9. Кінець діставучому

Кароліна зайшла в кабінет. На приставці для перемовин, її чекали два аркуші і ручка. Ксеня закінчувала пилососом вимивати підлогу від крові. Як швидко можна зробити вид, наче не сталося жодної трагедії.

Пилосос не занадто шумів, але досить щоб всі мовчали. Ксеня закінчила, кинула на Кароліну погляд підтримки чи схвалення і вийшла. Глянула правда на спину, але дівчина її підтримку відчула.

Кароліна думала, що сидячи певно не зручно бити. Втрачається імпульс від ніг. Ніс може не зламатися. А такого допускати не можна.

Між ними два метри і це навіть для супермен панчу ( 1 ) забагато. Хіба встати і стрибнути на нього ударом ноги в грудну клітину. Але так він вдариться головою і не факт, що виживе.

Шеф заговорив першим і просто поклав її на лопатки.

- І ось з такими тварями тобі доведеться працювати. Ніхто не заступився за спасительку. Навіть без дякую. Це просто жах.

- Пробачте, що..?

- Я переглянув ставлення до тебе як до спеціаліста. Пропоную тобі посаду начальника відділу оптимізації наукового виробництва.

- Нема такого відділу.

- Буде.

- В мене немає вищої освіти.

- Значить поки замом побудеш. Для цього вишка не треба. І зама я призначаю без погодження з областю. Я б запропонував допомогти з дипломом, але знаю ти відмовишся.

- Я не знаю, я подумаю. Нові обов’язки - завжди новий клопіт, а в мене і так справ…

- З сьогоднішнього дня в тебе вільний графік. Я знаю, що ти не перестанеш працювати.

- Це все добре, але я поки не розумію, що за обов’язки ви хочете, щоб я виконувала. Я поки вагаюсь.

- Служебка. На роботу і з роботи. І зарплата. В чотирнадцять разів більша.

- Бляха. Я певно викину ту грушу.

- Не треба. Краще її жахни при бажані, якщо що.

- Послухайте. Перше, що мене турбує, так це моя зневага до показників тих всяких. І я себе не переконаю, в першу чергу, гнатися за якимись циферками.

- Добре. Мені треба, щоб ти бачила лише важливе між тих цифр. Проникала в суть явищ. І ти певен таке можеш.

- Не дура, то єсть, як ви дозволили сьогодні собі виразиться?

- Ні. За це я перепрошую. Повір жодного папірця, крім інформації про прогрес в місії я від тебе не проситиму.

- Я думала, ви мене зараз звільните і першим ділом спалите моє крісло і освятите кабінет. Дуже несподівано чути приємності і навіть вибачення.

- Ти працюєш тут лише два місяці. Але вже дуже гарно себе показала. Я ж теж колись таким був. Просто, розумієш, ця система показників... вона висмоктує з людей все живе, справжнє. Я просто забув, що значить живий науковий інтерес і втопився в управлінні.

- Але чому я?

- Ти ще і сумніваєшся? Я бачу перед собою жінку з високим рівнем інтелекту. Ти просто не любиш визнавати чиєюсь перевагу, бо сприймаєш таке як визнання поразки. Це все через прискіпливість до себе і постійний пошук недоліків, в першу чергу в собі.

- Щось я не пам’ятаю, коли я проходила якісь психотести. Ви прямо так про мене все знаєте.

- Я не перший день керівник. Дуже багато дізнаєшся про людину, коли дивишся на неї під тиском. Беру тебе замом під чесне слово, що ти принесеш мені диплом про вищу освіту. Хоч якийсь.

- Ви не могли просто з бажання покращити роботу поставити мене на посаду. Тільки чесно, в чому справа?

- Відповідь у твоїх сьогоднішніх питаннях. Я їх ледь зупинив для уникнення паніки.

- Зомбі збираються до купи щоб напасти? Так їх всіх не їдять бджоли. Ми самі їх приручили вони стали менше м’яса і більше нектару. Це не залишки захисних рефлексів, це частина плану атаки.

- Так.

- Зомбі планують війну проти нас?

- Я 5 років здогадувався. Ти за хвилину. Ти маєш все підготувати. Інакше ці клоуни стануть Пеннівайзами, а ми будемо не готові.

- А я ще думаю, чому всі на зомбі скаржаться. А вони спеціально повільно на мене нападали. Знали, де я працюю. Придурювалися повільними.

- Як для всіх в НДІ. Навіть я до такого не додумався.

- Перш ніж я стану на вас працювати, можна мені одну відповідь. Чому ви знущалися наді мною?

- Ну, прямо знущався.

- Табу на каву… оперативки після п’яти… і тести, ціла гора тупих тестів і оце з останього «багато дізнаєшся про людину, коли дивишся на неї під тиском».

- Я підозрював, що ти промислова шпигунка. Ти спокійно терпіла найгірше ставлення, значить тобі щось тут було потрібно. Ти прийшла на роботу в липні. За день до цього я створив проект з третім рівнем доступу, про що тільки я знав. Я особисто ним займався, але кожну оперативку ти сипала звідти по пару капель.

- Я просто задавала логічні питання. Що в них такого?

- В наші часи, більше за зомбі, всі стороняться лише двох речей: логіки і правди.

- Я, ні. Ніколи. Можу промовчати. Ви не повірите, але я можу змовчати.

- Це добре, але беру я тебе за хоробрість думати і казати правду.

- Ви там щось про знищення моє розказувати почали.

- Я хотів, щоб ти прокололася. Надав тобі безмежну владу, доручивши перевіряти відеоспостереження. Стежив за кожним твоїм кроком. А ти перетворювала всі знання на добро, знову і знову.

- А що змінилося зараз?

- Я зрозумів, що як ти вболіваєш за справу. Знаєш як стати хорошим керівником? Треба дуже багато разів завернути не туди.

- А у вас є план?

- Ти і я, та я з тобою. Ти і є мій план. Я не знаю скільки у людства часу.

- Тобто, скоро Апокаліпсис справжній. Не, цей награний?

- Можливий і напад відразу по всім фронтам.

- Якщо подумати... Села знищено. Це гарний приклад як зомбі непомітно знищують населені пункти. Пояснювати програш селян зомбі малограмотністю дуже тупо і певно теж малограмотно. Це жах. А як вони опиняться в місті? А якщо зомбі вже тут? Просто закопані в землю і чекають сигналу.

- Ніхто ніколи не зважав, що вони у землі! Всі думали, що вони такі, бо вилізли з могил.

- А ще заброшки колектори, каналізація, смітники.

Вони обидва на мить затихли, калькулюючи у думках ймовірну чисельність грядущої армади зомбі.

- Стоп. Вибачайте звісно. Ви не могли це самі придумати. Я вас знаю. Туман війни? Ні, у ваших назвах слів побільше. Назви відділів, ви ж самі вигадали? Це точно частина чогось більшого.

- І цю перевірку ти пройшла. Ці зомбі справді налякали людей. Впоратися з одним легко. Постріл в голову і все. Але ж приходить інший. Знову і знову. Інтелектуалів з усього світу збирали разом. Але ж ти їх знаєш. Одні песимісти. Все до чого вони додумались, що зараз відповідь знайти не можна.

Проект «Повна зайнятість» – єдина надія людства. – шеф дістав з ящичка в столі папку, розкрив її і почав перелистувати аркуші і далі натхненно розповідав. - Вигадають як спастися люди, які знатимуть все або хоча б максимально багато.

В різні часи їх називали по різному: Універсальна людина, полімат, людина епохи Відродження, мультипотенціал. Їх інтелектуальні здібності, інтереси і діяльність не обмежені одною областю знань. Полімати завжди добиваються відчутних практичних результатів по всім напрямках. Це люди великих знань і притому фізично сильні.

Це не якась вигадка. Це реальні люди. Піфагор, Платон, Авіценна, Ломоносов, Франклін. Ти певно і не знаєш, хто це. Спробую з літератури. Граф Монте-Крісто, Гамлет Шекспіра, Сірано де Бержерак Ростана, Атос з «Трьох мушкетерів», Сайрус Сміт з «Таємничого острову» Жуля Верна.

Кароліна сказала, що зрозуміла, але шеф продовжив. Стало дуже помітно як йому не вистачало на душі просто поділитися з кимось таємницею.

- Люди вічно захоплювалися такими героями. Знімали про них фільми. Тонні Старк, Форест Гамп, Аліса Селезньова. Ти ж жінка, зараз знайду приклад... Насух-ефенді з Величного століття. Час цим героям вийти з вигаданих світів і рятувати нас.

От уяви, що б зараз винайшов Да Вінчі. Він же зомбі як ніхто розумів. Є його власні записи про експерименти з канібалізмом. ( 2 )

- Чому не Ксеня, моя напарниця?

- Поліматами лише народжуються. Зрідка поліматами можна виховати з дитинства. Наш план амбітніший – віднайти дорослих, що освоюють все, за що візьмуться. Це так само тяжко, як пам’ятаючи лише мотив, шукати пісню в інтернеті. Забагато надії на еволюцію. Але все ж…. Ти тут.

А Ксеня – вона інша. Не з всіх виходять полімати. Вона робить тільки те, що їй кажуть.

Ерудити, дилетанти широкого профілю, міцні середнячки. Вони не погані. Незнайка, бард Лютік з Відьмака, приклади таких персонажів. Але ти… щось значно більше, ніж швейцарський ніж про всяк випадок. Серед сірості ми шукаємо саме таких, щоб згодом відати їм всю повноту влади.

- Хто ці «ми»? Як вас занесло у «Туман війни»?

- І це гарне питання. Ти почала в мене випитувати і я значно прискорив роботу над своїм проектом. Але декілька розвідок боєм в області і мене дуже грубо попрохали не лізти у справу, для роздумів над якою мені доступу не давали.

Я зрозумів, що щось нащупав і мене вже помітили. Під час здачі звіту я поділився з обласніком твоїм інсайтом, що мова зомбі якось пов’язана з інфрачервоним випромінюванням. Так між справами, наче ненароком. Ще й попрохав не розповсюджувати того, щоб мене дурним не прозвали.

Немає краще способу поширити інформацію, ніж попрохати її зберегти в таємниці. Мені зателефонували з прихованого номеру. Вияснили, звідки я такий розумний. Пообіцяли помножити на нуль, якщо комусь розкажу про їхні справи. Розповіли навіщо створили Пригунів і як правильно ввести їх у депресію, щоб розкрити весь потенціал.

Я в області єдиний районний шеф, що знає за цю програму. А ти єдина з відомих мені людей, що здатна розкрити план зомбі.

- А давайте детальніше про доведення до депресії. Хам точно не в темі? Бо він для цього дуже старався. Може він спеціально мене дражнив?

- Ні. Він по життю такий. Не любить сумних. Каже, життя - радість і так далі, з арсеналу токсичного позитиву. Не знаю, як він залишився оптимістом після смерті матері прямо на руках. З серцем щось. І він її… Якщо простіше. Він один з перших взагалі, хто розправився над зомбі.

Через особливий характер, він завдавав тобі багато клопоту. І ти завжди креативно виходила з ситуації. І не відволікалась на провокатора-подразника через те, що він гарно працює.

- Бляха, це жесть. Не знаю як і реагувати.

- Я діяв в непереборних обставинах, яких не можу змінити.

- Та я про Хама. Так що за туманне військо у планах? Тю, його… Туман війни.

Шеф кілька секунд пристально вивчав мову тіла Кароліни. Їй аж незручно стало. Здавалося він зазирає в найінтимніші куточки її думок. З якоюсь такою пристрастю до справи, на яку здатні лише давно мертві в середині люди. Темна пустка в їх душі, потужніше чорної діри висмоктує все з навколишнього світу, що в не в силах їм опиратися. Ну, або він, як всякий біляпенсіонер на роботі перед обідом, з відкритими очима закуняв на хвильку.

- Вже побудовано систему, яка за командою фізично огородить місто від іншого світу. Є передумови думати, що вони атакуватимуть міста по черзі, просто перемагаючи кількістю. Таке не в нас перших почалось.

- То ви автору нашого неперевершеного забору ще й плани від Апокаліпсису довірили! Сміливий хід.

- Жоден зомбі не зможе проникнути в місто. А ми всередині маємо перебити їх всіх.

- Так. Давайте з вами остаточно визначимося. Я все таки дівчинка вже доросла. Якщо це все, оцево, - правою рукою Кароліна намалювала коло між ними, - таки не план затягнути мене у ліжко, скажіть одне. За вашими отими туманними прогнозами з самого секретного верху, коли почнеться Апокаліпсис?

- Він вже почався. Ми як завше все прогляділи. Вони не будують план на наших дітей. Вб’ють лише нас. Але всіх до останнього.

ВОКАЛІБУРЄС:

1. Супермен панч – удар, який легше загуглить ніж пояснити. Це блискавичний удар рукою в стрибку, якому передує обманний рух коліном, що змушує суперника на мить опустити руки для захисту, тим самим відкриваючи голову. Зовні він нагадує удар супермена.

2. Ось вам хтозна звідки цитата Леонардо да Вінчі. «Ми зберігаємо наше життя завдяки смертям інших людей. В мертвому тілі залишається безпристрастне життя. Воно прокидається, коли воз`єднується зі шлунками живих».

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.