Останній бій

Якщо на початку вечірки Сірова ще розривалася між почуттями легкої розгубленості та середньої ступені роздратованості, то під кінець її дупа мало не іскрилася від агонії. А все тому, що Тарнавська впродовж вечора нахабно ігнорувала її, вперто відмовляючись йти на контакт, наче це лише вона була ображена на неї. Випускниця, між іншим, також мала зуба на вперту білявку через ті образливі слова, які в'їлися в підкірку мозку масляною плямою, від якої було складно позбутися. Але, незважаючи на це, Каміла принаймні намагалася навести мости. Маючи намір вивести Зою на розмову, руда скалка навмисно задирала її словами, кидалася розлюченими поглядами, навіть кілька разів хотіла прямо сказала, що хоче з нею поговорити. Але де там?! Тарнавська в’юнко ухилялася від спілкування: знаходила різні відмовки, то посилаючись на зайнятість, або ж відсилала насолоджуватися випускним.

«Пф-ф... Насолодишся тут!» — скавулив внутрішній голос, безуспішно б'ючись об монолітну стіну непохитності.

Можливо, якби Каміла не відчувала на собі жаскі погляди Зої, то давно відчепилась від неї. Чи, може, дівчині у відчаї вони просто марилися? Через надлишок алкоголю ще й не таке могло здатися... Відмовляючись вже хоч щось розуміти, руда безталанність потягувала через соломинку чергову «викрутку» з ананасовим соком, приречено усвідомлюючи: мати справу з ображеними жінками значно складніше, аніж з хлопцями.

Дмитро з Семеном в свою чергу теж кілька разів безрезульта́тно штурмували неприступну фортецю, у якій замикнулась Сірова, намагаючись дізнатися що з нею відбувається. Світлана благорозумно не займала подругу, чудово знаючи в чому криється причина її кепського настрою. Руда скорбота мляво усміхалася «штурмовикам», першого посилаючи до старости, другого до дідька. Втомившись товктися об бар'єр пофігизму набурмосеної мовчунки, хлопці нарешті ощасливили її, запросивши на танець дівчат. Спостерігаючи за новоутвореною парочкою, руда дійшла висновку, що Дмитро з Катериною виглядають доволі гармонійно.

«DJ Udod» запустив популярний трек, і танцювальний майданчик миттєво заповнився веселими гопцацаями. Спостерігати за дикими танцями без усмішки було неможливо. Кумедні па залицяльників, що кружляли довкола своїх обраниць, нагадували шлюбні танці райських пташок. Від душі повеселившись, Каміла вкотре кинула погляд у бік «брамниць» і, не помітивши Зою, знову зкисла. З агонізуючого натовпу відділилася Суріна. Вона присіла поряд з похмурою подругою, обійнявши її за плече.

— Агов, ну ти чого? Досить хандрити на самоті. Пішли танцювати.

— Дякую за привабливу пропозицію, Свєтік, але я краще утримаюся, — глузливо пирхнула Каміла.

Шатенка тяжко зітхнула, не розуміючи причину відмови. Але, поглянувши з ракурсу подруги на кумедні рухи гоцальників, вона почала реготати разом з нею. Люська Сорокіна, яка вперше в житті спробувала алкоголь, крутилася довкола її Семена, немов професійна стриптизерка біля пілона, демонструючи ошелешеному хлопцю брудні танці. Невдовзі до неї доєдналися її посіпаки і вони мало не довели бідолаху до панічної гикавки.

— Ти тільки поглянь на святош! — прокоментувала побачене Суріна, — Оце так перли вони видають.

Спостерігаючи за невдалими спробами хлопця вирватися з порочного кола, вона реготала, надсилаючи йому повітряні цьомчики.

— Завтра вони проситимуть у Всевишнього, аби він дарував їм божественну лоботомію, — покепкувала Сірова, викинувши порожній стаканчик в смітник. — Може покуримо?

— Пішли. Тільки спершу допоможи мені видерти з лап падших янголів мого мученика, — бешкетливо захихотіла подруга.

Вони безстрашно вклинилися в місиво танцюристів, підхопили під лікті вдячного за порятунок Семена і потягнули його на вихід. Біля дверей трійця знову стикнулася з опором сторожового мопса.

— Ану стояти! Куди це ви намилилися?

— Я в машині Сьомчика забула свій мобільний. Мамі хочу зателефонувати, щоб вона не хвилювалася, — скорчивши янгольське личко, безсоромно збрехала Суріна.

— То ви ще й на автівці сюди приїхали? — вжахнулася полісменка, оглядаючи далеко не тверезих молодиків. — Не терпиться потрапити у ДТП?

— Додому ми будемо поїдемо на таксі, — маякнув перед колючими очима «брамниці» візитівкою Семен.

Градова незворушно застигла, обробляючи в голові отриману інформацію. Дівчата крадькома озирнулися на «вартового» і «євушку», які з підозрою бельмували на них. Завуч всотала носом повітря, директор посунув на бік кашкета — поганий знак. Розуміючи, що в них можуть виникнути проблеми, Сірова помахала рукою перед обличчям притрушеної подружки Зої.

— Агов, залізно леді! То нам можна пройти?

— Я піду з вами, — безапеляційним тоном заявила сержантка. — Простежу, щоб хлопчина не сідав за кермо, а тоді конфіскую у нього до завтра ключі.

— Але… — спробувала заперечити Світлана, подумки підшукуючи варіанти, як би їм позбутися небажаного конвою.

— Ніяких «але»! — «брамниця» вимогливо виставила перед Семеном розкриту долоню. — Ключі, швидко!

— Що тут відбувається? — почувся за спиною втомлений голос Тарнавської.

Вона дивилася виключно на Дану, подумки бажаючи доброго здоров'я Руслані, яка порадила їй прихопити на вечірку «грозу хуліганів». Градова з фанатичним прагненням кидалася на всіх бажаючих пройти повз її пост. Навіть директора примудрилася обшукати...

— Ось, знову затримала порушників! — з військовою виправкою відрапортувала їй Дана, бігма описавши причину затримки дилетантів.

— Так, з тобою все зрозуміло. — Насправді нічого нового для себе Зоя не дізналася. Поглянувши на нашорошених випускників, вона звернулася вже до них: — Тепер мені хотілося б почути вашу версію.

Потрапивши під вимогливий погляд білявки Каміла то шарілася, то полотніла. Від хвилювання у неї навіть долоні спітніли. Облизнувши вуста, вона почала переповідати побрехеньку Світлани.

Уважно слухаючи руду шахрайку, Тарнавська не припиняла усміхатися. І хоча вона намагалася виглядати суворою, навіть брови насупила для переконливості, але дивлячись на це кумедне дівчисько, яке невміло травило їй байки — з грудей мимоволі рвався сміх. Злість, що клекотіла всередині упродовж кількох днів, мимоволі вчухала, змінюючись на ніжний трепет. І на те було кілька причин...

Під кінець вечірки, Зоя помітила дивакувату невідповідність в поведінці Каміли і її зіркового хлопчика. Цей довбограй перемикнув увагу з неї на іншу дівчину, а тій наче з гуся вода. Здавалося б, така кричуща поведінка мала її обурити, але руда виглядала цілком задоволеною. До того ж, Зоя постійно ловила на собі сумні погляди спохмурнілого сонечка, яке майже не зводило з неї очей. Вона марно силилася не дивитись на Камілу у відповідь, але надто вже спокусливо дівчина виглядала у вечірній сукні. Коли руда красунечка відволікалася на розмови з друзями, очі Зої без упину блукали по її тендітній фігурі, завмираючи на самих цікавих місцях. І коли помічала тугу в сірих очах, в неї серце краялося від цього. Через це у Зої виникло нестримне бажання наплювати на свою уражену гордість, підійти до похнюпленої лапулі, обійняти похмуру грудочку нервів, приголубити й втішити...

Спокус було достобіса багато, проте Тарнавська стійко з ними боролася, бо розуміла — Каміла була тут з іншим.

Вислухавши її, вона неохоче перевела погляд на «домінатора», звертаючись до неї:

— Залишайся на варті. Я сама проведу їх до парковки.

— Буде зроблено! — запевнила її Дана, поступливо звільнивши прохід.

Повеселівша трійця поквапом попрямувала на вулицю, їхня конвоїрка прилаштувалася в хвіст процесії. Сірова бігма обмінялася поглядами зі Світланою, натякаючи їй, щоб вона забрала з собою Семена. Змовницьки їй усміхнувшись, Суріна вирвалася з хлопцем уперед.

Прийшов час для рішучих дій. Схвильована дівчина чітко розуміла, якщо вона не спробує вивести Зою на розмову просто зараз, то іншої нагоди в неї не буде. Навчання закінчилося, випускний добігав кінця — більше немає причин для зустрічей. Пройшовши ще кілька метрів, Каміла різко загальмувала, через що Зоя врізалася в її спину. Користуючись тимчасовою заминкою, вона вхопила її за руку і поволокла у напрямку альтанки. Випитий алкоголь надавав рудій авантюристці сміливості. Дівчина смикнула на себе Зою і, не даючи їй оговтатися, рішуче накрила прочинені у подиві вуста поцілунком: жадібним, вимогливим, звинувачувальним... З жаром втиснулася в неї, утримуючи однією рукою за талію, іншою ковзнула пальцями вздовж шовкового волосся, обхоплюючи шию. Не зустрівши опору, окрилена Каміла усміхнулася, мазнула язиком по нижній губі, залучаючи бажану жінку до більш провакативного поцілунку.

Вдихаючи дахозносний аромат дівчини, насолоджуючись її сміливими діями і напрочуд впевниними пестощами, Зоя стрімко втрачала останні крихти ґлузду. Її кров закипала, дихання збилося, стало поривчастим. Нестримне бажання знову оволодіти рудою лапулею, зробити своєю, туманило мозок. Жадібні вуста перемістилися в глибоке декольте, долоні хаотично нишпорили по стрункому стану. Було неабияк складно чинити опір природному інстинкту підкоритися спокусі, підхопити руду спокусницю під сідниці, висадити її на столик, розсунути ніжки та зробити цей нестерпний вечір набагато приємнішим.

Аж раптом позаду почувся здивований вигук хлопця, про якого вони успішно забули:

— Ну ніфіга собі! — Горинін вийшов із темряви, дивлячись на них зневіреним поглядом. — Як це все розуміти, Каммо?!

— Так і розумій. Мені подобаються жінки! — войовниче випнувши підборіддя, відказала дівчина. Їй зовсім не сподобалося, з якою ненавистю він дивився на Зою. Тому вона вийшла вперед, заспупаючи її собою. — Послухай, Дімон, іди-но ти... до Каті!

— Дякую, що хоч на хер не послала! — розгнівано гаркнув хлопець, скрививши вуста в призирливій усмішці. Насправді він вже збирався йти з вечірки з іншою, а Камілу пішов шукати, щоб попрощатися. Але тепер уражена гордість штовхала його влаштувати скандал. Знову зиркнувши на мовчазну білявку, Дмитро істерично зареготався, впізнавши її. — Бля, а я все думав, де я бачив цю лярву?! Адже це біля її будинку я тебе підбирав нещодавно. Виходить ти й тоді мені з нею зраджувала!

— По-перше — підбирай слова, коли говориш про неї! — погрозливо засичала Сірова, насуваючись на нього. — По-друге — формально, ми з тобою тоді не зустрічалися. І я тобі ніколи не зраджувала! — вона ображено вдарила його в груди, які важко здіймалися. Горинін відступив і тепер дивився на неї сумними очима побитого пса, через що знавеснілий погляд пом'якшав. Каміла поклала розкриту долоню на його серце і набагато спокійніше сказала: — Я так би з тобою не вчинила, ти ж знаєш.

Останні слова змусила хлопця задуматися. Сірова дійсно ніколи йому не брехала — була занадто прямолінійною для цього. Як от зараз — у лоба зарядила, що їй подобаються жінки: або прийми це, або йди куди йшов. Поглявувши на скам'янілу білявку, яка мовчки спостерігала за їхньою розмовою, і яку ховала від нього за спиною Каміла, Горинін зненацька збагнув, що йому більше нічого тут ловити. Адже його колишня дівчина вже зробила свій вибір — явно, не на його користь. Дмитру складно було повірити, що Каміла проміняла його на бісову лесбуху! Скрипнувши зубами, він шумно втягнув роздутими ніздрями повітря. Кулаки стислися в кулаки. Сірова застережливо похитала головою, утримуючи його долонею від дурниць. В її погляді водночас читалися каяття і острах за цю лярву. Вуста Гориніна гротескно скривилися. За себе Каміла ніколи не переживала: вічно лізла на рожон, плескаючи язиком, і наривалася на неприємності, а він завжди її захищав.

От тільки тепер все змінилося...

Дмитро розпачливо вилаявся, розуміючи, що давно треба було визнати — їхні стосунки зайшли в глухий кут. Стали схожими на стару валізу, яка начебто на хрін не потрібна, але, в той же час, викинути її було шкода. Що пристрасть, яка була між нами на початку відносин — давно згасла, перетворилася на ніщо. Просто їм не хотілося це визнавати. Йому не хотілося...

— Я краще піду, — водночас вимовили Зоя з Дмитром.

Їхні погляди перестрілися, сиплючи іскрами.

— Стояти! — випалила Каміла, голосніше ніж того хотіла. Було незрозуміло, до кого вона звертається, тому на неї втупилися дві пари очей. Її серце болісно стислося. Їй нікому не хотілося робити боляче, проте в житті по-іншому не буває. Спершу вона вирішила звернутися до Гориніна, сподіваючись, що Зоя все правильно зрозуміє. — Дімка, давай завтра з тобою поговоримо. Гаразд? А зараз віддай мені, будь ласка, ключі від автівки. — Вона простягнула до нього руку, сподіваючись на розсудливість хлопця. — Не хочу, щоб ти сідав п'яним за кермо.

— Все ще турбуєшся про мене? — уїдливо гмикнув, але тим не менш виконав її прохання.

— Завжди буду, — запевнила його Каміла.

Перш ніж піти, Горинін востаннє зиркнув на переможницю, скрипнув зубами і мовчки зник у темряві.

— Даремно ти так з ним, — почувся за напруженою спиною дівчини розважливий голос Зої. — Дивись, не пошкодуй про свій вибір.

— Це ти зараз пошкодуєш, якщо не замовкнеш і не обіймеш мене...

Озирнувшись до неї, Сірова судомно втягнула ротом прохолодне повітря, завмерши у німому очікуванні. Вона зробила свій вибір, тепер останнє слово було за Зоєю. Через важкий погляд білявки дівчині здавалося, нібито її м'язи налилися свинцем — тіло стало настільки важким, що вона не могла поворушити навіть мізинцем. Тягучі думки і серце, що ледве чутно билося в грудях, робили її вразливою.

Каміла уявлення не мала, що їй зараз скаже або як себе поведе змійка. Побоювалася, що після усього пережитого вона може просто розреготатися їй в обличчя, обізвавши наївною школотою. Або ж мовчки піде, чи зробить те і інше водночас. У якийсь момент натягнуті до межі нерви не витримали напруги: вона розвернулася на ватяних ногах і пошкандибала у бік їдальні. Але не встигла зробити й кількох кроків, як опинилася в бажаних обіймах. Відчувши на шиї гаряче дихання Зої, дівчина нарешті змогла видихнути з полегшенням. Бридкий голосок, що нашіптував їй увесь цей час образливі слова: «Та так, ніхто» — нарешті замовк. Руда відкинула голову на плече Зої, дивлячись у небо блискучими від не пролитих сліз очима, до болю закусивши тремтячу губу. Їй чомусь хотілося плакати. Напевно, через надлишок емоцій, які її переповнювали.

Несподівано вухо Каміли обпалило вимогливе шипіння Зої:

— Тепер ти тільки моя. Чуєш? — Кільце з рук зімкнулося сильніше, до болю стискаючи її ребра. — Скажи це!

«Очманіти! На мене ще ніхто таким дивним чином не заявляв права. Можливо, у світі лесбі так прийнято пропонувати зустрічатися? Фіг його знає...»

Зазвичай подібні пред'яви на її свободу дратували Сірову, але тільки не тепер. Вона була рада знати, що потрібна Зої. На вустах з'явилася радісна усмішка. Не зважаючи на нестачу повітря, дівчина легко погодилася:

— Я твоя. Тільки твоя. — Після сказаних нею слів хватка змійки ослабла. Зухвала рука ковзнула до подолу її сукні і повільно поповзла вгору. Відчуваючи себе німфоманкою, на яку Каміла перетворилася опісля тієї незабутньої ночі, вона млосно видихнула: — Зоя...

— Тобі дуже личить ця сукня, але без одягу ти маєш значно кращий вигляд. — Дослухаючись до гіпнотичного шопоту змійки, дівчина розуміла, що вона готова підкоритися її волі і виконати будь-яку забаганку. — Як же я тебе хочу… — Прохолодні пальці прокралися до її трусиків і завмерли. — А ти? Чого хочеш ти, сонце?

— Хіба це не очевидно? — нетерпляче вильнула стегнами руда, натякаючи їй, щоб вона не зупинялася.

— Я хочу це почути… — гарячий язик мазнув по шиї, провів обрис по контуру щелепи і торкнувся мочки вуха, оголюючи нервові закінчення. — Від тебе.

— Я хочу тебе… Хочу, щоб твої пальчики торкнулися мене.

Вимовивши це, руда думала, що згорить від сорому, щоки вже звично палали рум'янцем. Але полум'я, що вирувало внизу живота, виявилося набагато спекотнішим. Згоряючи від нетерплячки, Каміла почувалася вібруючим вулканом перед моментом виверження.

— А як щодо твоєї готовності? Ти вже волога? — Зоя отримувала неабияке задоволення, відчуваючи збентежененя дівчини, під час її допиту. Вона стиснула груди Каміли, опалюючи її вухо гарячим диханням. — Скажи мені.

«Трясця… Та мені навіть равлики можуть позаздрити. Ну скільки можна дражнити?!»

Втративши останні крихти сорому, дівчина розвернулася в кільці рук Зої, і з викликом зазирнула у палаючі від бажання магнетичні очі.

— Сама перевір.

Її долоня нетерпляче направила пальці дражливої білявки у правильне русло. У дуже вологе й гаряче.

— Боже-е-е, ти так швидко заводишся, — зашепотіла Зоя, отримавши карт-бланш від рудої красунечки.

— Це все ти. Це ти зі мною таке робиш.

Сірова вп'ялася пристрасним поцілунком в усміхнені вуста, стираючи між ними кордони. І застогнала, відчуваючи владне проникнення.

— Агов, Каммо! Ти ще тут? — окрик Світлани, не гірше відра з венеціанськими помиями витверезив їх обох. — Ми вже повертаємося!

— Мені час йти. Відволічи їх.

Зоя вислизнула з обійм Каміли і миттєво розтанула в темряві.

«Трясця! Хіба можна так робити?! Уф-ф-ф...»

Руда сатана набрала побільше повітря в легені і оманливо радісним голосом вигукнула:

— Свєтик, ходи-но сюди!

— Іду-іду… — прощебетала смертниця, не підозрюючи, що скоро отримає від неї добрячої прочуханки.