Інтерв'ю з аркушиками

Діана: Розкажіть про себе: як вас звуть чи як до вас звертатися, чим займаєтеся по життю, як давно пишете та що спонукало вас стати на літературний шлях?

Лана: Моє ім’я — Лана/Світлана, відгукуюся на обидва плюс Світланка, Світа, Світла і решту. Не люблю, коли моє ім’я вимовляють на російський лад.

За фахом я вчителька і журналістка, поточно займаюсь різноманітною письменницько-редакторською роботою.

Оскільки у моїй родині всі читали, скільки себе пам’ятаю від народження, то книжки були чимось настільки ж буденним, як хліб чи вода у домі. Не дивно, що першою моєю книжкою стала саморобна історія про котика і песика, виготовлена у формі справжньої книжечки з вихідними даними десь у класі четвертому. У середній школі мені пощастило з учителькою української мови та літератури, яка організувала нас у гурток, де ми вчилися писати. Вона ж організовувала наші проби пера у спершу рукописні, потім машинописні збірочки.

Але не пригадую, щоб я серйозно мріяла стати письменницею. Писати на загал прозу я почала лише у 2019-му році з конкурсу від Аркушу «День Незалежності-2120». Озираючись назад, усвідомлюю, що шансів не писати я не мала, бо в моєму оточенні увесь час крутилися якісь поети та прозаїки, і я все не могла зрозуміти, на якій такій хвилі ми з ними сходимося, я ж не пишу по суті. Та життя рано чи пізно все розставляє по своїх місцях, якщо йому не заважати.

Діана: Хто був першим автором, який вас захопив?

Лана: О, це складне для мене питання. Навряд чи зможу виділити когось одного чи навіть кількох. У дитинстві «ковтала» все, що траплялося під руку, тому шкільні роки — це якийсь калейдоскоп сторінок та історій. Окремо згадую хіба творчість «шестидесятників», яка мене настільки вразила на тлі решти літератури про далекі від мене часи, що відтоді всіма любимого Пушкіна, скажімо, перестала сприймати. Його вірші здавалися мені набором примхливих красивостей, за якими немає справжнього життя.

Діана: Скільки часу в день або в тиждень ви приділяєте письму?

Лана: Прикриваю «творчою натурою» недисциплінованість, і це дуже впливає на результативність. Те, що мушу написати по роботі, я спішу якнайшвидше «сплавити». А для свого чекаю натхнення. Або конкурсного дедлайну :)

Діана: Ви пишете по натхненню чи по графіку?

Лана: Привчаю себе до того, що треба писати за графіком. Бо натхнення приходить і йде, а ненароджені історії потім являються уві сні й докірливо зітхають. Але найкращі історії народжуються на хвилі натхнення, і нема на то ради. За графіком доречно займатися редагуванням, це однозначно.

Діана: Чи легко вам писати на задану тему? На конкурси, наприклад.

Лана: Якщо тема конкурсу мені цікава або відчуваю, що мушу спробувати її, то легко писати. Скажімо, пригадуючи один з останніх конкурсів на «Аркуші», можу зазначити, що не люблю еротику заради еротики ні як читачка, ні як письменниця. Вона має бути органічною частиною ширшої історії, причому обов’язковою, такою, яка впливає на сприйняття героїв, ситуації чи ідеї, як на мене. Але писала на «Еробум» для відпрацювання певних навичок. Проте якщо тема геть далека для мене чи нецікава, то не беруся, бо відчуття каторги й без того не бракує у житті.

Діана: Яким досягненням за своє творче життя ви пишаєтеся найбільше?

Лана: Щиро сподіваюся, що досягнення ще попереду. Але щоразу тішуся мов дитина, коли хтось із читачів бачить неочевидні ідеї чи лінії чи підтексти в моїх творіннях, які я закладала, проте не прописувала виразно, або відчуває тональність викладення, що її намагалася передати. Якщо в коментарях їх визначають, то це ніби подарунок мені як авторці!

Діана: Який твір, на вашу думку, найкраще характеризує вас як авторку?

Лана: Складно сказати який саме. Але ризикну й зазначу «Багатство роду», де за легкістю й певним літературним дуркуванням усе ж стоять певні ідеї.

Діана: Чи бували у вас творчі застої та як ви з ними справлялися?

Лана: Літературні застої — мої постійні супутники. Причини бувають різними — від несприятливих життєвих ситуацій до завантаженості робочими творчими проєктами, коли просто бракує ресурсу для написання ще й того, про що хочеться. Вийти з них часто допомагає зміна обстановки, але я запекла домосида, от вам і конфлікт мотивацій.

Діана: Що найцікавіше для вас у письменництві?

Лана: Можливість деміуржити. Особливо коли дещо із написаного пізніше збувається. Ну і для мене творити світи, які подобаються, це не лише форма ескапізму, але й можливість збагнути, як саме можна впливати на реальний світ або навчитися жити у ньому щасливіше. «Підсвічувати» реалії, моделювати варіанти, запрошувати колективно міркувати над ситуацією без необхідності збирати симпозіуми та комітети.

Діана: А що найскладніше?

Лана: Найскладніше для мене – це почати переносити ідею з голови у текст так, щоб не кинути. Спершу витвір уяви пручається передачі його закодованими символами (літерами). Тобто, має бути написана якась критична частина історії таким чином, щоб внутрішній цензор зарахував спробу і стежив уже за тим, щоб народилася фінальна крапка.

Діана: Які літературні жанри вас найбільше приваблюють та чому? Які книги в цих жанрах можете порадити почитати?

Лана: Люблю грамотне поєднання практично усіх жанрів з гумором. Коли комедійне закладається не у недолугість персонажа чи кітчевість подій, а зіткнення серйозних ситуацій, яке почасти викликає у нас усмішку. Я особисто вважаю, що гарна гумористична вставка прикрашає майже будь-який текст. Але писати якісні гумор чи іронію направду дуже складно. Не беруся щось рекомендувати, бо «мої смаки дуже специфічні») Просто назву те, що подобається особисто мені. Якщо звернутися до класики, це «Старосвітські батюшки та матушки» Нечуя-Левицького, «За двома зайцями» Михайла Старицького, твори Джерома К.Джерома, О’Генрі.

Якщо ж узяти гумфант — а традиції цього жанру закорінені ще в «Метаморфози» Апулея — то це Террі Пратчетт (особливо «Правда»), Гаррі Гаррісон, Герберт Веллс, Роберт Шеклі, Дуглас Адамс та інші.

На Аркуші теж є автори, які пишуть цікавий гумор, особливо в жанрі фантастики. Назву тих, чий стиль близький особисто мені: Олександр Молодецький, Катерина Колесник («А ще земляни дають молоко»), Катерина Скрипка, Наталя Кош, Роман Коцький, Тетяна Юр’єва (елементи), Ігор Лобзік. Чудові перспективи у гуморі цього напрямку, як на мене, мають Ярина Мартин, Микола Давидкін, Олександр Мокієнко, якщо продовжать експерименти у цьому жанрі, та інші автори.

А ще у мене є така собі чарівна пігулка: коли немає натхнення читати і писати, вмикаю аудіокнигу Роберта Аспріна, щось із пригод молодого мага Сківа. Мрію про переклад цього циклу українською. Це просте гумфентезі, але чомусь на мене воно має заспокійливий та підбадьорливий ефект.

Діана: Чи впливає ваше оточення на процес письма? Наприклад, місце, час, настрій.

Лана: На жаль, все це впливає, і набагато більше, ніж би хотілося. Заздрю авторам, які вміють дистанціюватися від усього і писати, скажімо, в метро чи автобусі. Якби не ця обставина, думаю, могла би позмагатися із Кокотюхою чи Роулінг за кількістю написаних книг :)

Діана: І як ви ставитеся до критики вашої творчості? Чи враховуєте ви чужі думки при написанні або редагуванні?

Лана: Погрішу проти істини, якщо скажу, що критика текстів на мене не впливає. Навряд чи є така творча людина, якій би було байдуже до сприйняття своїх робіт іншими. Але, лишаючи за собою право не вподобувати творіння інших, я так само спокійно ставлюся до права інших не вподобувати мої. Тим більше втіхи приносять позитивні відгуки. А щодо критики — першочергово вдячна усім, хто прочитав текст настільки вдумливо, щоб помітити там певні моменти. Дещо дійсно варто брати і працювати над тим, а дещо просто є рамками, які вказують на діапазон сприйняття читачами написаного. Тому спершу сортую критику за цими критеріями, а потім думаю, чи буду щось корегувати. Часом просто роблю висновки щодо написання майбутніх текстів, не вносячи зміни у критикований текст. У будь-якому разі, відгук, що стосується тексту, а не особистості автора — це коштовність, тому чим більше критики, тим краще. Навіть якщо читачеві не сподобався мій текст, він його прочитав і дискутував із ним, і це круто! Більше про моє ставлення до критики, особливо конкурсної, можна прочитати тут .

Дякую за питання!

Діана: Дякую! Було цікаво дізнатися про вас більше!

Сторінка автора: Лана Філлі