Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / Поезія (4244)

Кохана

Дихати поруч,

Триматись за руки;

Ловлю твій погляд -

Відмерли всі звуки.

У нашій системі

Всередині сяє

Яскраве і жовте -

Там Сонце палає.

Але окрім нього

Від краю до краю

Окрім нас з тобою

Нікого не має.

Тож нумо, серденько,

Тримайся за мене,

Слухай-но, кохана,

То серце палене -

Воно тут відстукує

Тільки для тебе.

В мене є ти, сонце,

А більше й не треба.

--------------------------------------------------

До Лінкс

7 грудня, 2022

...

Soul

Несподівана зима

Зима в листопаді прийшла.

Ми зовсім її не чекали.

Ударив зненацька мороз.

І квіти осінні зів`яли.

Тріпоче останній листок

На дереві тихо й бентежно.

І в`ється блакитний димок

Над дахом високим безмежно.

Ой зимо, чого ж ти так рано?

Ще осені спалахи буйні,

Ще фарби ясніють багряно,

Ще листя не впало безшумно.

Притрушений снігом місток,

Дорога до школи і поле.

Сніжинки кружляють танок

Зимовий на рідних просторах.

Осіння печаль попливла.

В діброві птахи постихали.

Зима в листопаді прийшла.

Ми зовсім її не чекали.

...

Тарасенко Вікторія

Листя

За вікном жовтня опадає жовто-зелене листя горіха,

Опадає густо на скуту паморозками траву,

Немов би між гіллям тріпоче привиддя птахів

Звільнивши від сну спомутніле небо.

Ще зовсім безсиле ранкове проміння у тиші безвітря,

Промальовує прожилки листя закляклого винограду

Воно зазиває вийти з кімнати у вологий пейзаж

Де куряться тіні самотнім відлунням саду.

А листя продовжує опадати. Лунко зриваючись долу,

Від крапель туману у стиглому світлочассі.

Я хотів би спитати у тебе про те, що не знає природа,

Та питання нажаль зриваються з вуст невчасно.

25.10.2023

...

Володимир Каразуб

Жартівливо

Ніколи,

Так, ніколи,

Більш не знов,

Я не вестимусь на таке

Злодійство. Тепер вже розмов

Пустих не буде, не буде вже ніяких -

Це снодійне, що присипляє розум і бентежить

Душу. Душа не помічник в душевних справах,

Вона не попередить про розправу. Отак.

Ніколи, так, ніколи, більш не знов,

Я знов на тебе задивилась

Тьмяно. Я знов себе

Обманюю, бувай.

Ніколи більше -

Так, не знов -

Ніколи.

...

Ліна Осіння

Москальский апогей

День 637 (22.11.23)

Знов п'ять ракет, одина́дцять Shahed-ів,

Скинув наш ворог у ніч проти нас.

Це у Селидове кремль щось розгледів,

Тож в котрий раз «допоміг» нам та «спас».

Невипадково ракета в лікарню

Вцілила, щоб покалічить людей.

Втілюють мрію москальськую давню,

Мирних вбивати - для них апогей.

Неперевершені вбивці та циніки,

Як терористи найкращі за всіх.

Більшість із них має злодіїв цінники,

Бо убивають вони задля втіх.

Для «перемог» вибирають найслабшого,

Діти в фаворі, старі та жінки.

Діють від імені «родича» старшого,

Змінюють розвитку геть сторінки.

Вбили в лікарні людей. Під завалами

Може хтось бути, не всіх ще знайшли.

Кремль вже назвав результати ці вдалими,

Завжди звітують так смерті посли.

Другу ракету у шахту направили,

Там, на їх думку, є рішень всіх центр.

Адміністрацію даху позбавили,

Вбили людину, як влади акцент.

Хлопці на фронті тримають армаду,

Кроку вперед не дають їм пройти.

Тож на цивільних випробують владу,

Легше орді там чогось «досягти».

...

Галина Студінська

Про хижака

Хвилює хвиля моє серце,

Тихесенько: воно не б'ється.

Під берег шепче морська піна,

Горюча сіль плескає жили.

Минув сегмент живих конвульсій,

Вода не чує більше пульсу.

Пожду, кінець-бо не настав ще,

Ще з мого рота піна хлеще.

Давно мене воно хотіло,

Узяти в себе нове тіло,

Узяти в себе свіжі кості,

Давно чекало воно гостей.

Коли учора йшла на плескіт,

Не пахло страхом або смертю,

Не чула голосу кривого,

Коли учора бігла з дому.

На шкіру сіль сипне буграми,

Не буде кисню вже між нами.

І вдоросіть натягне слизу,

Натягне на вологі кості шкіру.

Повільно дертиме шмаття

І крихти органів життя.

Се мертве тіло знайдуть завтра,

Знов так і не дізнавшись правди.

...

Ліна Осіння

Протиставлення

Ці слова наче квіти напоєні небом травня,

І тобою вагітна повня, і кожен світанок.

Коли вже любити, то любити для протиставлення,

Зневірі, ненависті, вдаваності та обману.

Якщо говорити – то краще на авансцені

Читати поезію, так, щоб втискалася в бильця

Крісел

Публіка.

І нехай видається це все даремним,

Та слова – протиставлення іншим словам та дурням.

І нехай говоритимуть клавіші замість нас,

Партитурами снів, а чи тиша німими рядками

Розгориться вогнем і торкнеться любові час,

Можливо, подумки прочитаними словами.

І білою заздрістю іноді сходить печаль,

Що не ти написав ті сонети, сонати, Гамлета;

І серце – на сцені розладнаний чорний рояль

Якому немає найкращого протиставлення.

12.10.2023

...

Володимир Каразуб

Гуляю Я без одежі, а Ти геть гола

Я хочу вертіти гори на долоні своїй,

Щоб небо прозоре крутилося довкола

Нас з тобою.

Дощо-граду вода захлюпоче у бій,

Гуляю Я без одежі, а Ти геть гола.

Затопить долину той проклятий дощ,

Що, мов холодний душ, огортав наше тіло

Тьмою і млою.

Накриє нас з щастя зроблений хвощ,

Колись Я скажу це прямо і сміло.

Я так хочу почути твій радісний сміх,

Коли в обійми мене свої забереш Ти

Тендітними.

Скою Я ніяк несповіданий гріх,

Зачеплю кайдани на твої зап‘ясти.

Ключ жаданий до них віддам Я тобі,

Щоб перемкнула сталеві кайдани на мене

Бурлака,

Щоб темрява радости затихла в душі,

Щоб тіло мовчало словом сирени.

Я розповідатиму тобі ті історії грішні,

Як гори звернулись, як кохання цвіло-світало

Промінням.

А Ти все слухатимеш, бо зорі неспішні

Чекали, поки століття століттям минало.

Ти всміхнешся, бо прещасливо вже жити

Ніколи не зможеш і ще раз ніколи без мене

Дурного.

І будеш вино червоне, що кров моя пити,

І будеш мовчки співати мені кантилени.

...

Рудавський Денис

І коли приходять до тебе тіні…

І коли приходять до тебе тіні із прочиненого в ніч вікна, зіткана із сутІні зʼявляється поруч вона. Твій захист, твій сміх, твоя доля стає навпроти вікна. Якщо хтось тебе збереже від них, то тільки вона.

Смішне ластовиння повзе у усмішці до вух.

- Згинь! - кричиш, - Ти мара! Ти дух!

- Хлопчику любий, - лоскоче волоссям вона, - Якщо я піду, прийдуть ті із вікна. Ляжуть на серце каменем чорним важким. Якщо я піду, ти теж станеш таким.

І відступають у тьму чужі голоси. І скавулять за вікном чорні тіні, як пси. Вона запалює сяйвом своїм новий день. Кава, робота, зустрічі. А далі ніч знову буде.

...

Ньотка

За межу рядків

Мій обшир роздумів без тебе спорожнів.

Осіннє місто слів до горизонту.

Самотність – це залишитись без снів,

Без променів далекому Плутону

І кутатись у темряву дощів,

Перебирати зір холодний полиск,

В пошитому з рукописів плащі

Іти в нікуди в чорно-синє поле,

Перед світанням, за межу рядків.

24.10.2023

...

Володимир Каразуб

Любий Миколаю

Любий Миколаю, крізь сніжинок зграю

Не неси дарунків чарівний мішок.

Виконай бажання лиш одне, благаю,

Щоб в мою країну мирний рік прийшов.

Хай засяють бальні сукні на ялинках,

На дитяче свято завітає сміх,

Хуга-танцівниця висушить сльозинки…

Й лишиться в окопах тільки чистий сніг.

...

Ніна Колодяжна
16+

Вона не знає

Вона не знає імен і облич

Їх було троє.

За ними підглЯдала тепла ніч

Тією весною.

То була остання теплинь

У її пальцях,

Хоч були ночі і вишивав день

Щодня на п‘яльцях

Яскраві барви цілого світу.

З тієї ночі вона понеслА.

Родились діти -

Два янголи, два крила.

Тієї ночі її застудили

І поламали.

Дітей своїх не любила,

Вони її на світі тримали.

...

Ньотка

Небо останніх днів

Небо останніх днів буде кольору твоїх очей,

Я дивлюся у них, переплавивши власний голос,

На темний камінь, і кинувши в пливкий портал

Де немає завтра, і немає для тебе сьогодні

Птахів. Безпричинно, можливо, хвилинне хвиління слів

Перебитих ключиць, сновидіння дзеркал і часу,

В якому безформно блукає прозорий спів,

В амальгамі, що схоплює подих твого причастя

До завтра. До сонця. Де хвилі твого язика

Омивають послання на гальку і теплий берег

Мов спомин про сотні промовлених голосів

Закутих в мовчання чи стертих на тихий шерех.

Прокинься. Світанки гортають ковдри майбутніх книг.

Ледь описані форми жінок у теплому пледі,

Лиш натяк на те, що життя не рахує годин,

Що немає яскравого п'ятого акту трагедії.

І тільки скінченність, що схоплює певну мить

Заворожує світ, обрамляючи суть екраном,

Листопад домальовує колір твоїх очей

За вікном. І злива ранить.

08.11.2023

...

Володимир Каразуб

Колискова

Засинай, маленька, 

Спочиває день.

Місяць чарів жменьку

В ліжко покладе.

Сон тебе поманить

В ночі дивосвіт.

Повезе у мандри

Темно-синій кит.

Неземної сили,

Щоб долати страх,

Назбираєш, мила,

В зоряних світах.

В мамині обійми

Зранку прилетиш…

Лиш би не бомбили,

Спи, маленька. Тшшш.

...

Ніна Колодяжна

Дивоосінь

Остигає земля, постаріли її килими,

Холоди залітають в розчахнуті літом кватирки.

Неусміхнені стали іще й сумноокими ми,

Бо не можемо, як ті птахи, полетіти у вирій.

 

Уповільнений темп зададуть диригенти-дощі,

Одягнуть небеса плащ в дірках і кашкет попелястий.

Поцілує чоло і торкнеться сльозами до щік

Дивоосінь казково красива й безмежно нещасна.

...

Ніна Колодяжна

Доля

Хто знає що для нас готує наша доля

За черговùм раптовим поворотом

Шляху, супроти томному комфорту,

У пошуках насичених подіями історій?

Немає змоги попередньо осягнути,

Розвіяти грядущого густий туман,

Одержимо зазираючи в кришталь

Здобути над майбутнім влади запоруку.

Незвіданий прийдешнього потенціал

До заохочення непереборної надії

Незмінно спонукає вірити у диво,

Сміливо ринутись назустріч почуттям.

Кмітливе серце не спіткає відчай,

Не втрапить у тенета сумнівів і горя,

До сонця підніматиме свої долоні

Із посмішкою щирою, що благо зичить.

Немає хибного у слідуванні своїм мріям,

У кожного своя і всі по своєму чудові,

Тож мчіться стрімголов вперед, невтомно,

Сторùцею відплатить вам життя, повірте.

...

Інгвар

Деокупований Херсон

День 627 (12.11.23)

Рік як Херсон від бандитів звільнили,

Та пам'ятають у місті той жах,

Як окупанти заполонили,

Сіяли смерть, мародерство та страх.

Довго місцеві на площі збиралися,

Протестували проти орди.

Йшли неозброєні, не оглядалися,

Не помічали їх «ми назавжди».

Саме в Херсоні на танки кидалися,

Щоб кляту техніку там зупинить.

І на секунду не сумнівалися,

Всі в Україні будемо жить.

Не піддалися на провокації,

Що референдумом там нарекли.

Наших зустріли в Херсоні овації,

Так терористи їх всіх допекли.

В ніч партизанили. Ворог стурбовано

ГУР звинувачував в діях таких,

Але супротив організовано

Силами просто небоязких.

Як те сміття вимітали з Херсону,

Та недалеко відкинули геть.

Міни, ракети кидають там знову,

Кожного дня їм загрожує смерть.

«Щедрість» москальська відома у світі,

Смерть на болотах вирощують там.

Не випадково Тарас в Заповіті

Попереджав не вклонятись катам.

...

Галина Студінська

Прабабусина черешня

Зацвіла черешня в прабабусі,

У садочку, хата край села

Там стежину витоптали гуси,

прабабусі вже давно нема...

Зав'язались черешні у садочку

Нахилилось гілля до землі.

А бабуся тихо в холодочку

Мамині співає вже пісні...

Ось дозріли вишні червоненькі

І шпаки воюють у гілках.

Бачу тугу за мамою в рідненьких

У блакитних бабусиних очах

Осінь у саду уже панує ...

В вересневій вечірній імлі

Спогади бабусині про маму

Розлетілись листям по землі.

...

Олена Гурова

Зіниці не вбачають різниць

Нігті прорізають світлу шкіру долонь, червоний жар заполонив неспокійне лице

Хто посмів осквернити його людським іменем, якщо він за правом свого народження - «Все?»

Немов фарбами по паперу, червоними візерунками обмальовує тіло батіг - знаю, не найкраща звичка, але ніяк інакше мені не дозволять зустрітися з ним

Доводиться щиро визнавати, що помста на смак гірша за дим

Їхні зіниці не вбачають різниць

Дозволь мені бути собою в тобі

Позбавитись пильності

Втратити зір

Переповнюватись можу лише тоді, коли в мене абсолютно нічого нема

В кожній маленькій правді ховається велика брехня

Кожен дотик приховує загострений ніж

Дозволь мені бути «своєю» серед «твоїх»

Зірки падають з неба, проте наша історія ніколи не мала права зберігати в собі бодай частинку покинутих мрій

Дозволь мені бути «твоєю» бодай у призмі брехні

Доторкнись

Розчинись

Дозволь приректи тебе Своїм

...

особлива

Чарівні смарагди

Ох ці зелені очі!

Як тільки зазирнеш у них,

Одразу забуваєш все на світі.

Як тільки зазирнеш у них,

Одразу закохаєшся.

Стільки різних очей

Ти зустрічаєш на своєму шляху,

Але зелені ніколи не забудеш.

Скільки б не вважав по іншому,

Все рівно повертаєшся до них.

Ці прекрасні смарагди зачаровують кожного.

Скільки б ти не дивився в інші,

Ніколи не ти їх не покохаєш так сильно як ці.

Тому ніякі блакитні і карі,

Зеленим не заміна.

...

Amina

Не сезон

Мені для тебе нічого не жаль,

Хоч сонце, хоч вітер, хоч гори,

Мені, аби ти мене обійняв

У цю годину негоди.

Сказав, як завжди, що я - твоє життя:

Руками, словами, очима.

Мені, хоч би слово, й моє укриття

Залишиться десь за плечима.

Вже тліє надія, що це довгий сон,

який ніяк не скінчиться.

Що кожної ночі, знов не сезон,

Щоб нам з тобою зустріться.

...

MaL_Vi

Вицвіле фойє

Як годинникова стрілка - ти так тремтиш,

Нові образи - обріж, старі - залиш,

Лиш хвилинна згадка, секундний стан

Ціпкою згадкою тебе здолав.

Зламав, мов вітер хиткі жнива,

Тобі до скону вдавати, що ще жива,

Як фенікс багряний, але - без крил.

Надія, що ребра трощить тобі, мов штиль.

Жевріє сонце й сходить у теплий ґрунт,

Туди, де темно, страшно, і де завжди бунт.

Те місце, дуже схоже на твоє.

Пусте, безлике, вицвіле - фойє.

...

MaL_Vi

Медитація

Отримувати задоволення — даруючи щедрість.

Знаходити сенси — там, де неясно.

Закохуватись — не сподіваючись на взаємність.

Вибудовувати всесвіти — прекрасні.

Знаходити шлях — там, де хащі.

Ловити погляди — ледь відчутні.

Мовчати — хоч би як не мовчалось.

Говорити речі — кричуще-беззвучні.

Чекати так довго, що все — міняється.

Всміхатись назустріч сміливим вчинкам.

Бути бузковим — там, де крається.

Або казковим — за мить до вічності.

Чекати на ранок, наче на когось.

Рушати у сон, як у теплу річку.

Наважуватись, врешті-решт — на будь-що.

Та милуватись — на будь-що — як на свічку.

17.07.2019

...

vagabond

Між нами

Між нами така неозора фонетика

Синтезу звуків та літніх дощів

І шкіра молочними ранками встелена,

Мед твій липкий між нами осів.

Червень чергує посуху з любов’ю,

Плавить сплетіння травневих страхів,

Червень між нами світить наповну,

Та літній серпанок давно вже згорів.

Ми із тобою в тандемі сецесії,

Між нами згубився синтаксис тіл,

Ерос помер і більше не вернеться,

Наш внутрішній спротив уже перезрів.

...

Наталія Храпчинська

Сліди крил

Там проявляються відбитки крил на білому полотні туману,

І вуста приховують сторінки недописаної повісті.

Недомальоване серце з відкритою кліткою, у кожній кімнаті міста

Зазиває птахів поселитися в його темній обителі.

Там, світанок зазирає до відкритих шухляд закапелків її душі,

Погляди обстрілюють зграї картеччю своєї самотності,

І здається, що ядра, обтяжених печаллю зіниць

Розірвуть

Картонне небо тягучої меланхолії.

Зрештою,

Сьогодні, вона покидає гостинний двір

Розписується у журналах осені золотим ластовинням сонця, і

Ще не зовсім голими кронами далеких сонливих доріг

Прошитих вітрами та вимощених шурхотливим листям.

28.10.2023

...

Володимир Каразуб

Перепливаючи

Він перепливає світло її очей

Немов корабель, що з’являється на горизонті,

Непомітний мов тінь, у погожий травневий день,

Невідомий, оманливий, далекий на своєму фронті.

А їй достатньо заплющити очі, щоб він потонув,

У чорній безодні зіниць безмежної ночі,

Він спробує виплисти по той бік жіночого сну,

Якщо пощастить і примхливість її не зурочить.

І можливо, дозволить говорити йому про час,

Про те, що здається важливим сказати, про ніжність,

Про те, що вона забирає у бога шанс,

Злучити можливість віри в інакшу вічність.

Що немає землі під ногами у нього давно,

Що віра її це безвір’я фатальних віршів,

І йому б не прийшлося лягати щодень на дно,

Якби роздивилась, якби полюбила іншого.

03.10.2023

...

Володимир Каразуб

Блукаю

Блукаю посеред темряви темним звіром,

Сигарета твоя стала для мене свічею.

Сигарета твоя стала світлом в кінці тунелю.

Ти сама того не знала, але спонукала до дії.

Надії.

Ти сама того не знала і стала причиною жити.

Навіть якщо нам у спину буде бити ливень,

Навіть якщо перед нами ще палають Сахари,

Все, що нам залишилось – усім посміхатись.

Я став дорослішим на один день.

На один день я став ближче до краю

І ловіть мене хвилі водоспадів,

Хочу в морі твоїм стати полуничним каскадом.

І знову блукати по твоїх рівнинах.

Ти ще не зовсім доросла,

Твої стомлені губи читають похмурого Семенка.

"Au revoir!" — плачуть схили твої,

На губах мій цілунок розтанув колючим льодом,

А я знову твій.

Зовсім не відрізняюсь від троянд твоїх.

03.11.23

...

Вітольд Хмара

Осінній романтизм

Осінні вечори скинули свої важкі шуби,

Вологі від печалі лісної й дерев.

Похмуре небо прокинулось зоряним,

Місяць зійшов із розписаних стел.

Як це все гарно! Як це все живо!

Земля надухалась доторком листя.

Земля закликає всіх у свої обійми,

А кущі про щось гомонять

.

І виходить з-за лісу яскравий майстер

З палітрою самотніх букетів

Дзвінких.

І як дивак посеред кораблетрощі

Посміхається до світу руками

І тілом пустим,

Помережаним корозією,

Підходить до заблукалих людей.

Калюжі відблиском місяця дарують тепло,

розгорнись у їхніх обіймах і тонкощах.

Можливо, поплач.

Вони тебе зрозуміють.

Осінні вечори наступили знов.

04.11.23

...

Вітольд Хмара

Васал

Ти станеш васалом її ночей,

Коли місячне сяйво, здається, що випав сніг.

Зложивши долоні в долоні її страстей,

Прийнявши покору поклоном до ніжних ніг.

Ти станеш васалом її ночей.

Святою реліквією будуть її уста

І йтимеш послушно на поклик за нею в похід,

І ти й не помітиш, яким необачним став,

Що вірність сеньйорі закрила від тебе світ.

Святою реліквією будуть її уста.

І громом накаже васалу перст,

Попоною чорною вкриються хмари вгорі,

І стане на захист їй вірний, розлючений пес

Шматуючи шкури скажених від сяйва вовків.

І громом накаже васалу перст.

І кров’ю підтвердить старий ритуал,

І все, що попросить, це віри й любові взамін,

І буде обманутий вірний сеньйорі васал,

І встане, пошарпаний, зраджений нею з колін.

І кров’ю розірве старий ритуал.

Він більше не буде її мечем,

І місячне сяйво зітліє в його краях,

І вицвіте сонце і день побіжить за днем,

Як полум’я листя на сизих, стрімких вітрах.

Він більше не буде її мечем.

І якоїсь ночі забракне солодких вуст.

І вона заголосить про втрату покірного пса:

«Вернися до мене, мій любий, і я озвусь!»,

Але не почують затягнуті небеса.

І якоїсь ночі забракне солодких вуст.

02.10.2023

...

Володимир Каразуб

Небесні шати (переклад з англійської, автор -Вільям Батлер Єйтс)

Якби небесної я мав тканини,

Яка осяйна золотом і сріблом,

Блаитно-тьмяної та темної ряднини,

Від ночі, напівтемряви та світла,

Заслав би ними твій поріг:

Але бідняк я — маю лише мрії;

Послав що мав тобі до ніг;

Крокуй легенько, бо ти топчеш мої мрії.

...

Олександр Гаврик

Долі

Долі ховаються за сторінками написаних книг,

В ілюстраціях слова, що мають свій план і поступ,

І скільки зникає водночас закреслених доль

Де чорні дерева стоять мов поламані списи.

Коли закрадається страх в діафрагму твою,

І долоні стискають між пальців ім’я любові,

Кров скипає в тобі від ненависті там де земля

Вириває безодню від артилерійських снарядів.

Це терпіння сердець в темних вирвах розвіяних снів,

Роздивитись в очах все, що раптом впирається в обрій,

Цей приречений біль задивився в майбутнє життя,

Що за кожним окопом і кожною миттю стікає.

А вгорі розкололося небо на два береги.

Чорні літери сіяно полем страшного крику.

Скільки спалено слів, скільки смертю знедолено книг,

Скільки страчено доль, скільки мови у землю зарито.

1.11.2023

...

Володимир Каразуб

Епідемія ненависті

Світ збожеволів... так не має бути!

Ненависті і горя забагато стало,

В різних країнах гинуть мирні люди,

Але й цього, здається ще замало.

Мов епідемія війна поширює кордони,

Спільні симптоми – вибух, біль та відчай.

Терору не прописані закони,

В ньому панує лише гнів та протиріччя.

Під гаслом "миру" в бік людей летять ракети,

Міста здригаються від болісних ударів.

Невже така реальність нашої планети?

Реальним стали монстри із кошмарів?

Бо тільки хворий може починати війни,

Чий мозок вже уражено пихою.

Випадок цей клінічний, безнадійний,

Де замість жити, обирають зброю.

...

Валькірія
16+

Сигаретний дим

Сигаретний дим у пустій кімнаті,

Непомита чашка на столі

Ти стоїш, самотньо дивлячись у небо,

Не помічаючи нічого навкруги

Він пішов, навіть не попрощавшись,

Залишаючи тебе знов на самоті

Та на цей раз буде все інакше,

Не повернеться він з далекої чужини

В котрий раз ловиш себе на думці,

Що не зможеш жити без його очей

Та чи годиться так себе вбивати,

Не помічаючи краси речей?

Сигаретний дим у пустій кімнаті,

Непомита чашка на столі

Ти стоїш, самотньо дивлячись у небо,

Не помічаючи нічого навкруги

...

Ірина Луцька

"Корабель"

Слова не пишутся тоді - коли мовчить душа,

Наявність слів у пустоті - народження вірша,

І так собі не поспіша, я тишину порушу,

Душі моєї корабель, просто шукає сушу.

Гавань спокою мого, далека й невідома,

Так довго в плаванні один, що вже відчутна втома,

А де та пристань мого судна, що назветься домом?

В бездонних томах океану, я відчуваюсь гномом.

Хоч корабель мій великий, й вантаж важкий може взяти,

Та хто б так просто хотів, океан із ним обійняти?

Кому маршрут той цікавий, і темні води глибокі?

А скільки тих кораблів, що плавають одинокі?

Сталевий, гордий титан, інженерної думки,

З пустотою в середені, що схована за лаштунки,

Усім несе допомогу, і не веде розрахунку,

Та сам тече від пробоїн, не просячи порятунку.

Йому самому цікаво, що він насправді за судно,

Якщо лайнер, чи круїз, то чому так нелюдно?

То чому так самотньо, може: танкер, буксир?

Де його пункт призначення, що його орієнтир?

Грім у штормі як сяйво, освітлює невідомість,

Натомість води попереду показують - непрозорість,

Свідомість хоче безпеки - повернувши штурвал,

Та в океана й корабля - відсутній інтервал.

Так через бурі й тривоги, руйнують кораблі води,

Не збавляючи вузлів, собі шукають пригоди,

Не дивлячись на стан погоди, підкорюють океани,

Рвуть кайдани Посейдона - відважні магеллани.

Всі кораблі кудись пливуть, усі шукають дому,

Хтось призабуту дорогу, хтось землю невідому,

Усім потрібне своє місце, своя тиша й спокій,

Своя крихітна частинка в гавані широкій.

Ми тимчасові в океані, нас туди спустили,

Допоки корпус ще цілий, і хвилі не накрили,

Допоки ще не потопили монстри океану,

Я свою пристань віднайду, і там навік пристану.

2020

...

Vladyslav Derda

Повернення

Тут моє старе життя

Моє минуле, до дрібничок рідне,

Що повільно поринає в забуття,

Та всеж ніколи не зника безслідно.

І кожен сантиметр тут неначе

Зробила я колись сама собі

І все стояло непорушно і терпляче.

Хоч інші спогади у моїй голові.

Багато я чого вже й не згадаю.

Поховані думки ці на папері.

Залишились у вічному чеканні

Й покірно падали на часовій дуелі.

Та я вертаюсь. Знову до початку

Забути все і пригадати знов;

Зірвати з кожного листа стару печатку

І на арені вічності позбутися оков.

05.08.23.

...

Uliana

Маска

То був гротеск! У всьому пишнота

Облудний блиск, примарність й гострий присмак

Снували всюди, крізь теперішні літа

Химерні постаті, та були надто близько.

Здавалось все безглуздим витвором уяви

Якогось божевільного митця,

Що збанкрутівши від думок своїх появи

Хотів лишити слід свій для взірця.

Повсюдно у семи світлицях

Юрмились гості ті, як мари наяву

І час від часу все мов застигало,

Раптово вгледівши лиш маску ту нову.

Приглушений лиш сміх лишався у повітрі

Та зразу плив він навздогін думкам

І звуки музики ховав у собі вітер,

Що линув з-за старих віконних рам.

Один удар годинника старого

Кривавим світлом б'є крізь шиби ніч.

І вальс, що стих хвилину лиш потому

Враз відновив всю велич цих сторіч.

Забувши про усе на світі, гості,

Відкинувши такий природний людям страх,

Пішли на зустріч бархатистій млості

Коли весь світ повільно обертався в прах.

Дарма, цьому нічному маскараду

Судилось бути лиш одним із тих жахіть.

По той бік мурів, де знайшли відраду,

Також, нажаль, нікому не щастить.

Один за одним падали химери.

Він йшов повз них із виглядом мерця.

Вогні згасали з кожним його кроком

І кров все капала з-під маски у лиця.

5-6. 04 2023

...

Uliana

Сліпе кохання

Ти казала, що кохаєш,

Знову мною маніпулюєш.

Де твоя крихта хоч жалю?

Я всього себе тобі віддаю.

Така гарна, але нестримна,

Вигляд твій такий невинний.

Твоя енергія так манить,

Кружляє поруч і дражнить.

Ти моя квітка кохання,

Я виконаю всі прохання.

В очах твій силует майорить,

Бо без тебе не хочу я жить.

...

Ola_Perun

"Старий моряк"

Старий моряк і берег моря,

Стоїть споглянувши у даль,

Його все манить синє море,

І кличе біла хвилей шаль,

Ось мої хвилі хвилі мої,

Він стільки з ними пережив,

Секрети всі таємні свої,

Він їм назавжди залишив,

Йому би знову в океани,

І на рідненький берег стать,

Йому би знову пелікани,

Від дому в море проганять,

Куди ж далекий рідний берег,

Коли он свій ніяк обнять,

Коли нема вже тої сили,

Щоб навіть мухи відганять,

Наблизилася неміч з сумом,

Прийшли усі кому не лінь,

А море знову б'є із шумом,

Ледь ожививши стару тінь.

Стремлінь в житті уже немає.

Повисли зморшки на лиці,

Рука штурвал вже не тримає,

Тростина з дерева в руці,

А серце ще горить водою,

Душі б останній смертний бій,

Щоб ще відчутися собою,

Втонуть в пучині юних мрій,

Відчути знову подих вітру,

Любов і шторм відчути знов,

Відчути молодість і юність,

Щоб зажбурляла в жилах кров,

Пригод морських зазнати знову,

Знайти маршрути нових вод,

Скарби можливо призабуті,

Які колись згубив народ,

І перешкоди подолати,

Довести свою силу всім,

Життя по спробі знов пізнати,

Знайти можливо інший дім,

Пожити, ще хоч скілька років,

Прожити так, як не вдалось,

Лише б без болі і страждання,

Так наче зло лише здалось.

Усе в минулому зосталось,

До тіла неміч підійшла,

І сила вся вже відігралась,

Та думка в море все петля,

Які б там води не грайливі,

А старість вже вінець кінця,

Які б не були ми сміливі,

Зі страхом ждемо всі Творця,

Ось так минають дні самотні,

Думки шепочуть: нема сил,

Кінець вже завтра чи сьогодні,

Питання йде за небосхил,

На зустріч з морем незабутнім,

Завжди йдуть ніженьки старі,

Щоб запалити знову в серці,

Минулих згадок ліхтарі,

Кидає море свої хвилі,

Сумує біля них моряк,

Минуле вже не повернути,

Та світить світлом ще маяк.

2022

...

Vladyslav Derda

Осінь

***

Вже золотом палають явори,

Висить в повітрі нитка павутини

Я задивляюсь догори…

Несила думать, говорить

Вдихаю запах сонячної днини

То й що як пролітатимуть роки?

Коли тут лине клекіт журавлиний

Тут в небесах летять птахи

Тут в хвилі шепотять віки

Я залишаюсь, хоч би на хвилину

Дивитимуся як тече ріка

Як лебідь вбрався наче на весілля

Як вироста березонька струнка

Як жайворонок віти колиха

На трав, в пориві вітру, колосіння

Я тут зостану, тут, у цьому дні

У цім солодкім, чистім дні осіннім

Зустрінемося з вами навесні

Де сонце мене знайде уві сні

Розбудить теплим, лагідним промінням

...

Oleksii Khmelnytskyi

ПОВНЯ

Місяць сьогодні у повні.

Чистий, із аверсом срібним.

Дивляться вгору солдати,

Місяць здається їм дивним.

Тут, на землі лиш утома,

Бруд і вологі берці.

Цегла колишнього дому,

Запах металу і смерті.

Там, нагорі, спокійно.

В небі немає болю.

Не дострілити до Повні,

Не вкоротити їй волі.

Місто артою розбите,

Спалені бехи і танки.

Купи уламків бетону,

Ліс обернувся на палки.

Місяць незмінний і гордий -

Все, що у пеклі вціліло.

Кола зразок еталонний,

В спаленім храмі кадило.

Люди в холодних окопах.

Все, що лишилось живого.

Люди дивуються Повні.

Люди з Луганська і Львова.

...

Максим Сальва

Я КНИЖКУ ПИШУ...

Я книжку пишу. Із уяви слова

Сукаю, неначе із вовни;

І на веретЕно ляга зіркова

Чи нитка, чи повість казкова...

І створений світ – то лиш примха моя,

Герої чекають наказу;

І, хоч неслухняні, та їхня зоря

Від мене залежить щоразу.

Не завжди логічний сценарію зліт...

Тому, як в реальність прокинусь,

Спадає на думку: а може, й наш світ –

Лиш книжка, написана кимось?..

...

Ольга Ліщук

Очі страху

День 613 (29.10.23)

Завеликі очі має

Страх у окупантів.

Особливо коли грає

Музику курантів.

Були впевнені у силі,

В швидкі перемозі.

Традиційні «м'ясні хвилі»

Гаснуть в допомозі.

Сотня тисяч із в'язниць

Вбиті в тиїх хвилях

На усіх фронтах дільниць

Чи в землі, чи в скринях.

Втретє мобілізувать

Вже студентів мають.

Та раби все ще мовчать,

Про «безпеку» дбають.

Страх у них у всіх в крові,

Зби́раний століття.

В серці, п'ятах, голові

Наробив лахміття.

Кожний дрон у них за п'ять

Окупант рахує.

Не втомилися брехать,

Їм таке вартує.

В Євпаторії наш дрон

Ескадроном били,

Щоб підтримати фасон,

Як в кремлі навчили.

Тридцять шість «вдалося збить»

Замість того дрону.

Страх збрехати знов свербить,

Бо «хистять» корону.

Страх той живить їхню владу

Далі воювати.

Дати собі складно раду

Чи то будувати.

ЗСУ поставить крапку

Переляку тому.

Побудуйте все спочатку

Розпочніть з закону.

...

Галина Студінська
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
23.11.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Ви довго чекали, але час настав! Починаємо збирати твори на конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Озброюємось квантовою механікою, перечитуємо класику наукової фантастики про паралельні реальності та надихаємось втіленими у кінематографі та відеоіграх мультивсевсвітами! ⚡️

... Детальніше
Блоги
Оновлення, щодо конкурсу «Безмежний космос».Олександр Гаврик
24.11.2023
Через численні наполегливі прохання на конкурсі додається авторський приз за перше місце за результа ... Детальніше
Я купую Disney!Янко Далт
01.12.2023
Одного дня я таки куплю Disney! Це стане моїм Magnum opus. P.S. Якщо сходити з глузду, то з розмахо ... Детальніше
Зроби Мавці подарунок - наблизь перемогу Мавка (Ганна Заворотна)
30.11.2023
У неділю у мене День Народження. До цієї дати у мене на фб-сторінці із 2015 р. проходить акція "Зроб ... Детальніше
Я купую Аркуш!Бодісон
30.11.2023
Так, сьогодні не 1 квітня, але й ви правильно мене зрозумійте. Коли я бачу круті ідеї та проекти, то ... Детальніше
Нове оповідання "Tenebris invoco me"Віталій Дуленко
01.12.2023
Всім привіт! Сьогодні вашій увазі пропонується оповідання "Tenebris invoco me". Писав я його для кон ... Детальніше
Дякую Dodo Vess за озвучення Tetiana Bila
01.12.2023
Дякую каналу Dodo Vess за озвучення моєї книги. Ось моя книга: https://youtu.be/itaIBXuZjS8 Дякую ве ... Детальніше
На Аркуші вже:
8446читачів
83518коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: