Леді Хаос

Гілеан важко відкинувся на кріслі, на мить прикриваючи очі. Граф Оберн, що сидів прямо напроти нього, ледь помітно схилив голову набік, з цікавістю розглядаючи свого співрозмовника та повністю ігноруючи людей в залі, що час від часу кидали на них обох довгі погляди. Оскільки Револіан знаходився доволі далеко від столиці, навряд звичайний люд тут міг навіть здогадуватись, що поєднувало цих двох чоловіків. Тому, скоріш за все, наразі їх інтерес був викликаний виключно зовнішністю цих двох дворян, що обидва були напрочуд красивими та витонченими, але водночас відрізнялись одне від одного, наче день і ніч. Смаглявий, темноволосий та кароокий Леворіан мав східний розріз очей, рішучі прямі брови, високі вилиці, гостре вольове підборіддя та повнуваті вуста, наразі збліднілі та стиснуті в одну напружену лінію. Відрослий чубчик майже прикривав його заплющені очі, а довгі густі вії відкидали виразні тіні, контрастно пом’якшуючи гострий та рішучий дух, що випромінювало це обличчя. Хоча наразі Леворіан за властивою йому звичкою був одягнений у вишуканий білосніжний костюм з чорною сорочкою, було занадто легко уявити його в обладунках та з мечем в руках десь посеред засніженого поля битви. Втім, Оберн також цілком визнавав і те, що гармонійним було б і уявлення герцога із якимось витонченим музичним інструментом де-небудь на фоні мальовничих озер, прикрашених уквітчаними весняними деревами, золотих від осіннього листя схилах гір чи навіть пишного убранства Імператорського Двору.

Він же сам, на противагу, належав до класичного типажа «коханець, а не воїн». Тонкі риси, білосніжна шкіра, великі зелені очі та довге рудаве волосся, що м’якими хвилями спадало на його плечі, відмінно комбінувались з його дещо екзотичним одягом вільного крою, що при пересуванні створювало ефект рухливих хмар, стриманого танцю, граційної м’якості. Здалеку граф Оберн складав враження крихкої прикраси, втім якби їх з Леворіаном поставили зараз пліч-о-пліч, всім на здивування виявилося б, що вони однаково високі та широкоплечі, обидва мають витончену, втім все ж міцну статуру.

І саме ця контрастна схожість, яка поширювалась набагато далі, аніж просто зовнішність, і змушувала зараз Оберна розглядати свого співрозмовника з такою цікавістю. Втім, варто було зазначити, що чоловікові дісталось би майже стільки ж уваги тільки тому, що карма покарала його шлюбом із сумновідомою Леді Хаос.

- У мене щось на обличчі? – байдуже зацікавився Гілеан, не розплющуючи очей.

- Так. Краса, - з посмішкою відповів Оберн і навіть хмикнув, коли співрозмовник нарешті подарував йому свій важкий погляд. – А якщо серйозно, то це просто цікавість. Вибачте, ваша світлосте, я просто вперше бачу, як люди ділять недугування через легатичний зв’язок.

- А ви непогано обізнані, - видихнувши, Гілеан випростався і потягнувся за чашкою кави, що вже встигла вихолонути. – Тож, сподіваюсь, ви не будете наполягати на присутності моєї дружини за сьогоднішньою вечерею.

Це мало б бути питання, втім прозвучало як впевнене твердження, знову викликавши у Оберна легку посмішку.

- Не буду, я ж не граф Вайз, - чергове влучання в яблучко змусило Леворіана знову поглянути прямо в обличчя співрозмовника, і Оберн скористався цим, щоб перехопити цей погляд і утримати його. – Давайте будемо щирими, ваша світлосте. Мені наказано тримати Морвейн під постійним наглядом та не давати їй навіть видихнути вільно. Втім в цій справі у мене є власні інтереси, які, скажімо так, могли б дещо… не сподобатись Його Величності.

- Морвейн?

Оберн розсміявся. Хоча при зустрічі з подружжям Леворіан сьогодні він дуже виразно відчув, що між цими двома пробігла чорна кішка, тон, яким Гілеан підкреслив майже скандальну інтимність з використанням чужим чоловіком особистого імені його дружини, був однозначним.

- Ми з леді… Леворіан знайомі вже дуже давно, і наша дружба настільки близька, що цілком допускає використання подібних звернень одне до одного. Сподіваюсь, вас це не потурбує та не введе в оману, - Оберн схилився вперед, наближаючись до співрозмовника та стишуючи голос. – А ще, сподіваюсь, ви не видасте мене Його Величності.

Гілеан не відповів, тепер вже і собі розглядаючи чоловіка, який наразі сидів навпроти. Оберн випростався.

- Зрештою, моє нахабство має під собою… певний ґрунт. Я б не переступав межу, якби не був певний, що ми зможемо порозумітись.

Він почекав, даючи співрозмовнику час на відповідь, втім той промовчав. Тож Оберн продовжив.

- Не думаю, що зараз місце та час, щоб обговорювати… певні складні теми, до того ж ви виглядаєте як людина, яка ледь тримається на ногах. Тому не буду затягувати та ходити навкруги. Наразі моя пропозиція до вас звучить наступним чином. Я візьму на себе всі клопоти, пов’язані із вашою доставкою до столиці, включно з забезпеченням безпеки для всіх ваших… речей та вантажу. Від вас же потрібно лише не створювати для мене зайвих проблем. На людях ми повинні продовжувати відігравати відведені для нас ролі. При всій моїй симпатії до лорда та леді я не хотів би зайвий раз привертати до себе непотрібну увагу. Принаймні поки що.

Тепер вже Леворіан схилив голову набік, іронічно вигнувши брову.

- І?

- І леді буде подорожувати в моїй кареті. Сприймайте це як можливість відпочити одне від одного й одужати, - він знову злегка посміхнувся. - Зрештою, коли ми з вами сьогодні зустрілись, все виглядало так, наче ви й справді потребуєте цього.

- Мені раптом стало цікаво, чи, бува, не переоцінюєте ви кількість наявного ґрунту? – холодно поцікавився Гілеан, і спантеличеному Оберну знадобилось кілька секунд, щоб зрозуміти, про що взагалі мова.

- Вважаєте мене занадто нахабним? – мелодійно розсміявся він, знову привернувши увагу людей з залу. – Маю зізнатись, що коли вперше почув про ваше з Мор… леді Леворіан одруження, то сумнівався в правильності її вибору. Але тепер…

- Сподіваюсь, ви позбавите мене власних роздумів щодо того, хто з нас двох міг би скласти їй кращу партію.

- Не певен щодо цього, - весело знизав плечима Оберн. – Втім одне можу стверджувати точно: ви все більше і більше подобаєтесь мені, Леворіане.

- На жаль не хочу відповісти взаємністю.

- Ви, мабуть, хотіли сказати «не можу»?

- Ні, - байдуже відгукнувся Гілеан.

- Підозрюю, що після останніх подій ви не можете відповісти мені щось по типу «вибачте, Оберне, але я віддаю перевагу жінкам». Наразі ви, вірогідніше, вже віддаєте перевагу повній самотності.

- …Схоже ви дійсно непогано знайомі з моєю дружиною.

Оберн знову гучно та щиро розсміявся.