🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶

Електронні книги / Поезія (7034)

Ура! Сьогодні день лінивий

Ура! Сьогодні день лінивий.

Не встану, не зроблю, не піду.

Лежатиму почитуючи книгу,

Закутавшись у шаль граційно.

Ну, може, на хвилинку вирвусь,

Щоби пройтись доріжкою ліниво,

Увечері, подихати повітрям свіжим,

Накреслюючи зиґзаґи неквапливо.

Засяду у кафе на чашку кави, вип’ю.

Не поспішатиму, а смакуватиму повільно.

Який чудовий день, незвичний!

Невже я спромоглась на день лінивий?

...

Марія Чирич

Вечірня прогулянка

Наче мутовані джмелі

В нас генератори гудуть,

Кривавий обрій поглина

Світила диск.

Цикади крилами стрижуть

Спекотний день на пильні хмари.

Хатини вікнами тьмяними

Похмурим поглядом женуть

Минулеє.

А світло фар автомобілів,

Що проминають час від часу,

Із-за спини підсвічують мені

Майбутній шлях.

Ракети навіженими стрижами

Несуться в небі.

Луна тривога...

Я ж останні ерги в телефоні

Кладу на музику

Й повільним кроком йду додому,

Вдиха на повні груди запах волі.

26.06.24

...

LadyZem

Твоя кімната

Більше ніхто не відтворить її очей,

А тисячі скажуть про погляд блакитного моря

І житимуть між тисячами подібних речей,

Що були у кімнаті, якої ніхто не повторить.

Навіть думка про те, що усе обернеться в прах

До ненависті світу – нестерпна, в серцях – невимовна,

І напишуть про це тисячі у своїх книжках,

І кімнату вона розміняє так легко, як слово,

Що досі витає по спальні й торкається стін,

Де в чужих володіннях линяють його плафони.

Неначе метафору раю кладе на стіл,

Де востаннє оглянувшись, іншим її залишає.

25.04.2024

...

Володимир Каразуб

Я лежу на землі холодній

Я лежу на землі холодній

Вона гріє, як сніг пече

Мабуть, це вже останній подих

Поки ж можу - я скажу ще

Легко бути ображеним братом

Звинувачення наче рій бджіл

«Не хотіли ви нас визнавати?

Ми обріжемо трохи вам крил!

Ми зайдемо сміливо і рівно

Нам ракети розчистять шляхи

Вашим дітям у серце ми гнівно

Запахнемо російськи штики

Чим ви думали? Як сміли жити,

Віддаляючись далі від нас?

Ми красавіц щяс будем любити

Так як вмієм, як тих, коло трас

Ми просили вас мирно віддатись

Ні! Вони ж захотіли війни!

Все, біжіть і старайтесь сховатись

Я рахую: один, два і три

Хто не встиг - тих ми попереджали

Більш не плачте й пощади не ждіть

Тих побили, тих трохи зв’язали

Ми научим расєю любіть»

Дзвін у вухах, нічого не видно

От він «брат» показав свою суть

Посміхався нам в очі єхидно

А в самого кипіла лиш лють

Я радію на смертному ложе

Що всі знають обличчя катів

Може смерть моя кОмусь поможе

Дати відсіч від «кровних братів»

...

Ріна Бейкер

Акровірш тече вода із джерела

Т епле проміння сипле навкруг

Е хо блукає десь островами

Ч имчикує до пальми зграя папуг

Е тер цікавий проводить мавпа.

В анна молочна на друзів чекає

О стрів таємний, цікавий

Д есь чунга -чанга лунає

А нас зустрічає хитрун лукавий

І гуана смакує какао.

З ірка з моря визирає

Д ельфін вивчає корали

Ж абка розляглася, засмагає

Е му ж лякають причали.

Р иби хвилі розрізають,

Е кзотика так вабить їх

Літні напої на пляж закликають

А х, як прекрасна пора літніх днів

#акровірш #екзотика #острів

...

Tvoreys

Літній коктейль

Літній коктейль 🍹

Черешневий, зухвалий,

Сховавсь поміж суничок.

Ще й ходить такий засмаглий

І забавля горихвісток.

🍒🍒🍒🍒🍒🍒

А ще впаде полуничним дощем

І агрус на таці вмоститься,

Це літо нехай усіх дожене-

Лише йому усміхнися!

🍒🍒🍒🍒🍒🍒

Воно зготувало червлений коктейль

Із ягід. В саду дозрілих

І станцювало легке водевіль

Із сонцем в перших зливах.

#спробаалюзії #вірш_до_івенту_окрилених_мистецтвом

...

Tvoreys

Вона в'язала...

Вона в'язала сподівання,

Мов колосок вплітала віру,

Вона в'язала сподівання

І справедливість лише щиру.

🌾🌾🌾🌾🌾

Вона в'язала чиїсь мрії,

Наче дзвіночки тут розмови,

Вона в'язала чиїсь мрії,

Скидала з душ оті окови.

🌾🌾🌾🌾🌾🌾

Вона в'язала правду, щирість,

Оте пташине стоголосся,

Вона в'язала правду, щирість

Й мольбу, щоб місто зберіглося.

🌾🌾🌾🌾🌾🌾

Вона в'язала прапор України

І калинОвий килимок,

Вона в'язала прапор України

І переможний дзвін. Все, закінчивсь клубок.

#в'язання #мрії_сподівання #правда_щирість #прапорУкраїни

...

Tvoreys

Нафтобаза у Тамбові

День 856 (28.06.24)

Зафіксували рано вранці

БПЛА в Тамбові

Волають знову голодранці

Від нашої «любові».

Не розуміють на болотах

Супротив їх «спасінню».

Цар обіцяв: «Усе по нотах!»

Та на́тяка прозрінню.

Спочатку брешуть: «Не попали,

Всі дрони, навіть, збили.

Цистерни з краєчка палали

Та ми їх погасили».

Через годину: «Катастрофа,

Горить вся нафтобаза,

Це пекло на землі, Голгофа,

Спасіть від того сказа".

Нема кому тушить пожежу,

Пожежники на фронті.

Всі нафтобази не відстежу

Та більшість - в капремонті.

В Тамбові трохи підгорає,

В Криму - гудять туристи:

«Над головами вибухає,

На пляжі страшно сісти».

До дна в рф, на жаль, далеко,

Зомбоване болото.

Не розуміють, що безпека -

Це їх усіх турбота.

...

Галина Студінська

ВОНА ЛЮБИЛА

Вона любила чай з лимоном,

А каву з свіжим молоком,

А ще з духмяним кардамоном...

Світанку ждала за вікном.

Любила двір, свою домівку,

На підвіконні квітів ряд,

Плекала мрії про мандрівку,

Та відчувала, що навряд...

Ходила вчасно на роботу,

Бо пунктуальною була.

І печиво пекла в суботу --

Везла гостинці до села.

А там ставки, природа, велік

Було все рідне, до душі...

І справ сільських значний перелік,

І матіоли в спориші.

Роман писала про кохання,

Про зради біль, сум та любов

Та пристрасні палкі зізнання...

Й у сни пірнала стрімголов.

Роки спливали за роками,

Не рахувала їх вона

Жила в гармонії з думками,

Всю долю випила до дна.

Не зчулась -- Вечір на порозі,

Відкрила двері. Що ж... заходь...

Відмовити тобі не в змозі --

Немає жодних перешкод...

І спілкувались. Чай з лимоном

Тепла в розмову додавав.

А Вечір ніжним баритоном

Натхненно вірші їй читав.

19.06.2024. АКВа

...

АКВа

ти знаєш,я чекав тебе

ти знаєш,я чекав тебе,

понад усе чекав.

чекав коли весна прийде

й закінчення вистав.

чекав як охолоне чай,

тебе лише у снах вбачав.

ти не писала,і нехай,

я і без цього покохав.

і серце те,моє тверде,

як лід потроху розтава,

ти кинула його будь-де,

а я тобі його віддав.

чекав,допоки сонце не зійде,

чи знов за обрій упада,

та не зʼявилась ти ніде,

я кожен день тебе чекав.

чекав щоночі,вдень і щогодини,

і в кожній пісні бачив я тебе,

в тобі шукав завжди причини,

коли вже маска з тебе упаде?

чекав так довго,

що аж зрозумів сумне,

чекав не я,

а ти мене.

...

дрю

Корона

— Ти, ти, ти, — говорить вона

Так немов би вимірює павзи свого мовчання

І торкається поглядом обрію з чорних дерев і домів.

І він, думає, що вона намагається утекти,

А насправді вона й не дивиться у вразливу цезуру його рядків,

Вона не тікає, а не безповоротно прощається.

Наче ставить три крапки: Ти, ти, ти...

І йому це подобається. Подобається, що вона така,

Що пахне від неї хутром, відчаєм і патетикою,

Що чотири кралі випадають з колоди фатальних карт

Те, що гинуть міста, і що все переходить до третього.

— Будь, як мармур, — каже вона йому.

Вбирай у себе жилаві ріки, площини, карти,

Будь мені п’єдесталом у парках твоїх одкровень,

І я розкажу, щонайкраще про тебе усім

З усією своєю ніжністю і жіночим трепетом.

А насправді це вона, лиш для нього постала з мармуру

І тільки для нього вбирається у Венеру, чи вдивляється, мов княжна,

Що знаходить престол із недоторканним обманом,

Про своє походження, щоб правити його життям.

Вона наказує йому: Іди, іди, іди!

Відтепер ми з тобою у шлюбі священного слова, чуєш?

Наші обличчя повінчані короною однієї голови:

Я дивлюся вперед, а ти у моє минуле.

27.04.2024

...

Володимир Каразуб

втікач?...

то він втікач?...

чи біженець?...

чи він прихильник

поспішної ходи широким кроком?...

можливо... - він любитель

під музичку в навушниках

пробігтись підтюпцем

по вулицям ранковим тихим містом?...

коли під музику в уяві -

ліси, галявини, гаї,

поля та гори, степ,

пустеля,

її нестерпна спека та піски...

і з насолодою пірнає

у холод вод,

в бурхливі води океану -

в шторми,

в цунамі смертоносне

пірнає він сміливо,

безрозсудно...

він уявляє...

а, може, він

щонайзвичайніший

занурений у себе перехожий?

котрий отак от вирішив раптово

відволіктися від турбот,

марнот,

самотності?...

забутися,

податися в краї далекі та незнані,

до мальовничих краєвидів,

за дивами?...

в той час, коли... -

коли руїна, розрух там,

у краю рідному... -

біда,

війна,

жахлива бойня,

війна безжалісна,

жорстока та цинічна...

а він про подорожі мріє?!...

чи виживе поміж холодних вод

та спопеляючим вогнем

ріки вулкана?...

чи вирветься з безвиході

до волі мрій,

бажань уявних?...

коли все розграбоване,

зруйноване

і вбито

близьких та рідних всіх...усіх...

то він втікач?...

жертовний хлам війни?...

чи біженець безхатній,

той що за втраченим жалкує,

ненавидить загарбників, убивць,

кривавий посміх мокши,

рашистський дебілізм,

терор,

крадійство москаля його вітчизни?...

а, може, він всього лише

банальна перешкода

заможному життю,

котре у волі,

в затишку

в комфорті розімліло?...

...

Ем Скитаній

Ясна Зоря

Похмурої осені дотик

Серцебиття зупиняє

Холодний, пронизливий вітер

Дерева в парку колихає

Вечірні алеї і листя

Що впало від вітру додолу

Вже не живе, не яскраве

Шепоче про гірку свою долю

Алеї як ті лабіринти

Ведуть і заплутати хочуть

Вважаєш ідеш ти прямо

Насправді ходиш по колу

Вже місяць за хмари сховався

Вже темно в душі і довколо

І демони обступають

Сили немає на спротив

Невже це кінець ти спитаєш

Невже порятунку немає

Погляд піднімеш на зорі

Молитву свою причитаєш

Ясна Зоря через хмари

Собою тебе прикриє

Знищить пекельні загони

Душу твою зігріє

На згадку залишить в долоні

Пір’їну прекрасну, білу

Як знову будеш в полоні

Згадай про свою молитву

20.10.2024.

...

Пава

Осіння негода ...

Осіння негода, депресія

Смуток і страх наганяє

Я, як листок

Пожовклий скалічений

Шукаю притулку, якого немає

Вітер гуляє, зриває

Листя з дерев забирає

Наче душі людські

Темрява мене огортає

На порятунок надію втрачаю

Ще, вчора душа так співала

І радість в мені панувала

Листочки зелені були

Я так відчайдушно вірив

Що так буде завжди

Сьогодні душою ростеш, підіймаєшся

І цілий Світ вважаєш своїм

А завтра листочком гойдаєшся

Серед диких вітрів

І скоро вже скоро

Замкнеться коло

Зробить свій оберт Буття

Виростуть нові душі-листочки

Знов завирує Життя

08.11.2023.

...

Пава

Мить

Чому дощить, коли похмуро?!

Мабуть тому, що світить Сонце.

І вдача нас не оминула -

Знов заглядає у віконце.

Всьому свій час, своя нагода.

Рясніють краплі у траві.

То суть життя, то є природа,

Вологу що дає землі.

Після дощу з калюж веселка

У гору настрій підіймає.

Ти як і я - мала пустунка,

Що хвилі вітру обіймає.

Стрибаєш боса, бо так хочеш.

Бо так не відчуваєш краю.

Турботам голову морочиш,

Бо кожна мить - це все, що маю.

...

Легрей

Оберемок спогадів

Минуле жовтим листям промайнуло.

Та спогади гарячі і живі.

Де ти мене до себе пригорнула

І ми проміння ловимо в траві.

В траві, де літом бігали комахи...

Не робить більше фото твій смартфон,

А ми думками вільні як ті птахи,

І мрія у руках, і це не сон.

Не сон, але в ту мить, як у тумані,

Бо є синиця, в небі журавель.

І наші сподівання не останні,

Які ведуть до скорених земель!

...

Легрей

Колись я повернуся додому

Колись я повернуся додому.

Відкрию двері старим ключем.

Кину валізу, змию втому

І засну серед знайомих речей.

Мені насниться безсилий ранок,

Викреслені з життя роки.

Над рідним містом німий світанок

Поставить на паузу кволі думки.

Порожнє серце наповниться знову

Квітучими липами за вікном,

Міцними обіймами, сном кольоровим,

Свіжою кавою з молоком.

Колись я повернуся додому.

Відкрию двері, якщо ключ підійде.

І тут нарешті я усвідомлю,

Що більше "вдома" не буду ніде.

...

Ольга Чорна

ДУША ПОЕТА

Скажи мені, поезіє, бутон

Красивим слів – світанням заквітує?

Проснеться небо. Що у серці тут є?

Красиве небо віщих молитов.

В тобі горить розмова і... мистецтво:

Горнутися у мріях до весни,

Бо мрії – незбагненні є вони,

Як ластівка зорею стрепенеться,

Злетіти щоб у безкінечну вись,

Де почуття поета – незбагненність

Живих світанків, що впадуть до мене,

Аби співати хистом віковим,

Аби співати. Й золотиться раю

Поезія, й ти пишеш перший вірш

І дивишся у вікна, і гориш

Незнаним ще коханням: уявляю,

Що всі слова Художниця в бутон

Троянди золотої заплітає,

Що наше небо вперше розквітає,

Адже озвалась у серцях – Любов!

Ти дивишся на неї, мій поете,

Вона тебе не бачить ще й спроста

Змальовує світанки на вустах

І пісню у яснім тремкім сонеті.

І полум’я любові... «Говори! –

Вона промовить, вигукне чи: – Пісня

Душі моєї – яблуня і вишня,

Що запалали у світанках крил

І музики, й мистецтва!». «Моя Музо! –

Звертається до неї в щем мистець,

Немовби золотиться квіт сердець

У пісні, у коханні й навіть – і дружбі. –

Вернись до мене із світанків тих,

Де є лише природа й літнє небо!

Де ти твориш, моя ясна плането,

Де ти «співаєш» фарбами картин.

Прийди до мене!». Й розцвіла земля.

Й розкрились вікна: вже ясніє небо,

Природа де, картина і пісенна

Поезія. А на руці – бджола.

Бо музика твоїх красивих слів –

Це мрія, це поезія натхнення.

Бо два мистецтва – з’єднані: до мене

Злітають ластівки світань Землі,

Злітають вірші і нові картини

На полотні зірок, ночей, хмарин.

І душу віщу більше не покинь,

Як дар Художниці й Поета нині...

18.06.2024. 14:24.

...

Вікторія Вербицька
12+

Кохання "Відьми" і "Змія"

"Відьма":

“Десь за хмарами,

за межею візуального

могутніми чарами

сплутаний був аж допоки...

не почув моєї пісні

й не побачив малювання,

і якось між нами

спалахнуло кохання.

Від набридлого шуму

захотілося співати,

а сумну монотонність

розфарбувати.

Всі мовчали чомусь,

навушники повдягали,

на хворобливе будення

очі позакривали.

Не мовчіть! Не мовчіть!

Співайте!

Не сидіть! Не лежіть!

Вставайте!

Та чомусь лише ти один

прокинувся.

Став на мій бік

нестримання.

Відтоді ми разом…”

"Змій":

“Одного разу недруги

Схопили мене підло,

За непокору ігу

закодували на вічність.

Допоки пісня мене не покликала,

просочившись у міжгалактичний простір,

розкодувавши мені крила

і я примчав на поклик.

І я побачив, що тобою керує

жага творити,

як ти захоплено малюєш

краплакові світанки і аквамаринове літо.

Я слухав твоє

"Не мовчіть! Співайте!",

але це їм чуже,

нічого не варте.

Тебе зовуть "Відьмою"

за сказану правду,

а пісні і малюнки

ігнорують бездарно.

Я дивлюсь на кохання

через призму повстання,

і нашого екстремізму

призму,

і божеволію...

Такі як я

кохання не знають -

мене програмують,

на мені літають.

Інші раси

я вчив воювати,

а ти...

навчила мене співати…”

* * *

За межею візуального,

оповитий хмар вуаллю

у режимі сну "Змій" дрімає

і "Відьму" до серця пригортає.

...

Persephone Aly
18+

ОРБІТА СПОКУСИ

космічний танець

безкінечний рух

гравітація почуттів

місяць любить землю по колу

земля любить сонце по колу

а ми?

ми - хаотичні частинки

у всесвіті бажань

твоя подруга -

чорна діра

що затягує

не питаючи дозволу

а я - астронавт

загублений у її орбіті

без скафандра

без кисню

без совісті

виїбав у рот твою подругу

грубо?

так

але чесно

як космос

що не знає

ні сорому

ні каяття

тільки рух

тільки тяжіння

тільки голод

місяць любить землю по колу

земля любить сонце по колу

а ми?

ми просто існуємо

у цьому хаосі

називаючи це коханням

...

ніхто і ніколи

Чому ти плачеш, Україно?

– Чому ти плачеш, Україно?

– Сьогодні втратила я сина,

Що на війні цій згинув клятій.

І плачуть діти, плаче мати.

І сльози ті по всім усюдам.

Як вийшло так? Чому так, люди?

Чому на цвинтарях знамена?

Чому орда оця мерзенна

З неситим оком лізе в хату?

І ще, падлюка, хоче братом

Щоб ми його собі вважали.

– То, ненько, де твої скрижалі?

Чи знаєш ти, куди йти нині?

Твої де витязі билинні?

Сурми сурмами всіх до бою!

І, як один, ми всі з тобою!

Вінниця, 20.06.2024, Володимир Дудар

...

Володимир Дудар

Нашестя

День 849 (21.06.24)

«Це якась біда, нашестя

В Краснодарськім краї

Зграя дронів в перехресті

На нас налітає», -

Так жаліються та плачуть

Мешканці болота.

Україна дає «здачу»

Псевдо патріотам.

Є пожежникам робота,

Тож вони нервують,

Та хвилюється спільнота,

Дрони їх дивують.

«Звідки знають куди бити,

Хто наводить дрони?» -

Голосно почали нити

Проти заборони

Розміщати фото, зйомки

Всіх пожеж в Інеті,

Де упали ті обломки -

Навіть у газеті.

Корегують куди бити

Надають підказки.

Не вдалося підкорити,

Йдуть вже до поразки.

Нафтобаза - це дрібниця,

Бити ще багато.

Літакам вночі не спиться -

Оце справжнє свято.

Місто Єйськ не спав сьогодні,

Рахували дрони,

Літаки геть супер модні

Били їм поклони.

Не нашестя це, прогулка,

Розпочнемо скоро.

Буде всім гірка пігулка,

Згине ця потвора.

...

Галина Студінська

Друзі чекають

Спів птахів і запах ранкової свіжості

Прохолода туманна з відтінком молочної ніжности

Ех, зараз сидіти б і пити кавусю в Карпатах

На велетнів-гір горбах волохатих

Під дзвони овечі розплющити очі

І запах свободи вдихнути, що залишився з ночі

Бо потім товариш твій вірний

Скує рівні плечі, але ж він незамінний

Запалити пальник, готувати сніданок

Сушених овочів, ЇDLO, світанків серпанок

Дрібочку бринзи для колориту

Сметану ж треба на щось замінити

А далі зібрати всі речі, надбання, намети

І рушити далі в тра'янисто-квіткові замети

І йти до смеркання, споглядаючи види

Говерли величної і її свити.

А ввечері знову, розкласти намета...

Зварити кавусю й додати стік меду.

Ще трішки, ще трішки й приїду, я обіцяю

Велетні-друзі, квиток-плацкарт, виїжджаю!

30.05.2024

...

Птаха

Тобі

Вчора тебе називала- пристрастю

Того життя, що лишилось удвох.

Ти називав мене щирою в щасті,

Минулі шляхи вкриті порохом, мох.

Разом ішли, спільних цілей шукали,

Щось досягнули, щось ми знайшли.

Разом крокуєм- у даль заглядали,

Дякую долі, що разом дійшли.

Поруч з тобою я дихаю тихо,

Голову схилю, кладу на плече.

Знаю, ми разом здолаємо лихо,

Від тих почуттів аж у грудях пече!

20.06.24 К.Е.Б

...

К.Е.Б.

Собака

В мене є собака - не одна,

Кожна дуже різна й не сама.

Думаю, чому ми разом?

Бо бувають миті часом,

Важко зрозуміти мені їх.

Кожна має різні звички,

Кожна має - спільних бліх.

Разом сплять і ходять пішки,

Порізно їдять, і сниться,

Щось у їхніх снах.

Всі вони такі водночас різні,

Всі вони одна родина.

Серце моє любить їх до спілки,

Бо вони одне - єдине.

Їх серця - мелодія сопілки,

У душі я чую їхній такт.

В моєму серці є багато місця,

Знаю, вмістимо - і не одну!

Ту вухату дупу - без обійстя,

Розміщу у серці - збережу!

20.06.24 К.Е.Б.

...

К.Е.Б.

Задивилось сонце в море

Задивилось сонце в море,

Там удень купались зорі.

Чи то день, чи то вже ніч?

Хто заплутав, дивна річ?!

Очка сонечко протерло,

Хмаркою, що бігла небом,

Промінцем повитиралось,

Знов у море придивлялось.

- Ні, напевне притомилась.

Ну, а може, перегрілась

і розсипала жаринки,

в воду, зорепадом ниньки!?

Зорі ж тільки уночі,

Відбиваються в воді!?

Зараз, глянь, лише обід.

Вітру говорила вслід.

Розвернувся вітровій.

- Я допоможу, постій!

Пригоню багато хмар,

Щоб остигнув твій запал!

Скоро море закипить,

Можна шкоди наробить!

Відпочинь, поколихайся,

В Хрещик з хмарками пограйся.

Море мову ту почуло,

Вгору глянуло, всміхнулось.

- Не тривожся яре, ясне,

Почалося літо, красне.

Можеш гріти досхочу,

Важко тут зробить межу.

Ще ніколи не бувало,

Щоби я, дай закипало!

Зачекались ми тепла,

Довгою була весна.

Сонечко розвеселилось, знов

проміння в море кинуло.

...

Марія Чирич

Квітень

Тихою ходою

Так непомітно

Квітень прийшов

Майже на дотик

Я відчуваю

Теплі обійми його

Квітень-бешкетник

Розвеселить

Душу мою розрадить

І за хмільними

Розмовами з ним

Тайни свої розкаже

Розкаже про те

Як треба жити

Як потрібно кохати

Розкаже про те

Як перетворить

Кожнісінький день на Свято

Не перейматись

Через дрібниці

Більшого вимагати

Брати лиш те

Що по праву твоє

На менше не зазіхати

І загалом бути тим

Хто ти є

Красою всіх надихати

Дякую Квітень

За поради такі

Мені їх не вистачало

Дякую Квітень

За те що ти є

Зустріч з тобою вже Свято!!!))

01.04.2024.

...

Пава

Саміт миру

День 845 (17.06.24)

Саміт у Швейцарії йде вже другий день.

Головна тематика - путіна мішень.

Світ шукає формулу миру що для нас,

Щоби Україна мала жити шанс.

Зупинити нечисть має разом Світ,

Подолать наза́вжди цей кремлівський гніт.

Більшість на цім саміті проти того Зла,

У болоті ненависті клята зав'язла,

Придністров'я, Грузія, двічі аж Чечня,

Про «спасіння своїх» - дика маячня.

Ядерні погрози, вбивства та шантаж -

Це важкий для людства від кремля вантаж.

Здивував Туреччини виступ більше всіх,

Каже без Росії Саміт - просто сміх.

Дуда нас підтримав, знову нагадав,

Як цинічно путін всюди нападав.

Фіни тую тезу підхопили теж,

Пам'ятають нападу «дружнього» кортеж.

Але жодний Саміт рішень не дає,

Кремль цинічно бреше, святість удає.

Крапка може бути тільки у бою -

Зрозуміла мова кремлю та москалю.

Отже, Перемогу будем здобувать,

Неньку Україну маєм захищать.

...

Галина Студінська

Життя

Дівчина.. полем босими ступнями

Перетинає,лускоче трава

Молодість.. цю дівчину зва

В легкому платті в мелодії літа

Волосся русяве і пахне тут житом

Сміхом дзвінким та тонкими руками

Все в ній іскриться,сміхом минає..

Ось вже дівчина стає доросліше

І по життю вже іде сміливіше

Гучним тим голосом чуть навкруги

Прямо крокує,не чуть напруги

Жіночка стала на межі полів

Гляне на руки свої- як та доля

Кожна із жил то дороги життя

Дещо болить,і бува каяття

Десь у тім серці лишилося сміхом

Щось неймовірне мале і не спіхом

В серці живе,і лиш гріє- бува...

Доля минає,минає життя..

Діти дорослі,пішли своїм шляхом

Мамині очі накриють- мов дахом

Від негараздів,і зла захистить

Віра в хороше- дасть добро- жить!

Руки складе- на коліна поставить

Сяде на полі- дівчину ту бавить..

Молодість скаче,летить..і тікає..

Ні,не минає...життя ще триває!

11.06.24 К.Е.Б

...

К.Е.Б.

Подяка

Батько -як сильно звучить!

Ти пам,ятаєш ту сонячну мить?

Той день коли народжене дитя?

Торкнувся ти до нього- забуття..

Як перші кроки роблячи не вміло

Ступали ніжки,і тримались сміло

Тепер іде- відкритий всім шляхам

Настане час,подякує батькам!

А зараз,це тобі подяка

Що маєш ти в житті- то є відзнака

Як серце -маєш ти велике море

Нехай обходить стороною горє

Я вдячна,що ти є у нас!

В святковий день- подяки час!

16.06.24 К.Е.Б

...

К.Е.Б.

Сріблястий шлях

Сріблом посипані долі доріжки

Срібне намисто на шию наділа

Сріблом покриті барвінків голівки

Срібного хрестика гріється тілом

Срібною ложкою -дитя дарували

Срібним крилом голуби воркували

Срібним тим маревом вкрита ріка

Тим облаштунком покрита рука

Все навкруги покривається сріблом

Срібло виблискує сонячним світлом

Срібним волоссям вкриється доля

В захисті срібла- плекається воля!

16.06.24 К.Е.Б

...

К.Е.Б.

ПИШИ

Коли на серці сум і радість,

Душа співає і болить,

Коли натхнення йде, як данність --

Приймаєш вдячно кожну мить.

А Музу запросивши в гості,

Відмови більше ти не ждеш,

Годин багато пишеш поспіль --

Тим самим дихаєш й живеш!

Коли ти рими чоловічі

В сонетів заплетеш вінок --

Цвіт папороті на узбіччі

Сягне самісіньких зірок...

Коли ти плачеш анапестом,

Смієшся ямбом залюбки,

Хореєм кидаєш протести,

Всі розбиваючи шибки --

У світ поезії сучасний

Потрапиш ти без перешкод.

Там неймовірне все й прекрасне,

Там безліч різних насолод!

Коли пірнеш, як в воду риба,

Дістанешся самих глибин,

То зрозумієш, що надибав

Скарби з прадавніх намистин.

Відтоді ти у них в полоні,

Зачарував тебе їх блиск...

І ночі всі твої безсонні

Проллються творами колись.

Поезія коли торкнеться

Твоїх чарівних струн душі,

Частіше стане битись серце

І шепотітиме: пиши...

16.06.2024. АКВа

...

АКВа

Царівна

Очі сині, чорні брови, посмішка чарівна,

А вона не знала зовсім, що вона – царівна!

Личко гарне, як троянда, уста – мов корали,

А серденько вередує, щоб його кохали!

1

Надягає лицар обладунки,

Начищає списа і меча.

Ніжний рай із сонця й поцілунків

Загадало молоде дівча.

Стрічкою простелеться дорога.

Вклоняться сміливцю королі.

Мрій багацько і надії трохи -

Допомога в ратнім ремеслі…

2

А дівча, мов квітка, розквітає,

Тане лід на серці молодім.

У казках добро перемагає,

А шляхи ведуть у рідний дім.

Під балконом забринить гітара,

Розповість про сум і про любов,

Сині очі стрінуть очі карі –

Вічна казка розпочнеться знов!

3

Ось росою вмилася царівна,

Посміхнулась сонцю й небесам.

Гарная краса її предивна –

Їй кохання й щастя до лиця.

Босоніж біжить до тебе мрія,

І серденько б'ється, наче птах.

Ти очам повірити не смієш,

Та нектар солодкий на устах!

...

Соломія Сміла

Не здавайся!

Не здавайся!

Зазирнула бійцю в очі,

доля, опівночі.

Вклала у долоні втомлені

крихітну надію.

Загорнула у свої обійми…

- Я тебе зігрію.

Не здавайся! Не на часі!

Нам іще з тобою справ зосталось,

не одна на цьому світі.

Де твоя дівчина? Ще нема. А діти?

Бачиш. Будеш дякувати потім,

щастям. Не дивись, що зараз темно.

Б’ємось. Не за горами великі зміни.

Дочекайся!

Я тебе зустріну через роки

і тоді розкажеш про важливі кроки,

що зробив. А доти, втримайся!

Боротись, значить жити!

Віддихни. Світанок збудить,

бажаним ковтком свободи

й співом жайворонка вдома.

...

Марія Чирич

Доброго ранку,кохана!

Доброго ранку, кохана!

Що тобі снилось сьогодні?

Доброго ранку, кохана!

Чи розплющила очі вже сонні?

Вже на кухні чекає сніданок:

Млинці із варенням та кава,

Котить день новий обагрянок,

Величний, яскравий, мов пава.

Ти усе зрозумієш, кохана,

Тож, бажаю гарного дня.

Вже сумую, моя ти жадана,

Просто знай- ти, доля моя!❤️

...

Tvoreys

* * *

Скажи, як бачити майбутнє

Крізь час, крізь простір та туман?

Подій як прозрівати  сутність

Не потрапляючи в капкан

Своїх ілюзій?

Як не мати

Бажань наївних та думок?

Розчарувань як уникати

І вкрай болючих помилок?

Як із поразками справлятись?

Переживати втрати як?

Де сили на надію брати?

Де світить рятівний маяк?

...

Ірина Шевченко

Вибір

Відсиджуєш сідниці в комфорті самоти?

Коли життя минає, тягнись до висоти!

Залиш свої турботи, повісь на них понти!

Чому нема роботи? Бо вільний саме ти.

Наповнюй торбу вражень і розум підіймай,

Оточення - твій прапор, тож краще обирай!

Будь трошки навіженим, на осуд незважай,

Розширюй краще обрій і за руку тримай!

...

Легрей

Ультиматум

День 843 (15.06.24)

Про формулу миру від Президента

Відомо давно, розпіарили геть.

Не бачу я в ній гарантій момента,

Нічого про НАТО. Це слів круговерть.

В Швейцарії завтра знов саміт збирають,

Поважних людей відривають від справ.

І вкотре ту формулу знов розбирають,

Зеленський пояснення світу надав.

Китай паралельно свій захід готує

І формулу також намалював,

На вплив щодо рішень він претендує,

Ганебний підтримує орків анклав.

Говорить Китай, поважати що треба

Кордони країн та обраний шлях.

Сі вперто мовчить, як погана амеба,

Що Україна уся в москалях.

Війну від кремля, як васала, підтримує:

Шукає можливість підзаробить.

Сибір підібрав, навіть, оком не блимає,

Шукає, що можна іще відкусить.

Хвилюється цар на російських болотах,

Боїться програти війну, що почав.

Пресконференцію у своїх широтах

Зранку сьогодні велику зібрав.

Він вимагає Херсон, Запоріжжя,

Крим та Донбас залишить рф.

Мало падлюці свого бездоріжжя,

Хоче поширити далі свій блеф.

Пальцем погрожує, щоб залишили

В межах усіх цих областей,

«Боже нас збав» у ЄС щоб вступили,

В НАТО не можна: не їх ми мастей.

Грізно читає свій ультиматум,

Попереджає, що може почати.

Скільки би кремль Україну не «сватав»,

Нам цього шлюбу не нав'язати.

...

Галина Студінська
16+

Він і вона в підвалі (жартома)

Він і вона в підвалі (жартома)

- Держись! Держись мене міцніше.

- Не поспішай мій любий.

- Так добре?

- Ага, так ліпше. Заходь повільно.

Ой, потемніло у очах!

Не відпускай. Тримай мене за руку.

- Тримаю.

- Тепер скоріше, сил немає, знемагаю.

- Я обережно. Запаморочилось в голові, кохана?

- Чогось так душно, тісно стало.

По відчуттям занурилась у темний океан.

- Та перестань. Ще трішки і ми у цілі.

Люблю тебе таку безпомічну, покірну.

- У просторі не орієнтуюсь.

- Тут обережно, сходи.

- Ох, цей підвал! Завжди невчасно

тут світло вимикають. Лячно.

- Десь у кутку залишив сірники і свічку.

Навпомацки знайдеш? Диви, бо зловиш мишку.

- Ага. Знайду. Зовсім не смішно.

На другий раз, обов’язково,

візьми ліхтарик, жевжик, з дому.

...

Марія Чирич

***

Чіпляюся за небо із останніх сил,

Та хмари рвуться, мов медична вата,

І тисячами напнутих вітрил

За обрій утікає вся отара.

А я лишаюся по кісточки в землі

(Чи то трясовина, чи то коріння?),

До крові нігті зламую свої

Об вислизаюче зорі склепіння.

І сонце злякане, скривавлене втіка,

Пірнаючи у прірву горизонту.

Останній промінь рветься, мов струна,

Недоспівавши свою кращу ноту,

Лишаючи на відкуп солов'ю

Чи зазвучить сьогодні звична тема,

До ночі в акустичному прев'ю,

Про мрію, так трагічно нездійсненну.

03.04.2024

...

Володимир Мельник

Без права на емоції

Без права на емоції

Летить на допомогу реанімобіль військовий,

Дорогами розбитими, нехтуючи загрози.

Без права на емоції, без права на помилку,

Без вихідних працює на полі бою лікар.

Тамує мед сестричка пекельний щем в грудях,

Від крові, тіл поранених і болі у очах.

Забралом прикриває у серці почуття.

Така вона робота, щоб вберегти життя.

В тривозі, бруді, холоді, у спеку, під вогнем,

Минають свята й будні, проходить день за днем.

Однаково пронизливі, однаково важкі

Та не до сентиментів, на передовій .

...

Марія Чирич

Ма

Ув очах твоїх заблищали сльози,

таке явище рідкісне, наче дощі

в Станіславських полях

Твоя сила в безодні душі прихована

у зелених плантаціях квітів —

і в зелених твоїх очах.

Я не знаю тебе досконало,

я не знаю, що ховається на щоденника твого сторінках.

Ти така загадкова, тебе, переважно,

важко читати.

Однак інколи нам відомо, що влетить у момент добряче.

Це нам просто вдається вгадати.

Ти така загадкова — аж занадто,

дуже важко торкатись перлинок твоєї душі.

Хай увесь світ затьмарять хмари

тай підуть нескінченні дощі.

Твої квіти тому й не завʼянуть —

проростуть у мої вірші.

Я сама проростаю від тебе,

пагінців відігнало два.

І бувало тобі не легко,

І бувала ти зовсім сама.

Пагінці це є ми — твої діти,

І я рада безмежно, що ти наша Ма

...

Shori No
16+

Хелені

Кожен вечір палю свічку

І пишу тобі листа.

Зазирни собі під ліжко

І зрозумій що не спроста

Поріжу я тобі зап'ястя,

І відлупцюю до нестями,

Відірву тобі всі пасма,

Бо люблю тебе, затям!

Заземленонеприкаяно

Я відправлю тебе в гроб

І накрию тебе охайно,

Бо буде сліз моїх потоп

Хоч ти плачеш і кричиш,

В паніці благаєш: "Зупинись!",

Ти ж мені не відомстиш,

Бо любиш мене, як не крутись!

12.04.24

...

Вісімнадцятий

Мавка

Стояв на краю

Над самою прірвою

Ще один крок …

Але я ще вагався

Голос дівочий

До мене озвався

Кличе і кличе

Мене за собою

Я спокусився

Неземною красою

І в відчуття

Пірнув з головою

Зачарувала

Зіллям магічним

Мене напувала

Серце моє забрала

Прекрасна отрута

Душу зігріла

В казкову країну

Мене завела

Переплелися

Дні ті і ночі

Лагідні дотики

Ніжні, жіночі

Втіхою солодкою

Заполонили

Розум, свідомість

Мою одурили

А я не помітив

Кохання кайданів

Як опинився

В полоні примарнім

Мавка лісна

Вміє кохати

Зводити з розуму

Полонити

Лагідних чар тих

Пізнав насолоду

І все життя

Пам’ятати я буду

Як спокусила

Мене ніжна Мавка

В серці залишу

Чарівну ту згадку

Пийте прекрасне вино

Кохайтеся чорнобриві

Пізнайте радість буття

Допоки не стали ви сиві

05.05.2023

...

Пава

Спогад

Очка закриваються.

Я вже засинаю.

До теплої долоні

щічку притискаю.

Чую тихий шепіт:

"Баю-бай, дитино.

Спи.

І я з тобою трішки відпочину."

Місяць у віконце

мені посміхається.

Сон-Дрімота

ніжно оченят торкається.

Зірочка вечірня

промінцями грає

і мене

маленьку

лагідно питає:

"Чому ж оченятка

ти не закриваєш?

Засинай.

А я здійсню все,

чого бажаєш.

Хочеш,

вигадає тато

веселу забаву?

Або, бабуся

казочку розповість цікаву?"

Вередливо

Зірочці я відповідаю:

" Ні.

Нехай мій тато

міцно засинає.

І втомлена бабуся

хай відпочиває.

А увісні чудовім

про усі турботи

хай мама забуває.

Зіронько яскрава,

є в мене бажання.

Виконай, будь ласка,

єдине прохання.

Зроби так,

щоб я завжди пам'ятала,

як мене,

маленьку,

молода матуся

спатоньки вкладала."

04.08.23

...

Irina Velika

світ у склі

мозок заповнений вщерть думками

і відгороджено від світу

скляним ковпаком

(синюшним у хмарах розламаних).

люди худі,

тонкі,

цибаті,

кістковидовжені,

м'яса та шкіри нема на них -

кістки самі.

під скляним ковпаком

учиняють щось поспіхом,

хапаються спохвату,

роблять,

творять,

майструють,

риють,

будують,

руйнують,

б'ються,

квапляться,

ходять,

повзуть

ледь живії

воші,

торохкотять

кістковими щелепами

...під скляним ковпаком...

смухом оброслі

перемогу радіють,

святкують,

б'ють в барабани

брудодовговолосі

кістками

на поталу відданих

...під скляним ковпаком...

...

Ем Скитаній
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶
02.07.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Мабуть небагато людей можуть залишитися байдужими до дружнього виляння хвостом та вірного погляду тих, хто завжди готовий прийти на допомогу. Якщо вже здогадуєтесь про кого мова, то пропонуємо долучитися до нового авторського конкурсу "Псисті теревені" 🐶

... Детальніше
Блоги
Пательня. Випуск 15stas
24.07.2024
Вітаю, друзі. Звісно, що жорстка критика не всі під силу. Багатьом з нас набагато комфортніше бути в ... Детальніше
Ідеї зі старих фанфіківNekonosan
23.07.2024
Багато хто зі старшого покоління до 2013 року писали фанфіки на якісь російські фандоми, і не важлив ... Детальніше
про естетики: міметичну, нормативну, романтичну, рецептивну та трансгресивнуАндрій Химерний
23.07.2024
Черговий душний блог з претензіями на літературознавство, просто гортайте далі. По суті, я хочу пог ... Детальніше
Творчі душіМері Поппінс
24.07.2024
Хоч я на аркуші не так давно, але встигла помітити, що тут неймовірна атмосфера! Таке тепле, дружнє ... Детальніше
Пательня. Випуск 14 stas
22.07.2024
Пательня. Випуск 14 Ну, що ж. Випуск 13 Пательні був самим коротким в історії пателен на Аркуші. Тож ... Детальніше
Як щодо екранізації? Ірина Удоденко
23.07.2024
Багато хто, коли пише, бачить перед очима чи не повноцінний серіал з яскравими спецефектами й крутою ... Детальніше
На Аркуші вже:
11895читачів
146142коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: