нашого народу це 'спец.аперация'.

Вони вважають, що це все

'спец.аперация' .

Скільки можна?

Скільки ще терпіти вашу 'спец.аперацию'?

Нам і без вас тут добре жилося.

Нащо? Нащо ви до нас прийшли 'асвабадітєлі' довбані.

...

Валерія

Форпост

День 661 (16.12.23)

Важлива ділянка військових частин,

Укріплений пункт десь на фронті -

Це місце, куди із москальських глибин

Навала зібралась в «скорботі».

Приперлись «спасати» всіх нас від життя,

В болото своє затягнути.

Їх залишки шаром лежать, як сміття,

Про опір цьому не збагнути.

За хвилею хвиля у наступ ідуть,

Команду вмирати бо мають.

Як стадо на бійню загони женуть,

Так «славу» царю здобувають.

Авдіївка, Бахмут чи інший Форпост

Тримають навалу щосили.

Важкий, небезпечний для хлопців то пост,

Що злодії не підкорили.

Дорога життя до Авдіївки йде,

Підтримує наших в окопах.

Земля під ногами геть стогне, гуде

В кремлівських злочинних тих нотах.

Форпост в українця у кожного є,

Це наша із вами країна,

Тож час Перемоги над орком проб'є,

Бо нація наша єдина!

...

Галина Студінська

Моя Україна!

Моя Україна, це поля широкополі.

Моя Україна, це лани й кручі.

Моя Батьківщина бо, я тут народилася

і тут хочу жити!

Моя Україна, вільна держава!

Моя рідненька, нікому, ніколи не дам тебе знищити!

Ти чуєш, нікому і ніколи!

Моя країна, сильна і не переможна!

Мою країну не подолати!

...

Валерія

Острів самотньої душі. У співавторстві з Xonna

Приблизно два дні тому

Я зрозумів, що бажаю від цього життя -

Я обрав для себе мету.

І зараз літак везе мене у невідомі місця.

Мій шлях був довгим.

Серце хотіло тиші, душа - змін.

Я відчув цей поклик,

Вийшов за межі "звичного", приборкав сплін.

Ось вже поряд - самотність моя,

То царство душі, спокій моїм відчуттям.

Нарешті опинився я сам.

Більше жодних людей, і ніяких соціальних ран...

Все пронизано тишею.

Незвіданий острів дарує спокій.

Віднайшов себе справжнього,

Зцілив свою душу від полум'яних мрій.

Я сиджу на пірсі, вже сам,

Навіть птахи ті чудові, тропічні

Не відривають мене від загоєння давніх травм.

І тільки хвиля тихенько шепоче мені:

- Поринь у глибини себе, віднайди

Музику серця свого в цій тиші.

Вийди за рамки минулого, залиш сни.

Не зупиняйся ніколи - то смерть для душі.

~3•серпня•2023~

...

Lexa T. KuroXonna

13.05.22

Ми не хотіли з вами війни!

Але одного ранку на нас на пали не питаючи нас.

У багатьох з нас змінилось життя.

А наша країна була такою радісною,

а після однієї дати вона немов стала такою сумною.

І все що робилося в кращу сторону,

це все зіпсували.

І наше життя зіпсували, ми тільки зараз живемо під звуки сирени,

а у багатьох містах чути вибухи.

Всі ховаються в підвал, в коридорі сидять бо, оберігають своє життя.

І думають що це якийсь жахливий сон.

Одного разу ми проснемося в мирі.

А для чого ви це робите?

Для чого ви псуєте наші домівки?

Що ви там нашу країну не долюбляєте, чи що?

Навіщо ви псуєте наше життя?

Що ми вам зробили такого поганого?

Ми лише жили своїм життям,

не до кого не лізли...

...

Валерія

у вежі в хуртовину

а ти вже як і не існуєш...

ти випав з верхнього вікна, розхитаного вітром хмарошкряба...

повісився - хитаєся на люстрі маріонеткою на протягах в пітьмі...

втопився ти із каменем на шиї...

на смерть розбився в автокатастрофі...

чи отруївся ціанідом...

або...або сліпа якась раптова куля знайшла тебе, коли справляв нужду... - який ганебний фініш!...

напевне як у всіх нікчемних самогубців за межами численних кладовищ, присипаних землею та забутих...

приречений давно на майже нерухливість болячками й обставинами часу, за кавою вигадуєш собі свою кончину.

єдино, що тут стало на заваді -

здоровий глузд.

і ще -

боязнь та острах,

неспроможність до відчайдушних та сміливих вчинків.

...забудь... - поглянь, яка страшенна хуртовина!

зима лютує,

нашіптує фантазії дурні...

...допив гірку із чашки каву.

ледь човгаєш до крісла,

аби заснути в ньому під хуртовину за вікном.

вдоволений, що встиг звести високу вежу, з якої видно все та вся - минуле і прийдешнє...а сьогодення...

що?!... - тобі воно і даром не потрібне!

ти випав з нього, із клятого сьогодняшнього дення...

ти випав з нього, як з тОго хмарошкряба...

та й ти вже як і не існуєш наче в часі...

ти поза ним,

захований у вежі.

...

Ем Скитаній

Дні, що спочили кривдою

А у дні, що спочили кривдою,

Приховалися в тернях лук,

Я ніякою більше мірою

Не забуду безжальних рук.

Не забуду твоєї величі,

Не забуду і власних весен.

Не забуду палкої далечі,

Що крізь тебе в мені воскресла.

Пам’ятаю благання кожне,

що під вільхами десь таїлося.

І холодну твою сторожу,

ЩО знущанням та звуком крилася.

Ти таїв мене із роками,

У причинах мене таїв.

Хай просила я до нестями,

Проминули тернові дні.

Я вкривалася десь між листям,

Де не було ані людини.

Та од тебе і твого вістря

Не сховаюся і до нині.

Ти собою мене притишував,

Ти ж-бо кривдою серце викорив.

Хоч на зродження, хоч на знищення

Із душі мою частку викроїв.

Замість неї, мені не любої,

Що не має бажань, мети,

Що не діється з неосудного,

В білім серці тепер є ти!

А у дні, що спочили кривдою,

Ти в покорі мене вчинив.

Я ніякою більше мірою

Не забуду твоїх світів.

(грудень 2023 р.)

...

Віршотвориця

СІРО-БЛАКИТНІ ОЧІ

Крига зі снігом - брат і сестра

Взяли мене за брата.

Саван грудневий накрив поля -

Смерті солодка вата.

В білих паперах зима зберегла

Кожного з мого роду.

Разом із ними учасником став

В серці зими походу.

Тиша нічна, крижаний туман,

Падає сніг нечутно.

Більше немає брехні й оман -

Все оголяє сутність.

В вирі свавільнім, у серці пітьми,

Спогади тануть про осінь.

Вітер моє накриває лице,

Ніби твоє волосся.

Я помолюся за темну ніч -

Хай би тривала вічно.

Ранок небажаним гостем прийде,

З теплою сонця піччю,

Хмари не втримають, їх порве,

Ніби зотлілі стяги.

Після хурделиці золоті

Промені долу ляжуть.

Очі примружити сніг звелить,

Спалахів іскр снопами.

Обрій віддалений затремтить

Білими міражами.

Може від сяйва на очах

Виступлять краплі солоні.

Промені ніжно обличчя торкнуть,

Ніби твої долоні.

Доки не тане глибокий сніг,

Поки не вкрився гаром,

Я уявляю різдвяний сміх,

З чашки глінтвейну пару.

Вулиці, вкриті снігом дахи,

Прибрані чисто доріжки,

Руки дитячі в своїх руках,

Срібні оленячі ріжки.

Сплять у вертепі мати й маля,

Міниться ніч вогнями,

Рідних, що в серця обіймах завжди,

Час обійняти руками.

Можна радіти простому життю

Стільки, скільки захочеш.

Можна дивитися досхочу

В сіро-блакитні очі.

...

Максим Сальва

попіл неба ночі

місяць ночі цієї таки незвичайний -

наче я у долоні, що сяє

тримаю попіл...

попіл моїх надій,

попіл моєї мрії,

роздумів

та чуттів...

і кохання мого заметіль

попелом впала між зір

у долоню моїх надій...

місяць ночі цієї таки незвичайний -

наче я вустами, що сяють

тримаю попіл...

попіл моїх страждань,

пристрастей...

і чекання.

відчай і крик мій

попелом впали до вуст відкритих -

осліплений полиском сліз

тримаю попіл

сяючими вустами...

місяць ночі цієї таки незвичайний -

наче я на плечах, що сяють

тримаю попіл.

попіл моїх мовчань,

попіл моїх печалей.

і самота, і доля

тиснуть на плечі

попелом втоми... -

осяяними руками

підтримую попіл вагомий,

що на плечах моїх втомних -

в заобрії неозорі

попелом між зірками

несу

у зморені

спомин...

...місяць ночі цієї такий незвичайний!...

...

Ем Скитаній

Тепло кишень

Так запаморочується серце,

коли крýгом від тебе крутиться голова.

Вже не стіна, а покірлива м'ятна глина

і лиця на мені нема.

Торкалась травинкою тріщинок твоїх губ,

а тепер лечу, підхоплена вітром, по тротуарах.

Ніби слово злетіло і кулею увірвалось

у вуличну тишу, туман від самотніх труб,

осяявши силуети сріблястим світлом.

Неважливо чому нас навчали у різних вишах.

Речі стають прозоріші, сни — відвертіші,

коли темрява ділить колір на чорне й біле.

Найцінніше, що варто знати —

світ сьогодні в твоїй кишені,

з'єднався теплом долоні з моїми пальцями.

Як розгублене мишеня, що зимою шукало сонця.

Віриш? Я не боюсь кінця, бо просила натхнення і радію, що все збулося.

Тримаю цю мить за лікоть, тулю до серця,

Мій останній ковток повітря в закритій камері,

що по вінця наповниться мулом картонних днів

із першим промінням безжалісного світанку.

Наостанок лишивши спогад інеєм на волоссі

та маленьку паспортну фотокартку.

...

Теплий сніг

ПІЛІГРИМ

Ну от в все. Позаду битий шлях.

Людське житло - міста й маленькі села.

Базарів гул, далекий дзвонів спів,

І у трактирах сміх нічний веселий.

Тепло пічей, і постілі, й вино,

Історії попутників цікаві,

І доторки жіночих ніжних рук,

І на світанку - посмішки ласкаві.

Завмер на хвильку на краю пустель,

Шукаючи у небі знаки року.

Самотній і похмурий пілігрим

Зробив привал перед наступним кроком.

Нехожена і вицвіла земля,

В якій давно і вовчі стежки стерті,

Вдивляється у лицаря лице

Вічницями пожадливими смерті.

Немає в серці сумнівів й вагань.

Він має шлях страшний пройти до храму.

Та тільки сум кладе на серце длань,

Й стискає груди спогадів руками.

Попереду чекає тільки прах,

Й кістки, відполіровані пісками.

Там торувати сам ти будеш шлях

Туди, де не бував ніхто віками.

Там, звідавши і болю, і скорбот,

Коли і розум огорне руїна,

Вганятиме в каміння вірний меч,

Й в молитві прихилятиме коліна.

А там, де більш опори не знайти,

Там, звідки і молитви не долинуть,

Знайте єдину відповідь в собі.

І зрозуміє - іншим став віднині.

І краєм темним віра проведе,

І плечі втримають важку небесну стелю.

Знайде Грааль в Святилищі Душі,

Який зволожить і уб’є пустелю.

...

Максим Сальва

зимовий іній

я бачив як іній зимовий

упав на дахи сивиною;

а ще - під замерзлим туманом

сади у квіточках оманних

та вмерзлі в доріжки-стежинки

веселки, кришталем сніжинки -

кришталики ті на віконцях

мов іскри від місяця й сонця;

а ще - як на білому тині

мов коси із голочок іній;

я бачив травинку пригнуту

вагою льодового смутку,

забуту, не зрізану квітку

під інієм, всю у лелітках;

город, ледь притрушений снігом,

в вуальці з-під інію дихав;

світилось та сяяло поле

у райдузі до виднокола... -

я все те побачив на ранні

зимовим світанком в тумані.

по інію йшов у задумі...

так затишно було і сумно.

...

Ем Скитаній

Чарівний ліс

Гуляю чарівним лісом

Кожної темної ночі.

І дещо з тієї темряви

Дивиться прямо в очі.

Може то є якись жах,

А може чуднеє видіння?

Ну точно то не людина,

І точно не мерехтіння!

Може то просто примара,

І може мені так здалось,

Що дивляться в очі не ельфи,

А лиш звичайнісінький лось.

Може це є лиш уява,

І може то замість видінь

Природа у лісі співає,

Уносить думки в далечінь.

А може то не є зорі,

О так, замість них навкруги

У чорній блакиті літають

Яскраві подружки феї!

Так, замість гір тих кремезних

То велетні йдуть по воді!

Десь поруч маленький хоббіт

Шукає свій вхід до нори.

Як це чудово-мріять,

Гуляти і бачить дива.

Навіть на хвильку забулось

Що зараз в країні війна…

...

Листя Баобабу

Зимова пора

Ось і настала зимова пора,

Білим снігом, все покрила вона.

Різдвяне свято принесла,

Та вдома знов його нема.

Його не хочуть святкувати

Без тата, мами, дядька, брата...

Душа звивається від ран,

Пече у грудях втрати шрам.

Але пишуть листа

До святого Миколая

І прохають в отця

Повернення всіх тих, кого чекають.

P.S. Відеокліп можна переглянути у буктрейлеру

...

Хвилина душі
12+

Хай інші штурмують дракону фортецю

хай інші штурмують дракону фортецю

ти маєш ключа від єдиних дверей

тобі я секрет несекретно відкрила

на сповідь душі мала місце одне

гадала , що будуть зірки

вітровії

гадала , що чують мене небеса

а ти відгукнувся

знайшов

залишився

спокійно та легко ввійшов у життя

дракон не пручався

за сотню самотностей

він звик розрізняти - де правда , де фальш

ти був нетутешній

проте вже знайомий

і ніс за плечима

єдине крило

тебе вже ламали

лишали без мрії

слова розкидали на площах

брудних

були гільйотини

хрести з канчуками

й роздерте крило як тавро від святих

а зараз в сьогодні -

дорога пустельна

фортеця дракону

і сповідь моя

ключі від дверей -

ти вже мій , подорожній

знесилений болем минулих життів...

...

Лана Краска
12+

Примара

ти приходиш в мій дім без запрошень

що для тебе закони людські ?

не вартують слова анітрохи

для душі , що вже вік у пітьмі

не в відчинені двері , в закриті

уникаєш люстерок , свічок

ти не гість , ти володар положень

ти один , а живеш за кількох

споглядаєш мене і вивчаєш

звичку бути в пітьмі вподобав

навіть з часом змирився з червоним

повнокровним на колір вином...

то сумний , то печально - веселий

то повчальний , немов гувернер

ти століття тому був ? чи більше ?

граф ?

служивець ?

монах ?

джентельмен ?

мені , певно , потрібно вгадати

але ж ти увесь час мовчиш

не забути тебе

не обійняти

мармурово - прозорий , ти - тінь

я ж не звикла до вайбу ігнору

мій будинок - фортеця моя

най хоч кожної ночі ти поруч

все одно зігріваюсь вином...

...

Лана Краска

БІЛА ПТАШИНА

В мінливому світлі ти спиш на сидінні

На відстані подиху, ніби дитина.

Під радіо ночі, під запах полину

Літаєш у снах, ніби біла пташина.

Мандруєш так швидко, танцюєш у небі,

Немовби ракета, зринаєш угору.

Боюся, що зникнеш, шепочу - «не треба»…

Шукаю вві сні, серед неба і моря.

Прекрасна, мов мрія машина кохання,

Довершена й чиста, аж боляче в грудях.

Та схоже, цей шлях перед нами - останній.

І після зупинки - дороги не буде.

Світанок на обрії коло змикає,

І тане в серпанку нічна таємниця.

І мить безкінечна кінця добігає.

Бо все є важливе. Ніщо не дрібниця.

Ти атом. Ти зірка. Ти вітер на схилах,

Ти світу кінець і нового - початок.

Крихка і тендітна божественна сила,

Ти буря, що зірве усі сім печаток.

Ти стогін, ти крик, сміх дзвінкий і світанок,

Звичайна й незвична. І проза, і диво.

Ти хмара, що плаче важкими дощами.

Немає дрібниць. Все у світі - важливо.

Ти ліки від болю, ти лезо у серці.

Тебе я створив, і мене ти створила.

Ти сон, що на ранок всі спогади стерті.

Ти кажеш: лети, пристібаючи крила…

І перед світанком, де шлях увірветься,

Зупиним машину, залишимо речі.

І біла пташина згори обізветься.

І більше не буде дороги для втечі…

І зібрані шляхом посадимо квіти,

Нехай для закоханих квітнуть красиво.

І будемо наново вчитися жити…

Немає дрібниць. Все у світі - важливо.

...

Максим Сальва

СЕРЦЕ КРАЇНИ

У серці країни світло горить

І темрява йому не загроза.

Жага свободи ніби лід блищить

Як після зимового морозу.

Кохання як океан глибоке,

Об'єднує нас вірою завжди.

Свобода — цінність дуже висока,

Серце країни зазнало біди.

Нехай прийдуть до нас такі зміни,

Що скоро ми співатиме пісні,

Що в серці нашої України

Не буде світло гаснуть взагалі.

Хай лине гомін вітрів степових,

Співаючи куплети любові.

Пам’ятаємо мертвих та живих…

Серце країни – там, де військові.

02.12.2023.

...

Мирослав Манюк

Українська відьма

Українська відьма буває лише справжньою... не як у орків – бабою Ягою.

Вона вирізняється довгою косою і сильною, міцною стопою.

Вона часто каже – не стій над душею і не лізь в очерет,

Щоб не зробили з тебе мої Сили – десерт. Абсурд?.. Агерт.

Про таких жінок думають чоловіки, але кожному з них ой не до снаги –

Поглядом із нею стрічатись... хоч кожен хотів би з нею вінчатись.

Але вона усіх бортане – бо не дозволено відьмі закохуватись.

Кожна жінка хоче з нею позмагатись – заздрячи її красі,

Вона ж не буде жінками впиватись – одна така ж бо навкруги.

В повний місяць кров її вогнем кипить: і чарує вона сміло –

Аж плавиться свинець – чорти сходяться до неї навпростець.

Українська відьма має хвіст і відгукується на потойбіччя свист.

Кажуть люди в неї дивний хист, із Дияволом ж бо не за руку, а навхрист.

Завше за спиною її гуде, а в обличчя мовити – не кожен слова знайде.

Лиш перехрестяться – хай Бог поможе…

Та часто, як Бог врятувати не зможе, до неї біжать в час біди і жалю...

Готові віддати останню броню – аби помогла зцілити недуг.

Вона допоможе… Зілля відварить охоче, закинувши в мідний чан:

Лапи курячі, кігті вовчачі, слюні ледачі, зуби зміячі, роги зубрячі,

Зради хлопчачі, сльози дівчачі, серцеві каплі, любовні граблі.

Заливши всі інгредієнди ранішньою росою під цвірчачі аплодисменти.

І ще додасть до чачі листочка звіробою й змахне над чаном своєю рукою.

Повня відбивається в цілющому зіллі – злітаються з дерев вранішні півні.

Духи лісу просинаються в мить чарів і в танку вигукують – агу і угу!

Лиш би втримати й не відпустити людську душу…

На ранок відпивши узвару цього – лежачий зціляється – тільки й всього.

Щодень відьму сторониться людська ворожба, вигнавши її за край села.

Кожен, кому вона колись допомогла, не признає цього, лиш видає брова.

Відьма же не чекає від люду добра: у чомусь свята, а у чомусь – відступна.

Її душа, як яструб – вільна. Вона своїм Богам лиш вірна. Абсурд?.. Агерт.

Лиш справжня українська відьма, з людськими долями змагаючись –

Вміє готувати з них смачний десерт.

...

Альона Винокур

Зорепад

Ти як весна у зорепаді танцювала,

І віддавалась без останку, до кінця,

А я не вірив у казкове дивне сяйво

Нерозуміючи чим це заслугував.

Ти як метелик в тій блакитній сукні.

Я так жалкую, що замало цінував

Твоїх очей тепло, нерівний серця стукіт,

Кохані губи, що не вдосталь цілував.

Затамувавши подих зустрічали ранок,

І мала б вже ростанути зима...

Прийшла війна, розвіявся серпанок

Та обірвалось щастя майбуття.

Не народились наші янголята,

Вони були б чарівними як ти.

Від туги посивіли наші тата,

Бабусями не стали матері.

Коли ти гинула в багатоповерхівці

Коли ламалась цегла і бетон,

Від вибуху здригнувся всесвіт цілий,

Але чомусь того не бачив бог.

Я б врятував тебе, я б розкидав завали...

Але не міг, я був вже не живий

І побратими наді мной сумні стояли

Шоломи знявши, не ховаючи журби.

...

Ігор Тхаревський
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶
02.07.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Мабуть небагато людей можуть залишитися байдужими до дружнього виляння хвостом та вірного погляду тих, хто завжди готовий прийти на допомогу. Якщо вже здогадуєтесь про кого мова, то пропонуємо долучитися до нового авторського конкурсу "Псисті теревені" 🐶

... Детальніше
Блоги
про естетики: міметичну, нормативну, романтичну, рецептивну та трансгресивнуАндрій Химерний
23.07.2024
Черговий душний блог з претензіями на літературознавство, просто гортайте далі. По суті, я хочу пог ... Детальніше
Творчі душіМері Поппінс
24.07.2024
Хоч я на аркуші не так давно, але встигла помітити, що тут неймовірна атмосфера! Таке тепле, дружнє ... Детальніше
Пательня. Випуск 14 stas
22.07.2024
Пательня. Випуск 14 Ну, що ж. Випуск 13 Пательні був самим коротким в історії пателен на Аркуші. Тож ... Детальніше
Як щодо екранізації? Ірина Удоденко
23.07.2024
Багато хто, коли пише, бачить перед очима чи не повноцінний серіал з яскравими спецефектами й крутою ... Детальніше
Ідеї зі старих фанфіківNekonosan
23.07.2024
Багато хто зі старшого покоління до 2013 року писали фанфіки на якісь російські фандоми, і не важлив ... Детальніше
ОФІЦІЙНО! АНОНС ОПОВІДАННЯ.Дем'ян Балаушко
23.07.2024
Вітання! Очікуйте оповідання найближчими днями. Офіційний анонс вже на моєму профілі на сайті Аркуш ... Детальніше
На Аркуші вже:
11893читачів
146119коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: