Марафони

- Сама знайома мені дірка, це дірка від бублика, - засміявся повний мужчина, який гуляв зі своєю таксою, побачивши оголошення, написане, як йому здалося дитячою рукою. Такса почувши голос хазяїна різко зупинилася і повернула голову в його бік, відчуваючи, щось не ладне. Потім зробила міну, наче їй наступили на хвіст, лягла на травичці. Мужчина , ще раз перечитав оголошення : " Хто бачив дірки у повітрі? Відгукніться!" - Отакої! А куди кричати? Ні адреси ні фамілії. Тоді він вирішив по кричати, може діти сховалися десь поряд?

- Я бачив дірки у повітрі! Я! Нікого. Ні однієї живої душі. Він переглянув місцевість навкруги, чи його ніхто не бачив і не чув , тоді заспокоївся. " Господи, в мене не всі дома!" - пробігла думка. Такса , теж дивилася на нього: "Чи не задумав він, щось?"

"А чому, я, взагалі кричу? Ну прочитав, якусь фігню. Чого кричати?"- одна думка за іншою тривожити його мозок. Такса, радіючи дурному стану хазяїна ,навалила велику купку.

- Ви дійсно бачили? - почув мужчина з-за спини, так несподівано, як грім з неба. Перед ним стояло маленьке дівчисько, руденьке з ніг до голови. Аж настрій покращився.

- І як же тебе звати, 🐞 сонечко?

- Світланка.

- Так, я міг би і сам здогадатися. Ні сонце, самих дірок я не бачив. Але в моєму дитинстві був хлопчик, який будь що хотів урятувати мильні бульбашки. Він хотів їх дмухати чи підкинути, щоб вони там у висоті знайшли собі таку собі дірку у повітрі, щоб жити вічно. Ми ж, всі хотіли ті бульбашки половити. Тому він плакав, а ми сміялися.

Я так би хотів попросити у нього пробачення, але того хлопчика більше немає.

- Бідний хлопчик

- А він теж, був сонячним хлопчиком, як ти. І так радів, коли бульбашки несло високо в небо, поки було видно. Потім, мабуть вони дійсно зникали в тих дірках у повітрі. Одного разу він сам пускав бульки і виліз на високу гору у гаю з якої потім впав та розбився.

Мужчина з махнув сльозу, а дівчинка з таксою сиділи розкривши рота та слухали історію його дитинства.

- Дивно, що дорослі так виростають, а ми могли разом шукати ті дірки у повітрі. - мовило дівча, - ну, бувайте! Дякую за історію.

Такса, була побігла за дівчинкою та повідець різко відкинув її назад. Задніми лапами, вона на гребла хазяїну на черевики землі, хай зна наших і задоволена сіла чекати.