Навія

​Розділ сьомий:

Хоч і була від води прохолода і свіжість, але парило сильно. Ми лежали під сіткою між гілок на стовбурі. Незмінно вартував Бузок — спати йому не потрібно, а ми спали після безсонної ночі. Ярило стояло вже високо в небі і нещадно пекло. Якби не сітка і тінь від гілок нашого дерева, напекло б нам голови добряче.

— Творимире, прокинься, — почулося в голові.

Відкрив очі і не ворушився: будь-який рух міг видати наше місце перебування.

— Що там?

— Здається, нас змогли відшукати, — схвильовано сказав Бузок.

— Говори ясніше, з чого ти взяв...

— Далі за течією біля води сидить бойовий маун. Не п'є, чекає, поки нас піднесе ближче течія... Унюхав?

Я поглянув уперед. Не видно мені мауна.

— Що там в небі?

— Два рази пролітав орел, якби помітив — крутився б над нами... Небо чисте.

Я трохи піднявся на ліктях.

Бачу...

Мурчик чи інший маун?

Закрив очі і намалював картину, в якій я гладжу долонями живота Мурчику, тепер послати картинку вперед, до нього...

На березі роздалося жалібне нявкання, але таке голосне, що будь-яка корова позаздрила б такому голосу.

Мурчик...

У відповідь прийшла картинка — він лиже своїм язиком мої долоні і лице — скучив.

Намалював картину — я тікаю, а за мною біжать розлючені діти лісу.

З берега почулося грізне шипіння і картинка — Мурчик рве кігтями і зубами переляканих дітей лісу...

Я посміхнувся — захисник...

Я плачу і гладжу голову Мурчика, а позаду нього стоїть його кицька з малими кошенятами і чекають на нього — все, картинка пішла.

Він нервово забігав по берегу.

Прийшла нова картинка — я стою в степу, а поруч чотири мауни: двоє більших і двоє менших, явно молодших.

Обіцяє відшукати, коли кошенята підростуть, і привести мені на допомогу?

Зібрав клубок енергії, вклав у нього любов і тепло, направив на Мурчика і подумки мовив: "Благословляю".

Кіт зупинився і здивовано глянув у мій бік. Він почав мурчати, і його було чути навіть на середині річки.

Усе, берег став пустим. Мурчик зник в хащах.

— Творимире, не спиш? — почув голос Арт.

— Ні, не сплю, Бузок розбудив.

— Щось сталося?

— Один знайомий прибігав зі мною попрощатися...

— Знайомий? Він нас не здасть?

Бузок розсміявся.

— Не хвилюйся, не здасть, мауни не вміють говорити.

— Маун? Ти сказав, маун? — її рука потяглася до зброї.

— Заспокойся, Арт, я ж сказав — він мій друг.

— Творимире, ти не розумієш. Мауни були виведені для вбивства. Навіть зірка проти мауна не зможе вистояти. Магія їх майже не бере. Слухають вони лише посвячених, і то... не дуже.

— Мій Мурчик не такий.

— Мурчик? Ти дав мауну ім'я?

Навіщо?

Ти цим прив'язав його до себе. Тепер він зможе тебе знайти, де б ти не був. І якщо про ваш зв'язок дізнаються вороги, вони підуть по його слідах...

— Не хвилюйся, поки що не піде. Ех, поїсти б хоч чого-небудь...

Вона відкрила сумку, щось взяла з неї і простягнула до мене долоню.

— Бери.

На долоню мені висипалося десятка півтора сушених ягід, схожих на маленькі родзинки.

— Що це?

— Ягоди арт.

Почав розжовувати по одній, і вона посміхнулася.

— Неправильно. Висип їх всі в рот і смокчи. Ягода розм'якне, а вже коли лишиться лише насіння, тоді вже жуй. Ефект відчуєш, повір.

Ми мовчки їли.

— Говори тихенько, по воді звук летить набагато далі.

— Зрозумів. Хотів запитати.

— Про що?

— Там у ямі під кривою сосною ти розповідала про книгу і не закінчила... То що там про Рятівника?

— Взагалі-то там було написано слово Спаситель. Але колись один із прийдешніх почав агітувати за нову, не нашу релігію... В його промовах один із їхніх богів носив ім'я Спаситель. У нього навіть з'явилися послідовники...

Але нові боги не чули звернень своєї пастви...

Вони були або занадто слабкі, або їх не було зовсім. Можливо, все те, що він розповідав, було брехнею... Тому, щоб не нагадувати про ту лжевіру, було прийнято рішення називати Рятівник...

— А що сталося з тими, хто пішов за ним?

— Він їх підвів... Його Спаситель дав заповіді для безумців. Уявляєш, одна з його заповідей вчила: якщо тебе вдарили в праву щоку, то підстав і ліву...

Вони відмовилися від зброї...

Чутки про їхнє поселення дійшли до степу.

Мабуть, більшість із них закінчили свої дні на Драхмарському торговищі.

Так, подумалося мені , християнство, мабуть, не для цього жорстокого світу.

— А що там про Рятівника, ти так і не розповіла?

— Там було багато пророцтв, деякі з них вже збулися, деякі ще ні...

В одному з них говорилося, що прийде час і правителі однієї з рас почнуть думати, що вони - вибраний богами народ. Вони — розумніші, красивіші, сильніші. Гординя поселиться в серцях їхніх і душах. І почнуть вони розробляти плани, як погубити інші народи, щоб лише їхній народ лишився на цьому світі.

Не буде війни великої...

Обман і брехня стануть зброєю...

І тут я почув голос Бузка поруч із собою. Він, мабуть, також вивчив текст пророцтва, і вони на два голоси тихо цитували: "І відвернуться сліпі і приречені на смерть від богів своїх.

І настане для них нова ера — ера єдинобожжя.

І ім'я тому Богу буде — гроші.

А коли прийде час розплати, прозріють сліпі і звернуться до богів старих, але ті на той час так ослабнуть, що не зможуть відгукнутися на молитви їхні.

І тоді вибрані почнуть стравлювати народи, щоб вирізали вони один одного, а самі стоятимуть осторонь...

І живі стануть заздрити мертвим...

І діти стануть продавати в роби батьків своїх, а батьки — дітей.

Настануть буремні часи, часи великих змін.

І лише в кінці ті, хто прозріє, підуть проти богообраних.

І переможуть богообрані...

Але за гріх цей і обман відвернуться від них боги...

І згине народ богообраний, як згинули всі сусіди його..."

Вона замовкла...

— Так, а де тут про Рятівника?

— Є інше пророцтво... В ньому написано, що в часи, коли сліпі почнуть відрікатися від богів — прийде Рятівник. Він зуміє об'єднати народи, і боги допоможуть йому. Вікторія буде важкою. Лише третина богообраного народу залишиться в живих...

— Тобто дві третини дітей лісу загине?

— Так, але ж третина врятується... Загинуть не всі, не світ, у якому не залишиться нікого, а лише дві третини...

Я поглянув на небо: "О боги, в яку дупу ви мене запихнули?"

Бузок і Арт дивилися на мене мовчки.

— А де та книга тепер?

Арт опустила голову: "Її більше немає".

— Як і багато інших, — добавив Бузок.

Я поглянув на нього, він дивився на сестру.

— Нехай вона розповість, вона знає значно більше за мене.

— Арт, Бузок говорить, що ти знаєш більше за нього, ти розкажеш мені, чому зникла книга?

Вона подивилася на мене, потім навколо.

— Він тут?

— Він завжди поруч, вартує, щоб його сестру ніхто не образив...

Бузок посміхнувся, а вона знову похнюпила голову.

— Років п'ятдесят тому почалися великі зміни.

У центральному крилі Великого лісу помер Великий. Так називають верховного патріарха Великого лісу. Вибирати нового Великого кожне крило делегувало по три патріархи...

Повернулися не всі...

Так в нашому крилі з'явився Бон Дуберт.

Всі, хто був не згоден з новою лінією в політиці, почали гинути — вбивства, нещасні випадки... Багато тоді загинуло дітей лісу, особливо старших за віком...

— Наша бабуся також, — добавив Бузок.

— З старого покоління живими лишилися лише ті, хто підтримував нову політику...

— А в чому вона була? Нова політика, — запитав я у неї.

— Чистота раси, діти лісу були першими, хто жив у цьому світі — тому що вони нащадки богів.

Ого, десь я таке вже чув у минулому житті...

— А далі більше... На кожному занятті наставники все більше промивали мізки молоді про те, що діти лісу — єдина раса, яка достойна жити в цьому світі. Світ повинен належати нам. Смерть дітям гріха. Чистота раси — понад усе.

Світи різні, а підхід однаковий скрізь... — подумалося мені, так було у всі часи.

— Потім настали часи боротьби з лжепророцтвами і лжевченнями. Бойові зірки ходили по домах і забирали книги, які не влаштовували нову політику Великого лісу. Навіть з бібліотеки повідбирали всі примірники таких книг. Потім їх склали на великій галявині біля цитаделі і підпалили...

Молодь сміялася і танцювала навколо багаття, а патріархи дивилися на все це з верхніх поверхів цитаделі...

Дим від тих книг ще довго стояв над цитаделлю. Тоді всі казали — пахне перемогою. Тепер я думаю, що то пахло початком кінця.

І в нашій історії було таке не раз — пригадав я минуле життя.

— Я також там була...

І раділа разом з усіма...

Вона на якийсь час замовкла.

— Раділа...

— Вона прийшла додому п'яною, — обвинувачувально сказав Бузок.

— У вас роблять вино?

— Вино у нас під забороною. Це були гриби...

— І що було потім?

Вона не дивилася на мене, її погляд був спрямований на воду.

— Я вірила, вірила, як і всі — ми обрані...

Лише з часом, коли я вже стала командиром зірки, у мене з'явилося більше знайомих і, складаючи по зернятку всю інформацію, до якої у мене з'явився доступ...

— Вона стала боятися навіть власної тіні... Патріархи ввели нову бойову одиницю — караюча зірка, — промовив Бузок.

— Доводилося діяти дуже обережно...

В свою зірку я підібрала не найкращих бійців, але найнадійніших...

— Як це не найкращих? — обурився Бузок. — Ми поклали одну бойову зірку там на березі разом із їхнім командиром. І якби не підійшла караюча зірка — двоє з п'яти з нашої зірки лишилися б живими...

— Арт, розкажи мені про караючих.

Вона поглянула на мене.

— Звідки ти про них чув?

— Бузок сказав, що якби не вони — то він міг би лишитися живим.

— Вони билися проти караючих?

— Спочатку вони перемогли бойову зірку разом з їхнім командиром. Але підійшла караюча...

— І в них не залишилося шансів... — з сумом в голосі продовжила вона замість мене.

— Вони такі сильні?

— Туди беруть лише тих, кому вже перевалило за дві сотні — бійці з великим досвідом, крім того, командиром караючої може стати лише маг вогню або повітря. Природникам туди дороги немає.

— В майбутньому вона обов'язково стала б командиром караючих, не брали лише тому, що за віком не проходила, — добавив Бузок.

— А якою магією вона володіє? — запитав подумки у нього.

— Запитай у неї сам.

— Арт, скажи, а якою магією ти володієш?

Вона подивилася на мене, в очах сум...

— Таких, як я, називають універсал. На мене чекало велике майбутнє...

Моїм дітям було б дозволено носити ім'я, похідним якого була б не назва кущів, а дерев.

— Це така ієрархія?

Вона кивнула ствердно.

— То все-таки яка магія?

— Повітря, вогонь і природа.

— Таких, як вона, буває кілька дітей на пару сотень літ на весь Великий ліс... Рятуючи тебе, вона поламала життя не тільки собі, а і плани Великого лісу... — промовив привид.