Вершниці апокаліпсису для конспіратора

Світлана прокинулася з відчуттям незрозумілої туги. Великий розкішний будинок пригнічував порожньою тишею, адже чоловік тиждень тому поїхав у відрядження. Спальня здавалася просторою золотою кліткою, де ніщо не могло розвіяти нудьгу і самотність. Так само вже давно не тішив ні басейн, ні інтер'єр в шоколадних, рожевих і фісташкових тонах, ні навіть її лоучен(1) Джексон. Дорогий алкоголь і вишукані страви також приїлися. До того ж потрібно берегти фігуру, аби чоловік не проміняв на молодшу і стрункішу дружину. Шопінг став рутиною, та й від тривалих прогулянок на підборах боліли ноги.

"Чому Сержик не приділяє мені уваги? Покинув мене на розтерзання самотності. Просто анріал! Оборзів, дорогенький! Два тижні вже нічого мені не дарував." — вона ображено відвісила ляпаса матрацові.

Вісім років тому Світлана вийшла заміж за Сергія – не дуже молодого, не надто вродливого, недостатньо грошовитого бізнесмена.

"Що він собі думає?! Зовсім про мене забув зі своїм тупим бізнесом. Звонить раз у три дні. Чатиться йому зі мною ніколи. Наш шлюб на межі фолу. Здається, так Карина казала про загрозу глобального триндеця. Або воно якось по іншому було... Пофігушки! Вона вміє красиво сказанути. То й що? Зате мої книжечки відвертіші, гарячіші та емоційніші! А головне популярніші! Ось!"

Авторка потягнулася за золотисто-рожевим смартфоном найновішої моделі. Узялася виливати свої страждання від нестачі чоловічої уваги у новий розділ свого любовного фентезі. Там король перевертнів поїхав вбивати гоблінів і залишив головну героїню Шифізандру одну в чарівному палаці.

''Самотність так і перла з мого молодого пружного тіла. Ой, яка ж я сповнена нерозтраченої любові! І ось, я така самотня, і така вродлива принцеска пурпурних ельфів, бродила по порожньому котеджику. Смуток розплющив мене. Розкатав у тонкий блинчик! Та в цього блинчика дуже непроста начиночка. З таким перчиком, що УХ!!! Я так легко не здаюся!!! Треба лише чекати на свою істинну пару. Справжній суджений сам звалиться з неба, як мішок з діамантиками. Головне ВІРИТИ В ЛЮБОВ і СЛУХАТИ СВОЄ СЕРДЕЧКО!!!"

Світлана лишилася не зовсім задоволена написаним, але все одно поспішила опублікувати оновлення одразу на українській та російській версіях літературного порталу. Єдине, чого бракувало, на думку авторки, так це якоїсь іскри, несподіваного повороту, відвертої сцени, яка б приголомшила читача сумішшю романтики та небезпеки. Полум'я спокійного розміреного кохання головних героїв розгоралося надто мляво, наче його увесь час поливав сірий дощ буденності.

Сонце вже піднялося вище, і денне проміння надало спальні життєрадісних відтінків. Десь у полоні просторих апартаментів відчайдушно скавчав пес. Однак його господарка застрягла у світах ''магії та шаленого кохання'', які останнім часом залишалися єдиними ліками проти нудьги.

"Зненацька я почула гарчання в рубіновій залі. Я дико затряслася від страху. Та я вам тут не пальцем роблена!!! Я пішла дивитись, що там відбувається. УПС! Божечки!!! Якою ж ця моя затійка виявилася дурненькою!!! На мене вже чекало п'ятеро волохатих величезних м'язистих гоблінів!!!

— Джентльмени! Брись з мого дому!!! — закричала.

— Ні!!!!! — прогарчали. — Ти тепер наша здобич, крихітко!!!

О НІ?!! Мої прекрасні блакитні оченята налилися слізками. Мій бюст шостого розміру кокетував, визирав з декольте і звабливо піднімався. Моє розкішне біляве волоссячко стало сторчки, коли до мене дійшло, ЩО і ЯКИХ бішених розмірів стало сторчки у цих п'ятьох згустків неприборканого, тваринного тестостерону!!! Та хіба ж це їх вина? Вони - хижаки! Насильство - їх природа!!!

Гобліни повільно обступили мене. Вони підходили ближче, і ближче, і ближче, і ближче, і ще ближче... і ЩЕ БЛИЖЧЕ!!! Зовсім близесенько!!! Йойки!!! Ось! Вони! Вже! ЗАНАДТО БЛИЗЬКО!!!!''

Авторка позіхнула й, вигадуючи подальші події, втупилася в п'ятиметрову шафу, заставлену косметикою.

Пес став підвивати й відчайдушно шкрібся на вулицю.

— Джекусику! Не відволікай мамочку від творчості! — гукнула вона неслухняній тварині.

Авторка перечитала вже написаний фрагмент і продовжила катувати віртуальний папір.

''Мене паралізував страх. А може їхня дика, неприборкана краса м'язистих торсів, вкритих шерстю. Їхні наміри, як і розстібнути пояси не віщували нічого доброго. Оце я влипла в халепоньку!!!! Ну чому я така красунька?! Бути ласим шматочком для ворогів королівства, це вам не жартики!!! Едмундосе, де ти?! Рятуй!!! Як ти міг покинути мене на проезвол долі?! Пихатий владний індик!!!!!!"

Звісно, Едмундос не почув і не врятував свою дружину. Тут авторка особливо пишалася карколомним поворотом сюжету, що переріс у сцену групового зґвалтування. Згодом бідолашну Шифізандру викраде верховний гоблін, і тоді вона раптом збагне, що він – її справжнє кохання.

Настрій у Світлани на коротку мить трохи поліпшився, і вона почовгала до ванної чаклувати над своєю зовнішністю.

Останнім часом тридцятидворічна авторка все частіше стикалася з неабиякою екзистенційною кризою. Кількість підписників на літературному порталі та в соцмережах майже не збільшувалася. За її б'юті-блогом стежило лише півтора мільйона людей. Авторська сторінка взагалі набрала лише чотири тисячі підписників на українській версії сайту і двадцять тисяч – на російській.

Скільки у Світлани було справжніх читачів, ніхто не знав, тому що вона попросила чоловіка придбати на одному нелегальному сайті накрутку переглядів, підписників та вподобайок. З одного боку це зробило її ''королевою'' Книгоргу та трохи допомогло привабити справжніх читачів.

Але все псувала думка про те, що ці її досягнення фальшиві, наче куплені торік діамантові сережки, що виявилися жалюгідною підробкою. Світлана надто пізно допетрала, що не хоче бути жалюгідною підробкою. ''Тільки письменництво вирізняє мене з безликої маси жінок. Я хочу бути щирою зі своїми читачами. Хочу радувати їх гаряченькими позитивними романчиками. А вони? Майже не читають!"

Авторка почувалася зовсім нікому не потрібною, наче її взагалі не існувало на світі. Майже ніхто не звертав увагу на її творчість. Більшість людей навіть не підозрювали про існування Світлани та її унікальних, неймовірних любовно-еротичних романів! Особливо дратувало те, що були значно популярніші за неї автори та відеоблогери. Деякі письменники, що давно пішли з Книгоргу, взагалі мали нечуване нахабство хизуватися в соцмережах надрукованими книгами. Мало того, книги багатьох цілком успішно продавалися! Світлана теж, звісно, мала комерційний статус на російській та українській версіях літературного порталу, і її творіння теж купували. Але справа була зовсім не в грошах! Вона прагнула до самореалізації. Якби ж то довести усім хейтерам, що вона значно краща за них усіх разом узятих.

З такими невтішними думками авторка, скривджена байдужістю інтернет-спільноти, витріщилася на своє заспане відображення у велетенському дзеркалі. Її, пташку у золотій клітці, неначе переїхало танком.

Не так давно прооперовані "лисячі очі" зовсім не радували око. Вона потерла набряклі повіки, спробувала утрамбувати в очниці мішки під очима. Маніпуляції не дали бажаного ефекту. Натомість погляду відкрилися помережані червоними капілярами білки.

Світлана повільно і ретельно силкувалася намалювати вродливе обличчя на своїй непривабливій мармизі.

"Щось мій фешн лук зовсім попрощався з фешином. Волоссячко сухе, як солома. Треба замовити в Карини обряд покращення волоссячка. Ой, а чи такий буває взагалі?.. І ще хочу пофарбуватися в інший відтінок блонду. Губки в такому освітленні якісь тонкі. Майже як у хатньої робітниці! — вона покривлялася, намагаючись перетворити пельмені на добротні вареники. — Треба вже знову їх підкачати!"

У той час, як владні герої переслідували цнотливих красунь у її романах, Світлану переслідувала лише нудьга і незбагненна журба. Відчуття, що її ніхто не бачить і їй нема з ким поговорити, тиснуло, наче нові нерозношені джинси.

Вона вклала волосся у складну вигадливу зачіску, окремі пасма якої повинні були приховати шрами від численних пластичних втручань.

''Хех, усе доводиться робити самій! Ну чому Сержик заборонив щодня викликати додому стилістів, візажистів і перукаря?! Жлобусик в мене якийсь, а не чоловік! Зовсім мене не любить!''

Тяжко зітхнувши, вона зауважила, що пес нарешті замовкнув. Користуючись довгоочікуваною тишею, узялася знімати відео на фоні величезної дзеркальної стіни в гостьовій кімнаті, аби глядачі мали щастя лицезріти відеоблогерку з усіх ракурсів. Не даремно ж Світлана вдягла прозору довгу сукню, крізь яку повністю просвічувалось мереживо спідньої білизни.

— Привітусики, мої любі квіточки, — вона поправила химерну зачіску. Емоційно забарвлений текст у її виконанні звучав, наче декламація поезії роботом. Її обличчя, на яке вона наклала купу фільтрів з блискітками, здавалося кам'яною маскою. Світлана говорила повільно і мляво. Сріблясті тіні, безживні блакитні очі й гострі, штучні вилиці ще більше робили її схожою на робота-прибульця. В одній руці вона тримала селфі-палицю, а в іншій – ще один смартфон, де був написаний текст її промови.

— Я, як трушна жінка, дбаю не тільки про красу, е-е... імідж і фешн лук. У мене дуже багатий і глибокий внутрішній світ. Я його постійно розвиваю, поглиблюю, розширюю і вдосконалюю. Ось... Коротше... запрошую вас насолодитися неповторним вайбом моїх романчиків. Без жодної-жоднісінької цензури. Деякі, хто має гроші, вони цей... наймають письменників. І ті, коротше, пишуть за них. Ось... Але я не така. Я все пишу сама. Такого ви більше ніде не прочитаєте. Весь мій мастрід для ваших послуг. Ось. Тому, цей... Поспішайте долучитись до пристрасних світів коханнячка. Відчиняйте віконечка і вмикайте кондиціонерчики. Буде шалено гаряче.

Вона неквапливо й обережно розтягла губи в усмішці й підморгнула, хоча обличчя лишилося абсолютно незворушним.

— Я зараз хочу... А раз хочу, то буду говорити про успіх. У мене на сторіночці є чудова фраза моєї особистої чарівниці Кариночки.

Вона з виразом глибокої задуми прокашлялась і пафосно продекламувала цитату, не встигнувши знайти її в тексті:

— Якщо вам здається, що ви маєте все... Е-е, то насправді ви не маєте все. Тобто маєте нічого. Ось так. До речі, опис до відео. Там є посилання на сторіночки Каринки, моєї чудової подруги, милої відьмочки і талановитої письменниці. Отож заходьте до неї в гості і, цей... приходьте до нас ще. Ось… Про що ж я говорила?..

Палець з довгим нігтем ковзав по екрану. Очі шукали потрібне місце в тексті. Мимоволі, авторка згадала школу, де мусила користуватися чужими шпаргалками – жахливі були часи! Вона нервово плямкнула губищами й ті здригнулися гігантськими рожевими драглями.

— Ага, ось. Успіх... Щоб бути успішною, треба завжди прагнути більшого. Досконалість недосяжна. Прагніть до неї. І тоді... Тоді вдасться наблизитись до ідеалу. Ось. Я кілька місяців тому зробила губки, — вона піднесла камеру загрозливо близько до моторошних наслідків пластичної хірургії. — Але скоро час зробити їх ще більшими і звабливішими. Мій коханий повністю мене забезпечує. Він мене дуже любить і виконує всі мої забаганки. Ось так ось. А що я хотіла сказати?..

Вона погортала екран запасного смартфона і продовжила:

— Може здатися, що я маю все, що хочу. Але це не так. Зараз я сама, як там кажуть... Тейк, фейк... Мейк анріал мані, ось... Сама не покладаючи рук переконую Сєржика, щоб він цей... Не розслаблявся і купував мені найдорожчі презентики. А, і ще ось що. Скоро ми нарешті побудуємо бьюті-салон. Це буде тільки мій персональний бьюті-салончик. Там найкращі спеціалісти чаклуватимуть еск... енск… ексклюзивненько над моєю красою. Ось так. Ваша підтримка для мене дуже важлива. Будьте зайками і ставте лайки. Тоді ви зможете побачити унікальні речі. Коротше, ті, які відбудуться зі мною в моєму власному бьюті-салончику.

Насправді її чоловік навідріз відмовився від ідеї з косметологічним салоном на подвір'ї, назвавши Світланин задум безглуздими витребеньками, які принесуть лише збитки. Його фраза: "На це зовсім немає грошей!'' пролунала, наче абсолютно жорстокий і несправедливий вирок. Тому Світлана мусила заробляти власними силами.

Далі вона планувала вставити рекламу, за яку їй звісно що заплатили. Оскільки авторка не знала, як монтувати відео, а Гоша – її помічник з усілякими технічними премудростями – кудись зник, то довелося самій проявити винахідливість. Розповідаючи про успіх, відеоблогерка підійшла до мінібару, налила бокал червоного вина, підняла його та промовила:

— Менструальна чаша ''Кривава Марі'' – все позитивненько і класно у мене навіть у ці дні.

Випила вино, поставила келих і продовжила говорити вже без допомоги шпаргалки:

— Хочу вам показати щось. Ваксаріум. Останній бренд! Тобто офігенненький тренд. Хто знає, той знає. Ось. А для тих, хто не знає, розповідаю. Моя подружаня Карина, справжня чарівниця. Ось. Вона надилерила мені віск. Він цей... заряджений космічними духами. Ох, дівчулі, без нього – як без рук. Він відкриває чакри, як його... саморозвитку, самореалізує самореалізацію і проганяє негативчик. Ох, забула сказати вишеньку на торті. Воно пахне ароматиком магії та успіху.

Вона піднесла до носа рожеву скриньку, прикрашену стразами, і з виразом обличчя наркоманки, яку заціпило, глибоко вдихнула. Запах бузкових ароматичних свічок зненацька змішався з огидним смородом. Світлана з підозрою принюхалась. Кутики вареників-губ поповзли донизу від огиди.

— Відбувається щось дивне, — тихим, потойбічно-моторошним голосом повідомила вона. — Це справжнісінька містика. Схоже, Ваксаріум виявив злих духів. Жаль, камера не передає запахів. Коротше ви б тоді зрозуміли. Так тхне істинне зло. Ось. Зараз, я відважно направляюся до істочника, як її... зловонної енергетики. От. Якщо раптом що, то ви цей... викликайте екстрасенсів!

Авторка скрадалася просторою спальнею на височенних підборах.

— Що це? Ви... ви тільки погляньте... — вона навела камеру на щось коричневе на подушці. — Хтось так позаздрив мені! О майн гад! Злі сили наклали на моє ліжечко цілу гору порчі?

Відеоблогерка наблизилась до підозрілого об'єкта й зняла ближче купу рідкого лайна. Пес, підібгавши хвоста, покинув місце злочину.

— Божечки, Джекусику... Пупсику, це ти, негіднику, наробив?

Гидливо затуляючи ніс, вона розпрощалася з глядачами та зателефонувала хатній робітниці Галині. Прогугнявила в ніс про смердючу проблему на подушці.

Галя щось бурмотіла про затори та про те, що пса можна годувати тільки спеціальним лікувальним кормом для чутливого травлення.

Світлана згадала, як згодувала йому вчора суші. Втомлено потерла скроні й заскиглила:

— Тут смердить! Просто анріал! Я що, сама маю за всім дбати? Своїми доглянутими руками гребти лайно? Приїжджай швидше. Як зараз же не приїдеш... Тоді... Тоді поговорю з Сєржиком. І він зробить так, так... Що тебе і в бомжі не візьмуть. Ось.

Зрештою, вона знову пригадала, що в неї є пес, і знайшла його на ліжку у гостьовій кімнаті. Кудлата біла тварина з блискучими синіми бантиками на голові радісно завиляла хвостом, побачивши непутящу господарку. Він єдиний, хто завжди її любить і завжди поруч, раптом збагнула вона.

— Джекусику, синочку, іди до мамочки. Поцілуй мамцю, мій котусику.

Пес жваво підбіг і Світлана узяла його на руки.

— Фу, геть від мене. Ти ж смердиш, засранчелло, — вона гидливо поставила його на підлогу. — А хто тут у нас смердить? Мій солодесенький пупсичок смердить. У мого милого Джекусика поносик. Навіщо Джекусик вчора просив у мамці суші? Ти ж маєш відчувати, що тобі можна їсти, а що ні. Дурбелик ти, Джекусику.

Світлана поснідала замовленим учора овочевим салатом і перевірила соцмережі. Гоша, який зазвичай допомагав їй монтувати відео, так і не відписав.

— Ну зв'язала його минулого разу. Ну провела кілька еротичних дослідів над ним. То й що? От мужчинчики пішли. Тюхтії... Зате який гаряченький розділ ''Спекотного Раба" вийшов! — вона замріяно закотила очі. — Зате тепер злі хейтери не назвуть мої романчики неправдоподібними. Правда Джекусику?

Пес віддано дивився на неї та виляв хвостом.

— Хоч ти й засранчик, Джекусику... Ти все одно няшний. Не те що Люська і Марі – тупі й зарозумілі стервозини. Вічно хизуються своїми тупими благодійностями і власним манікюрним салоном. Вони цей... інтоксиковані подруги. Ось. Карина теж така. Вона мені заздрить. Ага. І думає, що я, коротше, не помітила це. Але з магією краще не жартувати. Та й взаємна реклама допомагає триматися в топах. Теж не хочу її бачити. Карину. Слухай, Джексоне. От що зі мною не так? Я ж красива, розумна і грошей в мене майже вдосталь. Це все замалі губи і посічені кінчики волосся? Через це я самотня й не достатньо багата?

Собака уважно слухав господарку.

— А зателефоную я краще Лілюсці. Шмаркачка поважає мої досягнення. Погодься Джекусику, з мене виходить чудова наставниця для юних красунечок і письменниць.

Джексон не заперечував.

______________________________________

1. Лоучен – рідкісна і дорога порода декоративних собак. Дорослі лоучени мають зріст 25–33 см і важать 4–8 кг. Вони мають довгу шовковисту шерсть навколо грудей і передніх кінцівок, що нагадує левову гриву, тому цих собак стрижуть «під лева», і коротку шерсть над задніми кінцівками.