Інтерв'ю з аркушиками

Діана: Чому Ви обрали саме письменництво?

Мавка: скоріше, воно мене обрало, коли я лише починала писати. Та дійсно вибір є завжди. Можна було і не продовжувати, але це — не точно :)), бо як можна не писати, якщо тобі це дано?

Діана: Наскільки важливий для Вас зворотній зв’язок під час написання будь-чого?

Мавка: Зворотній зв’язок важливий після написання чогось, а у процесі може лише збити.

Діана: Як Ви підтримуєте послідовний стиль написання чи голос у своїй роботі?

Мавка: Мені здається, що прицільної роботи над голосом не може бути. Вирішити, яка я та мої твори? Легше просто бути собою та давати героям бути ними. Тоді з часом і обсягом написаного цей голос проступає сам.

Діана: Як до Вашої творчої діяльності ставляться близькі люди?

Мавка: Загалом вся моя батьківська родина позитивно ставиться до моєї творчості та творчості взагалі.

Тато читав всі мої паперові публікації та завжди ставився до моєї творчості позитивно, включно з тим, що давав гроші на друк колективних альманахів, коли я сама ще не заробляла. Та батька немає у соцмережах, тому він вже давно мене не читає.

Наразі найкращим моїм читачем із родини є мій молодший брат, бо у нього є телеграм :)) і на відміну від мами він дає більш розгорнуті коментарі, ніж «цікаве оповідання» :))

Діана: Що найбільше приваблює Вас у письменницькій діяльності?

Мавка: Бути частиною чогось більшого, ніж я сама, — створення самобутньої сучасної української літератури.

Діана: Як Вам вдається бути продуктивною у письменництві?

Мавка: Дякую, що вважаєте, що я продуктивна у письменництві, бо інколи мені самій так не здається :) Просто треба не відкладати написання аж надто далеко.

Діана: Знаю, що Ви також професійно займаєтеся редагуванням. Можете більше розповісти про складнощі роботи зі своїми текстами та з чужими?

Мавка: Свій текст, дяка вчителям, потребує редагування лише на одруківки та погляд ніби очима читача, бо буває, що мені-то, як автору, все зрозуміло, я же бачу цю картину у себе у голові, та може виявитися, що щось через це не виписала у текст і треба дописати. Також важливий зворотній зв’язок вже від самих читачів.

А чужі тексти бувають дуже різними: десь помилок — хоч греблю гати, а десь їх майже і не має. Також важливо пам’ятати, що чужий текст — не мій. Тобто очевидні помилки виправляються, а до росіянизмів або просто кострубатих слів і обертів надаються роз’яснення та варіанти заміни у примітках, а далі вже сам(а) автор(ка) обирає, на що замінити. Тобто чужий текст треба поважати та зцілювати медикаментозно, а не пластичною хірургією.

Діана: Як Ви вирішуєте такі потенційні проблеми, як граматика, правопис і пунктуація у вмісті?

Мавка: Це вже на рівні вшитої всередині програми. А там, де сумніваюся, звертаюся до Ґуґля :)

Діана: Чи можете Ви поділитися прикладом особливо складного редагування, з яким Ви зіткнулись, і як Ви його вирішили?

Мавка: Навесні редагувала монографію «Історія заповідної справи України». Складність полягала у тому, що це був текст, розпізнаний через якусь програму розпізнавання пдф. А відсканований у пдф він був із машинодруку. Дуже багато часу йшло на відкривання того оригінального пдф/Ґуґля, щоб уточнити правильність назви/ПІБ/цифр. Ось так я і впоралася десь за півтора місяці, і добре, що не треба було встигати до якоїсь запланованої дати друку та можна було спокійно редагувати не більше 20-25 сторінок на день.

Діана: З якими типовими помилками чи проблемами Ви часто стикаєтеся під час редагування, і як Ви їх усуваєте?

Мавка: Я називаю це «п’яні коми»: коми стоять там, де не треба, і не стоять там, де треба. Відповідно, ставлю їх туди, куди треба, а звідти, де їм бути не треба, видаляю.

Діана: Може, у Вас є якісь лайфхаки для авторів, які хочуть навчитись якісно редагувати свої твори?

Мавка: Більше читати не самвидав, де можуть бути помилки, інакше б і питання такого не було, а друковану літературу радянського часу та з середини нульових (бо у проміжку у гонитві за накладами частина видавництв економила на редагуванні). Так з’явиться відчуття мови.

Завжди вичитувати свій твір перед публікацією на предмет зайвих або пропущених пробілів, одруківок, помилок, росіянизмів, зрозумілості для читача.

За авторського перекладу та сумнівів звертатися до словників.

Бути відкритими до зауважень читачів щодо свого тексту. Читач — не ворог, а союзник.

Діана: Було дуже цікаво почути вашу думку. Дякую за чудове інтерв'ю!

Сторінка автора: Мавка (Ганна Заворотна)