Вершниці апокаліпсису для конспіратора

Ключ скреготнув у замку, сповістивши про те, що Валентина повернулася додому. Її дванадцятирічний син Вова нервово сіпнувся в передчутті прочуханки від матері.

Вранці старшокласники за гаражами вирішили познайомити Вову зі світом прекрасного. Хлопець лише встиг узяти самокрутку з коноплею і зробити одну затяжку, як вчителька спірвала на гарячому усю наркоманську братію. Уздрівши загрозу, зрадники вкинули косяки з травою до гостинно прочиненого каналізаційного люка та накивали п'ятами. Вова ж стояв і кашляв, наче туберкульозник, що надумав вихаркати легені. Вчителька відібрала в нього недопалок. Підозріло скривившись, понюхала речовий доказ. Одразу зателефонувала Валентині, ''потішивши'' ту новиною про наркоманські будні нащадка.

Коли Валя переступила поріг квартири, п'ятиповерхівку аж струснуло від криків і матюччя. Вова відгавкувався ще гіршою лайкою.

Виплеснувши основну порцію люті, матір захриплим від крику голосом звернулася до непутящого сина:

— От урод незаконнорожденний! Виростила на свою голову торчка! Як тобі тільки в голову таке прийшло?! В твоєму то возрасті! В шостому класі! Курить цю гадость!

— Це все через тебе! — виплюнув він їй просто в обличчя.

— Як ти смієш?! Гамно мале! — Валентина щосили ляснула його по спині.

— Ти все время б'єш мене! — шморгнув носом хлопець, потираючи кілька свіжих синців. — Не пускаєш до батька! Не даєш грошей! З мене пацани ржуть, бо моя мамка пише трешняк в інеті.

— Паскуда неблагодарна! — вона жбурнула в сина брудною тарілкою. Той за звичкою пригнувся. — Продажна душонка! Весь в папашу! Я спину гну на двох роботах! Шоб в тебе все було! А воно, гнида, найшло плоху компанію!

У малолітнього курця полетіла пательня. Рештки смаженої цибулі розлетілися кухнею. Він зойкнув, вилаявся й схопився за забите плече.

— Ще й матір в усьому винувата! Закумарив! Раз у тебе матір не така... — жінка гримнула по засмальцьованій плиті каструлею із залишками борщу. Її налите люттю обличчя майже не контрастувало з кольором сумнівного варива. — Готуй собі вечерю сам. Бісове поріддя!

— Та пішла ти! — син ухилився від материного правого хука. Грюкнув дверима своєї кімнати. Надсадно брязнули шибки у прадавніх дерев'яних рамах.

Валентина щедро вичавила пів упаковки майонезу на третину батона, аби заспокоїти нерви після виховної бесіди з непутящим нащадком.

Повечерявши, вона з грацією бегемота гепнулась на диван перед телевізором. Старезна конструкція канапи жалісно рипнула під вагою і прогнулася майже до самого долу. Швабра, зрушена поштовхом, загуркотіла на підлогу.

Жінка узялася за пиво. Закусюючи гіркий, як її нелегка доля, напій соняшниковим насінням, вона впірилася в екран кінескопного телевізора. Там якраз ішли новини по її улюбленому російському каналу. Це був звичний вечірній ритуал, який надавав їй заспокійливого відчуття стабільності в цьому жорстокому й небезпечно мінливому світі.

Після новин слідувало реаліті-шоу ''Волає рашка". Коли на екрані вигулькнув телеведучий Валєрій Астахов, Валентина розтягла губи в хмільній усмішці, випинаючи друге і третє підборіддя. Вона обожнювала, коли цей симпатичний чоловік середніх літ навмисне провокував запитаннями усіх учасників чергового конфлікту. Сьогодні на програму запросили також переможницю сто тридцять шостого сезону ''Магічного мордобою'' астрологиню і відьму в сто сьомому поколінні Матронозанднру, дев'ятнадцятирічного доктора психологічних наук, заслуженого психіатра росії, доктора соціології Зєвса Вторніка, а також Міхаіла Баланду – народного артиста росії. Коли пузатий і мордатий співак зайняв одне з місць у залі, Валентина хрипло прогугнявила одну з пісень улюбленого виконавця:

— Я для тєб-бя-а памру, радная. Єссі на волю вийду я да-а мая.

Вона випорпала з гори фантиків і лушпиння пачку солоних горішків і висипала їх до рота. Вміст упаковки миттєво зник у ненаситній прірві. Валя задоволено потерла долоні: з такими поважними гостями шоу обіцяло бути феєричним.

Пиво пішло, як діти до школи, доки на екрані розгоралася пекельна суперечка. Валентина майже не відставала в лихослів'ї від учасників програми, вигукуючи вголос усе, що на телебаченні забороняє цензура.

— Суча стерва! — вкотре за вечір загорлала підігріта хмільним глядачка. — Харе соплі жувать! Мочіть суку! Опа, опа. Пішла жара в Сочі! Повиривай їй патли!

На екрані телевізора чоловіки намагалися розтягти в різні боки трьох осатанілих панянок, які відчайдушно поривалися віддухопелити одна одну.

— Та йоханий налєво! Отак! Ногами цю потороч! Ногами! Шо, огребла, аморальна хвойда?! Так тобі! Та куда ж ти? Йопт!..

Валентина додала кілька матюків і розчаровано гупнула кулаком по газеті з лушпинням, від чого те розлетілося по кімнаті. Порожня бляшанка з-під пива гепнулась на брудну підлогу і покотилася під диван.

Сусіди наївно вирішили, що мають право на відпочинок у тиші й розгнівано загупали в стіну.

Валентина не лишилася в боргу. Щосили замолотила у стіну дерев'яною шваброю, яка завжди знаходилася поруч для подібних випадків. Сервант з посудом задзенькотів у такт ударам, наче під час землетрусу. Завдяки червоному візерунчастому килиму жінка могла відірватися на повну, не остерігаючись розгатити стіну.

Далі по телевізору показували дві тисячі сорок шосту серію улюбленої Валіної мелодрами ''Трі любві Варєнькі''. Російські актори видавалися жінці найталановитішими на світі, а сюжет серіалу безперестанно надихав на власну творчість у любовному жанрі. У свої вихідні авторка мала чудову нагоду переглянути зранку тисячні серії мелодрами й пригадати, що там взагалі було. Перші серії з часом забуваються і їх цікаво дивитися знову і знову, майже як вперше. Вона помітила, що цей серіал – одне з найвидатніших творінь російського кінематографа, бо його можна дивитися вічно. Адже справжнє мистецтво – вічне!

Звісно, переглядати мелодраму можна було б і на комп'ютері. Але тоді б Валентина не відчувала тієї особливої щемкої ностальгії, коли в паперовій газеті читала програму і вмикала телевізор у зазначений час. Це надзвичайно дисциплінувало й убезпечувало від необхідності думати та обирати. З допомогою телебачення її життя текло розміреним і стабільним річищем, без потреби зайвий раз щось вирішувати чи розмірковувати над абсолютно зайвими речами.

На екрані Варвара якраз вийшла з в'язниці. Тепер перед нею постала запекла дилема: повернутися до хворого Аркадія, який, власне і запроторив її, ні в чому не винну дівчину у буцегарню, або ж віддячити своїм коханням Вані, який допоміг їй вийти достроково.

Валентина неслухняним почерком занотувала цей карколомний сюжетний хід на газеті з лушпинням – точно стане в пригоді для якогось любовного роману.

Після серіалу перевірила соцмережі. З дурнуватим вишкіром кілька хвилин витріщалася на екран старого комп'ютера, де перечитувала нові повідомлення від Антона. Вони спілкувалися в мережі вже майже пів року, і ось нарешті на минулих вихідних чоловік запросив її на побачення. Авторка досі не могла повірити своєму щастю: на неї звернув увагу, судячи з аватарки, симпатичний молодий письменник. Він писав, що в нього й автомобіль є. ''Маршрутки не для витончених леді! Я може зовні й не дуже, але... Я всі свої роки страждала, народила сина, будь він неладний! Я точно заслужила, аби цей мужчина возив мене на роботу! Ото дєвки обісруться від зависті!"

Одразу в одурманену пивом свідомість прослизнув страх: новий залицяльник може втекти, щойно побачить справжню Валентину. На аватарці в неї звабливо усміхалася розкішна молода білявка, яка не мала нічого спільного з власницею облікового запису. Зек Георгій припинив виходити на зв'язок саме після того, як побачив Валю наживо.

"За моєю жирною ряхою ще жоден мужик так і не розгледів мою загадошну, творчу, вразливу душу, сповнену нерозтраченої любові. — пустила сльозу вона і пригадала, що тиждень тому звернулася за порадою до Карини. Раз дієти так і не допомогли схуднути, то остання надія на приворотну магію.

Карина зробила Валі знижку з письменницької солідарності. Окрилена цим нечуваним успіхом, з відчуттям, що розпрощалася з половиною зарплати недарма, Валентина опівночі узялася виконувати складний обряд. Приворотний ритуал миттю зробить її привабливою для Антона, і цей красень ніколи її не покине.

Вона вбралася у ''заряджену енергетикою кохання'' червону білизну, розставила на підлозі у мисках шість свічок та одягла жертовний амулет, ''зачарований на приворот''. Увімкнула мантру ''на вічну взаємну любов" і розпочала ритуальний танець, розсипаючи гречку п'ятирічної давнини, яку придбала два мішки з нагоди обіцяного кінця світу ще у дванадцятому році. Разом з крупою навсібіч розлетілася міль.

***

Опівночі Вова почув з материної кімнати моторошні завивання й пішов поглянути, чи з нею все гаразд. Якщо в матері якийсь там напад, то треба б все ж викликати швидку. Старші друзі розповідали, що можна загриміти до буцегарні за ненадання допомоги хворому. А ста двадцяти кілограмового трупа позбутися непросто... Він не подужає витягти на вулицю важкезну тушу. Це ж довелося б її волочити сходами з п'ятого поверху! (Ліфт у будинку чомусь не передбачався невигадливим архітектурним задумом.) А якщо розібрати тіло на частини, то треба потім кров прибирати… Хлопець гидливо скривився і матюкнувся від думки, що його нестерпна матуся й після смерті здатна створити йому чимало проблем.

Вова сторожко прочинив двері. Недостатньо зміцніла психіка підлітка пала жертвою химерного видовиська.

У миготливих відблисках свічок Валентина в самому лише спідньому підстрибувала, здіймаючи руки догори. Разом з нею підплигувала уся її зайва вага. У такт стрибкам дзвенів багатостраждальний сервіз у серванті й гула підлога, погрожуючи тріснути й скинути танцівницю на голови сусідам.

Її руки, ноги та живіт вкривали химерні знаки, з невідомої причини намальовані майонезом. Порожня пачка від нього валялася в кутку з рештою сміття.

Під ритмічну одноманітну музику з гнітючими церковними завиваннями Валентина несамовито горлала, моторошно вирячуючи очі:

— Лада, лель-люлі. Лада, лель-люлі! Ладо, прийди! Ладо, прийди!

Ритм музики змінився. Жінка заревіла не своїм голосом:

"Ладо, прийди!

Любов приведи!

На довгі літа!

На все життя!

Поєднай серця самотні

Без вороття,

На все життя.

Наверни мого судженого до мене

Хай він буде зі мною до самої смерті!

Ладо, прийди!

Прийми мою жертву."

Вигуки супроводжувались химерними рухами рук.

На шиї в жінки теліпався череп, нанизаний на товсту шворку. Вова ніяк не міг збагнути: мамця дійсно приперла з роботи частину трупака й скаче, наче стадо навіжених аборигенів, чи це канабіс ще досі не відпустив?

Хлопець протер очі й кілька разів ляснув себе по обличчю. Страхітливе видиво так нікуди й не поділося.

''Концерт'' самопроголошеної жриці замість оплесків завершився розгніваним стукотом сусідів у стіну. Вова зітхнув з полегшенням: принаймні інші люди теж чули її жаске волання. Отже, поїхала стріхою матір, а не він.

***

На ранок Валентина запивала пивом вже третю пігулку цитрамону, але голова все одно нещадно протестувала проти нічної алкогольної інтоксикації.

"Грьобаний нахлібник! Не хоче помагать матері він!" — подумки вилаялася знесилена авторка.

Син свавільно відмовився зробити у Фотошопі візуалізацію головного героя її нової книги. Прохор з ''Ув'язненої любові'' мав одночасно скидатися на Януковича, Валєрія Астахова та Міхаіла Баланду. Тепер навіть зображення ідеального чоловіка стало для Валентини недосяжним, наче втрачена молодість.

Зі стражденним виразом обличчя жінка потерла скроні. Пригадала пораду Валєрія Астахова з телепрограми ''Вип'єм за здаров'є" й наліпила на лоба кілька скибок помідорів, попередньо змастивши їх майонезом. Головний біль, притлумлений прохолодою, справді трохи відступив.

Валя продовжила проклинати нікчемного нащадка. Під час ранкової сварки Вова нахабно заявив, що більше не робитиме накрутки лайків і переглядів її книгам. І як тепер самій розбиратися з тим хитромудрим нелегальним сайтом, який створював їй ілюзію популярності?! Зарадити цій скруті могла лише реклама творів. Нещадна реклама. Така, щоб витіснити зі стрічки дописів якнайбільше конкурентів.

Перш за все авторка створила допис про свою найбільшу серію книг.

''Автор: УЛЬЯНА Senadе ''Йду в кращий світ? Видаляю книги?"

Доброго здоров'ячка, мої кохані читачі!

А ВИ ВЖЕ ПРИДБАЛИ СЕРІЮ КНИГ ''БАГАТОСТРАЖДАЛЬНА ЛЮБОВ. ВСІ ЛЮБОВІ ГЛАШЕНЬКИ''????

Ні?!??! Як??! То поспішіть НЕГАЙНО!!!!!!

Я не лицемірка. Я завжди откровенна з ВАМИ, своїми читачами! Пишу, як є, без обиняків. УВАГА!!!! Через три місяці я може ВИДАЛЮ серію книг ''Всі любові Глашеньки"!!

Як??!? Чому???!?.... Спитаєте ВИ. А я відповім.

Багаті іздіваються над бідними! Але я не грьобана еліта Книгоргу! В мене нема бабла і власті!!! Я всього достигла виключительно собственним трудом!!!!!!

В мене троє малюсіньких дєток!!! Увесь час іде на них. І на роботу. Бо дєток треба одягати і годувати. Я з найбільш самих найостанніших сил нахожу щитані хвилини. Пишу нову волшебну історію кохання для ВАС, мої кохані. Чи комусь треба мої неістові зусилля??!! Я не бачу цього! Мої книги майже не читають!.. ... ....

Жадність і любов до халяви захватила душі людей. Одумайтеся!!!!!!! ВИ платите за пиріжки з собачатини на вокзалі втридорого!!! Неужто ВАМ так сильно жалко грошей на мої книги, які здатні до духовного просвітлення??! Оказується, моя творчість нікому не нужна!!!!... Якщо так піде далі, я кину писати! А може, покину Книгорг!!! І цей світ теж!!!!!... Ви і не представляєте мої кохані читачі, як все заколупало!!!

Я ще почекаю два місяці. Якщо мою творчість не цінуватимуть повинним образом.... Пиняйте на себе!!!!!

Всіх кохаю, цілую та міцно обнімаю.

Не будьте як невігласи та халявщики! Покупайте мої книги!!!!''

Валентина з'їла скибки помідорів, що, здавалося, аж зашкварчали на гарячому лобі. З ностальгічним смутком узялася переглядати свої опубліковані твори.

На кожній обкладинці серії ''Багатостраждальна любов. Всі любові Глашеньки'' в різних ракурсах виднілася типова героїня кацапських мелодрам. Вона мала вираз обличчя, наче в нескінченно сумної, зачмеленої телиці, яка вперше в житті пізнала всі ''радощі'' ретельного ветеринарного огляду репродуктивної та травної системи.

Авторка замилувалася дівчиною з обкладинки. Якщо дивитися на відстані витягнутої руки, примруживши ліве око, то ця молода краля – викапана Валентина.

Письменниця припинила милуватися обкладинкою і створила ще один допис.

''Автор: УЛЬЯНА Senadе. Серія книг ''МНОГОСТРАДАЛЬНА ЛЮБОВ. ВСІ ЛЮБОВІ ГЛАШЕНЬКИ''

Привіт, мої кохані читачі!!!..

На поминаю, що було в опублікованих книгах цієї серії. Ох, там такі чоловіки!!!! Я аж сама закохалася в них усіх!!! Ви маєте це прочитати!!!!

Осторожно!!!! Спойлєр! Сначала прочитайте всі 12 томів!!!!

У попередніх книгах серії...

Том 1

Глашенька берємєнніє від насильника.... Всі кажуть зробити аборт, але вона відмовляється. Вона надто добра, надто тендітна, надто беззахисна перед пикою жорстокого світу! Але діти - це велике щастя!!! А справжнє кохання.... Оно ще обов'язково найде нашу героїню!!!....

Том 2

Найшлася сестра близняшка нашої Глашеньки - Машенька. Жестока судьбушка розлучила їх немовлятами. Машенька попадає в аварію. Від хвилювання у Глашеньки викидень. Макар, молодий завідуючий гінекології зашиває їй викидень на зад. Він обертає увагу, як мужчина, на таку вродливу, таку добру і, в той же час, таку нещасну і таку непритомну Глашеньку....

Том 3

Машенька викарабкується з хвороби раніше й часто провідує берємєнну сестру в лікарні. Вона закохується у Макара. Неожидано оказується, що він не може розрізнити сестер!... Глашенька благородно уступає Макара сестрі. Вона тепер знову одноока і неполноценна мать-одиночка. Неужто Глашенька вернеться до свого бувшого Рональдо?.. .. Неужто цей жорстокий міліардер опять буде ізмиваться над Глашенькою?...?....?

Том 4

Мільярдер Рональдо б'є берємєнну Глашеньку ногами в живіт. Макар зашиває їй другий викидень на зад. Під час операції він нарешті розуміє, що все життя кохав лише її одну. І що викидню уже буде пора рождаться через місяць. Але молодий завєдуйщій хірургії Себасьтьян бачить таку ніжну, таку прекрасну, таку поламану, таку безсознательну і таку окровавлену Глашеньку. Внезапно він теж закохується в неї. Чи оклімається Глашенька? Кого ж з них вона вибере?... ...

Том5

Глашеньку переслідує мільярдер Рональдо. Він не може жить без неї! Її бувший бос Аристарх Петрович і чемпіон з боксу Іван, який надто піздно врятував від насильника, зовуть її замуж. Звичайно, Глаші потрібен чоловік для виховання дитини. Кого ж обере її добре самотнє серце?... ......

Том 6

На вулиці в Глашеньку з першого погляду закохується кримінальний авторитет Герасим. Він з ревності вбиває Рональда і Івана. Глашенька не знає про це. Вона щиро кохає Герасима. Її новий ізбранник нарешті сподобався трирічному сину. Аж тут неожидано Герасима саджають за вбивства!

В двері самотності Глашеньки вже стукають нові чоловіки. Чи дождеться вона коханого з тюрьми?

Том 7

Симпатичний полковник міліції Тихон Інокентійович розкрив ізнасилування Глашеньки. Він сообщає їй, що то був.... її бос Аристарх Петрович!.. Тим времєнєм бувший бос знову кличе її заміж і втирається в довіру її сину. Серце Глашеньки розривається між любов'ю до Герасима, внезапним коханням до полковника Тихона та потребностю сина бачитися з батьком.

Том 8

Аркадій Петрович ізбиває Глашеньку й сина. Від бешеного боса їх спасає сусід Гриша. Душить насмерть Аркадія. Везе їх до лікарні. Глашенька клінічно умирає просто в нього на руках! Гриша оживляє її. І в цю хвилину між життям і смертю Гриша наконєцто признається їй в коханні! Оказується, що він закохався в неї ще десять років тому!...

Но тут Глашенька узнає, що в сестри Машеньки рак, ріже вени і впадає в кому.

Чи вийде з коми Глашенька? Чи відповість взаімно на почуття Гриші?... .... ..

Том 9

Глашенька вдруг просипається з коми в мить, коли Гриша цілує ЇЇ таку прекрасну і таку безчуственно безсознательну.... У Глашеньки з Гришою нарешті щаслива полноценна сім'я. Та вдруг оказується, що Герасим застрелив не Рональда, а його брата близнюка! Мільярдер безжалосно похищає Глашеньку! Хто він? Жорстокий звєрь чи просто без ума закоханий чоловік з тяжолим дєтством?.... ...

Том 10

Глашенька прощає Рональдо. Він забирає її сина. В них щаслива повноцінна сім'я. Рональдо тепер б'є їх не сильно і тіки по п'ятницям. Полковник Тихон питається героїчно спасти Глашеньку. На самому ділі він виявляється ревнивою паскудою! Глашенька намагається захистити Рональдо від полковника, але губить свідомість. Неужто під час перестрілки погибнуть обидва її коханих?..... .

Том 11

Гриша робить вбитій горем Глаші пропозицію. Наконєцто Глашенька виходить заміж!... Та просто за день до свадьби вона встрічає на вулиці Герасима! Сама судьба пророчить їм вічне кохання!!! Глашенька любить Герасима і кидає Гришу! Вони собираються разом втекти від Рональдо, який її переслідує. Та зла судьбушка не щадить закоханих! Глаша бачить Герасима в койці з больною Машенькою і не дає йому все обьяснить. Глашенька з розбитим серцем збирається пригнуть під поїзд! Але вона не знає, що Герасим просто перепутав сестер. Його вічне кохання було таким неістовим, що він случайно ізнасилував Машеньку! Машенька подло і безжалосно звізданула його табуретом по голові. Герасим загубив пам'ять!!!...

Том 12

Від нещасного кохання до Глашеньки, Гриша пригає під той самий поїзд, що й вона. В послідний момент він спасає її. Неожидано Гриша вбивається насмерть, перецепившись через рельсу.

Дорофей на машині підбирає її. Глашенька така вся в сльозах, така красива і така безутішна!... Він з першого погляду не тямить себе від кохання. Осипає її цвітами і подарками. Вона закохується в нього. Але раптом дізнається, що.... він чортов женатик!!! Вона, як порядна жінка, бросає його. Хоче знову умерти. Але должна жить! Жить ради сина!!!...

СКОРО ТОМ 13!!!!! Серії ''МНОГОСТРАДАЛЬНА ЛЮБОВ. УСІ ЛЮБОВІ ГЛАШЕНЬКИ''!!!!!!!!!!!

В цій книзі, мої хороші, опять появиться Герасим і нарешті візьме те, що по праву принадлежить йому!.. Крім того наша Глашенька жорстоко й несправедливо попаде в тюрьму! Чи найде вона своє справжнє жіноче щастя???

Поспішіть негайно придбати книгу! Бо скоро ВИДАЛЮ!!!!

Всіх міцно люблю й дуже обіймаю!''

Валентина допила наступну пляшку пива, зіжмакала її і пожбурила мимо відра зі сміттям.

Щоб витримати конкуренцію з рештою авторів, написала ще й третій допис. Ним вона вирішила збадьорити читачів вже ввечері, коли решта її постів трохи опуститься донизу.

''Кидаю писати??? Мої книги в процесі....''

Представляю ВАМ своє перше любовне фентезі

"З'ЇДЕНЕ СЕРЦЕ''

Я не знаю, чи зможу далі писать!...

Недавно в мене появилась нова проблема здоров'я. Ну там... Не можу написати де іменно. Переходьте в мої соціальні сітки. Там ВИ сможете розглядіти усі мої проблемні ділянки. Також ви зможете більше почитати про мою хворобу. Адмодератори заборонили мені писати тут про свої болячки. Не можна, значить не можна! Порядок нада соблюдать! Я поважаю правила платформи!!!! Не те що некоторі!!!

До величезного шкодування, не всі слідують правилам! Мене ізживають з Книгоргу! Чорні зависники мають наглість писати, що мої твори не якісні! На мене недавно вилили тони бруду за помилки, за росизми і просто за те, що я пишу історії про справжнє кохання. Їхні черстві, охвачені злобою душі не можуть повірити у дійсне жертовне кохання!

Рекомендую ВАМ, зависники більше читати мої книги! Любов в моїх творах в найхудших людях пробуждає найлутьше і перевоспитує аморальні лічності!!! А не перевоспитаються, то я поможу! Я розбираюсь в компутерах!!! Найду каждого зависника-ненависника!!!! І здам властям!!!

Я вкладаю свою душу й усю себе в каждий рядок. Кожне слово печатаю с любов’ю. Я не маю времені на те, щоб ще й вичитувати свої тексти!!!! Считаєте, що мої четверо дітей мають лишитися без материнської уваги, голодними і босими беспризорниками???! Зате великим хфілолологам не будуть мішать помилки в моїх книгах!!!! Комусь нічого робити! Деяким аби обплювати чужі твори й придратися до каждого слова!

Дуже обіймаю і міцно кохаю ВАС, мої найкращі читачі!!!"

Під останнім дописом серед коментарів, у яких всі жаліли авторку й хвалили її книги, виділявся один. Якась Тетяна написала, наче хлюпнула брудом в обличчя ображеній письменниці: "Не буду читати. Не факт що допишете."

— Ти диви, яка цаца! Не буде читати вона! Ще й внаглу про це заявляє! — Валентина в пориві люті не помітила, як доїла п'ятий за вечір пиріжок з капустою й видалила коментар невдоволеної читачки. — Отак тобі, сучко! А то понавидумували: демократія, свобода слова. Тьху-ти! Заколібала ця супергребуча буржуазія! Нічо! Я ще доберусь до ваших гнилих душонок!