Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / Поезія (4246)

Літня ніч

Люблю прохолоду літніх ночей,

вітер дарує обійми.

Хотіла б з тобою сидіть в вечір цей,

та знову я просто наївна.

Люблю прохолоду літніх ночей,

купа думок знов танцюють.

То котра цигарка і сльози з очей,

а я геть сама котрий вечір.

Люблю прохолоду літніх ночей,

світло зірок ще не згасне.

Ретельно подумавши, встану й піду,

шукати у снах своє щастя.

...

Владка

ПОМАРАНЧЕВИЙ ВІРШ

По перемозі у саду на ранчо

Роститимем з тобою помаранчі.

Жовтогаряче від липкого соку

Плоди зігріє сонце яснооке.

І біля моря на високих скелях

Жовтогарячу зведемо оселю.

І вечорами, після акту злуки :)

Дивитимусь, як ніжні, милі руки

Знімають помаранчеве лушпиння,

І те летить в прибою шумовиння.

І мов солодкий, липкий, грішний трунок

Жовтогарячий буде поцілунок.

...

Максим Сальва

В часи терпкої ностальгії

В часи терпкої ностальгії

Мене рятують тільки мрії,

Повзуть по пам’яті моїй

Мов вужиків малих сувій.

Колись здавались недосяжні,

Будили кров. Були звитяжні.

Відгомонів роками час

І мрії втілились для нас.

В хвилини розпачу, буває,

Я знаю: там за небокраєм

Мене чекають дні нові

І їх узори рятівні.

Не вір нікому, окрім себе.

Ні тим, хто там сидить - на небі,

Ні тим, хто на землі керує –

Твоє життя їх не турбує.

Не опускаю крила духу

Не вірю в острах грізні рухи.

І шлях мій щирий - до сердець,

Бо так нашіптує творець.

...

Мілена Грім

Блакитно-жовтий

Колись давно,

Ще за часів козацтва,

А може ще й князів,

Наш стяг був символом багатства –

Незліченних ланів.

Голубоокий степ,

Безкрайнії простори,

І вітер, що єднає край,

Несуть свій поклик до свободи –

Ти лиш милуйся і вдихай.

Куди не глянь -

Під синім небом

Земля розкинулась в убранні:

То посміхається мінливим степом,

То горами милує на світанні.

Над синім морем,

Спозарання,

Встає жовтогаряче сонце,

Несе в дари воно кохання

І промінь віри у віконце.

Блакитно-жовтий.

Це не просто символ,

Чи гордість за країну,

Це всюдисущий янгол –

Любов до Батьківщини!

...

Мілена Грім

Тумани підсвідомості

Цей світ був сплетений для тебе

Нитками із твоїх думок.

Він служить лиш твоїм потребам, –

Шепоче в підсвідомості струмок.

Твоє життя тебе відображає,

І світ всередині тебе таємний, наче,

Коли ж до дійсності вертаєш,

Буває, часом, з горя плачеш.

Якщо живеш в історіях ворожих,

Ти бачиш все не так, як воно є,

Де проти тебе всі і кожен –

Так істина в тумані розтає.

...

Мілена Грім
12+

Трьохсотий

Трьохсотий день війни морозить душу,

Зливається у хаос шепотінь.

Ми проживаємо тілесну стужу

І серця слізні клекотіння.

Трьохсотий день війни – все завмирає,

І, ніби каменем, тягар бентежний.

Цей день нам мовчки сповіщає:

В країні все ще гасимо пожежу.

Трьохсотий – шрам на серці України,

Кривава рана, що оманою болить.

Страшні, обвуглені, гіркі руїни,

Які піднімем ми і завше будемо любить.

...

Мілена Грім

Дух Трипілля

На небокраї розпласталось полотно,

Змішало кольори під покривом туману.

Тонка вуаль осіла на Дніпро,

Накрила ліс цупким жупаном.

Прадавні пагорби розкинулись рядном,

Трипіллям дише обрій непохитний.

Пряде історію живим веретеном

Дух долі праведний, жовто-блакитний.

...

Мілена Грім

ПОРЦЕЛЯНОВІ ЛЮДИ

Ці порцелянові люди, це кришталеве небо,

Ці симулянтські застуди - все тут несправжнє без тебе.

Тут що не день утрати - двісті і двісті і триста.

Все тут непевне, не стале. Всі ми тут просто туристи.

Хтось за лаштунками крутить ручки старих механізмів,

Змінює декорації, ціни за вхід і артистів.

Дощ з дощової машини, гонять лопаті вітер,

Липові і вульгарні пише сценарії світу.

В небі пташок малює, крутить з паперу квіти.

Виходу звідси немає. Нікуди звідси дітись.

Кожного дня підіймають плату за койко-місце.

Поки ти не збанкрутієш, поки тебе не винесуть.

Цей неприродний нетфлікс, ці надувні стихії,

Темрява ця за кадром й передчуття лихії...

Вимкніть приймач в салоні! Годі вже радіостанцій!

Вигаданих д'артаньянів, виліплених констанцій!

Всі ці святі - п'янички, цей Колізей з пенопласту -

Тільки упертість і звичка не дозволяють упасти...

Глянь... а ти знову дишеш! Змовкли набату дзвони!

[в день, коли ти напишеш. в день, коли ти подзвониш]...

...

Максим Сальва

Передчуття

Віщували нічого дивного,

Хмари неба лазурного сну,

І в промітті ліловозастиглому

Розворушили першу сльозу.

І померкла розписана тишею,

Грань розмитого обрію дня,

Розколовшись трухлявою вишнею,

Ставши символом передчуття…

Закрутившись у шквал тьмяним вихором,

Чорне сонце розірваних хмар,

Прогриміло картиною вироку:

Чисте небо – прелюдія чвар!

Буря!

21.06.2019

...

Володимир Каразуб

Не відчиняй

Не відчиняй. Закрий. Забудь.

Відчини. Відкрий. Згадай.

Забудь. Забудь. Забудь.

Згадай. Згадай. Згадай.

Закрий ти чортову щілину!

Відкрий тебе чекає там рятунок!

Відкрий! Закрий! Згадай! Забудь!

О бісову штукенцію ти убий!

О ні це ти закрийся праведник великий!

Так пройшло три години.

Вони: "Відкрий! Закрий! Згадай! Забудь!".

А він - сидить...

...

Горґана

Квантове

Шрьодингер, тягни кота за хвіст!

Затикай дірки, Моріс Дірак!

Розене, клади Ейнштейну міст,

поки в річці - не засвище рак.

Гейзенберже, сумніви одкинь!

Опенгеймер, бомбу подавай!

Фейнмане... А де з баяном він?

От іще паскедний дармограй...

Малдасено, смикай за струну!

Гей! Ти хто - крохмалений халат?

Одійди, бо зліва наверну...

Отаке тобі емце-квадрат.

...

undyber

Україна

Світло,

що палить зіниці.

Бруд,

що застиг на твоїх руках.

Невинний люд

іде немов вівці

у похмуру пітьму,

що в гонитві за нами у довгих віках.

Ненароджене диво -

Спасіння народу

Ідея - це сила

породила ту вроду

Борімось за неї

і ляжем, як треба

Для нас Україна -

то ціла планета

...

Сидень Шкільний

Ніч

Вітри ущухли

Гаї утомлені гудять

Похмурі гомони затухли

У місті всі давно вже сплять

Заграє де-не-де самотній птах

А спинить тишу мого серця страх

Страх знов відчути гнів і злість

Знайде в душі одне із перших місць

І знов здійметься та палка ненависть

Що моє тіло міцно й пружно здавить

І хай скінчиться той похмурий день

Але залишу я собі ось це лишень

Не схочу знов побачить твої очі

Бо згадую щораз свої безсонні ночі

...

Сидень Шкільний

Злам системи

І прийде час, настане день

Коли ти враз брехню всю зрозумієш

Ти вмить забудеш фарби радісних пісень

І знов збагнеш: нічого ти не вмієш

Живеш у світі, повнім пустих слів

Де крига заморожує весь сміх

Де люди забувають про війну скотів

Де радість є найбільший гріх

Зумів ти враз зрівняти всіх

Та стільки сили не знайдеш ніколи

Щоб думку тисячі змінити зміг

Тепер сиди і ший собі закови

І в мить, коли зазнаєш горя

Скажи собі, що впораєшся сам

У цьому світі, що кричить від болю

Пообіцяй мені, що не відчуєш серця злам

...

Сидень Шкільний

Мелодія миру

Коли вітер приносить війну,

А сонце надію вічно живу.

Коли країна співає пісню свою

Для тих, хто загинув в бою...

Коли серце тремтить від жалю,

Я тихо шепочу і Бога молю,

Шоб на крилах приніс журавель

Мелодію миру, на радість земель.

Коли почують люди пісню з небес,

Повірять нарешті в силу чудес.

Повернеться мир і щастя очей.

Спокій прийде в душі людей.

Під сонцем почне зеленіти земля

Кожен побаче це зі свого вікна.

Силою наповнені стануть серця,

Коли нарешті нас залишить біда.

Радіти почнем під літнім дощем.

Ми щастя своє заслужили мечем.

Сотні напишемо щасливих поем.

Згадаєм серця, що палали вогнем.

...

Анна Топтун

Сльози дитини

Біля хати плакала дитина

Зруйновані стіни, очі невинні.

В тих сльозах стільки лиха,

А слова її як в дорослої сильні.

- Час такий зараз і сліз не спинити.

Горе прийшло. Але я знаю і вірю

Що скоро побачу як будуть судити

Тих, хто хотів зруйнувати надію.

Тих хто казав, що їх вже не спинити

Три дні і ніколи не буде вже України

В ночі вони нам встромили кинжал.

І цілу країну велику загнали в підвал

Час мине. Дім свій я відбудую

Але цього страху, цього болю

Та скільки вони вилили бруду

Я знаю, ніколи я вже не забуду.

Казав той маленький хлопчина

Що біля хати ридав безупинну

Щиро до Бога промовляла дитина

В цю страшну та лиху годину.

...

Анна Топтун

Спогади

Нещодавно, згадала на днях,

Як в перші дні наповнював страх.

Згадала я й тремтіння в ногах.

Тривоги, що з'являлись у снах.

Пам'ятаю, як сидіти боялась одна.

Боялась стояти біля свого вікна.

Здригалась від кожного грому.

Згадала, як швидко бігла додому.

Як хотілося раптом стати сліпою,

Щоб не бачити того роддому,

Де з-під завалів дістали живою

Матір майбутню далеко від дому.

Сховатись, не відкривати нікому,

Раптом взяти і просто стати глухою

Не чути сирену і забути про втому,

Хоча б на хвилину стати простою.

Пам'ятаю і біль від перших втрат,

Що лишились після масових страт.

Очі б не бачили, що накоїв бурят.

Трощили, вбивали, немов цуценят.

На дорогах лежать криваві тіла,

Вбиті у спину прямо посеред села.

Ріки із сліз. Кривава була весна.

Ось така до нас завітала війна.

...

Анна Топтун

Маленька нiчна музичка

посеред ночі пробудилось

порторіканськеє кубло

в землі щось ходом заходило

у небі гудом загуло

заворохобила гангрена

і бруклин палом запалав

затанцювала макарену

санта марія дель пілар

а з дому того, що навпроти

ревнув на совість і за страх

дрівнобіжучі давні ноти

Йоган і Себастіян, і Бах

утрьох вони волали дружно

і побороти не могли

гітари й ґонґи харалужні

порторіканської орди

а в третім домі хтіли спати

сашко там чув образу й сказ

і як було не в перший раз

почав недобре замишляти:

поїхать ранком у бей рідж

купити у крамниці “рюґер”

та індіани джонса ніж

аби боялися злодюги

бо з чорним порохом пістоль

без перевірки йде у продаж

бо дуло ж арґумент простой

ногами правди не доходиш

перечіпляючи стільця

вікна він защібку налапав

і гнівно з усього лиця

назовні викинув “шатапа”

і змовкла веремія ця

і він, як увірвалась казка,

у те кубло порторіканське

гранату кинуть обіцяв

...

undyber

ПОТЯГИ

Швидкісний потяг - амбасадор міста, нунцій столиці,

Розтинає простір, зверхньо дивиться перед собою.

Його не цікавлять лелеки, сади, хати, копиці.

Він йде діловито за роскладом - пункт b є його метою.

Забутим цим полустанкам не чути як стогнуть гальма,

Не бачити як зупиняються довгі лискучі состави.

З'являються привиди-потяги - і, сяючи, линуть далі.

І діти питають: що це? Нічого... - відказують мами.

Нічого немає за обрієм - за дальньою лісосмугою.

Візьми пиріжок гаря́ченький. Колінку обдер? - подмухаю.

Не бігай із друзями потайки стрічати байдужі потяги.

Немає нічого цікавого - лиш злі нетутешні протяги.

Та діти частіше втікають, потроху стають вищіми.

Чогось вдалині шукають, не хочуть вареників з вишнями.

І матері серце крається, пронизується кілками,

Коли голос потяга в сутінках оклично пливе над дахами.

І діти стають дорослими, їм груди пече біля мами.

І манить їх даль веселкою, і кличе вночі зірками.

І якось у день звичайний, такий, як і решта ніби,

Залишать батьківську хату й гарячого запах хліба.

Підуть, щоб не повернутись, віддати містам серце.

Хоч вичавлені як лимони в невпиннім стрімкім скерцо,

Та вже зачаровані рухом, красивими міражами...

Та все ж уві сні знову прийдуть і хата, і очі мами...

...

Максим Сальва

Молюски

Молюски твого велелюбного тіла –

Всього лиш потреба торкнутись поезії

Алітерації сонячних пагорбів,

Плоті, розпатланої та пригубленої.

Безчинство моє необмежене звабою

Слова, що полум’ям морок облизує.

Палахкотіння межи свічадами

Множить єдине бажання ніжності.

А потім... Любити тебе до безпам’яті –

Як слухати музику гострого поруху

Жінки, що ночі шматує ножицями

І пальцями надить суцільний морок.

Пролиєш цілунок скипілим воском

Губ, що хвилюють немов кіновар’ю

Лист запечатаний, наче простиня

Складки приховує під покривалом.

А далі – ні слова. Лиш погляди, позирки

Бляклого місяця утаємничені

Тіні, що вгадують порух навпомацки

І розкривають молюски ліричні.

22.09.2022

...

Володимир Каразуб

Нелегкий шлях

Війна – мороз по шкірі, відчай, страх,

Це справжнє пекло, біль і жах.

Летять снаряди знову й знову.

Війна – яке ж страшне це слово…

Ціну велику платимо у цій війні,

Щоб повернути в Україну мирні дні.

В наших серцях є світло і добро -

Ми переможемо і це вселенське зло.

Згущається перед світанком темнота,

Та сила й міць ворожа вже не та.

І відчайдушно, люто та без сну

Обороняють Батьківщину ЗСУ.

Нелегкий нам дістався шлях -

Втрачаємо героїв у тяжких боях…

Стискаєм зуби, треба далі йти,

Не відступаємо від нашої мети - перемогти!

Дивись, як світить сонечко яскраво –

До перемоги залишилось зовсім мало.

І знову возз’єднаються родини.

І гучно пролунає: “Слава Україні!”

...

Анна Джулай

Цей літній день облизаний емаллю

Цей літній день облизаний емаллю

Пам’яті,

З пустим сервізом, де пустими

Чашками,

Я випив день упавши в ночі

Креденса,

Заплутавшись в його чотирикутниках.

Шукаючи по закамарках

Ніжності,

В простелених газетних

Просторах,

Намацував шрифти в тілесних

Літерах,

І літери складалися в слова,

Що в літній день облизаний емаллю

Одним ковтком я спорожнив до дна:

«СЕНСАЦІЯ! ВОНА ЙОГО НЕ ЛЮБИТЬ!»

Це все, що випив і добув з шухляд:

Прості слова, типографічний р|яд.

17.07.2019

...

Володимир Каразуб

Телєфон

боже вишня

боже брама

боже крижень

боже яма

може й більше

тільки мало

і куди ж це ти

пропала

я тебе уже

забештав

задзвони мені

нарешті

задзвони мені

нарешті

як це можна справді

де ж ти

набери нарешті

номер

бо я наче Сімпсон

Гомер

я не можу вийти з

хати

зглянься,

пані Сарасваті

ось тобі мій

SMS

може відгукнешся

десь

...

undyber

Скажи мені прощаю

Що за митець в тобі

Чи та кого я шукаю,

Скажи ласковими устами

Чи та кого в душі маю?

Що ти для мене,

А для тебе хто я,

Краса нетлінна як про мене

І точно ж не моя!

Чи ти прийдеш -не знаю,

Чи скажеш ласково на ніч

Отим небесним голосом «Прощаю»

Чи зникнеш розтопивши піч?

Не знаю! Оце мене вбиває,

Що ти така і хто така -не знаю

Оце мене лякає,

Скажи мені «Прощаю».

І в далечині зникнувши

Кажи і далі «Прощаю»,

Відлунням в серце проникнувши,

Скоріше, ти ж бачиш я угасаю!

...

Діана Гобой

Вавилон

Знаєш, немає жодного толку,

шукати гарячий погляд,

чи слухати теплий подих, тих,

хто шукає гігантську голку,

щоб загнати верблюдів в продух.

Можеш дихати, так, як завжди,

рівномірно, ритмічним ямбом,

незворушно сидіти поруч, ком

до горла підступить правди

Караваном, словами, ядом.

Нам не вистачить слів з амвону,

дня і ночі, що курять ладан,

щоб заквітнути пишним садом, сад

зотлів, і нудьгою втома,

теплим зліва, і теплим справа.

15.08.2020

...

Володимир Каразуб

Доленосна зустріч двох янголів

Дощова хмаринка зустріла небесного льва,

І ось з цієї події зміняться їхні життя.

Не здогадується вона, що знає він її ім'я,

В цій історії будуть справжні дива,

Бо перетнулися у небі два небесних янгола.

Схвильований голос, хвиля вибачень,

Поні не помітила, як збила з копит пегаса.

Зачарований погляд, тепла усмішка,

Ледь чутно прошепотів у відповідь:

"Яка ж ти прекрасна."

Тож, доленосна зустріч спіткала їх обох,

Зіткнулися вони та два зовсім різні світи.

Тепер у вічність їм летіти лише удвох,

Та кохати один одного довгі роки.

...

❀𝕯𝖎𝖆𝖓𝖊❀

Святі настанови

Мій друг ти перший будеш,

Якщо годуєш обездолених

І всіх духовно зморених,

Що на шляху своєму ти добудеш.

Тримайся поруч

І вмій за себе постояти,

Бо це опора надійна

І будеш добро із цього мати.

Лети на крилах,

Якщо потреба в цьому є

Нехай тече Божа кров у твоїх жилах,

Яку Бог за тебе пролив.

Якщо летиш- лети не озираючись

І суєтами мирськими не маючись,

Лети ніби дано крила тобі

Крила духовні ,які перебувають в тобі.

Коли тебе ненавидітимуть усюди

І гнати будуть звідусіль,

Прощай їх –бо це слабкі духом люди

І не забувай цього в лихий час, друг мій.

Зла нікому не чини,

Перемагай зло добром,

Правду ж цю бережи і перед Богом не гріши.

...

Діана Гобой

НОВА ОДІССЕЯ

У ніч зимову, люту, штормову,

Ховаючись між гребенів високих,

До острова загарбники пливуть

І не охопить флоту жодне око.

Від нетерплячки варвари тремтять,

Скрегочуть зуби, щогли, весла, зброя,

І блискавки пожадливі горять

В очах людей, що звуть їх всі ордою.

Здригаються кілі й борти трієр,

На берег залітаючи з розгону,

І в шумовиння пінне мілини

Летять убивць затятих чорні грона.

Обіцяні їм золото й жінки,

І кров мужів славетної Ітаки.

Роками накопичували лють,

Та ось прийшла кривава ніч віддяки.

Б’є дзвін вночі, між храмів і алей

Жерці на стінах кров’ю креслять знаки.

І обіймає рвучко Одіссей,

І Пенелопу він жене з Ітаки.

Бери дітей! Сідай на корабель!

Пливи з вітрами – і пливи далеко!

Пристань до мирних і зелених скель –

Куди не долітають і лелеки!

Немає часу для потрібних слів –

І похапцем останній поцілунок.

І ось мечі. І ось священний гнів.

І ось війни отруйний чорний трунок.

Горять міста, пожежа жне поля.

І вулиці усіяні тілами.

Орда волає: Буде ця земля

До ранку перед нашими ногами!

Та сонце встало – і триває бій.

Дні, місяці, роки стоїть Ітака.

Позаду ж в Пенелопи Поліфем,

Гераклові стовпи і Тропік Рака.

І їй не знати подвигу мужів.

Поневірянь мужам не знати смаку…

Та день настане – рідні кораблі

Замайорять на обрії Ітаки!

...

Максим Сальва

Вибір

Вибір мучає мене, і відповідати конче треба:

Чи нести тягар цей до кінця,

Немов масивний хрест на спині,

Чи злетіть у хмари мрій, мов ластівча,

І купатись в золотом промінні безупину,

Проте і життя земне стане несамовитим пеклом.

О, мука ця мене не полишає:

Як ребристі вовки кусень м'яса,

Вона мене терзає так ненаситно.

Та саме думання здається марним,

І вже гадати нема сили

Над безжалісним питанням.

...

Зірколов

На вставляння ОСи мельодійна елегія

ось так би мовити печальний екзерсис

допоки на сусідній на коробці

Червона Шапочка нам обіцає стать

у позу для приємних операцій.

Нічого більше. Можна би утяти

як то годилося “О сон! Чарівний сон,

і смерть, його сестра!”, як Персі Шеллі,

але яка, пробачте, це туфта

позаминулого забутого століття...

горіхи мозку звучно торохтять

і пальці ловко до рядка вкладають

слова немов патрони в магазин

але в кого стріляти вам, фонеми

невимовлені, отже й невимовні?

В остобісілім димі цигарок

і зовсім уже зайвому тумані

горілки, що все ближчає, немов

дев”ятий вал не далі як назавтра

ввижається вітрило не голандське

але усе-таки то Амстердам, новий

але ж і то в масштабі історичнім.

Отож, о сон кричати істерично

не хочеться, а дивлячись в екран

спокійно вести про своє, але туманно -

аби ніхто ніяк не розумів

про що патякає, звиваючись, поеза,

виважує багатозначну тезу

та проголошує нехибний силогізм

неначе дійсно має на увазі

стороннє щось і більше за свої

невдячні натяки на мряку існування.

Єдине що так Шапочка повзе

вивершує свої бібліотеки

перлистих знаків, начебто пітон

із екзотичного болота світить оком

на тріск вокабул, що маршують, доки

вона не дійде, зрештою, домов.

...

undyber

Ультрамарин

Сьогодні безглуздо про тебе думати.

Колір вечірнього неба наче,

Колір ікони –

Ніколи не змішаний з іншим, щоправда,

Сонце між хмари завжди проглядує,

Промінням, що хвилі згинає в меандр,

Краєм туніки.

Краєм. Зрештою,

Та колонада давно зруйнована.

Навряд чи згодяться руїни для прикладу.

Так, пригадалось з нічогонероблення,

Крім того поети до них привикли.

Вірніше знаходять між ними бісер

Слів, що стрекоче по мармуру. Знаєш,

Мені все простіше тебе забути,

Як коннелюри надщерблені варвару.

Єдине, про що, я писати, можу,

В ритмі задушного декадансу –

Це про домірну залежність надії

Від сонця, оскільки епічні станси

Любові лежать на поверхні місяця.

Гірше. Нажаль, вже немає правил.

Немає ні кольору, ні естетики.

Все на єдиній картині записано –

В рамі без серця та в рамі правди,

Що пропорційна в сльозах до вірності,

У вічних пошуках та скитаннях.

11.10.2020

...

Володимир Каразуб

ВОСКРЕСІННЯ

До сходу сонця з цегляних будинків

Чоловіки виходять на роботу,

Здіймають вгору втомлені обличчя,

Вдихають смог, губами ловлять сльоту.

До шахт розтягуються довгі валки,

Пірнають в штреки, сунуть у забої,

Лаштують руки – грубі і жилаві –

До чергового із вугіллям бою.

До вечора вони у надрах гинуть.

Здригається земля, бряжчать тарілки.

І крики голосінь у небо линуть.

Лаштуються гроби, борщі, горілка.

Пласке червоне небо древнім богом,

Обпершись на верхівки териконів,

Освячує дітей пекучі сльози,

Й жінок виття, й старих страшні прокльони.

Скрегочуть й стогнуть древні механізми,

Тіла згорілі тягнучи нагору.

І їх ховають, і до ночі тризну

Справляють за столами ізнадвору.

Коли ж поснуть птахи, собаки й діти,

Жінки виходять й тихо йдуть до ставу.

Під вербами над чорною водою

Вони свою з сомами ділять страву.

Скидають одяг, розплітають коси,

Втирають в груди запашну олію,

Співають, вигинаючись як лози,

В пляшки збирають вірність і надію.

Із вуст вливають в зілля те любові,

І зігріваючи холодне скло серцями,

Йдуть цвинтарем, розкопують могили,

І чорне дійство правлять над мерцями.

Цілують очі – і тремтять повіки,

І повні сили й теплі знову руки –

До полунОчі линуть над степами

Жагучі крики пристрасної муки.

Коли ж зірки розтануть у блакиті,

Й зоря ранкова світлом заясніє,

Прокинуться від снів жахливих діти,

Й бать із кухонь їх покличуть снідать.

І знов мужі до сходу вийдуть з дому,

Коханням втомлені, узрять лани небесні,

Підуть до шахт, бо смерть – не крапка. Кома.

Скрегочуть світу зубчасті колеса.

...

Максим Сальва

НЕ ПРОЩАЙ ЇХ

Більше ми не впадаєм у розпач,

розіп’яті не хресті.

Думки наші чисті й прозорі,

Слова наші прості.

Більше ми не говоримо: «відпусти їм,

бо не відають, що чинять»…

Господи, не прощай їх – вони знають, що роблять –

хай у пеклі згинуть!

Більше ми не відчуваєм утоми,

не чекаємо кінця світу –

В темряві підвалів і сховищ

зростають НОВІ діти.

Більше ми не гендлюємо коханням,

не нудимось, не шукаємо вад.

Кожні обійми для нас – останні,

кожна людина – сестра і брат.

І під ударами ракет і снарядів,

між палаючих руїн,

Ми чітко бачимо щлях у майбутнє,

що віднині – лише один.

...

Максим Сальва

НАШ ЛІС

Ти і я – ми живемо по різні лісу бОки.

Ти і я – ми терпляче визираємо у віконця.

Не йдемо нікуди до гамірної людської толоки.

Літнє небо млоїть, притискає до долу Сонце.

Почекаємо, поки вийте повня і вщухне у світі ґвалт.

Поки ляже глибокий сніг і ніч ляже на нього спати.

Ми вдягнемося тепло, вийдем із затишних хат,

Кожен із свого боку увійдемо в ліс і підЕмо блукати.

Ти і я непоспіхом пройдемО всі стежинки,

Ніби лінії долі на розкритій долоні білій.

Шурхотітимуть з сосон іскристих бажань сніжинки,

І загадуватиму що скажу, як зустріну, милій.

Я спитаю, мабуть, як змогла вона в ліс увійти,

До якого нікому раніше дорога була невідома,

Як вона прослизнула між снігу осяйних листів,

Серед літер-дерев, що скидають торішні тире і коми.

А вона усміхнеться, мабуть, і мені відповість,

Що хотіла й сама про це диво мене запитати.

Зрозуміємо ми, що ростили із паростків ліс

Вдвох, задовго до того, як трапилось врешті спізнатись.

...

Максим Сальва
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
23.11.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Ви довго чекали, але час настав! Починаємо збирати твори на конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Озброюємось квантовою механікою, перечитуємо класику наукової фантастики про паралельні реальності та надихаємось втіленими у кінематографі та відеоіграх мультивсевсвітами! ⚡️

... Детальніше
Блоги
Я купую Аркуш!Бодісон
30.11.2023
Так, сьогодні не 1 квітня, але й ви правильно мене зрозумійте. Коли я бачу круті ідеї та проекти, то ... Детальніше
Карта всесвіту ФолкхартаЄвген Кобилянський
01.12.2023
І так, я нарешті наважився створити карту основного континенту вигаданого мною всесвіту. Ухох - конт ... Детальніше
Я купую Disney!Янко Далт
01.12.2023
Одного дня я таки куплю Disney! Це стане моїм Magnum opus. P.S. Якщо сходити з глузду, то з розмахо ... Детальніше
Оновлення, щодо конкурсу «Безмежний космос».Олександр Гаврик
24.11.2023
Через численні наполегливі прохання на конкурсі додається авторський приз за перше місце за результа ... Детальніше
Зроби Мавці подарунок - наблизь перемогу Мавка (Ганна Заворотна)
30.11.2023
У неділю у мене День Народження. До цієї дати у мене на фб-сторінці із 2015 р. проходить акція "Зроб ... Детальніше
Нове оповідання "Tenebris invoco me"Віталій Дуленко
01.12.2023
Всім привіт! Сьогодні вашій увазі пропонується оповідання "Tenebris invoco me". Писав я його для кон ... Детальніше
На Аркуші вже:
8448читачів
83538коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: