Марафони

Автор: Юрій Шелюк

Тема: місто без Нового року

Отакої ...

- Снігуронька! Снігуронька! - кричав розмальований хлопець з накладною ватною бородою, але ще без своєї святкової шуби. Діти, яких вже проводжали у садочок , по розкривали роти, бо ніколи, ще не бачили Миколая у такому вбранні. А один беззубий, якого вели повз нього, не витримав : та вона се спить, чого кличиш?

Миколай скоса озирнувся, йому було зле. А все , ота доброта натури , щоб зайти за непогані гроші до багатих вечірок підзаробити, бо дитячі вдень, а ввечері починаються більш цікаві грошовиті. Особливо, звісно у Снігуроньки, як і годиться.

Так, вікон було багато і в яке кричати він не пам'ятав. Катька сама полюбляла дорослі підробки на свята з певних своїх сексуальних бажань за хороші гроші. Ой, а особливо, оті "мальчішніки" - жесть, але кудись треба було зачепити свого Миколая. Добре, що не відмовлявся від чарки-другої.

Сьогодні особливий день, тридцять перше грудня і у вечері ялинка міста, та зустріч нового року. Нічого особливого фотосесії з винуватцями, так би мовити свят і треба було гарно підготуватися, щоб виглядати на всі сто. Коли Катька, нарешті виповзала на двір з семи-поверхівки то вже з першого погляду зрозуміла , Миколай - вже готовий до свят на дев'яносто дев'ять і дев'ять десятих процентів бо себе, ще в дзеркало не бачила. Собаки, які робили свої справи у місцевому дитячому майданчику несамовито за гавкали, коли побачили снігуроньку з причепленою косою замість хвоста, що тягнувся за нею з самого під'їзду будинку.

- Все! - де й не взялася, ця бабця зі своєю лавкою. З за чагарнику прикритого снігом вони розгледіли одну пикату голову.

- Так, це я, я говорю! - знову називалася вона, коли Миколай навів різкість в очах. - Все! Місто без Нового року! На гуляли голубки, хто що, а там діти чекають! І її, наче вітром здуло...

Миколай під пер місцеве дерево, щось по йорзав у кишені і дістав звідти рештки батончика та свисток, яким мабуть вчора щось стартував. А тут і хлопець з'явився років шести-семи , який свого бульдога вигулював. Собака звісно п'яних за три кілометра чув і чомусь не любив. Довелося дерево гарно освоїть. Насилу Катька з хлопцем того бульдога відігнали.

- Поганий хлопчик! - образився Миколай, - замість того, щоб ,як годиться віршика розказати ,він свого собаку дратує.

А хлопець йому з розгону:

Коляд, коляд Колядниця

Гарна з медом паляниця,

А без меду не така

Дайте в жменю гривника

Як в кишенях дірки є, решта теж усе моє!

Та й регоче стоїть.

- Який жадібний хлопчик,- мовив Миколай,- на ось свисток, як тре буде колядувати свисни, я й з'явлюся. І йди вже, йди...

- Га - га - га!,- знову почувся голос тої старої, - Все! Місто без Нового року!

Снігуронька взяла свого Миколайчука під руку, підняла косу, та й "поплентали" по домівках готуватися до нових пригод.

- Куди вже без них, місто без Нового року....