Розділ VІІ, де між пасажирами купе N"3 починається сварка
Поїзд знову прискорився, цього разу вже дужче, на межі своїх можливостей. Десь 140-150 кілометрів на годину. Час від часу здавалося, що транспорт зійде з колій та перевернеться.
Лев бере штору, він хоче її закрити, бо згідно з «Посібником Гідного Пасажира Магістралі», під час нічного часу доби жалюзі та фіранки повинні бути закритими, щоб ззовні світло не було помітним випадковим очевидцям. Михайло заперечує цю дію. Він воліє бачити дорогу, навіть якщо там пустота.
— Товаришу, ви хочете загерметизувати це купе? Якщо сімнадцяти годин величезної швидкості вам замало, треба закрити очі і навіть не дивитись, куди ми буквально летимо? — питає Михайло.
— Це безпека. Є регламент, якого треба дотримуватися. Якщо, наприклад, Георгій чи ви почнете витріщатися, то це не не суспільство, а каша з поглядів, думок та бажань. Ваша цікавість – це недисциплінованість, — відповідає Лев.
— Ви так боїтеся побачити завод воєнної техніки, що хочете осліпнути? Ви не зовсім людина, ви – розклад руху.
— Я – частина сили, що рухає вас. А ви – баласт, який користується швидкістю, але водночас плює у механізм!
— Не діліть уявний час, товариші! — втрутився у сварку Георгій, що було досить непередбачувано — Так званий «Графік» - папірець, що згорить у вогні швидше, ніж ми доїдемо до найближчої станції. Не жуйте щось вже кимось пожоване. Це так собі.
— Тобто, так собі? Необільшовизм переміг дуель з фізикою, а вам байдуже? Не ляпайте зайвого у цьому світі. Кара у вигляді Поліції Думок чи інших подібних структур буде обов’язково! — сердито каже Лев, мало не кричачи.
— Пропоную розрядити атмосферу, — промовляє Георгій, не знаючи, що робити, щоб досягти уього стану.
Кожен почав готуватися до сну. На кожному місці було свій комплект: простирадло і подушка. Остання була засмальцьованою, її, можливо, років п’ять ніхто не прав.
Але вибору не було, як зазвичай у Євразії та Океанії чи Остазії, хіба якщо ти Верховний Маршал, Старший Брат чи Державник або наближена до них особа.
Атмосфера у купе була не дуже дружелюбною. Лев і Михайло ворогують між собою, Георгій трохи стриманіший, водночас дружить з обома сторонами.
Світло згасло. Натомість увімкнувся «нічник» - темно-зелений вогник, який є у кожному купе та коридорі. День закінчився. А поїзд не зупинявся. А тим часом у локомотиві...
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!