Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Електронні книги / Поезія (4246)

«Присудом…»

***

Спалюєм мости,..

Плавимо мізки..,

Дусимо душу..,

Закопуєм можливості --

Щодень

Ближче до Смерті

Стаємо

І..,

Хоч-не-хоч,

Втікаємо у спогади --

Забуттям..,

Як за тріску -- почуття

Тримаємо,

А..,

Десь там, із

Підсвідомості,

Ненавмисно,

Проступає страхом ями

Розплати вінець,

Що

Гонить коней вчорашнього

Вже тихим чвалом

Шаркання дня

У відомий та невідворотній,

Кожного з нас,

Кінець..,

Бо

Спалюєм мости,

Плавимо мізки,

Душу дусимо,

Закопуєм можливості,

Щодень --

Ближче до Смерті

Стаємо,

Бо, присудом життя --

Мусимо...

-----------------------------

13.05.2023; Paris (A / a)

============================

ID:  984314

ТИП: Поезія

Автор: MAX-SABAREN

(Катинський Орест;

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984314

Katynskyy Orest) ==============================

...

Катинський Орест

Втеча

Вона любить тікати.

Коли гнів наростає у грудях і застрягає у горлі,

Вона розуміє, що як тільки промовить слово - поллються сльози.

Гіркі від років образ та побоїв.

Тому доводиться ковтати клубок у горлі

І рахувати до десяти.

Як її вчили психологи в школі.

Взагалі, буває важко продовжувати ховати свої емоції.

Хочеться вибухнути від них.

Істерично кричати на всіх,

Розбивати від гніву об стіни свої кулаки.

Кричати, допоки не зникне голос,

Кричати, допоки слова не дійдуть до людей.

Та голос зникає,

Плечі починають боліти,

Хто почує її?

Тому вона тікає.

Із необхідного - гаманець, книжка, ключі.

Тікає аби просто втекти, щоб подихати свіжим повітрям.

Бо там де була, вже нема чим дихати,

Тому і не виходить кричати.

Потрібно всього лиш сісти у потяг,

Послухати колискову вагона,

І відпочити самій.

Вона любить тікати,..

...

Anita_Lucy_chan

І я сміюсь...

Душа в жалю — димлять труби заводні —

Прикуті очі до почорнених жердин.

Й старі хати десь там на видноколі

Жевріються за дугами мостів.

Шосе кипить — зупинки, наче тромби —

Тріпоче віями у поглядах людей.

Й туман ранковий куривом сміється,

Окутуючи храми золоті.

Доми стоять — ревуть вітри висотні —

Дахи підхожі закривають небосхил.

І лиш птахи, розлючені й голодні,

Летять хмариною у сутінках сяйних.

І я сміюсь — скриплять гальма трамваїв —

Рахую цифри на розідраних квитках,

Й не віриться, що шум Дніпровських «спален»

Ріднішим став за висілковий гам.

01.12.23

...

Данила Чаглій

Зелений кардинал

День 646 (01.12.23)

Війна в Україні на шпальтах журналів,

Втомився весь світ від терору кремля.

Лунає зі всіх екранів, каналів,

Як носить убивць ще на собі земля.

Експерти шукають причини та винних,

А хлопці на фронті тримають удар.

У пеклі тих вибухів геть безупинних

Ніхто не говорить про них як нездар.

Змінилась риторика до терористів,

Навчились по-іншому геть воювать.

Питання до тих, хто керує (артистів),

Що прагнуть «героями» більшими стать:

«Змагатись втомились по́між собою,

Хвилюють ще рейтинги ваших персон?

Торгуєтесь як-то здатись без бою,

Шукаєте привід в аукціон?»

Politico крапки розставив миттєво,

Зеленський до «мрійників» в чергу попав,

Не бачить нічого, не чує. Життєво

У рейтингу від Єрмака він відстав.

Єрмак найвпливовий політик Європи.

Це жарт міжнародний чи, мабуть, сарказм.

Коли він заходить, питають: «То хто ти?

Як за президента, то повний маразм!»

До сірого він кардинала не тягне,

В інтригах поглинув навколо усе.

Та влади великої дядько той прагне,

Тож власну персону поважно несе.

А щоби увагу ще більш притягнути,

Почав одягатися в хакі цей гусь.

Не може в ОП більше він досягнути,

Та втратить, що має, так знаю чомусь.

Отож і назвали зеленим невдалим

Відбитком людини, що править царя.

Не сірим, зеленим недокардиналом

Не знамо кого та во славу кремля.

...

Галина Студінська

Пісня

Лунниця, що колихається на грудях твоїх

Так пасує до глуму роздівиченого погляду,

Як вітер ковилі, коли буйно розчісує своїм гребенем

Прямуючи до гір.

Коли місяць яскраво відсвічує сонце

Покладаючи на личко тінь солом’яного павука

І хтонічні хвилі твого волосся черпають

З колодязя ночі відлуння твого привороту,

І омивають моє серце примхливою піснею любощів.

В такі ночі кажани розкреслюють безсоння

І поскрипи шафи схожі на змови відьом,

Голос вбирається у мантію роздумів і постає одкровенням театру,

На сцені небес, де перламутрові клуби хмар

Спускаються до землі

І снують таке достовірне марево твого щастя.

А ти прокидаєшся, як прокидається місто,

Поволі розтягуючись сонним порухом голосу,

Серед мертвих тіней прийдешнього царства досвітніх вогнів,

І припадаючи до вуст твого сновидіння,

Відчуваю, як вливається мерехтіння святкової мішури

Знаменням великого свята, вимальовуючи геральдику відданого покровителя

У твоїм пишнім наметі невідомого завтра.

24.11.2022

...

Володимир Каразуб

Бездоганність

Бездоганність

Де зустрічається небо з хвилею – бездоганність.

Розчиняються зірки, стікають піною у воду.

Де вільна душа... І час застиг... Шлях Чумацький

Чи то богу, чи дияволу своє серце продав...

Тут бажання лише одне – бути Світлом.

Немає ні минулого, ні майбутнього... Істини біг...

Бриз і вічність Таємницею Світу оспівані.

Тяжіння усіх доріг... Розуміння: ти – Людина, ти - Світ...

Тут біля «окрому прибою» - центр Всесвіту.

Звук неба, смак вітру, колір глибини води...

Затишок серця та думки... Кохання як Світло...

І пульсація у венах «немає тієї долі..» Розуміння «навіщо», «куди»...

Не молюся... Не вмію, не знаю, не пам'ятаю...

Лише солона млість: вітер, вода, пісок -

Сльози неба... У вузькому колі, без сторонніх... Я знаю:

Хто є частиною Всесвіту, той не може бути самотнім... Життя - урок!

~31•07•2019~

Відеокліп з моєю декламацією можна подивитися у вкладці Буктрейлер

...

Lexa T Kuro

«Втратами -- відпускаю...»

***

Все, що було й прошло --

Відпускаю..,

Бо жалості за втратами

Я ніяких не маю...

Відпускаю легкою рукою,

Що буде лихе ще

Зі мною,

Як Всесвіта перекошений погляд

Збоку,

Де лиш я і все, що дозволено

Разом із Дайвою-Долею

В цьому...

Відпускаю

Та не прошу плати

І нагород,

Бо тоді вже зможу

Іти легко вперед --

До нових висот,

Щоби на Галактичних шляхах

Оглядати

Сумнів невидимих

Світів,

Які ще би зміг я

Якось, внутрішнім поглядом --

Спізнати,

Коли втрачене все --

Відпускаю

На волю та не жалію

Його міжзоряну

Долю...

Відпускаю,

Бо в цьому себе

Душею міцності

Пізнаю...

----------------------------

30.11.2023; Paris (Aurora)

==========================

(!!!)

Автор :::

Катинський Орест

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999853

(Katynskyy Orest)

=======================================

...

Катинський Орест

Для тих, хто Едемі

День 645 (30.11.23)

Шістсот сорок п'ятий день у вогні

Палає моя Україна.

Найгірше, страшніше усе - у війні,

Важка для країни є днина.

Нам брешуть з екранів експерти про те,

Що добре усе, наступаєм.

Та ворог смертельні мережі плете,

Ще й збільшує розміри зграї.

З приватних розмов про жахи дізнаюсь,

Що діються справді на фронті.

Безмежно за кожного хлопця боюсь

На фронтовім горизонті.

Не всюди військові озброєні там,

Тож б'ють в них, як в гарну мішень.

Не мають чим відсіч надати катам,

Ще й мезнуть вночі та у день.

Не мають (крім зброї), зимових речей,

Та й бронежилет не у всіх.

Тож голод на фронті - війни апогей,

На кому страшенний цей гріх?

Сидить цілий полк бюрократів, хапуг,

Шукають свій шанс заробить.

В НАБУ, СБУ ви́стачить рук,

Щоб кожного з них посадить?

Суспільству давно прокидатися час,

Щоб знати про море проблем.

Війна йде на смерть проти кожного з нас,

Звільняйте приватний Едем.

...

Галина Студінська

My love... my life...

У очах твоїх безодня,

Я у неї поринаю,

Аромат твого волосся,

Як повітря, я вдихаю.

Ти у мене на колінах,

Я цілую тебе в скроню

І твою м’яку долоню

До обличчя притуляю.

Ти стривожено дивилась,

Плечі міцно обіймала,

До щоки ти притулилась,

Гаряче поцілувала.

Обійму тебе міцніше,

Подивлюсь у сіре небо,

Я не знав цього раніше –

Те, що хочу, є у тебе.

Ти єдина, хто це має

І цим справно скористалась,

Ти забрала моє серце,

В глибину душі закралась.

Маю лиш одне бажання,

Воно є егоїстичне –

Щоб ось так, лиш ми з тобою

Залишилися навічно.

...

Yana

Розарій

Хіба потрібна квіткова крамниця тобі,

Щоб упевнитись в красі троянд?

Кажу тобі,

Я стою за твоєю спиною, заки ти доглядаєш свій сад,

Заки ти перебігаєш з картини смутку

В розпростерті картини життя

Я знаходжу тебе в сухозлотім осонні

По затертих, зів’ялих слідах.

А тоді я змальовую вітер, зливи, обрії твоїх сновидінь,

Якби ж ти знала

Скільки тут перетятої мови про тебе,

І яка безголоса синь,

Що на лініях долі виростають притоки

Під пагорбом призабутих сумлінь.

Що знаходиш загублений шепіт у травах,

Мов зліпки твоїх прощань,

І між гілля дерев – видається не місяць,

А циферблат безкінечних чекань.

А тоді,

Перехоплює подих від голосу і охри твоїх плечей,

Ти сидиш незворушно впівоберта і безліч твоїх речей,

Немов би гербарій пам’яті, пелюстки старих епох,

Тільки зараз вони, це музей старожитностей,

Що придумав ще юний бог.

Безліч мови, утіхи, осіннього сонця в тобі,

Облямоване небо цитат,

О, як необачно було розпочати з крамниці,

І про певну красу троянд.

30.10.2023

...

Володимир Каразуб

Хвартушки

я знаю все про що я можу знать

тепер ми будем бігати у травах

і забувати в мороці - знання

задля любові срібних солоспівів

задля любові солоспівів золотих

сплітати будемо гірлянди звар’ятілі

на тіло ніжне кидаючи тіло

в цілунках сумовитих потопать

і янгол дивиться, пильнує вартовий

та ніч густа і нас йому не видно

ми лежимо і дихаємо в ніч.

немов роти, паруючі озера

парують нас із привидом небес

ми будемо у травах беркицятись

аж поки ті під нами задимлять

і дим солодкий колесо поплута

кохання це сумне, або прощальне.

ми зникнемо - а замість нас у гай

дріади вийдуть білі танцювать

у хвартушках із бересту й сандалях

...

undyber

Франсуа Донасьєн

В тюрми затиснений гранітовий кулак,

кричить безумець і світи руйнує.

Серця витоптуючи, звіра коронує

законом упирів і вовкулак.

І кличе кров підвалини підмити

та хлюпнути пожежею на світ,

зганьбити землю, наче дівчину, втопити

у хвилях революції сей міт.

Він на собі, неначе на стовпі,

щодня зарубку робить Робінзоном,

щодня десятий рік безсонно

з-за обрію накликує вогні.

А світ вальсує, знищений у думці.

Краса ясніє, до природи ідучи.

Стрибають зорі, наче тенісні м"ячі,

байдужо неприступні нашій муці.

І божевільний пише свій роман,

мов на папірусі яснім Олександрії,

та наполегливо розбризкуючи мрії

отруйним зубом розрива обман:

Нема любові. Є лиш хіть і сила.

Нема душі. Наявна тільки смерть.

І межи хмар на простирадлі білім

криваво корчиться передвечірня твердь.

...

undyber

"По волі й завіту"

***  ***  ***

Побратиме,

Ходімо  до  Раю  --

Ми  у  Пеклі  були

На  землі..,

Тільки  святість

Не  тут  зберігають,

Бо  у  захисті

Гинуть  сини,

Що  святі..,

Як  так  матір  

Кохають,

Що  і  Пекло

Готові  пройти..,

Де  і  жалю,

І  страху  --

Не  знають,

А  у  Раю  --

То  звісно,

Свої  --

Козаки,

Як  їх  скрізь

Величають,

Бо  Всевишнього

Рідні  сини,

Що  у  скрутну

Хвилину  

По-волі  й  завіту  --

Тоді  воскресають,

Щоби  правду

Вернути

Та  зміни,  

У  час  --

Україною

Й  славою,

Як  у  Братстві

Господнім,

Справедливості  --

Їх  наказ...

--------------------------------

29.08.2021;   Paris   (A  /  a)

===============================

ID: 923885

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923885

=========================

...

Катинський Орест

Торпеда

День 644 (29.11.23)

Торпеда - це зброя в військових руках,

Підводна та самохідна.

На морі наводить на ворога страх,

Тому там вона необхідна.

Команду їй дали, покірно біжить

Розбити ущент, що вказали.

Короткої «слави» смертельна то мить,

Москальської горе-забави.

Сучасна війна корективи внесла

У функції щодо торпеди.

Можливість дода́ла кремлю ремесла,

Літають як вражі Shahed-и.

З'являються там, де захист в них є,

А захист - Верховная Рада.

Мар'яна Безугла не перший раз б'є,

Підтримати кремль, явно, рада.

Таке ця безугла Торпеда несе,

Що ворог плеще в долоні.

Безугла останніх ніц не пасе,

У наступі, не в обороні.

Зелена Торпеда. Керує ній хто,

Невже самостійно стріляє?

Чи обслуговує кремль, болото́,

Для кого торпеда ця грає?

Терпець обірвався, як зброя чиясь

Залужного геть зачепила.

Пора вже назад, звідкіля ти взялась,

Допоки нікого не вбила.

...

Галина Студінська

ПРИЙШЛА ВВІ СНІ

Прийшла вві сні. Сказала щиро

Прості й докірливі слова.

Сказала - якось полюбила,

Хоч сорок шість… і двадцять два.

Та рік пройшов, вже не чекала.

Лиш випадком війна звела…

Стояв розгублений, щасливий,

Шукав для вибачень слова…

«Хіба я міг… не мав і гадки…

Пробач, завжди я був дурний.

Сховав в собі до тебе ніжність»…

Сказала: Добре. Все. Не ний.

Відчув твою атласну шкіру,

Духмяний подих на губах.

Гойдав в руках, немов дитину,

Забув про сум, про біль і страх.

Ми рік війни пройшли нарізно.

І хоч тіла уникли ран,

Та дві душі кував на крицю

Вогню і втрат страшний буран.

Та дотик душ від ран лікує.

Бринять, мов музика, слова.

Ми можем разом бути… адже

Я ще живий. Ти ще жива.

...

Максим Сальва

Міраж

Мандрівник досвідчений скаже:

«Не йди до міражу – обдурить!»

Що нам чуже судження.

Ти пішов, не шкодуючи сил,

Не рахуючись з часом,

Одяг пообносився,

Черевики витріпалися,

На скронях сивини відбиток,

Міраж – фокус пустелі.

Вдалині маячить,

Не наблизився,

Віддаляється.

Вибирати дорогу іншу – пізно.

Досвідчений мандрівник казав:

"Не йди, обдурить".

...

Кім

ЛАЙКИ ДЛЯ СОЛДАТА

Блогери женуться за лайками,

А моделі – за вподобайками,

Ще є художники та поети,

Що теж хочуть слави в Інтернеті.

Сотні тисяч лайків для солдата

Не поможуть біля автомата.

Вподобайки не примножать силу,

Не спасуть сердечкі від могили.

Для солдата, коли гримить битва,

Допомога – слово та молитва.

Частіше з’єднуйте долоні рук

І не сподівайтеся на Фейсбук.

29.11.2023.

...

Мирослав Манюк

Тут зима...

Тут зима... Біле пір'я негоди

Застилає й землю, й душу.

Хуртовина відпустила поводи,

Крапки кроків заметіль глушить...

Далечінь світла, та не видно в тумані

Акварелі заходу сонця... Все біле...

Візерунком дивовижної грані

Заповняється все наболіле.

Сніг святий, аж душа іскриться.

На долоні кристал сльозою тане...

Вгору спалахнула смішна синиця,

Думка мою в крила вплітає...

Сонцем зимнім край снів закутаний,

Пісня вільного вітру – снігами.

Теплим зітханням застигло заплутане,

Казку життя створивши складами...

~зима•2018~

Відеокліп з моєю декламацією можна подивитися у вкладці Буктрейлер

...

Lexa T Kuro

Як все гарно починалося...

Весною написав один хлопчина

Про те, що закохався до нестями,

Що я йому в думки щомиті лину...

Тож мусить запитати мене прямо:

"Чи не віддам йому і руку, й серце?

Чи не зроблю найщасливішим в світі?"

Відмову він не прийме, в палімпсесті

Записано: ми будем разом жити.

Від слів таких й узимку квітнуть ружі,

Не те що почуття в душі самотній.

Одне було лиш трішечки сутужно:

Рушати треба в інший край Європи.

А я в житті ніде і не бувала:

Ні в горах, ні в лісах, ані на морі —

Та піднялася б на вершину валу,

Якщо туди покличе Сальваторе...

{І полишила птаха свою гілку,

Щоб полетіти в край любови й щастя,

В уяві їй кричали гості: "Гірко!",

Міцна рука їй не давала впасти.}

Усе складалося занадто добре,

Та сумніви не проросли у трави

Й тоді, коли мене в Тосканські гори

Повів коханий — споглядать заграву.

Однак все відбувалось не за планом,

Кудись брели і ніби щось шукали...

"Ще трохи, cara!" — запевняв коханий,

Але щоразу йшли все далі й далі...

"Ну годі! Все!!!"

"І справді, ось це місце!"

Лиш усміхнувся — я забула миттю

Усі претензії до італійця

Й пішла на сяйво — змерзлі губи гріти.

Він не зустрів мене напівдорозі

Та не зігрів, як завше, поцілунком:

Увагу прикувала не "штокроза",

Якийсь бур'ян його до себе трунив.

"Кохана, глянь-но! Дике орегано!

З ним пармезан відкриє смак найкраще.

А люди кажуть, що було би непогано

Якби траву зібрала жінка в хащах.

Зірвеш? Але тягни також і корінь,

Цікаво глянуть, як він виглядає".

["Яка дурня!"]

Однак це ж просить Сальваторе,

Тож, сміючись, кажу: "Авжеж, владарю!"

Тягнула я — земля траву тримала,

А чи трава трималася за землю.

Ніхто із нас не переміг. Формально.

Азарт спалив і етикет, і чемність:

Вже на колінах, обома руками

Тягну впертю́ху. І не поступлюся!

Сама завзята, воля мовби камінь,

Хоч плюнути на все — така спокуса.

"Нарешті є!" Я трусонула здобич,

Чекаючи на схвалення, а Сальваторе...

Сховався за кущем?! Його хоробрість

Потанула від крику мандрагори.

Здавалося, мої життєві сили

Живили децибели голосного штурму.

З послаблих пальців випало бадилля,

Однак не припинилися тортури,

І гучності крива здіймалась вгору,

Моя ж свідомість опадала в темінь.

Відчула раптом: хтось в обійми горне,

Настійливо шепоче... У знайомім тембрі

Зринає згадка (казка чи били́ця?):

"Того, хто репетує, колискова

Магічним словом змусить підкориться".

Бабусин спів я чую знову й знову,

За нею думка повторяє приспів

(Чи голос, бо себе ж ніяк не чутно):

"Ой, люлі-люлі, спи дитя капризне,

Спи-засинай — най згине каламута".

Раз позіхнула мандрагорка, й двічі,

Замружила маркітні оченята

І засопла́, забувши "привітальні" спічі.

Навушники не забарився "юда" зняти

І сплячу мандрагору зцупив метко,

Та й миті не минуло — кинув долу!

Все ж на долоні є смертельна мітка:

Солоні сльози їдко линуть в пори,

Печуть вогнем, їх кров несе у серце,

Там скам'яніють. Скам'яніє й тіло,

Бо мандрагорі невідоме милосердя.

Та й вримати її не кожному під силу.

Я заплатила голосами й співом,

Не чую більше, як танцюють звуки,

І на світанку вже не будить півень,

До мене розмовляють тільки руки.

Лиш зрідка уві сні блукаю лісом,

В якому заховала мандрагору:

Русалка там співає з василіском —

До нас втекла, як збагрянíло море...

p.s. але то вже інша історія

липень 2023 р.

...

Яніта Владович

Кохання

Моя історія почалась з троянд

Сто одна. Банально, але що маємо.

Стільки на побаченнях я облазила веранд,

І стільки ж об‘їздила вулиць трамваями.

- Аїдо, тобі не личить кохання,

Ну, дійсно, що за дитячі ігри.

Для тебе це ніби спортивні змагання,

Наче наввипередки біжать тигри.

Знаєш, я здивований, що ти покохала,

Навіть твоє ім‘я говорило за тебе

Не було такого, щоб ти когось біля себе тримала.

Тебе від цього все всередині зішкрябе.

- Ти не розумієш, Хан наче мій.

Він сміється у моїй гримерці

Наче не боїться моїх змій,

Що ховаються десь далеко у серці.

І це дивно, бо всі від мене тікали,

А він про почуття свої пише - не один сувій.

І поки мене нещастя спіткали,

Він боронив мене в душі своїй.

Здається, кохання настало

Через кілька складних та довгих років.

Та всі біди тихенько зникали

Після сталевих Ханових почуттів.

...

RinaRi

«Можливого шансу...»

***

Хтось думає,

Тупо,

Що його Церква врятує --

Хтось мріє,

Що врятує його "Біблія"..,

Яка є лише тінь Правди,

Якою маніпулює --

Для свої політики вигоди,

Влада..,

А хтось ні в що не вірить,

Бо так вигідно жити

Щодня,

Як "золотий трикутник" існування :

Їсти..,

Спати..,

Випорожнюватися..,

А хтось просто знає,

Що це життя --

Є шлях випробування,

Де форма тіла ховає

Душі -- суть, прагнення

До вдосконалення

На полігоні життєвого

Випробування

І...

Все пройде

Та всі пройдуть

Через ворота Смерті,

Бо

Інакше ніхто не зможе

Відкрити своєї Душі

Можливості --

Воскресінням ввійти у Нове,

Як в останній,

Можливого шансу --

Пожертві...

----------------------------

29.11.2023; Paris (Aurora)

===========================

(!!!)

Автор :::

Катинський Орест

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999762

(Katynskyy Orest)

=============================

...

Катинський Орест

Пудра

Завтра випаде сніг,

Можливо пудрою,

Що лежатиме на землі та деревах,

Як учора за прилавком на духм’яній випічці

Між моїм поглядом і твоєю усмішкою.

І завтра, як і вчора

Пахнутиме хлібом,

Який клюватимуть крихітні сонячні лебеді

В твоїх очах,

В середині мінливого листопаду.

18.11.2023

...

Володимир Каразуб

Спис

Він перстом указав на стоїчний могутній замок,

І дружині своїй наказав відбувати на штурм,

І гармати розбили красу, що хотілося мати,

І коли забігали в князівські чужі палати,

Прекрасну княгиню схопили за довгу косу.

І коли він дивився ув очі її благальні,

На губи тремтливі, на бляклість лякливих рук

Йому захотілось покірне кохання мати,

І скинувши долі від битви порубані лати,

На ложе, усупереч волі її потягнув.

Та тільки торкнувся, як вдарила, вірна, кинджалом,

Прямісінько в серце, в його сполотнілу грудь,

І вжалила словом: усе, що хотілося мати,

Тобі довелося не від-, а за-воювати,

Шукаючи славу, що множить руїни та лють.

І ось результат: умираєш від власної хіті

В порожніх обіймах, що тягнуть тебе униз,

За кожне твоє необдумане право мати

Історія в’яже страшніші шляхи розплати,

І кидає злодій в княгиню смертельний спис.

18.11.2023

...

Володимир Каразуб

"Запитання Богу"

Господи, Боже, доки будеш терпіти?

Доки буде над нами небо синє чорніти?

Знаю права не маю, але все ж запитаю!

Я тим часом, як бачиш, брату рану мотаю.

Скільки ще їх загине? Моїх друзів найкращих?

Від руки ворогів не живих і пропащих,

Віддалися неправді й поклоняються кату,

Я був вдома з сім'єю, вони вдерлися в хату.

Скільки будуть ще вірити їх пропаганді?

Хто сидить на дивані у комфортній веранді.

Ти забрав у них розум? Краще знаєш, що добре!

Нам натомість Ти дав, серце лева хоробре!

Скільки ми ще братів своїх тут поховаєм?

На спасіння Твоє з нетерпінням чекаєм!

Заступися за нас, я прошу, я благаю!

Бо вже вкотре з братами, в окопі вмираєм.

Доки пити нам чашу страждань неминучих?

І терпіти укуси тих зміїв гримучих?

Доки будуть топтати нашу землю сусіди?

Ну за що Україні незаслужені біди?

Скільки ще має вмерти діток невиних?

Від задумів злих і від планів злочинних?

Навіщо створив нас, життям наділив?

До рани із кров'ю я бинта притулив.

Не може той бинтик нам рани покрити,

Ворог сили немає, щоб нас підкорити,

Жахлива доба, льється кров багряниста.

Аж занадто до Неба, дорога терниста.

Ну як ти там брате? Болить? Я це знаю!

Ти тихо тримайся, нам пізніше до раю!

Ще трохи стерпи, зціпи зуби щосили,

Нам треба ще жити, не час до могили.

Хіба ж нас питали, оті що напали?

Коли з наших життів, мир і спокій украли.

Лютий ведмідь, зійшов з глузду від сказу,

Ричить на весь світ, всім несе ту заразу.

Ми одразу зуміли ведмедя спинити!

Але, яку ціну, нам прийшлось заплатити?

Не вірять і досі, люди деякі в світі.

Попали в міцні, злом поширені сіті.

Щоночі на небо дивлюся, чи бачиш?

Послухати хочу, чи з нами Ти плачеш?

Допоки брехню, за правду будуть вдавати?

Коли ми всі зможемо мирно поспати?

Я здається збагнув, що до мене говориш!

Ти нову історію і новий світ твориш!

Там місця нема для чортів із пекелля,

І для цього нам треба прикласти зусилля.

Ти вибрав Давида, щоб він вбив Голіафа,

Щоб імперія, зла більш не встала із праха.

Нечисть знищити всю, що навалює з сходу.

Таку місію дав Ти, для Свого народу.

2023

...

Vladyslav Derda

КОРАЛІ

Повітря здіймає широкії пензлі,

На горем пропечену землю пускає

Широкі мазки, мальовничії плями,

Що білим торішні шляхи приховають.

На аркуші білому свіжі стежини

Малює людина ногами у берцях.

Дорожнім лишає дороги людина,

Допоки ще б’ється розпечене серце.

Допоки крихке сновидіння триває,

Допоки не віриться в біль і у лихо,

Допоки у небі птах крила здіймає,

Допоки коралі нанизує тихо.

Червоні коралі на снігові білім.

Якби ж то ім’я не згубилось в безмір‘ї…

Якби ж хоч комусь пригадався він милим…

Якби ж то прожити все наново вірно…

Та сніг замітає дороги минулі,

Хто правий, хто винний - уже не згадати.

І крапля по краплі усе, що не сталось,

Продовжує в сніг, як рубіни, спадати.

Зарано! Зарано! Не встало ще сонце!

Побачити небо безхмарне і синє!

Відчути крізь ніч на губах теплий подих…

Та вічність приходить.

Навіки.

Від нині…

...

Максим Сальва

ЖИТТЯ ЛИШЕ ТУТ І ЗАРАЗ

Життя воно тут і зараз,

Дорога до повороту.

І там, за витком серпантину,

Не видима ні на йоту.

А там, де пронісся щойно -

Громаддя пустих ілюзій.

І віра пуста в омани,

Причина наступних контузій.

Життя лише тут і зараз.

Карбований крок за кроком.

І кожна шляху перепона

Нехай обернеться уроком.

І стане нехай за зброю,

Що міцно рука тримає.

Побачиш якось прямо поруч

Стежинку до власного раю.

...

Максим Сальва

ЗРЕШТОЮ ВСЕ ЦЕ СТАНЕ БІЛИМ

Зрештою все це стане білим,

Різні говірки і різні мови,

Люди приязні із України,

Втомлені й вперті нічні розмови.

Світле склепіння нічного неба,

Душі дерев і сліди звірині,

Зміняться тихо, бо так і треба.

Зміняться вмить в сніговому вирі.

Котик бліндажний й бліндажні мишки,

Звуки війни, переплетені вітром.

Жовті листи на ростопку книжки,

Пострілів чергами джазові ритми.

Білими стануть ці вічні мандри,

Літо страшне добіжить до цілі.

Там, де воно упаде безсило -

Світ до світанку від снігу білий.

...

Максим Сальва

«Військовий, як президент…»

*** (!!!) ***

***

Військовий діяч,

Як президент --

Має бути на троні,

Як справжній

Гетьман України,

Де вже зараз діє

Пророцтво мольфарів :

Клен Зелений

Зріс у сили,

Щоби справедливість

Української нації

Відновити,

Як міцність

Господньої Віри...

--------------------------------------

05.07.2023; Paris (Aurora)

==================================

(!!!)

"Майбутнім президентом України буде молодий Клен -- війскової виправки та перспектив нації, який змінить народ в процвітання Правди закону, як гарантія міцності Держави...

Прийшло 7531 літо для славян, з тотемом Езотерики -- Вогнегривого Коня, яке настало вже 21 березня 2023 року і принесло в цілісність нашої дійсності тепер можливості Соборної Духовної єдності мовної нації України та очищення Влади від зла і корупції.

Бо рік 2023 -- собою представляє ще один випробувальний урок для України на міцність в праведності Духу та є сам, як їжак, що в клубку проблем чекає на розгортання можливостей життя у захисті Душі праведної, але мусить вичікувати сприятлового часу реалізації планів та захищатись...

Це є важливе випробування на Духовне визначення вибраності Нації в майбутніх циклах становлення і... від кожного українця буде максимально залежати його самопожертва в загальну скарбничку досягнень, бо Соборність -- це є єдиний Дух народу у всьому, навічно, тепер -- по завітах предків, як святий наш Рід...

"Україна -- понад усе..!"

Це гасло мусить бути серцем кожного українця в цей Вік Срібного Вовка Семаргла Слов'ян, як відродження сили та історії Русі-України і становлення нас, як єдинство держави -- НАЦІЯ...

----------------

(Автор -- "Роздумуючи над спадщиною предків Духом Семаргла та дійсністю сучасного...") ====================================

(!!!)

Autor ::

Катинський Орест

(Katynskyy Orest)

==========================

ID:  991085

ТИП: Поезія

Автор: MAX-SABAREN

(Катинський Орест;

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991085

Katynskyy Orest)

==============================================

...

Катинський Орест

Хвойне дерево

Ростуть на хвойному дереві шишки.

Ти дивишся на нього

І бачиш зелену молоду шишку.

Вона така, бо ще не достигла,

Але вже чудова та різноманітна...

Ти сидиш і дивишся на неї.

Тобі хочеться розмалювати

Її різними барвами.

Та спочатку вона має стати зрілою,

Аж тоді вона буде ще гарнішою.

Написано: 05 липня 2022 року

Виправлення: 28 листопада 2023 року

...

Зінаїда

Хінкалі

Хінкалі

Багато хто цього чекав,

Не знаючи що буде далі.

І ось для вас приготував,

Чудові та смачні хінкалі.

Береш мішечок чарівний,

І тісто ніжненьке кусаєш.

Бульйон гарячий, запашний,

Поволі з нього випиваєш.

І фарш щасливо наминаєш,

Є у цій страві щось підступне.

Ти лиш хінкалі доїдаєш,

Одразу хочеться наступне.

Себе не стримуй, не потрібно.

Я готуватиму й надалі.

Смачне ще буде відповідно.

А поки що, смакуй хінкалі.

...

Кєма

Дівчина-перлина

Минають години радості і горя,

Пливе життя, як річка по долині,

Йдеш до нових перемог,

І не озираєшся навколо.

Але там, у мирнім Києві,

У ресторані чи кафе,

За столиком сидить дівчина,

І попиває каву з молоком.

Сидить одна і лиш сама,

Просто неба, яке укутане теплом,

Дивиться в синю даль,

На давнє місто мрій і сподівань.

Тепленький вітер повіває,

Та запашні дівочі коси розвиває,

Торкається невидимою рукою до неї,

І цілує лагідні її уста.

Київ зеленню буяє,

Тополі пухом облипає,

Не згасає швидка міська ходьба,

Яка заповнює маленькі тротуари.

А ти сидиш мов київська перлина,

В теплий весняний день,

Нема в тобі ніякої тривоги,

Лиш гарні очі і молоді уста.

Робиш ковток запашної кави,

І сидиш далі й далі,

Під привітним сонцем золотим,

Під безхмарним небом голубим.

Машини їздять мов на перегонки,

Свої опери театри ставлять,

Голосить десь синя пташка,

Свою мелодію привітну.

Проходить ще одна година,

І музика в кафе лунає,

То скрипаль завів для Каті, пісеньку одну,

Мрійливу, любу, чарівну.

Написано: 25 квітня 2022 року.

...

Павло Горбач

Вітерець

Сідало сонце за горою,

Тремтіли тіні на ріці,

І хмарки, ніби чередою,

Брели на захід вдалині.

Збиралася ніч. Тонули звуки.

День відшумів і тихо зблід.

В останню мить зелені луки

Вкривав холодний неба світ.

П`янкою музикою ночі

Стояв напоєний садок.

І ніби вітром сильним в жовтні

Летів підхоплений листок.

Ця ніч, неначе подарунок,

Для двох закоханих сердець.

Неначе долі поцілунок,

Летів назустріч вітерець.

...

Тарасенко Вікторія

Казкова ніч

Я відчиню вікно-

Хай пахнуть квіти:

Конвалії, фіалки і бузок.

І ніч п`янка хитає

Тихо листя.

Сріблиться дим,

І хочеться в танок.

Сто років я не танцювала!

Ти запроси мене і закружляй!

Ця ніч, казкова і жадана,

Тримай мене, не відпускай!

Пливуть над нами срібні зорі.

Колише вітер згусток давніх мрій…

В цю ніч ми- юні і бадьорі.

На цій планеті вічній і земній.

...

Тарасенко Вікторія

Тарас на Хортиці

Розкинувся безмежно Дніпр широкий,

Ревуть пороги і шумлять дуби.

Поміряв Хортицю неспішно своїм кроком

Тарас Шевченко в давнії часи.

Блукав Тарас на острові стежками,

Шукав козацьку славу і шляхи.

Та поросли тернами й бур`янами

Могили славних предків-козаків.

Гармати, шаблі, списи і корогви-

Козацька честь, звитяга і любов.

Тарасе-батьку, гідно стоїмо ми

Й бороним край наш запорізький знов!

...

Тарасенко Вікторія

Осінь-панна

Легкою ходою ніжна осінь

Розкидає листя й пелюстки.

Блиснув сонця теплий ясний промінь

Нам надію й світло несучи.

Осінь-панна мила, наче зірка,

Крутить танок з квітів і дощу.

Яблуко, зірвавшись тихо з гілки,

Котиться й лишається в садку.

Квітнуть айстри рясно і строкато,

В небі закурликав журавель.

Кожен день осінній, наче свято.

Розлилась у небі акварель.

...

Тарасенко Вікторія

Однокласникам

Лунає музика. Кружляють пари.

Спадає вечір тихий і п`янкий.

У літньому саду пахучі трави

Колише теплий вітер запальний.

Згадалась школа, вечір випускний.

Ми юні і окрилені, як птиці,

Летим назустріч мріям і новий

Заграє день мелодію на скрипці.

Рожеві мрії. Вічності немає.

Дорога безкінечна і пряма.

І пам`ять невблаганно повертає

Туди, де юність чиста і свята.

Ми не забули друзів імена

І вчителів, які нас наставляли.

Давно тієї школи вже нема

І стежка заросла там бур`янами.

Розкидані по світу ми, мов листя.

До юності нема вже вороття,

Але у пам`яті моїй живе колишнє

Таке далеке й молоде життя.

...

Тарасенко Вікторія

Осені букет

Вітри осінні, буйні і димні.

Пахощі яблук в садках.

Дощ на світанку. Холодно, сиро.

Листя розвіяне скрізь по шляхах.

Котиться осінь яблуком стиглим.

День завмирає тихо в полях.

М`яко ступає, наче по килиму,

Вечір осінній в блакитних вогнях.

Хочеться тиші і кави горнятко.

Книгу приємну, модерний сюжет.

Келих налляти. Швидко і хвацько

Випити осені терпкий букет.

...

Тарасенко Вікторія

Хортиці світ

Котить Дніпро свої води широкі

Тисячу років, тисячу літ.

Тихо срібляться ясні потоки,

В місячнім сяйві видно граніт.

Скелі Дніпрові, гострі пороги,

Стежка Тараса- Хортиці світ.

Степ, ковилою повитий широкий,

Чайки самотньої вільний політ.

Човен колишеться хвилями буйними,

Балкою стелиться сивий туман.

Наче наповнений вічною мудрістю

День прилетить на високий курган

...

Тарасенко Вікторія

«Втомилась»

День 643 (28.11.23)

Хуртовина геть втомилась

Вже на ніч вівторка.

Соромно їй: зажурилась,

Тож пішла на орка̜́.

Дала час перепочити

Хлопцям у окопах,

Всі атаки щоб відбити

На військових тропах.

Сніг розгре́бли у столиці,

Витягли застряглих.

На полях сніг - для пшениці,

Для врожаїв гарних.

Тільки ворог відпочинку

Взагалі не знає,

Ще сильніше б'є узимку,

Про тепло так «дбає».

Замахнулись на Хмельницьку

Атомну споруду,

Бо цинічна та язичницька:

Не боїться бруду.

Сама вийшла із болота

Всіх туди геть тягне.

Зубожіє чорнорота,

Вбити інших прагне.

В ніч у шторм кремля нездара

Наказав у море

Вийти «Адмірал Макаров»,

Щоб посилить горе.

Човен цей «Калібри» має

Небезпечні дуже.

Сподіваюсь, що подбає

«Посейдон» - наш друже.

Напрям в світі всім відомий

Для човнів ворожих.

Хай ідуть туди свідомо,

Там вже є геть схожих.

...

Галина Студінська

Ніщо -- не вічно...»

***

Осінь..,

Я одинокий

І ти такая ж --

У самоті..,

Осінь,

Тебе благаю --

Не йди так скоро

У смакоті..,

А сядем разом

Та кави вип'єм,

По філіжанці --

На видноті,

Де будем бачить --

Сонце сідає

І день втікає

У марноті..,

Бо все минає --

Ніщо не вічно

І ми, лиш -- гості,

Де спокій сниться

На цвинтарі...

---------------------------

28.11.2023; Paris (Aurora)

==========================

(!!!)

Автор :::

Катинський Орест

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999697

(Katynskyy Orest)

=============================

...

Катинський Орест
Увага!
Сайт працює у режимі альфа-тесту. Про помилки пишіть Аркушу або на support@arkush.net!
Новини
Розпочався конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦
23.11.2023

Слава Україні, аркушики! 🇺🇦

Ви довго чекали, але час настав! Починаємо збирати твори на конкурс 🇺🇦⚡️ Квантова Україна ⚡️🇺🇦

Озброюємось квантовою механікою, перечитуємо класику наукової фантастики про паралельні реальності та надихаємось втіленими у кінематографі та відеоіграх мультивсевсвітами! ⚡️

... Детальніше
Блоги
Я купую Аркуш!Бодісон
30.11.2023
Так, сьогодні не 1 квітня, але й ви правильно мене зрозумійте. Коли я бачу круті ідеї та проекти, то ... Детальніше
Карта всесвіту ФолкхартаЄвген Кобилянський
01.12.2023
І так, я нарешті наважився створити карту основного континенту вигаданого мною всесвіту. Ухох - конт ... Детальніше
Я купую Disney!Янко Далт
01.12.2023
Одного дня я таки куплю Disney! Це стане моїм Magnum opus. P.S. Якщо сходити з глузду, то з розмахо ... Детальніше
Оновлення, щодо конкурсу «Безмежний космос».Олександр Гаврик
24.11.2023
Через численні наполегливі прохання на конкурсі додається авторський приз за перше місце за результа ... Детальніше
Зроби Мавці подарунок - наблизь перемогу Мавка (Ганна Заворотна)
30.11.2023
У неділю у мене День Народження. До цієї дати у мене на фб-сторінці із 2015 р. проходить акція "Зроб ... Детальніше
Нове оповідання "Tenebris invoco me"Віталій Дуленко
01.12.2023
Всім привіт! Сьогодні вашій увазі пропонується оповідання "Tenebris invoco me". Писав я його для кон ... Детальніше
На Аркуші вже:
8447читачів
83538коментарів
Щиро вдячні всім, хто підтримав нас переказами на рахунок!
А також всім, хто приєднався до нас на Патреоні!
Наші патрони
Всі кошти підуть на розробку та розвиток Аркуша! А підтримати нас можна тут: