Останній бій

Коли Каміла дізналася від подруги про родинні зв'язки цих небезпечних почвар, у неї тепер палали не лише ноги, а й голова. Потьмянілі очі, які зазвичай сяяли веселощами або злістю, втратили звичний блиск. Дівчина чудово розуміла, що непомірно довгий язик був і є причиною всіх її негараздів, але видирати його просто зараз уже не було сенсу.

— Чого це пуп'янка нашої королеви агрилася на тебе? — поцікавилася шатенка у похнюпленої подруги, ведучи її в приміщення.

— А ти здогадайся. Ти ж у нас всезнайка, — роздратовано пирхнула руда халепниця, повиснувши на лікті чомучки зламаною лялькою.

Сірова не хотіла знову грубити Світлані, чесно, просто настрій був гірше нікуди...

— Ти вже встигла наспівати їй про своє велике кохання до її матусі? — висунула перше-ліпше припущення Суріна.

— Угу-у-у… — встромивши тремтячі пальці у свою зачіску, Каміла розтріпала волосся, зробивши його схожим на вороняче гніздо.

— Ну ти, Каммо, і лохиня, — констатувала подруга, з усмішкою спостерігаючи за дратівливими діями пригніченої халепниці.

Сірова постійно встрягала у всілякі дурнуваті історії, тому Суріна навіть не здивувалася її черговому ляпу.

— Як гадаєш, Свєтік, Зоя доповість про нашу з нею розмову своїй мамані? — нервово кусаючи вуста, запитала руда, подумки проклинаючи всраті збіги.

— Сьогодні — точно не доповість. Гоблінша вчора відчалила в дівочу колонію, де вона викладає. Там щось сталося, але що саме, я поки не знаю, — з нотками невдоволення проінформувала її всезнайка, яка на дух не переносила чужі таємниці. — Замість неї у нас прийматиме іспит... — Не встигла Сірова насолодитися цією чудовою новиною, як жорстка реальність зісмикнула її з рожевих хмарок: — Зоя Андріївна.

— Ти знущаєшся з мене?! Якого дідька я дізнаюся про це тільки зараз?!

Рудокоса месниця вхопила подругу за комір піджака і заштовхнула в туалет. Грубо притисла її до кахельної стіни, сповнена рішучості вибити все лайно.

— Спокійно, дуриндо.

Незважаючи на загрозу для життя, вуста інтригантки розтягнулися від вуха до вуха. І як тільки мармиза не тріснула? Без зайвих зусиль Суріна відштовхнула від себе Камілу, виймаючи з сумочки пачку цигарок. Паління в училищі було під суворою забороною, але ці відірви часто ходили по лезу бритви, отримуючи від ризику заряд адреналіну. Вони свято вірили: правила створені для того, щоб їх порушувати. Прикуривши одразу обидві цигарки, Світлана передала одну рудій сатані. З насолодою затягнулася, нахабно випускаючи ментолову цівку диму в очманіле обличчя подруги, яка почала відмахуватися рукою.

— Взагалі-то, я дзвонила тобі вчора, Каммо, щойно дізналася цю новину. Разів із п'ять, не менше. Але ти не відповідала. Так що видихни і припини психувати. Звідки я мала знати, що ти приїдеш в училище разом із пуп'янкою гоблінші, ще й встигнеш виплюхнути на неї усю правду-матку?!

— Звідки-звідки? Від відьомської розвідки, — передражнила її ходяча катастрофа. — Ти могла зазирнути у свою кришталеву кулю і побачити там моє майбутнє. — Підійшовши до вікна, Сірова відкрила фрамугу, подумки визнаючи правдивість Світланиних слів. Але зізнаватися вголос не збиралася, щоб всезнайка не задерла кирпу ще більше. Сівши на підвіконня, вона з докором втупилася на подругу: — Ти могла попередити мене про небезпеку, кинувши в казанок жменьку голубиного посліду: чи як ти там ворожбиш? От скажи мені, Свєтко, як ти з першого разу вгадала, що я розпатякала Зої про її мамцю? Ти реально відьма!

— Хах... Ну ти й фантазерка, Каммо! — почувши цю нісенітницю, шатенка комічно округлила карі очі і захихотіла, прицільно збиваючи попіл в унітаз. Клацнувши язиком, вона раптом напустила на себе серйозності й узялася пояснювати подрузі очевидні речі: — За останні роки, що ми провели з тобою у цій богодільні, я вивчила тебе ще краще. Тому скласти «2+2» було не так вже й складно. Ти ж на кожному кроці співаєш дифірамби Тарнавській, тому я зробила припущення, яке ти підтвердила. — Усміхаючись якимось своїм думкам, Суріна хитро примружила очі. — То чому ти не відповідала на мої дзвінки, Каммо? Ти точно не прокинулася цього ранку в ліжку Зої Андріївни? Ви приїхали сюди разом, вона була злюща мов чорт, наче ти й там встигла налажати.

Сірова мало не задихнулася від почутого. Але збагнувши, що подруга просто тягне з неї прикол, миттєво розслабилася.

— Хто б казав про фантазерів. Якщо я один раз, по-синьці, поцілувалася з Іркою, це ще не означає, що я тепер по дівчатах! — Вона демонстративно розстебнула жакет перед допитливими бельмами психотерористки, показуючи їй справжню причину ігнору: — Я була зайнята ось цим. — Світлана на хвильку підвисла, формуючи в голові нові божевільні припущення. Аби не слухати їх, Каміла пішла на випередження: — Із Зоєю... кхм... Андріївною ми зустрілися випадково, біля мого під'їзду. Я запізнювалася на іспит, вона люб'язно погодилася підвезти мене до училища. От і вся правда, а не те, що ти собі понавигадувала: — І взагалі, звідки ти взяла, що така шикарна краля зверне на мене увагу? І тим паче, що вона в темі?

У тому, що ця шикарна краля, як ти щойно висловилася, лесбійка, я впевнена на сто відсотків!

Суріна з усмішкою пожбурила «карасика» в унітаз, відправляючи його у далеке плавання. Тоді вийняла з сумочки парфуми і заходилася розпорошувати їх. Театральна пауза затягнулася, через що Камілі довелося гримнути на неї:

— Швидше телися!

— Божечки, яка ти нетерпляча! — зобразила переляк усміхнена інтригантка. — Зоя Андріївна викладає фізику в нашій колишній школі, і про неї там ходять дуже цікаві чутки.

— Які саме?!!

— З якою метою цікавишся? — карі очі засяяли пустотливими бісиками.

— Хочу знати, з ким доведеться мати справу на іспиті, — ухилилася від правдивої відповіді Сірова.

— І все? Тебе лише іспит цікавить?! Чи?..

— Давай без «чи», Суріно! У нас немає часу на твої недолугі припущення.

— Добре-добре, тільки не гарчи на мене, — підняла догори руки Світлана, починаючи загинати пальці. — Місцева школота розшифровує її ім'я як Змія Особливо Ядуча — це раз! Вона неодноразово була помічена в компанії Булигіної, найвідомішої лесбійки у нашому місті — це два! Коли ти шкутильгала до мене на своїх кривульках, З.О.Я. ладна була з'їсти тебе очима — це три! Ось що я тобі скажу, Каммо, ця кралечка також на тебе запала! — Побачивши, як подруга показово позіхнула, оповідачка натхненно випалила: — Присягаюся яйцями мого Сьоми, я бачила, як вона на тебе облизувалася!

— Ти перебільшуєш, Свєтік, — реготнула Сірова з явно притягнутих за вуха фактів, пожбуривши недопалок у вікно. Всезнайка вперто схрестила руки на грудях, завмерши в очікуванні більш вагомих доказів своєї неправоти. Руда з усмішкою почала сипати контраргументами: — З.О.Я. бачила в мені лише поранене звірятко, легку здобич, тому й дивилася очима голодної гадюки. Коли змії полюють, вони керуються інстинктами. А оскільки у них слабкий зір, вона скористалася язиком як термолокатором, щоб просто не випустити мене з поля зору. Та це й не дивно: я стільки гидоти наговорила про її маму, що досі здивована, як узагалі вибралася з її автівки живою.

Звук зливання води в одній із кабінок змусив палійок напружитися та замовкнути. Нервово перезирнувшись, вони вирішили накивати п'ятами з прокуреного нужника. Світлана стояла ближче до виходу, тому вона встигла прошмигнути за двері, а ось кульгаву Камілу хтось міцно вхопив за комір і рвучко потягнув назад.

Перед тим як зустрітися зі своїм ловчим, в рудій голові майнула наполохана думка:

«Бляха, невже на вартового нарвалися?»

Таке прізвисько директор ПТУ отримав від учнів, бо постійно чатував біля брами на невдах, які проспали першу пару. Але коли Каміла зустрілася з роздратованим поглядом лихачки, вона миттєво пошкодувала, що її упіймав не він. Боязко вдивляючись у перекошене від люті обличчя Зої, рудій паніці спало на думку, що саме сьогодні всі планети Сонячної системи вирішили позапланово вишикуватися в одну лінію, щоб влаштувати їй персональний Армагеддон.

— Ось ти й упіймалася!

Білявка відтягнула здобич подалі від дверей і хижо вишкірилася. Попри відсутність золотих коронок, схожість Зої із матір'ю зараз виглядала просто вражаючою. За мить вона перемістила прохолодні пальці з коміра на талію дівчини, втискаючи її в двері кабінки. Жовто-зелені, наче у справжньої змії, очі остаточно позбавили Камілу можливості мислити. Провівши язиком по нижній губі, Тарнавська схилилася до її вуха, обдаючи жаром:

— Не втечеш...

Серце Каміли пропустило удар, а може й три... чи п'ять. Хто ж рахував? Зрозуміло було тільки одне — воно будь-якої миті було ладне вистрибнути з грудей, шваркнутися на підвіконня і викотитися у прочинене вікно. Вклякла дівчина теж не відмовилася б шуганути з третього поверху слідом за ним. Але, на жаль чи на щастя, вона була надійно притиснута гадючими мацаками до дверей. Та й, чесно кажучи, нажахана учениця була просто не здатна наразі виконувати такі складні трюки. Ватяне тіло здавалося їй чужим. Через відчутно болючий натиск пальців було складно дихати. Сумнівів не було: наступного ранку на її шкірі з'являться синці. І все завдяки цій божевільній.

Мозок спалахнув бунтарським вогнем:

«Одним більше, одним менше. Краще вже бути пришпиленою цим злобним стервом, ніж ганебно впасти до її ніг!»

Стояти і просто мовчати Сірова не бачила сенсу. Тому вона бовкнула перше, що спало на думку:

— Що ти тут робила?

— Не палила! — зашипіла Зоя в її обличчя.

Гіпнотичний погляд опустився на вуста, і Камілі на мить здалося, що її зараз поцілують. Шлунок стягнуло у вузол — чи то від страху, чи від бажання відчути дотик цих манливих вуст. Але ж ні, нічого не сталося. Підступна зміюка підвела погляд вище і добила її наступною фразою:

— Думаю, тобі більше не знадобиться цей пасок! — з цими словами З.О.Я. зірвала з талії рудої невдахи її останню надію на гарне завершення дня. — Уявлення не маю, наскільки ти сильна у фізиці, проте точно знаю, що знаннями з герпетології ти володієш досить непогано. Тобі варто замислитися над професією зоолога… Каммо! Шпаргалки я конфіскую у тебе. — Помітивши розпач, що з'явився у темно-сірих очах, Зоя знову зареготалася сміхом гієни, який не обіцяв для рудої нічого хорошого: радше нарікав на довгу та болісну смерть. — Я завалю тебе додатковими запитаннями, і ти пошкодуєш, що зв'язалася зі мною!

Суїцидальних думок із Каміли на сьогодні вже хлюпало через край. Вирішивши, що втрачати їй більше нічого, руда авантюристка стрімко подалася вперед і наклала печатку мовчання на вуста, які сипали погрозами. Вона й не сподівалася, що ця божевільна відповісь на подібну зухвалість — просто намагалася збити її з пантелику, виграти трохи часу, щоб придумати бодай якийсь план виходу з патової ситуації. Однак думки дівчини тепер крутилися у зовсім іншому напрямку:

«Вау. У неї такі м'які вуста... Як же приємно їх цілувати... Здуріти можна...»

Мало не муркочучи від задоволення, Каміла запустила пальці в шовковисте волосся, жадібно притягуючи Зою до себе. На обличчі з'явилася радісна усмішка, щойно хватка на талії послабла...

Руда екстремалка раніше не мала досвіду в поцілунках з вродливими й моторошними жінками, тому трохи нервувала. Зовсім трішечки. Добре, що залицяльників у неї завжди вистачало, відтак практики в цій приємній справі теж накопичилося чимало. Свого часу вона не просто любила, а обожнювала пестощі. Перед кожним новим поцілунком у дівчини обертом йшла голова, серце вибивало шаманські ритми, а шкіра вкривалася сиротами. Ці яскраві миті розпалювали в жилах кров. Ніжні доторки заряджали не гірше потужного енергетика. Передчуття і сам процес наповнювали нутро бажаною дозою ендорфінів, викликаючи шалений захват. Точнісінько як от зараз. А може, й у стократ більше...

Зоя залучила до п'янкого танку язик, і Каміла заледве встояла на ногах, геть гублячись у думках. Добре, що прохолодні руки надійно її тримали...

Ще коли вона тільки вчилася цілуватися, то змінила чимало партнерів, щоб знайти ідеального — від якого б були метелики в животі. Спершу їй подобалося займатися пошуками, проте досить швидко збагнула: це все туфта. Позаяк поцілунки, які колись дарували приємні відчуття, невдовзі почали здаватися прісними. Колюча щетина дряпала вуста, терпкий запах одеколону різав нюх, а балачки з дівчатами про кавалерів і піднесені почуття — доводили до сказу.

Мабуть, саме тому розчарована Каміла нещодавно поцілувала дівчину на вечірці… Чи то вона її? Сіль була в тому, що руда гульвіса зовсім не пам'ятала: хто до кого перший поліз, як і чому це сталося. Алкоголь підступно розмив усі спогади. Зі слів Свєтки, хтось тоді запропонував пограти у пляшечку. Коли горловина зупинилася спершу на Каммі, а тоді на Іринці, вони п'яненько захихотіли та й почали цілуватися, неабияк розпалюючи глядачів відвертим лесбійським шоу...

Поки руда блукала у спогадах, руки білявки вже впевнено досліджували її тіло. Каміла поглибила поцілунок, даючи зрозуміти, що вона зовсім не проти такого свавілля. Зоя висмикнула край сорочки з її штанів і неквапливо торкнулася пальцями оголеного живота. З голови дівчини вмить вилетіло все зайве. Ватяні ноги ослабли ще більше (якщо це взагалі можливо). Хвиля збудження, що прокотилася від маківки до п’ят, розпалювала бажання розтягнути цю солодку мить якомога довше. Тим часом долоні спокусниці підбиралися до грудей. Емоції просто зашкалювали — свідомість коротило. Камілу то лихоманило, то знову кидало в жар. Вона була готова піддатися п’янкій пристрасті, віддатися їй повністю і без останку.

Немов зчитуючи її бажання, Зоя запустила пальці в руде волосся і, трохи відтягнувши назад, вп'ялася жадібними вустами в шию, піднімаючись палкими поцілунками до вуха:

— Яка ж ти... гаряча...

Збуджений шепіт остаточно зруйнував усі кордони між ними, змушуючи бунтівне серце капітулювати. В цю мить Камілі здавалося, ніби до її ватяних кінцівок якийсь забуханий електрик приєднав «крокодильчики», встромив штекерки в електрощиток і без попередження смикнув за рубильник. На біса він це зробив? Мабуть, просто так, заради розваги. Ось тільки самій дівчині наразі було не до жартів. По нервових закінченнях все ще струменіли легкі статичні розряди, а по венах-провідниках розтікалася розжарена лава. Коли руда подумала, що от-от перетвориться на жменьку попелу і осиплеться порохном додолу, пристрасна кралечка розірвала хвилюючий контакт з нею, зазираючи в осоловілі очі.

Гіпнотичні випромінювачі з жовто-зеленим сяйвом дивилися на розчервонілу Камілу із цікавістю — вони більше не здавалися їй моторошними поглиначами думок. Так, очі Зої досі іскрилися, проте не шалом, а якось інакше.

Перебуваючи під прицілом зміїних очей, дівчина здригнулася, раптово відчувши себе препарованою мишею, яку з професійним інтересом розглядає першокурсник МЕДу, що розмірковує, де йому краще зробити перший надріз. Згорнуті в клубок думки, які ще до поцілунку переважно складалися з сумнівів та вагань, заплуталися іще більше. Неабияк нервуючи, руда зніяковіло промимрила:

— Ем… То я можу тепер забрати свій пасок?

— То ти через нього мене поцілувала? — зіщуливши очі, оманливо грайливим голосом промуркотіла Зоя. — Через пасок, так?

— Кхм… Щось типу того… — ледве чутно прошепотіла Каміла, потупивши погляд.

— Ти впевнена в цьому?

Пальці білявки знову посилили тиск на її ребра, завдаючи дискомфорту, проте вона так і не дочекалася відповіді.

Сірова й сама не розуміла, чому поводиться так безглуздо. Чому їй так важко зізнатися експресивній білявці, яка тепер дивилася на неї з розчаруванням, що їй сподобалося цілуватися. Усе здавалося водночас і простим, і неймовірно складним… Заблизький тілесний контакт і прямий погляд страшенно нервували. Тож збентежена дівчина вирішила не просто приховати правду, а й узагалі вдавати німу.

— Все з тобою зрозуміло. В ігри вирішила зі мною пограти?! Ну-ну... — Привітна усмішка екзекуторки миттєво змінилася на іронічну. Вона відсторонилася від рудої шахрайки, відступивши до раковини. — Як на мене, ти занадто багато на себе береш, Каміло, — очі-скальпелі полоснули по горлу заціпенілої жертви, де несамовито билася жилка. Висмикнувши навмання з відібраного «помагайчика» три шпаргалки-гармошки і запхавши їх у кишеню жакета мовчунки, З.О.Я. ледве не відірвала її, зневажливо пирхнувши: — Не так вже й добре ти цілуєшся. Щоб заслужити повернення паска, потрібно краще старатися. Але ж я не якесь там мстиве стерво, тому дам тобі шанс не завалити іспит. — Вона повернулася до рукомийника, увімкнула воду і почала намилювати руки, наче об щось забруднилася. — Можливо, я навіть тобі додам від себе один бал зверху, так би мовити, за твої старання. Думаю, на трієчку витягнеш і зможеш спокійно випуститися з училища.

«От лайно!.. Здається, я ще більше її розлютила. Але й вона теж молодець: то привітна, то знову плюється отрутою... Недарма отримала таке прізвисько...»

— Чого ти застигла, Сірова? Приведи себе до ладу і шуруй до своєї подружки. Іспит ось-ось розпочнеться! — поквапила екзаменаторка, мигцем окинувши псувачку нервів неприязним поглядом.

— Кльово я пошмалила, — заправляючи сорочку в штани, пригнічено видихнула невдаха.