Вершниці апокаліпсису для конспіратора

Антон не мав наміру зупинятися на досягнутому, тому продовжував спілкуватися з усіма обраними ним авторками.

Добре чи погано минало листування з Агрипиною, письменник ніяк не міг збагнути.

"Хочу від тебе дитинку," — заявила вона якось. А щоб він не сумнівався, прикріпила своє фото в купальнику на березі річки. Світлина була достатньо відвертою, щоб чоловік схотів побачити більше, але непридатною для того, аби використати для шантажу.

Наступного дня розпусна вчителька раптом перетворилася на праведницю й узялася запевняти, що вчора перебрала вишневої наливки. А так то вони можуть бути лише друзями й вона ще не готова зустрітися з ним знову. Що ж, принаймні ця авторка читала його книгу й обіцяла рекламний відгук, щойно адміністрація Книгоргу випустить її з бану.

Про втрачену для світу адекватних людей Карину Антон теж не забував. Він періодично телефонував їй, аби розповісти, якої фатальної помилки припустилася ця ница брехлива лярва, коли посміла викреслити талановитого і перспективного письменника та досконалого чоловіка зі свого нікчемного життя.

З її соцмереж він дізнався, що поліція затримала бородатого здоровила, котрий погрожував відьмі та вимагав гроші. «Вова55» – персональний хейтер Карини, не виправдав Антонових сподівань.

Зате вона кілька днів розбиралася з перерізаними дротами та зламаним замком. Антон підняв келих коньяку за свою майже успішну помсту.

Великі плани письменник мав на Світлану. Одна з найпопулярніших авторок мешкала в розкішному будинку й розповідала в соцмережах про те, наскільки важливо прагнути до ідеалу. Він якраз шукав досконалу дівчину. Та й не зайвою буде половина статків її чоловіка, якщо Антон переконає її розлучитися з тим підстаркуватим пузатим імпотентом та вийти заміж за себе – окрім того, що молодого та вродливого, так в майбутньому ще й неймовірно успішного та непристойно заможного.

Раптом в одному з відео Світлана піднесла камеру до обличчя, вдаючи поцілунок. На мить здалося, що жертва пластичної хірургії зараз ковтне не лише телефон, а й усе по той бік екрана, наче чудовисько з гігантською пащекою, схованою за величезними губиськами.

Її аватарка в соцмережах теж залишала бажати кращого. Білявка з гігантськими грудьми лежала на березі моря у майже непомітній подобі купальника. Виставлені напоказ сідниці скидалися на дупу бабуїна.

''Над досконалістю їй ще доведеться довго працювати,'' — підсумував Антон.

В одному з дописів Світлана проводила опитування, в якому прагнула з'ясувати оптимальний розмір чоловічого статевого органу ''для своєї нової гаряченької книжечки''. Авторці настільки сміливих романів і постів варто було надіслати щось просте та зрозуміле. Антон вагався лише, чи брати непристойне фото з мережі або ж ліпше продемонструвати себе у всій красі. Зрештою, вирішив, що в прекрасному чоловікові прекрасне все, і вирушив на "фотосесію" у ванну.

Як не дивно, примхлива авторка зовсім не оцінила його відверте фото, відповіла в неприпустимо нешанобливій манері й заблокувала.

Ймовірно, щоб підвищити інтерес до власної персони, вона опублікувала фото найпотаємнішої Антонової частини тіла у своїх соцмережах. Ще й образливий підпис додала. Подібних дописів на її сторінці красувалося понад десяток – дівчина зуміла завоювати сумнівну популярність серед доволі специфічної чоловічої аудиторії. Схоже на те, що вона навмисне колекціонувала фото чоловічих статевих органів.

Для подальшого листування з дивакуватою колекціонеркою письменник мусив змінити обліковий запис. Нове альтер-его Антона – Ростислав Величний поводився зі Світланою напрочуд чемно та пристойно, вигідно контрастуючи на фоні попередника.

Светуля Лакшмі: ''Прикинь, Славусику!!! сьогодні якийсь дурбелик надіслав мені ще один дікпік''.

Вона прикріпила до повідомлення одіозну світлину, щоб віртуальний співрозмовник точно не посмів засумніватися у правдивості настільки ''унікального'' випадку.

Светуля Лакшмі: ''Хіх!!!, фі!!, ну як так можна?! От за кого вони мене мають?! І таке постійнісінько! Хах! Іноді мені здається, що перевелися справжні мужчинчики. Всюди однісінькі збоченці. Це анріал капець!!!''

Ростислав Величний: ''Я б убив би кожного, хто б посмів образити таку красуню, як ти.''

Светуля Лакшмі: ''Ой, який ти жорстокий хлопчик. Навіщо зразу вбивати? Краще негативчик тримати подалі. Негативчик - токсичний. Це зовсім не гуд.''

Наприкінці слідував ''паркан'' з різноманітних смайликів, ймовірно, обраних навмання.

Антонові завжди було складно зрозуміти людей, не спостерігаючи за ними наживо. Останнє повідомлення дівчини остаточно збило його з пантелику. Довелося вдатися до стандартної та перевіреної схеми.

Ростислав Величний: ''Ти неперевершена, тому заслуговуєш, щоб тобі дарували цілі світи. Я позитивно вражений, що ти так само, як і я, прагнеш досконалості. Я теж думаю, що треба працювати над собою. Несказанно довгий час я шукав ідеальну дівчину і ось нарешті знайшов тебе.''

Светуля Лакшмі: ''Пасібки (смайлик, що шкіриться на всі зуби).''

Антон зло рипнув зубами, бо вона навіть не спромоглася написати йому жодного компліменту у відповідь. Мало того, вподобала лише одне його фото з тисячі ста сорока восьми.

Ростислав Величний: ''Я нікому ніколи цього не розповідав, проте вважаю, що тільки ти зможеш зрозуміти мене. Я працюю над дуже складною епічною серією книг…''

Кілька попередніх письменниць, яким він детально повідав про свої творчі плани, з незрозумілої причини припинили відповідати на його повідомлення. А деякі мали нахабство навіть заблокувати віртуоза пера, який щедро обдаровував їх справжнім літературним мистецтвом! Антон аж ніяк не міг знову зазнати поразки! Цього разу, описуючи глибинні сенси свого творіння, він мусив вкластися в одну сторінку. Щоб не відлякати авторку, чий мозок не спроможний втримати в пам’яті нічого складнішого за двохвилинне відео про косметику.

Відповіла вона через дві хвилини, що породило невтішні підозри: Світлана не прочитала його розлогі, змістовні та високохудожні роздуми про власну творчість. Але так і бути, він дасть цій одноклітинній кралі ще один шанс.

Светуля Лакшмі: ''Ой, прикольненько! Я теж зараз працюю над однією книжечкою. Мені дуже треба твоя допомога!!!!''

Ростислав Величний: ''Ти пишеш чудові книги, але слр - не мій жанр.''

Чужі опуси йому подобалися, доти, доки він їх не читав і не бачив їхню популярність на Книгорзі. Сама лишень перспектива знову зануритися в калабаню літературного примітивізму наводила жах.

Светуля Лакшмі: ''Ой, ну чого ти?!!??!! (кілька помірно веселих смайликів) Я тільки хочу дещо перевірити. Щоб моя книжечка вийшла правдива!!!!''

— Антоне, з ким ти там весь час переписуєшся? — голос дружини відволік у найбільш недоречний момент, коли Світлана надіслала вельми цікаву пропозицію.

Юля за останні кілька місяців нарешті згадала, що у квартирі треба витирати пил, і недбало совгала ганчіркою по книжкових полицях у священній обителі письменника.

— Не переписуюсь, а листуюся! — гримнув він, не відриваючи погляду від монітора. — Розмовлять нормально навчись. Селючка безграмотна!

— Чого ти чіпляєшся до кожного слова? Я просто спитала, чим ти там такий зайнятий.

— Я спілкуюсь з видавцем, — чоловік поволі повернувся до неї. Взяв ''Домострой'' і повертів у руках, промовисто демонструючи намір шпурнути книгу у дружину. — Якби ти весь час не відволікала мене, я б вже видав трилогію. Ану геть звідси!

Задоволений, що дружина ображено почовгала на кухню, він прочитав нове повідомлення.

Светуля Лакшмі: ''Чи готовий ти стати джерелом натхненнячка для мого романчику?''

***

Світлана виділялася з натовпу блискучою сукнею, химерною високою зачіскою і неприродно величезними грудьми, що здаля виглядали, мов дві зайві голови. Поруч дріботіла на високих підборах Ліля, наче худорлявіший і молодший клон Світлани з довшим волоссям і в коротшій сукні.

— Привітулі, — Світлана поцілувала Антона в щоку. — Це Лілюська, моя подружаня. Про яку я тобі розповідала. Ну, я коротше подумала... Втрьох буде веселіше. Ось...

Ліля наблизилась до нього впритул і вигнула спину, демонструючи відверте декольте:

— Привітулечки, любчику. Кстаті, я тоже писательниця.

Вона вчепилася в нього мертвою хваткою. Роздираючи манікюром спину, дівчина незграбно, але завзято присмокталася, мов п'явка, до вуст Антона.

Письменник очманіло вирячив очі від настільки палкого привітання, але не відштовхнув дівчину.

— Я дуже щасливий бачити вас обох наживо, — усміхнувся Антон, коли молодша авторка відпустила його.

Ліля ж помітно похнюпилася, бо він дивився переважно на Світлану. Юна авторка напросилася на це побачення перш за все для того, щоб навчитися у своєї наставниці мистецтву зваблення. ''Урок первий: мені просто нада поставить імплантики більші, чим у Свєтки! Оно як він, ізвращенєц, вилупився на її огроменні цицяндри!"

Тим часом вони сіли в таксі й вирушили додому до Світлани. Антон роздивлявся дівчат, передчуваючи чудовий вечір. Ліля мала замалі груди й незграбно ковиляла на височенних підборах. Однак йому подобалося її довге накручене волосся пшеничного кольору, природна краса обличчя і жвавий темперамент. Від Світлани його відвертали губи – такі гігантські, наче їхня власниця нещодавно цілувалася з роєм шершнів. До того ж вона розмовляла, наче робот, а її обережна, натягнута усмішка нагадувала вишкір почвари з фільму жахів. Натомість її фігура здавалася йому досконалою. Особливо величезні цицьки – наче в героїні з його улюбленої комп'ютерної гри, яка могла ними легко задушити навіть найбільше чудовисько.

Зовнішність обох авторок його майже влаштовувала, тому він доволі щиро осипав їх компліментами. Антонові спало на думку, що якби голову Лілі пришити до тулуба Світлани, то вийшла б ідеальна жінка. Ще обом цим макітрам добряче бракувало розуму, але письменник вважав, що інтелект взагалі не є сильною стороною усього жіночого поріддя.

Доки за вікном таксі проносився яскравими вогнями вечірній Київ, Світлана фарбувала неозорі простори своїх вуст і розповідала про нове літературне творіння:

— Вчора мені цей... Прийшла в голівоньку одна класнюча ідейка. Ось... Коротше. Такого ще ніхто ніколи не писав.

Подумки Антон додав до списку вад Світлани ще одну: вона весь час вживала зменшувальні суфікси, але ні в її сталевому голосі, ні на обличчі не відображалося відповідних емоцій.

— Я другий день пишу романчик про Верховного Боса дияволів. Коротше, він випадково опинився в нашому світі. Тут він став розбещеним главою мафії. Ой, він ще той звабливий поганець, — вона мрійливо закотила очі. — Він вбиває конкурентів і ґвалтує без розбору дівок. Так ось. А про що це я?.. А, значить, недавно сталася така неприємність. Один хейтер написав, що мої книжечки неправдоподібні. Він цілий булінг розгорнув. Прикиньте. Написав, ніби я не маю жодного уявлення, про що пишу. Хейтери вони цей… допомагають рекламці. Допомагають прогресику. І в негативчику завжди є позитивчик. Ось... Коротше... Я подумала, цей... Відтворити одну сценку з моєї книжечки. Там Люцифер, це верховний бос дияволів. Так ось... Він одночасно ґвалтує Елеонорель і Марію. Коротше, сьогодні ми відчуємо наживо любовний вейп мого романчику.

— Ой, супер! — вигукнула Ліля і плеснула в долоні. Але спостерігши безживну манеру мовлення Світлани, враз набула серйозного вигляду і продовжила говорити повільно, з великими паузами. — Ми... типу, побуваємо... внутрі книжечки... Крутяк... як... офігенненько.

— Я надто добрий і душевний для ролі злого персонажа, — зауважив Антон. — Але заради вас, мої крихітки, я готовий на все.

— Не хвилюйся, — заспокоїла його Світлана. — Люцифер потім закохається в Елеонорель. А тоді коханнячко його перевиховає. А Марія... Зістариться старою і страшнючою. На неї, коротше, вплине закляття пекельного бумеранга.

— От я вам так скажу, — поважно заявив чоловік, аби скерувати на себе увагу обох дівчат. — Закляття у фентезійних романах, це вам неабищо. Тут потрібен особливий псевдонауковий підхід, вивчення міфології і філософії магії...