Результати конкурсу 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / Поезія (6562)

Допомога з США

День 789 (22.04.24)

Нарешті законопроект ухвалили,

Конгрес США все узгодив.

Республіканців супротив звалили

Прийде́ допомога на подив.

Більше шести десяти мільярдів -

На боротьбу з тероризмом.

Кремль вже отримав інфаркт міокардів,

Хворий геть путлєрізмом.

У США залишають частину,

Щоб ВПК розвивати.

Зайве зі складу, щоб гнати скотину,

На болотах щоб догнати.

Гроші в бюджет - для підтримки країни,

На підготовку військових.

Дуже важливо це для України,

В кроках обов'язкових.

Цар десь пропав, вочевидь з переляку,

Другу добу десь ховають.

Мабуть шукає для себе гілляку,

«Друзі» про нього подбають.

Інавгурація його хвилює,

Тож Часів Яр хоче мати.

Втрати, звичайно, за це ігнорує,

А дезертирів - за грати.

Може злякався, що йде допомога,

Можуть ту велич розбити?

Не переможе орда нас убога,

Вільних царю не скорити.

...

Галина Студінська

Осінній старт

За вікном запанувала осінь золота,

Ковдрою накрила землю.

Чуєш? Скоро новорічні свята,

А поки що неси парасолю.

Не дивись на осінь сумовито:

Має все свою красу і чари.

Не думай, що це вже фініш літа:

Попереду нові старти!

Не бійся осіннього холоду,

Холод не зламає волю твою.

Пам'ятай, що ти не самотній,

Усміхнися осені, поглянь на цю красу.

Заграє там вітер з листям угорі,

А тоді вкладає ніжно на асфальт.

Осінь – це коли надії на порі,

Коли знову треба йти на старт.

...

❀𝕯𝖎𝖆𝖓𝖊❀

(щось на кшталт віршу) друзям

пітьма за вікном, лише на нашій кухні

ще палає вогонь і точиться розмова.

ночами міські цвіркуни співають

тільки старим ледарям і невдахам,

які мешкають у чужих квартирах

на позичені один в одного гроші;

інші не слухають, бо зобов'язані спати,

щоб вранці піти на чужу роботу.

ми п'ємо каву і палимо цигарки,

падає попіл і падають за обрій зірки.

ми пам'ятаємо пагорби та сумуємо

за горами, яких так і не дісталися;

заважаємо котам і лякаємо привидів -

котам необхідно, щоб їм заважали,

і хтось має дати вогню привидам,

адже в них ніколи немає сірників.

важко повірити, що ця ніч могла закінчитися.

розгубленим мовчанням зустрічаємо сонце,

яке перші ж перехожі відбирають у нас,

відбирають вулиці, місто, країну, мрії...

ми беремо у борг декілька ковтків повітря,

під відсотки яких нам ніколи не повернути,

і чомусь прощаємось. дивно буде не зустрітися,

але все може трапитися, бережи себе.

бережи себе, бо всім іншим байдуже.

...

Дмитро Волохатченко

Аромати спогадів

Не одразу тебе я зустрів,

Ти так довго без мене блукала.

Пам'ятаю, як запах дубів,

Доля нас в одній точці зібрала.

Теплі погляди, доторк, слова

Розтопили крижину у грудях.

Ти як тая трава, що в жнива,

Запах свіжості, зелені в людях.

Спека зустрічей, вирій ночей -

Є з приємністю, що пригадати.

Маєш запах дівочих очей -

Цвіте липа і трошечки м'яти.

А як пахне шалено бузок,

Наче сни із солодким фіналом!

Ці думки, як анонси казок,

Де з тобою, і ти обійняла.

Знову йдемо разом через ліс,

Запах хвої в дитинство вертає.

Новорічна сніжинка на біс

Нам з тобою на вії сідає.

Ще багато квітучих дерев,

Аромати вплетуться у спогад.

Знов чебрець у полях аж завмер

Я вдихнувши цей запах на здогад.

...

Легрей

Кохай, не забувайся

сиділи навпроти,

дивились в екран,

у чат заглядав.

а нашо? не знав.

писала, любила – того не вбачав,

зізнатись боявся натомість сам.

забули.

давно вже сльози пройшли.

й Лета забрала спогади ті,

немовби печаллю самою залиті,

загоївши рану в серці тоді.

змінилась, змирилась.

важко було? Тацито!

мовчала, як горе прийшло.

просила, благала:

«не йди!», а ти що?

не хтіла тягнути цю драму-бо.

тож думка проста,

примітивна така до жаху:

ми втрачаєм свій скарб від сорому

й просто страху.

не обраний той, кого серцем ти покохаєш, –

кохають, щораз яких ти умом обираєш.

...

Конірія

Черевички

Пил на шафі на дерев'яній

Без ганчірки вже кілька років.

На підлозі ніхто не грає,

І не чути тихеньких кроків.

У дверей мовчазна фігура

Роззувається, як за звичкою.

Серед цегли та арматури -

Ледве ношені черевички.

Той блискучий червоний колір,

І застібки з гладкої сталі.

Ніби вчора носила в школі -

Тільки меншими трохи стали.

***

Розлучатися з домом лячно,

Повертатися ще страшніше. 

Намагаєшся бути вдячним,

Але спогадів фотострічка

Намалює ці черевички - 

І ненавидиш ще сильніше.

...

Максим Бекузаров

Вбивця покараний

День 787 (20.04.24)

Тактика ворога - бити локально,

В небо злітають його літаки,

Щоб налякати країну буквально,

Напрями змінюють всі батраки.

Київ почув, бо тривога лунала

Десь півгодини та дали відбій.

Знали ми всі: на Дніпро покидала,

Проти цивільних РФ веде бій.

Наші думки у Дніпро всі полинули,

З жахом чекали звідти новин.

Знову будинки мирні поглинули,

Втрати отримали вісім родин.

Вбивство здійснив бомбардувальник

Ту двадцять два, що ракети несе.

Смерті відомий усім постачальник,

Та відповів він одразу за все.

Хлопці чекали давненько на вбивцю,

Мали на постріл двадцять секунд.

Та, вочевидь, достатньо мисливцю,

Щоб зупинити бажання їх зуд.

Відстань - три сотні аж кілометрів,

Ближче боялися вже підлітать.

Кремль помилився, знов не допетрив,

Тактику боя потрібно мінять.

Впав той літак у себе у полі,

Вбитий пілот, другий пропав,

Двоє налякані були доволі,

Досвід потрібний кожний придбав.

Рідкісний птах спочиватиме вічно,

Вбивця покараний за наш Дніпро.

ГУР спрацював геть хірургічно,

Перемагати має добро!

...

Галина Студінська

Осел та Кінь

З давніх-давен на багатому подвір'ї,

Кінь, Осел та всяка живність.

Хазяїн любить Коня.

Він знає, скільки на нього не нагромаджуй, вивезе,

Добре його годує, водить на річку купати.

Хазяїн вантажить, Коню не під силу – тягне,

Пам'ятаючи увагу.

Осла Хазяїн недолюблює - зайвого вантажу не візьме,

Упреться.

В цьому випадку Осел дбає про своє здоров'я.

Господар вантажить і вантажить, Кінь тягне.

Впав на ноги, здох.

Осел досі служить.

...

Кім
12+

Уночі, одна

вранішня темінь укриє два зніжених тіла,

котрі спочивають опісля буремної ночі.

ми знову межу заступили:

ще ближче до окраю прірви,

ми знову ідемо назустріч,

ізнявши із себе сорочки.

нам перед обличчям примх

встояти не дано вже,

щоразу в цій грішній, звабливій

грі програємо ми,

спротив не чинячи жодний,

терпіння набравшись удосталь,

привіт у посланні шлемо задоволеній сатані.

пропадеш ти о першім промінні

німого сонця, як завжди прокинусь

у ліжку сама із собою. в думках я

сердитимусь, буду клястися

і слати тебе до чорта.

однак все прощу, як тільки напишеш

«боже, ти просто чудова!»

повторимо ніч, куштуючи плід заборони

іще раз. я знатиму – це наш останній.

ми встанемо разом, в обнімку цілунки

даруючи перед тим, як ти вщезнеш.

зі шляху мого спорожнілого знову життя.

і нехай! все ж загоїться з часом.

загоїтись має...

тільки, мабуть,

не я.

...

Конірія

Римовані мости

Засіваю літерами білий аркуш я.

Отака є примха творча і жива.

Най зростають в речення,

Мають відгук та

З них, як з книги доброї, думка пророста.

Як воно складається?!

Звідки ті рядки?!

Та раз відгук мається,

Знаєм де прикластися,

Поєднавши берега, звести, щоб мости.

...

Легрей

Поки палає обрій

Де чорноземи ледве дишуть

Серед скалічених лісів.

Там на свідомість тисне тиша

І крики мертвих голосів.

Земля, що спалена у попіл,

Виправдує своє ім'я.

Одвічний синьоокий спокій

Злизало біле полум'я.

Понад зґвалтованим колоссям

Червоний обрій нависа.

Через нього пливуть колóси -

Кити горбаті в небесах.

Пірнають зграєю у хмари,

Випорскують, як з-під води,

Лишаючи доріжки пару -

На небі різані сліди.

Проміння сонця висікає

На шкірі іскри золоті

І в глибині очей зникає -

Вони скляні. Вони пусті.

Кити летять. Земля палає,

Рілля здіймається, кричить.

Птахи на згарищі співають,

Сльозами захлинаючись.

Беземоційно задивляюсь,

Піднявши погляд догори.

Стою, назад не обертаюсь -

Там вже нічого не горить.

Секунда - тиждень. Час стікає

Червоним струменем з-під вій.

Не ворухнуся, бо чекаю -

Без сліз, без сумніву, без мрій.

Одна - поза залізним муром -

Свого життя наприкінці,

Стоїть людина із гарпуном

В сухій опаленій руці.

...

Максим Бекузаров

Поглянь на дерево

Поглянь на дерево в саду чи в полі,

Немає значення то дуб чи тополя,

Воно більш місцеве за нас з тобою,

В нього чимало сил і не менше волі.

Ніхто не вважає його героєм,

За те, що рани затягне корою,

За те, що продовжує просто рости,

Навесні розквітає, приносить плоди.

Дає тінь, і дім, і просто прихисток,

Здобрює землю хвоєю чи листям,

Може віддати життя аби тобі було тепло.

В Раю точно будуть дерева. А як щодо пекла?

Я дерево, мирний воїн,

Я вже не стану перекотиполем.

І як би складно не було рости,

Я не рватиму свої корені.

2022 р.

...

Сафі Байс

Моє світло

То найприємніше, що в світі тільки маєш,

Коли ти поруч, біля мене засинаєш.

Ти наче Сонечко для змерзлої душі -

Без тебе хмурий настрій навіть в ясні дні.

З тобою сон пригодами чарує,

А вранці твій цілунок посмішку дарує.

Нещадно спопеляєш, коли сердишся на мене,

Але без тебе все пусте, пріснЕ, даремне.

До тебе я тягнуся та росту з тобою,

Ще й щастя в грудях, коли рада ти і я тому виною.

...

Легрей

Оптимізм

День 783 (16.04.24)

Мій оптимізм це є протиотрута,

Що дозволяє бути на плаву,

Коли війна в країні, як єдина скрута,

Занесла наді мною булаву.

Мої думки з країною в облозі

Допоки окупанта чую дух,

Бо смерть із ним на нашому порозі,

Що стримують життями відчайдух.

Знаходжу у новинах позитивне

Тоді, коли емоції падуть.

Стається чудо, як на мене, дивне -

По-іншому сприймаю всього суть.

Розбили у Криму чотири наші дрони

Російський штаб, де було зібрання.

Солідні там зустрілися погони,

Обговорити тактику зрання.

Як зазвичай, «усі ті дрони збили,

Урону ніц нема, убитих - також ні».

Та голосно у чатах їх блогери занили,

Хто ж буде воювати надалі у війні?

Розбили спиртзавод під Курськом наші дрони,

Це стратегічний був, насправді, в них об'єкт.

Не стримують болота прокляття, сльози, стони,

Це ж гірший за потоп в росії є аспект.

Що буде із болотом, як раб протверезвіє,

Згадає про убогість землі, де він живе?

Фантазія моя про це у холод гріє,

Нехай цей бумеранг РФ наздожене.

...

Галина Студінська

Гірко каві без молока

Гірко каві без молока,

Доля кавова нелегка,

Їй потрібно зігріти всіх,

Бачить сльози і чути сміх,

Слухать сотні чужих розмов,

Про дороги і про любов,

Про мільйони щоденних справ,

Заміняючи сотню страв,

Заспокійливе й шоколад,

Кава в душах наводить лад.

Тільки їй би хотілось теж,

Щоб кохання прийшло без меж,

Білий колір і ніжний смак -

Уявлялось воно їй так.

Ні, не цукор і не ваніль,

Що сідають в чашках на дні,

Молока так бажалось їй,

У тій мрії легкій своїй.

І (о долі прекрасний дар!),

Раптом дядько старий кав'яр,

Каву взяв і на раз змінив -

Щедро їй молока долив.

Чорне й біле в обіймах вмить

Так злилися, що не розлить.

І наівіки тепер разом

Ходять кава із молоком.

2014 р.

...

Сафі Байс

Я хочу в ліс

Поїдемо поговорити з лісом,

а вже тоді я можу і з людьми.

Ліна Костенко

Я хочу в ліс – бродить поміж дерев,

вслухатися у зеленаву тишу.

Він всі мої печалі забере,

йому тривоги і жалі залишу.

Я хочу в ліс. Там пахне деревій,

з-під листячка підморгують суниці,

метелики ховаються в траві

і білки скачуть, наче блискавиці.

Я хочу в ліс. Зайду, немовби в храм,

у тінь його дубів, беріз і кленів.

Мене уже давно чекають там,

у гості кличуть велети зелені.

Я хочу в ліс – влягтися у траву

і поміж листям виглядати небо.

Я в лісі справжня. В лісі я живу.

Я хочу в ліс! Мені це конче треба!

19.02.2024

...

Музика

Таке кохання точно не мине

Таке кохання точно не мине,

Його ніколи людство не забуде.

Все, що написано було - воно живе,

Що у минулому, що у майбутньому там буде.

Кому вірші присвячував тоді ?

Кому писав слова я про кохання ?

Воно було все точно від душі,

Записано у збірку ту - "Мовчання"...

...

Олег Дяченко

Життєвий план

Нічого страшного не сталося -

То просто із неба зірвалося

Яскраве і вниз понеслося.

Чи встиг загадати? Збулося?

Вітаю вона повернулася

І знов до тебе посміхнулася!

Із неба, як тобі здалося.

Насправді ж, то іскри з волосся.

То струм магнетизму стікає

Й на тебе приємно спадає.

Заводить, стискає пружину,

А згодом в ній бачиш дружину.

Крокуєте разом крізь терни,

А поруч зростають з вас зерна.

Така катавасія шляху

З під столу до твердого даху.

Власноруч збудований дім -

Сім'ї і нащадкам уклін.

...

Легрей

Життя проминає, війною несеться

Життя проминає,

Війною несеться,

Хтось там виживає,

Хтось з ворогом б'ється!

І кров'ю пролиті

усі ті надії,

Щасливії долі

зруйновані в миті.

Коли вже немає

куди повернутись,

Когось там чекає

страждання і скрутність.

Чекати на краще

із вірою в серці,

Не бути пропащим,

Відкрити там дверці.

...

Олег Дяченко

Дідові(посмертно)

Твоя історія була така цікава,

Історія з простою назвою-життя.

Щодень стояла на столі ранкова кава,

І посмішка не сходила з твого лиця.

Такий великий і такий могутній!

З волоссям сивим,наче то дитячий пух.

Кремезні руки все творили над майбутнім

А в тілі жив міцнезний дух.

Закрились очі. Подих завмирає.

Слова останні падають із вуст.

Людина в цьому світі не вмирає!

Це просто кам'яніє і холоне бюст.

Мій другий татку, мій дідусю,

Я так щаслива знати тебе стільки літ!

За спокій твій я палко так молюся

І дякую за подарований тобою світ.

...

Марія

Розпуста

Розпуста дихає тобі у спину,

Розпуста завжди поруч із тобою,

Та інколи вся огортає мов дитину,

Ти відкриваєшься - стаєш самим собою.

Вона так манить кожен раз, ще більш сильніше,

Її спокуса робить так, що ніби ти,

Чекаєш дня, аби відкритись скоріше,

Та опинитися в її солодкій грі.

Говорять там немає правил та законів,

Ти робиш те, чого б ніколи не зробив,

Переступивши ті шляхи усіх кордонів,

Ти зрозумієш, що вже розпусту полюбив.

В ній дійсно буде вільно і так легко,

Не буде там ні злоби, ні страждань,

Цей світ давно одне суцільне пекло,

Розпусті точно не потрібно виправдань.

Та кожен розуміти там повинен,

Що та розпуста є один суцільний кайф,

Якщо розпустою ти повністю накритий,

Не зупиняйся, отримуй справжній драйв.

...

Олег Дяченко

А чи не гріх господній так кохати ?

А чи не гріх господній так кохати ?

Кохати так, що аж без тями голова...

Одну її у вічність з собою взяти!

Аби її торкнулася моя душа..

І хоч я грішним буду після цього,

Кохання це нікому не віддам!

І окрім тебе не хочу я нічого,

І заплатити я готовий своїм життям!

Боятися не буду тої кари, що небесна,

І не ховатиму своїх я почуттів,

її кохати, це є так чудесно!

Її кохати, до останніх моїх днів.

...

Олег Дяченко

Ти моє

І пройдуть вже десятки рОків,

І осінь вже холодною стає,

Я зрОблю ще десятки кроків,

Тому що знаю - ти моє.

Кохання кажуть угасає,

Але це знаю не про нас,

Тебе одну лише кохаю,

І не потрібно зайвих фраз.

Тебе я буду цінувати,

Навіть в останній день життя,

І буду тебе цілувати,

Тому що знаю - ти моя.

І в поцілунку зрозумієш,

Як дуже я тебе люблю,

Ти все відразу розумієш,

Побачив посмішку мою.

Вона тобі про все говорить,

Там моя ніжність вся така,

І пошепки прям заговорить,

"Ти той мій світ, ти та моя".

...

Олег Дяченко

...

Щодень...Щоночі...Щохвилини

Та ні...Мабуть, точніше буде-кожну мить

Здригається земля від звуків стрілянини.

І в небі аж ніяк не грім гримить.

Хтось мчить зрання ще сонним на роботу.

А в когось опівночі "починається життя".

А Хтось виборює для нас усіх свободу

Не знаючи чи буде завтра ще його буття...

О скільки було сказано молитв,

А сліз пролито було іще більше.

І скільки було вже величних битв

Та вже ніколи дні не будуть "як раніше".

Усе умить розбилось - до та після

І люди зовсім вже не ті.

Та тільки в когось в голові гуляє пісня,

А хтось вертається додому "на щиті"...

Полеглим вже назавжди мир та спокій.

Вже відступила втома, тіло не болить...

Велика слава всім Героям й Україні вольній!

Й лиш мати на могилі плаче та мовчить.

Не чутно вже їй ніжного "Матусю,

Не бійся,я тут не один.

Матусю, вір, я точно повернуся

Ти тільки не читай дурних новин."

О сільки тисяч є таких історій!

А скільки доньок поховали матерІ!

Навіки буде хай тривога та неспокій

Для тих,хто створив пекло на землі!

...

Марія

Напросилась

Директорці Черкаської спеціалізованої школи №28 ім. Т. Шевченка Тетяні Скорик

Якось випускник колишній

Завітав до школи.

Це пожартував Всевишній -

Там свої приколи.

Після школи двадцять, більше,

Стати встиг юристом.

Зараз є і був раніше

Тим ще гумористом.

А директор зустрічає

Прямо на порозі.

Суржик там такий лунає,

Що від нього сльози.

Там амбіції міністра,

Гонор президента.

Замість "швидко" в неї "бистро",

Замість стрічки - лєнта.

- Поімєть с тебя шо можу? -

Розправила крила.

Але потім її ... =обличчя=

Враз почервоніло.

Випускник на неї зиркнув

І сказав: - Як файно!

Прокурорську перевірку!

Сьогодні!! Негайно!!!

Зак. 18.12.2015 р.

...

Роман Котляр

***

Згадуючи Миколу Максимова...

Письменнику, поету, гумористу, другу

Миколі Максимову, м. Полтава.

Тримайся, друже, ти нам всім потрібний.

Ти мужній, сильний, ти поет, митець.

Потрібен нам, собі та Україні.

Хвороба ця відступить, хай їй грець!

Ти завжди скрізь б’єш підлість влучним словом,

Оспівуєш любов, красу, цей світ

І з дивним відчуттям нюансів мови

Писатимеш іще багато літ!

Тримайся, друже! Хоч лиха година,

Але ми разом будем святкувать:

Колись наша з тобою Україна

Від погані звільниться, від проклять.

Тобі я щиро вдячний за науку

І вірю, що здоровим будеш ти.

Пишаюсь я таким чудовим другом.

З тобою ми. Нас не перемогти!

18.02.2020 р.

23 лютого 2020 року Микола Максимов відійшов у інші світи.

...

Роман Котляр

Акомпоніатор

Дріботів по підвіконню дощ,

Я сидів зажурений в думках -

Може краще те, що не збулось,

Ну а може там за рогом жах?!

Все мінливе і оманливо пусте -

Сенс ховається на видноті чудово.

Як же пам'ятати головне

І забути все бридке навколо?!

Краплі розуму змастили цей рядок,

Думка ковзає по ньому в піруетах.

Дріботів по підвіконню дощ,

Ритм задавши римі у поета.

...

Легрей

Україні

Україні

Світлої пам`яті Володимира Степанюка, справжнього українця та патриота

На тебе ворог лізе нині.

Але з давен і навіки

З девізом: "Слава Україні!"

Йдуть в бій синів твоїх полки.

Це чесна, благородна справа.

Бійців ти пам'ятаєш всіх.

І кажуть їм: "Героям слава!",

Їм вірять, моляться за них.

Ти наймиліша на всім світі.

Тож бійтесь, наші вороги!

Дніпром поля твої умиті,

Жила, живеш і будеш жити

В добрі й любові навіки.

Зак. 16.12.2015 р.

https://www.facebook.com/search/top?q=на%20тебе%20ворог%20лізе%20нині

...

Роман Котляр

=Роздуми=

Дмитру Гордону

В Україні палає страшенна війна.

Бог мовчить. Галасує лише сатана.

Якщо є в цьому світі, в житті справедливість,

То, будь ласка, її покажіть. Де вона?

Люди гинуть постійно. Потвори крадуть.

Кожна постать сама обрала свою путь.

Злодій завжди покараним бути повинен –

В цьому правда життя, справедливість і суть.

Україна наразі рятує весь світ

Від пожеж, від смертей та від всіх інших бід.

Ми життя віддаємо, вони – допомогу,

Бо чужими руками геть інший політ.

Ти за нас? А інакше ти просто гімно.

Вибір кожного робить життя, не кіно.

Тож ти за України і за перемогу?

За чи проти, бо третього тут не дано?

Десь 19.03.2024 р.

...

Роман Котляр

Поліглот

Ірині Насадюк (Некора)

Щось Лисиці сумно стало:

Дуже зголодніла,

Довго від собак тікала,

Втратила всі сили.

"Ку-ку-рі-ку" раптом чує,

Наче сталось диво.

Як же смачно галасує

Півник той красивий!

У кущі вона влетіла,

А трохи пізніше,

Вся пом`ята ще й зомліла,

Пищить, наче миша.

Самовпевнений, пихатий,

Каже Вовк їй слово:

- Бачиш, як корисно знати

Іноземну мову!

02.02.2014 р.

...

Роман Котляр

Мене не було...

Мене не було,

В цифровій мережі я стерта.

А спогади плутаєш ти,

Які ми були?

Я була добра чи зла?

Не пам'ятаю,

Обличчя злились воєдино.

Це я, це я, це я.

Сумуємо і любимо напиши на могилі моїй.

Не приходь більше,

Бо мене не було.

Я вигадка, я ілюзія,

Я марево,

Я пил, що здійнявся угору.

Я не народжувалася, я не помру.

Забудь мене, як усіх забуваєш.

Не буде ні жалю, ні сліз,

Нема за ким плакати.

– 12.04.2024

...

Надя Кулик

Бродяга — павук

Заношений топ й заширокі сапфірові джинси

В долонях оголені дотепи чайки

Деінде обличчя сховали чорнильні ті бризки

Й притулок суспільного клятого фейку

Хвилинами крутять маневри концертів Манескін

В кишенях кохання й чимало поетів

Південні хрести одурманили міфи від дисків

Думками лунає гармидер курсивів

Її заклинання лежало в покрівлі кімнати

Долаючи хвилі димчастих акторів

Те чорне каре й погоріле обличчя від втрати

Немов персонаж перетворених свідків

Любила й кохала невисохлі квіти скелетів

Й дрімоти де літо не мучило від мук

Панянку шукали невидимі білі бокали

Так щоб призабути негадані рухи

Чужими містами гуляла вона з вечорами

Не вірила крихітним стомленим людям

На стінах (не) друг, Дадзай і Уізлі з павуками

А в кохані бродить той бродяга – павук

...

Анет Воріе

30-та доповідь

- Звітую: к 30-ти рокам я маю безліч вже минулих.

Одні з "нікому б не віддам", а інші "краще б і не були".

Сьогодні вільна і крута, емансипована до всрачки,

Чому ж така на Всесвіт зла?! Бо порожнеча у козачки.

Вибагливість і скептицизм не дозволяють роздивитись,

Що новий день мені приніс, боюся надто помилитись.

Хочу одне, кажу інакше, а роблю третє взагалі!

Можливо, ти мені порадиш, як не лишитись в однині?!

- Тебе чудово розумію, бо сам такий ото козак.

Про дівчину кохану мрію, а ті, що поруч - всі не так.

Десь не дотягують, десь надто, а котрісь зовсім ні про що.

Тому, можливо, треба разом нам вигадати дивне то,

Що нам дозволить сміливіше вдивлятись у нових людей.

Відкрито більш до них хилитись і не цуратися ідей.

Тих, що покращать нас, по-перше, бо з нами жити врешті нам.

По-друге, гонору позбутись, що заважає сам на сам.

- По-третє, нащо нам ті мрії, якщо простіше треба бути?

Ти маєш рацію, напевно, тож треба в вир нових пірнути.

...

Легрей

Мрії

Ти мрієш зорями ясними,

Що вічність сяють нам з небес.

Багато їх, та поміж ними

Чорніє безліч справ і меж.

Бува заходять і за хмари,

Не видно їх у світлі дня,

Що там за Місяцем за чари?!

Які із мрій він затуля?!

Наївно зветься зорепадом

Те, що не родич тим зіркам.

Бо мрії швидко не згасають

Й в сузір'ях ваблять очі нам.

...

Легрей

Кількість в якість

Дерева повз, як стайэри в забігу.

Наввипередки з часом і межі

Обчислення той кількості спортсменів,

Що пропливають повз на куражі.

Вони нестримні - їх цікавість масса

Живих істот за позначкой "Межа".

А наші відчуття - теж не пластмаса

І кількість - то не повне відчуття.

Тож розвивай талант широкороанно

Суміжні траєкторії вивчай,

Щоб мати змогу враз переключитись

Для того, щоб сягнути аж за край.

...

Легрей

Вільна Україна

Сьогодні бачила я сон,

в якому знов була щаслива,

був вільний світ і вільне небо,

і наша вільна Україна

цвіли ясніючі степи

і сонце серце моє гріло,

і я така, немов птахи,

летіла, бо зцілились крила.

Тепер все було, як колись:

В Дніпрі купалася малеча,

В лісах тварини завелись,

Ніхто не думає про втечу.

Запахла зорана земля

Життям, свободою, коханням

і це моя земля, моя,

В ній спрага духу поєднання.

Мов наші пращури говорять

"Єднайтесь, Ви - одна родина.

В родині кожного боронять,

Й батько доньку, й мати сина.

В своїх дітей карбуйте мир,

Живіть Ви гідно в Україні.

Нехай веде Вас поводир,

Ваш Бог і вільна Батьківщина".

...

Ашанія

Усе розпочалося з весни

А ти пам'ятаєш, як

Все починалося весною?

Це найтепліший спогад

У моєму серці.

Та весна... Той урок...

Та смс від тебе у пам'яті,

Хоч з телефону давно

Вже все видалене.

Море спогадів про ті часи

Закарбовані маленькими

Думками, що перетворюються

У таємні вірші.

Та весна вже досить далеко,

Але пам'ять про події сховані

Десь у маленькому сердечку,

Котре інколи згадує ту весну...

...

Хвилина душі

Антракт

Хмари клубились над парком похмурі, багрянотонні,

Ще трохи і злива, і буде двигтіти гроза, —

Сказала у голос ти

І голос обнятий був хрипкістю слів і мені

Здалося, що решта застрягли та зникли у горлі

І ти їх поспішно позбулася, а тоді

Пролунав

Перший

Дзвінок,

І торкнувшись рукою

Сказала мені: Ходімо. І ми пішли.

Пішли, та здається, що й далі отам стояли.

Легке помутніння, мовчання, незручний антракт,

У першому акті актори декламували репліки автора,

Їхні-його слова

Застрягли у горлі нам, в серці, текли щоками –

Хай очі були не зворушені грою, та я

Бачив як ти дивилася — погляд збоку, —

О ні, не на акторів, на мене, на власне життя,

Бо я, як здалося, був вибіг блідий на сцену,

Дивився навпроти і прірва між нами росла.

Затемнення.

Тоді загорілося світло. Антракт. Ми мовчки, неспішно вийшли.

А далі... далі ти скажеш ті хриплі слова про грозу...

Можливо тоді і відчули, що ми невільники, -

Між п’єсою автора й Автором грому й дощу.

24.03.2024

...

Володимир Каразуб

Циклічність

Від старого дідугана

До малого хлопака -

Один вже зубів не має,

В другого їх ще нема.

В першого суцільні згадки,

Другий теж біля грудей.

Дід бурчить згубивши тапки -

Репетує без речей.

Все веде нас до початку.

Шлях лиш в кожного є свій.

Спогади складай в шухлядку,

Поринай у вир подій!

...

Легрей
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Результати конкурсу 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
13.06.2024

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Знаємо, що ви вже зачекалися, проте час настав! Вітаємо всіх з результатами конкурсу "Квантова Україна" 🥳⚡️🇺🇦
Це був довгий марафон, але результатом стала чудова підбірка фантастики в українському мультивсесвіті 💙💛

... Детальніше
Блоги
Труднощі перекладуІлва Стрілецька
14.03.2024
Маю питання до тих, хто раніше писав російською, а тепер перекладає свої твори українською. Я теж з ... Детальніше
Не можу читати книжки(((Діана Вінтер
16.06.2024
Так, помітила за собою, що не можу читати книжки, оформлення яких мені не подобається. Як паперові, ... Детальніше
Нова обкладинка для "Моя нова супер-робота"Антон Ейне
16.06.2024
Супергеройське оповідання "Моя нова супер-робота" отримало нову круту обкладинку. Саманта Уошингтон ... Детальніше
Про менеБатько природа
16.06.2024
Вітаю! Я - Батько природа, точніше це мій дуже... незвичайний псевдонім. Я початковий письменник, як ... Детальніше
Перший візит до містичного будинкуМаксиміліан Степовий
16.06.2024
Всім привіт! Трохи вийшла затримка через проблеми з інтернетом, адже нова глава книги "Таємниці дому ... Детальніше
Підсумки рокуВісник Темряви
15.06.2024
Вітаннячка! Вирішив й собі настрочити невеликий пост у блогах. Тим паче, що є привід. У мене річниця ... Детальніше
На Аркуші вже:
11366читачів
134921коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: