Останній бій

З випускним балом вирішили сильно не мудрувати і провести його в просторій їдальні училища. Так би мовити, відсвяткувати цю подію в рідних стінах закладу. Батьки прикрасили приміщення повітряними кульками, мішурою та шаржами. Винесли в гардероб зайві столи, замовили ді-джея, фотографа... По кутках розставили колонки, в центрі ж залишили вільний простір для танців.

Випускниці на цей момент перебували на урочистій церемонії вручення дипломів, яка проходила в актовій залі поверхом вище. Тарнавська з Градовою прибули сюди за пів години до початку святкування. Вище керівництво наполегливо «попросило» їх перевірити посудини з пуншем на вміст алкоголю. Зоя зачерпнула полоником із ще однієї об'ємної чаші, що нагадувала акваріум, линула трохи каламутної жижки в паперовий стаканчик і пригубила з нього. Вони з Даною перезирнулися: на їхніх обличчях з'явилися насмішкуваті гримаси. Скрізь відчувався градус.

Градова, одягнена в літню форму патрульного, підійшла ближче до подруги, вони цокнулися напоями, виголошуючи тости:

— За тебе, Зойка. І за випускний вечір.

— За тебе, Данка. І за те, щоб він швидше закінчився.

Брюнетка розуміюче захихотіла, Тарнавська навпаки скисла, і одним ковтком спорожнила вміст тари.

— То що будемо з цим робити? — Градова вказала стаканчиком на посудини з бовтанкою, відставила його на стіл, не збираючись допивати. — Доповімо керівництву про надлишок алкоголю в пунші, чи просто по-тихому виллємо все в унітаз?

Зоя здивовано глипнула на подругу і зареготалася. Їй спало на думку, що Данка й справді перетворюється на ретиву лягаву, коли заступає на службу. І байдуже, що не на справжню.

— Геть потютюрилася? Це ж випускний! Хто ми такі, щоб псувати дівчатам свято?!

Підійшовши до дзеркала, білявка узялася поправляти зачіску. На ній були матово-чорні штани, мятного кольору блузка і зручні мокасини. В цьому взутті вона мала змогу швидко і, головне, безшумно пересуватися коридорами, тому його і обрала.

— Але ж вони нап'ються, і в нас через це виникнуть проблеми! — випалила правоохоронниця, за звичкою кладучи руку на порожню кобуру. — Коли випускниці почнуть валитися з ніг, нас за це по голівці не погладять. Невже ти хочеш отримати від директора сувору догану за неналежне виконання обов'язків?

— Я тебе прошу, не драматизуй. Можна подумати, мені не начхати на проповіді старого пердуна. Зарічний мамин начальник, а не мій — хай з нею і розбирається. Нас взагалі тут не мало бути. Наступного разу мама двічі подумає, перш ніж просити мене підмінити її на подібних заходах.

Зоя була все ще злою на матір, тому й верзла казна-що, злорадно посміхаючись.

— Як ти таке можеш казати?! — вжахнулася Дана, здивовано бельмуючи на подругу.

— А що я такого сказала? — байдуже знизала плечима Тарнавська і узялася наносити блиск на вуста. Озирнувшись до брюнетки, яка підозріло затихла, вона насмішкувато закотила очі. — Припини на мене дивитися, наче на вселенське зло. Так, мені дійсно начхати, налигаються випускниці чи ні. Вони, врешті-решт, повнолітні, тому здатні нести відповідальність за себе та власне здоров'я. Можна подумати, що ти не напилася на нашому випускному. Я ще пам'ятаю, як тримала твоє волосся над унітазом, поки ти виливала йому душу.

— Зла ти, Зойка. От навіщо ти мені про це нагадала? Мене знову почало мутити, — пожурила усміхнену подругу Градова, зариваючись пальцями в коротке волосся. Поглянувши на наручний годинник і почувши в коридорі тупіт і радісний сміх, Дана зловісно прошепотіла: — Почалося.

— Почалося, — погодилася з нею Зоя.

Подумки перехрестивши себе та «домінатора», вона підійшла до неї, ставши за спиною. За якусь мить їдальню почали заповнювати випускниці в красивих вечірніх сукнях, які йшли попід руку зі своїми кавалерами. Зоя спробувала відсунути незворушну подругу подалі від дверей, щоб її не затоптали, але Данка пересмикнула плечима і, заклавши руки за спину, застигла на місці. А тоді, наче за чиїмось наказом, кинулася виконувати покладені на неї обов'язки.

Дівчат Градова не зачіпала, а от хлопцям влаштувала справжній поліцейський обшук, приставляючи кожного обличчям до стіни. Зоя прикрила вуста, ховаючи за долонею ошелешену усмішку. Подивитися було на що — «домінатор» безсоромно шарила руками під одягом збентежених юнаків, не оминаючи навіть зону паху, перевіряючи на наявність заначок. Деякі з них приголомшено озиралися на ретиву сержантку і обливалися потом.

Сірова тим часом спостерігала за обшуком Гориніна. Її вуста були вигнуті в глумливому усміху: набундючений вигляд Дімона її веселив. Вона стояла в профіль до виходу, тому ще не помітила Зою.

Тарнавська ж, навпаки, очей не могла відвести від рудокосої красунечки. Каміла була одягнена в приталену синього кольору сукню з глибоким декольте, яка вигідно підкреслювала усі вигини і дівочі принади.

— Агов, залізна леді, годі розпускати свої шалудиві рученята. Чого доброго, відірвете хлопцеві прутня.

Сержантка проігнорувала уїдливий коментар, ретивіше шмонаючи нагеленого франта.

Зоя роздратовано підібгала вуста.

«Ти диви, як вона переймається за геніталії свого кіношного хлопчика. Сподіваюся, Данка добряче нам'яла йому муддя!»

— Треба ж, які люди. Вітаю, Зоя Андріївно, — озвалася до неї усміхнена Суріна, штурхнувши ліктем Камілу.

— Добридень, — сухо відказала Тарнавська, демонструючи всім своїм виглядом незацікавленість у подальшій розмові. Сірова задерев'яніло озирнулася і застигла в німому шоці. Коли димчасті очі вп'ялися в неї, серце Зої пропустило удар. — Проходьте, дівчата, не створюйте затор, — напрочуд стриманим голосом поквапила вона подруг.

— А нас хіба не будуть оглядати? — швидко оговтавшись, зневажливим тоном пирхнула руда скалка.

«Я тебе й так достатньо ретельно оглянула! І не один раз...»

Тарнавська мовчки перевела погляд на решту випускників, які нетерпляче топцювали в коридорі, вдаючи, наче не почула провокативного запитання.

Скориставшись нагодою, Каміла також узялася розглядати відморожену білявку, яка нахабно її ігнорувала, подумки виставивши їй найвищий бал за стервозність. І ще зверху накинула сотку за зовнішній вигляд. Штани з високою посадкою на зміюці сиділи просто відпадно. Дизайнерський пасок вигідно підкреслював стрункість талії, а шафранова блузка робила очі ще більш виразними. Кілька розстебнутих ґудзиків немов запрошували зазирнути у пазуху.

— Ну то що, нам вставати до стінки, чи як? — наполегливіше запитала руда, з наміром отримати відповідь на запитання.

Гіпнотичні буравчики мазнули по ній холодним поглядом. Язик вислизнув з прочиненого рота, звабливо зволоживши усміхнені вуста. Від такого видовища обличчя Каміли миттєво розцвіло червоними маками. Зухвалості в ній значно поменшало. Забувши, як дихати, халепниця насилу втрималася від ганебної втечі. Хоча навряд вона змогла б це наразі зробити без сторонньої допомоги: ноги перетворилися на глизяву кашу.

— Я ж вам сказала, проходьте! — просичала зміюка.

Тарнавська не розуміла, що саме нахабне дівчисько хоче їй цим довести. Чого чіпляється до неї?! Каміла помітно наїжачилася, розпинаючи її незрозумілим поглядом: чи то злим, чи допитливим, чи ображеним...

«Ну і чого так на мене дивитися? Можна подумати, що я тобі не байдужа. Хоча, яке там… Адже ти прийшла сюди зі своїм розцяцькованим джигуном!» — зітхнувши, Зоя осмикнула себе: — «Спокійно, просто не звертай на її закидони уваги».

— Бінго, здається, я дещо знайшла! — радісно вигукнула Градова, виймаючи з кишені піджака Гориніна флягу. — Ось, тримай, Зойка.

— Молодчинка! — приймаючи «трофей», Зоя перевела зловтішний погляд із «домінатора» на похнюплених випускниць. Не втримавшись перед спокусою, вона вирішила їх наостанок потролити: — Приємного вам вечора, дівчатка.

прошипіла у відповідь руда скалка, подумки прощаючись із бренді, яким планувала пригоститися цього вечора.

«Хоч якийсь був толк від Дімона. Тепер і цю крихітну радість у мене віджали...»

Не встигла Сірова завершити думку, як Світлана вхопила її за лікоть і потягнула в глиб їдальні.

— Це і є те саме нахабне дівчисько, про яке мені розповіла Руська? — підійшовши до подруги, яка не зводила з рудої дівчини очей, поцікавилася у неї Данка.

Зоя мовчки кивнула.

— А вона мила.

— В якому це місці? — обурилася білявка, плюючись отрутою. — Вона просто нестерпна, зухвала вискочка з непомірно довгим язиком.

— Так і є, — з усмішкою погодилася Градова. — Ця дівчина ідеально тобі підходить. Не проґав її, Зойка.

— Вважай, що проґавила. Якщо ти не помітила, у Каміли є хахаль, — насилу заспокоївшись, розпачливо промимрила Зоя.

— Ой, я тебе прошу. Теж мені проблему знайшла. Хлопець не стіна — можна й посунути! — Дана обійняла її і підбадьорливо підморгнула. — Тільки скажи, і я зроблю все, щоб він опинився за парканом.

— Дякую, але не треба нічого робити. Я не збираюся нікого посувати і, тим паче, втручатися у чужі стосунки.

***

Суріна приволокла на буксирі Камілу до столика з пуншем і одразу ж наповнила два стаканчики червоною жижкою, один з яких передала пригніченій подрузі.

— Випий, Каммо. Тобі треба розслабитися. Ти така напружена, що від тебе можна заряджати мобілки.

Руда охоче влила в себе «викрутку», скривившись від мерзенного присмаку горілки.

«Схоже, боги знову вирішили познущатися з мене, підлаштувавши зустріч з гадюкою. Вочевидь, останнє підношення їм виявилося надто щедрим»

Від цих думок «жриця вогню» спохмурніла ще більше. Серце несамовито билося в грудях, не даючи змоги нормально вдихнути.

Світлана наполегливо потузала її за плече.

— Агов, ти в нормі?

— Ти... — димчасті очі з підозрою примружилися, і руда сатана просичала крізь стиснуті зуби: — Ти ж знала, що З.О.Я. тут буде?!

Безневинно усміхаючись, всезнайка узялася накручувати на наманікурений пальчик хвилястий локон, що вибився з її зачіски.

— Звісно, що знала, — не стала відбріхуватися вона.

Сірова вибухнула від обурення, розчавивши нещасний стаканчик.

— Чому ти мені про це не сказала?!

Їй нестерпно кортіло видерти шмат волосся з довбні зрадниці, жбурнути його під ноги і тупцяти, тупцяти, тупцяти. А тоді змусити цю дурисвітку зжерти сплюндрований ковтун. Натомість Каміла пожбурила картонний м'якуш у смітник, почуваючись так, ніби потрапила не на випускний, а до водойми з акулами.

— Бо подумала: якщо ти про це дізнаєшся, то відмовишся йти на вечірку. Мені не хотілося тусити без тебе і пропускати усі веселощі.

Кажучи це, Світлана вказала рукою на ієговісток, розпливаючись в глумливій посмішці. Решта акваріумів з пуншем були оточені одногрупницями, які були схожі на спраглих верблюдиць, що потрапили до оази після тривалої мандрівки пустелею. Дівчата жадібно черпали стаканчиками з «життєдайного джерела», нахабно ігноруючи ополоники та правила етикету в цілому.

Якби Сірова не була настільки роздратованою, вона розділила би веселощі з подругою.

— Ти бісова егоїстка, Суріна! — розлючено випалила вона, самостійно наповнюючи нову тару до країв.

— Це я егоїстка?! — обурилася шатенка. — Чия би корова мичала! Що б ти зробила, дізнавшись про заміну гоблінші на гадюку? Відмовилася йти на випускний. Чи не так?! — Ховаючи від всезнайки присоромлений погляд, руда зніяковіло розглядала вміст стаканчика. — То хто з нас більша егоїстка, Каммо? Ти чи я?!! — вихопивши з тремтячих рук подруги бовтанку, Суріна проковтнула його одним махом. — Фу, не пий більше цієї гидоти! Твоя шкіра й так уся вкрилася червоними плямами. Мабуть, у тебе алергія на журавлину.

— Журавлина тут ні до чого, — заперечила їй Сірова, роззираючись навкруги, тільки би не дивитися на Свєтку, яку їй все ще кортіло придушити за підставу. Зачепившись поглядом за похмуру білявку, яка розмовляла з усміхненою коротункою, вона роздратовано виплюнула: — Алергія у мене на тебе і на твої недомовки!

Прослідкувавши за поглядом рудої колючки, шатенка співчутливо запитала у неї:

— Ти ж не на мене сердишся, Каммо, а на Зою. Адже так?

Сірова неохоче кивнула. Вона хотіла сказати всезнайці щось іще, але вчасно замовкла, помітивши Гориніна, який наближався до них.

— Але й вони, сучари! — визвірився набичений хлопчина на вартових, що віджали у нього флягу з кошерним бухлом. — Пиздець. Звідки вони тільки узялися на наші голови? — обіймаючи Камілу, він навіть не помітив, як вона невдоволено смикнула плечем, намагаючись позбутися його руки. — Ту блонду я, здається, вже десь бачив. Слухай, Свєтко, ти її часом не знаєш?

— Поняття не маю, хто вона така, — безсоромно збрехала всезнайка, змовницьки підморгнувши помітно напруженій подрузі. — Не парся, Дімон, до пуншу вони не добралися, тож вечір не зовсім зіпсовано.

— Воу, круто! А то я вже було подумав, що знову доведеться їхати в алкомаркет або дзвонити Сьомі. — відлипнувши від Каміли, повеселілий Горинін налив собі горілчаного шмурдяка. — А куди він, до речі, зник? Ви ж наче разом сюди йшли.

— Він побіг на парковку. — Перехопивши насторожений погляд «режимниці», яка нагострила вуха і «нюховий апарат», Суріна завбачливо понизила децибели до шепоту: — Мій Сьомчик цигарки у машині забувся. Скоро має повернутися.

— Ходімо тоді на вулицю, перестрінемо його біля входу, поки його теж не обшманали, — ідучи на випередження черговій катастрофі, випалила Каміла.

Горинін знову спробував її обійняти, але вона ухилилася від остогидлих зазіхань. Сірова знала, що він кинув палити, тому й вирішила таким чином позбутися його компанії. Хоча б на деякий час...

— Кидайте палити, дівчата, а то діти зеленими будуть! — видав замусолену фразу Дмитро і сам же зареготався, привертаючи до них ще більше уваги.

— Припини нас лікувати, здоровішим будеш! — огризнулася Каміла, відпихуючи альфача від себе і тим самим викликаючи в нього подив експресивною поведінкою.

На врученні дипломів руда скалка виглядала значно привітнішою. Але тепер її наче ґедзь в дупу вжалив.

— Агов, полегше, мала! — Чого ти така психована? Я ж просто жартую! — Горинін підняв догори руки в примирливому жесті і безстрашно цмокнув Камілу у щічку. А тоді знову спробував її обійняти, але вона знову відсахнулася від нього. — Дітей нам все одно ще рано заводити, тому поки що можеш шмалити скільки влізе.

— Ох, дякую, що дозволив! — уїдливо пирхнула Сірова, бурхливо реагуючи на ще один недолугий жарт.

У спробі заспокоїтися, наїжачена дівчина зробила кілька глибоких вдихів, кинула погляд на розгубленого Дмитра, відчувши докори сумління за свою поведінку. Зітхнувши, вона з фальшивим ентузіазмом сказала:

— Знаєш що? Раз таке діло, я також даю тобі дозвіл розважити нашу старосту, поки ми зі Свєткою і Сьомою будемо палити. — Озирнувшись до Каті Шилової, яка не зводила з Гориніна осоловілих очей, Сірова показово вжахнулася: — Ви тільки погляньте на неї, та вона ж зараз слиною вдавиться! — і захихотіла, заражаючи сміхом подругу.

Дмитро теж озирнувся на білявку, про яку говорила Каміла, затримуючи на ній зацікавлений погляд. Шилова помахала йому ручкою: певно, алкоголь надав їй сміливості, тому вона вирішила позагравати з красунчиком на очах його дівчини.

«Хах, а Катька не промах, дарма часу не гаїть!» — спостерігаючи за переглядками двох голубків, в рудій голові почав назрівати план. — «Треба їх звести. Нє, ну а шо? Катюха досить мила, кмітлива, з гарним почуттям гумору. Цілком у смаку Дімона...»

Чудово розуміючи, що Горинін не зможе бути з нею щасливим (тільки не після того, що сталося між нею та Зоєю), вона вирішила раз і назавжди розірвати їхні недолугі стосунки.

— Оце ти видала, мала! Хіба ти не будеш ревнувати, якщо я з тією кралею щось замучу? — недовірливо запитав Дмитро.

Він ще встиг подумати: «Жіночі дні в неї, чи що?..» — як дівчина знову його здивувала.

— Ні, не буду. — Вперше за цей день Каміла щиро йому усміхнулася. — Катя справді класна дівчина, ти також хлопець нівроку, хоч і намагаєшся це приховати. З вас вийде чудова пара. Давай ми просто залишимося друзями, o'k? — Цмокнувши очманілого альфача в щічку, вона прошепотіла йому на вухо: — Ну ж бо, не гальмуй! Запроси її на танець.

Не даючи часу Гориніну оговтатися, Каміла поквапом попрямувала до виходу з їдальні. Суріна швидко наздогнала її, накинула руку на шию і розуміюче їй усміхнулася. Вона загалом здогадувалася, що так все і буде, тільки не думала, що це станеться сьогодні.

Коли подруги наблизилися до дверей, вихід перегородила Градова. Схрестивши руки на грудях, вона гаркнула на них:

— Ану стояти! Куди це ви зібралися йти?

І хоча ця дрібна перешкода здавалася незначною, але сталевий тон змусив випускниць загальмувати. Суріна першою знайшлася, що сказати:

— Ми хочемо подихати свіжим повітрям. Дозвольте нам пройти, пані сержант! — жартівливо відсалютувала непохитній брамниці, сподіваючись, що вона не змусить їх дмухати в алкотестер.

— Ага, повітрям. Так я вам і повірила. Палити на території училища суворо заборонено, — відчеканила, як за статутом, вперта причепа. — Порушення правил карається відрахуванням з училища.

— Це учням заборонено, а нам можна, — заперечила руда бунтарка, демонструючи уїдливою усмішкою, що її анітрохи не бентежать порожні погрози. — Якщо ви не помітили, крихітко Цахес, ми випускниці.

Брови сержантки зібралися на переніссі. Вона поглянула на Зою, яка стояла з іншого боку дверей, чекаючи на сигнал від неї запакувати цих нахаб в «автозак». Але подруга дала їй відмашку.

— Облиш їх, Данко. Хай собі йдуть.

Миттєво втративши інтерес до дівчат, Градова продовжила сканувати просторе приміщення в пошуках нових порушників.

— Дякую, — беззвучно подякувала Зої Каміла. Отримавши у відповідь чарівну усмішку, від якої її серце щемко забилося в грудях, дівчина також засяяла лагідним сонечком. Нестримний порив знову опинитися в обіймах білявої кралечки здавався їй таким природним. Таким правильним. — Зоя, я хочу…

— Не стій у проході, Сірова. Ще підхопиш застуду від протягу.

Крижаний голос і красномовний кивок у напрямку виходу, миттєво протверезили руду мрійницю. Підібгавши вуста, вона поквапилася наздогнати Суріну, яка вже накивала п'ятами. Було очевидно, що З.О.Я. не збирається йти з нею на примирення. Як тільки Каміла вийшла на вулицю, вони з друзями одразу ж зникли за рогом, підкурюючи на ходу цигарки.

Світлана, заволодівши увагою свого хлопця, продовжила розповідати йому про все, що з ними сталося за час його відсутності:

— Уявляєш, ця навіжена лягава відібрала у Дімона флягу з бренді. Тепер нам доведеться пити шмурдяк із загального акваріума.

Семен вражено присвиснув. Присівши навпочіпки, він спробував запхати пачку цигарок під резинку шкарпетки. Але ідея виявилася не надто вдалою, оскільки тверда упаковка помітно вирізнялася на тлі завуженої штанини.

— Сьомчику, годі страждати фігнею. Дай-но це мені! — простягнувши руку, Суріна заховала її поміж грудей, пускаючи усміхненому хлопцю бісики. — Якби ти мене уважно слухав, то давно зрозумів, що дівчат вони не обшукують.

— Що, реально тільки пацанів? — з недовірою перепитав Мордюков, звертаючись до Каміли.

Але подруга Свєтки йому не відповіла, загубившись в світі роздумів. Як би там не було, руда збентеженість була рада новій зустрічі з Зоєю, просто не хотіла собі в цьому зізнаватися. Згадуючи найприємніші моменти, розділені з нею, вона була ладна розтектися райдужною калюжкою, тільки б ще раз відчути на собі пристрасний погляд, вправні долоні, п'янкі вуста... Від цих думок обличчя Каміли спалахнуло рум'янцем.

Поки «жриця вогню» міркувала, чи варто їй приносити в жертву нові, цілком зручні туфлі, Семен, спостерігаючи за нею, поцікавився у Світлани:

— Чого це Камікадзе така дивна? Вона що, втюрилася?

Почувши його слова, Сірова подумки заволала, бажаючи усміхненому хлопцю отримати тимчасову сліпоту на два ока.

— Тебе рада бачити, дурко, — віджартувалася вона, ховаючи за глузливою посмішкою хвилювання.

— Це й так зрозуміло. Адже я дійсно кльовий чувак, — реготнув Мордюков, обіймаючи зі спини Світлану і крадькома зазираючи в її декольте. Навіть не думаючи відставати від Каміли, він продовжив її кантувати: — То хто цей щасливчик, на якого ти запала? Я його знаю? Це явно не Горинін, бо він тебе бісить.

— Залиш її в спокої, Сьомчику, — рятуючи подругу від допитливості свого кмітливця, Суріна куснула його за вухо. — Ну що, ходімо? Чи ще по одній? — дражливо зашепотіла, змушуючи Семена забути про усе на світі.

— Я сходжу перевірю за рогом. Вони не могли далеко піти, — почувся неподалік голос завуча, яка прямувала до них.

Дівчата перезирнулися і, наче равлики, повтягували голови в плечі. Мордюков заходився копати туфлем ямку в сухій землі, щоб поховати «покійничків».

— Не переймайтеся, Єво Адамівно, я сама там усе перевірю. Тут так багато сходинок, не доведи Боже, оступитеся. Краще зазирніть до вбиральні, здається, я чула там якісь підозрілі звуки.

Переконливий голос Тарнавської змусив нишпорку змінити маршрут.

Прямуючи до принишклої трійці, Зоя окинула Камілу оманливо байдужим поглядом.

— Ох, Сірова-Сірова, навіть не уявляю, як ти знову будеш зі мною розраховуватися. — Очі все ж виблиснули грайливими бісиками, коли вона помітила як руда зашарілася, до болю закусивши щоку, щоб приховати збентеження. Білявка все зрозуміла без слів: на її вустах з'явився хижий вишкір. — Ну, чого ви застигли? — звернулася вона до друзів Каміли. — Жуйки в зуби і бігом звідси!

Світлану з Семеном двічі просити не довелося. Виконуючи її вимогу, вони блискавично зникли за рогом. Каміла ж залишилася стояти на місці і з-під лоба дивилася на Зою, не знаючи, з чого почати розмову. Знову дякувати за порятунок — здавалося недоречним. Тим паче, що вона хотіла поговорити з нею зовсім про інше. Не встигла дівчина відкрити рота, щоб вибачитися за партак із Дімоном, як почула його окрик.

— Мала! Ти де?

Впізнавши голос хлопця Каміли, настрій Зої різко погіршився і вона засичала:

— Тобі що, особливе запрошення треба?

Не чекаючи на відповідь, наїжачена білявка рвучко розвернулася і швидко зникла, залишивши руду невдаху стояти з роздзяпленим ротом.