Сонце заходить за малиновий обрій
- От і день пройшов, - сказав батько, витерши лоба. Перекидати сіно найкраще було ввечері, коли спаде спека. Піт - градом, море комарів та мошки різної. З'їдають живцем руки, ноги.
- Наче медом на мастили, - жартував батько, коли дивився на розчухані ноги. А, що ж - свербить...
- Роботу завершено, будемо їхати додому. А де Журавчик?
- Журавчик! - гукали ми всі, аж нарешті, від ставка до нас стрімко стала наближатися постать молодого лошати. Він вже підріс, тому бешкетував зі мною, та моїми друзями. Нам було весело всім. Бува, візьмеш кусень хліба( а він його полюбляв) обов'язково на нюхає і починає шукати ніжно кусаючи за штани, мов: дай мені трішечки. Коли отримає своє, починає стрибати навкруги нас задоволений. Ох і хитрий був лис.
- Ну що малий? - батько ніжно почухав йому загривок. - Виріс ти вже, завтра продамо тебе.
- Як тату! Ні! - почав я сперечатися,- ми так до нього звикли. Він же, наш товариш. - Таточку, не продавайте!
- Не можу синку, нема в нас скільки кормів.
- Ну хоч погратися з ним можна в останнє? - Михась не зводив понурого погляду з батька.
- Добре, але через годину, щоб дома були!
Перед очами була, ще та радість коли лошатко народилося, коли назвав його Журавчиком, за те що він, як журавель піднімав голову догори, видаючи перші фиркання.
Михась відводив Журавчика подалі, наказував залишатися та тікати, коли уявляв, як новий хазяїн почне бити його батогом, але лошатко не хотіло полишати свого друга, а потім наче жартома вхопив за штанці, хоча знав, що хліба у Михася немає.
Хлопчик не знав, що батько до дому не поїхав і уважно спостерігав за всім з лісо полоси понад полем. Коли вони повернулися до ставка , батько наздогнав Михася.
- Ну добре, - строго "пробубонів" він, вдаючи, що нічого не бачив, - якщо ви з друзями побудуєте йому стойло, та зробите заготівлю сіна, хай залишається, з кормами я допоможу.
Щасливий Михась вистрибнув, мало не на голову батькові від радості. - Ура-а-а!
Коли сонце, заходило за малиновий обрій, Михась покинув своє дитинство за ради друга. Починалась відповідальність. Батько не міг наздогнати двох бешкетників, які наздоганяли один одного на випередки.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!