Мама і Радуся – це найкращі друзі.
Усе роблять разом мама і Радуся.
Їсточки готують, хату підмітають,
Котикам пухнастим м’ячика кидають.
А якщо уроки вчити, то, боюся,
Лінуватись будуть і мама, й Радуся!
1
ЧЕКАННЯ
Пахне сіно, пахне бузина,
Хмарка нитку випряда вологу.
Непомітно відійшла весна,
Спека, ніби море, за порогом.
Птахи літо славлять. Як завжди.
Але я сприймаю – ніби вперше.
У мені життєвої ріки
Дні пливуть, довершені, як перли.
Воля рухам, подихам, словам –
Все уже не буде як раніше.
Я живу для двох. А в липні, «там»,
Слово «МАМА» розплітає тишу.
2
Я за двох дивлюся,
І за двох вдихаю,
Я за двох всміхаюсь
Сонцю, небу, квітам...
Феєричне літо
Трави розстеляє,
І лоскоче теплий,
Апетитний вітер.
Я торкнусь рукою
Гілочки жасмину,
Постою під душем
Дивних ароматів...
Все таке незвичне,
Радісне, невпинне...
І беруться звідкись
Роздуми крилаті.
Я – місток у Вічність,
Кладка над потоком,
Я Землі частинка.
Нині – як ніколи.
Я за двох вслухаюсь
У цей світ широкий:
Він от-от засвітить
Для дитини зорі.
3
Підморгує струнка берізка,
Про щось замріялась верба,
І свіже сіно пахне різко.
Ще трошки. Місяць... Чи доба?
Зелено розметалось літо,
Солодка липа зацвіла.
І все жадає жити, жити...
Для сонця, ніжності, тепла.
А ти – ростеш. А ми – чекаєм.
Ці дні прекрасні неспроста:
До слова «МАМА» залишається
Ще трошки. Місяць... Чи доба.
4
Я маленька дівчинка,
В мами гарна квіточка.
Я весела донечка,
В тата ясне сонечко.
Я маленьке онучатко
У бабусі і дідуся,
Найдорожчеє дівчатко,
Звуть мене усі Радуся.
5
ДОНЕЧЦІ
Кожен день, кожна мить неповторна,
Так буває у мріях чи снах...
Я для тебе збиратиму зорі,
Зберігатиму їх у казках.
Розкажу тобі завтра про небо,
А сьогодні – про стежку й траву..
Кожен подих і думка – для тебе.
Я для тебе на світі живу.
6
Відкопилена губа – як трояндочка,
Темні очка – мов провалля без дна.
Моя дівчинка, мій скарб, моя панночка,
Неповторна капризулька-весна.
Ніжки рівні ще й повненькі, тугесенькі,
Щічки круглі, (мій малюк-колобок).
Ти завжди будеш у мами гарнесенька,
Як принцеса із чарівних казок.
Довгі вії – немов сосни над озером,
Рученята – голубки малі.
Як говориш щось, то чується музика.
Ти найкраща на цілій Землі.
7
А погляд – сонечко з-під вій,
І рученьки-крилята –
Моя Радуся, ангел мій,
Маленьке ластів’ятко.
Ласкавий дощик і зоря,
Метелик дивовижний,
Промінчик сонця, друге «я»,
Веселочка барвиста.
8
Сонечко моє ти, пташатко,
Небо ти моє і крилятко,
Дівчинко моя ти хороша,
Крихітко моя найдорожча.
9
Крихітка і лялечка,
Серце, кошенятко,
Найдорожча кралечка,
Сонячне малятко.
10
Рученьки-крилята, зорі-оченята,
Ти моя безцінна, безкінечне свято.
Ти моя красуня, горличка, лялюся,
Ніжна, найдорожча донечка Радуся.
Білочка прудкенька, киця, ластів’ятко,
Ти моє хороше сонячне малятко.
11
Світ завантажив ніжну вату снігу.
Стала його сторінка враз святкова.
Вітер – хлопчисько босий – бігав, бігав...
Вже притомився. Сонце переховував.
Заполонили небо тлусті хмари.
Чим же вечеряли? Мабуть, теплом багряним.
Хитро примружує нічка очі карі.
І Королева Снігу сідає в сани.
12
Падає теплий сніг.
Лагідний і смішний.
Сонце десь на хмарині позіхає.
Вітер – чекав чи ні –
Всі стежечки замів.
Зовсім немає доступу до гаю!
І пустотливий день
Горнеться до краси.
Пухом холодним скрізь припорошує.
Де морозець? Прилинь!
Ковзанку із ріки
Зробимо. Свята стануть дорожчими.
13
По маленьких краплинках сніжинок
Перестрибує сонячний зайчик.
Виціловує білі їх спинки,
Поки вітру не шваркне нагайка.
Але зайчик сміливий на диво -
Знову ніжками він чеберяє.
Ще зима. Ще морозно й красиво.
І сріблясто. І біло без краю.
14
ДЛЯ ДОНУСІ
У янгола – янголятко
Поміж хмар пустує.
А у киці – кошенятко
На мишку чатує.
У лисиці – лисенятко
Крадеться тихенько.
А у мами та у тата –
Донуся маленька.
Вночі янгол янголятко
Хмаркою вкриває.
Ну а киця кошенятко
Язиком вмиває.
А лисиця лисенятко
Веде полювати.
І ніяк наша пустунка
Не хоче лягати!
15
Карамельки святкових днів
Розсипає веселий січень
Білим цукром всю землю вкрив
Сніг пухкенький. І їй так личить!
Хороводи ведуть стежки
До ялинок у світлих зорях.
Бачиш – нічка. Лягай, поспи.
Всі казки скоро будуть поряд.
16
РОЗМОВА ІЗ СЕСТРОЮ
Гидотна негода! І мряка холодна, дрібна.
Чи так, моя ніжна висока сестричко-акаціє?
Вже скоро весна. Адже правда? Вже скоро весна.
Ну що там іще – якийсь лютий з холодними пальцями!
І ми переповнимось нею ось-ось. До країв.
Усім: і теплом, і жагою, і квітами першими.
Я знаю, що холодно. Вітер морозний насів.
Для тебе, мабуть, про весну й говорити – це звершення!
Ну що ж, промовчу. Ми ж без слів розуміємось, так?
Бо ти – мого світлого берега рідна частина.
Хай білою шаллю зима - сива жінка в літах –
Накриє тебе, а безсоння подалі відкине.
17
Наполоханим зайцем
вітер
блукає містом.
На балконах смачно
хрупа
бурульку-моркву.
По сніжинках стрибає
жваво.
А стане тісно –
верескливим пташатком
злине
у тлусті хмари.
18
Це неправда, що ангели десь живуть далеко.
Позирають крізь хмари, гримають невпинно...
Їх приносять до діток чарівні лелеки.
Ось дитя народилось – є ангел в ту ж хвилину.
Посміхається. Гріють промені-долоні.
Це неправда,що їх не побачити безкрилим!
Я щодня, коли обіймаю свою доню,
Відчуваю: до мене ангели прилетіли.
19
Який сьогодні сніг колючий!
Його штовха вітрисько впертий.
Кида з хмарини, ніби з кручі,
Ще й насміхається відверто!
Та нам не страшно анітрішки.
Ми вийшли замок будувати.
Слухняним стане сніг і ніжним.
Як добре, що його багато!
20
ПРО ЗИМУ
Забіліло все і змінилося.
В небі висне сонечко-яблучко.
Ні листочка вже не лишилося.
Скрізь сніжинок радісні крапочки.
І доріжки білими стеляться.
Всі чекають свята щасливого.
Уночі танцює метелиця.
Вдень – дитячий сміх переливами.