Розділ ХVIII, де Михайло під крилом комісара
Поки Михайло був у ейфорії, а згодом, і робив вироби з дроту, пройшло дві години. Попереду цілий день! Що ж робити? Але Партія вже заповнила їхній вільний час.
Сьогодні – добровільно-примусова прогулянка москвою. Вони цього не знають, але їх скоро виженуть з потяга то проведуть крізь визначні ідеологічні місця.
— Товариші! — вигукнув телеекран у коридорі. — Сьогодні планується добровільна прогулянка по визначних об’єктах нашої столиці. Тому, через годину, готуйте паспорти. Пропуск через провідника у супроводі ідеологічно правильних особистостей.
«Ідеологічно правильних особистостей» - засумнівався Михайло у кожному сказаному слові телеекрана. Він мав право аналізувати такі речі. Можливо, це ідеологи, але швидше за все, агенти Поліції Думок. Дана теорія дуже гарно вписувалася у канву тоталітарного режиму Євразії, і не тільки її.
«Добровільна» - не зовсім. Хто питав пасажирів, чи хочуть вони ходити половину дня? Правильно, ніхто! Тому, добровільно-примусово.
Після великого думкозлочину Михайло не хвилювався через малі, а дарма. Він почав ставити під сумнів кожну дрібницю.
Він взяв із собою тільки гроші, щоб купити газету, і фотокамеру, для того, щоб знімати цікаві місця на плівку. Це був дуже рідкісний фотоапарат, який у дефіциті. Він не пам’ятає, як це диво техніки опинилося у нього, але припускає, що це подарунок від його діда.
Лев і Михайло стали у лінію та вийшли в коридор. Разом із ними стояло ще багато пасажирів, які також почули голос телеекрана.
— Перший! — закричав провідник на виході. Поряд із ним стояв якийсь чоловік у чорному.
Під час цього дійства можливо було побачити всіх мандрівників. Від першого до останнього.
Коли дійшла черга Михайла:
— Вітаю, товариші! Дивіться, — звернувся він до провідника та чоловіка у чорному.
— Щось ці документи дуже дивні, — зауважила чоловік у чорному, пронизуючи Михайла своїм поглядом. — Зараз подивимося останню сторінку.
— Є ідеологічно благонадійним, — прошепотів провідник.
— Ще й від д’Аламп’єца… — доповнив Чоловік у чорному.
Підслухавши дані слова, Михайло насторожився. Чи не міг би цей відгук викрити його. Чи може, чоловік у чорному знає, що той комісар – знатний корупціонер. Мало хто знає.
— Так, товариш Загарін, — голос чоловіка у чорному став більш лагідним та спокійним. — Ви можете відійти, але не далеко. — І казав він це з поспіхом, трішки розгублено. — Негайно…
Але він мав незакінчену думку. Михайло зробив три кроки, і він прошепотів суворо:
— Вітаю… Впливовий відгук д’Аламп’єца вас врятував. Але данина…
На цьому розмови закінчились. Він під захистом д’Аламп’єца. Протекція – безкінечно дорога.
Але Михайло – думкозлочинець, а д’Аламп’єц – його щит.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!