Всі вірші

Час стиснуть зуби та вертатися назад.

Сьогодні не спіймали ми ту здобич,

що вкотре висковзнула із під носа та втекла.

Помре вночі скоріш за все ще один родич...

У нас в комуні дикий голод всіх вбива,

не дає шансів зима складна на спасіння.

Ми планували, готувались, а дарма, -

померли кури та не проросло насіння.

Час складний тим, що рік тому важкими називались.

Депресія окутала усіх із нас.

Ми вийдемо вночі, почнем боротись й переможем.

А як не вірите мені, то дайте шанс.

Я в відчаї, але я все ще вірю.

А ви, надію втратили й до боротьби.

Та пізно вже. Біжу швидко у двір я

і бачу, що нема ніякої зими...

Кібернетика душі,

Складні алгоритми.

Думки більше не живі

Й зовсім не людини.

Протезований увесь

Голова та ноги,

Механічний став живіт,

Серце і долоні.

Флешка зараз в голові

Терабайтів пам'ять.

Паливо тече в мені, -

Сигарети манять.

Мікрофон із голосом

Замінили говір.

А навушники й неон

Вуха, зірниць колір.

Навіть мертвим роботом

Все ще відчуваю.

Тепло погляду твого,

Що в очах блукає.

День 770 (03.04.24)

Дві сторони́ на медалі, монеті

Бачимо ми, як тримаємо в руках.

Скільки ж їх різних є на планеті,

Де у них низ, і де у них дах?

Аверс та реверс, орел або решка-

Так називають сторони ті.

Як розрізнити, хто на них ме́шка,

Чом не залишаться у забутті?

Аверс - лице, по-іншому решка,

На обороті - реверс, орел.

Перше, щоб знали скільки до решти

Друге - то є до країни джерел.

В кожному явищі є протилежність,

Як позитив з негативному живуть.

Та від якої частини залежність,

Нам демонструє явища суть.

Так, зокрема, наша Служба Безпеки

Б'є московитів на болотах.

Майже ридають від вибухів спеки,

Вже не ховають від того свій страх.

Дрони дісталися вже Татарстану

Та підірвали воєнний завод,

А по дорозі залишили рану

На НПЗ, щоб проснувся народ.

Тисяча двісті туди кілометрів,

Знов перетнули червону межу.

Поки в кремлі ніхто не допетрив,

Маємо вже свою мережу.

Слава бійцям із служби такої,

Що переносить в росію війну.

Поряд з героями в тому двобої

Інші приносять біду руйнівну.

Знову спіймали корупціонера,

Що заробляв на цій клятій війні,

Мав із росії бізнес-партнера,

На трансформаторах грав на ціні.

Це СБУ інший бік на медалі,

Чорний, ганебний реверс, орел.

Знов журналісти розкрили деталі

Щодо закупок «кремля беспредел».

Вельми паплюжить оця половина

Всю репутацію ГУР, СБУ.

Тож, хай останньою буде новина

Щодо корупції. Статус - б/у.

День 769 (02.04.24)

Болючі теми є в країні,

Про них пізніше напишу.

Потреба є в новокаїні,

Про позитив, яким дишу.

Один з найбільших машзаводів

Палає ясно у рф.

Нема продукції, доходів,

Горять болота без перерв.

Ні, не воєнний та великий,

Війну кремля фінансував,

Тому багато було крику,

Як дах згорів та гучно впав.

Хлопок передував пожежі,

Цех трансформаторів здригнув.

Навколо МЧС кортежі,

Вогонь до неба аж сягнув.

Це за Уралом десь горіло

Поближче – «Електрозолі́т»,

Добу тушили та все тліло,

Зали́шився як неліквід.

Москва відчула диму сморід,

Не розуміє втім причин.

Це не країна, сміттєпровід

Геть несумісних величин.

День 767 (31.03.24)

Обіцяв нам президент

Змін великих прецедент.

Розпочав в військовий час

З того, хто країну спас.

Київ, Харків та Херсон

Звільнені з Ним в унісон.

Популярність налякала,

Зміна до життя спіткала.

Та на фронті змін ніяких

Зброї мало для коза́ків.

В наступ з голими руками

Можна йти іще роками.

Не уговтався очільник

Розшукав де зайвий спільник.

Чотирьох ураз звільнив,

Всі, хто, певне, завинив.

Голова РНБО

Першим трапив під жорно,

Він поїхав у Молдову

Пережити цюю змову.

Близький друг, який тримає

Всі активи, управляє

Президентським геть майном

Десь приблизно мажордом.

Інші також є впливові,

Довіряли пану Вові.

Мабуть їхній вийшов час,

Слави пік повільно згас.

У такому землетрусі

Єрмака посунуть мусив,

Та під ним плита гранітна,

Постать, вочевидь, амбітна.

Мусимо спостерігати,

Звідки нових буде брати.

Не останній Землетрус,

Буде не один конфуз.

Кожен,

уже тільки за те,

що народився,

гідний кулі.

Так і повелося.

Дитина ще й народитися

не достигла

а на неї вже

сталять кулю.

Це зручно.

З першим криком

немовляти

в нього

стріляють.

І воно біжить.

Тікає що є духу.

Та, звісно.

І тоді кажуть:

Загоряється куля - народжується людина.

Падає куля - вмирає людина.

Скажуть,

пригнуться до теплої

землі - і вперед,

а все небо

у трасерах.

День 766 (30.03.24)

Суботній день, тож позитив шукаю

У вороху пронизливих новин.

Де наше ЗСУ ударила ту зграю,

Чи може додали щось цінне до глибин.

Нічого з втішних фактів, як шкода, не відомо,

Не розкривають дії, хай спершу доведуть.

Такий підхід тож обраний у ЗСУ свідомо,

Терплячим бути доки орду не поженуть.

Про криворукість ворога написано багато,

Нажаль, орда теж вчиться та збільшує «ефект».

Війна для москаля - цілодобове свято

В крові всього народу невиправний дефект.

В прицілі енергетика, життя що забезпечує,

Тепло, вода, електрика це побут кожен день.

В кремлі бажань кривавих ніхто не заперечує,

Інфраструктура наша не вперше їх мішень.

Дністровська ГЕС потрапила в перелік зайвих ворогу,

Бажання провокації не може відпустить.

Загроза для Молдови свербить кремля «психологу»,

Вже вдруге намагається ракетами лупить.

Не вистачає захисту, отож, для енергетики,

Конгресу на канікулах потрібно відпочить.

Інфраструктура наша чекає анальгетики,

Без них не має шансів до осені дожить.

Влучань багато маємо, конвеєрні відключення

Розпочалися в Києві, по всій країні теж.

Вже третій рік чекаємо важливого доручення,

Закрити наше небо не складно вам, авжеж.

День765 (29.03.24)

Смертельна лють імперська закипає,

Горить болото в багатьох місцях.

Як захистити, кремль таке не знає

У флот забили передостанній цвях.

Війна іде, все, вочевидь, за «планом»,

Чи є у ньому наступ РДК?

Не все сплановано отим тираном,

Нагадує що гнійного жука.

Щось пропустив та помилився діду,

А визнавати помилки - ніяк.

Погрожує не одному сусіду

Великоруський бункерний маніяк.

У власній у брехні заплутався пройдоха,

Не знає чим лякать, бо використав все.

Тому новини ці про диво цар-гороха,

Я ігнорую всі, не чути що несе.

Та зачепило якось бажання того цапа

Створити сіру зону у нашій царині.

Скорегували плани кремлівського сатрапа,

Вже створюють цю зону від нас у далені.

Без сумніву, вагань, підтримав пу ідею,

Тому і вдень, і в ніч свій Бєлгород бомбить.

Так «сіра зона» (мрія) дося́гла апогею,

Народ спостерігає та, як завжди, мовчить.

За визначенням є росія - сіра зона,

Живе де сіра маса покірна та пуста,

Де, навіть, на подумать існує заборона,

Зачинені навіки рабськії вуста.

День 764 (28.03.24)

Власний теракт не приніс задоволення,

Бо резонанс був у світі не той,

В Чорному морі втрачають озброєння,

Б'ють ВДК та конвой.

Нафту сиру продавати невигідно,

Але стоять НПЗ,

Бо ППО якось геть не солідно

Мабуть вже лікті гризе.

Навіть розжалують всіх тих військових,

Що проморгали БПЛА.

Цих покарань, очевидно нам, кволих

Не вистачає, щоб вдача була.

Що ж залишається вбивцям та цинікам?

«Помста» за втрати свої.

Відповідають старим власним цінникам,

Бо за царя йдуть бої.

Знову ракетний удар по країні,

Інфраструктура відчула терор.

В Харкові нові завали, руїни,

Звичний російсько-кремлівський декор.

Двадцять шість дронів збили учора,

Кілька ракет в чотирьох областях.

Не заспокоїться люта потвора,

Тож превентивно відтворимо крах.

Явно невдала помста болота,

Пижиться клята та більш не в попад

В пекло давно вже відкрила ворота,

Де й проведуть «переможний» парад.

День 763 (27.03.24)

Війна триває третій рік

Далеко ще до Перемоги.

Один пеньок нас всіх прирік,

Вважає: не знайдем дороги,

Щоб ко́дло в болота́ вернуть,

Та мир у нас відбудувати,

Нехай скоріше дременуть,

Щоб часу більше цьо́му мати.

Свої пеньки - то інша річ,

Вони тупіше за кремлівські.

Почути хворобливий speech,

Через слабкі чи кволі мізки.

Безуглим світ ще не бував,

Кути є гострі та не дуже.

Який ти кут намалював,

В такому ж існувати будеш.

Загострює навколо все,

Що тільки надає уява.

В Верховній Раді жуть несе,

Сумнівна депутата слава.

Заборонити виступать

Всім за кордоном хоче.

Монополістом мало стать,

Тюрьму за те пророчить.

Бездумно гласність усує́,

На користь супостату.

Безугла тим углом стає,

Що вельми зручно кату.

День 762 (26.03.24)

Заможна частина суспільства болота

Вважалися поза війною.

Еліта, якій напрягтись не охота,

Пишалися тільки собою.

Спостерігали, як в кінозалі,

Вбивства та катування,

Навіть, публічно аплодували

Їх «перемогам» в «змаганні».

Жили та пили, відпочивали,

Гучно усі розважались.

Гарне життя собі купували,

Звідти борги й назбирались.

Карма - це губка енергетична,

Все зберігає в коморі.

Як тих боргів стає сила критична,

Всіх закликає к покорі.

Так, ці мажори відсутні на фронті,

Мають вагому підтримку.

Власні є сховища у житлофонді,

Затишно влітку та взимку.

Але, натомість, мають потребу

Десь засвітитись пихато.

Нащо ті статки? Не тільки ж для склепу,

Тож виповзають із хати.

Карма чекати може віками,

Щоб наздогнать за хвилинку.

В пекло ідете разо́м з ватажками,

Да́рма шукати щілинку.

Вода виблискує, кристально,

Змальовуючи картину дійсності,

дзеркально.

Там дерева, купають віти,

Змиваючи слідів зимових кіпоть,

Щоб у красі весну зустріти.

А сонечко, доріжку прокладає,

уздовж ріки, перлинами,

які на вітки, квітами, спадають.

І біло-сіре небо, ще у зими в полоні,

Дарує усмішку і тоне в прохолоді.

День 761 (25.93.24)

Поки терористи із кремля міркують,

Як обґрунтувати впевнено брехню,

Наші хлопці гарно у Криму працюють:

Додали фірмових блюд в своє меню.

Майже одночасно з моря та повітря

Знищені ворожі цілі військові:

Центр зв'язку отримав влучно по макітри,

Та про інше кажуть знову у кремлі.

Більше трьох десятків тільки офіцерів

Відійшли навіки від воєнних справ.

Центр зв'язку раптово зник з усіх етерів,

Став гарячим блюдом серед нових страв.

До усім знайомим у меню морському

Додались десантних два аж кораблі,

Крапку ми не ставим у закусках, кому,

Наступать на граблі люблять у кремлі.

На десерт дістали літаки в Бельбеку,

Точні втрати поки не підрахувать.

Верещать щось дивне про терор та спеку,

Поки не готові капітулювать.

Маємо багату українську кухню,

Тільки розпочали їх ми «пригощать».

ЗСУ «гостинність», право, не учухне,

Доки москаляку звідси не прибрать.

День 760 (24.03.24)

Кількість загиблих в теракті у «Крокусі»

Швидко зростає. З останніх новин

Сто сімдесят їх, але в інфо фокусі

Йдеться про інше з боло́та глибин.

Все ще «шукають» сліди українські,

Версій багато, як за́вжди, у них.

Хвора уява в маки́трах ординських

Геть заважає, тож вий той не стих.

Навіть, спіймали тих терористів

Їх визнання в Інтернеті вже є.

Та, очевидно, не все там так чисто,

Бо Україна винна стає.

Є забагато питань до теракту,

Як стільки зброї туди нанесли́?

Хто є замовником цього «контракту»,

Чого чекали цієї весни?

Скільки туди пробралось терористів,

Як підпалити вдалось ТРЦ?

Де підібрали акторів-туристів,

Що іноземною мовлять про це?

Дуже багато розбіжностей чуєм,

З боку стоїть загон ФСБ.

Та й МЧС ніяк не рятує,

Ніби чекали як дах той впаде́.

Вельми знайомі кремлівські лекала,

Путін з терактів свій шлях починав,

Після яких батьківщина призвала

Проти Чечні вступати до лав.

Отже, чекаємо мобілізацію

М'яса на фронті не вистача́.

Терористичну недо́федера́цію

Вбивства, терор та війна визнача́.

Крізь подих вітру,

Шелест верболозу,

Через поля,

Через гілля бліде,

Іде весна

І з нею тихі грози,

І вся надія в те

Що смерть піде.

Вже скоро світ

Охопить

Радісне зітхання,

І паростки

Проб"ються із ріллі.

А в серці зморенім

Промінчик сподівання -

І може й ми колись

Постанемо з землі.

День 758 (22.03.24)

Масована атака. Запоріжжя:

Аж двадцять вражих москаля ракет.

Будинків, греблі, транспорту суміжжя -

«Спасає» далі від кремля багнет.

Дніпровська ГЕС їм спати заважає,

На станції пожежа полиха.

Наш ворог косорукий точно знає,

Як більше спричинити там гріха.

Зруйновані будинки та дороги,

Багатоповерхівок сім нема.

Сади геть покалічені розлогі,

Яких не дочекатися весна.

Тролейбус вщент згорів, що рухався по дамбі,

Нічого про людей, які були у нім.

Пора вже зупинити кремля отруйну мамбу,

Що далі заповзти бажає в кожний дім.

Для Запоріжжя вкрай потрібні «Patriot-и»,

Щоб захистити місто від нападів таких.

Щоб не було причин для болі та скорботи,

«Дарує» що усім той недоцар та псих.

Це місто козаків, там слабаків немає,

Бо мужність цих людей завбільшки як скала.

Болото, як завжди в історії, програє,

Нехай поглинить їх довічна кабала.

Я зриваю зірки, мов яблука,

Навшпиньки стаю – дістаю.

Позичаю стрічки в райдуги,

Вплітаю в косу свою.

По річках я стрибаю для забавки,

Хлюп у море – і хвилі йдуть.

Я ховатись люблю в затінку

Поміж гір, там мене не знайдуть.

2021

Простеньке "Ну як ти? " - зізнання в любові.

"Надіюся, тихо там де ти є"

Ненавиджу руську паршиву мерзоту

Що нам жить спокійно ніяк не дає.

"Бамбім толька бази" кричать на все горло

А бомби в будівлях, де люди жили.

Ховаються діти в підвалах та льохах

Чого ж нам спокою ніяк не дасте?

25.02.22

Не були ми ніколи братами

Й сестрами теж не були.

Ви народ наш гнобили віками

Просто тому що могли.

Ви палили, нищили мову

Катували, вбивали людей

Хай створили державу нову

Та ви й досі нащадки орди.

Так, тієї орди, що монгольськая

Тільки злобніші ви стократ

Для вас знищити мирнеє місто

Як два пальці та об асфальт.

О четвертій годині, у лютому

Вже бомбили ВИ, а не вас

Налетіли на всю Україну

Знов схотіли понищити нас.

Рівно місяць Вкраїна палає

Під атаками ваших ракет

А ваш 'тєлєк' все так же волає

«Операция. И у нас потерь нет.»

Ні, ніяка не операція,

А справжнісінька дика війна

Така, як у фільмах показують

Тільки наше тепер це життя.

Хай років кілька сотень змінилося

Але це не змінило вас

Бо росія – «страна огромная»

Та не «вєлікая» аж ніяк.

Евакуація в С.Сокіл 25-26.03.2022

День 757 (21.03.24)

Навчилися ракети по звуку відрізняти,

Цей гул, що наростає та спричиняє страх,

Повинен нас усіх до смерті залякати,

Та думку про таке завжди чекає крах.

Почула: знов летить. Годинник - п'ята ранку.

Летить та не одна, нарахувала шість.

Не сплю, але вставати ще рано. До світанку,

Звернулася до Бога, щоб відпустила злість.

Хвилини не пройшло, як звуки ППО,

Повітря налякав, ракети стали бити.

Цікавість спокушає поглянути в вікно,

Та кіт замуркотів, щільніше його вкрити.

Звичайно сон минув, не втримати на мить,

Коли душа болить за всіх, хто в небезпеці.

Повітряна тривога вже перестала вить,

Вже час на кухню йти із теплої фортеці.

Є втрати від щедрот імперського кубла,

Поранених тринадцять, є серед них дитина.

Ніколи не чекали ми від РФ добра,

І не секретом є всього того причина.

Злочинний їх режим та гоноровий дід,

Що влади забажав не тільки над болотом.

Занапастив увесь тисячоліття рід,

Закінчить, вочевидь, життя переворотом

День 756 (20.03.24)

Майже два роки вже проминули

Як перший раз відбувся Рамштайн.

Навіть, тоді ми надію відчули,

Бачили близько війни цій deadline.

Сорок країн зібрались, об'єднались

Синхрозувати дії свої.

Щось заважало завжди, помилялись,

Тож в обороні досі бої.

Рішення були досить сміливі

Та виконання сумнів несло.

Чи не рішучі, чи то ліниві,

Дещо з тих рішень занепасло.

Кроком за крок, ювілейна ця зустріч,

А результати критичними є.

Буде відкинутий ворог наш у́збіч,

Час для контрнаступу вже настає?

Не вистачає снарядів на фронті,

Техніка завжди потрібна в бою.

Все це лежить в резервному фонді,

Щоб захищати країну свою?

Пообіцяли надати потрібне,

Цих обіцянок знайомий дизайн.

Маєм в двадцяте досить подібне

Від зібрання в форматі «Рамштайн»

День 754 (18.03.24)

На болотах є заборона -

Нафтопродукти експортувать.

Там небезпечно, воєнная зона,

Палива може не вистачать.

Кажуть експерти відсотків п'ятнадцять

Їх виробництво має регрес.

На НПЗ вже втомились бодаться

З дронами нашими мають вже стрес.

Файно палають, далеко все видно,

Та заперечує влада про те.

Саме тому, заперечення дивно

Так виглядає світу вкотре.

Задовільнити власні бажання

Можуть не всі, для убивства лише.

Мають контракти важливе завдання -

Геть поміняти на нове кліше.

Тягнуть ту ковдру та ноги вже мерзнуть:

Менше валютної виручки є.

Ризик великий, останні що щезнуть

Споживачі, яким не доллє.

Менше валюти, дорожчає рубль,

Ціни зростають, бідніють раби.

Сили не має болото на дубль,

Ще й народити не встигнуть баби.

Де ППО, що «аналогов нету»?

«Бензоколонка» втрачає ресурс.

Чи передав НПЗ естафету,

Дрони повинні вибрати курс.

Ковдра коротка, як мізки відсутні,

Боляче буде, щоб вам нагадать,

Марно приперлися вельми «могутні»,

Довго спокійно не будете спать.

День 753 (17.03.24)

Багато на боло́тах працює НПЗ,

Із нафти виробляють бензин, мазут та тощо.

Рф споживачу́ продукт не довезе,

Бо дрони НПЗ їх кожен день там трощать.

Санкт-Петербург палав та Краснодарський край,

В Рязані, Ярославлі яскраво мерехтіло.

Новошахтинськ Ростовський горів за небокрай,

Це наші дрони їх підбили геть уміло.

Самарський НПЗ за дев'ятсот км

Дістали ці пташки та поламали плани.

І очевидно вже, що схоже не мине

Подібна доля всіх. Чекайте же титани.

Орел та Волгоград, Усть-Луг та Туапсе

В компанію свою приймайте вже і Сизрань.

Нехай усі міста, де є ще НПЗ,

Готуються до зустрічі: дипломатична вигрань.

Ми пам'ятаєм все, хоч нація добра,

А дрони - бумеранг, спасіння повертає,

Не виправить могила бажання у раба

Померти за царя, що легко так вбиває.

День 752 (16.03.24)

На окупованих землях наш ворог

Шукає пропутінський електорат.

Наскільки ж кацапам цар їхній до́рог,

Та треба помножити це во сто крат.

Не має ніхто, навіть, сумніву в світі,

Кого знову «виберуть» там на престол.

Відсоток підвищити мають у свиті,

Упевнено щоб виглядав протокол.

Вже третю добу шукають завзято

Всіх тих, хто свій голос за нього віддасть.

Такі собі «вибори» під автоматом,

Нова демократія - путлєру в масть.

Ховаються люди в хата́х, по підвалах,

Бояться репресій та катувань.

Не перший москальський виборчий замах,

Москва не приховує власних бажань.

Вважають своїм, що окупували,

Бо десь записали на паперці.

На болота́х що могли, відібрали,

А в подарунок - в пакетах мерці.

Це було би смішно, як страшно не було,

Уява ховає реальність таку.

Проголосуєш як треба, бо дуло

Торкається ніби реально мізку.

Ці "вибори" точно в майбутньому будуть

Кривавими люди усі називать.

Цей страх та безсоння геть не забудуть,

Ніколи аби москалями не стать.

День 751 (15.03.24)

На болота́х триденний фарс:

Царя обрати знов для мас.

Альтернативи геть нема

Поглинула таких тюрьма.

Три кандидати в списках є

Та зрозумілим всім стає,

Що декорація оця

Сформована вже під «отця».

Цей висуванець в котрий раз

Краде в країни слабкий шанс.

Не підпускає до керма

Не має хто убивць клейма.

Він конституцію змінив,

Щоб запобігти жодних див.

Всіх конкурентів геть прибрав,

Єдиним щоб у списку став.

Електоральний той декор

Складається із трьох потвор.

Та кожен з них є за війну,

Відповідає цьому дну.

Голосувати і в on-line,

Нова у фікції це грань.

Хто перевірить той кагал

За кого хто голосував?

На окупованій землі

Теж наступають на граблі́.

Там голосують за рубля,

Що передали із кремля.

Електоральний фарс в РФ -

Старий відомий світу блеф.

Нелегітимний президент,

Невдалим є експеримент.

померла тисячами смертей

мільйони життів прожила

просиділа десятки штанів

стерла від злості усі зуби

дитина в тілі тварини

тварина в світі божевілля

ґудзик, який відірвався

під ногами, у бруді

а раптом ще згодиться!

на відчаї замість щита

на алкоголі, на голках, на нервах, на ліжку

у відчаї, в столових ложках сліз замість солі

від спальні до коридору два кота, телефон та рюкзак

від обіймів до обіймів, від онґоінґу до закінчення

від тамбуру до ліфта

від міста до міста

від мене до тебе

©Акі

08.01.24

Наречена

Юна наречена плакала, ридала,

Останню розмову в серці зберігала:

- Кохана приїжджай, я жду.

Рахую подумки хвилини, так люблю,

що дав би бог мені ті крила - полетів

і навіть буревій би не спинив.

Так довго ми не бачились з тобою

і в цім війна усім виною.

Ти приїжджай на Первомайщину, в суботу,

кидай своє навчання і роботу,

воно же може зачекати.

Не часто, нам військовим,

відпустку надають, це свято.

Там буде весело, тобі я обіцяю.

Ну ти же знаєш, добре мене знаєш.

Які купити квіти? Дай вгадаю!

Ти любиш маргаритки, білі,

я благаю, тільки не говори, що я поплутав,

на цій війні, так часом і ім’я своє забуте.

Всі речі, вже зібрав назавтра,

можна сказати і таксі заказано.

Не смійся, ну не таксі, а так машина,

вона нас довезе, так обіцяла,

Navara тут різними дорогами літала.

Для тебе я підготував сюрприз.

Ні, не питай!

Але сьогодні маєш вже сказати слово “так”,

а ввечері, назавтра,

це “так”, ти маєш повторити,

щоб мрії всі, твої й мої здійснити.

Ти не повіриш, яка чудова назва лісу

в якому, зараз, борсаємось з товаришами,

як ті дикі лиси.

Це - Серебрянській ліс, мабуть,

відпочивати полюбляли люди тут у мирний час, мабуть…

Ну все, я маю встигнути сюрприз підготувати,

Бо знаєш, тут постійно обстріли, атаки,

так недоречно відволікають від спілкування. Голубонько,

ти знов смієшся, безтурботно, дзвінко.

Коли з тобою розмовляю - це життя,

все інше, просто блідне на очах.

Ти в мене найгарніша за усіх.

До завтра, люба, жду, кохаю.

Тебе любитиму довіку, присягаюсь!

Й обручка вже замовлена по інтернету.

І мати поспішала із Німеччини додому.

І хто би міг це знати, що замість свята,

буде сліз багато.

Юна наречена плакала, ридала,

Слова недоказані, сльозами вмивала.

Так гірко тужила, так волала, боже!..

Серце розірвала своїм страшним болем.

В 19 років - щастя загубила

І мабуть не знайде, так його любила.

Так його кохала, що й небо журилось,

Зливою упало, громом покотилось.

Наречена плаче, каже слово “так”,

Тільки він не чує…То як жити? Як?

Тільки він не чує і вже не спитає,

- Мила, мене любиш? Так, я знав, кохаєш…

(Шура, 25 років, родом з Первомайщини, на Луганщині біля Кремінної у Серебрянським лісі був поранений 14 серпня, помер від отриманих ран через 6 днів)

Щасливії люди... а хто це такі?

І як же живуть на землі, просто так?

Не плачуть ночами, не водяться злі?

Міцні, нездоланні й брехати мастак?

Не треба таїти порізи на тілі,

Не треба ходити в одежі-мішках?

Ховати недоліки й лінії білі,

Труїтися кавою, давити свій жах?

Не скурюють пачки цигарок за день,

Не сплять по ночах- за любов'ю всихають.

Плейлист із сумних, безнадійних пісень

Та тільки існують, лише спочивають.

Не йдуть там де люди прості зависають,

Проте і бояться зостатись одні.

І прагнуть любови, хоча і не знають

Що зараз загублені, зараз на дні.

Щасливим чужі ці моменти й турботи,

Не в змозі вони зрозуміти це в вас

Ось так і живуть і не знавши роботи,

Що ви проробили в свій «зоряний» час.

День 749 (13.03.24)

Політ на боло́тах був, кажуть, навчальний,

П'ятнадцять осіб на борту там було́.

Для терористів урок є повча́льний

Болото, втім, висновків не здобуло́.

Два роки ліцензій не мають боло́та,

Технічна підтримка відсутня для них.

В кремлі запевняють, для них це є льгота...

І вкотре отримують, браво, під дих.

Паду́ть літаки, як гру́шки перезрілі,

(Ну, звісно, окрім, що збива ЗСУ).

Не можуть супротив чинити тій силі,

Не визнають бумеранга красу.

Сі́мдесят шо́стий ІЛ долітався,

В небі двигун загорівся і впав.

Закономірно цей випадок стався,

Більше не буде ловити він гав.

Десь під Іваново плюхнувся в полі,

Не дотягнув до посадки той ІЛ.

Чуємо вже заперечення кволі,

Це не великий імперський пробіл.

Санкції, кажете, зовсім не діють,

Навіть на користь болоту ідуть?

Хай літаки ваші падають, тліють,

Інших у небі, що ж, хлопці доб'ють.

День 748 (12.03.24)

Командний пункт пішов під воду,

Лиман Дніпровський свідком є.

Там ЗСУ нанесли шкоду

Цивільній баржі, що стає

Вже двадцять сьомим експонатом

В музеї флоту, Де? На дні.

Вітаємо цей пункт зі святом:

Пристав, нарешті, до рідні.

Замаскували московити

Командний пункт на баржі цій.

Вдалося баржу підкорити,

Покинула військовий стрій.

Закинуло сюди корито

Як підірвали дамбу ГЕС.

Все ж замасковано, закрито...

Тож несподіваний ексцес.

Допоки точно не відомо

Чи були генерали там,

На болотах мовчать свідомо,

То, мабуть, соромно катам.

Теплинського іще шукають,

Чи відгукнеться генерал?

Ще й геніальною визнають

Цю операцію «Провал».

Ти пішов в нікуди

Ти пішов в нікуди і не попрощався

І тепер не знаю де шукати щастя.

Я цієї миті чимало чекала, потім перестала,

А коли діждалась, та й засумувала.

Ти прийшов нізвідки, мене не спитавшись,

Наче було треба, наче було завше.

Довгими роками був зо мною поряд,

Іноді веселий, іноді серйозний.

Часом було боляче, часом дуже добре,

Жила, як у казці, нічого не підозрюючи.

Де інколи плакала, частіше сміялась,

Було навіть лячно, я таки боялась.

Ти пішов в нікуди - відпустив, залишив,

Навіть не спитавши, навіть не зустрівши.

Ти для мене загадка, майже недосяжна.

Я лишень для тебе - пилиночки частка.

Слід уже звикати, якось далі жити,

А чогось самотньо - можеш зрозуміти.

Варто розірвати було пуповину

Та чому боюся, що одна загину.

Не уходь, залишся, уночі благала,

А у день картала і сама втікала.

Довго, дуже довго, тая нитка ткалась,

Боляче, нарешті, такі обірвалась.

Ти прийшов нізвідки, ти пішов в нікуди…

Сталося як сталось…

2023

Бузковий гай

Бузковий парк чекав весну

І вже прокинувшись від сну,

Веселим гомоном птахів,

Горнув сторінки теплих днів.

Останній мирний вечір малював

на небі зорі

І вітер ледве дихав вдалечінь,

Ніщо не віщувало Батьківщині горя,

Ширяв, лиш, небом ворон без причин.

Та ніч фатальною була,

У кожен дім прийшла війна,

Вогнем звергали небеса,

Жбурнувши в пекла ворота.

Із Криму, чорним і слизьким

повзучим гадом,

Тягнулась і ревла бронемашин армада,

Зі смородом проїхала Антонівським

мостом. Загнала,

цих іродів сюди, москові-ада.

У ті години наджорсткі,

Віч-на-віч з хижими недолюдьми,

На захист міста рідного повстало,

Тероборонівців сміливих – мало.

Отримали дві мухи, на плечі автомати,

Комусь дістався броник, а комусь граната,

А проти них спецназ, Арт установки й танки

І дислокація у хлопців для оборони, аж ніяка.

Їх було 43, в Бузковім парку.

Зо дві години відбивалися затято…

Стогнали дерева від відчаю і болю,

Той шквальний лемент куль, змінив

солдатам долю.

13 вийшло, зі страшної, пекельної місцини.

Їм, уцілілим, снайпер вже стріляв у спини.

Зуміли схоронитись, у заводі нафтовому,

А звідти в Білозірку і додому по одному.

Загиблих 30, залишились навіки спочивати,

На березневій, закривавленій піщанці…

А повз, посунула колона вража,

Вдираючись у місто, як чумна зараза.

У вишині кружляє ворон, жахно кряче.

Завмер Херсон, побачивши лице звіряче.

І лакримозо Моцарта з небес лунало,

Затягуючи зашморг, 256 днів, окупації начало.

2023

День 747 (11.03.24)

Український наступ трохи

На фронтах загальмував.

Москалі, як тії блохи

Їх ніхто не рахував.

Не жаліють кровососів,

Наплодять іще таких.

Бий своїх - великоросів

Задля барських мрій та втіх.

Наступ той призупинився,

Щоби сили назбира́ть.

Тут на сцені враз з'явився

Сам Франциско виступать:

«Сили ваші геть нерівні,

Зупиняйте ту війну!

Помирають у тій бійні

Через витівку дрібну.

Нащо Крим вам повертати,

Чи Луганськ, чи той Донбас?

Краще вам рабами стати,

Путін майже всіх вас спас!

Піднімайте білий прапор,

Сильними щоб вигляда́ть.

Зустрічатиме вас автор

Всяболота благодать».

Білий прапор на паркані

Папа вже приготував.

Сумно, мабуть, в Ватикані,

Що служить кремлю почав.

Розберемося без зайвих

Тих порад з усіх боків.

Не пасли ніколи задніх,

Тисячі своїх років.