Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / Поезія (4245)

Маестро та Осінь

Мелодія осіннього кохання зацвіла

Красою розкішною, палітрою пишною

Рапсодія осені феєрично ввійшла

Ходою золотою, теплою, затишною.

Симфонія затяжного дощу накрапає

Пеленою срібною, мрякою дрі́бною,

Гармонія звуків і музи́ка все грає

Водою прозорою, чистою, чарівною.

Сонетами грайливими вітер навіває

Звуками пестливими, співами лагідними,

Монетами жовтими килимом встеляє

Листками рудими, багряними, ягідними.

Оркестра осіннього ноти всюди лунають

Переливом дзвінким, звучанням барвистим

Маестро та Осінь знову палко кохають

Розливом жарким, золотистим, вогнистим.

05.10.2023

Світлина з інтернету

...

Svetoviya

Вереснева прелюдія осені

Сповиті золотом вересневі акорди

Шумлять у деревах журливо.

Навіює спокій струна монохорди,

Вібрує у такт серце й тіло.

Початок прелюдії і музика вітру

Нашіптує фугу мінорну.

Розкриє звучання й чудову палітру

Осіння пора неповторна.

На струнах серпанку ранок стиха зіграє,

В тумані загубляться звуки.

А сонце проснеться, зігріє, засяє,

Дзвіночком бринять сизі луки.

Шурхотять на деревах пожовклі листочки,

А пташина пісню співає,

Тужливо виводить про рідний садочок,

Що знов до весни покидає.

Стоголосся дощів забреде ненароком

І симфонія грає форте.

ПрийдЕ мелодійно із впевненим кроком

Осінь із заключним акордом.

05.09.2023

Світлиназ інтернету

...

Svetoviya

Тобі присвячується

Ви бачили поля пшеничні та безкраї?

Там маки і волошки квітнуть всюди.

Гаряче сонце і блакить на небокраї,

Й привітні, добрі, щирі й чуйні люди.

Чи слухали ви спів гучний і звук трембіти?

Що линуть все у височінь блакитну.

Велич Карпат і полонини, луки в квітах,

Там люди віри з серцем непохитним.

Чи були в садку вишневому за хатою?

Там любо й мило серденько тріпоче.

Мальви, чорнобривці, матіола з м'ятою

Духмянять душу й ніжності шепочуть.

А чи були ви де Дніпро широкий, кручі?

І заповіт Тараса бережеться,

Де плине час і український дух могучий,

Полонить тіло й серце швидше б'ється.

А чули чи співали ви пісні народні,

Які так дзвінко й солодко чарують?

Линуть вони молитвою, як дар Господній,

Споконвіків їх трепетно шанують.

Чи одягали вишиту хрестом сорочку?

Важливий елемент народного вбрання.

Матусин оберіг і доньці і синочку

На світлу долю, щасливе майбуття.

Це все про тебе - квітуча, вільна й мила.

Нема такої більш ніде у світі!

Це ненька Україна - душу полонила!

Ну як її всім серцем не любити?

15.08.2023

Світлина з інтернету

...

Svetoviya

Послухай серпень

Спинися, послухай як серпень шепоче.

Туманним серпанком втамовує спеку,

І зливою сипле, і громом гуркоче,

І пахощі трав розвіває далеко.

Спинися, послухай як серпень жнивує.

Колосяться всюди лани неосяжні.

Поважною зрілістю літо панує,

Всюди малює панорамні пейзажі.

Спинися, послухай як серпень співає.

Дзвіночком витьохкує в небі пташина,

А вітер грайливо хмаринки гойдає

І співом голубить, як мати дитину.

Спинися, послухай як серпень чарує

І щедрий врожай нам дарує щоднини,

Строкатістю барв всіх вражає й дивує,

Закохує солодко серця глибини.

08.08.2023

Ілюстрація з інтернету

...

Svetoviya

Павло Державін

Павло Державін (13.10.23)

Як з'ясувалось є два кораблі

З назвою «Павло Державін».

Перший збудований геть за рублі,

Ще до військових обставин.

Всім зрозуміло російським він є,

Сторожував десь у морі.

Має зенітний комплекс, що б'є,

Наміри його прозорі.

Майже сто метрів у довжину

Гелікоптеру є місце.

З цим барахлом він прийшов в чужину,

Перетворитись в убивцю.

Та, головне, носієм є ракет,

З моря що в нас запускають.

Є небезпечним цей клятий корвет,

Люди цивільні страждають.

В Новоросійську спочатку стояв,

У Севастополь приперли.

В супровід в море гулять полюбляв,

У хлопців скінчилися нерви.

Не розголошують все до кінця

Через війну - таємниця.

Десь підірвали того «бійця»,

Матиме час відсидіться.

Не розібрались, як завжди в кремлі,

Де і кого підірвали.

Тим, хто у бункері та на землі,

Щось помилкове сказали.

Є український човен такий

Також «Павло він Державін».

Тільки за розміром вдвічі малий,

Честь захищає держави.

Гарні новини: «В ремонт потягли», -

Кажуть в російських новинах.

Точним одне є - не зберегли,

Може з «Москвой» на глибинах?

Мріяти буду, заборони нема,

Бачу як флот їхній згине.

Бо на нім ставить ніде клейма

Хай він навічно спочине.

...

Галина Студінська

Я до діда Арехтія претензій не маю.

Я до діда Арехтія претензій не маю.

Байка.

Колись давно, в часи брежнєвського застою,

Під Говерлою-горою, жив дід з бородою,

Та й ще й з якоюсь надзвичайною козою

І цього відьмака дикі цапи слухались юрбою.

Тоді в органи КДБ прийшла анонімна заява

І як казали члени цих органів просто: малява.

То в ній писалось, що відьмак той, дармоїд,

А ми до комунізму йдемо і це знає весь світ,

То це ж, ганьба на весь наш радянський рід,

А може ж він: гуманоїд, чи навіть: людоїд.

Керівники тих органів в ліс послали своїх псів,

Які б все винюхали і якщо це не так, то брехунів

Тих, що пишуть, наказати карою наших законів,

Поки в нас ще не закипів наш голодранський гнів

І не дратували нас, це чесних червоних драконів.

Прибігли ті мисливські, червоних радників, пси

В ліс, під гору Говерлу: незвичайної ж бо краси,

Захекались бідні, і повиставляли червоні язики,

Хоча були стрункі, загартовані червоні юнаки,

І, як люд гомонів в містах, що це молодики, чики,

А на лапах їх були казенні, червоні черевики.

То, як води живої в діда оті хлопці напились,

То ж відразу, як від дощу, черв'яки, оживились.

Йой бо, діду! Маєте лише малу колибу,

то на що ви в лісі тут так файно живете?

В лісі, хлопці, є гриби і ягоди, ловлю рибу.

А зимою у сніги, морози з цього ви помрете.

Та у мене ж коза за мене літом заробляє

невеликі, а все ж то на прожиття кошти.

Та вона, ваша коза, ми бачили, сама блукає.

Ви, не вірите? Гроші в скрині. Я до Будапешти

на них можу з’їздити, - слова правди втискає.

А тепер я вам з моєю козою не раджу ходити

на гору Говерлу, бо вас колеги можуть побити.

Що ти діду нам за нісенітницю оце верзеш?

З нашими червоними посвідченнями куди хочемо

туди й ми можемо вільно йти, іншим скажеш,

а тих зухвальців, ми самі в підвалах залоскочімо.

Коли ж ви тут і хочете взнати, як коза заробляє,

хоча раджу: – Там і довідки не поможуть, зримо,

але кожна людина своє знає, що вона собі шукає.

Ну, тоді ми вашу козу з собою беремо та ідемо

на вашу величну гору Говерлу, для експерименту.

І не спішно пси оті з козою, на гору, не окремо,

почвалали. – Я, ж вас тут зачекаю, до моменту

вирішального в цій справі, - сивий дід їм одказав.

Скільки часу того с тих пір пройшло: не знаю,

Але тупіт в черевиках псів і лемент їх настав.

Першою з гори бігла коза, далі пси й цапів зграю.

Ви посвідчення їм покажіть, а колибу я зачиняю,

а як грошей мені доста не дасте, я вас не впускаю.

Гроші в щілину, скільки маєте, я їх миттю приймаю,

І розписку: – Я до діда Арехтія претензій не маю…

2020. 04. 11 Емір Рибак

...

Емір Рибак

Вільні каменярі номенклатури країни Рад

Вільні каменярі номенклатури країни Рад

Вільні каменярі номенклатури країни Рад

В колі першому елітному вони: таємничі,

Не втрачають себе, умовний їх образ: гад.

Їх голова з масонської ложі, хитріші втричі,

Зізнань не терплять, та не сприймають

Виверження сім’я істини без вказівки

Й благословення його, а чемно чекають

Дозволу власника індульгенції-чіпки

На відпущення їм гріхів, чи кому б то

не було проректи пустопорожню фразу

про уявну правду. - Це секретності дно

свого гурта, що ці окультисти заразу

свою виправдовують нетерпимістю

жорстокого століття, що б скинув

на них гоніння і злобу: не гостинністю.

Час протистояння політ ідей линув

й класові інтереси вони пом’якшували

сентиментальними фразами, благодійністю

показною, а милосердя винищували.

Та виправдовують свою таємничість

Холопи партократів, а не свого народу,

психологією простолюдинів, нерішучість

її, тобто: нищили всю нашу Свободу…

Емір Рибак.

...

Емір Рибак

Мрії можуть здійснюватись

В думках все як в пророцтві,

і як не пролягав би шлях

все буде так як хочеш

і зможеш все як птах.

Летіти зачерпнувши

небесний океан...

та розміром мов курка,

влетів у вікно фазан.

Лише тоді не зможеш

якщо раптово вмреш,

а тільки якщо схочеш,

ти вільний, сильний птах.

***

вчора у вікно врізався фазан, впав і вмер.

...

Citrus _S_M

Думай (абсурд)

Тренуючись розуміти сни,

Тримати глузд, де не потрібно,

Ти йдеш тривожно до мети

І до говорячих людей безмовно

Киваєш головою.

Ніби вибір, обдуманий тобою,

Являється глибокою метою.

Де підсвідомо залишаєш мрії,

Що колись здавалися твоїми

Ще з дитинства.

А так йдуть дні, минають роки

Ти уявив себе пророком

Що веде людей, мов стадо,

Через ущелини скидатись

І холодною рікою.

І алкоголь, мов дитя Боже,

Говорить тобі пророче,

Що сни твої обійшов сон

А мрії обмивані вином

Заснули.

...

Вітольд Хмара

Король Кабак

О п'ятій ранку я помало повзу до своєї зупинки

Це напевно доволі травмуючий досвід

Посеред ночі колихати пішки на якийсь автобус.

Хочу бути рибалкою повз якого пройшов.

А іній сонячним промінням танцює по воді,

Розпливається, стрибає, розбивається

А я, мов бовдур, то говорю то майже німий,

Задивлюсь у небо, як зірки затухають.

Відчуваю себе королем, що втік із городу,

Величавим кабаком, що котиться по дорозі вниз,

А потім гах і розливається моя кавуняча врода

Я тріснув навпіл і мені за це дуже соромно.

Я кочусь по замерзлій траві, хоч би не загубив корону,

Бо на горОді я король, а в гОроді я ж ніхто.

І ось блищить фарами мій автобус,

Підморгнув, а я йому.

Помахав на прощання короною

Моєму городу

В моєму селі.

...

Вітольд Хмара
16+

Свобода в бажанні

Я прошу хоч на мить зупинися

І віддайся думками мені

Просто так в почуттях загубися

Як губили думки ми в вині

Запусти в свому серці програму

Без думок філософії днів

І поглянь на чуттів панораму

І не слухай що є в голові.

Ніжні дотики й терпке зітхання

Поцілунків шалена гроза

Тільки в тобі палає кохання

Й неймовірна жагуча краса

У тім царстві одна королева

Найгарніша для когось це ти

В тобі сила вогню й сила лева

І тобі підкоряти світи

Ось такою є сила кохання

Ось такою є сила життя

Бо лиш справжня свобода в бажаннях

Без думок без страху й каяття.

...

Ярек
12+

Де сонце й зорі

Де сонце й зорі

Де пливуть кораблі

Я тебе кохаю, дуже сильно

Чуєш, ні?

Я не знаю чи ти мене чуєш зараз

Але я тебе, дуже люблю

І Все сильніше, кожен раз

Й Для тебе, своє життя погублю

Де сонце й зорі

Де немає війни

Я тебе кохаю, дуже сильно

Як колись, на початку весни

...

Марія Мельникова

Усе на краще

День пробивався крізь світанок капронових стрілок

Нічних панчіх любої слонокости твоїх стегон,

Здається мені, що їх виткав велелюбний павук,

Який насміхається над любомудрими дурнями.

А ти все схиляєш голову мені на плече і кажеш:

«Якби ж ти прийшов раніше,

Та тільки не сьогодні, не зараз.»

Невже це страх розколює наші душі

Таким страшним скрипінням розчахнутої вишні?

Що залишиться, коли ніч забере відблиск сонця

На твоїх сонячних окулярах,

І відгомонять хвилі у мушлі твого серця,

Коли розкрита книга надихне графомана

Набити останній вірш на твоїй піщаній шкірі,

І в закутках твоєї замріяності дихатиме легке павутиння

Подалі осоння заколисаних днів.

Що ж станеться в ту мить, коли ріка раптом зупиниться,

І час більше не підганятиме твою відповідь?

Як жаль, що ти розколола цю терпку тишу.

Що час розмиває береги колишньої любові,

А ти продовжуєш схиляти голову на моє плече, тихо промовляючи:

«Усе на краще.»

30.09.2023

...

Володимир Каразуб

Катарсис

Потік думок, як нескінченна агонія —

Боляче, проте приходиться терпіти.

Я ж розчинялась в цьому, яка іронія!

Коли ж я встигла це переосмислити, змінити?

Коли солодкий біль почав гірчити,

А сльози випікати шкіру в кров?

Можливо, треба вийти покурити,

Насолодитись тишею, позбутися оков.

Можливо, треба просто відпочити,

Це ж все втома — біль пройде.

Та кого ж я намагаюсь обдурити:

Саму себе чи тих, хто заспокоїти прийде?

Я загубилась серед лабіринту дум,

І потонула в океані змішаних емоцій.

Я найщасливіша знову поринаю в сум

І з повним відчуттям сил знову плачу у знемозі.

Я засинаю, щоб позбутися себе на мить,

А після розчиняюсь в людях та своїй рутині:

Аби не думати та більше не тремтіть,

Аби не плутатись ще більше в павутині.

Безвихідь давить наче безліч тон,

Змушуючи задихатись та кричати.

Вона відриваючи крила, затягує в полон,

Де неволить сірість стін страждати.

...

Алкеста

ГОЛОСИ ПОЕТІВ

Як добре, що у ці часи

Чути поетів голоси,

Як добре, що у них є дар

Покласти слово на вівтар.

На жаль словом не змінити

Нам державного діяча,

Римою не зупинити

Загарбника та палача.

Тож не потрібно мовчати –

Свою правду кажіть всюди,

Щоб цю правду могли знати

На всім світі наші люди.

Можливо, слово не спасе

Від того, що непокоїть,

Не передасть жахливе все,

Але, може, заспокоїть?..

Тому, поети, не мовчіть –

Римуйте думи у слова,

Про Україну розкажіть,

Бо ще Поезія жива!

09.10.2023.

...

Мирослав Манюк

Коли є ти (пісня)

Ти ведеш

У простір свій без меж

У місто дивних веж

Авжеж

Ти крадеш

Мене ти для себе крадеш

Із соціальних мереж

Й не вернеш

Я не там

І тільки для тебе не там

Собі я тебе віддам

Але сам

Тут і там

Де тепер бути нам

Як тепер бути нам

Десь там

П р и с п і в:

Коли є ти

Спільні дороги й світи

Спільні надії мости

Коли є ти

Разом йти

Разом летіти й пливти

Боротися й перемогти

Коли є ти

Завтра як

Купатися в теплих морях

Кохатися в теплих словах

У містах

Міць в руках

Майбутнє у твоїх руках

Майбутнє у наших руках

І думках

П р и с п і в:

...

Ярек

Судний день

В світі військових конфліктів багато

З різних причин виникають вони.

Смерть для нападників - справжнєє свято,

Пісне життя для таких без війни.

Вже другий рік Україна палає

Запам'ятаємо ми судний день:

Двадцять четвертого лютого зграя

Перетворила країну в мішень.

Не розгубились, не зда́лись, а вперто

Стали на захист проти орди.

Кремль розраховував власне лібрето:

Нас прописать у РФ назавжди.

Довго лупцюють зло́діїв хлопці,

Адже багато в тій зграї осіб.

Перебувають вони в тихім шоці:

Меншає коло навіть їх VIP.

Змінює кремль стратегічні потуги,

Відволікти щоб від наших подій

Та провокує по світу напруги,

Знову Ізраїль в колі їх мрій.

Вже півстоліття як раз проминуло

З того страшного судного дня,

Сирія разом з Єгиптом «ковтнула»

І припинилась військова гризня.

Звісно, ХАМАС не поліз би з війною,

Як не отримав підтримки РФ.

Мабуть Іран підкинув їм зброю,

Весь час воює що без перерв.

Сонне ООН споглядає ліниво,

Втрутитись може та не спішить.

Час розігнати ганебне це диво,

Мир що не може вже геть захистить.

Стільки ракет Ізраїль не бачив,

Купол залізний не в силах закрить.

Та Палестині таке не пробачив:

Вдарив, щоб ворога в прах претворить.

Хвиля протестів в арабському світі

Проти Ізраїля геть пронеслась.

Є в Палестині також убиті:

Відповідь їм адекватна знайшлась.

Знов судний день на планеті палає,

Може останнім стать в оду мить.

Купол залізний не всіх захищає,

Маємо власний Купол відкрить.

...

Галина Студінська

Літо

Кажуть: "Ти що з неба впала?"

А я навпаки щодня падаю вгору.

У ту м'якоть, що досі не знала,

В ніжні, пористі, дивні простори.

У місця, де була і ще буду,

Але в трубочці калейдоскопу,

Що приправлені тільки моїм

І за власними зіграно нотами.

У події, що мали статись,

Не вагаючись, з швидкістю світла.

І у це знову дивно-прекрасне,

З поцілунками бабок, Літо...

...

Claire Claire

Бутерброд

Я починаю знов на мові жестів

тобі велике ясувати почуття -

не чуєш ти, мов я далеко десь там,

зориш собі у небо, мов свята.

А не свята ти, не свята! Ти грішна

хоч за тобов зоря волочить хвіст.

Не будда ти не ілія не крішна

а бог тобі любовний пише лист

і відправляє мейлом, зализавши

конверт своїм духовним язиком -

я тілько твій і ти моя назавше,

нехай він струп налиже й сто оском.

І я не знаю чом ся в небо дивиш

коли я поряд стовпчиком стою

рулетка зоряна показує на виграш

то все твоє - ти ставила на ю

а я на тебе ставив-наставлявся

і все програв. такий-о хендехох.

і гутенабенд. швидше бутерброд.

Пробач. Бо я до бога не доп'явся.

...

undyber

Від стусового "веселого цвинтаря"

гуде між віт осінній доннер веттер

і листя рве і гонить дранґ нах ост.

я перейшов твій радасний пагост

і час останні креслити привіти.

зарано. несподіваний фінал.

цю комбінацію ми не передбачали.

цей вітер наче ґрати криміналу.

і звідки взявся тотий кримінал?

аорту порвано. прогнив на серці шов.

і розчиняється цукеркою прозора

моя рука в несамовитих зорях.

останній бог од серця одійшов.

я світ ловив та світла не знайшов.

прогорклі хвилі нагло ворохобить

і янгол піднімає мідний хобот.

сурмити буде вшосте. ну то й шо?

і свідчу: вседержитель наче злодій

іде здіймаючи риданнє та плачі.

не бійся, за гріхи я заплачу

тому завжди сприятлива погода.

я добре знаю смертницький звичай.

не з лепської зістрілися нагоди

з тобою, діду, ми, кудлобородий.

аж ходором заходить тихий рай.

яка смутна і невесела осінь

на простирадлі в пропасниці молитов...

що набазікав я і намолов...

немов останнній колос на покосі.

і гутен абенд надо мнов стоїть

і місяця кривавого мантачить.

в криниці не лишилося століть.

та це, їй-богу, ніц уже не значить.

...

undyber

Зрада

Вона мріяла, кохала і прощала.

А він по ночам з іншою гуляв.

Вона й це пробачала.

І в одну лиш мить,

Усе хотілось їй змінить.

Вона почала думать:

«А нащо він мені?»

Він казав: «Кохаю лиш тебе»,

Але в клубах з іншою сидів. Подружці все розповідала,

А та мовчала.

Мовчала, бо вона – причина розставання

...

Лілія Мандаринка

Цілунок минулого

Забути - не пробачити...

Розсипано в ніч бездиханне суцвіття,

Змінено думу прийдешніх морів.

Сковані хвилі, за часом граніття,

Б'ються за мохи незнаних полів.

Зліплено зовсім далекі пустелі...

Хитається човен у тіняві сит,

А сонця несуть у найперші дуелі,

Збиваючи цифри несказаних літ.

А сонця несуть у сумні океани...

Тільки дванадцять найперше-годин...

І тішаться хмари, що знову із нами,

І плине ріка невгамовних перлин.

Супротив лишає невгадані ниви.

Човен колише все те, що живе.

Година лишає хвилину на зливи,

А води стікають...у ніжне старе...

04.09.2023

...

Сара Ґоллард

Місто якого немає

Я мріяв про місто зі звуком трамваю

Гуляю ж по місту якого не має

У спогадах звуки його не тримаю

На те воно місто якого не має

Здається усіх розумію і знаю

На вулицях міста якого немає

На ділі чужі ми не з рідного краю

За правилом міста якого немає

Тут вірив що школи ведуть нас до раю

Та тільки не в місті якого немає

Давно не будують, їх тут закривають

Немає нічого і міста немає

Чи привид не привид тут містом блукає

І те що було і його вже немає

І в те що я бачу не вірю й не знаю

Таке воно місто якого немає

...

Ярек

Вернутися в літо

Хочу вернутися в літо

Та у зелені Карпати

Там де гуляє вітер і беркут висить в небесах

Хочу вернутися в літо

І як то приємно згадати

В низу залишаєш светер - вверху неймовірна краса

Хочу вернутись в літо

Та у високі Карпати

Там де найкращі кобіти а бограч - і не важливо все

Хочу вернутись в літо

В намети і карімати

Під шум водоспаду радіти. Хай мрія кудись несе

...

Ярек

Фантасмагорія (тривірш)

ФАНТАСМАГОРІЯ

Він прокидається весь спітнілий і регоче,

Згадуючи й вимовляючи слова, що казав.

Уві сні чи в минулому, це все неважливо.

Важливо, що він усе це згадав.

Підіймається з ліжка. Третя ночі.

На його спілих вустах витинається страх,

А потім сміх, ніби лоскочуть за очі.

Ніби смерть знов зустріла життя.

"Я бачу когось" – каже вона протираючи

Свої темні очниці в рукав.

А він зі своїх білих плям видираючи,

Їй свої очі віддав.

Ось я стою у кімнаті сліпий

Я бачу тебе, я бачу тебе.

Я все ще сміявся, я не сумний.

Розчаровуй мене, розчаровуй мене.

Аж раптом світло тане у пітьмі.

Пітьмі, пітьмі, пітьмі

За був то й кр ай, де я мали й

Гу кав. Гу кав.

Не. Чую. Я. Себе.

Я. Стих.

ФАНТАСМАГОРЕЦЬ

Стрімко здіймаюся з гори, як сніг.

Падаю спокоєм і теплом, мов привид.

Він зупиняє мене знов і не востаннє.

Напевно, буде шторм.

Я бачу, як на тій горі пливе човен.

Сідає на дно, а потім знову спливає.

А на вершині стоїть він.

Тужливий горець.

Він – це я у іншому часі, що зупинився.

Що не хотів іти далі попри все.

Але він на вершині, а я тут унизу.

Дихаю повінню.

Саморуйнуюсь і дивлюсь, як гора пливе хвилею.

Підхоплює мене і знову жбурляє у зелену повінь надій.

І я розбиваюсь. Спостерігаю, як моє бездиханне тіло лежить.

Німіє від доторків весни.

І знову мене підхоплює гора.

Руйнується і зникає.

Лише залишився скелет,

Що вічно деформується.

ФАНТАСМАГЕРОЙ

Він стих.

Океан у морській людині.

Що ніколи не мав би стихати,

Але зробив це.

Ожив під сонцем.

Розплющив зорі і заплакав.

Гірким молоком із тужливих очей

І розбитого лоба.

Лоб в лоб.

І знов зустрілись кораблі.

Через вічність після загибелі

І заскрипіли.

Скрипіли довго,

Вшановуючи спокій своїм гармидерем.

А потім заснули, як океан,

Що витік з розбитого неба.

Заридала зима.

На тім кораблі затонув герой.

Все стихло.

Я плачу.

...

Вітольд Хмара

Нова Ера

Не знаю для чого, не знаю чому, – 

Та це життя на планеті так схоже

На табір ГУЛАГ, на довічну тюрму,

І воля – лише через смертнеє ложе!

І погляд приречено дивиться в даль,

У тих, хто уже не зітхає «О, Боже!»

Й підошви не зрівнює сотень сандаль,

І втома тримати себе на сторожі.

 

Аби не спіткнутись, не збитись з шляху

У пошуках дхарми, чи кулі в чолі.

Не тямляться сплячі в ілюзіях сну –

Сансарі згодовують душі слабкі.

 

Лиш там, за межею, є ніби свобода,

Торкнутися хочеться й інших світів,

Та правила гри у яйці ляльковода –

Лаштуйся! Хто звідки уже прилетів.

 

Сліди замітає теорія змови,

А правда, як водиться: тихо тече...

На вістрі страху повисли «зразкові»,

Підставили паніці власне плече.

 

Чим далі в прогрес – тим менше свободи.

І хаос волає крізь простір і варп.

Кров ллється руками страшної жадоби.

В кайдани заковує пан ескулап.

 

Цунамі емоцій, хвилі міграцій…

Шквал. І війни за мир ціною життя.

Цінності гинуть на тлі деформацій –

Незмінна одна лиш – плита іменна.

 

Далі – до Ями, на вихід з планети.

Переділ стражденних – на милість світам

Зовсім не вихід у тому, щоб вмерти,

Адже перевтілення мають свій штам.

...

Мілена Грім

Грішник

Латаття, як поле нервове,

Мінні поля сповнені болю…

Я – дезертир,

Я – грішний відступник.

Мій командир –

Сліпий богохульник.

Я здався в полон

На волю свободі,

Шаную закон

У божій природі, –

За це ж – гільйотина

У суддів безчестя.

Я мріяв, що згину

В Христове пришестя.

...

Мілена Грім

Дахи

Потріскує дерево, відчуваючи жар.

Мої думки розлетілись птахами.

У когось для цього є цілий дар,

а мені це не треба.

Я стрибаю дахами.

Дахи не ламаються під моїми ногами.

Дахи не гудять, тримаючи жаль.

Хто я для тебе?

Доля, призначена богами,

Чи просто життєвий крок,

неподОланий жах?

Як прикро стрибати дахами.

Чомусь я їм довіряю.

А вони все ж, рано чи пізно,

Не зможуть мене тримати,

Але все ж буду стрибати.

---

Я стрибну, дах заскрипить,

А я збираю себе по частинках.

"Тобі сумно?" – питає дах.

І що мені сказати?

Що саме він хоче почути,

коли груди розриває зсередини?

Він всього-навсього ДАХ,

Він про все це не знає.

Він не знає,

як сльози камінням тягнуть за шию,

А потрібно було б.

"Говори зі мною." – каже дах, –

"Говори, навіть якщо серце щемить"

"Ще/мить" – відповідаю,

Але в горлі навертається мить.

Дах заскочить мене зненацька.

Краще від нього я відвернусь,

Так для даху буде краще.

буде

---

По мені стрибають, не озираючись,

Але це люди яких я люблю.

Я понесу їх, не прогинаючись,

До їхнього шляху, у вірну путь.

Мені не варто жалітись,

Я теж прожив добряче життя.

Я дякую вам і постійно всміхаюсь,

Коли зустрічаю рідні дахи.

...

Вітольд Хмара

Гроза

Цинізму рашистів кордонів нема

Невдала атака дратує.

І це є логічно: тиран у керма,

Без вбивства що гостро нудьгує.

Під Куп'янськом хлопці дали копняка

Не раз і не два їм, десятки.

Збентежили в бункері будяка -

На лобі з'явилися цятки.

Хвилюється нечисть, про помсту мичить,

Та б'є по селу, що є поряд.

Ракета в Грозу долетіла за мить:

Такий на життя у них погляд.

Зібралися люди в кафе пом'януть

Загиблого воїна, друга.

Півсотні людей звідти не повернуть,

Вирує там біль та напруга.

Чи був випадковим страшний той приліт,

Чому «Іскандер» спрямували?

Мені відчувається зрадника слід,

Локацію ворогу здали.

Маленька дитина загинула там,

Багато поранених важко.

Не йметься без вбивста проклятим катам,

Завжди була така рашка.

Маленька Гроза та велика біда,

Бо кожний десятий там вбитий.

Нехай пам'ятає москальська орда,

Feedback буде несамовитий.

...

Галина Студінська

Миргород

Тривога лунала на Півдні вночі:

Херсон, Миколаїв, Полтава.

Шукають роботи кремля палачі,

Дратує їх вільна держава.

Три зграї пустили із різних сторін

«Пташок» - хижаків, тобто дронів.

Від Чорного моря - перший загін

У бік до Полтавських кордонів.

Загроза й ракетних ударів була,

Що є небезпечніш за дрони,

Тривога тож ніч у Полтаві гула,

Не має москаль заборони.

Збивала над містом «пташок» ППО

Громадою всі рахували.

Та збити усі геть не бу́ло дано,

Тож рештки десь щось зруйнували.

Та й Миргород наш не спав у цю ніч,

Shahed-и не дали заснути.

Почули тривоги загрозливий клич:

Напали двохглаві когу́ти.

У Миргород дрони. Там рішення центр?

Це місто є прагненням миру.

Та кремль обирає власний акцент

В угоду тупому кумиру.

Із давніх давен тут коза́ки жили,

Тамань штурмували - фортецю.

Шевченко та́ Котляревський були,

Всі чай полюбляли з чебре́цю.

Та мирні забави не до смаку

Прийшлися кремлівському «чаду».

Окупувати не зміг «зі скаку»,

Шукає ганебний розраду.

Ніч канула в лету та всі є живі,

Тож Миргород видохнув трохи.

Нервують «добутками» геть москалі,

Шукають як вбити пройдохи.

...

Галина Студінська

Волосся Вероніки

Усе переплуталось і переплелося,

Зникло

У вогні наче хмиз догорів поезії,

Що часом збирають з осіннього краєвиду,

Допитливі серцем, але обмежені

Велелюбним Сонцем.

Так, вони обожнюють Сонце,

Гаряче каміння, пісок і пінисті хвилі,

Літо висушує їм коліна

І лягає багряним шумовинням

Осені.

І тоді вони йдуть, щоб добути хмизу,

Тріщать гілками, шурхочуть листям, і тільки

Як спускається ніч, їх вражає холодна шпилька

Що спадає з Волосся космічної Вероніки.

І вони відвертаються від краєвиду,

Вірші

Втрачають розміреність ритму і рими,

І тепер їм здається, що серцю чогось бракує,

Їх зваблює Місяць, і тривожить щось невловиме.

Їхні тіні видовжуються і сідають навпроти,

Тумани вдягають в печальну мантію.

Вони все шепочуть питаючи: "хто ти?

Задивляючись в чорне мерехтіння галактики.

23.09.2023

...

Володимир Каразуб

Незнайомець

П'ята вечора, тролейбус,

Твій погляд спрямований на силуети міста.

Прості будинки та чужі лиця, які шукають свій шлях додому.

Нічого нового у цей час, живе місто та неспокій, який так і манить поширитися всім тілом.

Губи все ще не заживають від тривожного кусання,

Але як же їм зажити, якщо всі думки шумлять про гірше,

Як же їм зажити, коли серце пробиває мелодію осені.

Нова зупинка, нові люди, які ніколи не можуть зупинитися,

Заходять і виходять, набиваються у цей все менший і менший тролейбус.

Нічого дивного.

Погляд.

Погляд, який ти відчуваєш навіть не дивлячись.

Єдине, що ти робиш, шукаєш власника та намагається зрозуміти хто і навіщо?

Каштанові очі, довге волосся, кавового кольору пальто, навушники.

Нічого надзвичайного, але усмішка.

Усмішка, яка прибирає всю тривогу та змушує ще декілька хвилин ніяковіти.

Час зупинки закінчується, двері транспорту закриваються і єдине про що ти думаєш "Чи побачу я його знову?".

...

tristis_vibe

Сонлива реальність

03.10.2023

Вчора я бачила солодкий сон.

Мені не хотілося ні їсти, ні пити.

Я спала скільки хотіла,

І не потребувала його.

Але покинула її...

Кілограми зникали, а я не помічала...

І не помічала того коли востаннє була при тямі.

Дні минали, здається місяць пройшов.

Настав ненависний час вставати.

Дайте ще трохи часу.

Я чую як мене благають не засинати.

Я знайду в собі сили не впасти,

Я встану з ліжка, вип'ю води та погляну у вікно.

Цього ж достатньо? Я можу знову лягати?

Чому ти нервуєш? Куди нас везе авто?

Чого від мене хочуть лікарі?

Чому мої руки неприродно холодні?

Чому від думки про смерть на душі мені тепло?

Я при тямі. Питань багато.

Час тягнувся так довго,

А зараз вже нічого не згадаю.

Хоча ні, щось є.

Щось пам'ятаю.

Пташки що вмирають,

Спокійні дівчата.

Сходи від яких я задихаюсь.

Ліки через які погано...

Куди поділося це все?

І чому він не покинув мене?

Мої руки знову холонуть.

І страх обіймає як рідну,

Тремтіння, імпульс.

Біг та тривожність.

Я шукаю куди втекти.

Я шукаю куди подітись.

Мені здається що мене чекали знизу,

Я б з радістю пішла туди сама..

Та поки ще стою на землі міцно.

Це кара чи гра?

...

Maynuta

Єврокомісія в Києві

П'ятнадцять єврокомісарів

Зібрались вперше не в ЄС.

Важливо не для мемуарів,

Для України це прогрес.

Зустрів їх Київ шанобливо.

Питання членства на кону.

Так приєднатися звабливо,

Не бачать в цім перепону.

Про Копенгагські всі умови

В ОП не згадують ніяк.

Вважають їх причиной змови,

Для членства як отой миш'як.

Вже двічі нам передавали

До виконання завдання,

Та в уряді поміркували ...

І власні склали жадання́.

А вимоги прості як вітер,

Реформи маєм закінчить.

Не вистачає в ОП літер,

Щоб ці всі вимоги змінить.

Конституційний суд потрібен,

Щоб демократія була.

НАБУ існує в нас чи ніби?

Війна роботи додала.

Олігархат, як метастази

Зросли у напрямках усіх.

Усюди роздає накази

Для власних олігархів втіх.

Хабарництво на кожнім кроці,

Бач, заробляють на війні.

А Захід є на нашім боці,

Не залишають в самоті.

ЄС чекає нас в родині

Та маєм рівними їм стать.

Не жебраки ми в Україні,

Не брать ми звикли, а давать.

...

Галина Студінська

Стояв старий чоловік

Стояв старий чоловік на площі Миру,

Кремезний, змарнілий, і вії його сиві-сиві.

Кружляв біля нього голубів цілий вирій.

У вічі усім заглядав, в своїх- ніс печаль незриму.

А кожен у справах швиденько все пробігав,

Так, ніби щастя в метро, за дверима.

А він все очима всіх обіймав,

Ніби кожна людина-його дитина.

І було в погляді тому, щось незабутнє,

рідне, чисте, живе, самобутнє.

Трохи з дитинства, як мама співала ті колискові,

Трохи з тієї першої любові.

Він дарував їм надії повні долоні,

Схід сонця, сутінки,біг світанковим полем,

Перші вірші, літо на третій полиці в вагоні.

Щастя хвилини - тебе зустрічають вдома,

Небо в зірках, волосся в піску, море,

Вальс випускний, весілля гучне, гори.

Блаженне чуття - на руках ти тримаєш чудо,

Що у майбутньому, ще багато днів буде.

Він дарував оберіг від війни та ракет, віру...

Стояв старий чоловік на площі Миру.

...

Лукерія

А літо згортає трави

А літо згортає трави, аби потім шукати в них голку,

Осіння печаль переточить усе на полову, запалить стЕрні.

Серпень ще грає, та з музиканта вже мало толку.

Слова бувають в риму, лагідні, бува - нестерпні.

Скільки ще попереду буде темряви навкруги,

Що тільки будеш згадувати - як це радіти.

Ця печаль зламає твоє життя навпіл, на два береги,

Знову з'їсть твої сни, що не знатимеш, де себе і подіти.

Із ліпших друзів з тобою залишиться тільки кава.

І ти їй розкажеш, коли знову зможеш жити.

Налиєш дві чашки, собі і для нього, якого з тобою не має

За звичкою - ранній сніданок та хліб житній...

...

Лукерія

Коли все скінчиться

Коли все скінчиться, я стану кимось іще,

І комусь згадається моя посмішка, що торкалася вуст.

Я буду кимось іншим, кого любити буде набагато простіше

І при зустрічах, вже не так буде битися пульс.

Можливо, я буду теплим літнім дощем,

Коли нАвколо трави зів'ялі та небо у сірих тонах,

І хтось згадає, коли душу огорне болючий щем,

І я з ним поплачу на парасолі у рідних краях.

Можливо, я стану деревом, з якого чекатимуть плід,

А чи вербою, що схилить над річкою коси.

Я своїм тілом тягтимусь у небо, в далекий світ,

І буду чекати, що прИйде весна, чи може осінь.

Можливо, я буду прозорою тихою річкою.

Будуть приходить до мене люди у радості та у відчаї,

Хтось задля забави жбурне в мене камінчиком,

А я ловитиму посмішку сонця. Такі ж мої звичаї.

Я буду мурашкою, хмаркою, котиком, квіткою.

Я буду! Та вже не такою, нажаль, як раніше.

Бджілкою, пташкою, що тихо співає під вікнами...

Коли все скінчиться, згадуй мене, як щось найрідніше.

...

Лукерія

Втрачаючи дух безсмертя

Слова, як попіл, птахи, як вітер,

І погляд неба більмом покритий,

І завтра – вчора, і мить – сьогодні,

І вже не скажеш, що світ – безодня.

Не скажеш надто, бо надто – більше

За те, що маєш, і що отримав,

Ти радше скажеш: коли б не гірше,

Минути б осінь, минути б зиму.

Закреслиш «точно», добавиш «мабуть»,

І мабуть погляд вже точно також

Нічого не скаже про хтиву звабу,

А скаже чесно, що серцю страшно

Бути з тобою але й не бути,

Також, мабуть доволі страшно.

Живеш до поки кричиш, а потім,

Все менше крику, життя все менше,

І вужчає всесвіт, як світло в гроті,

Але й від сонця тобі не легше.

02.10.2021

...

Володимир Каразуб

ЛІС

Ліс густий, як чорна хмара,

Тут є дерева та кущі,

Тут роздолля для мольфара

Буде більше ніж у селі.

Сонце променями грає,

Сонце в лісі мало сяє,

Ліс шумить, як Чорне море, -

Батько фауни і флори.

Ще буває в лісі тиша,

Що не чути навіть мишу,

В лісі добре заспівати,

Любу ноту можна взяти.

В лісі можна відпочити,

Погуляти, походити…

І пірнути з головою,

Милуватися красою.

Ліс - це диво, наша краса

І тут завжди є чудеса.

Нема над лісом короля,

Бо ліс – народна є земля.

02.10.2023.

...

Мирослав Манюк

Навчи мене

А ти навчи, не боячись старості, не втрачаючи мрій

І мене любити цей світ, ніби він тільки мій.

Навчи створювати зірки та малювати ікони,

Навчи доглядати за садом, де плід є словом.

Навчи годувати голуба та лева з руки

І зберігати всередині світло, заплющуючи повіки.

Навчи мене носити в серці слово, ніби своє дитя,

Вдихати любов - видихати життя.

...

Лукерія

Від осені не втекти

Від осені не втекти...

Кожної осені ховає свій смуток за кольори

Столітня дідова груша в саду та виноград,

А ти вислуховуєш терпляче нарікання її,

Що сходиться клином світ і нічого не вернеш назад.

Перед очима спогади, як чорно-білий екран:

Бабине літо та кремезний, без листя, горіх,

Мед в молоці, на світанку кисільний туман

Та сльози, що потайки ховаєш за сміх.

Осінь знає про тебе більше та хоче тебе вберегти,

Нашіптує щось, до цього несказане ніким і нікому.

Ти її слухаєш, бо пам'ятаєш - від осені не втекти,

Так само, як і від себе самого.

#Лукерія

...

Лукерія

Поговоримо українською

ПОГОВОРИМО УКРАЇНСЬКОЮ

Давай побачимося завтра і поговоримо

Про твою улюблену музику, яка весь час на повторі.

Ти розкажеш мені про вулицю, де минула твоя юність,

Про свій дім, де зростала твоя людяність.

Давай зустрінемось завтра у кав'ярні за рогом,

Нехай через відкриті кватирки вилетить розпач та втома.

Будемо слухати, як щебечуть за вікном солов'ї,

Та сміючись розмовляти, ніби сто років свої.

Ти розкажеш мені про улюблене місце, де лишились твої сліди,

Про літній вечір, перший потяг та яблуневі сади,

Про бруківку, запах бензину, як ти любиш своє місто,

Про бабусин грушевий пиріг- смак дитинства.

Ти розкажеш мені, що ти п'єш, і що наливають у барах,

Про третій трамвай, духмяні акації на бульварах,

Про історію узвозу і вечірню дорогу додому;

Розкажеш про першу любов, що була сто років тому.

Поговоримо за все, про що я не маю і знати,

Бо нації помирають, коли їм не має про що сказати.

#Лукерія

...

Лукерія

Правда

ПРАВДА

Він шукав її довго, в очах незнайомих людей,

В променях сонця, коли прокидається день.

Він шукав її у темних глибинах морських,

В старовинних книжках та у скверах міських.

Він шукав біля розлогих кремезних дерев,

У лісах, де звір тебе вполює та роздере.

Там, де ніхто не чує скільки не голоси,

Він шукав її, де рими та голоси.

І у цьому натхненні пнувся він догори,

Не зважаючи, що попереду гори, а чи горби.

Шукав, де помирають ріки та понівечені мости

І безсонними ночами часто шепотів: "Прости"

Він шукав її, де польові квіти, де шумить вода.

Він шукав правду, але в кожного правда своя.

#Лукерія

...

Лукерія

4.5.0.

Знову зустрінеш свій бентежний світанок,

Знов одягнеш камуфляж та запилені берці,

І зачерпнеш собі в каву вершковий серпанок,

Згадаєш мирне життя, що сховане глибоко в серці.

Згадається білий будинок, що в зелені губиться,

Стежка, що по краях квітами рясно всипана.

Глянеш у небо - перед очима твоя рідна вулиця,

Згадка, як панацея, що була до цього приспана.

Війна це екзамен. Це іспит, де в рамки ти стиснутий,

Де знову і знову маєш побути для когось скелею,

Вчить цінувати життя, що шквалами втрат трохи тріснуте,

Як глечик, який ти щоразу склеював.

Цей ритм назавжди залишиться в твоїй пам'яті,

Розіп'яте місто та крики брехливих зозуль.

Згадаєш братів на щиті, трави пОм'яті,

Ну, а сьогодні без втрат. 4.5.0.

#Лукерія

...

Лукерія

***

Одного разу мені сон наснився

Ніби я в Києві, там тихо

Ніхто не кричить і не плаче дітвора,

Бо вже рік як закінчилась війна.

Тепер живем собі тихенько

Відновлюємо сили й корчимося з люті

І нічого тут не вдієш, лиш терпиш...

В Києві і справді тихо, та атмосфера стала лише гіршою,

Бо немає гіршого за лють на цілім світі,

Якщо не можна її показать.

Пошкоджена психіка в кожного з нас

Всі ми тут психи та генії, адже витримали жахи

Та все ще за Україну готові схрестити мечі.

За брата - себе

За матір - весь світ,

А за Україну й душа полетить.

25.08.23.

...

Ангеліна Паламар
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
23.11.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Ви довго чекали, але час настав! Починаємо збирати твори на конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Озброюємось квантовою механікою, перечитуємо класику наукової фантастики про паралельні реальності та надихаємось втіленими у кінематографі та відеоіграх мультивсевсвітами! ⚡️

... Детальніше
Блоги
Карта всесвіту ФолкхартаЄвген Кобилянський
01.12.2023
І так, я нарешті наважився створити карту основного континенту вигаданого мною всесвіту. Ухох - конт ... Детальніше
Я купую Disney!Янко Далт
01.12.2023
Одного дня я таки куплю Disney! Це стане моїм Magnum opus. P.S. Якщо сходити з глузду, то з розмахо ... Детальніше
Оновлення, щодо конкурсу «Безмежний космос».Олександр Гаврик
24.11.2023
Через численні наполегливі прохання на конкурсі додається авторський приз за перше місце за результа ... Детальніше
Зроби Мавці подарунок - наблизь перемогу Мавка (Ганна Заворотна)
30.11.2023
У неділю у мене День Народження. До цієї дати у мене на фб-сторінці із 2015 р. проходить акція "Зроб ... Детальніше
Я купую Аркуш!Бодісон
30.11.2023
Так, сьогодні не 1 квітня, але й ви правильно мене зрозумійте. Коли я бачу круті ідеї та проекти, то ... Детальніше
Нове оповідання "Tenebris invoco me"Віталій Дуленко
01.12.2023
Всім привіт! Сьогодні вашій увазі пропонується оповідання "Tenebris invoco me". Писав я його для кон ... Детальніше
На Аркуші вже:
8447читачів
83528коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: