Ілюзіон

— Надто, надто багато золота, тепла, солоду, м'якості. Ти гарна, Ірелько, але тобі не вистачає контрасту, холоду, трохи гіркуватості. Навіть не знаю, з чого почати. А ну, вибери аромат, який подобається.

Лада розставила на столі флакончики, а сама активувала видимця, відійшла до відчиненого вікна й викликала Равда. Він пообіцяв незабаром прибути.

В лабораторії світло і свіжо;  золотокоса Ірелька виглядала ясним промінчиком на фоні темних дерев'яних полиць, заставлених  великими й малими баночками і флаконами, пучками трав, зв'язаних віничками, або розтертими в порошок в паперових пакетиках. За закритими дверцятами окремо ховалися від сонячного світла різні настоянки, корені цілі і подрібнені, зберігалися різнобарвні мінерали, готові зілля. Збоку недоречно вишукано красувалися парфуми і зразки кремів, виготовлені на замовлення.

 Відьма підійшла ближче, сіла на стільницю, уважно спостерігаючи за Ірелькою. Один аромат вона затримала в долонях.

— Це суниця й морозка змішані, — сказала Лада.

— Не те.

Апельсин, мигдаль, ваніль, теж було не те. Шоколад — теж ні.

— Морозка, — повернулася Ірелька до першої суміші, — тільки другий аромат нехай буде не суничний, а трояндовий, і ще гірчинки б.

— Чул-трави. Ще чого?

Ірелька  підійшла до пучків трав.

— Цей аромат десь тут, чую його, але не знаю, що це... ось!

 П'ятилистник.

— Я зрозуміла! — вигукнула Лада, крутнулась на нозі, дістала ще один пучок. — Ще ось цю спробуй. Подобається?

— Так. І...

— Аїр. Крапельку.

Лада змішала вибрані трави, простягла на долоні, Ірелька вдихнула аромат.

— Так!!!

Мовчазний тріумф, що завис між відьмою й Ірелькою, перервав блиск порталу: з'явився Равд.

Ірелька, яка завітала в лабораторію спонтанно, в тому одязі, в якому вчила вдома уроки, помітно злякалася ілюзіона, його впевненого погляду, відточених аристократичних рухів у привітанні, гарного обличчя з оцінювальним поглядом. Сірі, але блискучі й еластичні, немов сріблясті, коси пов'язані в хвіст, дорогий одяг і взуття теж сірі, лиш на тон темніші. Якби не швидкі пластичні рухи та сталеві очі, що блищали живою силою, його можна було б сприйняти незворушну статую.

Так виглядають у своїй стихії справжні професіонали.

 Ірелька одразу стала скованою, опустила очі.

"О Боже. Вона злякалася звичайного сіронця-мага! А ще про Різарта мріє! Ні, я чогось в житті не розумію…"

Равд теж помітив переляк, насторожено зауважив:

— Ой, які ми ніжні!

Ірелька втиснулася дупою в стільницю, ще більше знітилася. Хоча на рівні грудей її лляної сукні, як і по подолу, товстою смугою йшла вишивка, було помітно, що дехто заявився без бюстика, і від цього почувається незатишно.

— Равде, а ти не втомився пахнути яблучним милом? Хочеш, підберемо й тобі аромат? — Лада вирішала дати Ірельці час упоратися зі своїм збентеженням.

— Не думав про це, — він зрозумів Ладу, відійшов з нею вбік. — Хіба якщо допоможеш.

Вони перебирали трави, тихо перемовляючись, коли Ірелька справилася з ніяковістю і несміливо підставила під їхні погляди флакон з мохом.

—  Розумно. Угу, — кивнув Равд, глянув скоса, всміхнувся привабливо. 

Мали однаковий ріст. Самі того не знаючи, сіронець і доночка здавалися схожими, ось тільки Ірелька  вся така біло-золотиста, а Равд — сиво-сріблястий. Боячись знову її збентежити, він відвернувся, сховав свою зацікавленість і сухо попередив, що має обмаль часу. Лада зазначила, що Равд справді змінився.

 "Напевно, це гроші так впливають." 

За словами Кефа, він дуже багатий, і левову частку статку здобув саме з допомогою Жехарда.

— Наш друг ще не закінчив навчання, а вже має ім'я у певних колах. Він купує артефакти та накопичувачі за такі гроші, що мені й не снилися, — проговорився колись Кеф. — До того ж найкращий на курсі. За прикладом Жехарда навчається, як божевільний, і мене змушує!

—  Королева милується котеням? — перебив Ладині думки Равд. Він, хоч і виглядав беспристрасним, тішився, піймавши її погляд. 

"Нічого собі самовдоволеність! — трохи здивувалася Лада. — Хоча, мусить зізнатися, вона йому пасує".

— Не котеням, Равде, — тигреням! — констатувала великодушно.

Ірелька не зрозуміла їхньої розмови, закліпала світлими віями, озирнулася.

Равд вельми задоволено потер носа, потім змахнув рукою, мовляв, а тепер — до справи, і видав:

— А наша дівчинка з несподіванкою. Які незвичайні очі! Бурштинові, красивущі.

Ірелька трохи почервоніла, буркнула, що нічого незвичайного в них нема, в їхньому селі в усіх такі. 

Равд здивувався, але не здався.

— Якщо чесно, не розумію, навіщо взагалі щось змінювати? 

Ірелька і Лада переглянулися.

— Тому що стан душі такий, — пожартувала Лада. — Спробуймо, Ірелько, каштановий. 

Ірелька підійшла ближче до дзеркала, кинула на  відображення погляд, що зовсім не свідчив про любов до себе.

Равд зробив пас, волосся  стало темним.

— Брови та вії, — нагадала Лада. Равд змінив і їх. Відображення в дзеркалі стало гарнішим, але дивилося без блиску в очах.

"Дивно, — думала Лада. — Ірелька в своєму селі, в звичному оточенні, що справжня маленька принцеска. Домашні її обожнюють, школа гордиться. Звідки ця несподівана затурканість?" 

— Волосся б ще трохи світліше, — попросила Ірелька.

Равд зробив.

— Ще.

Колір вийшов таким, як у Різарта. Ірелька з радою усмішкою і благальним поглядом повернулася до відьми.

—  Ні, —  сказала Лада хмуро.

"Ось у чому річ. У наївному Ірелькиному сердечку таки поселився Вічний Король! І уже встиг напакостити. Гад."

—  Чому — ні? — Образилися чисті дівочі очі.

— Люди люблять подібних до себе, але притягуються протилежності, — раптом видала Лада. — Ти маєш бути іншою, унікальною, але сама собою. Легка схожість рис обличчя у вас і так є, цього достатньо, щоб він з першого погляду вважав тебе своєю людиною, але краще підкреслити різницю. Ми залишимо твій власний колір кіс, хіба що зробимо трохи світлішим. Так, Равде, молодець! Погодься, вийшло добре? І зроби очі синіми.

Маг зробив.

—  Ні, — сказали хором.

— Сірими?

Равд зробив.

— Як у прабабусі Дори! — вигукнула Ірелька  і спохватилася, що проговорилася, та Равд не звернув уваги. Він уже позеленив її райдужки і не міг відвести очі від свого творіння. Покусуючи губи, дивився на Ірельку і робив легкі паси. Губи ілюзії стали червонішими, досить довга лляна сукня перетворилася на коротку шовкову, немов туніку, груди збільшилися.

Красуня зарожевілася, знову зсутулилася.

—  Равд! — насупилась Лада.

— Перепрошую, моя королево, і вас, мила діно, — він приклав руку до грудей. — Ще якісь побажання?

—  Я не королева, вже давно варто перестати мене так називати! Ілюзію з Іріель зніми. Дякую.

— Для мене ти — королева. Ох і намучилися ж ми, поки знайшли і спіймали тебе в технічному світі!

Ірелька здивовано підняла вже знову світлі брови: не знала, що відьма — переселенка.

— Равде... — опустила повіки Лада.

— До зустрічі, ваша суворосте!

Маг зник у порталі.

"Колись і я стану такою ж  красивою жінкою, з купою шанувальників, з таємницями минулого... — замріялася Ірелька, відійшовши до вікна. — Адже цей блискучий сіронець Равд безсумнівно таємно в Ладу закоханий". 

Лада ті думки бачила в ілюзорних хмаринках над уже знову розправленими худенькими плечима. 

Ірелька ще не знає життя. Не знає Різарта, навіть не здогадується, про кого мріє, кого ідеалізує. А щодо Равда…

Мрії цього сіронця-тигреняти  Лада бачила теж. 

— Ладо, а як називається квітка, схожа на тюльпан, що розпустився, але на короткій ніжці і з круглішим листям? У неї серцевина густого бузкового кольору, по краях трохи світліша, — Ірелька гортала Травник, випадково залишений на вікні. — І за розміром трохи більша за тюльпан... 

—  Не знаю такої квітки, — Лада підійшла ближче. 

— Та ось схожа! — Ірелька тицьнула пальчиком у сторінку. — Майоліна звичайна. 

— Але ж вона з нігтик, це просто малюнок збільшений, — зауважила Лада і стрепенулась: — Ти читаєш Травник?! Ти бачиш текст?!

— Так, — здивувалася Ірелька її питанню і знову глянула в книжку: — Ні, квітка трохи інша, набагато красивіша. І слово "звичайна" — це не про неї. Тому що навколо вився дивний, немов чарівний туман, такий гарний, бузковий…

— Кхм… З ароматом жасмину? Кхм-кхм...

—  Так, з ароматом жасмину. Ти часом не застудилася, Ладо?

— Та ні, це я так щось… Не зважай.

"Так от що сталося! Ох, життя, життя… Яке ж ти... цікаве!"

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Анатолій
18.03.2023 14:35
До частини "Ілюзіон"
Ох, ці відьомські штучки... вони і приваблюють, і застерігають від необдуманих вчинків, а життя дійсно цікаве.
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше