6. Оперативка

Життя - це погоня за чужою увагою. Розігрування сценок перед кимось важливим. Найзбоченіша вистава в ньому – оперативка. Тут є актори і своя неповторна драматургія. Хтось грає краще чи гірше. Комусь маска давно ніде не тре. Хтось ще плутається, яку обрати. Вони всі тут з одного приводу, але хочуть різного: досягнень, прийняття або безпеки.

Нехтуючи всім, навіть реальними задачами, шеф завжди натягує всіх, хто не виконав план і часто не заохочує тих, хто все виконав, бо їм зарплату вже виплатили.

- Я дуже радий, що вам усім весело. Навіть Кароліна у настрої. Але мені сумно, я ледь стримуюсь, щоб не заплакати від розчарування у ваших показниках. Зарано ви впали у зимову сплячку. Ряд колег розслабилися і завалили свої напрямки роботи. Інші певен теж не кращі. А такого допускати не можна. Я вам обіцяю. До кожного дійду і кожного дістану. Перед повісткою зборів, пройдемося по боржникам. Поки не буквально. – почав шеф.

Здавалось напруга вилізла з розеток, розділилася на двісті двадцять ниточок і тепер невидимими, тільки Теслі відомими шляхами, гуляла кабінетом і сіяла мовчазну паніку.

Паралельно лівій стіні стояв Т-образний стіл шефа з довгою приставкою для перемовин, поруч з яким стояла кафедра. Хто по шустріший зайняли місця на стільцях по периметру кабінету. Кароліна з стажером забарились і сіли за два місця біля шефа. Два зами з нотатниками сиділи поруч з шефом.

Кароліна сьорбнула кави, поправила рукав і глянула на стажера, який з цікавістю чекав обіцяних страт. Шеф продовжив:

- Нарцис, я вам багато чого прощаю. Попередня угода була погоджена два місяці тому. У вас є напрацювання для наступної?

- Так, буквально щойно директор заводу солодких напоїв погодився замовити у нас щось свіженьке на шестизначну цифру.

- Який молодець! От на кого треба рівнятися, ніколи не підведе. – він на секунду провів поглядом по Кароліні, яка дивилась через рукав на ЗІВ. - Йдемо далі. Так, моя наступна улюблениця і єдиний сердечник, якого не заміниш ніким 3D-принтером. Сердечник у нас все добре з рибзаводом?

Він поглянув чи захвилювався Нарцис, який не зміг заключити цей контракт. Однак тому, як у приказці «баба з воза, кобила на скачки, піддається у договірному забігу, рубає червонці, переводить їх на офшори і радіє, що на пенсії не піде на ковбасу». Всі ж боялись, чи впорається Сердечник з хвилюванням.

Сердечник встала, поправила спідницю, спокійно глянула на шефа і відповіла, що на цьому тижні всі спірні питання закриє. Звісно на користь контори.

Хам сидів поруч і уважно слідкував за нею. Він не розумів, чому її вимова незвично спокійна, а в руках вона нічого не теребить. Кароліна попивала каву і насолоджувалася своїми досягненнями.

- Добре. В нас ще є особлива людина, Як кажуть під лежачий камінь Хенесі не тече, а під науковця дуже може бути. Так, Лобуряка? Поки він хоробро ігнорував контроль по бджолам, усі дані про кількість нападів на людей засекретили навіть для мене і області. Однак це не зупинило Лобуряку і він затребував з міськздраву інфу про число і локації жертв за останній рік.

В Міськздраві про міжвідомче засекречення ще не знають. Через жирне «ТЕРМІНОВО» на запиті на місці ніхто не уточняв нічого у області.

Таким чином, ми зараз єдині з усіх місцевих інститутів, хто має таку ексклюзивну інформацію. Привітаємо Лобуряку, що замість гарного копанця по дупі, він отримує подяку. Оформимо її заохоченням з внесенням у особову справу.

Лобуряка помітно почервонів і ніяково всміхався. Лише Крадій, що очікував неминучої розправи поруч, на його фоні виглядав гірше. Як єдине коричневе яйце в лотку білих.

Крадій помітив в руках Хама пляшку молока і чекав пекельних знущань від нього, команди «двоє за руки, двоє за ноги, а іншим бити» від шефа, і ударів в проміжність від усіх об’їдених дам. По черзі, під музику з шоу Бенні Хілла. Від страшних думок всередині ставало ще жаркіше. Липкий піт нестерпно лоскотав і скочувався спиною до точки пригорання.

- Так, у нас ще одна людина горить бажанням покаятися. - шеф зробив паузу.

Крадій напружився і ще більше вжався у стілець. Залежний опустив очі. За десять хвилин до оперативки він заніс гору прострочених, аж із запашком, документів шефу на підпис і отримав теж гору, але зовсім не компліментів.

- До нас надійшов лист з області. Маємо терміново провести протокольну нараду з питань розвитку науки на третій квартал і до завтра направити їм протокол. Тому зами і любителі попросрачувати все і вся, зараз виступлять з доповідями. В кінці ми обговорімо створення костюму від бджіл на випадок виникнення толерантності до нашого захисного….

- Смердю-ючки – подумали всі.

- Одеколону – продовжив шеф. – І так, для виступу запрошується…

Дослівно приводити виступи даремно. Від настільки сухих (в жанрі «аби було») докладів про Апокаліпсис його вершники точно позасинали, забули, навіщо прийшли і повиздихали. Це крах цивілізації. Як можна?

Доповіді мали осісти не в головах, а лише в теках у великій коричневій шафі в кабінеті начальника. Ніби додавали йому розуму як магічні артефакти. Але мізки нажаль так не працюють.

Чергові доповіді – на першій полиці, документи по технічним розробкам на другій, винятково важливі для майбутнього на третій. Як Кароліні наябіднічали з канцелярії, третя полиця пустує вже десятий рік.

Від виступів враження, ніби це різні комбінації одних і тих самих слів. Далі доповіді пролунають у переказі Кароліни самій собі.

Обивателям не варто знати, але бджоли мутанти з’явились через наукові потуги саме українського вченого, якому набридло, що його бджоли потерпають від пестицидів, фунгіцидів і гербіцидів на полях. Експерименти зі схрещування закінчились спірними досягненнями: зріс імунітет і надої, так би мовити. У бджіл виросли мандібули і зникли жала. Науковець не встиг протрезвіти від святкування успіху, як його з’їли бджоли і вже перетворили на солодкий мед.

Людям швидко одомашнили бджіл. Комах підкупили горами трупів досхочу і прихистком взимку. З часом бджоли все більше пристосувалися до поїдання, ніж полювання. Медку від цього лише побільшало.

Кожне місто правдами і неправдами збільшували свою долю в медоринку. Повсякчас лунали новини про підлянки міст одне одному.

Бджіл генетично підсилювали, трохи тренували і тоді вони просто відбирали мед у сусідів. У чужі вулики підкидали сім`ї схрещених з в’єтнамськими бджолами стерв’ятників. Бджоли-в’єтнамці захищають свою вулики від шершнів, вимазавши усе своє житло людськими і тваринними фекаліями. І як можна зрозуміти, їх мед вже не врятуєш перегонкою.

Від правоохоронців надходять тривожні сигнали про незаконні експерименти з акліматизації отруйних медоносних рослин. Це робиться для отримання психоактивного меду, який залежно від дози і карми реципієнта, викликає отруєння, похмілля, збудження, бажання писати вірші і ще багато різних страшних симптомів.

Одного разу такі витівки зайшли занадто далеко. У місті К. випадково втекли з військової лабораторії чотири бджілки, що полюбляли їсти лише очі. На кладовищі вони натрапили на жінку, що прийшла до могили в роковини смерті чоловіка. Налетів сильний вітер і вона відчула, що щось їй потрапило у око. Жінка спробувала витягнути, однак не змогла. Боячись пошкодити око, вона більше не терла його, хоча і відчувала то поколювання, то біль зсередини. Лише коли око напухло, жінка поїхала в лікарню.

Черговий офтальмолог знатно прифігів. Спершу від нижньою повікою він побачив бджолину лапку. Обережно потягнув за неї і витягнув бджолу. Затим витягнув ще трьох. Ще б трохи і довелося видаляти залишки очного яблука, щоб врятувати пацієнтку.

Після цього гайки науковцям підкрутили і за такі фокуси легко саджали в місця, де вже експериментували тільки з милом і їх честю. Декількох науковців пожиттєво запечатали в казенний дім за створення смертоносних вірусів, які від зомбі попри очистку потрапляють у мед.

Викликає занепокоєння ситуація з надходження тіл до пасік та облаштування їх біля полів з медоносами. Через відсутність інфраструктури й належного технічного забезпечення населення сіл не вдалося врятувати від Апокаліпсису. А населення міст категорично не працює на полях медоносів.

Існуючі агророботи не справляються з обробкою медоносів. Це призведе до цілковитого переходу бджіл на трупи, що викличе погіршення смакових якостей меду.

Найкращими вченими вже розробляються хімічні ароматизатори, що дозволять імітувати улюблені сорти меду, або навіть створити нові.

НДІ ведуть перемовини з виробниками найпопулярніших безалкогольних і алкогольних напоїв, для отримання прав на використання їх смаку. Тому НДІ так важливий контракт Нарциса.

Серед зомбі спостерігають раніше небачену поведінку. Вони частіше хаотично збиваються в купи біля річок. При надмірній спеці закопуються в землю. Це залишки захисних рефлексів. Розвитку здібностей зомбі не зафіксовано і не передбачається, оскільки їх мозок майже зруйнований.

Кароліну як обкропили холодним душем, у теплому ліжку під двома одіялами і в пухнастій піжамі ведмежати з вухастим капюшоном. Ця інформація з новин не лунала і певно теж лише «для службового користування».

Вона тягнула руку як школярка, але питань у цій частині наради не передбачалося. Тільки Стажер з розумінням їй напружено посміхнувся, що навіть через маску було зрозуміло. Вона зробила декілька обпікаючих ковтків кави.

У доповідях дуже зрідка лунали дєльні пропозиції ноу-хау, все тому що на справжні розробки потрібне фінансування, матеріальна база. А їх на місцях не було. Все обладнання сконцентрувалося у столиці і областях, однак там лише створювали ідеї, прототипи і без жодних тестувань все направлялося на місця. «Для врахування місцевих особливостей» - офіційна версія, і «З нас запитують лише за цей показник» – негласна і правдива.

Далі виступали теоретики і Кароліна пожалкувала, що гнала на практиків. Загнанні, більше копірайтери ніж вчені, майстри стилю кунг-фу «переганяти з пустого в порожнє». Точність їх висновків описувалась, як «Операція стеля», «так шепчуть зірки»…

Вимушені видавати за місяць по двадцятці повноцінно оформлених наукових досліджень та генерувати нові проблемні питання у науці, працівники цього відділу гордовито носили звання, що отримали від Хама – Чарівники води.

Вони певно сподівалися скоріше померти, ніж допрацювати до пенсії. Деякі від перепрацювань виглядали, та й існували чесно кажучи, гірше за піддослідних зомбаків. Далі коротко теми і якщо цікавий виступ, то й тези виступів.

«Обласний конкурс на найкраще фото зомбі. Висновки, причини програшу нашого району, аналіз робіт переможців». Чомусь найбільше перемагали групові фото у лісах і посадках.

«Чи сняться зомбі сни?» Проведене на вимогу захисників зомбі.

«Чому тільки п’ять?» Складна, нецікава формула, що пояснювала як встановили норму із знищення зомбі.

«Етика у наукових дослідженнях. Поділ зомбі за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними ознаками.»

«Чому зомбі - це не про вічне життя?» Єдиний аргумент - їх легко вбити.

«Чому зомбі лише ходять?» Чи вміють вони стрибати, повзати, літати? Ні.

«Формування оптових цін на кістковий порошок для меблевої промисловості» Більше зомбі – більше стільчиків.

«Вплив зомбі та бджіл - стерв’ятників на релігію».

«До питання про небезпеку мультиків з позитивним образом бджіл: Пригоди бджілки Майя, Пригоди Лунтіка і його друзів, Бджолині історії, Бі муві: Медова змова. Спірний образ «неправильних» бджіл у «Вінні-Пусі».

«Моніторинг зміни народних прикмет та повір’їв про бджіл у зв’язку з появою бджіл - стерв’ятників».

«Чому ЗІВ краще працює в теплу літню зливу, ніж в хуртовину». Тепла рідина покращує входження інфрачервоного випромінювання в тіло.

«Роль трутня у сім`ї бджіл - вбивць». Як і в кожного чоловіка вдома не велика.

«Позитивний вплив зомбі на рівень домашнього насилля». Вільна можливість вбити поза домом, значно збавляє градус напруги. Фраза «Вийду, заспокоюсь» як ніколи актуальна.

Інколи виступи звучали аж занадто сміхотворно, але ніхто не сміявся. На столичній нараді у міністра чиновник дозволив собі покимарити, тому всім учасникам по країні заборонили опускати чи закривати очі, більше ніж на п’ять секунд. Програмне забезпечення вже розробляється і скоро інтегрується у відеоспостереження кожного НДІ.

Кароліна запитала чи стосується це начальства. Навмисно загучно, щоб розбудити заступника. Шеф сказав, що штучний інтелект вирахує автоматично вказаний час із зарплати і вже не дивився на неї.

Кароліна з задоволенням зробила ковток гарячої кави. Вона лишається собою: найдопитливішою вченою без диплому і найбільшою занозою для найважливішої дупи в районі. З плавання брасом у хмарах, її миттю привів у себе краєчок ЗІВ, що визирнув з кофти, щоб глянути на рідко коли задоволену хазяйку.

Кароліна сіпнулася, щоб поправити кофту, зиркнула на стажера, який писав комусь смс. Неприпустимий огріх на нараді. Вона спробувала, не привертаючи уваги інших, ногою стукнути Валентина, щоб він перестав.

За сантиметр від удару, навіть не зиркнувши, Валентин прибрав ногу вбік, сховав телефон, підморгнув дівчині і став далі слухати доповіді. Можливо він чекав обіцяного скандалу, щоб узріти лють шефа, а може і правда то було цікаво.

На загальному фоні протухлих виступаючих, яскравою зіркою став Залежний з доповіддю про кейс з одеколоном від бджіл.

Минулого року виник серйозний дефіцит. З полиць зник одеколон від бджіл. Люди штурмували аптеки, НДІ. Писали листи в Мінздрав, Міннауки, на заводи, що виробляли одеколон. Через розголос за справу взялися поліцейські.

На заводі пояснили, що всі замовлення на одеколон виконали. Однак у відділі збуту, жіночка багатирської ваги і бальзаківського віку (в сенсі, що пам’ятає як виглядають книги Бальзака) пояснила, що відвантаження здійснюється раз в три-чотири тижні, щоб вагон з одеколоном не йшов напів пустим.

Однак одна тлуста жіночка, яким би нещасним під нею стілець не був, не могла створити загрозу знищення для всього міста. Принаймні ненавмисно. Як знайти винних? Такий закон природи. Раз взялись слідчі, то хтось має сісти.

Додлубавшись не тільки до гайморових пазух через ніздрі, а й до суті, слідчі з’ясували, що Міськздрав замовив для міста набагато менше одеколону. Він, бачте, погано розкупався і багато простроченого списували. Навіщо тоді його замовляти і виробляти? Може стало менше людей чи вони просто більше часу перебувають у безпечній від бджіл інфраструктурі.

Коли зрозуміли помилку, її швидко виправили. Одеколон закуплено. Спершу спостерігався сплеск продажів, а потім ще більший спад. Поставки, не дивлячись на велику кількість списань, наразі без загрози зменшення. ( 1 )

- Ви зрозуміли? Всього одна помилка такої незначної людини як ви і все: місту гаплик – підсумував шеф.

- Це неправда. – заперечила Кароліна і обережно, не показуючи ЗІВ, підняли руку, щоб їй дали слово.

Новачок оживився. Кароліна обіцяла шоу і сама його влаштувала.

- Ну, давай просвіти нас, якщо насмілишся.

Кароліна на мить задумалась чи не зашкодить Залежному. Однак як всякого правдолюба (не як жінка, це принципово) її вже як занесло, то треба виговориться.

- Якогось чорта одеколон смердить гірше за панталони мого спившогося діда. На флаконі напис «Морська свіжість», однак я була на морі і там про таку свіжість навіть дохлі медузи не чули. Певна, дослідників набирали лише серед чоловіків. Жіночий носик ніколи б не допустив такого лайна.

Як вийшла ця фіговина, люди все сподівались, що вийдуть й інші аромати. Але ні. Товар не купляли, розширяти його лінійку сенсу ніхто не бачив. Тому люди обирали бігати вулицями без захисту, ніж смердіти як лайновисько. А коли напади бджіл почастішали, а закупку одеколону зменшили, люди порозгрібали все, що було. От і вся математика.

- А ти в нас взагалі хто?

- Я… Кароліна Сурдіна, - розгублено відповіла дівчина.

- Посада, функціональні обов’язки? Чого ти зараз така не понятлива?

- Я програміст, психолог, кадровик…

- Досить! Я правильно зрозумів? Ні краплі, не вчений з дипломом? Ну, то стули пельку, коли люди, які розбираються, щось обговорюють! Хоч на це ти спроможна?

Добре, що вона не взяла з собою пульт від детонаторів у підвалі. Добре, що вчора зроблений манікюр вийшов файний і міняти його зарано. Добре, що її кактус скоро розцвіте і їй зараз не можна в тюрму за вбивство. Добре. Особливо для шефа.

Хоробра двадцять чотири години на добу, зараз Кароліна стояла мовчазна, як переможена. Людина-пень вперто заперечувала факти, які всі знають і всі розуміють. Просто, щоб показати, що і це у його владі. Довбоодуд.

- Як вам зручно….- її навмисна пауза і погляд, прямо у вічі, тривали 2 секунди, аж поки шеф не кліпнув, - не звертати увагу на реальність. Я помовчу.

Шеф проігнорував це і просто наказав продовжувати виступи. Чи то доповіді були ще безглуздішими, чи через зіпсований настрій, але за наступні півгодини вона пам’ятала лише три ковтки кави і каркання ворон знадвору.

«Ну, нарешті ми це закінчили»,- прозвучало від шефа як найсолодший голос з хору ангелів. Всі потомились, але шефу на це начхати.

ВОКАЛІБУРЄС:

1. На основі реального випадку, але з валідолом у 1975 році в СРСР.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.