Зберегти себе

До Агатової, мов павучиха небачених розмірів, приповзла павутина хащів — сіро-буро-зеленава і жива. Її гілля вже вибиралося на захисний купол, проте, коли появлялася Люка, лякалося, і до місця, де Дуб, не наближалося. А в цьому сплетінні дерев’яної сітки — павутини крутився чорний вихор. Біля нього літали тріски, гілки і відблиски.

— Що то? — ткнула пальцем Юча.

— То лінс! — прошепотів Кеф вражено - захоплено. — Я вже бачив подібне. Орудує магічними кігтями! 

Появилося ще кілька вихорів, але не чорних, а барвистих і блискучих: Лада і Дейра. Вони рухалися ще активніше, пробираючись до чорного. Лада крикнула Люці, щоб допомогла. От кого хащі боялися! Змахуючи гілками й кігтями, Люка переміщалася найшвидше. Біля чорного вихору зупинилася, хащі відсахнулися; вихор перетворився в постать, її обволокла Ладина сфера.

— Гітана! — вигукнула Ірелька. 

Гітана, вірніше, те, що з нею зробили хащі, звалилася з ніг. Сфера телепортувалася.

Ірелька, грюкнувши дверима, побігла в лабораторію.

Лінсійка в геть пошматованому одязі лежала на канапі, не дозволяла до себе доторкнутися і тихо скиглила. Коси скуйовджені. Деякі рани запеклися, з деяких кровило. Одне око запухло.

Гітана повернула голову, побачила Ірельку. Затихла. 

Дейра провела по її обличчю серветкою, змоченою в зіллі.

— Ірелько… Я до тебе поспішала. Але ти в безпеці, — лінсійка чи то засміялася, чи то схлипнула, схлип перейшов у мимовільний стогін. 

— Всі ми зараз у безпеці, захисний купол міцний. З хащами розберуться без нас. Проте хтозна, якась небезпека та й загрожувала, раз агат нагрівся, — Лада швидко зиркнула на Ірельку, що почервоніла, полила зіллям на серветку, провела по руці Гітани і розгублено застигла. Ірелька зрозуміла чому: після зілля залишалися рубці.

 Дейра теж це помітила, сказала тихо і рішуче:

— Я спробую іскри Жардини.

Зелене світло лилося недовго: Гітана застогнала.

— Пече… 

Дейра зупинилася, глитнула.

— Потрібен тато, він зніме біль. Як добре, що він тут! Та-атку?!

— А-а-а! — закричала Гітана.

— Що, так боляче? — злякалася Дейра. — Пробач-пробач-пробач… Досі пече?

— Так! Ні! Тільки не Різарт! Не пускайте його до мене. Хай іде геть! О-ох…

Різарт, який відчинив двері, зупинився на порозі.

— Мені йти чи ні?

— Так, так, — закивала Дейра.

— Ні-і! А-а-а! — заверещала Гітана, збираючись тікати з канапи.

 Лише коли він вийшов, вона, збиваючись, пояснила, що не хоче, щоб Різарт бачив її такою. І звернулася до Ірельки, протягнула їй руку:

— А ти не зможеш… не зможеш допомогти? Зробити, щоб не боліло? І зажило все?

Лада і Дейра глянули на Гітану, як на божевільну.

Різарт — чи не найсильніший маг. А вона його відсилає і прохає допомоги у дівчинки зі ще нерозвиненим даром. 

 Проте Ірелька легенько торкнулася подертої долоні, м’яко пообіцяла допомогти. І Гіта повірила, заспокоїлася!

Ірелька пішла до шафи, дістала дві пляшки — чорну і зелену. 

— А й справді! — вигукнула Лада. 

Буквально днями учениці допомагали розфасовувати воду з Джерел. 

Ірелька змочила одну серветку, потім другу. 

Вона не вперше це робила.

Дотик вологи з чорної пляшки зітер рубці з обличчя Гіти. Лише шкіра ставала білою, ніби неживою. Ірелька провела серветкою, на яку полила з зеленої — повернулася рум’яність.

Лада і Дейра відмерли, заходилися допомагати. 

— Ну от, ти вже як новенька, — підбила згодом підсумок Дейра. — Що не скажеш про одяг. Але це не проблема.  

Гітана, усвідомивши, що клапті її одягу частково викинуті, щоб не заважали, замоталася в простирадло.

— Можеш не хвилюватися, я не вперше бачу голу лінсійку. А от таке волосся — вперше! Ось це — чистий сором. Що робитимемо? — Дейра двома пальцями підійняла скуйовджене пасмо. Високий хвіст, заплетений в косу, звична зачіска Гіти, уже перестав бути хвостом, але залишився заплетеним, тобто, заплутаним. З одного боку; з другого висіли короткі смички.  

— Відріжемо! — заявила Лада.  В її очах зблиснув вогник. — Я вже бачу, якою має бути стрижка. Тобі личитиме, Гіто. Дозволиш? 

Гітана кивнула, прикрила простирадлом ногу і зиркнула на Ірельку досі зболеними очима. Схоже, соромилися саме її.

Ірелька ж думала, що, володіючи таким тілом, питання про сором взагалі стояти не мало б. Навіть зараз, розкуйовджена і похмура, Гітана тримала спину рівно, простирадло показувало красиві контури вже не затиснутих бюстиком грудей, підкреслювало досконалі вигини талії і не закривало струнку ніжку.

“Як добре, що Різарт вийшов,” — відчула укол ревнощів.

Лада закусила губи і заходилася орудувати ножицями. 

— Ну от і випала нагода помститися! Ха. Ха. Ха, — пожартувала вдавано зловісно.

Гітана лише посміялася.

— Мсти! Мені байдуже! Ні, я навіть рада, що нарешті ми зведемо рахунки!

— Тихо, не крутися, — присадила її Лада, усміхаючись.

Ірелька відмітила, що в лабораторії досі чути травами і пластиком. А ще — корою, трохи.

Дейра пішла шукати сукню. На мить стемніло: надворі майнула чорна тінь. 

Ірелька підійшла до вікна.

Дракон! Рід.

На ньому — Ларден і …Дора? 

Світ раптово став дивним, все ніби віддалилося, відокремилося. 

“Магія прабабусі”, — констатувала Ірелька.

По тілу пішли дрижаки.

Спалах — з пащі дракона вирвався вогонь. 

Хащі зайнялися. 

Стало ясно-ясно.

 — Во-они-и  го-оря-ять! — в лабораторію, як на сповільненій плівці, вбігла, тобто, впливла Ючана, розмахуючи жовтим платтям. І застрибала якось ніби зависаючи в повітрі. Лада повільно дзвякала ножицями. Появилася Дейра, підморгнула Ірельці і тріумфально всміхнулася.

Гітана повернула голову до вікна і засміялася. По її губах Ірелька прочитала “Гори, штюхове поріддя!”

 Усміхнена, з  блискучими очима, коротким волоссям і гострим оголеним плечем, вона здавалася іншою, красивішою. Лада відклала ножиці. 

Вогонь гудів; дракон палив з чотирьох боків, полум'я миготіло нереально швидко. Розкидане пруття, частини хащів, що тікали до лісу, збиралися докупи бузковими джгутами і жбурлялися у вогонь. 

Ніби вчувався спів Дори. 

Під цей спів Люка танцювала химерний танець.

Ірелька прислухалася, але  відчула лише вібрацію повітря, не більше.

Вогонь потух. 

Дракон, Ларден і Дора уже стояли і дивилися на порівняно невеликий випалений шмат землі, Люка перестала танцювати.

Все стало реальним, запах кори зник, повітря посвіжішало.

 Юча вручила Гітані плаття зі шлярками, знизу коротшими, ззаду довшими. Своє улюблене. Мила Юча! Рада віддати найкраще — для принцеси ж…

Але Гітана його відставила. Невже не хоче брати, бо не чорне? Ірелька аж розчарувалася і образилася заодно з Ючаною. Але виявилося, плаття не одягала, тому що Лада запропонувала пофарбувати коси.

— Розумієш, твоє волосся все одно посічене, — казала вона, перебираючи його пальцями. —  А моя фарба  підживить.

— Фарбуй! — лінсійка зробила широкий жест.

— Якою барвою?

Гітана глянула на Ірельку:

— Золотистою!

Все в Ірельки не як в усіх. Сьогодні збулася мрія: Різарт її цілував. По справжньому, наяву. А потім щось пішло не так. Люка, Гітана, її перетворення... І погляд Різарта на задоволену наречену, незвично ясну в жовтій сукні, з оголеними колінами. Його комплімент її ніжкам. Якась мить, в якій були лише вони. Мимовільне замилування. І рішення в очах Гітани скористатися статусом нареченої. Щось вона підозріло, як для того, кого, як стверджувала в арджазійському саду, ненавидить, боялася з'явитися йому на очі в непривабливому вигляді, і це при тому, що потерпала від болю.

Ірелька вийшла з лабораторії. Можна сказати, сама, своєю рукою повернула суперниці красу! 

“...надто багато золота, тепла, солоду, м'якості … Ти гарна, Ірелько, але тобі не вистачає контрасту, холоду, трохи гіркуватості”, — казала колись Лада. 

Здається, контрасту і гіркуватості уже перебір: у серці.

 Наткнулася на Дейру.

— Ей, ти чого? Це через татка і Гіту, так? — Дейра обійняла Ірельку. — Як я тебе розумію… Ти не уявляєш, як! Але ти все зробила правильно. Твоя людина — залишиться з тобою! Краще бійся втратити не коханого, а себе, чуєш? 

“Так. Зберегти себе. Адже за кілька днів у мене також буде нова зовнішність. І нове життя”.

З дитячої долинув плач, вийшла Ельміра з Лірою на руках. 

— Дір теж прокинувся, — сказала вона, — Добре, що побачила тебе: не знаю, що робити з ними обома.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.