Марафони

Тема: сніговики з того світу

Обережно! Падаючі предмети!

Сніговики - це вічний двигун. На той світ тануть, а в наш , знову снігом випадають. Але , зараз не про їх плоть , а про інші предмети, що не тануть, а просто невідомо звідки падають на голову.

- Чули, може, як під час смерчу, слоника, навіть приземлило, та не де-небудь, а в самій Європі.Африканського.

- Сміхота! - скажете, - Ан, ні! От сніговики... Зійшли водою , пішов сніг - це вже їх реінкарнація. А що з відрами, морквою, мітлами, бурульками - пролітають бува.

Йду одного разу новобудовами міста, рота розкрив. Коли яйце, перед мене - хрясь!

Ні дерев, ні гнізда - ще й куряче. Дива?! Ото , думаю, вже сніговики на тому світі нестися почали. Коли , друге прямо в груди , і по пливло. Але , на шостому поверсі я помітив, не що небуть, а лапу того сніговика.

Хай Бог милує!

Пішов туди, бо цікаво ж , як він на тому світі виглядає.Дзвоню...

- Доброго дня! - відчиняє бабуся.

- Доброго дня! - кажу, а вона вже й помітила пляму на одязі.- Це не у вас сніговики живуть? - питаю.

- Так, мабуть у нас, бо причаїлися, мабуть розтанули,- сміється бабуся. Заходьте, спробуємо, це неподобство прибрати.

- Оце, як наш Сірожа один, він таке не робить. А коли сусіди просять за Танею проглянути, таке вже починається. Не дівчина, а справжній хлопчиська росте. - Діти! Ідіть но, сюди! - позвала бабуся.

Сніговикам, на вигляд ,було років п'ять, шість. Коси у них зазвичай стояли дибки. Звичайна розмальовка бойової маски , або маскувальної, маминою помадою та тінями. Бабуся їй на, ледь дар мови не втратила. Справжні! Роботи в неї було багато, думаю тре йти...

- Дякую за чай! - прощаюся, після вимушеного чаювання у сім'ї сніговиків. Тепер, я вже їх бачив... Сніговики з того світу - жах для дорослих, особливо - предмети, що не тануть.

- Всі, ми, сніговики з того світу, що дитинством називається ! До побачення! Бабуся - снігова бабця, сміється: добре, таки, що то не віник був, то що... А самі ж, вже там думками - коли тими сніговиками були.