Інтерв'ю з аркушиками

Діана: Що страшніше: публікувати твори на папері (видання або самвидав) чи в інтернеті?

Роман: Я ще нічого не публікував друком, тому вважаю, що це страшніше. В інтернеті тепер лише азарт. Нові твори, відгуки, поради, зауваження та підтримка — одним словом, зворотній зв'язок. І це затягує. Зараз працюю над тим, щоб видати свою першу збірку поезії й один із гальмівних факторів — це страх помилитися, бо на папері вже нічого не зміниш. Однак, на щастя, навчився вже боротися з цим і планую взятися за доопрацювання збірки.

Діана: Ви самі працюєте над збіркою? Створюєте макет, обкладинку та самі будете звертатися до типографії чи це буде видання через видавництво?

Роман: Самвидав. Допомагають спеціалісти: редактор, ілюстратор і верстальник.

Діана: Напевно, складно зараз знайти гарних спеціалістів, як саме ви їх шукали? Є якісь особливості роботи з ними, про які важливо знати усім авторам, які б також хотіли видатися через самвидав?

Роман: Шукав через знайомих. Направду, гарних спеціалістів важко знайти, проте мій шлях уже проторований, бо подруга нещодавно видала збірку казок і дитячої поезії «Дітям від дітей». Я лише слідую за нею. Той самий редактор, сестра подруги ілюстратор, верстальник працює в парі з редактором. Вони колеги, трудяться над випусками дитячого журналу «Вечірня казка».

Інша подруга ще раніше видала самвидавом власну збірку поезії і поділилася своїм досвідом. Сподіваюсь, колись і мій досвід буде корисний для початківців.

Поки що можу порадити довіряти насамперед собі та не сумніватися, бо не помиляється лише той, хто нічого не робить.

Діана: Чи можете ви розповісти нам про свій процес написання? Чи є у вас якісь унікальні ритуали чи звички, які допомагають вам увійти в творчий потік?

Роман: Буває по-різному: Поезія найкраще пишеться зранку або вночі, а проза вдень.

Надихають події, емоції, враження та думки.

Зауважив цікаву дію води на приплив натхнення. Трохи кумедно, але саме під час приймання душу зароджується багато нових ідей, перші рядки віршів тощо. Після душу я як мінімум годину не можу заснути, бо енергія так і б'є ключем. В когось вода забирає сили, а мені навпаки додає. Інколи використовую цю свою особливість, коли треба щось написати, а воно не пишеться. Скупався — і пішов творчий потік...

Також сновидіння дають мені багато матеріалу для творчості. У мене навіть народжувалися під час сну цілі сюжети, які я одразу ж записував, коли прокидався, бо шкода згубити такий подарунок від всесвіту чи то підсвідомості.

Зараз, на жаль, мало часу на творчість, доводиться писати вночі, що негативно впливає на якість, зокрема прозових творів.

Намагаюся збалансувати працю і творчість.

Коли потік натхнення вже захопить, то втримую його і користуюсь сповна. Дотримуюся думки, що натхнення не потрібно чекати, а треба вчитися самому його знаходити. З цим проблеми як такої немає. З часом значно гірша ситуація...

Діана: Які жанри вам найбільше подобаються, і чи є якісь жанри, які ви хотіли б дослідити в майбутньому?

Роман: Я фанат фентезі, проте хочу навчитися писати детективи. Люблю читати детективні історії, але писати поки що не виходить. Одна з подруг порадила спробувати написати мікс: фантастика +детектив. Так що очікуйте в майбутньому чогось такого від мене.

Діана: Як ви справляєтесь із письменницьким блоком або моментами, коли відчуваєте, що застрягли у своєму написанні?

Роман: У мене часто таке буває, проте зазвичай витягують друзі та колеги по творчому цеху. Вважаю, що у кожного автора має бути як мінімум одна людина, що об'єктивно оцінить твою творчість і зможе підтримати у важкий момент. Не обов'язково, щоб це був майстер у тому виді мистецтва, головне, щоб людина змогла надати об'єктивну щиру оцінку. Фідбеки від читачів також мають схожу дію. На щастя, у мене таких людей достатньо. Відповідаю їм взаємністю. Ми є дзеркалами одне одному — це з книги Джулії Кемерон «Шлях митця».

Ще використовую для мотивації такий психологічний прийом, що має дві сторони медалі: Розповідаю друзям про задумку, що мені хочеться написати, але головне, не розкривати всього сюжету і деталей, бо тоді буде зворотній ефект. Коли ми все викладемо усно, мозок сприймає це як виконану дію і все натхнення щодо тієї задумки вмить випаровується. Треба тоді довго його повертати. Інколи мені це допомагає, але і зворотна дія прибиває до місця.

Діана: Як на вашу творчість реагують близькі люди?

Роман: Позитивно: Батьки та рідні підтримують, друзі діляться порадами для вдосконалення письменницьких навичок, Читачі виходять на зворотній зв'язок, що дуже важливо для автора.

Діана: Яку роль, на вашу думку, відіграє література в суспільстві, і як, на вашу думку, ваша творчість вплине на читачів?

Роман: Я вважаю, що література є вкрай важливою, адже здатна формувати думку читачів. Взяти навіть українських класиків, їхній вклад у розвиток України та її державності просто безцінний. Класична література просякнута українським духом і відроджує генетичний код пращурів. Вона досі відіграє важливу роль в самоідентифікації нації.

Щодо моєї творчості, то можу розділити її на два етапи:

Перший: спочатку була поезія, згодом казки. Легкий стиль написання, де переважає мотивація, життєва філософія, позитив і навіть в якійсь мірі наївність. Це рання творчість.

Другий: експериментальний етап. Намагаюсь випробовувати себе в різних жанрах і стилях — від казок до жахастиків. Подобається досліджувати нові теми. Акцент на прозі, адже в ній можна значно більше закласти та передати. Про поезію не забуваю. Вірші також зазнали трансформацій.

Головна ідея, яку хочу донести до суспільства — це віра в себе, свої можливості та позитивне мислення попри все. Хтось зміг, отже і я зможу.

В поезії здебільшого ділюся власними поглядами на життя, а в прозі розкриваю життя з різних сторін.

Взагалі, творчість є для мене чимось особливим, де зовнішнє та внутрішнє стикаються у своїх суперечностях та схожостях.

Діана: Що найголовніше вам дає письменництво?

Роман: Напевно, розуміння, що рухаюся в правильному керунку. Також самореалізацію, можливість бути почутим і принести людям користь.

Я щасливий, бо знайшов своє призначення. І полягає воно у тому, щоб допомагати людям.

Як психолог я лікую душу; як масажист — тіло; а творчість є для мене потужним ресурсом, що дає сили активно рухатись по обраному маршруту. Мистецтво наповнює мене, щоб втілювати власне призначення, адже література — це один з мостів до сердець та душ інших людей.

Діана: Як саме ви працюєте над сюжетами, з чого починаєте?

Роман: По-різному буває. Якщо це коротеньке оповідання, то спочатку виношую ідею, вимальовую каркас, можливо щось занотовую і коли є час, берусь за написання. Пишу доволі повільно, тому найважче виділити час і взятися за процес. Далі якщо нахлине, то може декілька годин не відпускати.

Найкраще виходять спонтанні твори, та знову ж таки через брак часу писати, коли прийде натхнення, рідко вдається. Тому доводиться самому ловити його за хвіст.

Спробував перед тим як писати, ретельно досліджувати тему, але зауважив, що це мене більше гальмує. Мені краще в процесі написання досліджувати і після вже перевірити на наявність сюжетних дір тощо.

Ідей маю безліч, однак їхня реалізація ще підводить. Маю звичку занотовувати великі сюжети у вигляді синопсису, щоб не згубити. Тоді мозок відпускає задумку і звільняється місце для нових, бо тримати все в голові з кожним новим сюжетом все важче і важче.

Діана: І що, на вашу думку, складніше: бути поетом чи прозаїком? Як плюси та мінуси можете виділити в обох сферах?

Роман: Дуже цікаве запитання. Неодноразово з колегами дискутували щодо цього. Особисто мені легше писати вірші, але в прозі є свої родзинки.

Через поезію можна швидко донести якусь думку, вивільнити власні переживання та висвітлити певне питання — це з плюсів. Мінусом є неможливість розкрити об'ємну задумку, метафоричність, яку зазвичай використовують в поезії не всі розуміють і сама подача може бути важка для сприйняття пересічним читачем. Поезія — це зазвичай гра слів та образів.

У прозі все навпаки. Але це відносно, бо тексти бувають різними і все залежить від вмінь і стилю автора. Звісно, читачі також бувають різними. Як то кажуть, на кожен товар є свій покупець.

Я тішуся з того, що можу писати як поезію, так і прозу, бо це означає, що в мене є більше варіацій об'єктивувати свої ідеї в текст.

Діана: Дуже дякую за інтерв'ю!

Сторінка автора: Роман Фещак