Інтерв'ю з аркушиками

Діана: Що спонукало вас стати письменником і в який момент життя ви вирішили серйозно піти цим шляхом?

Роман: Все сталось спонтанно. Донька захопилась написанням фанфіків, і якось в момент творчої кризи звернулась до мене з проханням допомогти їй придумати якийсь цікавий сюжет. От я і увімкнув свою фантазію наповну, я ж не знав, що вона без гальм 😊. Простенька ідея поступово обросла подробицями, передісторією, виник цілий новий Всесвіт з вельми оригінальними локаціями, незвичними створіннями, зі своїми лиходіями та героями, стародавньою історією та пророцтвами. Все це поступово розросталось в моїй голові десь із пів року, а то й довше і врешті так мене захопило, що я вирішив спробувати сам записати цю історію, бо хто ж іще зможе описати все так як я нафантазував?

Діана: Як ви підходите до створення вигаданих світів і обстановок, які сприймають читачів занурення та правдоподібність?

Роман: Я не маю якоїсь системи. Орієнтуюсь на власне відчуття правдоподібності. Головне, щоб усе логічно пов’язувалось і максимально науково обґрунтовувалось. Тобто, події відбуваються ніби в нашому звичайному всесвіті, але у фентезійному антуражі, де магія — це всього лиш високі технології та досконале розуміння природних законів.

Діана: Багато письменників мають унікальні письменницькі ритуали чи звички. Чи є у вас якісь химерні чи специфічні практики, які допомагають вам увійти в зону письма?

Роман: Якихось спеціальних ритуалів не маю. Пишу переважно або вночі, або рано вранці, коли ще всі сплять і ніщо не відволікає. Комп’ютер, або блокнот з ручкою, настільна лампа — це й усе, що потрібно. Ну і бажано хоч приблизно уявляти про що йтиметься в наступній сцені.

Діана: У міру того, як ви виросли як письменник, чи змінилися ваші письменницькі цілі чи мотивація? Якщо так, то яким чином?

Роман: Головна ціль незмінна — дописати історію. Точніше історії (маю вже три розпочатих, та ще стільки ж у задумі). З часом додалась нова ціль — зробити мої тексти досконалішими та у перспективі видати їх.

Починав я писати спонтанно, спираючись лише на інтуїцію та фантазію, але зовсім не приділяв уваги прописуванню характерів персонажів, особливостям їх поведінки, спілкування, мотивації. Попрацювати ще є над чим.

Діана: Діалог може бути складним аспектом написання. Як ви гарантуєте, що розмови ваших персонажів звучать автентично та захоплююче?

Роман: Лише продумуванням характерів, передісторії, звичок та інтересів персонажів. Чим краще я сам розумію свого персонажа, тим легше надати його діям та словам унікальності. Дивний факт, але найкраще я розумію персонажів, яких не було в початковому задумі історії, які увійшли в неї спонтанно. Головні ж герої в великій мірі для мене самого є загадкою.

Діана: Чи є у вашій роботі певні сцени чи персонажі, написання яких вам здалося особливо складним? Як ви подолали ці виклики?

Роман: Намагаюсь добре продумувати такі сцени, вишукую необхідну інформацію в інтернеті (при цьому процес написання спиняється часом на місяці) та по можливості оминати складні/незрозумілі/невідомі моменти більш зосереджуючись на думках, переживаннях героїв й не писати про те, чого не розумію. Залишаю місце для фантазії читача.

Наприклад, коли героїня по сюжету потрапила до психіатричної клініки, я постаравсь мінімізувати описи місця її перебування, особливості лікування, бесіди з лікарем. Вказував лише окремі, необхідні по сюжету деталі.

Діана: Як ви реагуєте на конструктивну критику та відгуки від редакторів, читачів бета-версії чи колег?

Роман: Якщо я згоден з їх думкою, то виправляю вказані недоліки. Або запам’ятовую, щоб повернутись до цього на етапі редагування. Іноді перечитую та продумую написане з урахуванням наданих зауважень, щоб зрозуміти чи варто щось змінювати в тексті й наскільки сильно. Мені важливо, щоб написане подобалось мені, якщо запропоновані зміни не відповідають цьому критерію я їх ігнорую, але не забуваю, можливо моя думка з часом і зміниться.

Діана: Чи стикалися ви коли-небудь із письменницьким вигоранням, і якщо так, то як ви від нього оговтались і знову знайшли натхнення?

Роман: Не назвав би це вигоранням, але у мене бувають періоди, коли не пишеться місяцями. Потім все ж сідаю за комп’ютер (історія ж сама не напишеться), перечитую написане раніше, іноді трохи редагую, щоб увійти у відповідний настрій та й починаю потроху писати далі. Як завжди найважче — почати.

Найдовший застій у мене розпочався з початком війни. Зовсім не писав десь із пів року.

Діана: Яку з ваших книжок ви б всім рекомендували прочитати та чому?

Роман: У мене нема завершених історій, але якщо рекомендувати, то напевно книгу «В тіні Сонця» — з неї власне все й почалось. Це перша частина трилогії «Іридія, або як перемогти дракона» і вона написана десь на 70-80%. Це фантастика з елементами фентезі. https://arkush.net/book/2346

Ще цікава книга «Добровольці. Право на щастя», але її готовність лише 30%. Це чиста космічна фантастика. https://arkush.net/book/4192

Діана: Чи ви віддаєте перевагу писати в тиші, чи слухаючи музику або навколишній шум, який допомагає вам писати?

Роман: Віддаю перевагу тиші та темряві. Лише я, комп’ютер, настільна лампа. Пробував вмикати тиху музику, але якогось позитивного ефекту не відчув. Навпаки — це трохи відволікало.

Діана: Як залишатися організованим і мотивованим протягом тривалого процесу написання книги, від початкової ідеї до остаточного чернетки?

Роман: Маю три основних мотиватори:

1. Задоволення від вже написаного. Я, ігноруючи всі поради, редагую розділи та сцени відразу після написання, а іноді й у процесі, щоб довести текст до стану «мені подобається».

2. Відгуки читачів. Для цього корисно брати участь в марафонах взаємного читання.

3. Цікаві персонажі, що не відпускають.

Та й власне творчість – той іще наркотик!

Діана: Та чи є конкретна думка чи висновок, який, як ви сподіваєтеся, читачі отримають від ваших творів? Якщо так, то як ви гарантуєте, що це висвітлюється у вашій роботі?

Роман: Намагаюсь писати світлі історії про перемогу світла над темрявою, добра над злом, про мужність, вірність, відданість, дружбу. Не вкладаю в текст спеціально яку-небудь повчальну істину, виділяти головну думку, чи підводити читача до певних висновків. Кожен сам знайде щось для себе.

Днями заради експерименту спробував дати уривки своїх текстів для аналізу штучному інтелекту, то він познаходив у них стільки символізму та повчальних висновків, що я сам був шокований.

Діана: Дуже дякую вам за інтерв'ю. Є над чим поміркувати!

Сторінка автора: Роман Тихий