Ларден і незнайомка

"Лардене, до нас хтось іде", — попередив дракон з-під хмар.

"До нас часто хтось ходить."

"Ця жінка особлива," — не вгавав Рід.

Ларден витер рукою піт, припинив полірувати дошку. Навколо чувся стукіт, скрегіт, сміх, розмови.

Будувалися будинки. Тимчасові споруди рясніли розвішаною випраною білизною, пахло м'ясною юшкою з величезного котла.

По траві поряд пробіг білобровий і білокосий, але начисто вимараний в багнюці карапуз. Він старанно розмахував прикріпленими до рук футболками, тільки що виваляними в болоті, й кричав:

—  Я длакон, гу-гу-гу! Я стлашний!

Ларден мимоволі усміхнувся, звернувся до Кефа:

— Подивися ауру гості.

—  О-о-о! — протягнув сіронець. Замовк.

Малюк упав і голосно заплакав.

— Ну? Що бачить найкращий глядач?

—  Ого! — видав Кеф. — У мене галюцинації? Не може такого бути!

Ларден знову глянув на незнайомку.

По схилі, зарослому густим різнотрав'ям, до них спускалася звичайна висока, дещо сухопара жінка. Вона явно насолоджувалася легким вітерцем, що завівав назад  біле коротке волосся.

Ларден її розумів. Він теж будував портал так, щоб можна було пройтися, озирнутися та подумати.

Малюк зрозумів, що на нього ніхто не звертає уваги, замовк, почав знімати свої "крила".

— Наче нормальна у неї аура, — перейшов на бачення Ларден, заінтригований мовчанням Кефа.

— Вже нормальна, так. А була інша!

На незнайомці біла льняна сорочка, вузькі штани, високі чоботи.

— Клила не літають, піду колаблик лобити. Колаблик плавати має... — діловито повертався назад карапуз, тягнучи за собою зняті "клила".

Обличчя у дивної гості смагляве, з золотистим відтінком; її не можна назвати молодою, але й віку не побачиш. Красива. Тонка усмішка, холодні сірі очі в чорні віях.

Привітала зі знанням справи, але якимось застарілим чином. Назвалася Ізідорою.

Від неї пахло мигдалем і каштаном, і сама вона, здавалося, знаходилася в незримій колючій шкаралупці. Лардена мучило відчуття, що він її десь бачив, але не пам'ятав, де. Попросила поговорити наодинці.

"Ларден, я її боюся", — видав дракон, сідаючи на плече. Незнайомка обдала рептилію неприязним поглядом.

— Наодинці. Я знаю, що ця тварюка все розуміє і чує.

"Тварюка! Ти чув, як вона мене назвала? Ось як збільшуся зараз!"

"Не треба збільшуватися, Рід. Політай поки."

Ларден запросив гостю під навіс з балдахіном, на столі з'явилася ваза з фруктами, на стільцях подушки, розшиті павичами. Чомусь здалося, що гостя з непростих.

— Ви здалеку? — спитав Ізідору.

— І так і ні, — вона простежила поглядом, як накривався стіл. Їжу, посуд та наряддя Ларден переніс із королівської кухні.

— Ваша магія — думки та дії. Без слів, — задумливо промовила гостя.

— Так. Слова не такі важливі, як здається, якщо знаєш суть.

— В одному зі світів їм надавали особливого значення. І маніпулювали. Правителі забороняли навіть говорити те, що їм не подобалося. Самі ж давали діям зручні протилежні назви. Називали війну словом мир, мирний народ —  чудовиськами, що слід знищити.

— Чудовиськами роблять не назви, а вчинки. Я здогадуюся, про кого ви кажете, і чим усе закінчилося. Ми можемо вирушати в будь-яку часову точку всіх світів, крім нашого, — Ларден  спохмурнів, але ненадовго: погляд упав на галявину біля найближчої будівлі. Малюка вже спіймали і відмивали в кориті, в якому нещодавно полоскалася білизна. Мама його, посміюючись, щось повчально тлумачила, а він важливо пояснював свою поведінку.

"... я длакон ... стлашний..." — долинало звідти.

Ізідора теж вигнула губи в теплій усмішці.

— Наочне підтвердження моїх слів, — прокоментував Ларден  і взявся за їжу, показуючи приклад. Справді зголоднів.

— Хороше місце, чисте, — сказала Ізідора. Ви його вже документально оформили?

— Так.

Гостя  їла за всіма правилами етикету. За давно-давно застарілими правилами.

— Хоча план міста ще на стадії розробки, — сказав Ларден, зазначаючи, що руки незнайомки не аристократичні. Як, втім, і в нього.

— Але ж будівництво вже почалося, — констатувала вона. — Чому магію не використовуєте?

Ларден знизав плечима.

— Не можу сказати чому. Вважайте, інтуїція підказала.

— Правильно, слід слухати внутрішній голос. Рон зводився без магії. Ваше місто теж буде сірим?

— Ні. Новонароджені цього не винесуть, — усміхнувся Ларден.

— А що робитимете з міцністю?

Ларден знову знизав плечима.

— Місто назване? — гостя випила соку.

— Ну звичайно.

— Королівство Лард, місто Ард?

— Осяйний! Яка передбачуваність! Ви вже четверта мені це кажете! Майже вгадали. Тільки королівство Арден, а місто Лад. Від слова ладно, добре, мирно, славно, — трохи квапливо додав король, передбачаючи думку і здивування, вже готові зародитись і в цих очах. 

— Звучить так ніжно.

—  Нормально звучить.

Гостя зреагувала на сухість в останньому слові короля, перейшла на діловий тон.

— Ваша величносте… Я можу навчити вас, як зробити місто довговічним і міцним, але не сірим.

Ларден підібрався.

 Він мріяв про це. Він бачив свій палац, він був білим, як сукня нареченої, проте зовсім безмагічним. Ларден марив безбарвним ройцем. І ось насмішкуваті сірі очі, впевнено підведене підборіддя дивної жінки відкритим текстом кажуть йому: "Так! Це можливо!"

— Ви маєте на увазі безбарвний ройц? — уточнив про всяк випадок.

— Так. 

— І що хочете натомість, діно Ізідоро? — поцікавився король.

— Звичайно, гроші. Навіть сірий ройц дорого коштує.

— А крім грошей?

— Ви розкажете мені про Світлі Тумани, про одну людину.

— Вибачте, але не можу. Це заборонено.

Ізідора скинула брову.

— Он як? Але Руз уже розповіла, що там хтось ніяк не може пройти найстрашнішого випробування. Від кого вона це дізналася? Чи не від вас, ваша величносте?

Ларден здивувався.

"Та хто вона така? Звідки у неї ця зухвала манера розмовляти, де я її бачив?"

— Не від мене. Дракон бовкнув зайвого, коли виправдовувався, чому вибрав Ладу мені в страшилки. 

—  Ах ось як! Ладу — і в страшилки?! Іди-но сюди, чорний гад, досить прикидатися коником у траві, я тебе бачу! Відповіси мені на кілька запитань.

Ларден здивувався ще раз, коли дракон справді з'явився перед сірі очі гості, для залякування збільшившись, причому так стрімко, що не вписався габаритами і зрушив з місця кілька величезних гранітних валунів. На щастя, він вчасно зреагував, каміння спинилося в безпечному положенні, нічого не розваливши.

— Длакон стлашний, гу-гу-гу, я вражена, — спародіювала Ізідора дитинча. —  А тепер розкажи мені про Адора.

"Скажи цьому стерві, що мені байдужий прозорий ройц," — ображено задер голову дракон, вдаючи, що нічого не розуміє. 

"Не скажу. Він мені потрібен!".

"Тоді ти будеш мені винен"

"Не я, а вона. Це краще, бачиш, яка зухвала?  Сильна, напевно."

"Добре, —  засопів дракон. — А як я їй розповім? Я ж розмовляти не вмію!"

"Подумки розповіси, — втрутилася в діалог Ізідора. — Це стерво тебе чує, і так, вона сильна. На послугу згодна. А як бонус підкажу, як сховати доступ до своїх думок, наприклад, ось від того милого хлопця, що так уважно дивиться на озеро, а насправді теж нас підслуховує. Його звати Кеф, здається?"

Сіронський глядач здивовано оглянувся.

Дракон зацікавився. І його уявний діалог з незнайомкою сховався за завісою!

Ларден розвалився на стільці, спостерігаючи, як вони дивляться один на одного, як вітер, що посилився, тріпає волосся Ізідори, як під час їхньої мовчазної розмови її очі то примружуються, то округляються, як вона підтискає тонкуваті губи, як на обличчі загоряється рішучість.

"У неї буде до мене ще одне прохання — відкрити портал у світ Світлих Туманів", — зрозумів Ларден. — І за це я також візьму з неї послугу".

Після закінчення розмови Рід виглядав задоволеним, а гостя залишалася у змішаних почуттях.

Ховаючи емоції за непроникним виглядом, попрощалася. Ларден знав, що вона прийде до них ще. Зупинившись на схилі, кинула думку:

"Приглядай за малюками, Рід. Тут дехто кораблик будувати зібрався. Більше уваги звертайтайте на дітей! Нехай це місце так і  залишається чистим!"

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.
Магда Май
02.05.2023 17:54
До частини "Ларден і незнайомка"
Дякую.)) Одне пишу, друге редагую. Якось так. До цієї книги не відношусь серйозно, просто відпочиваю душею.)
  • Поскаржитися
  • Антинаціональний контент
  • Диверсійна діяльність
  • Спам
  • Іншомовний контент
  • Порнографія
  • Порушення авторського права
  • Інше