Результати конкурсу 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / Поезія (6562)

Мій персонаж

Мій персонаж – він безсердечний,

В його очах горять вогні,

Він гострий на язик, безмежний –

Таких заждались вже в труні.

Він елегантний й незалежний –

Соціопат в одній струні,

Він погляд свій кида бентежний –

І всі мовчать, немов німі.

«Егоїстичний і бездушний» -

Так кличуть лицаря мого,

Та дотеп всуне він їм слушний –

Полюблять знову всі його.

Він все, що думає, те й каже –

У ньому цензора нема,

Але за це він і поляже –

Уб’є його дурних юрба.

...

Любомир Вольвачівський

Сприйняття

Колись було приємно жити в світі.

Було приємно знаходитись із людьми.

Та що ж тепер? В якому світі ми?

Чому навколо егоїсти? Історія говорить - було так завжди.

Хіба, насправді злі, жорстокі і байдужі ми,

Коли ж в подобу Божу створені були?

Чи може, то змінилось сприйняття -

Значення Господа, людей, життя?

Коли і так, чому ж у сторону ганьби?

Це важко зрозуміти, та світ такий як був,

Лиш сенс буття змінився назавжди.

27.05.23.

...

Ангеліна Паламар

ВОНА

Вона обирає прикраси

І сарі на ринку в Покхарі,

Сидить із пляшкою віскі

В пустому нічному барі,

У офісах Уолл-стріту

Важливі вирішує справи,

А часом в горах Суматри

Вітає досвітні заграви.

В лісах вона знає тропи,

Які невідомі і вовку,

Вона прокладала в Європу

Шляхи для дамаску і шовку,

Вона дуже добре знає

І хижі, й палаци-карети,

Вона відливає кулі

І гострить солдатські багнети.

Вона полірує мармур

Ногами рабів і дожів,

Вона - найосяйніша леді

В таверні, і в оперній ложі.

Як жінка, що має владу -

Чекати примушує вічність,

Й раптово приходить завчасно

Її Королевська Величність.

Почуєш лиш ти її шепіт

І подзвін коштовних браслетів.

Вона неповторна в вуалі

Між білих воскових букетів.

Із рук забере тихо й ніжно

Штурвал і кермо, і кормило,

І інші піднімуть на щогли

Припилені білі вітрила.

Якщо відчував ти і мислив,

Знав біль і пізнав насолоду -

Не страшно із нею пірнути

В прибою холодну воду.

Якщо ж прогоріло багаття

Й душа мов портянка стерта-

То буде вона безжальна,

То буде вона нестерпна.

Не страшно скінчити мандри

По довгій цікавій дорозі.

Та страшно життя нерішучо

Простояти на порозі.

...

Максим Сальва
16+

Кожному по гріхам

Ти сидиш на бордюрі, кинуте немовля

І пустушками слів забиваєш замерзлі вуха.

Він дає тобі кусень хліба,

Їж, мила,

то плоть моя,

А тобі вже й кусень не лізе, не те що тіло,

Хоч і святого духа.

І тоді він вкладе набої в брудну обойму.

Схлипне жалібним дзвоном останній у місті храм.

"Краще стрільни сигарету?"

Протягую в небо долоню.

Та замість цигарки, він воздає по гріхам.

Я стріляю собі у скроню.

...

Теплий сніг

Минає ніч

Минає ніч за ніччю цілу вічність,

Неначе сплю, хоч навіть не лягла.

Тримаю спокій, каву і обличчя.

Та твою руку, з присмаком тепла.

Зустрілись знов над прірвою безодні,

І відчинилось серце тихим скрипом.

Ми зробим вигляд, що чужі сьогодні,

Щоб снитись одне одному довіку.

...

Теплий сніг

ВІН ТАНЦЮЄ

Обертаються погляди,

Сповнені сліз до запилених шибок,

Та за склом, що розбите,

Нікого уже не знайти.

Він давно вже пішов,

Він танцює босоніж у піні прибою,

Та на кого покинув?

Як міг ти так просто піти?

Смерть вагітна красою,

Краса - наречена у смерті,

Обертається вічно

В танку ця шалена спіраль.

Він тасує світи, імена,

І часи, мов дитячі п'ятнашки,

Тануть й падають знов

Всі слова на небесну потерту скрижаль.

І брехня в кожній літері,

В кожному слові облудно святому,

Та народжує світло

Безодня гріха і пітьми.

І коли все скінчиться -

Знов з мандрів приходим нарешті додому.

І за брамою відчаю -

Робимось вкотре малими дітьми.

Світ цей повен страждань -

Тільки плутає вітер солоний волосся,

Не буває любові, я знаю -

Та вона обернула мене на кришталь.

Не збуваються мрії -

Та чому ж сокровенне дослівно збулося,

За відомим нова

Відкривається сонячна росяна даль.

...

Максим Сальва

Роздуми

Якось так дивно в передчутті страждань,

Чом з них складається усе життя, а миті щастя

як щось непомітне?

І десь зникають безліч запитань,

і просто справді дивно... Чи буває так, щоб щось маленьке і тендітне

та й не страждало? А як в книжках навіки з красивим кінцем чи крахом всесвітнім.

Чи просто скінчилось як в фільмі і більше ні завтра, ні вчора, лиш пам'ять що стрічка кінця добігла.

І знову дитинство і сонячний теплий день.

А чи буває так, щоб щось болить, і вмить захочеться і те зникає?

Мені здається, що такого не буває, але ж так хочеться, щоб той скінчився біль,

Я б аплодувала богу, і вірила б у нього як ніколи.

Щоб у рекламі на ютубі матері могли не бачити дітей своїх до глибини дорослих болем,

А клята дура ця війна не починалася ніколи.

...

Citrus _S_M

Сумна (пісня)

Чому ти знов сумна? -

Печаль тебе сповня.

Чи в тім моя вина,

Що ти така сумна?

Чому

Я чую жаль в твоїх словах?

Ти знов

Ховаєш біль в своїх очах.

Сумна

Не має прихистку душа.

Чому ти знов сумна?

Печаль.

Твоя печаль не має меж.

Тебе

Покрила плетивом мереж.

Сповня

Твій зір затаєна сльоза.

Печаль тебе сповня.

Чи в тім

Твій біль, що стали мовчазні?

Моя

Душа стомилася в борні.

Вина

Моя, що не знайду слова.

Чи в тім моя вина,

Що ти

Мов диво-квітка чарівна,

Така

Прекрасна, чиста як весна -

Сумна?

І серце жалем наповня

Що ти така сумна.

...

Роман Тихий

Сон на зорі (пісня)

Розгорається в небі полум'я

В небі полум'я зорі ранньої.

Розливається в серці радістю

В серці радістю незвичайною.

Знову з'явишся ясним променем

Ясним променем, тихим подихом.

Зачаруюсь я ніжним поглядом

Ніжним поглядом, легким дотиком.

Я шепчу тобі - мов вишневий цвіт

Мов вишневий цвіт ти прекрасная.

Ти скажи мені як зовуть тебе

Як зовуть тебе, зоре ясная.

А у відповідь - не питай мене

Не питай мене, не питай мене.

Сни короткі та ти пам'ятай мене

Пам'ятай мене, пам'ятай мене.

Запалало в небі полум'я

В небі полум'я зорі ранньої.

Я прийду тільки ти упізнай мене

Упізнай мене, ти впізнай мене.

Пам'ятай і чекай мене.

...

Роман Тихий

Сколки райдуги (пісня)

Ніч.

Темна темна ніч.

Із зоряних віч сльози капають.

Дощ.

Цей вогненний дощ,

Незбагненне щось - сколки райдуги.

Ніч. Дощ.

Сколки райдуги.

Там,

Де небесний Храм,

Виграва орган колисковую.

Біль.

Мій забутий біль

Серце рве навпіл, душу сковує.

Там біль,

Мій забутий біль.

Ти.

Де тебе знайти?

У які світи шлях проляже мій?

Сон.

Ти мій давній сон,

Мій казковий сон - мрії зоряні.

Ти - сон,

Мій казковий сон.

Лиш

Знаю -ти не спиш.

Ти як я не спиш, зорі слухаєш.

Спів.

Нас єднає спів,

Зоряних світів тиха музика.

Лиш спів.

Нас єднає спів.

Час,

Що покликав нас,

Обірветься враз в серці раною.

Ніч.

Тільки темна ніч

Скотиться із віч сколком райдуги.

Час - ніч.

Сколки райдуги.

...

Роман Тихий

Планове відключення

Листопад зробив дерева сумними й холодними.

Я ж таким став самостійно.

Сховався за високим муром. Огородився кордонами

Апатія лозою плететься по стінам.

В мені щось померло, та все ще кусається.

Ходячий мрець, що не дожив до літа.

Кажеш, що тобі темно, проте не втручаюсь я.

Не допоможу. В мені планове вимкнення світла.

...

Місячний_Лис

Ніколи не пробачу

Ніколи не пробачу отих

затьмарених людей,

що триколор свій прославляють

за втрачені життя,

покоління синів та дочок

рідної землі.

Ніколи не пробачу

вбивство, сльози, біль

батьків, які ховають

свою малу дитину.

Цій дитині ще б жити й жити

посміхатись, гратись та рости.

ставати сильною розумною,

створювати щось невимовне

гарне та своє.

Ніколи не пробачу той страх,

жах, що пережили

мої люди, які зі мною живуть

та ходять по цій землі.

Вони пекло бачили не у вісні

і не паралельному світі,

а наяву, оті вибухи,

розстріляні машини,

тіла, що не можна поховати

через постійні автоматні черги..

Ніколи не пробачу я тим боягузам,

які прикриваються простими мирними людинами

ними захищаються немов щитом, а потім.

Розстрілюють людей, які просто хочуть

покинути це страшне місце.

Ніколи не пробачу тих то жив тихо

плів інтриги за спиною у простих людей

тих хто переметнувся на інший бік тільки забачивши

свій уявний триколор.

Ніколи не пробачу тих хто

розуміючи куди йдуть.

Нічого не зробили для того, щоб не піти

та тих хто своїх же відпустив.

Я не пробачу вам ніколи

кров, біль, сльози, страждання,

жах, тортури, ґвалтування, катування,

крики, сльози, знущання, відірваних кінцівок

Мого Українського народу.

Всі МИ Ненавидимо вас

Ви можете битися в агонії, будь ласка,

ви можете нас цим позлить, але ви отримаєте своє

у мільйону розмір й рожеве те

свій імперський вік в лайні якому і жили раніше.

А ми з попелу повстанемо мов фенікс і злетимо

і станемо в рази сильнішими, а ніж були.

07.11.22

...

Тетяна Фан

Сезони

Дні тягнулися мов равлики

Перше,

Друге,

Третє, третє...

Відліталися журавлики,

Стерши смуги на портреті.

Я рахую листопадами:

Кава,

Плед,

Туман, туман...

Посірівшими фасадами

Знову в дім прийшла зима.

Скло малює візерунками.

Сніг,

Туга,

Мороз, мороз...

На порозі за лаштунками

Вже пора весінніх гроз.

Сонце заблищало квітами.

Дощ,

Роса,

Зерно в ріллі...

Розсипаючись привітами

Повернулись журавлі.

Дні летять тонкими стрілами:

Спека,

Спрага,

Море, море...

Горизонт скріпив шарнірами

Небо чисте і прозоре.

Такт життя біжить сезонами

Перше,

Друге,

Знову, знову.

Відміряючи кордонами

Почуттів першооснову.

...

Євгенія Петрікова

"Прийшла війна в мою Країну"

Прийшла війна в мою країну, на крилах, ангела пітьми,

Затьмарила собою днину, стоптавши правду чобітьми.

Усюди кров, а їй замало, замало тих страждань що є,

Вона ще більше їх приносить і злим дощем на землю льє.

Прийшла війна, дітей забрала, малих, великих і старих,

І на далекому Уралі, сміється карлик, наче псих.

Прийшла війна "асвабаждьонна", і полонила всі міста,

А потім всіх "асвабаждала", людей від власного життя.

По всіх місцях де лише була, залишила свої сліди,

Сліди насилля, злоби й крові - сліди нікчемної орди.

Війна забрала в людей душі і просто знищила життя,

Лишила хлопчика без мами і по домам, своє сміття.

Вмочивши руки в кухль з водою, на цілий світ кричать - "...не ми",

А кров засохла аж до шиї, їх не назвеш уже - людьми.

Моя країна вся палає, її жива душа болить,

А її люди захищають, й до смерті будуть боронить.

Прийшла війна в мою країну, і вибрала для свої справ,

Народ, що крові прагнув з давна, і сам на неї натякав.

Народ, який живе минулим і не бажає майбуття,

Наклав на себе власні руки, і вже немає вороття.

Війни ніколи не було б, якби її не сотворили,

Дохлявий деспот й сатана, у бункері договорились.

Хотіли з Бога посміятись і знищити Його народ,

Та сміхом зараз і не пахне, зазнали тяжких перешкод.

Увесь народ, що Українці, ті що країна в них - "Одна"

Тебе війна, зустріли сміло, безодня жде до свого рва.

Бо з нами Бог, Він нас боронить і витирає сльози нам.

Він нам дає все нові сили, щоби нести розплату вам.

Прийшла війна, і зруйнувала, всі наші мрії і діла,

Нам вже нема чому радіти, хороним ріднії тіла.

Міста горять, в селі палає, усе спалила вмить до тла.

Усе зламала, роздробила, серця позбавила тепла.

Чому прийшла ти, зла потворо? Чому торкаєшся мене?

Ти знаєш кара повернеться, і плата твоя не мине?

Всю біль, яку ти принесла і наситила мої діти,

За все прийде Небесний чек, і будеш сповна ти платити.

Ти думаєш, що Бог не бачить? Або ти думаєш - глухий?

Тепер весь світ уже побачив, у свому серці ти лихий.

І Бога там у нім немає, як і немає каяття,

Ти думаєш, що меш щасливий, забравши в іншого життя?

Я не прощу тебе війна, як і твоїх творців потворних,

Я не прощу твої діла, і твого царства всіх придворних.

Не буде вам уже прощення, і каяття вам не дано,

На вас чекають вічні муки і вічнеє пекельне дно.

Страшний 2022-ий

...

Vladyslav Derda

Чи намагалися ви її зрозуміти..?

Крижані й червонясті, доторкнешся і хочеться мліти

Чи мацали ви її холодні, але ні,

не від холоду, від любові морозні ланіти?

Мов два лазурових озерця, мов співанком налиті криниці

Чи зазирали ви в її, і ні не від страху, від кохання широкі зіниці?

Теж холодні, але іскри гарячі їх ледь-ледь помітні

Чи торкали ви рук її, з строгими рисами, але все ще тендітні?

Хай й ніхто не побачить, добре,  дощ незабаром вже змиє

Чи вдихали ви запах, чи тулилися ви до  лебеддиної шиї?

Спиралися ви, на її тОнке та сильне, немов різьблене вітром плече?

Ви навіть не спробували її зрозуміти!

Добре що кров в її жилах досі тече.

6.08.2022

...

Птаха

Перемога

Завтра ми прокинемось новими

І не почуєм пострілів гармат

Завтра усі читатимем новини

Про те, що повернеться брат

Повернеться і батько, чоловік

З війни, що тривала немов вік

А й справді, та не вік...століття!

Століття спокою не було

Лама калини молодої віття

Про це ми точно не забули

Й про те як знищили культуру

Не раз, не два, не тричі

Як розглядали світ дітиська в амбразуру

Як у підвалах вчилися любити.

18.06.2022

...

Птаха

Грози

Сьогодні світатиме пізніше

Як небо обступили грізні хмари

Та й звуки відчуваються різкіше.

Блукають десь собі примари

Коли у землю б'ють рудаві блискавиці

І нутрощами відчуваєш гуркіт грому

Вони не сплять, відкриті ма очиці

Блукають під дощем, не мають дому

Немає їм де спати, і чого любити

Не мають як зімкнути сірі очі

Так і буде Земля їх всіх носити

Допоки пануватимуть грозові ночі..

Літо (червень мабуть) 2022 рік

...

Птаха
16+
Уривок

В подихах

В гарячкових не стриманих подихах,

Руки губляться на шкірі у дотиках

В цілунках, мов крізь двері у курені

У легені повітря твого струмені

Чуттєвість жорстоко закута під шкірою

Швидкими ударами серця під ребрами

Дозволь у цю мить ще трішки не думати

Дозволь повірити що не впали з неба ми…

...

Міло Севіч
Уривок

Райдайм

Велика Долина, зелених небес.

Вчений стоїть серед цих чудес.

Душа кричить: Ось таки він – інтерес!

Гори далекі, та гори високі.

Тримають своїми вершинами хмари широкі.

Ходять серед них, вітри одинокі.

Жили у горах, дворфи поважні.

Копаючи шахти у глиб неосяжні.

За що були покарані богозневажні.

Зелена стіна, тягнеться ліс.

Північ та південь континенту зріс.

Немов, він у небеса себе підніс.

Барвами різними, феї літають.

Звіролюди вченого за свого приймають.

Святої магії його таки навчають.

За лісами, на трубах пишно грають.

Царі місцеві всього сущого бажають.

А люди за прихоті, та й усіх убивають.

Тиша застигла, на морі без хвиль

Мить остання у цей незвичний штиль.

Не вартує подорож таких зусиль.

Лунає вибух немов травневий грім!

Усе миттю зникло таки у нім.

Сумно якось, на душі усім.

...

Keanu Uchiha

Біля моря...

Біля моря, де сонце зігріло пісок

І де ніжно тримав мене вітер за плечі,

Вмить на темному небі не стало зірок,

І дмухнув прохолодою стомлений вечір.

Освіжила обличчя солона вода,

І, здається, нарешті я все зрозуміла:

Десь поділось кохання – ось в чому біда,

Ми його берегли, а тепер загубили!

Цей світанок зустрінемо з морем удвох,

Я віддам йому біль на безлюдному пляжі,

Воно змиє потік невеселих думок,

Зрозуміє мене і нікому не скаже!

Десь загублене нами кохання живе…

Чи зуміємо ми його знов розшукати?

Час загоїть всі рани і тихо спливе,

А кохання не зможе, повір, не кохати!

...

Соломія Сміла

Пиво по вісім

От ростеш ти як особистість:

Робота, розвиток, своє життя.

І раптом:

— А памʼятаєш пиво по вісім?

Памʼятаю, у мене амнезії нема.

— А памʼятаєш той матч з футболу?

Дванадцять дванадцять. УЄФА!

Туристи, повні стадіони!

Памʼятаю, я ж тоді вже жила.

— Мій поцілунок, секс, кохання! Як було класно Колись.

Колись, не зараз, зараз не так вже.

Тепер не життя – відстій.

Мені життя моє по кайфу.

Так, памʼятаю. Так. Було.

Але у мене є Зараз,

Воно мені миле.

— Зараз не так, як було.

А памʼятаєш пиво по вісім?

...

Olya Ollivandrovna

...тому що потрібно вірити

...тому що потрібно вірити хоча б у щось.

Читати псалми над головами і зливати розтоплений віск,

Говорити про те, що фігурки — це те, що тобі здалось,

Про тонку павутинчасту форму страхів, які запеклись

На воді.

Неодмінно потрібно вимовляти чиїсь імена,

Перебирати вустами звучання їхніх очей,

Виливати з воску поезії весь океан,

Допоки із серця до краплі письмом не стече.

І пускати по нім галеони, каракки, човни,

Малювати китів, альбатросів і білих акул,

Втопити у ньому незвіданість глибини

І безліч страхів у вигляді темних фігур.

Любити її незважаючи ні на що,

Безвідмовно віддати в пожертву і все на кін,

Тому що потрібно вірити хоча б у щось,

Коли не в любов, то в попіл її руїн.

01.05.2024

...

Володимир Каразуб

Дитяча радість

Я бачив як радіють діти

Коли отримують дарунки

Їх блиск очей, неначе зорі

Освітлюють усе довкола

Немає меж в дитячім щасті

Коли вже здійснене бажання

І справдилися сподівання

Коли в руках тримаєш мрію

Як би я міг отак навчитись

Радіти щиро і відверто

Маленьким тим

Сюрпризам долі

А може вчитись і не варто

А варто лише пригадати

Тримати і не відпускати

Дитячих радощів моменти

19.12.2022.

...

Пава

цвіркун (притча)

цвіркун плигонув у гранчак,

на денці якого було вино -

вмить сп'янів

та завів серенади.

зітхала цілинна земля,

ловила звуки травою,

шукала,

здіймалась до нього квітками.

усесвіт осипав його зірками!

у данок віддав йому

вічність та вакуум.

- ...це багато!!!... -

скрикнув цвіркун

і замовк...назавжди.

...а гранчак обернувся у квіточку,

синій дзвоник,

що тамує сум у бутоні.

******гранчак - огранена склянка

...

Ем Скитаній

Розлука

Серед випробувань різних

Що нам випадають в житті

Тільки розлука найтяжче

Важко бути на самоті

Душа так кричала

Постій, зупинись

Залишся зі мною

Хоча б ще на мить

Та вітри розлуки

Вже підхопили

Вже підхопили і понесли

Мені залишили лиш сни

Руйнується все навкруги

Зруйнований мій тихий Світ

Самотності подих вже близько

Пітьма мені каже – Привіт

Час швидкоплинний, Час все лікує

Загоїть і рани мої

З надією в серці буду чекати

Нової зустрічі, через віки

Куди б не закинула мене доля

Куди б я не прилетів

Вірю я в те, що зустріч відбудеться

На перехресті Світів

14.07.2023

...

Пава

Полумʼя

Полумʼя люті розбурхане в тілі нестримнім.

Багнетами вказано праведний шлях.

На грудях розчавлена гілка Калини,

соком червоним пробуджений страх.

Небо багряне палає, горить!

Військо козацьке січе не шаблями,

зброя в руках гаряча, серце у ражі — бухтить.

Чорнеє море ковтає ворога кораблями.

Біла сорочка вишита маминими руками,

золото спалене у полях, золото зсипане

на асфальти.

Військо козацьке тримає наш страх у клі’щах.

Наша війна вже не на перших шпальтах.

Хто ж у нас є? Хто таки ще готовий слухати нашу правду?

Маємо ми берегти своє, маємо ми нести свою власну варту.

Холодний розум — запорука мудрого рішення,

у цьому вся суть.

Спалене золото — не про жадобу мова.

Нам не потрібне нічиє втішення,

Націю, що Голодом морена,

не здобуть.

13.02.2024

...

Shori No

Шипшина

Люди в Україні цінують рослини:

споконвіку шанують червону Калину,

обереги на свята

роблять з Житних зерен

і пісні складають про квітучий Терен.

Та й Шипшину

знають у кожній місцині.

Навесні

стоїть в рожевій хмарні.

Влітку

зеленіє, соком наливається.

Восени

червоними плодами пишається.

Має у своєму роді Троянду пихату -

пишну і розкішну, на барви багату.

Та Шипшина свої квіти не хоче міняти,

бо не зможе без них корисною стати.

Не вбранням барвистим Шипшина багатіє.

Якщо комусь в нагоді стане -

от тоді радіє.

Тішить її те, що всім допомагає.

Щедро ділиться усім, що сама і має:

плодами,

листям,

квітами.

Чим зможе - допоможе.

А на Троянду ту не дуже вона й схожа...

І стоїть кущем багатим колюча Шипшина.

Червоніють рясно ягідки-краплини.

Кожна з них в собі ховає купку вітамінів,

що тваринці знадобляться,

пташці,

і людині.

Не одразу пригостить ягідкой Шипшина.

Спочатку випробовує

колюча рослина.

Чи до неї

за дарунком гість терплячий завітав?

Обережний(?) ,

щоб зірвати плід,

що в колючках зростав?

Хто зуміє

норовливій Шипшині раду дати,

той дарунки вітамінні зможе в неї взяти.

Бо під сонцем ціле літо

вона користь призбирала,

щоб властивості цілющі

у нагоді комусь стали.

Непримхлива і корисна.

Шипом вколить ненавмисно.

В кущі сховала вітаміни.

Ось така вона - Шипшина.

17.10.22

...

Irina Velika

Твоя юність...

Твоя юність прекрасна та чиста,

І краса твоя зараз цвіте,

Доля в тебе ще досі барвиста,

А проблеми зараз-пусте.

По життєвих стежках ти блукаєш,

Ще не знаєш, що далі жде,

Надію на щастя у серці плекаєш,

Брехні ти не бачиш ніде.

Твоя душа-молода й непорочна,

Ще не знаєш, що таке гріх.

Тільки впевнений в тому, що точно

Від смутку рятує лиш сміх.

Та не вічно ти будеш невинним,

Не завжди будеш бачить красу.

Час тече потоком нестримним-

Змиє все, як ранкову росу.

Скоро врода твоя вже зав'яне,

У очах зникне блиск і життя.

І прекрасне лице те рум'яне

Знищать втома і сум'яття.

Та це прийде згодом, а зараз,

Поки ще не пізнав ти зла,

Коли ще не з'явилась відраза,

Й голова ще розумна, яснá;

Поки жити ти іще хочеш,

Поки світ-це скарбниця чудес,

Поки від щирого серця регочеш,

Поки любові не просиш в небес;

Живи, сподівайся і мрій,

Будуй плани, щастя шукай,

Жагою єством всім ярій,

Ярій душею, а не ридай.

І остання моя насторога-

Не дай звести себе нанівець.

Буде в світ відкрита дорога

Іще досі не розбитих сердець.

...

Невідома Аматорка

Хвилювання

Вона так хвилюється!

Декілька днів і цей день

Настане на який вона так давно

Чекає, ловлячи себе на думці,

Що він просто диво.

Можливо це і диво, але не просте

Та й для чого хвилюватися,

Якщо це лише один день

З її яскравого життя, наповнений

Новими яскравими подіями?

Це не просто день та не

Просто події , але й не привід

Навіть для найменшого хвилювання

Та емоції переповнюють більше

А ніж сама довгоочікувана подія...

...

Хвилина душі

Назавжди в серці

Занурився я спогадом в минуле

Там ти, там запах сосен за вікном.

Теплом від спільних справ знов потягнуло

І вітер у обличчя, дощ пішов.

З тобою знов блукаємо стежками,

Захопливо вдивляємось в рандом.

Чому тебе торкаюсь лиш думками?!

Чому так швидко час наш відійшов?!

Тебе частина назавжди зі мною,

Тобою міра відчуття про дім.

Я навіть спогадам, де ти, радію

Моя матуся – твій дорослий син.

...

Легрей

Старовір

Колись давно, серед високих гір

Людських страждань і неспокійних душ,

Сидів під деревом розлогим старовір-

Знавець морів і всіх можливих суш.

Його життя-гігантський фоліант,

Написаний руками всіх святих.

З народження дали йому талант

Бачить у людях тóми древніх книг.

Він знав усе. І те, що приховали

У найтемніших закутках душі.

Він бачив те, що бачить не давали

Густо порослі лози й спориші.

Приходило туди людей багато-

Різних, незнайомих диваків.

Ішли вони до дерева строкато,

Не бачили ні гроз, ні хижаків.

Знайти вони хотіли собі спокій,

Шукали спалах у вічній темноті.

Повзали, сліпі, у ямі тій глибокій,

Жалюгідно тонули в простоті.

І старовір, знавець людського горя,

Приносив світло, показував їм шлях.

Витягував з бездонного їх моря,

Давав надію, знищував весь страх.

Його поради-мов цілюща мазь,

Рука його-людських орієнтир.

І байдуже: селянин ти чи князь,

Коран читаєш чи старий псалтир.

***

Колись давно, серед високих гір

Людського щастя й вічного життя

Саджав хлопчина дерево з Офір,

Благословенного на щире каяття.

І написав на ньому мудрий старовір:

"Тут зцілишся, чи підеш в небуття".

...

Невідома Аматорка

Туман

Тихо опускається

Молочна омана

Проникає в душу

М’яка тінь туману

Нічого не видно

Кругом на всі боки

Куди іти далі

Чую тільки кроки

А в тумані білому

Важко розрізняються

Янголи чи демони

До тебе наближаються

Буду іти прямо

Нікуди не звертаючи

Не злякаюсь зустрічі

З дивними примарами

Якщо янгол трапиться

На моїм шляху

Разом веселіше

Поряд з ним піду

Вже туман розвіявся

Видно все довкола

Вже не має остраху

І один ти знову

Куди заведе

Мене бурхлива доля

Щиро я подякую

На все Божа воля

15.11.2022.

...

Пава

Дубочок

В лісовій країні

на старій Ялині

комору Білка влаштувала -

запаси на зиму ховала.

Гриби, насіння, шишки,

жолуді й горішки

заздалегідь поназбирала,

щоб взимку не голодувала.

Хотіла,

щоб ЩЕ жолудь вліз!

Не втримала.

Впустила вниз...

Впав жолудь на траву м'якеньку

поміж Ялинок зелененьких.

Узимку він під снігом спав.

А навесні стебельцем став.

Тож,

там де жолудь більчин впав

Дубок маленький проростав.

В густих ялинках загубився.

Та сонця промінець пробився.

Дубок до нього потягнувся -

листочком першим розгорнувся!

Плескатим, ніжним і м'якеньким

по краю - з хвилькою,

кругленьким.

На здивування тим Ялинкам -

не голочка і не хвоїнка.

Для них він дивиною був.

Про себе ж глум постійно чув.

Листочок дубу червонів,

соромився й ніяковів.

Його кололи глузуванням.

За іншість - кара кепкування.

Він був один.

І переймався.

Та за стебЕльце, все ж, тримався.

Коли ж осінній час настав,

Рудим серед зелених став.

Знущань терпіти не хотів

і з Вітром звідти полетів.

Піднявся вгору,

аж до хмар

І скинув всіх образ тягар.

Безмежним простором полинув...

І бачив Лісову країну.

Мов намальовані краплинки,

тулились у кутку ялинки.

А навкруги,

краю не мали,

дерева-велетні стояли.

То підняли руді чуби

могутні і міцні Дуби.

. . . . . . .

Минув рік у тій країні.

Біля більчиной Ялини

у нашого Дубочка

було вже три листочка...

29.10.22

...

Irina Velika

Літо у гамаку

Спекотний день куняв у гамаку,

В бездонній річці хлюпалися діти,

А літу все хотілось кудись бігти

І замки виростали на піску.

А літо бавилось з м'ячем,

Кружляло весело в танку,

А сонце знай собі пече,

Спекотний день куняв у гамаку.

Надвечір чувся спів цикад,

Розмови тихі у садку

От споглядать би чарівний зорепад,

Спекотний день куняв у гамаку.

А сон не йшов. Та й спати не хотілось,

Чкурнути б знов на пляж і до піску,

Та мабуть, все ж від спеки натомились,

Допоки день куняв у гамаку.

@Tvoreys

#рондель #пейзаж #поезія #вірші #челендж #конкурс #Літечкочервоне

Саме цей вірш приніс мені 🥇 місце у цьому конкурсі

...

Tvoreys

Інтерактивна гра – життя

Пролог раптово розпочався.

Він виник з купи всіх подій.

В роман цей миттю закохався!

Хоч не про тебе і не твій.

Ти другорядним є героєм,

Але це надважлива роль.

Бо завдяки взаємодіям

Для головних складний пароль.

А ти, ти геній в цьому шифру,

Твоє життя не знає меж.

Читач перегорнув сторінку.

Хто головний там? Ти, авжеж.

Отак сюжет тасує карти

І ролі змінюють вагу.

Був на початку третьорядним –

В фіналі козирем б'єш гру.

...

Легрей

Глибини несвідомого

Стежками невідомих зовсім вулиць,

Пройдуся, щоб зустріти новий день.

Відчути як це? Коли світає рано.

І відпустити думки свої геть.

І на світанку я побачу силует.

Так до болі відображення знайоме:

І руки, очі, ноги–все.

Лише обличчя те було таке бездонне.

Чомусь хотілося триматися подалі,

Та серце кликало, кричало «йди вперед»,

Боліло все. Волала навіть тиша,

І від обійм тікає чорний силует.

А я біжу, але не доганяю,

І він зникає швидко у пітьмі.

Невже це сон? Я його не бачу?

Його обличчя видно у вікні!

Чому воно мені таке знайоме?

Руками я торкаюся його.

І відчуваю дотики до себе

Крихке обличчя, ніби якесь скло.

І тут дійшло. Картина проявилась:

Усе це сон - а я лише людина.

Це моя тінь у сонці загубилась,

Вона мене всього лише будила.

Вона благала відпустити геть,

А я не можу, тінь одна-єдина.

Не буду я - тоді ти також вмреш,

Не будеш ти, то я тоді безсила.

Це симбіоз, ми разом аж до смерті,

І не важливо, де будем ти і я.

І свою тінь знайдіть у свому серці.

Відкрийте шлях їй до свого життя.

А що ж за тінь? Де її забрати?

Це ваша справа, вона сама прийде.

Чи може вона з вами до світанку,

Так само розмовляти про усе?

...

qpidkiss
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Результати конкурсу 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
13.06.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Знаємо, що ви вже зачекалися, проте час настав! Вітаємо всіх з результатами конкурсу "Квантова Україна" 🥳⚡️🇺🇦
Це був довгий марафон, але результатом стала чудова підбірка фантастики в українському мультивсесвіті 💙💛

... Детальніше
Блоги
Труднощі перекладуІлва Стрілецька
14.03.2024
Маю питання до тих, хто раніше писав російською, а тепер перекладає свої твори українською. Я теж з ... Детальніше
Не можу читати книжки(((Діана Вінтер
16.06.2024
Так, помітила за собою, що не можу читати книжки, оформлення яких мені не подобається. Як паперові, ... Детальніше
Нова обкладинка для "Моя нова супер-робота"Антон Ейне
16.06.2024
Супергеройське оповідання "Моя нова супер-робота" отримало нову круту обкладинку. Саманта Уошингтон ... Детальніше
Про менеБатько природа
16.06.2024
Вітаю! Я - Батько природа, точніше це мій дуже... незвичайний псевдонім. Я початковий письменник, як ... Детальніше
Перший візит до містичного будинкуМаксиміліан Степовий
16.06.2024
Всім привіт! Трохи вийшла затримка через проблеми з інтернетом, адже нова глава книги "Таємниці дому ... Детальніше
Підсумки рокуВісник Темряви
15.06.2024
Вітаннячка! Вирішив й собі настрочити невеликий пост у блогах. Тим паче, що є привід. У мене річниця ... Детальніше
На Аркуші вже:
11366читачів
134921коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: