Марафони

#Показуй_а_не_розказуй

... Вчора я був на кладовищі у бабусі. Ми йшли у наступ, тому її поховали без мене. Тепер я на реабілітації і з'явилася нагода побувати у краях дитинства, де завжди пахло пиріжками чи м'ясом з печі. Де в безмежних просторах полів, лісу, гаю чи берегів ставків, ми пасли корів, чи ловили рибу. Тут зустрічали кожен світанок дитинства, радіючи новому дню, наповненому цікавих пригод. Вчора до бабусиної хати я не дійшов, тому що, всі односельці давно мене не бачили і я буквально подорожував із хати в хату.

Відкрити двері, я довго не вагався, тому що розумів, як колись вже не буде і ніхто мене не зустріне. З одного боку я розумів - бабуся померла, а з іншого , десь глибоко у душі хвилювався, що не не роком побачу її знову. Трохи колотило з середини. Це тому, що на похованні мене не було і я не уявляв, що бабусі нема .

З сіней пахло прицвівшою від вологи підлогою та запахом схожим на мерзлу капусту, що відійшла у теплі. Цей запах запам'ятався на все життя. Павуки, вже встигли розвести свої тенета, павутиння висіло повсюдно. Біля дверей, ще з часів дідуся стояла виварка з водою, що теж вже була не свіжою.

У хаті, біля печі висіли в'язки цибулі та часнику. Від цибулі теж йшов гнилий запах, десь, котрась не витримала іспиту часом. Піч зберігала смаки часу, але всі вони заплуталися, охололи, тому переважав дьоготь. Все той же ослінчик біля печі. Ми залазили по ньому на припічок у своє таємне місце з маленьким віконечком, вислане старими кожухами, щоб не так пекло та читали там казки про козака Голоту.

Вже й один там мабуть не поміщуся.

Під вікном стіл, на ньому зазвичай стояла здоровенна миска з варениками, чи випічкою. Навіть зараз відчувалися свіжість вишень та товчений у ступі мак. Це тому, що час грав на мене і пам'ять відроджувала події минулого . Ті ж самі, вислані радюжки по глинобитній підлозі , вишивані рушники та старий килим з тиграми в незнайомій казковій країні, що "вилиняв" ховаючи риси своїх героїв. Багато сухоцвітів з маком, бозна з якого маковея висіли на стінах та стояли у глечиках.

Від них тягло різнотрав'ям, косовицею, коли разом з дідом вели заготівлю. Ще ходить годинник з зозулею, скільки часу пройшло з пір, коли ми вперше реготали її появі?

Я, дома...