Розділ 3
Забувшись у глибокому, тривожному сні, Вероніка навіть не здогадувалася, що саме цієї миті, за сотні кілометрів від їхньої затишної оселі, одна-єдина людина ухвалювала рішення, яке назавжди зруйнує життя мільйонів і принесе смерть, біль та спустошення на українську землю.
У передсвітанковій морозній темряві, поки Козаровичі спали під посвист поліського вітру, світові інформаційні агентства вже здригнулися від екстреного звернення. У холодному світлі телевізійних студій пролунали слова, що стали смертним вироком для колишнього світу:
«...Мною принято решение о проведении специальной военной операции. Ее цель — защита людей, которые на протяжении восьми лет подвергаются издевательствам, геноциду со стороны киевского режима...»
Цей чужий, позбавлений емоцій голос відлічував фразу за фразою, запускаючи маховик колосальної трагедії.
За лічені хвилини перші ракети перетнули державний кордон. Тишу української ночі розірвав глухий гуркіт. Десь далеко, на самому краї неба, спалахнув зловісно-багряний колір, а шибки старого батьківського будинку ледь відчутно, але крижано для душі затремтіли.
Катастрофа почалася.
Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Вподобати!