🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶

Електронні книги / Поезія (6979)

Люстро

Торкаюся дзеркала - і відсмикую вжалену руку.

Чужий я йому, і моєї чужости воно на дух

не терпить.

Мої татуйовані пальці люстрові -

як вечір після трудодня,

повний смертної огиди

вбитих сил.

Я смокчу посічені пучки, підношу

їх до очей, як вокзальний бомж

тягне важезні валізи

прибулих з-за кордону, -

і лячно мені:

Мов ніколи досі ще не знав я страху.

Ніби й не жив, щоденно

встромляючи руки по лікті

до вулика Прекрасної Косарки.

Ніби вона й насправді, йдучи за модою часів,

перевдяглася у тіло металевої траворізки з мотором

(хто ж усе може, як не вона?).

І короткозорі друзі мої...

стидаються своїх валіз, кажучи:

“То не мої чамадани, нє, нє, не мої” -

скидаючи провину вниз,

короблячи язиком,

щоб удати правдою

брехню.

Яка ж гірка тоді

пам’ять бордового

несолодкого гірського меду!

Навіщо ж тоді

розпинав був я себе за нього

на осиці

та зривав блудливе око

з гілки нерва...

...

undyber

ЛІТА РОЗПАЛ

Спекотні дні настали. В розпал літо...

Немає вітру. Тихо, як в Раю.

Пилюкою дорога вся покрита

І долю припорошує мою...

Добігти поспішав до горизонту,

Манила споконвіку далина.

Коригування внесене дисконтом,

Чи довго ще ходити так?.. Хто зна..?

Грунтівкою авто трясеться... Висне

Стіною пил, і курява стоїть...

Неначе хтось надовго і навмисне

Мене від світу хоче схоронить.

Все, що давало вдосталь сил й наснаги,

Тепер покрито пилом забуття.

Як відшукати знову рівновагу,

Не впасти у депресію й ниття?

Як пил струсити з придорожніх квітів,

Як уповільнитись просити час?

Не поспішало щоб за обрій літо,

Й не підганяло за собою нас.

Рудіє степ в пилюці край дороги

Осінній сплін в душі... Дощів нема...

Дуб в далині маха гіллям розлогим.

Ніч наближається, тривога і пітьма...

Додому... Сонцю теж потрібно спати.

Прискорюю потроху кволий крок.

Мене чекає дім -- свої пенати.

Пірнаю в сни... злітаю до зірок...

7. 06. 2024. АКВа

...

АКВа

Ось і ранок. Де сніданок?

Ось і ранок. Де сніданок?

Із ліжка, зраночку, сповзаю.

Коти стоять уже чекають.

Удвох, на варті, біля ліжка,

мурличуть пісню “Хочем їсти”.

Той що рудий кричить, - Давай!

Скоріш на стола накривай!

Всю ніч проспав, терпець урвався,

Страшенно я проголодався!

Мурася ж пильно подивилась,

На рудого кота сварилась.

- Не треба так галасувати!

Май трішечки терпіння, коте!

Я розумію, що ти проти

та все ж, мене, уважно слухай!

Ти тут не головний, так вухань!

Будь розміркованим, терплячим.

Навіщо потакаєш слабостям котячим?

Ось я стою, чекаю мирно,

із гордим поглядом. Не дивно,

що господиня каже, – Королева,

з таким поважним виглядом чекає. І миттєво,

у мисочку, смаколики кидає.

І поведенція – взірцева.

Ти зрозумій, так треба

вести себе, достойно нести.

Рудань те слухав, очі почорніли.

Примружився. Хвіст розпушив. Повільно,

на Муру сунув юзом. А вуха,

злегка, сплющені назад стирчать

і став загрозливо сичать.

- Ану, мені отут не вказуй!

Я кіт рудий! Так, я нахаба!

Ї що ж? Мене й такого люблять!

Послухають і приголублять!

Можливо, довго би сварились

та витребеньки вже сварились.

Хазяйка котів закликає,

сніданок в мисочках чекає.

Здійнявши догори хвости,

погнались в кухню два коти.

...

Марія Чирич

Супутник

Вечір гасить фарби дня,

Тихше звуки, менше світла.

Ще одна пройшла доба,

Стали старше непомітно.

Ти яскрава і жива,

Мій промінчик, непохитно

Ти зі мною і моя,

Шлях з тобою краще видно.

На залізному коні поруч мчиш,

Як «сон блакитний»,

Наче мрія, дах штормиш,

Стаю краще, монолітний.

...

Легрей

«Сатурн»

День 836 (08.06.24)

«Сатурну» більш не наливати,

Бо до «москви» пішов на дно.

Не зможе човен воювати

Після удару все одно.

Непоказним був, навіть сірим

Російський рейдовий буксир,

Як все кремлівське - застарілим,

В останнє прийняв еліксир.

Пішов на дно, де вже чекали

На нього інші вояки,

Що Україну допікали.

Зустріли гарно земляки.

Чергове судно окупантів

Наш ГУР дістав та потопив.

Поменшало тож квартирантів -

Такий суботній позитив.

Так наші камікадзе-дрони

Всі перешкоди обійшли.

Не має більше заборони.

Знов негативні бариші?

Військові кажуть: «Це обкатка,

Початок для подальших дій.

Відчує біль війни фанатка

Загине геть від власних мрій!»

...

Галина Студінська

Музика стосунків

Вібрація розгойданої гілки

Вщухає так по волі, не одразу.

Так само на стосунки діють вчинки –

Несуть з собою радість і образу.

Слова – повітря. Також не вагомі,

Якщо в розбіжності із діями лилися.

Тому ловець завжди чужої долі

Той, чиї фрази в мозок запеклися.

Разом зіграєм легендарну пісню

Не з першого акорду, ну то й що!

Помилки джерелом є кисню,

Яке не проміняю ні на що.

Стосунки мають дихати на повну,

Збагачуючись виром почуттів.

І не кажи «пливи до неї човне»,

Поштовх весла вагоміше від слів.

...

Легрей
18+

Зв'яжи мене путами....

зв'яжи мене путами...

Зв'яжи мене путами любий

І сильно благаю —катуй!

Зв'яжи мене путами любий

І образ мій, янголе милий— тендітно прошу, намалюй!

Малюй, як до крові кусаю губи

І кожен вигин, що любиш так ти:

Я стану небом білохмаринним,

Плечі, ключиці та пальці мої.

💞💞💞💞💞💞💞

Роздягай мене ніжно й повільно,

Мотузками зв'яжи чимдуж,

З тобою, стою божевільна,

Не допоможе тут навіть душ.

Хапай мерщій своїми руками,

На нас зачекався уже сіновал,

Торкайся клітеру своїми вустами,

Ти мій вогонь і вічний запал.

💞💞💞💞💞💞💞

Ти наче сірник, запалив оту іскру

Й ніщо не зможе її загасить!

В мені ж розпалив дикого звіра —

Тож поки є пристрасть — я буду любить!

#секс #пути #відвертийінтим

...

Tvoreys

Браслет у кольорах прапора України

Браслет у кольорах прапора України 🇺🇦🫶

Є безліч прикрас на землі :

Браслетів, пацьорок і перснів,

Вони є у гадзі у кожнім селі,

Ба більше — у кожній оселі.

А як кольорами на сонечку грають:

Рожевий кварц, голубий малахіт,

Та два кольори найбільш зігрівають -

Жовте поле і синя блакить.

Ці два кольори просочились любов'ю,

Незламністю, духом, козацьким завзяттям.

І навіть в куточку глухому

Зіш'ють нове Україні плаття—

Де жовте поле, блакитне небо,

Волошки, маки і чорнобривці

І де у гаях чути щебет:

Малинівки, щиглика та синиці.

А ще вплели у браслет турботу

І чистий річковий пісок,

Додали всім трохи комфорту

І сім міріадів яскравих зірок.

#браcлет #прапор_України #патріотизм #прикраса

...

Tvoreys

Залізна леді

Залізна леді

Вона була чарівна, мила

Квітками сипала довкруж,

Вона раділа бризкам й рибам,

А дощ для неї, наче душ.

Вона дружила із Зефіром,

Заліском прасувала день,

На перстень мрії одягала,

Не треба жодних їй знамень.

В косу майбутнє ще вплітала,

Аби потрапить в той ефір.

Життя потроху мандрувало,

Не знаючи, що прийде лихо

І стиглим яблуком блукало,

Війна ж, мов гад, підкралась тихо...

Тепер вона залізна леді!

Їй голос внутрішній сказав:"

Твій час настав, іди на фронт",

Упала наче зломана лоза,

Зчорнів рідненький горизонт...

Весь світ побляк і став свінцевим.

Тепер вона залізна леді,

У камуфляжі, в берцях, боронить рідний край—

Лиш перемога гріє її серце

І десь бринить сльозинкою розмай.

Вона жовнір, із фузії стріляє...

І нищить, нищить клятих орків,

І коли чує:"У Криму алярм",

Не раз згадає полеглих всіх героїв

І крикне всоте:"Смерть всім москалям!"

І перемогу потроху наближає.

****

Жовнір-солдат; алярм-тривога; фузія -гармата; зефір - романтичний, весняно-літній легкий вітерець; заліско- праска

#залізна_леді #війна #мрія_про_перемогу

...

Tvoreys

Помста

Вже увірвався терпець

Не можу себе стримать

Помста в серці горить

Не можна втримать

Я відчуваю між пальцями

Сталі холод

Сьогодні втамую

Помсти голод

Я кат і суддя

В одній особі

Пізнє те каяття

Тобі, не допоможе

На порятунок полиш

Сподівання

Час розплати настав

За всі злодіяння

Меч я заніс, опустив

Над вражою головою

Помсту свою відпустив

На волю

Ворогу борг сплатив

Більш ніж надійно

Спи вороже мій

Спи спокійно

14.12.2022

...

Пава

"Жарт"

- Дай сили жити, -

в трубку шепочу,

- Презирство твоє

терпіти не хочу.

Різко по вені,

де кров наче ртуть,

- Ти думаєш… жарт?

Не парся, забудь…

Мобільник об стіну,

уламки летять,

«ви лише друзі»,

знайомі твердя́ть

«Отямсь! він же хлопець!..»

То й що із того́?

Вам не зрозуміть,

як кохаю його.

Вчора зізнався,

проте сміх почув:

- Сильно набрався, -

у груди штовхнув.

Мене ж оп’янила

лиш близькість, слова,

змовчать не зумів,

натерпівся сповна.

Спочатку не вірив,

та відповідь дав:

- Збоченець ти,

подробиць позбав…

...

Вів Жарні

Тебе нема

Тебе нема. Нема й не буде. Це війна.

Пекельний сум в душі горить. Згоря,

Гарячим попелом присипав почуття. Залить?

Чи зможу я на згарищі спокійно жить? Навряд.

Тебе нема. Нема й не буде. Це війна.

Душа болить і не вгамується болить. Вістря,

Безжальним лезом, вп’ялося у серце і кровить.

Чи зможе час залікувати рани? Ні, болить.

Прийдешній день що нам готує?!

Допоможи о святий Боже, збережи.

Благослови країну і людей в дорозі.

Молімося ми за життя живих. Молюсь.

...

Марія Чирич

Здивування

День 833 (05.06.24)

Дивується вельми народ на боло́тах,

Не розуміє чого в них війна.

То дрони побачать у своїх широтах,

То чує ракети Не вигрібна.

Прийшли вони «щиро» всіх нас «визволяти»,

«Спасати» від миру та від життя.

Кому, як не їм, про свободу всім знати,

Давно розірвали її на шмаття.

Дозволив ракетами Захід, нарешті,

По цілях військовим бити в рф.

Частина ракет ще є досі в «арешті»,

Лякає їх власників мо́скалів рев.

Вже Himers-и б'ють по аеродрому,

Звідки ворожі зліта літаки.

Кращі є ліки це для дурдому,

Де проживають кремля батраки.

Та, вочевидь, дозування замало,

Збільшити маємо, був щоб ефект.

Вкотре населення коронувало

Вбивцю на трон, як військовий проєкт?

Бєлгород став санітарною зоною,

Їх заспокоїли: «Краще для вас:

Ви під надійною геть охороною,

Сил ППО достатній запас!»

Має болото запам'ятати:

Той, хто приносить війну, біль та смерть,

Має мішенню у відповідь стати,

Це бумеранга війни круговерть.

...

Галина Студінська

Бог війни

Біль у скроні, а в очах вогонь,

Зараз в крові не лише долонь.

В крові наші душі і серця,

Будемо ми йти разом до кінця.

Проженемо з нашої землі

Цих проклятих орків-ворогів,

Зсу - ти мій Бог війни.

Разом будемо до кінця ми йти.

Слава, слава, слава Україні,

Бачу сина в кожному я сині,

В кожному герої бачу силу волі, волі.

А в калюжі, а в калюжі крові,

Бачу море, тільки море болю,

І могили моїх героїв, героїв.

Біль у серці, а в душі журба,

Прапор в крові, а в руках верба.

Зсу - це наш Бог війни,

Разом будемо до кінця ми йти.

Слава, слава, слава Україні,

Бачу сина в кожному я сині,

В кожному герої бачу силу волі, волі.

А в калюжі, а в калюжі крові,

Бачу море, тільки море болю,

І могили моїх героїв, героїв.

...

Ашанія

Жива людина

Я граю в життя на своєму полі

Я не знаю правил, я не маю паролів

Я пропускала хід, я втрачала фігуру

Я йшла у брід, бо я не бачу структуру

Я холодна як ніч, я солона як горе

Я похмура як грім, я огорнута боєм

Я статична як струм, я живуча як свічі

Мене вдарили раз, мене вбили вже двічі

Я топилась в озерах, я тонула у річці

Я ховалась у вежах, я нагнула у бійці

Я ходила на суд, я судила безбожно

Я відчуваючи крах кричу переможно

Я говорила без перцю, я ридала без солі

Я казала без правди, я бажала без волі

Я ходила як кіт, як стрибала по даху

Я літала як тінь, як вдарялась з розмаху

Я робитиму те, що я завжди робила

Бо я людина

Бо я блять людина

...

Ума

Задовбали

День 832 (04.06.24)

Після розгрому імперських позицій

Щодо «партнерства» відносно рф

Сплеск обговорення наших традицій

Хвилю підняв, щоб добити той блеф.

Портніков наш - просто зірка екрана,

Фейгін ефір особистий провів.

Як для душі українська нірвана,

Що нам Шевченко колись заповів.

Про ідентичність знов говорили,

Фейгін більшу частину мовчав.

З етнопроєкту вдалось, відтворили

Націю справжню. Імперський удав

Втратити Краще ніяк не збирався,

Тож розпочав готувати війну.

З Криму цинічний напад почався,

Потім Донбас потягнули в імлу.

Ми захищалися від поглинання,

Щоб зберегти ідентичність свою.

Сталося нації сильне єднання,

Не поклонилися вкотре кремлю.

Портніков був, як завжди, професійним,

Знову підкреслив: «З рф - не брати!»

Було багато в історії спільним,

Та до васалів - ніц доброти.

Видно, втомився по котрому колу

Це очевидне доводити всім.

Не потребуємо зовсім престолу,

Тож забирайтеся геть назовсім.

...

Галина Студінська

Вилий душу мені гіркотою...

Вилий душу мені гіркотою,

Спали серце блакитним вогнем.

Покрий тіло моє мерзлотою,

І поріж найгострішим ножем.

Вмий сльозами вродливе обличчя,

Прокричи кілька тисяч проклять.

Розірви на шматки протиріччям,

Не дивись, що ці рани болять.

Спопели мене своїм гнівом,

Розтопчи у багнюку вогку.

Ненавидь мене диким звіром,

Утопи у лісному ставку.

І згаснуть над нами хай зорі,

І хитається тихо гілля.

І в глухому ламкому мінорі

Пригадай лиш моє ім'я.

...

Невідома Аматорка

Катувальня

Я чула нісенітницю одну

Мов поезію треба писати загадково

Приправляючи все якимись метафорами

Дивно воно. Хоча. Хм. Спробуємо

Запали в артерії мені зелені штори

Як колись туди западало залізне лезо

Від штор тхне непідйомною журбою

Як тобі, в певній лікарні краю свого

Де бігали тії, божевільні собаки

Рухаючись на тільки двох лапах

Просили слави, свободи і сім'ї

А самі не здатні хоч чогось досягти

Вони готові різати будь який шматок шкіри

Теплої своєї, лиш би не мозок чіпати

Він технічно хворий, невиліковно

Або приймаєш, або відмовляш форевер

Вони би усе готові були робити

Тільки б не наближатися до власних

Таємних скелетів у одягу шафці

Там темно, брудно, як в катувальні

...

Пані Аїда
16+

КЕЛИХ ЗА МИНУЛЕ

минуле - порожня книга в руках,

чи то Фенікс, що сяє в вогнях?

історія - це не лише купа сторінок,

це кава уранці, шепіт нічного вітру.

але зрозуміти її - це вже вища математика,

де забобони й вірування зводяться до краю.

так що, підніміть свої келихи,

за минуле, за те, що ми забули,

але ще не втратили повністю.

бо поки є історія, є і надія,

зрозуміти цей малосюжетний фільм,

під назвою - "життя".

...

ніхто і ніколи
18+

ОРГАЗМ

одним змахом руки

розвалився на ліжку

тиж прожогом дивишся

ніби я божевільний

відкинув ці дурниці

про поетів та квіти

навіщо мені слова

коли є твоє тіло

зняв труси одним рухом

забув про манери

твій оргазм розквітне

мов вогняна лілія

не буду вибачатись

за грубі порівняння

іноді треба зізнатись

поезія - теж оргазм

...

ніхто і ніколи

Не зможу писати про тебе вірші

Не зможу писати про тебе вірші.

Мій Милий.

Недосяжний ти, наче зірка в висі.

І слів не доберу достатньо, щоб милі.

Не взмозі описати краси твоєї.

Маю надію, що пробачиш ти мені.

Що надіям згоріти не дасиш в

пустоті.

І ось знову сонце красить ластовиння урочі.

Тож очі мої тепер навіки твої.

...

odri

Трава

Між бетонні плити пробивається-кричить трава:

«Я – жива!».

«Один в каное»

Місто колюче, холодне і недовірливе.

Місто мурашиться коконами-квартирами,

Дивиться в очі безпристрасно вікнами-дірами —

Раз і навиліт.

Місто боїться-таїться-зжирає й випльовує,

Манить вітринами глянцево-кольоровими,

Каже що крилами, тільки ж насправді оковами,

Каже що мріями, тільки самотністю й сколами,

Каже — зігрію,

Розвію,

Розмаю,

Заквітчаю

(відчаєм, відчаєм, відчаєм, відчаєм, відчаєм!).

Каже і вірить.

Ти загортаєшся в шалик і руки закутуєш,

І проводи електричні сплітаються путами —

Небо стриножене сяє зірками забутими,

Хмари стривожені сіють снігами і рутою,

І безконечні скінченності ляжуть цикутою

Десь на губах.

Ляжуть цикутою, ляжуть виною і пам'яттю,

І не забути, не випити, щоб до безпам'ятства.

Місто зжирає по клаптю, по клоччю, по каменю.

І розсипаються арки, границі, фундаменти,

І забуваються цілі, безцільним орнаментом,

Кантом по рубрику,

Списаним жовтим пергаментом

Ляжуть шляхи.

Через миті.

Хвилини.

Віки.

Ти забуваєшся.

Ти забуваєш, хто ти.

* * *

А десь під небом, під снігом, під сірими плитами

Через каміння, століття, світи непрожитого,

Через забуте-покинуте, через незгадане,

Ніжним пагінням, секретом, що ще нерозгаданий,

Подихом, доторком, домислом, думкою, привидом,

Так нетерпляче, без цілі, без жодного приводу,

Так непостійно і вічно, і так передбачено,

Вічності вічністю як предковічно заплачено —

Вічності вічністю як від начала буття.

Там проростає трава:

Я жива,

я жива,

я жива.

06.06.2021

...

Маріка
18+

ХМІЛЬНА МУЗА

хтось давав обіцянки за двох,

де обіцяли секс для трьох?

так, моя рима - це викидок їбанутого тріпа,

та начхати на вигадки, я кончений виродок.

люблю лиш чорнило, п'ю його вміло,

трахаю запекло, цим єством животію.

від нього народжуються строфи,

виникають нові строки -

не істоти плоті й крові,

лиш віршів гарячих стопи.

нічого ліричного, жодних ілюзій,

лиш чистий, натуральний ґвалт,

від збочених, похмурих алюзій.

...

ніхто і ніколи

Нам своє робить

Вони знають усе і все розуміють,

В стратегії й тактиці — рівних нема!

Що ТАМ їх почують, —плекають надію,

Бо ж неуки всілися біля керма.

Генштаб звинувачують і Президента,

Чомусь не туди ЗСУ б'ють завжди,

Проґавили вигідних стільки моментів,

Що нервів бракує, "таке їм туди!".

Не втримали місто, назад відступили,

Хоч мали б стояти усі до кінця!

Європа і Штати шкодують нам "крила",

З ленд-лізом тим тягне теж публіка ця...

Вони кожен крок критикують уперто,

Шукаючи зраду, де зради нема.

Такі вони є ті диванні експерти,

Щось їм довести намагатись — дарма.

...

Патара Бачіа

Зник безвісти

Зник безвісти... А безвісти — це де?..

Не знаєш: він живий чи у полоні?..

Складаєш перед образом долоні

І просиш Бога: "Хай домів прийде..."

Не плачеш перед рідними, аби

Сльозою ту надію не злякати,

Що жевріє ледь-ледь у вашій хаті

Й вслухається у звуки щодоби.

Здригається, бо десь загавкав пес,

Можливо, то коханий йде додому?..

Душевну від оточуючих втому

Ховаєш, а вона — неначе прес...

Думки про смерть від себе геть женеш,

Бо він не міг, він знає: ти чекаєш.

На Небі місць, напевно, вже немає,

Лише здається, що воно без меж.

Зник безвісти... А безвісти — це як?..

Хто відповість на це "просте" питання?..

Не перша ти питаєш й не остання...

Рідня давно — війна й питання знак.

...

Патара Бачіа

Про це ще не знають… поки

Колись народився хлопчик — чотири двісті,

Дитину батьки чекали багато років.

Синочок зростав, нівроку, в рідному місті,

Там нерішуче ступив свої перші кроки.

Потім — садочок і школа, життя студентське,

Перше кохання, цілунок дорослий — в губи,

Служба у війську, (військова частина енська)...

Раптом війна роззявила пащу беззубу.

Хлопчина не зміг сидіти спокійно вдома,

Вирушив з другом своїм він до військкомату.

Далі були в них окопи, бої і втома,

Сон, як у зайця, в якому батьки і хата...

Не називав ніколи нічого "останнім",

"Крайнім" був бій і такою ж була цигарка.

Мріяв зустріти розділене він кохання,

З нею гуляти колись по мирному парку...

Обрій туманом закутав осінній ранок,

Десь у глибинах душі тихо шкріб неспокій.

Потім був бій — і з життям несумісна рана.

Став він героєм, про це ще не знають... поки.

...

Патара Бачіа

День захисту дітей

829 (01.06.24)

П'ятдесят та три ракети,

Сорок сім БПЛА

Від болота як «привіти»

Знов орда передала.

Щедрий, право подарунок

В день до захисту дітей.

Цей кривавий візерунок -

«Краща» з путлєра ідей.

Більш частину позбивали:

Сорок шість та тридцять п'ять.

Знову людям спать не дали,

Ну на те вона і гать.

Жаби квакають з болота,

Брешуть кожна про своє

Особливо чорнорота

Симоньян, що дістає

Закликами щодо вбивства

Через ядерний терор.

До посилення їх звірства

Спонукає прокурор.

Ця багатодітна самка

Заробляє на крові.

Безпринципна кремля хамка,

Ще й без мізку в голові.

Відповість за пропаганду,

За розпалення війни,

Разом з нею всю їх банду

В пекло всіх до сатани.

...

Галина Студінська
12+

Біжи вперед

Я знову йду на дно,

Ось і воно,

Темрява поряд,

Дихає у потилицю.

Пальці ніг, уже на краю,

Я не впораюсь, я не впораюсь.

Я підвела себе і тебе,

Пробач мене.

Я більше не можу,

Я думаю про смерть.

Мені знову погано,

Не рятуй мене.

Йди шукай, свою долю,

Свій край.

Я буду тут,

Нікуди тікати від себе.

Я не та, я не весела.

Це вигаданий образ,

Забудь про мене.

Не буде ніяк вже.

Ці почуття, мене обвели,

Вони вбивають мене зсередини.

Я не можу терпіти їх,

Біжи вперед.

Буду вічно молода.

Бувай, забувай мене.

Я нічого не зроблю,

Я нічого не вмію.

Сенсу немає,

Всюди біль та втома в повітрі.

У мене немає питань,

І відповіді теж загубились.

– 17.05.2024

...

Надя Кулик

Ти подивись на мої шрами

Ти подивись на мої шрами,

Цілуй їх спраглими губами,

Ти подивись на мої шрами,

Що їх зробила ти сама.

Ти подивись на мої шрами ,

Цілуй їх спраглими губами ,

Ти подивись на мої шрами,

Не розумієш ти чому все ще жива.

Ти подивись на мої шрами ,

Цілуй їх спраглими губами,

Ти подивись на мої шрами,

Ти розкриваєш мої шви.

Ти подивись на мої шрами,

Цілуй їх спраглими губами,

Ти подивись на мої шрами

Прошу тебе в моїй душі живи.

...

Mary.li_Sensitive
18+

КАТАРСИС

безмежний досвід, нестримні бажання,

де поєднались насолода і страждання.

солодка агонія, екстаз і біль -

мазохізм вершить свій безжальний стиль.

для тих, хто прагне іграшок дорослих,

відкриті двері у світ заборон голих.

тут панування і підкорення - норма буття,

де зникає табу, розквітає життя.

...

ніхто і ніколи
16+

ПАПІРО(С)МАН

мій розум затянутий хмарами

димом твоїх сигарет

моїх сигарет

бігаємо голими містом

за нами стовпи диму

крізь туман піймаю твій силует

я безумець, ти нікотину мара

жадаємо одне одного

поїдаємо одне одного

повітря сигаретним диму хтивим

життя стало святом божевілля

коханням посеред вулиць

між шматками поезій і недопалків

тобі не втекти від мене

...

ніхто і ніколи

Тунець по-кримськи

День 828 (31.05.24)

Два «Тунця» пішли під воду

В звичне середовище.

Не знайшли для себе броду,

Збільшили кладовище.

Риболовля ГУР врожайна:

За одну атаку

Втоплені човни безжально,

Тож сумно вурдалаку.

Дрон «Вагура» влучно вцілив

(Не один, звичайно).

Геть човни ті перевтілив

В брухт. Це вже не тайна.

Перевозили ті зброю,

Та БК, військових,

Що пізніше йшли до бою

В потугах спадкових.

В розвідку колись ходили,

Та на цьому крапка.

За усе нагородили

Вже горить лампадка.

Так, врожайним день відбувся,

Все по плану били.

Катер третій захлинувся,

В море Чорнім злили.

Катер «Мрія» затонув,

Два пороми зранені.

Бумеранг не оминув,

Геть роздерибанені.

Тридцять два рази орда

Підіймала в небо

Все чим є така горда:

В захисті потреба.

Користі не принесли

МіГи, Су та Ан-и.

Хлопці в прах все рознесли:

І човни, і плани.

...

Галина Студінська

Сільське господарство

Малий господар

Вранці вийшов Гриць із хати,

Він поснідать не забув

І пішов хазяйнувати,

Бо господарем же був.

Взяв корову, кіз, коня

І повів на луг пастися,

А за ним мале курча

Пищить:" Грицю, зупинися!"

Гриць картузика поправив,

Бо той трохи впав на очі,

Та курчатко не сварив-

Здогадавсь, чого те хоче.

І за мить біля Грицька,

наче шлейф весільний сукні,

Двійко зирка гусенят,

Ну, а далі- гуси, кури...

Індики, качки, кролі-

Як би їх не розгубити?

"Вони ж вогники мої,

Де я буду їх ловити?"

Гриць у відчай майже впав

З сумом глянув на корову Милу,

ніби поглядом благав

"Стань моїм вітрилом".

Корова зазирнула в очі

І погляд кинув на тварин - птахів

Сказала:"Я з тобою хлопче!

Я дякую за чистий хлів.

А зараз ми гуртом підемо

На зелен луг відпочивати,

Ми танці там свої утнемо,

А потім молоком тебе я стану пригощати".

Грицько полегшено зітхнув,

Ох, як же важко всіх глядіти.

Про радощі він геть забув,

"Мабуть, я просто не готовий, цим птаством володіти".

.... Гриць випив кухлик молока

Й під деревом заснув,

А Мила поряд все була

І сон хлоп'яти берегла,

Коли він ненароком і кухлик свій перевернув.

#байка #сільськегосподарство #друзі #луг #маленькийгосподар

...

Tvoreys

Забуття

Люди навколо

Дивні створіння

Немов мурахи

В гонитві постійній

По лабіринтам

По алгоритмам

В пошуках дивних

Проживають життя

Що вони хочуть

Що відчувають

Що повсяк час

Вони шукають

Щастя якого

Їм не вистачає

Завжди в погоні

Завжди в печалі

Думки тривожні

Їх розривають

Як воно буде

Як бути далі

А далі буде

Розчарування

Мрії розбиті

Розбиті бажання

І погляд назад

На марно прожите життя

По переду прірва

По переду забуття

31.05.2024

...

Пава

Все має межу

Перегоріли

Почуття відлетіли

За обрій далекий

І вже не болить

Душа вже мовчить

Тривоги, бажання немає

Серце моє спочиває

Серце моє не тремтить

А як же мене надихали

Ті очі і погляд вразливий

Як струм електричний

Мене протинали

Підносив до неба

Натхнення потік

І гори звернути

Одним лише поглядом міг

Все має межу,

Все мало скінчитись

Закінчився мій

Швидкоплинний роман

Чарівну загадку

Залишу на згадку

Приємних і теплих

Тих почуттів

05.07.2023

...

Пава
18+

АРМАГЕДДОН

про рай базарять знову цілий день,

та я, в ці кончені ребуси не вірю!

ми - самотні привиди, сучі пси,

яких п'яні гноми ловлять з огиди.

святими іменами мудрі нас вінчають,

аби дух святий присутній був хоть-раз.

але, насправді ми - жебраки і зараза,

для яких, вищий смисл - це ніжна проказа.

бо життя - суцільний срок і хуйова морока,

безодня чорна, де павуки хоронять пророка.

тоді, нащо гнатись за тими марами бидлоти?

життя - то гра чортовська, де всі ми - сироти.

...

ніхто і ніколи
16+

МЕТЕЛИК

вечір з'їв сонце,

і вона увійшла,

як тінь,

легка,

як шовк...

метелик на спині,

танцював,

наче,

спогади старіх гріхів.

смалець і попіл,

дим і алкоголь,

життя дешевих драм.

ти, підлий сучий сину,

завжди думав,

що знатимеш,

де вона сидить в темряві?

спостерігав за нею,

пропиваючі жалюгідне життя.

вона сміялась,

її сміх - гієна в пустелі злості,

її шкіра - оксамит крові,

я б хотів,

щоб ця ніч

була кінцем, та я був не правий,

але, вона залишила слід,

шрам чудний, і брудний...

метелик летів,

а я дивився,

як зникала вона,

як зникали надії,

кожен раз,

кожен раз як,

шукав викрадений сенс

у чарці глибокій,

у проклятих віршах,

що ніколи не були написані,

як і твоя любов.

сука,

ти думала,

що я можу витримати?

того метелика якого,

тримала в своїй спині...

але завжди була

більше, ніж те,

що тепер ти знаєш,

ті спогади - це ти,

ти - пил чужих крил.

...

ніхто і ніколи

Настав час діяти

Настав уже час

Зволікати годі

План дії складений

Мене чекають нові пригоди

Мета в прицілі уваги

Всі резерви задіяні

Я зосереджений

На своїй мрії

Кожного ранку молитву читаю

-Я все зумію, все подолаю

Досягну мети,

Ту, що поставив

Ніщо в цьому Світі мені не завадить

Наснаги, натхнення мені

Не позичати

Доля моя шепоче на вушко

Що я молодець, Так тримати !!!

Дякую проведінню

І безперечно

Моєму сумлінню

Що, переміг, подолав, я зумів

Що я отримав

Те що хотів

...

Пава
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
🐶 Розпочато авторський конкурс "Псисті теревені" 🐶
02.07.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Мабуть небагато людей можуть залишитися байдужими до дружнього виляння хвостом та вірного погляду тих, хто завжди готовий прийти на допомогу. Якщо вже здогадуєтесь про кого мова, то пропонуємо долучитися до нового авторського конкурсу "Псисті теревені" 🐶

... Детальніше
Блоги
Конкурс "Сім слів"Інклюзивна спільнота "Творча майстерня"
17.07.2024
Поезії багато не буває😍 Тож оголошуємо новий конкурс: ✒️«Сім слів»✒️ Умови дуже прості, тому пам’ята ... Детальніше
Якою буває їжа?Лана Філлі
16.07.2024
Привіт! У таку спеку не мучитиму ані вас, ані себе довгими викладками. Просто спитаю дещо діалектичн ... Детальніше
Результати конкурсу "Три шестірки"🎆Інклюзивна спільнота "Творча майстерня"
17.07.2024
Світлий привіт😇 Нарешті завіса мороку впала та привідкрила довгоочікувані результати конкурсу «Три ш ... Детальніше
Самійло Кошич – козак-легендаКниголюб
17.07.2024
Сьогодні закінчив читати книгу Дмитра Воронського «Самійло Кошич – козак-легенда.» Що можна сказати ... Детальніше
Цікаві і незвичні українські слова.. ДіалектиMia
06.03.2024
Трохи гумору для настрою: Так говорять на Полтавщині: спробуйте вгадати, що таке лопездрики, припинд ... Детальніше
Повернення хвилинки-занудинки або Як правильно будувати речення з дієприслівниковими зворотамиЛана Філлі
16.01.2024
"У реченні з дієприслівниковим зворотом обов'язково повинен бути підмет – особа, яка виконує дії: ос ... Детальніше
На Аркуші вже:
11808читачів
144260коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: