З Днем захисників і захисниць України! 🇺🇦

Всі вірші

"Музика для настрою"

Я зіграю тобі на гітарі,

хоч й не вмію, і знаєш,

це смішно.

Вона стоїть у мене

в підвалі,

припорошена пилом,

і вічно..

може здаватись життя,

може здаватись кохання.

Без сил та жаги боротьби й вороття,

це все лиш порожнє зітхання.

Кохання у мене в кишені,

любов у римованім тексті.

Ми належимо дивній системі

та шаленості й дикому сексу.

Не надто у світі щасливі,

хоч й навколо потрібні деталі.

Ти сьогодні особливо красива,

давай зіграю тобі на гітарі?

30 жовтня 2022

...

KillGard

Ти знаєш, я вдома

Шелест вітру, холод обіймів,

річки шум, та неба блакить.

Заплющуєш очі і зникаєш у мріях,

поки цей світ, зранку ще спить.

Кроки зникають в цілунках туману,

запах весни у скуйовдженім волоссі.

Ми з тобою, мій друже, герої роману,

і так вже у світі, ти знаєш, повелося.

Спокій у серці, тиша в душі,

друг біля ніг і зникає вся втома.

Поставлю тут крапку й допишу рядки,

посміхаючись сонцю, адже я вдома.

(13.04.24)

...

KillGard

Ангел у камуфляжі

Немає наказу вмирати, доводиться жити,

Триматись на світі за тіні розірваних гільз,

На зорі, на місяць, на небо обпалене вити…

Коли відбирають найкращих, який в цьому зміст?

Машина летить. Передок. Їй так страшно не вспіти.

Он каска. Воронка. Тут кров’ю умита земля.

В ній родяться вірші, в ній плачуть майбутнього діти…

Джгути, перев’язки. Машина. Скоріш до нуля!

«Немає наказу вмирати! Ти чуєш! Не сміти!

Он в небі вогні… Я прикрию! Живи!» –

Молитись, співати чи просто отак говорити,

Тримати на світі, як трави тримають, церкви…

Не вірші, а кулі ловити – така тут робота.

Колись це скінчиться і ангел зніме камуфляж.

«Тримайся, солдате, ще доля секунди, ще сота….»

Вогні вільних міст запалили досвітній пейзаж.

...

Галина Філонюк

*** (?)

Щоб було зрозуміло. Написано для двох конкретних і, відповідно, реальних дівчат-сестричок, які вчаться в першому класі. Хоч майбутній автор музики вважає, що текст не варто викладати, у мене своя думка з цього приводу. Ритм другого куплету дещо не співпадає з першим куплетом, але таке допускається.

-1-

Ми веселі дві сестрички,

Є в нас тато й мати.

В кожної по дві косички -

Любимо співати.

- Я Ніколь! - А я - Віола!

Разом з перших кроків.

Разом ходимо до школи

Та вчимо уроки.

Приспів:

Сестра - це щастя, це не роль,

Тому дует у нас, не соло.

- У мене завжди є Ніколь!

- У мене завжди є Віола.

-2-

Посміхнулася Віола,

Посміхнулася Ніколь.

Посміхнулось все навколо:

Посмішка - то наш пароль. (smiley)

Сонце вигляда додолу -

Вдвічі більша наша роль,

Бо є сонечко Віола

Та є сонечко Ніколь.

Приспів.

...

Роман Котляр

"ААР"

Ти пахнеш Люм'єром,

а саме - попкорном

на сукні залишився

відбиток

від фанти,

чи може від пепсі,

а може й від коли,

а біс його знає

не полюбляю

я твої напої.

Та це не важливо,

бо ж ти пахнеш попкорном,

пахнеш периметром

паркових вулиць.

згорілими мріями,

здертими кронами,

та такими приємними

звуками,

що вчулися.

Настінними артами,

вдалими сценами,

жартами,

мовами

цілістю ер,

у тобі прокидаються

жанрові течії,

рядки науковості,

щоб ніхто це

не стер.

І повір,

що згорає усе та й

усі.

Повір,

що зникають

в пітьмі перспективи.

Іскрою пропалює

індивідуальність в тобі

Ноктюрн, що підносить

до тебе всі мрії.

Бо ж ти досі пахнеш

пахучим попкорном,

на сукні залишився

відбиток від пепсі,

чи може від фанти,

чи може від коли,

а біс його знає.

Не розбираюсь

в напоях.

(29 жовтня 2018 р.)

...

KillGard

"Маяк"

Без тебе немає світла

немає бурхливих морів,

є тільки імла з океану,

що здатна ховати твій спів.

Я дивлюся в соту буденність

шукаю тебе серед маси,

від тебе я маю залежність

до тебе я прагну літати.

Какао із запахом скроні

печиво з запахом вітру,

покладу тобі на долоні

та залишу, де серце зігріте.

(19.09.2016)

...

KillGard

Надихатися...

Нади‘хатися запахом бузковим

донесхочу, налитися по вінця...

Хай ця весна мене ущерть наповнить

блакиттю неба, зеленню трави.

Вся свіжість ранків дивом веселковим

в одній малій росиночці іскриться –

із квіточки бузку цей дар коштовний

зніму вустами, як нектар живий.

І стане раптом радісно і дивно,

так, ніби я розкрила таємницю,

неначе зрозуміла суть глибинну

диха'ння вітру, проростання трав.

... Колись Всевишній сотворив людину,

навчив її любити і молиться,

та, серце вклавши у бездушну глину,

Він ощасливив нас чи покарав?..

03.05.2023

...

Музика

в інший вимір...

ритмом рваная

поліфонная

інструментальная

какофонія... -

звуки ті струнні

й клавіатурні

крізь колони кристальнії

зростають,

зростають вони!

і звучить естакада

велично токатою

мільйонами граней

осяйно мембранними.

розкраяний реготом

з дзвоном та скреготом

зриваючи зірочки

(зорійні сльозиночки)

кручусь в колапсичному

танці космічному!

по галактикам скойчикам,

туманностям скоченим,

по струнам,

що леза

арфи вселенській

немов би по сходинкам

без вдиху,

без продиху... -

кручусь,

кручусь в колапсичному

танці космічному!

охоплений хугами,

стихіями стругами...

...простір зникає

в агоніях часу.

і маячня є

мені за маячне!

самий лише морок,

лише зневіра

в живе та суттєве,

та в імовірність.

і сам я вже зниклий,

я вже не чулий -

не відчуваю

кручусь чи лечу я.

тіло на дотик -

нема його!

я - часть досконалого!...

матерії маска -

нема мене...

я лиш несмілий

природи

подих

з руїн пірамід

світобудови,

які є свідками

людського світу

від початку,

його постання

і до останнього аж

світанку.......................

...

Ем Скитаній
16+

Інший вимір

Я засинаю в готелі,

а прокидаюся у ліжку в лісі...

Виходжу у вікно, спускаюся сходами до моря,

але повертаю назад –

море перетворилося на болото і знов

таїть у собі жах…

Я заходжу до кафе, бармен наливає абсент...

Якась жінка за столиком лається страшними словами,

широко відкриваючи рот.

Вона схожа на ту, яка була до неї, в іншому сні,

у черевиках із лайна

з її рота вилітали мухи…

У кімнаті – два вікна, я виходжу в те, що веде до лісу

зістрибую з парапету

земля вкрита старою хвоєю

дивлюся, чи є просвіт далеко, вихід із цього лісу...

Бачу, йде чоловік у камуфляжі, його майже

не видно,

він їде, тримаючи за руку маленьку дитину

знаю, що треба знову тікати

Я прокидаюся у своїй кімнаті та ставлю собі

одне й те саме питання:

Скільки мене у цих снах? Хто кому сниться?

Навіщо це все?..

...

Анна Літман

Сідхарта

Без туги

немає напруги.

Я ладен повіситися,

коли топлю очі в нічному небі.

Але без його зяючої ями

я напевно

перегриз би собі жили на руках.

Земля тепла,

слова ж її холодні.

Я не зважаю на них, останніх,

можливо лише за прикладом

Сідхарти -

та й не всякого, а лише

того, що є сином Гессе,

та не будь якого,

а старенького “Райнхарта”,

позиченого професором

англійської.

Людина,

як електрон,

є істотою негативною.

Коли западає вечір,

вовчі зграї з жахом мовчки

забиваються в кутки своїх нір.

Бо ж люди виють на зорі -

селищами летить перегук,

дрижать залізні міста,

що кислота сліз роз’їдає підвалини.

Горять книги й

пророки,

гримить зорепад,

а вони все не вгавають,

порожні,

відчайдушні динозаври.

...

undyber

Він подобався усім

Він подобався усім, окрім себе.

Було в цьому щось цікаве й творче.

Залишався всім, але водночас і ніким,

Змінював характер від оточень.

Такі люди найнещасніші з усіх.

І водночас дуже таємничі,

Зазвичай веселі, в житті успіх,

А всередині слабкі та з біса милі.

Я не впевнений, що кожен зустрічав їх.

Може бачив парочку гримас,

Це все шоу, де під масками ще маски,

А під ними очі у сльозах.

Вони хочуть вмерти, хочуть жити.

Їх життя - то вічний парадокс.

Поки ще живі, не в моноліті,

Дайте шанс на зрозуміння і їм хтось.

...

Insp1ro

Яка я гидотна. Вагу знов набрала...

Яка я гидотна. Вагу знов набрала

І їсти посміла один шоколад

Як гляну в люстерко - і знов заридала,

Що повна прищів та суцільних лиш вад

А вухо, а ніс, а ці губи, як в квочки

Негарно. Негарно й на цьому усе

Як прикро, що зовні погано удосталь

І інші обходять й говорять про це

Я досі себе не зуміла прийняти,

Бо зАвжди знайду, що могло б зачепить

А думка усіх так важлива насправді

То й мушу удома, зазвичай, сидіть

Я комплексів повна, що вже затопили

Й керують над мною роками підряд

Кажу собі вранці "Ти гарна! Вродлива!"

Та складно у соте мені повторять

І внутрішній голос невтомно пророчить,

Що я залишуся навіки одна

Брехня! — я скажу, але вірить невзмозі,

Що рідні слова мають шанс на життя

Я гарна? Красива? — задам я питання,

Коли за роки компліменти дадуть

Не вірю. І все. Просто гнів мене знАйде

Ображусь на вас, що збрехали з жалю

Чи справді потворна? Невже так погано?

Тихенько в кімнаті своїй зачинюсь

Я справді не можу вже витримать кари

Того, що я зовні себе не люблю

...

Katie.kao

Смерть тирана

Мій погляд просить сили знову!

Титанів спис в руках тримаю міцно.

На клич труби мечі підніме військо,

Коли впаде додолу мій вінець лавровий.

Буття – це мить, яку я не зловив!

Невже життя таки прожив даремно,

Коли шукав я праведність смиренну

На вівтарі примарних див.

О, не ховайся ти моя, Венеро!

Спали моє нутро у світлі ранньої зорі,

Щоб я палав, як древнє місто Тіра.

Не чутно вже пісень у лігві Левіафана.

Лиш тихий дзвін прикутого тирана,

Який буття у вірі згубив!

...

Ірма Скотт

Не зламати

Нас ніколи ніхто не зламає

Ми народ, що віками живе

Попри знищення, зради, знущання

Ми із тих, хто своїх не здає.

Ми готові всі стати під кулі

Аби тільки свободи купить

Ми військовим показуєм дулі

Коли ті наставляють на нас кулемет

Нас не зломлять ні гради, ні буки

Ані вибухи ваших ракет

У ворожих солдат одна доля

Їх чека АТБшний пакет.

Нам начхати на біль і тривогу

Ми свободу свою не здамо

Понад все ми цінуємо волю

Ми за неї усе віддамо.

Евакуація в с.Сокіл 02.04.2022

...

AnaStaSia

Погляди

Схрещені погляди, схрещена сталь

Серце гупає в вухах.

Я ледве тримаю свóго меча

Боюсь впасти з раною в грудях

Ти усміхаєшся, я навпаки

З тривогою морщу лоба

В цьому двобої лишень я і ти

Та думка не знає спокóю.

Випад, удар і знову замах

Пильную за кожним рухом:

Боюся втопитись у твóїх очах,

Отямитись пристрастю скута

Сонячні промені, галас навкруг

Оплески— спарринг скінчився

Ти подаєш мені руку свою

Поразку приймаєш стоїчно.

Швидко минули ті місяці

Замерли, неначе в напрузі

Я нишком всміхаюся, ти— уже ні

З тобою немов би й не друзі.

Схрещені погляди, схрещена сталь

Твій голос дзвенить у вухах

Не можу я стримати свою печаль

Того, як було, більш не буде.

03.09.2023

...

AnaStaSia

ентропія

******ентропія (від грецької entropia) - поворот, перетворення, міра внутрішньої невпорядкованості, міра безладу, хаосу, ступінь невизначеності...

-------------

розсунути хмари подихом, видихом.

слідкувати за тінню наче за часом,

який неспинно прямує поперед мене.

під ритми кроків своїх

складати нескладні рядки

з хаотично розкиданих різнорозмірних літер.

прислухатися серця, пульсуючих в скронях думок (ось-ось віддзеркаляться в слові).

забути минуле.

з заплющеними очима

неспішно ступати крізь сьогодення

зі спогадами у сумці в лівій руці.

спиратися правою на тростину,

просуватися над хідником

усупереч гравітації.

блаженно всміхатися

вирвам, кратерам, циркам від авіабомб,

що регочуть заглибинами у землі над вічністю неба.

йти крізь лавину куль, снарядів, та мін.

радіти життю.

не помічати болі, страждань, пожежі...руїну.

супроводжувати вітер весни поглядом легкого суму.

замріяними очима -

в обрії волі, веселками що, у цвітінні.

вітати інші життя.

проминути життям в калейдоскопічному світі,

котрого замкнено щільно на самого себе,

відділеного від світу мойого.

вбити свиню

що колосом глиняного індивіда

(рохкає під талісманом гібрида на триколорі).

торкнутися кроком ораної вибухами землі,

перекопаної окопами тверді, вітчизни,

котру від мене відчужують москалі

ще з глибинних років...

...пройтися отак окупованим містом.

пройтися під березневим небом весни.

відчинити віконниці сонця

у небажанні знати,

не помічати

як призвичаївся

до незвичайного...

...

Ем Скитаній

Баюн чарівний

За горами й морями ,

за лісом чарівним.

Стоїть дуб велетенській ,

із цепом золотим .

По цепу тим кружляє .

Великий чорний кіт.

Ліворуч котик піде -

співає він пісні .

Праворуч він поверне -

казки розповіда страшні .

Та голос його ніжний .

Хай вас в оману не введе .

Чекає коли жертва ,

солодко засне .

Це кіт чаклун великий,

знавець всього й співець.

Він дуже добре знає ,

смак людських сердець.

...

Юрій Юрсу

Натхнення всередині

Щастя і творчіть можна побачити всюди,

Отак у моії, слові та душі,

Отак вже в доторку маленькому єдино,

Ти просто і відчуй оце життя..

Так творчість, спокій і натхнення

Чекають так і на шляху,

Бува ми з вами і не бачим,

Як світ готує цю усю красу..

Краса в квітках, краса в волоссі,

Буває навіть у колоссі,

І в голосі, в поезії та в морі..

Краса в усмішці, щастя поруч,

І є натхнення, сяйвииь біля зОрі..

Натхнення є в простих речах,

Вона вже навіть є і в подушках,

Однак втрачають здатність люди,

Так бачити вже диво у буттях..

Ти врешті так тримаєш книгу,

А вже на тих і сторінках

Історія нова, натхнення,

Нове життя і щастя в простоті,

І щастя є в історії та в полі,

У вітрі, мові й шепоту рослин,

І у воді, і в настрою вже сонця,

І так в проміннях, що просто у життях..

Щастя тримати маєш поруч,

Воно в душі, воно всередині тебе,

Воно вже посмішка і радість в небесах,

І в тих піснях, і в солов’ях,

І так коли літають ті у вирій,

Я хочу знати - щастя у речах,

Коли буває не бачим світло,

Та просто все залежить так від сприйняття,

Коли одне оце буття,

А ж кути і проміжні ті різні,

І бачим шлях той повністю не так..

...

Аніла кю Дивад

Чи не лукавий я з тобою Боже.

Чи не лукавий я з тобою Боже.

А чи не брешу сам собі на лихо.

Бо час тепер в неспокою тривожний.

Біда підкралась вже занадто тихо.

Бо суду час настане не жадано.

В омані лишусь сам тоді з собою.

Тож не лиши мене, а збережи любов'ю.

Щоб не лишитися з сумною головою.

Не вірю Боже що мене залишиш.

Від злого дай для серця порятунку.

Щоб з Попелем навік мені не зникнуть.

А бути скарбом вищого ґатунку.

© Андрій Абрамов (Onra Onra).

...

Onra

Витонченість

(Прабабці Гані)

Пахли м’ятою зроблені Ваші руки…

Вам доземно кланялись жита…

Не зозулі кули — накричали круки

Ваші довгії, бабко, літа.

І коли Ви на поле із сапою йшли,

Ваша постать була величною.

Ви з собою в долонях сонце несли,

Людям щастя від Бога зичили.

Ви впустили до хати голодну долю —

Ваше серце боліло за всіх.

Ви життя прожили зі святою любов’ю,

Ви добром убивали гріх.

І коли Ви вдивлялись у неба синь,

Ваша мрія була крилатою.

Ви гарніші були за античних богинь,

І душа в Вас була багатою.

Помережана сріблом шовкова коса,

Елегантні у праці долоні.

Чистотою святою омила роса

Найніжніші у світі мозолі.

Вже до Бога полинула Ваша душа —

Величаво, розкішно, яскраво…

І завмерла молитва на Ваших устах —

Так чарівно і так нелукаво.

...

Юліана Нестерович

Прабабці Гані

Кудись пішли Ви… Кажуть, в кращий світ…

Я так боюся голос Ваш забути…

Пішов за Вами Ваш чорненький кіт,

Ридали діти, правнуки і внуки…

І сумували стежечки й поля…

І зроблені навік спочили руки…

Погасла в небі зболена зоря…

Зловісно в небі буркотіли круки…

Пройшли роки… Могила Ваша он…

Заквітчана весною рідна хата…

Та все ж надіюсь: раптом, це лиш сон,

І Вам не треба, бабко, помирати?

...

Юліана Нестерович

Перезавантаження.

Твоє життя тільки починається.

Вони не очікували твого воскресіння.

Хай тепер їхня душа кається.

Хай доживають свого віку.

У тривозі й роздуму.

Ти живесенький хоч і похований

восьмий рік тому.

Ні не безсмертя, просте перевантаження.

А оці курви, напівдрузі.

Чи витримають життєвого тиску.?

...

Onra

Бабусі Лесі

Я Вас обійняла. А Ви

Всміхнулись крізь темряву ночі…

Цвітуть Ваші, бабцю, сади…

І в ніжних троянд Ваші очі.

Голублять, чекають мене…

Давно виглядають з дороги…

Як прикро, що я не Моне…

І я не збагну їх тривоги…

Я Вас обійняла. А Ви

Так ніжно тоді говорили…

Ви гідно свій хрест пронесли,

Достойно життя це прожили.

Я Богу за Вас помолюсь,

Рукою махну на прощання…

І я ще не звикла, чомусь,

Без Вас зустрічати світання.

Я Вас обійняла. А Ви

Простили розлуку і сльози…

Лихі завірюхи журби

Вплели в Вашу косу морози…

Я Вас обійняла. А Ви

У сон мій тривкий завітали.

Найбільші у світі скарби

Життя і здоров’я, казали.

Я Вас обійняла. А Ви

Всміхнулись крізь темряву ночі…

Цвітуть Ваші, бабцю, сади,

І в ніжних троянд Ваші очі.

...

Юліана Нестерович

Дуб

У дубах мудрість не зпроста

Їх вікові гіллясті крони.

Як Богом вдітії корони.

В смиренні бережуть вуста.

Їх не лякає висота.

Лиш буривії часом в сніг.

Їх розхитають не на сміх.

Тріщіть гілля , гудить земля.

А жолудь спить як немовля.

Чека весняну теплу днину.

А як степліє, в туж хвилину

Із нього вийде стебелець

І зразу в небо навпростець.

Тож хай біжуть часи роки.

Він стане дубом на віки.

Мораль у казці не проста.

Цінуй роки шануй вуста.

Щоб не утнути щось дурного.

Не вкоротивши віку свого. .

А ще щоб стати велетнем гілястим

Спочатку треба з дуба впасти.

© Андрій Абрамов ( Onra Onra)

...

Onra

усупереч

...але тримайся...

дихай рівно...рівніше та глибше!

вдихи - носом, видихи - ротом.

і вперед - не звертай зі стежини.

бо з неї зійти... розумієш... -

у прірві зникають, гинуть безкрилі...

з руками, ногами, з тулубом (що безголовий)... -

неодмінно вразливі вони,

ті сміливці в падінні розмазані в грязь опиняються враз...

не врятовує там їх ані волелюбність, ні віра...

безславний кінець на обірваній стежці чатує -

на стежці загальносуспільній усупереч що,

паралельна яка,

на якій лише самостійність,

досвіди власні, дотепність, невдачі, пригоди,

не притаманність уявлень раніших та вчинків...

...ти зупинився...

у сумнівах ти -

там ризики вижити?...

чи ризик загибелі там?... -

не знаєш...

ти шкутильгаєш...живий?...не розбився?!...

слава спромозі твоїй на спротив і до

непослуху долі задля здолання,

завершення шляху у власному часі!...

...і то є перемога!

без слави нехай, непомітна та тиха,

без задиристо сяючих срібних фанфар... -

ти належиш собі...

ступай ся поволі -

спіхи недобрі, криві, помилкові...

та і куди вже?... - ти вже випадковість, сторонній,

ти вже ні до чого...

тримайся! -

на тебе чатують нові перешкоди,

вкрадена орками-москалями вітчизна та зрада,

життя у вигнанні,

будівельне сміття замість хати, руїна...

...дихай рівно,

бадьоро...

рівніше та глибше!

вдихи - носом, видихи - ротом....

...

Ем Скитаній

Два різних слова.

Два різних слова з єдних вуст.

Одне спроможне оживити.

Друге в могилу схоронити.

Довів людину до межі.

Зштовхнув з життевої стежі.

Два різних слова з Божих вуст.

Колись почуєш ти людина.

Коли страшна буде година.

Година Божого суда.

Тож сторожи свої вуста.

© Андрій Абрамов ( Onra Onra)

...

Onra

Відпусти мене.

Тож відпусти. Мене я просю відпусти.

Із року в рік одна лиш мука.

Як ніч настане ти прийдеш.

Чи то на радість вам чи в скуку

Мене сокотити без меж.

Тож доки будиш пантрувати.

Ще рік чи два Чи всі віки.

Мене на відстані тримати.

Допоки не втічуть роки.

Мене у слові можеш чути .

І в тиші також віднайдеш.

Поки живий можеш відчути.

Моє коханнячко без меж.

І як настане час в дорогу.

Вітатись с Господом душі.

Я у раю попросю Бога.

Щоб на хвилинку відпустив.

© Андрій Абрамов ( Onra Onra)

...

Onra

«Приносимо світло...»

***

Це -- все,

Що Господь мені

Дає

І чим обдаровує --

Є, лише план його

Божественного замислу,

Яким я є, тільки --

Інструмент його дії,

Бо...

Я голим на цей Світ

Прийшов

І... голим, звідси --

Відійду..,

А все решта,

Що залишиться --

По мені --

Є, лише, дарунок

Його милості --

Із Задзеркалля,

Яким -- такі, як я --

Приносимо світло

Оновлення та Воскресіння

Душі...

-------------------------------

01.02.2024; Paris (Aurora) ===============================

(!!!)

Autor ::

Катинський Орест

https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004626

(Katynskyy Orest)

==================================

...

Катинський Орест

«До виживання -- Готуйтеся..!»

***

Українці..,

Готуйтеся виживати..!

Виживати любою ціною

Та захищатися,

Бо йдуть, чергою --

Війни

І кожен має бути

Готовий

Зі зброєю в руках,

Чи без неї --

Вміти захистити

Своє життя

Та своєї родини,

Близьких,

Рідних

Та землі Роду

І своєї святої України..!

Готуйтеся серйозно,

Бо кожен --

Хто не буде готовий,

Помре від наглої

Смерті

І ніхто та ніщо

Не врятує вас,

А, лише, ви самі

Себе,

Як підготовлені воїни

Світла,

Бо питання стоїть

Руба :

Або ти, --

Або тебе...

До переможного

Кінця,

А тому --

Готуйтеся..!

------------------------------

26.01.2023; Paris (Aurora)

==========================

(!!!)

Автор :::

Катинський Орест

https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004093

(Katynskyy Orest)

=======================

...

Катинський Орест

«Сутінки свідомості»...

***

Що ж маємо зараз --

У цьому, нашому,

Випробуваннями --

Житті..?

А маємо ми глобальні

«Сутінки свідомості»..,

Як негатив сприйняття,..

Щоби погубити вібрацій

Силу воскресіння,

Де зріє Духовне --

У тому всьому,

Що є Час, нашого,

Персонального кожному --

Переродження

І...

Сито сіє,..

Магнетар діє,..

Синій Пульсар додає..,

А люди вчепились за гроші

Та хліба кавалок

У страху дня,

Бо...

Так, лише --

Відбором персонального,

Без якогось та чиєгось

Обвинувачення

Цього всього --

Має би зростати,

Як зрілість свого

У самопожертві --

Втратою всього,

Кожного душа,

Як вибрана для свого --

У цього віку

Семаргла-Деміурга-Оновителя

5-о виміру,

Свята суть нашого

Переродження..,

Але маємо ми, чомусь --

«Сутінки свідомості»..,

Які вперто тягнуть,

Діючою владою руйнації

Душі --

До темного погибелі

Дна..,

А тому --

Просніться, шановні,

Бо ніхто Вам не допоможе,

Але, лише --

Ваше, однодумне,

Патріотичне єднання...

---------------------------

17.01.2024; Paris (Aurora)

===========================

(!!!)

"Розумний сам знаходить Суть вдосконалення та шлях свого досягнення, бо це є можливість воскресіння Душі.

Магнетар, Синій Пульсар, Деміург, Час Оновлення, 5-и вимірний простір нашого Віку Срібного Вовка Слов'ян, вібрації Воскресіння душі -- все це можна знайти в Інеті, щоби зрозуміти суть цього віку Семаргла, як Переродження.., бо це не фейк, а дійсність нашого Часу та шансу кожного в собі...

Я даю вам потрібні напрями, а від Вас буде залежати все решта, як можливість Оновлення...

Працюйте самопожертвою для себе та нації, українці.., бо ми маємо шанс стати Наставниками цього віку для народів всієї Землі.

Платячи втратами матеріального -- МИ досягнемо більшого в тому духовному, що зародить зерно Істини життя та прогресу на майбутній Вік для всіх...

З повагою"

---------------------

Autor ::

Катинський Орест

https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003330

(Katynskyy Orest)

==========================

...

Катинський Орест

«Тримаймо твердо...»

***

Сьогодні,

Читаючи коменти

За зелю --

Я, раптом, зрозумів

Одно..,

Що всі ці гниди,

Які його підтримують :

Не просто прихильники його

Безчинства..,

Не просто тупі, чи дурні

Сліпці --

Ні..!

Це є явні вороги,

Які преклоняються

Перед кремлем,

Телевізора серіалом,

Совком,

Окупацією,

Корупцією

Та зовсім

Байдужі до бід

України,

Бо

Їм не промили мізки,

А вони вже готові були

Прийняти окупацію

Кремля,

Як трутні пустоти,

Що витратили на них

Енергію надій

Батьки,

Родина,

Друзі,

Рідні,

Знайомі

Та й не дуже --

Українці,

Які залишилися

Тими незламними,

Тверезомислячими,

Гідними подиву Світу --

Патріотами,

Які своєю кров'ю відкуплення

Знову тримають

Фронт душі,

Але..

Від нас залежить

Змінити колесо

Історії людства,

Бо, якщо цього не станеться --

То нова війна

2027-29 років

Знищить їх всіх,

Що зараз байдужістю

Мають в собі війни

Та суспільства

Проблеми,

Як ось ці громадяни

України --

Можливість

Бути нацією

У світі

І...

Вибору вже не залишилося --

Для байдужих

Та зрадників,

Бо ввібрало весь непотріб

Сито,

Як всю владу,

Щоби спалити на Вічному вогні

Цю всю полову

Ганьби,

Коли

Ми знаємо з історії :

Якщо би ми не гинули --

То ми би всі згинули,

Але...

Мертві -- встиду не мають,

А живі -- Родом сили,

Як відданість нації,

Перемагають

І.., тому :

Гуртуймо ряди

Та

Тримаймо твердо хребет

Сили,

Бо ми варті пам'яті

Предків,

Які, з нами -- вічно

Живі,

Допоки тече кров

Волі

Та розуміння Братства,

Як заповіт святий

Незламності народу

України...

----------------------------

15.01.2024; Paris (Aurora)

============================

(!!!)

"Як би важко нам не було, але вже точно не буде соромно."

--------------

(Валерій Залужний)

===========

"Допоки падають чужі бомби на вашу та сусідню хату,.. допоки гинуть ваші рідні та знайомі.., допоки ви слухаєте ворожу мову, як пропаганду чужого -- ви не зможете встояти осторонь тих процесів суспільства, які самі породили своєю байдужістю..."

-------------------

(Автор -- "Аналізуючи сучасну ЗЕ-владу та наслідки війни 2022 року")

=====================

(!!!)

Autor ::

Катинський Орест

https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003162

(Katynskyy Orest)

==========================

...

Катинський Орест

«Наставництво. . !»

 *** *** ***

 Хилилося

Коливалося,

Світилося,

Нагиналося --

До землі торкалос

І себе питалося :

 -- А, що ж це ми такі

 

 Нещасливі

У собі Боже,

Що нас наказуєш,

Завжди..,

А, що ж це ти не чуєш --

 Не слухаєш молитов

Наших,

Якими тебе просимо

Та молимо : "Прости..!"

А на це Всевишній,

Сердитий на люд нерозумний,

Відповідав :

-- Не я на Вас кару наслав,

А ви самі вибираєте,

Байдужістю та заздрістю,

Свою долю --

До свого ближнього,

Яку губите, в угоду лихого..,

Та смієте мене обвинувачувати

У бідах лиха свого..,

А потім знову закриваєте

Серця на ближнього свого

У його ніщоті,

Бо губите націю так

У виборі влади злодіїв,

Серед себе -- у дні,

Нерозумними діями

Байдужості та обіцянок ласих,

Що є дим на вітрі

І не видно, де він..,

Та ще й не губите злодіїв

І аферистів,

А прощаєте їх,

Бо хочете так щоби і далі

 Вас дурили, як маленьких

Дітей -- фокусами манили,

А треба вже виростати

Та відповідальність на себе

Брати

За свої слова та ті обіцянки,

Якими ви молитви мені

Посилали

Та все просили,..

Та все домагалися..,

Та все хотіли..,

Але час прийшов --

Вже, тепер --

Мій,

Бо даю вам війни науку,

Коли сито пересіє не тільки

Ворогів ваших,

Але -- найперш,

Вас

Пересіє вогнем правди

Та єдності і самопожертви..,

А, лиш, тоді "Я" вже

Проросте із

Духа Святого --

В кожному тому,

Хто зрозуміє,

Що він є -- УКРАЇНЕЦЬ..,

Бо :

Бідний, чи багатий --

Не забувай,

Що ти народжений в землі

Моїй вибраній

Та повагу до себе і нації

Май,

А тому

Міцно серця пожертву

Як віру, тримай..,

Бо решта всі невігласи

Влади будуть знищені --

Від сьогодні...

Я так сказав..!

Так буде..!

Я -- Господь..,

Я відповідаю за слова свої..!

Тому --

Зараз і тут,

Стою оперезаний мечем

Правди --

В рядах ЗСУ,

Як простий солдат,

Який оновленням приймає

Новий вік Деміурга

Щоби возсіяла,

На увесь Світ --

Праведністю наставничества,

Моя

Русь-Україна

У цей новий вік

Срібного Вовка Слов'ян,

Новим духом святого

Семаргла --

І хай її воскресіння

Буде прикладом всім

Та скрізь, у цьому,

Новому --

Моїм Духом

Оновлення,

Від тепер і довіку --

Цілого людського

Світу

В живому...

------------------------------

23.08.2014-07.04.2023;

Paris (С.P / A-a)

===========================

 (!!!)

 "Найпоширеніший образ вовка, у слов'ян -- Семаргл, який вважався хранителем вічно живого вогню.

Це -- вогненний Вовк (собака) з величезними крилами сокола.

У кожному слов'янині живе Семаргл, який бореться з хворобами в тілі людини та злом і несправедливістю в суспільстві.

І зараз прийшов Вік Срібного Вовка Слов'ян для відродження істинної віри та слави Київ-Русі в світі, як серце Всевишнього в його Праведності..."

------------------------------

(Автор -- "Відроджуючи таємні знання предків, або Семаргл душі...") =============================

Автор публікації :::

Катинський Орест

https://enigma.ua/articles/nastavnitstvo_1#google_vignette

(Katynskyy Orest)

 http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979492

 ============================

...

Катинський Орест

Морозяка

День 684 (08.01.24)

Розгулявся морозяка,

Вийти з дому не дає.

«Що ж ти сердишся, друзяко?» -

Кожний його питає́.

Ще й тривога пролунала:

Знов ракети в нас летять,

Що рф нам накидала,

Хочуть вбити, аж тримтять.

Позаплутали маршрути,

Щоб ускладнити процес.

Де завгодно можуть бути,

Не країна, а абсцес.

Хвора нація доволі,

Ліки - тільки в ЗСУ.

Жебраки: голодні, голі,

Для життя нема часу.

Бо шукають, кого вбити,

Відібрати можуть що,

Москалі без цього жити

Геть не можуть - ледащо́.

Прошу тебе, морозяка,

Як прийшов ти вже до нас,

То гуляй, де москоляка

Розпускає власний сказ.

Не чіпай, я прошу, хлопців,

Що боронять нас в бою,

Всіх, хто є на нашім боці,

Бережи їх від болю́.

Помічник нам не завадить

Україну захистить.

Ти - наш друг, який не зрадить,

Будем разом орків бить.

...

Галина Студінська

«Утвердимо -- Істину...»

***

Немає рецепту,

Як правильно жити,

Бо в кожного --

Своє життя

І..,

Чим скоріше, ти -- це

Зрозумієш

Та включишся у процес

Реалізації

Своїх талантів,

Як бажання доказати

Свої досягнення --

Тим швидше людство

Зможе

Реалізувати свій шанс

Встановити золоту Еру

Розвитку,

Де всі -- однією великою

Сім'єю,

Як мудрою Громадою,

Що контролює владу,

Яку довірили предстаникам --

Найкращим,

Утвердимо, самі -- Істину

Космосу,

Від якого залежить

Наше життя в перспективу...

------------------------------

08.01.2024; Paris (Aurora)

=============================

(!!!)

"Рабство починається з мовчання..."

-------------------------

(С.Параджанов)

========================

(!!!)

Autor ::

Катинський Орест

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002584

(Katynskyy Orest)

==========================

...

Катинський Орест

ПОЧАТОК

Пам'ятаєш нічні наші довгі до ранку розмови,

Як знімав з тебе одяг, немов із цибулі лушпиння.

Як хрипким і глибоким робився підступний мій голос,

Як сміялася тихо - розгублена, хтива й невинна.

Я тоді не брехав - обіцяючи ніжність і щастя,

Обіймати як хмара обіймає самотню вершину.

Я тоді не збирався шляхів не здолати і впасти.

Пригортатись хотів, як до нені маленька дитина.

Я тобі шепотів, що ніхто нам не міра, не судді,

Я хотів назавжди, випікаючи серце коханням,

Вірив сам в кожне слово, що виром клектало у грудях,

Вириваючись тихим, шаленим, нелюдським вурчанням.

Я в душі розумів, що тебе обману неодмінно.

Що цунамі прийде і відступить безсилою хвилею.

Та мене непомітно поставила ти на коліна

Безкорисним теплом, якоюсь святою довірою.

Не дано знати нам куди занесе буревієм.

І дорогу надвох нам не легко знайти манівцями.

Та зарубкою ти на мені, найтаємніша пломінна мрія.

І один лише раз так буває, як було між нами.

...

Максим Сальва

Штучні почуття

Писати хочеться завжди,

Але застрягли думи в голові.

Я на папір їх дістаю кліщами,

А потім убиваю власний зір.

І ось ця думка верещіть прип'ята,

І я її штовхаю в телефон.

Бо на папір вкладати не на часі,

Вже дії технології закон.

Мої думки звикають до машини

І я ділюсь зі штучністю життям.

А штучність прикидається дбайливо

І я їй дякую за штучні почуття.

4.01.23.

...

Оксана Яковенко

дорослий

коли ввалюєшся в свою (чужу) квартиру - хочеться кричати

бити когось або щось, та лікті кусати

але замість ліктів покусані криві пальці, від яких вже і нічого не лишилось окрім огидних шрамців

старі стіни будуть осипатись під тяжкими очима

вони будуть свердлити цю неземну поверхню цвіту гнусних мемуарів гнусного поета з червоним,від сліз і не тільки, носом

міжкімнатні(міжвимірні) двері не дають права на помилку, як і (не зовсім)люди у цих кімнатах(світах) і всі занадто різні.

чорним вони вижигають мармур і запальничкою старі мрії, в які хотіла вірити не занадто маленька дитина

кулак вдаряє в коліно

на ньому квітне узор скатертини

на такій колись бабуся викладала їсти тварину чи букет не садових квітів

мені так захотілось взвити.

...

Ріна Р..

«Новий рік прийшов…»

***

Та, ніби, би --

Нічого,

Бо Новий рік

Прийшов..,

Та, ніби, би --

Достатньо,

До того, що

Знайшов,

Бо -- більше,

Все ж,

Втрачаємо,

Щоби нове надбати

І щось там відложити

Та щось запасом

Мати..,

Та щось на перспективу --

На завтра витрачати,..

Але, яким він

Буде :

То вже є --

Персонально :

Від того, що

Чекаємо --

До того, що

Реально

І... візьме -- та поставить,..

Та когось, ще --

Закреслить

І когось, десь --

Спитає,

З того, що скрив

Брутально..,

Або...

Просвітить всіх --

У нового достатку,

Бо новий Вік --

У цей Новий рік,

Бажає

Утвердить правду

Альтруїста,

Як то світло Космосу,

Що є оптимізм життя,

Як свята Істина...

--------------------------------------------

29.12.2023; Paris (Aurora)

=======================

(!!!)

"Le gente dolorose ch’anno perduto il ben del intelletto..."

------------------------------

"Нужденні люди, що втратили благо мислити (італ.)"

----------------------

(Да́нте Аліг'є́рі )

=====================

(!!!)

Автор :::

Катинський Орест

(Katynskyy Orest)

=======================

ID: 1001879

Жанри літератури: Поезія

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001879

Автор: MAX-SABAREN (Катинський Орест; Katynskyy Orest)

==============================================

...

Катинський Орест

Вона розбилася об підлогу

Вона розбилася об підлогу

Коли падала у реальність

Яку ніколи

Ніколи

Ніколи

Не хотіла сприймати.

Сіяла зерня й чекала врожаю.

А насінню потрібна земля.

А у мріях землі не має.

В її мріях землі не має.

Там є любов та єдинороги.

В її мріях не має підлоги

Там просто живеш і все добре.

Там не потрібно за щось платити

Просто сієш зерна

Та збираєш врожай.

Та ці зерна хотіли землі

Зерна хотіли сонця.

А земля і Сонце в іншій реальності.

І коли зерна досягли підлоги

Й пустили коріння

Пробиваючи кафельну плитку

Вони потягли її за собою

У ту реальність, де проросли.

Не в мріях у розових хмарках

А в твердій непривітній реальності.

Вона дуже боляче вдарилася

Й зненавиділа зерна, які сама посіяла.

І плоди їхні її більше не цікавили.

Вона знову хотіла потрапити

У світ своїх мрій.

Де не потрібно ні за що платити,

Де гуляють рожеві єдинороги.

А зерна продовжують рости

Вони ось-ось дадуть плоди.

Збери їх, дівчино.

Це твій досвід

Який врятує тебе від ілюзій.

25.10.23.

...

Оксана Яковенко

Щось в моїй голові

Азрт з гнівом в карти грає

Страх весь час щось забуває

Імпульсивність мудакам носи ламає

Радість апатію на качелях катає

Паніка велосипед шукає

Йобнутість качелі ламає

Одинокість знов читає

Ну звичка знов людей лякає

Ось так голова моя поживає

А моя особистість тихо виживає

...

Miss Blood

«Місто сотень ліхтарів»

Це місто сотень й сотень ліхтарів,

Де сонце якось по-інакшому заходить,

Де обриси старих-старих домів

На тротуарах тихо хтось виводить.

А шепіт злив і призвуки вітрів

На нотах грають не таких, як всюди.

У місті сотень-сотень ліхтарів

Усе, що рухається, не спішить нікуди.

Тут навіть потяги, здавалося б, пливуть,

Все мчать й не поспішають прибувати.

А ліхтарі указують їм путь:

Комусь - у гості, а комусь - до хати.

А ось трамваї, що, здавалися б, старі,

Завзято роблять в місті викрутаси.

Лиш леви - львівські стражі-вартові,

Століттями не змінюють гримаси.

...

Ярек

життя в цьому світі?

ми живемо у світі марних сподівань

у цьому світі сумнівів поразок і благань

кожне твоє щастя - темрява в житті

може посміхнеться хтось колись на дні

рука змахне прозору сльозу

може тоді не впаду на льоду

життя затягує у свою круговерть

тих хто помер не лякає смерть

і якби я згадала про це ще тоді

колись коли я була не на дні

може тоді і посміхнулося б життя

хай прийме тепер моє терпке каяття

...

ася (лост гліст і стейк)

для моєї коханої подруги

Мої поетичні рядки чомусь не складаються для тебе

Хоча віршів про тебе складати море морів

Може це тому що я занадто натхненна

Щоб малювати текст у своїй голові

Ти блін виглядаєш краще за мону лізу

Хоча вона гарна, не заперечу той факт

Ти для мене занадто чарівна

Може тому я й не знаю що писати

...

ася (лост гліст і стейк)
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
З Днем захисників і захисниць України! 🇺🇦
01.10.2026

Слава захисникам і захисницям України! ✊🇺🇦

Щира шана всім, хто невтомно боронить нашу землю від ворога, зупиняючи його на всіх напрямках і вкладаючи всі сили у нашу перемогу.
У найскладніший час ви єдиний надійний гарант нашої безпеки і нічне жахіття для ворога.
Дякуємо за вашу звитяжну працю! Повертайтесь додому живими та неушкодженими 💙💛

... Детальніше
Блоги
Мої платформиОлгаф
14.10.2026
Вітаю, аркушики. Я вже кілька років публікуюся, беру участь у конкурсах (та читаю сам) на цій платфо ... Детальніше
Лист до далекого друга — Е. М. ЧоранБогдан Філюшин
14.10.2026
Рукопис другого роману на останніх силах повзе до фіналу, висмоктуючи з мене вже не залишки розумінн ... Детальніше
Опитування стосовно читання на АркушіТаліана
13.10.2026
Вітання спільното! Від осені 22, тобто чотири роки з перемінними успіхами пишу книгу. Моментально не ... Детальніше
Не встигли, але все ж...Хеля | Руда Книгарня
13.10.2026
🦊✨З°Б°І°Р + Р°О°З°І°Г°Р°А°Ш✨🦊 До 14 банку не зібрали, але збір добити потрібно, тому закликаю вас до ... Детальніше
Вся справа в хеппі енді?Нетелі Кошеон
13.10.2026
Пишу книгу і от в планах було одне, але думка завела геть в інше. І зараз борються в мені ці дв ... Детальніше
Кров Торговлі, друга книгаMaxim Ball
13.10.2026
Сиджу ось читаю та редагую другу книгу з Історій Атірама. Що сказати, це трохи вже набридло, але роб ... Детальніше
На Аркуші вже:
22416читачів
350544коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: