Марафони

Тема: тринадцятий місяць

Автор: Юрій Шелюк

По-модному

- Ох, вже ці свята. Ті побігли назад, ті вперед. Одне Різдво відбули, скоро інше, те по одному календарю, інше інакше. Я вам скажу: недаремно китайці вузько-окі! Дивляться на це все і не розуміють, куди їм своїх драконів вставити? Мала одного разу питає: а оце до китайського нового року, виходить ми тринадцять місяців живемо, ще ж новий не настав? - ні, - кажу, це по-модному, так зараз думати, що рік почнеться ,як вступить китайський символ.

- І коли, він вступить?

- Рахувати тре, ти ж вмієш, тільки дивись?! Хтось, вже рахував, то лютий вийшов , раз 28, а раз 29. Сміється. - Це ж, суто астрономія тату!

Занурилася в книги гороскопів та наук .Я й свою молодість згадав...

А був я тоді впевнений, що тринадцятий знак зодіаку є Змієносець чи Змієлов.Терези я не дотягував, а Скорпіон це було занадто у питаннях кохання. І почалося то тринадцятого місячного знаку зодіаку...

Знайомство по газетам, така цінна річ, особливо коли ви, ще й кохання не знали, а вже" рулите "по-дорослому. А то, все дурна невпевненість у собі: ану, як я нікому не потрібен?! А може навпаки:)) Гра. Бо, хто думає про наслідки. А натхнення в коханні море, Музи з Пегасами та Амурами - відпочивають у кутку.

Оголошення спрацювало! Тілько, оті кореспонденти, щоб на всіх женихів та наречених вистачало, дають по десять номерів всього. Ну , ви таке бачили?!

Їду, такий - молодий та гарний, зразу на три побачення. Всі майже поряд. У один день, Трохи прикинув час, думаю: як попре, щось змінимо:))

Перший букет! Ну, постривай! Ті - рям, ті - рям, ті- рям, ті - рям...

Вона гарненька. Тоді маркети тільки з'являлися. Продавчиня. Стоїть, перука макіяж, видно, як переживає, чекає. Я підглядаю, та стидаюся підійти... Вперед.

А вона Руденка з сонечками, але зі слів: що в неї є два старші брати, - стало ніяково. Оце постійний тиск у спину, що тепер вони , десь там, позаду...

- Ви дуже гарна і сонечка ваші такі чудові! - кажу, тепер вона зашарілася. Але відчуваю напругу, якось не складається. Мабуть не моє...?

Попрощалися. Їй, ще працювати, а до кінця зміни довго. Тікаю. Бачу і її серце не спокійне. Обіцяю, що напишу, Господи, тоді ще листи в моді були.

Йду далі, наступна Любочка, що живе навіть за дві зупинки від маркету у висотці, на сьомому поверсі ,квартира двадцять три. Двері оббиті хутром з австралійського дермантину. Дивлюсь в "глазок", а він дивиться на мене. Дзвоню - ню - ню - ню...

З сусідньої квартири виходить дівчина.

- Не дзвоніть, їх немає дома! - і сховалася.

- Ого,- думаю слух! - по перше. А по друге: звідки вона знає, що нема, коли мені призначено? Чекаю, чекаю... Вже з "тійної квартири і їх мама виходили, і ще якась менша дівчина і бабуся.

- Все! - думаю,- оглядини закінчилися. Пішов, повісив їм, вже той віник. До побачення!

З третьою дівчиною, Ніною: Господи ж, ім'я тільки, яке! - домовився зустрітись на залізничному вокзалі. Її фото, мені імпонувало найбільше. І недарма... Стою. Чекаю, переглядаючи всіх, хто з'являється у проході. І раптом - вона..! Волосся розпущене ,гойдаєтєься в такт її ході. Весела сонячна посмішка осяяла, все навкруги . Що найменше три хлопці, чотири дядьки, п'ятеро бабусь, якесь циганча і я, дурник застигли з відкритими ротами.

- Ну, це я Ніна,- тихенько мовила вона...і звалився мені на голову той тринадцятий місячний знак зодіаку, разом з усіма гороскопами, разом і ковінькою старенької ,що стояла навпроти....

То була вона - молодість, дурна та безупинна , де не тільки тринадцятий місяць, а й 32,33 дні у місяці, коли так не хочеш розлучатися з коханням...