Інтерв'ю з аркушиками

Діана: Розкажіть про себе: чим займаєтеся окрім письменництва? Чим би хотіли займатися?

Олександр: Окрім письменництва ще займаюсь видавницькою діяльністю. Є два журнали, але через війну зараз працює лише один. Роботу над другим відклали поки що.

Щоб заспокоїти нерви, буває, розмальовував картини по номерах. Ніби розмальовка з дитинства, але більш цікаво.

Діана: Як ви стали письменником? Скільки років пишете?

Олександр: Точної дати не пам’ятаю. Це почалося ще в дитинстві. Перший збережений рукопис датований 2002 роком.

Діана: Яку зі своїх робіт ви вважаєте самою успішною і чому?

Олександр: «Пил богів». Мені дуже подобається створений в ньому сеттінг альтернативного світу зі стімпанком. До того ж це перша робота в якій я зміг реалізувати ідею відсилань до інших творів.

Діана: Що є вашим головним джерелом натхнення?

Олександр: Ніколи не розумів поняття «натхнення». Ти або пишеш, або ні. Якийсь підсрачник від всесвіту, особисто мені, не потрібен. Тому я не розумію коли автор каже, що в нього не було натхнення. Це було ліньки, так, це є. А ось натхнення, в це я не вірю.

Діана: Підтвердіть або спростуйте думку «письменництво - це робота і нею потрібно займатися регулярно».

Олександр: Письменництво – це наркотик. Можна роками не писати, але все одно повертаєшся. Це затягує.

Діана: Скільки часу в день ви приділяєте письменництву?

Олександр: По різному. Буває ніскільки, а буває і дванадцять годин. Все залежить від обставин.

Діана: Як довго ви писали свою найбільшу книгу?

Олександр: Близько п’яти років. Стара версія роману «Між світами».

Діана: Бачила, ви є засновником літературного інтернет-видання. Які складнощі виникали на початку створення цього проєкту?

Олександр: Як це не дивно, але складнощів не було. Просто зібралися групою авторів та створили журнал. Ми його запустили приблизно за три тижні. Проблема була з назвою. Нічого путнього у голову не приходило і назва перша назва була «Анклав пера». Потім, через три місяці перейменувалися у «P.S.» Це було у 2012 році. Зараз журнал не працює. Причин багато і одна з них, що оформлення журналу та більшість творів була російською мовою. Взагалі, концепція журналу була мультимовність. Тобто, кожен автор міг публікуватися на своїй рідній мові. Але приблизно 99% творів все ж були на російській. Зараз все це треба змінювати, але поки що функціонує інше видання.

Потім був аніме журнал, але він проіснував близько трьох років.

У 2018 з’явився «FoxyLit», повністю україномовний журнал. Ось він продовжує роботу.

Діана: Яким своїм твором ви найбільше пишаєтеся та чому?

Олександр: Всіма. Бо я намагаюсь писати в різних жанрах, про різні життєві ситуації. В кожній книзі є те, чим я пишаюсь. Навіть у старій версії «Між світами». Хоч і кривий сеттінг та все одно є те, чим можна пишатися.

Діана: Що для вас стало важливим поштовхом у розвитку себе, як письменника?

Олександр: Найпершим не пам’ятаю, а ось потім була смерть дідуся. І це дивно, тому що ми не були з ним близькими. Ми бачилися на свята та й все. Він більше з батьками спілкувався.

Другим поштовхом був аборт моєї дівчини. Був важкий період у житті, рятувався письменництвом.

Діана: Що б ви порадили собі з минулого, який тільки хоче почати писати та публікувати свої твори?

Олександр: Створити журнали раніше. Вчитися верстці, опановувати різні програми. І найголовніше, переходити на українську. Я дуже довго писав російською.

Діана: Дякую за інтерв'ю. Було дуже цікаво!

Сторінка автора: Олександр Маяков