Мацапура: історія українського людожера

Якийсь психодел пішов)

Пробував колись суміш тютюну та полину і можу вам сказати, що бридота рідкісна 😅

Я не пробував, але не сумніваюсь, що так воно і є. Точно не від смакових якостей таке смалили. В першу чергу, так економили на тютюні. Дорогуватий він був. Стимуляція теж могла бути перевагою, але це вже гіпотеза. А якщо дивитися комплексно, то хіманалізи нагару з люльок показують, що козаки повсюдно курили усіляку місцеву травцю: канабіс, полин, чебрець і т.д. Якщо вже вони тріпували, то усілякі розбійники й гайдамаки поготів)

Що ж, перший палець був прочитаний. Хотілося б тут написати, що дізналася, як докотився Павлусь до життя такого, та що тут говорити: людина робить свій вибір сама, і інколи монстрами народжуються. Зріє це зерно у тобі, поливаєш його горілкою, удобрєш гріхами. В кого нема того зерна, той і не звертає на бісівську стежину, а в кого є — Мацапурою стає. І добре, що ви, авторе, подали все саме так: усвідомлюєш неправильність вибору Павла, інколи навіть йому співпереживаєш, але більшу частину історії розумієш: жодна дитяча травма чи життєва несправедливість не може виправдати злочинів, які він чинить свідомо.

Добре, що ви не побачили тут ні виправдання, ні демонізації. Переймався, що у нашій культурі, не звиклій до художнього зображення вітчизняних маніяків (мені хіба Чіпка пригадується у П. Мирного, але то інший типаж, звісно), будь-яка оповідь про них читатиметься саме як виправдання. Ну, добре, що це не так.

Такий образ на все життя запам'ятається, і дарма що пояснили, вовік не забудеш.

А кажуть у світі є декілька людей, які пам'ятають своє народження. Уявіть, як воно їм, якщо це правда.

😰Навіть уявляти страшно

Таку народно-християнську мудрість ніколи не чула. Можливо, якби слідували їй, то й горя менше в сім'ях було.

Якщо перший розділ починається з тортур, то можна сміло вмощуватися зручніше і поринати в історію повну жорстокості.

Блін, якийсь обман очікувань у мене вийшов, бо не буде якоїсь особливої жорстокості аж до третього пальця: Криваві убивства всякого люду. Але я не спеціально, чесно) Та буде про кримінал тих часів і життя умовних низів - наймитів. Ну, і якийсь крінж (історичною термінологією "юродство") теж буде)

Почитаю і дізнаюся, що ж там насправді у вас.

Манівцями до хутора - чудова атмосфера. Гарний опис. Образ жінки на коні вийшов сильним. Таємнича та ефектна 👍

Перше речення суперове просто! За це окрема вподобайка. Опис шаблі детальний дуже, цікаво зображено.

Теж сподобалося, коли вигадав півня)

Цей розділ драматичний і сповнений контрастів. Сподобалася репліка Павла про Єгипет, що відображає його психологію і світогляд.

Насмішило " тут теж можуть вкусити". Цікавий розділ.

Допився до чортиків...

Ще в першій частині хотів спитати -- Орхипова байка це Ваша вигадка чи з фольклору?

Це відсилка до Шевченка з Мені тринадцяти минало: Та недовго сонце гріло, Недовго молилось... Запекло, почервоніло І рай запалило. Мов прокинувся, дивлюся: Село почорніло, Боже небо голубеє І те помарніло. Ну, а про гайдамак у тім раю - моя вигадка.

Ааа, я ж думаю, що начебто щось таке десь чув. Прикольно.

Підтримую оригінальні твори. ☕️

Отут пригадалося -- чому "горілчаники", а не "винокури"? Чи винокури це ті, хто виготовляли, а горілчаники це ті, хто продавали?

Насправді, так було в джерелах, на які спирався. Взагалі, наче так і є - горілчаник частіше використовували в контексті перевезення, продажу. Також, коли мова йшла саме за горілку, а не будь-які алкогольні напої. Коли ж мали на увазі алкоголь загалом, то вживали "вино".

Цікаво було дізнатися, пізнавально.

"Графітові хмари" звучить як анахронізм.