Результати опитування "Як давно ви на Аркуші?” 🙂

Електронні книги / Поезія (6201)

16+

Я просто хочу право на самотність

Усе життя складається з моментів, коли ти пізнаєш когось.

У соціальний устрій Всесвіту закладено, що без нікого ти ніхто.

В усі моменти спокою безлюдному, тебе вважають диким та бритким,

А іноді потворою, яка загубить всіх дітей.

Не всі природжені бути цікавими, не всі у світі можуть впевнено стояти, перед людиною, яку він бачить вперше та сміло посміхатись без брехні.

Але чомусь у світі з масками ми звикли думати, що норма саме ця,

Що бути завжди "в настрої" та всім серцем любити ВСІХ людей і є те, що називається суспільство.

Навішувати ці кляті ярлики, хто вже придатний, а хто вже ні, хоча: – "В правах ми всі є рівні!"

Для цього, йобаного, світу лише ті хто вічно хоче зносин і є тим "правильним", "своїм".

А ті хто звикли бути в коконі залишаться у тіні десь.

І все могло бути так просто, якби не суперечило собі.

"Ми маємо бути собою", а в той же час "Живи, як є, та не вийобуйся оце."

Я б могла придумати вкінці мораль, що наш устрій вже давно гниє та треба змінювати напрям,

Але єдине, що, блять, хочу я – це право на, грьобану, самотність!

...

tristis_vibe

Неокласицизм

Коли вже вуста твої стали ромбами,

І в коробки «Брілло» спакували повітря пронизане

Духом часу в якому відбилось тривогами

Двадцяте століття на руїнах античності та класицизму.

Я,

Приміряю часом маску навмисного варвара

В середмісті культур, в поетичному парку юності –

Там, де стоять, призабуті скульптури в патині

Між лавами, ночами, тінями в травах загублені.

Я

Танцюю свій танець і тільки тому, що дозволено

Глумитись над місяцем, сміятись у парку і падати

І бути між стінами міста і в стінах оголеним

Хамом. Блукати в історії десь між її п’єдесталами.

Заходитись сміхом,

І вдавано, вдавано плакати.

13.03.2023

...

Володимир Каразуб

Не спить земля

Не спить земля, наспівуючи Ліста.

Так плаче небо кришталем сльози

І пломеніє під ногами листя

Вогнем осіннім зрілої краси.

Ще до світанку подих залишився,

Останній сон на декілька хвилин.

Змінився час, ти ж - зовсім не змінився,

Бо почуттів не гасить часу плин.

Торкнутись неба? Встигнемо. Допоки

Не згасли зорі в променях очей.

До щастя залишилось кілька кроків,

Та декілька недоспаних ночей.

...

Теплий сніг

Переклад з естонської віршів Людміли Сільдмам

Виберу Волю!

Місіс Удача, зачекайте, будь ласка,

Не відпускайте свій диліжанс!

Ви в преферансі зазнали поразки?

Випадок в часі – це малий шанс.

Життя от таке обрали Ви самі –

Вино, казино і шаманське-брют,

Рушаєте Ви у місто Майямі?

Одразу скажу – невдалий маршрут.

Виберу Волю, візьму теж Удачу,

Вітрильник «Свободою» ми назвемо́,

Вітер в обличчя, та ніхто тут не плаче!

Вільно жити – це право ми не віддамо́!

Леді Свобода, проходьте, сідайте,

Бачу, бажаєте біля вікна,

Свіже повітря на повну вдихайте!

А чому Ви забігли сама?

Як розгубили рішучість, сміливість?

Вам нав’язали гру не свою?

З вами ми пісні співали чутливі!

Тож не мовчить! А я вам повторю́:

Виберу Волю, візьму теж Удачу,

Вітрильник «Свободою» ми назвемо́,

Вітер в обличчя, та ніхто тут не плаче!

Вільно жити – це право ми не віддамо́!

Першій танець зими.

Хуртовина кружляє збентежено:

Перший танець танцює зима.

Розкидала в повітрі мереживо,

Вкрила снігом кущі й терема.

Невагомими та зірчастими

Вкрила сукнями всіх і скрізь.

І сніжками напрочуд пухнастими

Всіх закидала, хто біг у ліс.

По дорогах замети. За звичаєм

Льодом вкрила всі річки, струмки,

На млині ще сніжок накопичує,

Щоб дитячі здійснити думки.

Є чудова в зими пропозиція:

За селом на санях з бубонцем,

Щоб наніс вітер снігу сторицею

І щоб бігти з червоним лицем.

Ну а ввечері чай із малиною

Пити разом за круглим столом,

Щоб наспівами старовинними

Розігріти би душу теплом.

Людміла Сільдам (Естонія)

Переклад Олена Шапран

...

Олена Шапран

Танець богів

Я народжений її поцілунком свого покликання,

Що переплавляє сонце колишніх богів

На її золотавий ґудзик чи може розкішну фібулу

Якою вона ув’язнює мою свободу

Звільняючи власну.

А день огортає мене в білосніжну тогу.

В її вихилясту жіночність, в її подобу

І танцем малюють узори

Малюють власно

Її повнокровні стегна

Весняний танець

Сонця.

Це одкровення, що жаром займає сад

В якому чистий

Вогонь, полум’яно заходиться дужим вітром

І хочеться пити знемогу, пити безтями

Бурхливу пожежу, немов пригубити абсент

І випити танець

І впасти в обійми літа

У твій сонцеликий пейзаж

Забувшись навіки,

І тільки,

Неспинно цілувати шепотом замовлянь

Привиддя твого ніжнотканного тіла

Поезії

Зітхати увертюрою пристрасних слів,

Із подиху їх вимовляти бентежну форму,

Що звуки народжені голосом

Торкають живіт, викохують перса

А погляди в’яжуть коми

За якими прикметники

Ще трохи, ще трохи й

Ледь-ледь,

Доповняться дієсловом.

Ти будеш дивитись на повню

У місячну ніч

І Каїн нарешті згине впустивши вили

І явиться з темних розлитих його морів

Твоє немовля,

Дитина твоєї віри.

04.03.2023

...

Володимир Каразуб

Пітьма

Що сказав найкращий мій друг?

Що ми потрапили всі у пітьму,

Що все життя закрите від нас,

А від проблем голова, як казан.

Говорив, що помрем ми всі від пітьми,

Що забудуть про нас навіть книжки.

Час все йде, іде та йде,

Але гниємо ми, а не тіє книжки!

Говорю йому, що його слова є обман.

Життя у пітьмі, то є дар,

У пітьмі ми вбачаємо наші страхи

Та ловим ми їх, як кіт, тих, птахів.

А він мені каже: "Заглянь глибше в пітьму,

Побачиш ти там як люди гниють,

Гниють від страху, який не пройшов,

Який кіт, той, не знайшов."

Мої очі у раз чорним стають

Та сльози рікою все йдуть,

Вся тая біль, яку ховає пітьма

Закладена в душах у нас, у серцях.

Час все минає, а очі мої,

Все є чорними від тієї пітьми,

Погруз навіть я у тіїх страхах

Та гнити почав з середини я.

...

tristis_vibe

Замок

То був невеличкий мотель при в’їзді в Мукачево

Біля двору якого височів пагорб із Замком, а неподалік розкинувся автосалон

Де я вперше надибав богомола.

Власника мотелю ніколи не було,

А замість адміністратора та кухара була юна жінка з п’ятилітньою дочкою.

Окрім нас – нікого.

Ми монтували кран, в цеху, неподалік мотелю.

Затиснений в картину майбутніх спогадів

Я бачив Замок, автосалон, пагорби і те,

Як смішно говорила крихітна замазура,

Як вона тішилась дрібним дарункам орігамі та

Вдячність її мами, природньо невимушеної та простої,

Погляд якої німував щирою посмішкою,

А коли вона піднімалася до свого номера,

Вкінці коридору, то завжди казала:

Коли що потрібно – стукайте й серед ночі, у мене чутливий сон.

Вона зникала за дверима, які здається ніколи не закривала,

Та котрі зачиняли мене у тривожному світі з тими Пагорбами,

Автосалонами, Замками, Богомолами, а там –

За тремкими дверима здіймався закличний подих її грудей,

Що стелився м’якою периною мрійливому працівнику КП «Ремона».

Та я все возився з металічною скалкою, щоб не думати про курок дверного замка.

02.04.2023

...

Володимир Каразуб

Нефіліми

Сьогодні повітря пливке, як вода,

І тінь роз'їдає бруківку вулиці

Послухай, шепочу в чуже життя,

Ти не з тих, хто живе, швидше з тих

Хто забудеться.

В цім місті в якому до біса сплетінь,

До біса міщанства, провінцій та фільмів,

Фільварки твоїх розпашілих спідниць,

Вербують для міста нових нефілімів.

Послухай цей лопіт фальшивеньких крил,

Під п'яне пихтіння нічного клубу, —

Привабив нехтивих до хтивих світил,

Всіх тих, що наосліп шукали подібність.

Свою.

І стали подібними, — тільки до сну,

До нічних і голодних, літеплих марень,

І немає, немає таких лікарень,

Щоб ти доконечно себе повернув.

05.11.2021

...

Володимир Каразуб

з настрою

давно не чув розмову лісу...

і листя шепіт.

відчай бурі.

над степом жайворову пісню.

лиш грому сміх до хмар похмурих

тривожить щемом ностальгій.

і в несподіваному слові

постане світ колишніх мрій

у незбагненності любові...

...а далі - край.

руїни.

межі

біди і болей без надій,

неспокій,

обрії

безмежні..................

...

Ем Скитаній

ДРОТИ ЕЛЕКТРОПЕРЕДАЧ І ДЕРЕВА

Кострубаті силуети дерев позирають на мене

З-під крислатих капелюхів так-сяк обрубаних гілок –

Це, мовляв, аби не плуталися в дротах електропередач,

Які все мчать кудись за горизонт, за цю недосяжну лінію,

Що ділить небо і землю навпіл, наче стріла.

І я спостерігаю за химерними орнаментами грубо зрізаного віття,

Яке кажанами розлітається від хиткого вітру,

Поринаючи в ніч.

...

Лія Гако

правила

ти всіх оминаєш –

окрім неї...

що це за праця,

коли жалкуєш,

що взагалі працював?

що це за правила,

які всі виконують,

а ти їх порушуєш –

лиш тому, що

це ти їх складав?

жодних правил –

це коли з пів слова,

коли жарт викликає сміх,

коли спогади

не менш палкі, аніж

мрії, а найсолодший –

це стогін її або

навіть крик!

мляво це все...

і якщо хтось

плекає сміливість,

то для чого,

скажи?..

правила – це коли

тобі не заважають,

але суто з поваги

ти даруєш їм

римовані вірші!

...

vagabond

У Лопухіних

Я ляжу в землю — й піде світ за очі,

Здихну — і він розсиплеться, мов дим,

Подарувавши здібним сни пророчі.

Гарячки плин, що зробиться п'янким.

Я всну на хвильку, мить собі спіймаю,

Заслухаюсь — о щебети пташок!

Не бачила в житті більшого Раю,

Ніж ансамблейного палацу острішок.

Й хоч край не мій, хоч все тут незнайоме

Й незвичне — листя хмари попира.

У грудях моїх в'ється невагоме,

Чуття спокійне, стійке, мов кора.

Та все ж закутуюся глибше в пелерини,

Й шепоче річка: «Я тихесенько шумлю!»,

Й під дубом, де Кобзар писав картини,

Я мирно й без зазріння вмить засну.

...

Данила Чаглій

Не принижуй

Не принижуй, бо стану вищою!

Не руйнуй, адже я зросту!

Не ставай же моєю тишею,

Ігноруючи всю самоту.

Не погрожуй, бо я не піддамся!

Не ганьби, не працює цей метод!

Не сором, бо буває, мов вальсом

Ти заплутуєш власні потреби.

Не висміюй, бо стануть на захист!

Не ламай, адже я- нескорена!

Не шукай у мені нюансів,

Що так схожі на темні сторони...

Ти працюй лиш над власною сутністю,

Ти ж ненавидь, люби до старості!

Бо найкраще у світобутності-

Це прохання без домінантності.

(травень 2023 р).

...

Віршотвориця

Пусті слова

Так важко вірити в слова

Вони звучання мають, але не мають суті,

За кожним з них, неначе хтось щось грає

Спектаклі та вистави, вже давно забуті.

Слова були, та втратили основу

Їх легко вимовляти, і просто жонглювати,

Всю силу й міць, що вкладені були

Тепер так просто можна взяти й розхитати.

Ніхто не ставить їх ні в що

Й готовності не має відповісти,

Якщо вже сказано воно було

Банально легко можна іншим перекрити.

Багато пустоти, брехні, притворств

І лицемірства обрій,

Отак згаса потроху сила й міць віків

Із тліючою мрією оновлень.

...

Мерлін Адеміад

Чотирнадцятий липень

Наступне літо зустріло осінню.

Моя душа встала тихо, вдосвіта;

Ні день, ні ніч, закричала досвідом,

Зростила крила, не стала дорослою.

В собі складала рядками рими,

Чогось чекала. А разом з ними

Зі сну одвічного тихо зводилась,

На проживання таки не згодилась.

Вона не згодилась на довіру,

Бо не бажала розбитись об міру.

Об ту межу прехолодну, сувору,

Що креслить лінії небозводу.

Вона дивилась на всі контракти:

Чи жити, думати, чи існувати,

Бо дивно: в світ цей вона потрапила,

Хоч не бажала й ніщо не вабило.

Та, певно, знала важливу місію:

і попри стіни, кайдани залізнії,

Захисника, охоронця шукала-

В неба пречистого тихо благала.

А на порозі- черговий досвід:

Знову зима. І котра це вже поспіль?

Зовсім вже скоро,в  реальностях диких

Стріне її чотирнадцятий липень.

(червень 2023 р.)

...

Віршотвориця

Не треба

Не треба воно- сумувати

За тими, кого поруч вже нема.

Сумуй за тими, хто хотів з тобою щастя розділяти

А не за тими, хто лишив,коли була в душі пітьма.

Ті люди вже не згадують про тебе,

Живуть вони своїм життям.

Тому, прошу, не перекинь вину за те на себе

Що розійтися довелось тим двом шляхам.

Можливо й приховали вони щось від тебе

Аби зробити те,що правильним для них було.

Або і взагалі вони тебе не цінували

Проте таке відчутно вже б було.

Історії в житті бувають різні,

Але повір, не вартий суму твого той,хто сам...тебе полишить захотів.

Відкрий себе тепер для іншого,нового

І не турбуйся вже про тих,хто кинув ще за перших "холодів".

...

Дара Зульська

Не знаю я як буде воно далі

Не знаю я як буде воно далі,

не розумію я куди мені іти.

Та все ж продовжую крутити я життя педалі,

Бо знаю - треба до мети дійти.

Мета моя проста - знайти покликання своє,

яке шалено калатати серце змусить.

Відчути хочу я , що "Ось, оце моє,

це те, чого душа так сильно просить".

Та точно знаю я - не може зле тривати вічно,

бо ніч завжди замінюється днем.

До того ж ,жити я не зможу вічно,

тож насолоджуватись треба кожним днем.

_________________________________________

Дякую,що дочитали до кінця та , будь ласка, як би не було складно, продовжуйте крутити педалі життя і знайдіть для чого жити.

Усіх обіймаю❣️

...

Дара Зульська
16+

Тортура

Дивилася на фото твоє - груди щось неначе стисло.

Напевно то страждання пережиті через тебе тисли.

Це відчуття неважко зрозуміти і ігнорувати,

Я не планую більш тортурами цими себе займати.

Так, саме так, тортура.

Ніяк інакше це і не назвеш.

Нехай веселу пісню тер загра бандура

Хоча "коханою" мене вже не назвеш.

Готова я нарешті далі повноцінно жити.

Готова я новому повністю відкритись.

І, незважаючи на все, що довелося пережити

Більш не дозволю серця брамі зачинитись.

...

Дара Зульська
12+

Ота усмішка

Ота усмішка...ще іноді таке буває..

Мій мозок серце знов перевіряє.

Не розумію я, чому усе ще інколи в моїх думках ця усмішка.

Хоч добре, що не бачу її в снах.

Ті почуття вже наче і пройшли...

Але як тільки усмішку я ту згадаю

Відразу знову поринаю

У відчуттів тих вир, що вже не повернути.

Мені їх вже ніколи не забути,

Не хочу і не зможу повернути,

Та зможу знову їх відчути.

Потрібен лиш один він - час.

...

Дара Зульська

Не бійся

Не бійся душу свою ти відкрити,

Не треба її двері зачиняти.

Так легко її замикати.

Так важко відчиняти знов.

Не бійся ти що боляче знов зроблять.

Таке можливо, але тепер ти інший.

Удари долі, друже мій, сильніше роблять,

Вже маєш за плечима досвід більший.

В житті бувають злети та падіння,

Одне без іншого не може.

Та той, хто має над собою володіння

Обов'язково все здолати зможе.

...

Дара Зульська

Щаслива я

Щаслива я,бо можу відчувати

пориви вітру, дотик рідних рук.

І віру мою в себе не здолати,

не проміняю нінащо свій серця стук.

Щаслива я,бо бачити я можу

проміння сонця і танок сніжинок.

Та й з друзями зробити зможу

у затишній кімнаті фотознімок.

Щасливим будь і ти,мій друже.

Повір мені, ти маєш сенс свого буття.

Хоч інколи буває і "недуже",

та є із того вороття.

...

Дара Зульська
12+

Себе любити

Важливо це-себе любити.

Любов до себе є основою всього.

Так, знаю я, багато чого важко пережити,

Проте,прошу, не допусти цього.

Не допусти до себе ти огиди

Бо краще тебе самого ніхто не заспокоїть.

І не підтримає у часи кривди

Коли лихе хтось щодо тебе скоїть.

Не допусти до себе неповаги.

Не дозволяй об себе ноги витирати.

Обов'язково наберись достатньо ти відваги

Та покажи: "Не прагну час я свій на тебе витрачати".

Не допусти знецінення можливостей своїх.

Ми часто можем набагато більше, ніж здається.

Тож не дозволь приниження бажань твоїх!

Нехай у тебе,друже, все вдається!

...

Дара Зульська

venator

Ти хотів забрати мою душу,

віддати тіло кажанам,

а потім знайти свіжу тушу

для подиху свого життя.

Та ти не знав, що я як ти.

Що в день їдять мене чорти,

що знаю, що таке душа

і те яка вона смачна.

Твоя душа тепер моя,

і долю твою я вкрала,

бо ти б і далі, як он ті

крав душі вічної краси.

...

Лоліта

В палкому танці себе втрачаю

Червоні стіни, вони говорили про твої наміри?

Але в очах твоїх я бачила кохання.

Крики рабів твоїх, як молитви слуг божих,

Та ти співав мовою дурману.

І впала я в твою оману,

Приємність твого танцю

сліпила від цього дивного краю.

Ти знав вартість правди та обрав мовчання,

і рада я не чути криків

й віддаватись палкому танго.

Це танці з тим, хто душі людські викрадає

від рук божих і зникає.

Та тільки музика стихає,

крик кріпаків зростає,

і моя пильність відкриває вічі.

Що це моя молитва двічі, покликала тебе сюда,

в спокійне, мирне, пізнання.

А зупинятись ти не став,

забравши всіх ти не відстав.

В їх смерті винна тільки я,

я та душа моя.

Яка обрала будь кого,

щоб тільки тиші не було.

...

Лоліта

Рання роса

Рясна роса тримала в собі очі,

вони спостерігали за тобою,

навіть коли ти проливала сльози,

вони ховались за травою.

Роса чекала на твої приходи,

коли ти радісно біжиш по ній,

хоч намокали твої ноги

та свіжість викликала в тебе сміх.

І хочеться щоб це тривало вічність,

твій погляд та усміхнуті вуста,

але у мить коли роса засохне

засохне й посмішка твоя.

...

Лоліта

І цар і кат

Ніч крилатим крилом захища стежину мрій , що оживають в місячному сяйві

Не зна смутку більше на світанні.

Не обирала долі подарунку ,

Не одягала тих сталистих лат .

Та кожен має в житті вибір.

Любить життя чи впасти в безнадію ..

Бо кожен сам собі і цар і кат

...

Альона Сохацька

***

Не лякають мене холода,морози й хуртовини

Мене лякає майбутнє без мрії

Коли ти здаєшся,вмирає твоє «вічне» нутро

твоє серце не дало б на таке добро

Ти сидиш , без думок, ти просто існуєш

Як існують й інші

Але ж як ти тут серед них опинилась ?

Ти думками завжди була вище

Але все ж,Ти знала як довго б ти не літала

Ти як завжди поразки б зазнала

Ти дурепа, ти себе не підготувала.

А з іншого боку, який в тому толк?

Ти теж існувала ,все життя б пропускала

Поки себе до поганого готувала

...

Juliet Diary

Life as it is

Поступово старі фото втрачають значення...

Обличчя знайомі, але емоцій більше немає...

Ми не шукаємо з ними більше побачення,

Ми прощаємось, дякуєм їм і відпускаєм.

Люди проходять через нас сотнями:

Хтось кине поглядом, а хтось складе нам компанію на роки,

Якісь дні можуть здатися нам безтурботними,

А в якісь закінчиться те, що здавалося б, на віки.

Скільки б їх не було, озирнешся... а за плечима нікого...

Вони поряд, але іншим живуть життям,

В кожного з нас своя, незрима для інших, дорога,

Невже це і є тим, що всі називають буттям?..

...

Yana
16+

tw: депресія, думки про самогубство

tw: депресія, думки про самогубство

= – , , ,

я просто хочу обернутись і кричати в темряву позаду

від безсилля, відчаю, невміння дати собі раду

від усіх не сказаних слів та непорозумінь

від нетесаного каменя в хаосі моїх дій

від тих довгих днів, коли навколо снує тільки пустота

а я і далі просираю й просираю й просираю все своє життя

інколи депресія доводить до непродуманих учинків

до бажання стрибнути з вікна одного із навколишніх будинків

до поїдання власних почуттів, нестримно, як морозива

коли не можеш зупинитися, бо от-от все проясниться, стане краще, чорт, чому не стає краще

починає нудити

і так по колу

обов'язки, обов'язки, відповідальність, втома

нема ресурсів навіть на помитися, сходити в душ удома

нема ресурсів на поспати, хоча лягаєш далі

бо десь у тій пустоті вмирають всі зайві печалі

а потім голова тріщить ламається

і все колу

і я далі просираю все своє життя, так наче мені просто по приколу

а мені не по приколу, чорт, я ненавиджу це все

тому і думаю про будинки-вікна, машини і шосе

16.V.2023

...

Євця Примарна

Подихи

Скільки слів в тобі померло ненароджених від неї,

Скільки подихів зів’яло у блакитнім, синім небі,

Скільки раз птахи злітали у його відкрите лоно

І складалися у вірші чорним вихором. Долоні

Скільки книг читали з серця, скільки в променях спинялась

Мить коли горіло сонце, мить коли вона являлась.

І розходились ненатлі, щедрі поклики любові,

Що в’язали трепет серця до присвяти в кожнім слові,

І здималась від знемоги яви паволока димна,

І знічев’я проявлялись в переписаних картинах

Наші зустрічі любовні, парк в якому грудь колише

Театральну гру де шелест вулиць млосну драму пише.

Тільки ти шукала сцени не закоханого міста,

А блукала вільним серцем, чорним шелестінням лісу.

14.05.2023

...

Володимир Каразуб

Мамо

Цінуйте своїх мам

Мамо , мій янгол що витає в небесах!

Не можу я тебе в цей день привітати,

Відчуть тепло обіймів ніжних ,

Торкнутися кучериків твоїх.

Любов моя. Мій біль солодкий.

Мій сенс. Моя молитва.

Нехай радіє кожен з чиїх губ злітає,

Слово, те з чотирьох букв, що мама означає.

...

Альона Сохацька

Коли я постарію, як вино

Коли я постарію, як вино,

Стану крихкою, як осінній лист,

І пам'ять-зрадник вмоститься на дно,

І мозок, як в дитини, буде чистий.

Коли за сотню буде мій рубіж,

І я забуду імена внучат,

І правнуків я буду цілувать,

Не чути, навіть, що вони кричать.

Мені хтось із сім'ї наллє вина,

Поверне на колясці у бік моря,

Я залпом випʼю келих той до дна,

Денис бурчить, що бабка-алкоголік.

Онук, розкаже донечці своїй,

Моїй правнучці і можливо Валентині,

Що бабка колись теж була вогонь,

Свіженька, молода, як на картині.

Їй тридцять шість, тільки початок віку,

Її любов - наш старий дід Денис.

Для неї нема краще чоловіка,

І він виконував їй будь-який каприз.

Він посадив їй виноградник у саду,

Купив будинок, той, що біля моря.

І кожну мрію божевільну чи пусту,

Вони здійснили разом, як і долю!

...

Валентина Басан

Майже літо

Настала весна... майже літо,

поміж світу лягає тоненька струна,

наче річка вузенька й блакитна вона,

перев'язує тісно загублене місто.

Пустотливо вітер несе сухоребрик,

перевтілений в сумне перекотиполе,

А тоненька береза як дитина у льолі

омолоджує нерозчищений скверик.

Сонце світить здалеку гарячим промінням,

з-під сухих патиків визирають квіти і трави,

уже й маки повикидали свої була́ви

І павук швидко звив собі павутиння.

Просто літо скоро гулятиме простором —

полем, тим містом і здичавілим сквером.

Я щорічно бачу себе лиш суфлером,

а природа є вічним незмінним актором.

...

Citrus _S_M

"Мій ангел навіки"

Малесенька моя, прошу, не плач,

І серденько своє не край так сильно

Я птахом між світами, ти пробач,

Бо небо ж забирає не насильно.

Я подивлюсь на тебе десь згори,

Обійму теплим вітром знов на сході

Дощем рясним я змию всі сліди,

Щоб сліз не було видно при нагоді.

Я тут, з тобою, дихаю в чоло,

Цілую ніжно променями сонця

Я світлим спогадом у тобі є давно,

Ти витри слізки та поглянь у віконце.

Десь там, де веселковий перелив,

Бурхливий танець хвилі свій танцюють

Я тихим шепотом, колоссями полів,

Прийду у сні, такі думки рятують.

Скажи, що не даремно вірю я?

Що, сонечко моє, буде щасливе

Ти пам’ятай, що є і ще сім'я,

Тепер я ангелом літатиму над ними.

...

Rada Lykho
16+

"Спогад"

Чому усі мелодії про тебе?

Чому закривши очі море сліз?

Як ніби вперше подивлюсь на небо,

Обіймів плющ між нам як проріс?

Тримай до хрусту, ніби ту втікачку,

Цілуй мене до крові на вустах

В твоїх обіймах тану, я слабачка,

Шматуєш мене дико, душить страх.

Це він її смакує, наче страву,

У нутрощах відлуння самоти

На тебе лань, хижаче, так чекала,

Від слів твоїх фіалки проросли.

Вона, немов Коран для атеїста,

Ковток води для спраглої душі

Бери її хоча б посеред міста,

Де був бетон, розквітнуть знов сади.

...

Rada Lykho
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Результати опитування "Як давно ви на Аркуші?” 🙂
29.04.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Нещодавно ми продовжили опитування у нашому телеграм каналі на тему "Як давно ви на Аркуші?” 🙂

... Детальніше
Блоги
Квантове вгадуняткоЯрина Мартин
23.12.2023
Текстів на Квантовій Україні щось мало, сподіваюся це зміниться, а поки решта авторів дописують, щоб ... Детальніше
Пательня. Знайомтесь, авторstas
20.05.2024
Вітаю авторів Аркуша. Сьогодні у нас перший випуск Пательні. Спочатку коротко про правила. В кожному ... Детальніше
Є два стільці з критикоюКіт у зграї
20.05.2024
1 - ти сприймаєш всю критику та враховуєш її. Можливо де що береш близько до серця, сумуєш і падаєш ... Детальніше
Марафончик взаємного читання.Крапка
07.05.2024
Бачу на Аркуші різні конкурси та цікавинки. От і собі вирішила спробувати. Хочу перенести досвід з ... Детальніше
Моя ініциатива. Як одержати багато коментарів та підняти активність на Аркушіstas
19.05.2024
Поважне товариство. Хочу звернутися до вас з цікавою ініціативою. Про що я? А, от, чи хотіли б ви де ... Детальніше
Чому така назва нової книжки, і чому немає розділів?Венера Море
20.05.2024
Вітаю, вчора я опублікувала " Дівчина- Вовк,, чому така назва? Ну, тому, що я люблю вовків і перевер ... Детальніше
На Аркуші вже:
10940читачів
125133коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: