Вершниці апокаліпсису для конспіратора

Вулиця зустріла Агрипину жвавим співом пташок і яскравою зеленню. Після сірого присмерку тюремних стін, вчителька на мить заплющила очі від яскравого сонця. Втомившись від моральних дилем та несправедливості, вона глибоко вдихнула свіже повітря й занурилася поглядом у розмаїття весняних кольорів.

Агрипина поспішала до місцевого вокзалу.

"Я на крилах кохання лечу назустріч своїй долі! А батько у в'язниці! Хіба ж так можна?" — дошкуляли їй докори сумління.

Вона стріпнула волоссям, немов витрушуючи з макітри похмурі думки. Миттю викорінила паростки смутку, мов бур'ян на городі. Сьогодні на неї чекала доленосна зустріч з Омаром – майбутнім нареченим з Єгипту. Ніщо не могло затьмарити сяйво цього щасливого дня!

Вже три тижні поспіль Омар осипав її компліментами в листуванні в соцмережах та обіцяв заради неї вивчити українську мову. Агрипина мужньо терпіла його до сказу безграмотну російську. Молодий, вродливий і мускулистий він писав, що вона ''прєкрасная, словна марько в лучах заката после стакана водачкі'', а головне – в усьому її підтримував і розумів, як ніхто в цілому світі.

Саме на перше побачення з ним вчителька і вдягла до непристойності відверте спіднє. Звісно, вона б ніколи не віддалася чоловікові до шлюбу, але гарна білизна надавала їй впевненості у своїй привабливості. Зрештою, її ганьба була б анітрохи не меншою, якби учні узріли під спідницею аскетичні панталони часів кінця дев’ятнадцятого сторіччя. (Ті, що зі зшитими разом штанинами, звісно!) Чи все ж, більш скромне спіднє, що волею жорстокого випадку трапилося на очі неповнолітнім, але вже неприпустимо хтивим чоловікам, таки б виправило ситуацію? Не знайшовши відповіді на це болісне запитання, вчителька скрушно зітхнула та спробувала забути про свою зневажену честь.

Тим часом прибув потяг з Києва, яким мав приїхати Омар. Натовп витікав з вагонів і розчинявся серед вулиць невеликого міста. Агрипина відчайдушно силкувалася розгледіти свого засмаглого красеня серед галасливої юрби.

Чорнявий високий молодик зі спини скидався на Омара. Агрипина, мов левиця, прокралася крізь натовп. Ось уже вона збиралася вполювати свого заморського лицаря. Аж раптом на шиї чоловіка повисла краля в непристойно короткій сукні.

Агрипина зітхнула й розчаровано опустилася на лавицю. Перевірила вхідні повідомлення в соцмережах. Від прочитаного її серце тенькнуло підстреленою птахою.

Омар написав, що примудрився стати жертвою пограбування на Київському вокзалі. Дивом грабіжники не знайшли мобільний у кишені. Благав переказати йому хоча б три тисячі доларів на картку, бо не може зняти гроші в Україні з єгипетського банківського рахунку. Єгиптянин божився, що все поверне до копійки й цента, щойно йому пощастить дістатися до Каїру. Насамкінець він зазначив, що Агрипина – його єдина остання надія, бо тут, в чужій країні йому зовсім немає до кого звернутися по допомогу.

Від картини, що вмить намалювала уява, у жінки виступили сльози. Ось заморський красень лежить побитий на вокзалі, на запльованому асфальті, під крижаними струменями зливи. Бідолаха самотиною скніє в чужій країні, мову якої так і не вивчив. Байдужі перехожі проходять повз, наступаючи на змерзле понівечене тіло любові всього її життя. Ніхто, зовсім ніхто не простягне руку допомоги постраждалому іноземцю. Лише підступні вокзальні безхатьки спокусять завітати в гості до зеленого змія. Зрештою, через кілька років колись успішного й молодого Омара спіткає гірка доля волоцюги, що змушений опуститися на самісіньке дно соціуму і підбирати сміття. Він більше ніколи не повернеться додому в Єгипет, куди обіцяв її забрати з собою, а головне – не напише їй. Їхнє кохання буде назавжди втрачене. Життя часто було несправедливо жорстоким до Агрипини. Вона, як ніхто, знала, наскільки жахливо бути покинутою напризволяще та зовсім нікому непотрібною в світі бездушних, байдужих до чужого горя людей.

Агрипина написала йому безліч повідомлень. Розпитувала про те, що сталося. Пропонувала поїхати до Києва і забрати його до себе додому.

Омар спершу пів години мордував її мовчанням. Згодом відповів, що в нього тяжко хвора шестирічна сестра в Каїрі, тому він не може тут залишитися і йому терміново потрібні гроші на квиток додому.

Жінка розпачливо шморгнула носом та узялася обдзвонювати родичів і знайомих, щоб позичити гроші. Результат був ще більш невтішним, ніж оцінки її учнів за останню контрольну. З'ясувалося, що серця усіх, з ким вона ще спілкувалася, поглинув гріх жадоби.

Здавалося, наче вона власноруч винесла смертний вирок Омару, їхнім майбутнім дітям та стосункам, яким так і не судилося вийти за межі віртуальної площини. Зрештою Агрипина висловила йому найщиріші співчуття, після чого відписала: "У цьому жорстокому світі я сама – ягня серед вовків! Вибач! У мене немає грошей! Натомість я можу запропонувати тобі свою щиру підтримку та любов!!! Я вірю, що як справжній чоловік, ти здолаєш усі труднощі заради нашого кохання, яке поборе всі негаразди!!!"

Насправді Агрипина б ніколи б не залишила його в біді, але вона сама опинилася у ще більшій скруті! Якби ж він тільки знав!..

Бідолаха несподівано так засмутився, що обізвав її жадібною і безсердечною стервою. А ще мить тому він здавався їй таким галантним і вихованим джентльменом!

Жінка насупилася й зопалу заблокувала цього неотесаного хамлюгу.

За тисячі кілометрів звідти, на загидженій вулиці Мурманська Омар в мережі, а по паспорту Забухалов Фьодор Магометович вилаявся споконвічним слов’янським матом. Без жодного іноземного акценту прокляв той день, коли у їхньому районі провели інтернет – бісове породження недружньої Америки. Ще одна, здавалось би, блискуча афера провалилася, наче сусід у вигрібну яму з лайном під старою охлялою двоповерхівкою.

Тим часом вчительці нічого не лишалося, окрім як понуро поплентатися додому. Пригадалося, як її матір обрізала крила курям, аби ті не вилітали за межі подвір'я. Так само лиха доля нещадно відтяла Агрипині її крила кохання.

Все ж вона шкодувала, що взяла гріх на душу: мимоволі занапастила такого чоловіка! Може не варто було гарячкувати й блокувати його?..

Мов знак з небес, неподалік виблискував золотими куполами храм Пресвятої Богородиці.

"Треба помолитися за коханого. Тоді Бог обов'язково йому допоможе!"

Агрипина мимоволі пригадала, як до неї три роки тому приїздила двоюрідна сестра.

— Як ти можеш ходити до церкви московського патріархату? — скривилася Маринка за столом, накритим на Великдень.

Вчителька аж вдавилася паскою від обурення:

— Побійся Бога! Гріх таке казати! Бог єдиний для всіх! Це єдина Істинна Церква! В цю церкву ходили наші предки! Ворожнеча через релігію – це від лукавого!

Аби уникнути ворожнечі через релігію, Агрипина зовсім припинила спілкуватися з Маринкою. Звісно перед цим не забула як слід пояснити непутящій родичці, наскільки та помиляється.

У церкві для надійності Агрипина придбала найдорожчу свічку. Довго просила в Бога перетворити вихованців колонії на інтелігентних і порядних людей. З таким же завзяттям благала Всевишнього безплатно випустити батька з буцегарні, врятувати Омара та дати єгиптянину сили здолати всі перепони на шляху до їхнього кохання. Зрештою жінка припинила картати себе за неспроможність допомогти йому. На все воля Божа і труднощі загартовують душу людини.

З певністю, що всемогутній Бог сам усе владнає, Агрипина пішла з церкви.

***

Дорогою додому Агрипина не зчулася, як почала вигадувати новий любовний роман.

— Вінсент, — вона епічно змахнула рукою. — Імпозантний мільярдер. І за сумісництвом самотній кровожерливий вампір. Його розбите серце після зради дружини безнадійно зачерствіло. Чи зуміє він покохати знову?..

— Ізабелла... — Агрипина плавним гордовитим жестом відкинула волосся за спину. — Отже, вона – молода сільська вчителька. Вона не знає, чи відчуває щось взагалі…

Кілька хвилин авторка стояла і витріщалася невидющим поглядом на стовбур старого клена. З виразом вселенської туги продовжила:

— Молодший брат Ізабелли випадково зв'язався з беззаконниками. Зовсім випадково та несправедливо він опинився у в'язниці! Бідолашна Ізабелла змушена продати себе моторошному пихатому вурдалаку. Лише так можливо врятувати братика!

Стишила голос і моторошно вирячила щедро нафарбовані очі:

— Несподіваний поворот долі змусив наречених зненавидіти одне одного! Чи вдасться їм очистити свої серця від зла та народити обраного спадкоємця, який врятує Королівство?

— Тату, а з ким розмовляє ця жінка? — дитячий голос повернув Агрипину в сіру й безлику дійсність.

— Не підходь до неї! — застеріг батько маленьку дівчинку. — Ходімо додому.

Агрипина враз допетрала, що продекламувала ідею свого твору вголос. Швидко застукотіла підборами якнайдалі від місця ганьби.

''Людям не зрозуміти цінність та унікальність моєї творчості. Невігласи! Зараз взагалі майже ніхто не читає!"

Та вже за мить авторка рвучко загальмувала й узялася друкувати в телефоні чернетку щойно вигаданої анотації, щоб нічого не забути. Можливо, десь краєм ока вона вже зустрічала подібний сюжет. Швидко відігнала цю неприємну думку, стріпнувши волоссям. Зрештою, неможливо створити нічого абсолютно нового!

Вдома Агрипина зайшла на україномовний літературний портал Buch@orc/in.ua.(1) Серед бурхливого пекла дійсності, цей сайт став для неї єдиним затишним прихистком, бастіоном стабільності, джерелом життєво необхідної підтримки читачів та авторів-однодумців.

Верхній фон сайту нагадував бентежний відтінок блювотиння після споживання буряка з майонезом. У горішньому лівому кутку розташувалася емблема сайту: книга в червоному серці, а поруч – назва: ''Книгорг''.

При відкритті будь-якої сторінки на порталі виплигувала на весь екран реклама книг, знижок і промокодів. Та найбільше Агрипину роздратувало вікно з пропозицією підписатися на якусь рандомну авторку. Вся абсурдність полягала в тому, що зовсім не обов'язково навіть знати, про що твори тієї жертви провального маркетингу, аби поповнити ряди її ''мертвих'' підписників. Агрипина нещодавно виграла таку саму рекламу, коли створила найбільше дописів про Книгорг у соцмережах! Тепер же її наздогнало прикре усвідомлення: певна кількість фоловерів не читає її твори!

Та остаточно вибило землю з-під ніг сповіщення від адміністрації сайту:

"Вам заборонэно публикуваті блоги на протязі місяця. Правила забороняти публікацию в блохах контента порногравічного характера."

Це був занадто підступний удар у спину, присмачений просто таки вбивчою безграмотністю! Вони наче зумисне збиткувалися з авторки та демонстрували свою зневагу!

Агрипина зопалу підскочила. Стала нервово намотувати кола кімнатою. Забила палець ноги об порожню каструлю, що несподівано виникла на шляху. Від болю й образи вдалася до нечуваного сквернослів'я.

«Та як ці безсовісні та безграмотні невігласи взагалі посміли звинуватити мене в подібному?! Фраєра кончєні! — подумки обурювалась забанена письменниця. — Я ж у своїй творчості ніколи не скочувалася до різних непристойностей! Кожна моя книга – оплот моральних цінностей! І оце така вдячність за мої старання?!»

Звівши на неї цей обурливий наклеп, вони сплюндрували найцінніше й несправедливо відібрали найкращу та найважливішу частину її життя.

Обсценні гидомирні вирази так і зринали в її думках, збурених некерованим гнівом.

Люта, наче їхній півень Вася, вона гучно застукотіла по клавіатурі, запитуючи в модераторів про причини сього кричущого неподобства.

Звісно, Агрипина все ж завантажила новий розділ свого роману. Потім ображено закрила літературний портал. Зопалу заходилася прибирати в курнику, вдихаючи на повні груди неповторний аромат посліду.

Раптом її осяяв здогад: нещодавно вона домовилась про взаємну рекламу з популярною авторкою, такою собі Светулею Лакшмі й, не читаючи, розмістила її уривок у себе в блозі.

Але ж злощасний пост гордо вивищувався над дописами конкурентів уже понад дві доби і досі жодних проблем з ним не виникало!

Жінка, мов обпечена, вискочила з курника. Мерщій рвонула перевіряти своє припущення. Відро курячого посліду перекинулося, вивергнувши смердючий вміст грітися на теплому весняному сонечку. Кури радісно розбіглися квітником.

Вона відкрила злощасний уривок у приватних повідомленнях і очманіла.

Вже від самого лише оксюморону(2) в назві волосся стало дибки: "Мій Божественний Сатаніст''.

"Анотація

Я ніколи не думала, що розставання з хлопцем обернеться ТАКОЮ катастрофкою. Стояло вперше в житті напитись з подружанями в клубешнику... І тут БАЦ!!! Мене намагаються принести в жертву Дияволу 5 пекельно гаряченьких сатаністів. Та хто сказав, що силам зла не присучне коханнячко!?!??!

#не_винна_героїня #сильна_героїня #чччжччч(3) #відверто #гаряче #емоційно #від_невдачниці_до_королеви"

У самому одіозному уривку шестеро пекельно вродливих мускулистих бузувірів протягом двох сторінок приносили бідолашну дівчину в жертву богу розпусти. У процесі лаялися так, що навіть вчительчині підопічні відчули б себе нікчемними невігласами у царині лихослів'я.

— Господи помилуй! Яке дике святотатство! — Агрипина аж перехрестилась, проклинаючи той день, коли поспіхом опублікувала цю непристойність у своєму блозі.

Настав час належним чином поцікавитися творчістю колег.

Сторінка Светулі Лакшмі рясніла подібними еротичними романами. На кожній з обкладинок красувалися оголені чоловіки-бодібілдери, більшість з яких ось-ось мала загубити штани або спіднє. ''Содом і Гоморра!'' Та найстрашніше, що розпусна писанина запеклої конкурентки мала більше вподобайок і прочитань, ніж високоморальні твори Агрипини!

З острахом відкрила книгу з промовистою назвою ''Вилупок''. У цьому ''шедеврі самвидаву'' неповнолітній мажор побився об заклад з друзями, що затягне в ліжко молоду вродливу вчительку. До ліжка в першій частині справа не дійшла. Учень зґвалтував бідолашну просто на столі в порожньому класі. Натуралізм сороміцьких описів водночас вражав і бентежив.

В уяві письменниці постала осоружна пика Погорілого. Образ нахабного учня щільно переплівся з невигадливим сюжетом відвертої сцени. Самотність Агрипини інколи давалася в знаки найнесподіванішим чином. Ось і зараз жінка мимоволі уявила себе в ролі головної героїні жорстокої сцени й вжахнулася. Здавалося, розпуста так і сочилася зі сторінок аморального опусу й простягала слизькі мацаки до непорочної душі Агрипини.

Її щоки налилися багрянцем. Жінка відігнала від себе абсолютно огидні й неприпустимі думки, що роїлися, наче мухи над гноєм. Пильніше придивилася до світлини зловорожої авторки порнороманів. Рожева сукня ледве трималася на грудях, що здавалися вдвічі більшими за біляву губату довбешку, яка не повністю влізла в кружальце аватарки.

"І на оцю хтиву безмозку курку підписалося понад чотири тисячі аморальних невігласів! Вполовину більше, ніж у мене! Та вона ж справжня розпусна дівка! — обурювалася вчителька. — Як адміни взагалі дозволили повії публікувати свої твори?! Я повинна виправити цю кричущу несправедливість! Хто ж, якщо не я, стане на шлях боротьби з гріховною графоманщиною?!"

Спершу вчителька поскаржилась адміністрації сайту на наявність порнографії у творах новоспеченої заклятої подруги. Порнографія знайшлася й на аватарці та обкладинках так званих книг розпусниці. Потім Агрипина не побоялася посягнути на святе: додала скаргу на безграмотність сповіщень самої адміністрації. Заспокоїлась лише коли створила ще один обліковий запис і з нього написала під книгою підступної Світлани гнівний коментар:

Марина: "Це огидна й абсолютно неприпустима псевдолітературна безграмотна писанина! Вибачте! Ваші твори деструктивно впливають на несформовану психіку підлітків, які, на жаль, теж це читають. У вас совість взагалі є?! Ви заробляєте брудні гроші на понівечених долях наших дітей!!! Тільки людина з обмеженим кругозором здатна вживати у своєму творі матюки та весь цей жахливий бруд з пропагандою насильства і розпусти! Нормальним людям має бути дуже гидко й соромно від подібної несусвітньої вульгарщини! Зло, яке ви несете у світ, обов'язково повернеться до вас встократ! Наполегливо раджу вам відвідати Церкву Господню! Покайтеся, доки не пізно!"

Через п'ять хвилин надійшла відповідь:

Светуля Лакшмі: ''Моя творчість не для пуританських релігійних фанатиків!!!! У ВАС, мабуть, якісь проблемки в інтимному житті. Лол! Які можуть бути проблемки з тим, чого немає?!?! ХАХ! Тому я ВАМ раджу для різноманіття! Запхайте свої повчання в свою жирну обвислу сраконьку!!! Увесь негативчик видалятиму!!! Досвідулі!!!!''

Агрипина нецензурно вилаялась. Їй довелося прочитати кілька молитов, щоб заспокоїтись і не марнувати час на беззмістовну суперечку з пропащою графоманкою.

Зазирати до інших авторок любовних романів не ризикнула. Краще не розчаровуватися в решті товаришок по перу.

З чистим сумлінням вимушено мовчазна авторка попросила опублікувати свої рекламні дописи віртуальну подругу – Карину з псевдонімом Karinixa Sacrum. Агрипині так хотілося сказати якнайбільше своїм читачам, що допис загрожував перетворитися на нову книгу. Неабияк зігрівала думка, що її твори потрібні хоч комусь у цьому безмежно байдужому всесвіті.

''Запрошення від Лавінії Камю

Автор: Karinixa Sacrum

Моя чудова подруга, талановита письменниця Лавінія Камю тимчасово не може писати блоги. Ось що вона попросила передати:

Вітаю, мої любі, мої найкращі натхненнички!!! Безтямно кайфую, що ще одна моя новинка "Депутат на перевихованні" нестиме промінчики добра! На вас чекає лампова історія шаленого кохання! Двоє чистих сердець возз’єднаються в шаленому любовному екстазі та віднайдуть своє істинне щастя! Хепіенд гарантую!!!

Окрім того, це не просто пристрасна, світла, добра та зворушлива любовна історія! Саме так!!! Як і обіцяла, сьогодні вранці, я продовжую публікувати цикл книг з глибоким соціально-актуальним сенсом!!! Моя новинка про бич сучасного суспільства – корупцію. А корупцію переможе що? Правильно! Лише чисте і щире кохання!!!

"Депутат на перевихованні"

Анотація

Агата, молода журналістка з головою занурена у роботу. Вона абсолютно забуває, що їй насправді хочеться простого жіночого щастя. Вона випадково знаходить компромат на депутата Аркадія Фролова. Внаслідок цього вона, невинна вродлива дівчина, стає норовливою утриманкою цього жорстокого, владного, аморального і нестерпного корупціонера! Невже їхнє протистояння переросте у щось значно глибше?! Він стане її прокляттям і її спасінням! Чи зуміє вона розгледіти його вразливу душу та врятувати від нещадної темряви? Чи вдасться їй перетворити його на гідного члена суспільства та достойного громадянина країни?

Перша частина вже ось ТУТ. Мерщій заходьте та читайте! Вам неодмінно сподобається!

Також запрошую до прочитання моїх не менш глибоких і чуттєвих історій:

"Цнотлива Інкубаторка для Короля вурдалаків"

Анотація

Марія – проста добра і незаймана дівчина, яка йшла на екзамен. Зненацька вона провалилася в баюру на давно неремонтованій автотрасі. Несподівано вона отямилася в Малиновому Вимірі на відборі наречених для суворого короля Альбертікуса. Він наводить жах на своїх підданих і навіть на правителів сусідніх королівств! Зовсім несподівано з'ясовується, що згідно з пророцтвом вона – обрана. Її завдання врятувати світ, про який вона навіть нічого не знає. Звичайна студентка педагогічного вже точно аж ніяк не сподівалася, що розтопить холодне серце владного та жорстокого монарха! Та Марія теж не пальцем роблена! Вона ще покаже нещадному диктатору, де раки зимують! Чи вдасться йому завоювати серце норовливої та неприступної красуні? Чи зможе вона випалити полум'ям своєї любові та викорчувати з коренем паростки тиранії з його темної душі?..

"Тендітна квіточка в полоні монстра"

Анотація

Остап володіє успішним бізнесом, але має вроджену ваду – фіолетову шкіру. Жінки вважають його чудовиськом і в їхніх очах він бачить лише відразу. Відмови і приниження з боку протилежної статі зробили його черствим та озлобленим. Та після знайомства з Катериною його вразлива душа почне вилазити назовні. Звичайно, як і кожен справжній чоловік, він мріє відшукати справжнє кохання. Чи зуміє Катерина – добра, чуйна та незаймана красуня, щиро покохати монстра? Чи зуміє вона скинути з його шиї ярмо гріха?

А ще в мене для вас сюрприз, на який ви так довго чекали! Незабаром я почну публікацію другої книги з серії ''Покохати Чудовисько''. Її назва буде зовсім несподіваною: "Спадкоємець для Чудовиська".

Пам’ятайте, що в моїх творах ви не знайдете усілякого бруду та насильства! Мої персонажі завжди змінюються на краще заради справжніх почуттів! Лише адекватні владні герої та ніжні цнотливі героїні з сильним характером! Моральні цінності в моїх творах понад усе!!!

Я пишу лише про чисті та світлі почуття, щоб мої книги спонукали читачів до духовного та інтелектуального розвитку. Я несу у світ мир, любов і добро.

Усіх шалено люблю та міцно обіймаю!

Ваша невтомна бджілка-трудівниця Лавінія Камю."

Теги вона поставила всюди однакові, адже ті дивовижним чином пасували до найрізноманітніших книг авторки: "#хепіенд #адекватні_герої #вимушений_шлюб #різниця_у_віці #владний герой #цнотлива_героїня #вагітність #сильна_героїня #від_ненависті_до_кохання #істинна_пара #протистояння_характерів #справжнє_кохання".

Завершивши, Агрипина попросила подругу розбити текст на три дописи. Тепер її пости надійно заполонили стрічку блогів. Статус комерційного автора не дозволяє давати найменшу слабину в рекламі!

— Горпино! — голос матері безцеремонно увірвався у творчий простір письменниці. — Ходи сюди! Що за бедлам надворі?

— Зараз, мам, — авторка продовжила вивчати стрічку блогів.

Книгорг сколихнула хвиля обурення. Якийсь автор протестував проти видалення адміністрацією творів про російську агресію. Однодумців він встиг зібрати небагато. Після оновлення сторінки допис зник, наче роса на сонці.

Оскільки Агрипина нещодавно сама стала жертвою свавільної цензури, то певною мірою поділяла почуття забаненого товариша по нещастю. З іншого ж боку, політичні теми видавалися їй надто складними, неоднозначними та сповненими негативу. У боротьбі за владу проявляються найбільш ниці та гріховні людські якості. Тому бовтатися у цій діжці з лайном жінка не мала найменшого бажання. Інша справа – її любовний роман "Депутат на перевихованні''! Там все значно оптимістичніше, ніж у реальному житті: чисті та світлі почуття до головної героїні допомагають корумпованому можновладцю змінитися та очистити авгієві стайні політики.

''От якби українські та російські політики знайшли достойних супутниць життя! — Агрипина мимоволі уявила себе дружиною президента. Вона б тоді його як навчила цінувати мир, добро та любов! Тоді б братні народи зарили сокиру війни й світ би змінився на краще.

''Ті безмозкі дівки зовсім не заслуговують бути дружинами впливових і заможних чоловіків! — авторка відпила води зі склянки на столі, ковтаючи гірку образу. — Не дарма в ''Біблії'' йдеться про те, що гріх пішов від жінки.''

Згадка про безмозких дівок повернула письменницю у профіль Светулі Лакшмі. Невиразний здогад спонукав перевірити її сторінку на російській версії сайту. Тут заклята подруга зареєструвалася значно раніше й успішно торгувала ще більшою кількістю еротичних романів, які продавалися краще, ніж на україномовному Книгорзі. Агрипина зловтішно виснувала, що деякі пропащі люди нічим не гребують, коли справа доходить до грошей.

— Горпино, ти мене чуєш? Ти прополола городину? — мати вже вкотре намагалася докричатися до непутящої доньки. — На греця ти випустила курей?! Вони ж усі мої квіточки обшпєтають! Прибери гармидер надворі!

— Іду, зараз.

Авторка любовних романів з глибоким сенсом попленталася заганяти очманілих від несподіваної свободи птахів. Кури сполохано лопотіли крилами, обурено киркали та втікали від помахів сапки у зовсім протилежний від курника напрямок. Рябий півень старанно обдзьобував листя квітів і задоволеним квоктанням запрошував курей послідувати його прикладу. Решта птаства помалу приєднувалася до нього й завзято допомагала у нищенні квітника.

Агрипина повернулася спиною до хвостатого красеня. Втомлено присіла навпочіпки. Гарячково оновила сторінку Книгоргу. А раптом вже з'явилися перші коментарі та вподобайки від вдячних читачів? Півень залопотів крилами. Боляче дзьобнув її в сідницю. Авторка скрикнула. Ображено потягла нахабу держаком сапки по спині. Птах ображено кавкнув і зник у кущах смородини.

— Ану геть, припечена паскудо! Ще й свій гарем привів сюди! Бісів збоченець! — дорікнувши йому за полігамність, вона потерла рукою своє бойове поранення.

— Усі ви мужики однакові! — мимоволі пригадала Омара, нестерпного учня та непоступливого начальника колонії. — Тільки треба взяти відповідальність за свої вчинки, так одразу в кущі!

Під час шаленої гонитви за неслухняними птахами, авторка зауважила, що ті нагадали їй одвічні труднощі з реального життя. Неприємності, так само, як оці кури, вдиралися у священний простір її творчості, відбирали час, підступно завдавали болю, плюндрували усю красу в її душі та розкидали пір'я. Гаразд, життєві негаразди не розкидали пір'я, але в усьому іншому це порівняння їй дуже сподобалося. Про всяк випадок вона негайно записала його в телефон.

"Чому я не можу заробляти лише письменництвом? — Агрипина зопалу гучно затріснула двері курника, коли більшість його мешканців опинилися всередині. — Мої книги б стали бестселерами. Вони б змінили світ і моє майбутнє. Тоді б я нарешті налагодила особисте життя. Народила б своєму чоловікові діточок, як на небі зірочок..."

Жінка вирушила рвати молодий бур’ян на грядці баклажанів. З щемливою ностальгією пригадала, що ідея з фіолетовою шкірою одного з персонажів осяяла її минулого року, коли вона чистила сині баклажани для закруток.

"Ще жоден письменник сучасності не висвітлював тему расизму так вдало та оригінально!'' — враз пожвавішала авторка.

Увесь час, змарнований на город та прибирання надворі Агрипина ніяк не могла викинути з голови більш успішну російську версію сайту: "З одного боку це ж ким треба бути, щоб публікувати свої твори мовою ворога?! Не можу ж я опускатися до рівня тієї розпусної виверни Свєтки! Але ж мені так потрібні гроші! Не для себе, щоб жити у розкоші, як усілякі там олігархи! Батька необхідно якнайшвидше витягти з в’язниці. Їй-богу! Моє життя, наче карколомний сюжет останніх п'ятдесяти серій мелодрами ''Трі любві Варєньки''. Ех, ще б знайти час, щоб подивитися весь сорок перший сезон. Тільки де ж тут хепіенд?.. Не щастить мені знайти справжнього чоловіка, який би взяв все у свої руки та розібрався з усіма негараздами. Не моя вина, що так несправедливо склалися обставини!''

Вона ще з більшою наснагою узялася висмикувати молодий бур'ян, наче сумніви стосовно публікації своїх книг на російській версії Книгоргу.

«Зате моя високодуховна література складе гідну конкуренцію розпусним нісенітницям, які отруюють розум російськомовних людей, — цим аргументом авторка остаточно заткнула пельку своїй совісті. — У росії є нормальні люди, які не цікавляться політикою і нічого поганого не роблять. Окрім того, чим більше в мене з'явиться читачів, тим краще! Та й взагалі, церква в нас російського патріархату. Батюшка проповідує російською. То чому ж не можна іноді писати мовою Істинної Божої Церкви?»

Вона пригадала кількох відомих письменників минулого, які народилися в Україні, але змогли досягти значних успіхів лише тому, що писали російською. Часи тоді були складні. Вони й тепер непрості, але Агрипина вже була впевнена, що обов'язково впорається і з власним сумлінням, і з рештою проблем.

Аж до четвертої ранку авторка натхненно перекладала свої твори та рекламувала їх на вже не такому й ворожому, як здавалося спочатку, російському сайті.

____________________________________________

1. Buch – "книга" німецькою.

2. Окси́моро́н, оксюморо́н (лат. oxymoron від грец. ὀξύμωρον — «дотепно-безглузде») — літературно-поетичний прийом, що полягає у поєднанні протилежних за змістом, контрастних понять, які разом дають нове уявлення. (з Вікіпедії)

3. #чччжччч – гіперболізований варіант тегу для порнороманів самвидаву та порнофанфіків, де в сцені злягання одночасно беруть участь шестеро чоловіків і одна жінка.