Вершниці апокаліпсису для конспіратора

Наступного дня Ліля привела свою зовнішність у повну бойову готовність: накрутила і розпустила довге волосся, яскраво нафарбувалася й узяла змінне взуття на величезних підборах. Зрештою, не дарма ж її мати вчора увесь вечір вмовляла Софію Степанівну дати непутящій дочці ще один шанс.

Сьогодні Сашко ощасливив Лілю своєю появою з самого ранку.

— Привітусечки! — вона з порогу накинулася на нього з обіймами.

Дівчина зауважила, що від нього пахло цигарковим димом. ''Ну просто справжнісінький поганець з любовних романчиків!" — подумала вона і стисла бідолаху так, наче збиралася повичавлювати з нього усі бебехи. Дівчина вже уявляла їхнє весілля і зовсім не збиралася відпускати заручника свого кохання.

— Геть від мене, — Олександр насилу віддер її від себе. Невдоволено пробурмотів ще щось невиразне і почалапав до приймальні.

Ліля вирішила не здаватися і бадьоро подріботіла слідом. Та щойно її обранець зачув доленосний стукіт підборів, так одразу й зник за дверима кімнати для персоналу. За характерним шурхотом одягу дівчина запідозрила, що неприступний красень там перевдягався.

Підсобку від кімнати, де проводили прийом, відділяла скляна стіна, майже доверху заклеєна плакатами з різними системами органів котів і собак. Проте високо вгорі лишалося скло, крізь яке можна було легко побачити, що діється в кімнаті для персоналу.

Ліля підсунула до стіни стілець і обережно вилізла на нього, готуючись скуштувати заборонений плід вуаєризму. Спершу вона аж пискнула від захвату. Та придивившись пильніше до чоловіка, який, позіхаючи, натягував форму, зауважила подумки: "Ні одного кубика пресу! Йому нада підкачатись. Та й заробляє простий ветеринар мало. Нічо, це ми виправим. Ради настоящого коханнячка я готова зароблять своєю творчістю. Так! Це точно настоящє коханнячко!"

Кроки в коридорі застали юну підглядницю зненацька. Дівчина шпарко зіскочила зі стільця. Втративши рівновагу, зловилась за стіл. Рукою знесла з нього пробірки. Стілець лунко гепнувся неподалік.

— Та що ж це таке?! — у розпачі вигукнула Софія Степанівна. — Вже з самого ранку вирішила розгромити клініку?! Що ти тут взагалі робила?

— Ну я... — дівчина гарячково заозиралася, вигадуючи виправдання. — Хотіла... е-е витерти пиль наверху.

Сувора лікарка поглядом голодного яструба просканувала місцевість і зауважила:

— Чим витерти?

— Ну... Я не подумала... Я стала подивиться, чи там є пиль, — викрутилася дівчина.

— Що тут за гуркіт? — Олександр вийшов з підсобки. В руках він тримав пляшку енергетичного напою. — Треба обережніше, — байдуже зауважив він, витяг смартфон і поринув у віртуальний світ. Ліля мимоволі пригадала свого батька, який також мало цікавився подіями навколо.

Доки Софія Степанівна прибирала ранковий погром, його винуватиця обмірковувала план завоювання Сашка: "Сначала він должен понять, що я його сутьба. Я закохаю його в себе. А потом... Потом спецально буду морозиться. Пускай він довго-довго побігає за мною. Пускай знає, що я неприступна! Настоящі мужчинчики таке люблять. А тоді... Тоді я ощасливлю його тим, що переїду до нього жити. Потом, я напишу книгу про наше неймовірне коханнячко. О так! Це буде унікальненький бестселер на реальних подійках! Продам її. Ми купимо офігіть який розкішний палац, шикарну тачечку. І назло всім зіграємо таку отпадну свадбищу, що ух! Тупі уродливі однокласниці вимруть від зависті!"

Ліля замріяно закружляла просторим коридором. Чорно-білий французький бульдог і його господар, що сиділи на дивані для відвідувачів, здивовано вирячились на неї. Особливо не відривав погляду пес. Здавалося, його булькаті очі ось-ось випадуть з орбіт від подиву.

Зненацька, дівчина з дзенькотом врізалась у шафу з препаратами. Склом зловісно розповзлася тріщина.

Бульдог зайшовся дзявкотінням. Власник намагався переконати улюбленця стулити пельку, але пес ще завзятіше виражав своє обурення.

Щоб гавкіт пса не заважав думкам про велике кохання, юна авторка вдягла навушники й увімкнула на повну гучність улюблену пісню Бакстера. Відбійним молотком заграв монотонний біт. В пику всім вона насолоджуватиметься життям! Ніхто і ніщо не стане на заваді!

Ліля почала незграбно підтанцьовувати.

"Йоу, с вамі Бакстер!

Мєга гангстер!

На крутой тачкє! Є!

Да у мєня баксов, сука, пачкі! Є!

Єслі ти слушаєш мой реп,

То всьо ніштяк!

А єслі нє слушаєш

Ти тупой мудак!''

Під приспів Ліля жвавіше закружляла, виписуючи руками шалені вихиляси. Уявила себе в дорогій автівці без даху поруч із грізним накачаним кримінальним авторитетом. Вони неслись назустріч безтурботному життю крізь вихор з доларів. Дівчина не помітила, як почала підспівувати вголос:

— Вот так! Да нє так! Да нікак! Ващє нє так! Я крутой чувак! А ти мудак!

Відвідувачі продовжили витріщатися на неї в німому заціпенінні. Сидячі на дивані перед шаленою дівчиною, вони почувалися глядачами гротескної п'єси.

Тим часом двері ветеринарної клініки прочинив літній чоловік з ціпком. Поруч з ним поволі трюхикала стара німецька вівчарка. Господар довго вмовляв пса увійти до осередку собачих страждань, сповненого моторошних запахів. Нарешті німець нехотя переступив поріг. Чоловік знайшов поглядом дівчину у білому халаті й розтулив рота, щоб привітатися.

Зненацька вона тицьнула у нього пальцем. З гримасою скаженої мавпи загорлала:

— Ах ти мудак!

Пес нажахано притис вуха, заскавулів і позадкував.

Чолов'яга зовсім не очікував настільки ''теплого'' прийому. З переляку вперіщив дівчину ціпком по нозі.

— Ай! Больно ж! — потерла Ліля забите місце й матюкнулася собі під носа.

— Ніякої поваги. Що за молодь пішла? — обурено пробурмотів старий та рушив на вулицю разом зі своїм полохливим собакою. — Джері, Джері! Ходи сюди. Ходи сюди, Джері, не бійся.

***

Софія Степанівна нагримала на Лілю за інцидент з літнім чоловіком та вівчаркою і всадовила порушницю порядку в приймальній кімнаті.

— Я нічо не чіпала. Це все він! Тот дід! Він ізбив мене палкой! — вигукнула дівчина на своє виправдання.

— Помовч, — люто тицьнула пальцем в її бік лікарка. — Сиди і не ворушись!

— Так, так, знаю. Нічого не чіпати, — промимрила Ліля і вмостилася на стільці зі своїм смартфоном у руках. Після ранкового ''уроку танців'' туфлі натерли ноги і юна письменниця нарешті порадувала Софію Степанівну тим, що сиділа і нічого не чіпала.

Сьогодні дівчина докладала максимальних зусиль, аби виглядати добре в очах Олександра. Їй майже вдалося не повторити вчорашніх «звитяг» і не вскочити у нову халепу. Ліля захоплено спостерігала, як Олександр вів прийом. Чоловік зачаровував відвідувачів доброзичливою усмішкою, детально і терпляче пояснював власникам тварин якусь химерну тарабарщину й з усією увагою і співчуттям ставився до їхніх проблем з домашніми улюбленцями.

Після того, як двері за деякими з клієнтів зачинялися з іншого боку, Сашко з доброго й уважного перетворювався на владного героя з її любовних романів. Він, не соромлячись, випльовував нецензурні вирази, щоб експресивніше й точніше описати, як його дістали деякі люди. Софія Степанівна більш стримано підтримувала розмову, але теж не належала до когорти філантропів.

Ліля вибалушила на ветеринара яскраво нафарбовані очі та пускала йому бісики. Це не сховалося від Софії, яка прохромила легковажну школярку грізним запитальним поглядом. Дівчина почервоніла, знічено опустила очі та втелющилася у смартфон. Почала писати нову книгу. Там головну героїню врятував від злої відьми відважний цілитель драконів.

"- Ах, Алехандро, любимий Алехандрику! Я теж кохаю тебе всєм своїм чистим і незайманим сердечком. Але нам не буть разом. Хах! Ти простолюдинчик. Слуга роду драконів. Я ж - принцеса Брильянтового царства. Мій батько прикаже казнить тебе, якщо узнаєт про наше заборонене коханнячко.

Я вся така сумна сховалася під віками з довгими ресничками.

-Любима, необикновєнна Ліліан! Я без ума люблю тебе всім сердечком і душенькою! Немає сечі жить без тебе! Ради того, щоб наші тєла сошлися в запрєтному любовному екстазє... Я готов на любі борошна, що приготовила нам зла судьбушка. Даже твій батько не остановить локомотив нашой любві!!!! Давай убєжим! Наше кохання буде горіть вічно!!! Я обіцяю! Кленуся, що ради тебе зроблю все!!! Я розбагатєю, щоб бути на кінець вартим тебе!!! Скажи, що ти хочеш??! Я все зроблю ради тебе!!!

-Ох, даже не знаю... А що я хочу?...?...? А ти будь настояшім мужчинчиком! Перестань виконувать чужі приказики! і сам догадайся!

-Любима Ліліан! Пока не піздно!... Я вирушаю на подвиги за твою честь!!! Моє огромєнне нетерпіння вже жде. Воно списом вічної любові розриває мої лицарські шмотки! Жде, щоб я на конєц оволодів тобою!!! Сдєлав своєй!!!! І доказав тобі всю силу свого коханнячка!!!"

Для юної авторки це було щось абсолютно нове і неприродне: писати любовну історію, де замість владного і жорстокого героя такий нетиповий персонаж, як Алехандро.

Лікарка пішла геть з клініки, владнати якісь справи зі своїми дітьми. Щойно за нею зачинилися двері, як Ліля одразу зітхнула з полегшенням. Наплив відвідувачів згас, і вона наблизилася до столу, за яким сидів Олександр:

— Це так класненько. Ти стоко знаєш і вмієш.

Дівчина накручувала пасмо волосся на палець і дурнувато усміхалася.

Ветеринар мугикнув і продовжив заповнювати карти пацієнтів у комп'ютері.

Ліля розщібнула більшість ґудзиків зверху халата, який і без того мав доволі відвертий виріз.

— А що це? — вона вказала на макет колінних суглобів і нахилилася так, що її груди затулили чоловікові екран комп'ютера. Таким переконливим декольте, як у Світлани, Ліля не могла похвалитися, тож мусила наблизитися впритул до обличчя жертви зваблення.

— Коліно, — насуплено відповів Олександр і від'їхав на кріслі якомога далі від невгамовної школярки. — Не заважай. Он стоять книги. Почитай що-небудь.

Ліля зітхнула. Ображено крутонулася на підборах і повернулася на місце.

До клініки зайшла доволі пристойно вбрана молода жінка з йорком. Авторка аж заскреготіла зубами, коли власниця песика чарівно усміхнулася лікарю величезними губищами та мовила:

— Нам, як завжди. Почистити залози.

Школярка гадки не мала, що то за залози такі й нащо їх чистити. Вона подумки сходила піною від ревнощів, наче скажена тварина.

— Подай, будь ласка, паперову серветку, — попрохав її Олександр.

Ліля рвучко схопила серветку. Миттєво тицьнула її під носа лікарю. Аби він зайвий раз не мав змоги витріщатися на заможну і вродливу власницю йорка, загородила її собою, ставши дуже близько до задньої частини пацієнта.

Простісінько перед нею ветеринар в гумових рукавичках підняв пухнастий хвіст пса. Натиснув там на щось серветкою. Густа сіро-коричнева речовина зросила Лілю смердючим дощем. Гидотна субстанція потрапила на обличчя і халат. Від нестерпного смороду вразливу творчу натуру ледь не знудило. Вона заверещала, почуваючись головною героїнею найстрашнішого фільму жахів.

Оглушивши криком усіх присутніх, Ліля гидливо затрясла кистями. Вигукнула кілька нецензурних фраз, які сповна характеризували її ненависть до професії ветеринара.

— Фу! Фу! Фу! Божечки! Зачєм ти вилив на мене дєрьмо?!

Олександр не надто доброзичливо відрядив потерпілу вмиватись та перевдягатись. До господарки йорка він навпаки запопадливо усміхався і мило теревенив з нею про ''пластівці в секреті''.

Ліля, схлипуючи, вибігла в підсобку. Уявила, як розмащує оті бридкі "пластівці в секреті" по мармизі суперниці та її дизайнерському шматті. Здерла з себе зіпсований халат. Гидливо скривившись, двома пальцями викинула його у смітник.

Уява послужливо підкинула картину, як Сашко запрошує ту жінку разом зі смердючим псом на побачення. Та вже за мить скривджена авторка згадала настанови Світлани про самовдосконалення і позитивне мислення. Опанувала себе і в самому лише спідньому, мов представниця дикого племені, побігла в туалет вмиватися. Для цього мусила оминути підлого зрадника Олександра, що розповідав губатій кралі:

— Треба п'ять днів поставити свічки.

— Ой, ви знаєте, моя мама вже ставила свічки в церкві за здравіє Марвіна, — власниця пса ошелешено покосилася на майже голу Лілю, що саме пробігала повз. — Так от. Він і дальше їздить задом по полу. Пропишіть нам якісь лєкарства.

Уздрівши дівчину у спідньому, Олександр стиснув вуста, округлив очі та скрушно похитав головою. Ліля помітила його погляд і пригальмувала, аби він краще роздивився звабну постать своєї майбутньої нареченої. Та її обранець замість дівочих сідниць цікавився виключно собачою дупою:

— Це лікувальні свічки. Ось так берете свічку. Піднімаєте Марвіну хвіст і акуратно проштовхуєте пальцем її туди, якомога далі.

Пес заскавчав, протестуючи проти негуманної процедури.

Ліля скривилася, відвернулася від гузниці йорка, в яку лікар щось запхав, і вискочила з приймальні.

— Краще ставити свічку після того, як він сходить по великому, — доповнив попередні настанови ветеринар.

У вбиральні дівчина вмилась і остаточно заспокоїлась. Вдягнувшись і привівши себе до ладу, вона вилила на себе стільки парфумів, що навіть запах секрету параанальних залоз видався б трояндовими пахощами у порівнянні з надлишком солодкого аромату, що нещадно виїдав очі.

Йорка Марвіна Ліля запам'ятала на все життя.

''Більше я сюди ні ногою! — вона злісно набивала бюстгальтер ватою, яку цупила з ящика в операційній. На свою біду дівчина не знала, що усі приміщення, крім туалету й підсобки, обладнані відеокамерами.

Тепер сукня звабниці не застібалася та являла на загальний огляд груди в рожевій мереживній білизні з блискітками.

— Сашунчику, допоможи мені, будь ласочка, — вона впритул наблизилася до чоловіка.

Він втомлено зітхнув і відразу про це пошкодував, пустивши скупу чоловічу сльозу від нещадної газової атаки парфумів.

— В мене не получається застібнуть платтячко. Як же я тепер поїду додомки в такому видосику?

— Ходімо, — на обличчі Олександра відобразилася така безнадійна журба та втома, немов йому поставили кілька нічних змін поспіль. Він узяв два затискачі, степлер і рушив до підсобки.

Уздрівши дивні інструменти, Ліля припустила, що він зібрався її катувати. Бурхлива уява авторки малювала до страшного звабні еротичні картини про те, як предмети в його руках можна застосовувати не за призначенням. Юна письменниця аж мрійливо закотила очі, передчуваючи майбутню гостросюжетну пригоду. А потім ця відверта сцена увійде до її нового еротичного роману. І тоді її книга буде заснована на реальних подіях!

Чоловік мав би торкнутися її грудей, щоб утрамбувати їх у замалу сукню. Ліля вже шкодувала, що крізь товстий шар вати нічого не відчує.

Яким же було її розчарування, коли він защебнув затискачі на обох краях сукні, стягнув ними тканину докупи та скріпив степлером під самісіньке горло.

— Дякую, — Ліля ображено підтисла губи. — Я більше не прийду сюда. Ця вся гадість... Капець! Капець! Капець! — дівчина затрусила руками, наче відмахувалася від невидимого дощу з нечистот. — Запиши мій номерочок.

— Це зайве, — на обличчі Олександра промайнула ледь помітна усмішка.

— Але ж ми можем більше нікогда не увідиться... — мовила вона з невтішним смутком.

— Нам немає про що спілкуватись, — з байдужим виразом обличчя відповів ветеринар.

Останні надії дівчини розбилися на криваві бризки об неприступну скелю чоловічої безсердечності.

— Як ти міг?! І це після всього, що мєжду нами було?! — Ліля схопила сумку і побігла геть. Дорогою вона перечепилась і розгатила скло вітрини.

''Тепер вона така ж розбита, як моє сердечко'', — зауважила жертва нещасливого кохання.

Проминувши кілька будинків вона згадала, що залишила свій телефон у приймальній кімнаті на підвіконні.

Ліля нехотя повернулась. Обережно прочинила двері клініки. Ті все одно зрадливо дзенькнули. Навшпиньках подріботіла до заповітного пункту призначення. Її серце несамовито калатало. Тільки б Олександр не вийшов до неї! Вона ж не переживе ще одної зустрічі з ним!

Авторка почула кроки й голоси, що наближалися.

— Ну як тобі ця Ліля? — запитала Софія Степанівна.

— Зовсім шарепнута, — безапеляційно виснував жорстокосердий чоловік.

— А я тобі одразу казала! А ти не вірив. Ще дитина, ще навчиться, — передражнила його вона.

Далі слідував перелік збитків, завданих юною помічницею разом з обсценними виразами на її адресу.

Ліля схопила свій телефон й у сльозах прожогом вибігла з клініки. Владні герої у її книгах величали своїх обраниць найгіршими матюками й нещадно ґвалтували годинами поодинці або ж гуртом. Але в реальності лише кілька зневажливих слів Олександра завдали їй смертельного удару. Це відкриття неабияк приголомшило.

Дівчина замислено висякалася. Чому ж їхнє велике кохання вмить трансформувалося у чисту ненависть?

"Але ж за всіма признаками наше знакомство должно перерости у велике коханнячко. Це просто він черствий придурок! Але ж даже те, що я щас так думаю, вже признак справжнього кохання. Ненависть же має поступитися великій і чистій любові! Чи ні?"

Ліля сіла на лавиці в одному з дворів і продовжила писати нову книгу. Лише творчість зуміла зцілити вщент розтрощений невблаганною дійсністю світогляд.

''І тоді Ліліан поняла, що владний жорстокий дракон Герберт з благородного роду - її настояще, єдинственне коханнячко. Тільки від його владних дотиків по ній скачуть бішені сирітки!!! Він її дєствітельно любить! Ніколи не випустить зі свого замка!!! Даже, єслі вона захоче убєжать, не отпустить!!! Він жити без неї не може!! Ніколи не ігноритиме її!!!! І завжди буде казать, яка вона класна і відпадна!!!!!!!!!!!!!!

Алехандро приповз до волшебної і неприступної Ліліан на колєнях. Він умаляв вибачити зраду. Тогда Герберт став великим страшним драконом і з'їв подлого, гадкого, брехливого предатєля і жалкого нищеброда!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!"

Цим двом абзацам мала передувати традиційна сцена зґвалтування, але дівчина вирішила написати її вдома, бо зараз був зовсім не той настрій. Ліля ніяк не могла викинути з голови нескінченно прикрий факт, що Олександр мав у псячій дупі її світлі почуття! Достоту якийсь збоченець!

***

Вдома вона аж пів години сумувала за втраченим коханням всього свого життя, написавши у соцмережах, що вона у дуже глибокій депресії. Навіть новий альбом Романа Романова не тішив вбиту горем авторку.

Коли ''депресія'' скінчилася, письменниця пірнула з головою у творчість. Більше смайликів у тексті, більше крові, насильства і драми. Більше кохання! І, звісно що, ще більше владних красенів! І тоді її книги продаватимуться навіть краще, ніж у Світлани! А якщо в гості замість музи навідується творча криза, то саме час почитати книги найуспішнішої авторки Книгоргу. Там завжди можна позичити кілька ідей для нових творів.

Аби читачам не було сумно і самотньо, як от їй зараз, Ліля додавала звертання до них майже після кожного абзацу. Так вони захочуть написати більше коментарів, відповідаючи на поставлені запитання і не соромитимуться зізнатися в тому, як їм сильно припала до душі її книжечка.

А щоб не заморочуватись з описами, до нестями творча авторка додала в текст картинки з мережі.

Про грамотність вона теж давно вже подбала. Одного разу якийсь недолугий хейтер мав нахабство тицьнути її обличчям у помилки, наче деспотична вчителька української мови. Тому, щоб усілякі заздрісники не мали до чого причепитися, Ліля встановила собі якусь експериментальну безплатну програму, яка сама перекладала текст на російську або українську мову.

Створюючи нові дописи, юна письменниця пам'ятала головне життєве кредо Світлани: ''Щоб досягти успіху, потрібно випромінювати впевненість і позитивчик. Відчувай себе королевою на цьому святі життя!'' Нові пости виходили в Лілі частіше, ніж нові розділи, бо лише реклама торує шлях до статусу комерційної авторки. З неабиякою насолодою вона перечитувала свої дописи...

''Вампіробосики ОНОВЛЕННЯ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

Йоу-халоу мої кохані ребздюки!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! Я працюю не прикладаючи рук для ВАС мої золотенькі солоденькі НАТХННЕНИЧКИ!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

Ой, я тутоньки впервой задумалася про важливу речовину!! Скільки нада ВАМПІРО-босяків для щастячка нашої красунечки Ліліанни? Чим більше босиків, тим краще!!!!! От так вот!!!! Ахахахоньки!!!!

Як і обісцяла, я тиждень на зад написала РОЗДЯГНУВ 2 нової книжечки 7Й ВАМПІРО БОС (НЕ) ЗАЙВИЙ !!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

До бісових чортиків звабливий босик позвав мене у СВІЙ КАБМІНЕТИК!!!! Хах, і чого б це?!?! Я входжу в нього така вся на високому підборчику. Моє розбещене волоссячко грайливо сяє на оголених плечиках. Моя тендітна фігурка з грудями 7го розміру вся трясеться перед цим хтивим брутальним хижачком!! І тут БАЦ!!! 7 звабливих і скажених ВАМПІРО-босиків оголюють свої клики, біцепси, кубики і все інше ще більш угрожаючих розмірів!!!!!!!!!!!!! Ухх!! О НІ?!!!!!! Вони ВСІ хочуть МЕНЕ!!!!! Хочуть МОЄЇ кровушки!!!!! Божечки-сороконожечки!!!!!! Куда ж СТІКИ??!?!?!!! Але вони ще не доперли, на КОГО гострять свої клики!!!!!!!!! Я сама ще їм Ухх як покажу!!!!!!!!!!

Цілувашечки-обнімашечки всіх ВАС, мої любі пупсички!!!!

Та сама Легендарна Лилечка Подольская!!!! Ваша люба Письменниця без упереджень і всякой фігні!!!!''

Авторка з жахом збагнула, що аж три дні не постила рекламних дописів, тому одразу узялася писати новий.

''Не пропустіть спекотну новиночку!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

Привітульки мої кохані ребздюльки!!!!

На сам перед я ВАМ щас тут розкажу в цій книжечці все про ПЕКАНТНІ МОМЕНТИ між чоловіком та жінкою. Хіх!!

Наша красунечка потрапить у полон до самого злого, самого багатого, самого владного, самого лютого, самого пихатого ПОВЕЛИТЕЛЯ МИРА. Він такий уххх, просто пекельний звірюнчик!!!!!! Цей гаряченький симпатяжка самий головний!! Ліліель не може нікого позвать на помощь!!!!!! Але не бійтеся, мої любі! Все добре закінчиться!!!! Як таке можливо???? Читайте і взнаєте. Попортіть трішечки мозочок догадками Що ж буде дальше.....

МІЙ ОШАЛІЛИЙ ПОВЕЛИТЕЛЬ МИРА

Як і належало кожному порядному владному брутальному ТИРАНЧИКУ, вчора він нещадно ОВОЛОДІВ МНОЮ. Охохохоньки!!! Пустив по моєму тілу міліардики членистоногих. Я цього (не) хотіла!!!!! Пручалася!! А сьогодні замкнув у золотому підземеллі! Ненавиджу???? Як він міг?!?!?!! І все ж таки його мускулистий пеніс чималого розміру досі не виходить з моєї голівоньки. Іхахах, і чому у цього подонка такі гарні оченятка? Такі мужествені м'язища, що Ухх!!

Я УБІЖУ!!!!!! Мухахахах!!!! Він ще побачить, що ЙОГО ДУША БЕЗ МЕНЕ ВИПОРОЖНЮЄТЬСЯ!!!!!!!!!!!!!!!

Цілувашечки-обнімашечки всіх ВАС, мої любі котики!!!!

Та сама Легендарна Лилечка Подольская!!!! Ваша люба Письменниця без упереджень і всякой маячні!!!!''

Ще трохи погортавши стрічку блогів, Ліля помітила, що конкуренти наступали їй на п'яти й активно рекламували свої книги. Вирішила написати наступний рекламний допис.

''РОЗДЯГНУВ 3 МЕЛОДІЇ СЕРЦЯ!!!!!!!!!!! Увахаха!!!!! Ура!!!!!

Привітусечки мої бубочки коханенькі!!!!!

Ця книжечка моя любимка!!!! Сама унікальна історія в мирі літературочки!!! Це дуже жарка, пристрасна, емоційна і почуттєва історія коханнячка. Вона про те, що розбещені знаменитості теж люблять коханнячко!!!! АХахахоньки!!! КОХАННЯЧКО НАСТИГНЕ ВІСІХ!!!!

Чиї поранені рани сцить наша красунечка Лілу? Хто ж її істина пара? Брутальний хижий репер Бакстон, який на досузі порабатує кіллером? Чи ніжний, чутливий Ромео, чиє тяжке дитинство заставляє його вбивати усіх красунечок?

Пишіть ваші версії в коментиках!!!

МЕЛОДІЯ СЕРЦЯ.

Типу, кароч, анотація.

Ааа!!! Мені дурнувато стало від того, що узнала!!!! Два моїх любимих, гаряченьких певця! 1 обмовився безпощадним маньячеллою, другой - кілером. В НИХ НЕМА СЕРДЦЯ!!! ВОНИ РОЗФІГАЧИЛИ МЕНІ ДУШУ!!!!!

Перед одним я роздягнулася, оголивши душу. Мене вразив його концерт до самотніх мурашок!!!! Хіх.

Другий брутально оволодів мною силою, поки в підвалі грав його відпадний почуттєвий хіт. Ухх!!

Не думати про цих звабливих брехунів!!!! Про цих багатих, розбещених, пихатих, лютих кладязів тестостерону!!!! Я не думаю. Не думаю! І знову….. (НЕ) ДУМАЮ!!!

Уааааххаха!!! Ухув!!! Я змогла написатоньки анотацію!!!! Ураа!!!!! Хах!

Цілувашечки-обнімашечки всіх ВАС, мої любі пупсички!!!!

Та сама Легендарна Лилечка Подольская!!!! Ваша люба Письменниця без упереджень і всякой маячні!!!!''

І хоча творчі пориви Лілі були доволі короткочасними, а в процесі вона мала понад десяток творів, юна авторка знову і знову починала писати нові книги.