Всі вірші

Любити можна борщ і пампушки,

Сальце солоне, лісові грибочки,

Полтавські із шкварками галушки,

Чи яблука заквашені із бочки.

Любити можна квіти запашні,

Чарівну весну чи зелене літо,

І соловейка радісні пісні,

Або пахуче колосисте жито.

Але кохати можна лиш її,

Прекрасну жінку, берегиню роду,

Вона є оберегом для сім'ї,

І гордістю для нашого народу.

Душею щира, вільна - ніби птах,

Смілива, гонорова, непокірна,

Але в той час із ніжністю в очах,

Талановита, віддана і вірна.

Вона завжди душею молода,

Чарівну жінку, мабуть, кожен знає.

Чорнява, чи блондинка, чи руда,

Найкраща - яку серденько кохає.

Автор: Ольга Киця 💙💛

Ти говориш українською -

Нащо?

Тому що це круто і це роблять всі?

Ах, ні, не всі,

То чому ти і досі мовчиш..

Ти говориш українською..?

Скажи мені так чи ні,

Чому ще досі відповіді я не маю,

Тобі серце не болить..?

Мені набридло чути слово,

Яке не на рідній звучало землі,

Мені набридло бачити мову,

Яка вже чужа і негідна жить..

Мені набридло, просто більше не можу,

Бува я зриваюсь на крик,

Мова значення має, це не просто слово,

Бо душа та ще й досі болить..

Ти надієшся, що далі вже пройде?

Сподіваюся вернутись туди,

Коли вже життя здавалося морем,

Лише б дізнатися як плисти..

Чому ти і далі мовчиш..?

Дивися правді врешті в очі,

Чому українською не говориш..?

Мені відповідь треба вже гідна людини..

Чи вже просто забули, звідки ви,

Чому не чую я солов’їний,

А тільки це, бо вже душа болить..

Скажіть мені оцю єдину річ..

Я просто так не розумію,

Чому ти досі мовчиш,

Тобі хіба і досі без різниці,

Тобі чомусь і на болить..?

Ти хто, скажи у мені у вічі,

Чи просо відповідь твоя у сні,

Бо просто ти, мабуть, не розумію,

Що врешті це усе ТВОЯ ЗЕМЛЯ!

Я кричу? До був крик? Не знаю,

Однак просто питання лише я шукаю,

Вам все рівно, а ви і не знали,

Що майбуття на ваших плечах..

Ви хто? Я б сказала майбутнє,

Та врешті в серціях, я б сказала - не забуду,

Бо Україна - то не просто слова,

Ви хто..? Питаю востаннє..?

Ти говориш українською -

Нащо?

Так треба і просто не знаєш інакше,

Чи любиш ти мову, країну і сонце,

То відповідь треба мені, дуже прошу..

Тобі було солодко від моїх прощань.

Ти бавився, нібито я маленьке кошеня.

Ти вмів тікати, мовляв

йшов за ключами, що ліниві в кишені.

Гримав дверми, щоб я знала:

тебе не має вдома.

І лише коли зібрала речі всі, ти огризався.

А я знала.

Знала, що вона для тебе була сьома.

Я прокинусь одного ранку,

Тихо вийду з пустої хати

Босоніж по холодних травах,

Які вкрила нічна роса.

Де рожевий горить світанок -

Я піду його зустрічати.

Там у море старе, ласкаве

Заведе кам'яна коса.

Обережно зайду у воду,

Нахилюсь, на коліна встану.

На обличчі моїм заграє

Промінь спокою і тепла.

Так, в обіймах у прохолоди,

Посміхнусь - і мене не стане,

Тільки хвиль кучерява зграя

Доторкнеться мого чола.

Нехай винесе в синє море

Моє тіло слабке, холодне.

Нехай хвилі його гойдають

Обережно, немов дитя.

Вмиють очі мої прозорі,

Міцно стиснуть худі долоні,

Змиють попіл і кров, а далі

Понесуть мене в забуття.

І народиться біла тиша,

Де вода зустрічає небо.

І простелиться, як туманом,

Заховавши в собі блакить.

Вітер хмари ганяти лишить,

Хвилі ляжуть собі де-небудь,

Сонце в білому небі стане -

Тиха смерть довжиною в мить.

І прокинеться синє море,

Почорніють ласкаві води,

Народяться великі хвилі,

Що до неба і досягли б.

Відчайдушно, немовби хворі,

Розбиватимуться на сходах

Кам'яних на моїй могилі,

Що косою заводять вглиб.

Небо вибухне лютим громом,

І засвище холодний вітер.

Ковдра хмар, що була з сатину,

Перетвориться на метал.

Буде плакати чорне море,

Буде битися з білим світом

За загиблу свою дитину

І за кров на її вустах.

Буде плакати чорне море,

Розведе величезну бурю,

Що від заходу і до сходу

Закриватиме небеса.

Але камінь не знає горя,

Чужі сльози його не збурять -

Тож і досі веде у воду

Та стара кам'яна коса.

Збудована казка на іменах людей

Розвіяних вітрами історичних часів.

Забута серед предків

Одна із легенд богів.

В країні де троянди цвітуть у смерті

А правда ховається у тіннях

Народилась цариця неба.

Пишні крила

Людям не притаманні.

Лиш дратували...

Її політ посеред хмар

Не вартий душі без божної. – Так люди говорили.

Там де земля ридала од крові богині

Проклятим став люд.

Їм були потрібні крила,

Щоб сягнути небес

Тепер ж прикуті до землі ланцюгами.

Там де квіти з війною вплетені

Там світ став чорно-білим.

Єдиний рятунок – це біга за чужими кольорами у не звідані края.

Свій гріх вимолювали щиро

Припавши до землі

На коліна.

Та диво їх не простило,

Адже знало, як сильно болять зламані крила...

В імперії чорних троянд

Де правда з брехнею змішана

Існувало не заслужене людьми,

Крилате диво.

Там в замку огорнутих шипами троянд

Чекає принцеса юних літ на рятунок.

Та не прескаче принц

Він давно загубився в лабіринтах тіней.

В імперії шипів, де прокляті усі.

Ворони крюкочуть

Віщуючи смерть.

Там люд тремтить,

А диво сміється.

Без крил відьмою нарекли.

А вона сміючись промовляє:

" Нарешті, хоч кимось іменуєте."

Там де земля темніша ночі

Та шляхи непрохідні

Колись існувало королівство

Подібне Едемському саду.

До нього, так говорили, свою руку приклала сама Афродіта.

Та це його не спасло.

Тепер там руїна належуща відьмам.

Вам тут сподобається. На вибір багато міст.

Безліч вулиць, кафе, філософських концепцій, танців.

До пари – поети, злочинці, верховні правителі,

Посадовці із міністерств,

Чи хтось із демократичної більшості.

У вас є можливість любити того хто вас

Любить; піти в монастир чи влитися у спектакль,

Де в залах,

Сидітимуть ті хто мав вибір на власний час...

...де чекають дзвінка...

Як актори на власний вихід.

16.02.2024

Коли одна: "Добрий ранок" і поруч одна постіль,

"На добраніч" темноті поміж книжок.

У снах безлюдний в тіло постріл,

і десь на телефоні особливий блок.

Останнє слово знайдене у чашці кави,

і думка, що кінець самотності, яка твоя.

Потухла свічка, потріскалися рами,

на щоках нічна роса.

Слід кетчупа, як кров під серцем,

поріз під час перегляду "Друзі".

У супі переборщила з перцем,

і, що кінець зими, лиш ти не в курсі.

Сама говориш, рішаєш щось пусте,

і слухаєш себе, як хтозна.

Особливий смак вина, як не людське,

коли ти, як не як, одна.

замість облич -

самі овали,

пусті у безлічі нулі.

поміж руїн -

сміття, завали,

пакунки, верчики, кулі.

в повітрі хімія отрутна.

на спалах -

іскри від кресал.

і сонця сяяння в незбутнє,

в заобрій... -

зайчики дзеркал.

дротів із вітами сплетіння

крізь сиве тління у жахи.

блуканням тіні в тінях ліні

на стіни биті

та дахи.

співучий птах весняних значень -

механізований муляж.

і хмари... -

янголами наче

в тумані,

таненням міраж.

страшні сирени в канонаду,

дурнопанічна суєта...

в цей день весна

ходою в ляду -

вона невчасна і...не та.

усюди,

скрізь

москаль-катюга -

в його очах

страшна розгуба,

звіриний,

дикий переляк -

з Уралу є наказ бандюги

(бо дай на віки щоб закляк!) -

наказ на знищення народу,

державу -

прахом взагалі!

...ряди орди...

...мокша гидотна...

...на смерть зомбовані

нулі.

"Садок вишневий коло хати."

Саджали Тато й моя Мати.

У юні роки без сумління.

Коли в руках нема тремтіння.

Тоді життя лиш почалося

Коли ще мріялось жилося.

Вливали у садок водиці.

З старої дідовій керниці.

А як водиці не ставало.

До Бугу стежка пролягала.

Там млин старий на берег влігся

Крутив Жернова, хлібчик пікся.

Корівка в лузі в п'ятій ранку

Збирає з трав мені сметанку.

Не ледарюють й бджілочки.

Цілують свої квіточки.

На вечер меду й молочка.

То ласка Божа от така.

Хрущі гудуть собі тихенько.

Та й соловей співав гарненько.

Ото сиджу собі й гадаю.

Були часи. Жили у Раю.

© Андрій Абрамов (Onra Onra).

Ляльки стоять,

Та дітей мало.

Я б сказала -

Зовсім немає.

З полиці стежать за тобою

А мати їх готує шовдар.

Все ріже м'ясо вона прудко,

А в голові її - донька.

Усе регоче та невпинно,

А мати ріже достеменно.

Рубає та шматки весело,

В руках її лежить... Людина?

О так, та мати - божевільна,

Ляльки збирає всі до себе.

Донька її померла в катюгах,

А ся мати - живе у тортурах.

«Як ти?» - бува так важливо почути,

Дізнатись, що важливий в світі ти,

Світити так яскраво людям будеш,

Однак про себе забувать не слід..

«Як ти?» - бува так є просто,

І більше не треба уже,

Бо це мов спокій і тепло,

Турбота про усе..

Такі слова не кажуть просто так,

Якщо це справді щиро,

Коли отак хвилюються за усмішку,

І день той твій один..

Це так ж дивовижно в світі й зорі,

Коли вже розділити можеш ти -

Надій та спокій, щастя та сльози,

Що є та опора і дотик отой..

«Як ти?» - і більш нічого і не треба,

Так просто знати, що в житі ти не один,

Коли цікаво врешті те,

Як швидко б’ється серце..

І навіть хвилювання ти кажи,

Кажи вже навіть отой відчай,

І довіряй ти спокою тому,

Бо та душа і відчуває миті..

«Як ти?» - тебе я питаю,

Бо в світі важливі усі,

Коли вже важко - не тримай так в собі,

Ти жити почни, і все розкажи..

Самотня кімната такі холодні кайдани це наша історія. 

 Про тебе говорили "диявол в ангельському тілі " 

А ти сміявся ламаючи життя. 

Чутки стихли, як понаходили трупи. 

 Нас звела сама Доля. Як ж хочеться її вбити... 

Від тебе линула зла аура, а я не помічала. 

Мене застерігали, але не слухала.

 Адже кохаю ...

 " Сама вина. Сама вина. Знала на що підписуєшся " 

Якби ж ви бачили його личко. 

" Фу як так можна " 

Якби ж ви знали яким він був ідеальним. 

" Ти його зіпсувала " 

Як би ж ви чули, як складав оди про кохання. 

" Наївна дурочка, а чого ти чекала ?"

Того що він обіцяв.

Де ж край мій милий, де ж він ? 

Скажи де кінець моїм одвічним бідам ? 

Ну чому ти мовчиш мій коханий ?

Поглянь на колись красиве личко.

Поглянь на колись щасливу людину.

Ти обіцяв казку, а натомість пекло. 

Та за все страшніші твої очі. 

Вони полонять і я на все згідна. 

За все на світі ненавиджу твої вибачення, адже пробачаю. 

" Дура, дура, дура. " 

Така моя натура ! 

Твої доторки, погляд та слова – це каторга моя. 

Я залежна від тебе... 

І для цього не потрібний повідець.

***

Єдина молитва,

Яку храню-зберігаю

До свої віри --

У серці я :

"Ангели ЗСУ --

Вертайтесь,

Завжди,

Живими..!!!"

Вам вірять всі ті --

Хто з вами живе..,

Хто знає вас

І... не знає,

Але...

Всі ви були і є

Надії та сподівання

Думки живі

Для слави нації

Та України,

Бо молимось

Щиро за Вас усіх

Благословень сльозами :

"Ангели ЗСУ --

Вертайтесь,

Завжди,

Живими..!!!"

-----------------------------

06.02.2024; Paris (Aurora)

===========================

(!!!)

Autor ::

Катинський Орест

https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1005096

(Katynskyy Orest)

==========================

Дрімучий ліс, осики й ниви

Навколо мов і ні душі

Та чути наче шум колише

Поміж товстих стовпів дубів

Це не вітри гуляють лісом

І не шумлять джерела з гір

Це так земля що кров'ю вмита

Вдихає тяжко з під могил

Гуляють лісом душі чисті

Крокують сповнені добра

Та плачуть молоді, бо вбиті

Не вернуться у дім тепла

Їх хата зараз домовина

Їх тіло крижане мов лід

І лиш душа роками гріта

Тепер на небо відлетить

Болить те серце,що не б'ється

Бо мати плаче і кричить

І припадає на коліна

Там син навіки вже лежить

І стихне горе стихнуть крики

Завмре і листя на гілках

Залишиться лиш ненависть у серці

Та біль, застиглий у очах

***

Коли почуєте фразу,

Що пора наводити

Порядок

В нашій Україні --

То

Згадайте, що сходи

Починають замітати

Зверху,

А не знизу

І.., тому --

Пора вже вимітати

Зелене сміття

В забуття яму

Та палити його назавжди

І до остатку...

-----------------------------

29.01.2023; Paris (Aurora)

============================

(!!!)

Прошу прочитати цікаву статтю для свого розуміння насущних проблем суспільства, які зорганізовує ВЛАДА сьогодні в Україні...

------------

"Демократія, охлократія, бюрократія, клептократія, олігархія чи анархія?"

16 квітня 2021 (Михайло КІНАШ,

м. Яремче)

http://volya.if.ua/2021/04/demokratiya-ohlokratiya-byurokratiya-kleptokratiya-oliharhiya-chy-anarhiya/

"Вільне суспільство – це моральне досягнення із самодисципліною та здатністю приборкати власні інтереси"

-----------------

(Джонатан Сакс)

----------------------

1.

Демократія, народоправство – політичний режим, за якого єдиним легітимним джерелом влади у державі є народ, його громадяни. Це представництво через виборність одних громадян іншими, їх участь у політичному житті, у т. ч. і поза виборами. Демократичне управління повинне базуватися на знаннях, фаху, досвіді та компетентності, у т. ч. :

– підзвітність органів влади громадянам та передача максимально можливих повноважень до місцевої влади;

– усвідомлення політичного інтересу, тобто ринку ідей, де є свій попит і своя пропозиція.

--------------

--------------

2.

Охлократія – вироджена форма демократії, заснована на мінливих примхах натовпу.

Це форма політичного устрою держави, що тяжіє до терору та невмотивованого насильства; вона характерна для перехідних та кризових періодів...

--------------

--------------

3.

Бюрократія – система управління, яка характеризується канцелярщиною та тяганиною заради дотримання формальностей.

Представники бюрократії – чиновники, здатні ставати панівною групою.

Все це, і не тільки -- сприяє утвердженню безконтрольного та необмеженого їх панування, перетворюється у самодостатню, відокремлену від суспільства верству, усуває громадян від управління суспільними справами, стає підґрунтям для запровадження авторитарних процедур та методів управління...

--------------

--------------

4.

Клептократія – «влада крадіїв».

Це система, при якій корупція і фінансові зловживання державних чиновників та політиків не знають меж, коли державні рішення мотивовані безпосередньо матеріальною зацікавленістю вузької групи осіб, які ці рішення приймають.

Для клептократії характерні : корупція, лобізм та нехтування виконанням довгострокових цілей.

Оскільки клептократія привласнює гроші громадян шляхом зловживання коштами, отриманими від сплати податків або зі схем відмивання грошей...

Клептократична система призводить до погіршення рівня життя практично майже кожного громадянина....

--------------

--------------

5.

Олігархія – політичний режим, в якому влада належить невеликій, закритій та тісно згуртованій групі осіб, яка одночасно є власниками виробництва і можновладцями. Вони використовують монополізовані сектори економіки для концентрації у своїх руках політичної влади, а останню – для збільшення власних капіталів.

--------------

--------------

6. Анархія – безладдя, хаос.

Це стан суспільства без влади, без керівного органу, де відсутні закони, не мають певних обов`язків, певних норм поведінки. Заслуговує на особливу увагу т. зв. анархо-комунізмо –суспільно-економічна течія анархістської думки, яка закликає до створення суспільства, яке існує на основі загального самоврядування і вибудовується знизу вгору, де відсутня приватна власність, замість якої пропонують спільне користування усіма благами праці.

Словом, нехай кожен бере скільки завгодно всього, що є у надлишку, та отримує обмежену кількість усього того, котре доводиться рахувати і ділити...

http://volya.if.ua/2021/04/demokratiya-ohlokratiya-byurokratiya-kleptokratiya-oliharhiya-chy-anarhiya/

І яка в нас влада зе-зараз, якщо це все поєдналося в одно..!

-------------------

(Автор -- "Аналізуючи сучасну ЗЕ-владу та наслідки війни 2022 року")

====================================

(!!!)

Автор :::

Катинський Орест

https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004369

(Katynskyy Orest)

=======================

***

У лиху годину

Випробувань

Ми -- всі,

Українці

Мусимо допомагати

Один одному,

Бо в цьому --

Наша єдність

І наша сила

Порятунку..,

Де міцність одного

Вливає впевненість

Всім людям нації,

Бо так велить

Всевишнього глас,

Який чують Волхви

Та несуть Правдою

Переконання

Слова

У вічну славу

України...

-------------------------------

28.01.2023; Paris (Aurora)

==========================

(!!!)

Autor ::

Катинський Орест

https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004267

(Katynskyy Orest)

==========================

До храму в свято бідний прийде.

Поклони господу кладе.

Тай каже -Боже я не злидарь.

Тож віддаю тобі твоє.

Тихенько паде на коліна,

Молитва лине в небеса.

Молитва душу вміє гоїть.

Та з серцем робить чудеса.

І як би батюшка не злився

Що в скриню мало положив.

Тож получив за що молився.

Бо щиро Бога попросив.

А попросив за діток своїх.

За любу жіночку свою.

За татка й маму що на небі

Вже спочивають у раю.

Не дзвонів дзвін лікує душу.

І не лікує серебро.

Роби добро бо то вже мусиш.

І як не мусиш , лиш добро

***

Ніхто не знає,

Що його чекає --

Ніхто не знає,

Що його знайде,..

Бо в тому всьому

Проминає --

Усе, чим жили,

Як було живе..,

А, як то станеться усе --

На тому,

Іншому вже --

Світі,

Який вже стука

У сьогоденнішнє вікно,

Бо нині Вік новий,

В привіті --

З'єднав усе,

Та й необхідністю --

В одно,

Як Воскресіння душ,

Обновою..,

Що проростає в кожному

Й ніхто не знає,

Що його чекає --

Ніхто не знає,

Що його знайде,..

Бо в тому всьому

Проминає --

Усе, чим жили,

Як було живе...

----------------------------

15.01.2024; Paris (Aurora)

===========================

(!!!)

"Зрозумієте правду -- і... правда визволить вас"

-----------------

(Єв. І. VIII. 32)

==========================

(!!!)

Autor ::

Катинський Орест

https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003163

(Katynskyy Orest)

==========================

Знаєш, країно, в твоїх руках

Доля людей, що долають страх,

І віддають борги до решти.

Злий я, що кидаєш у вогонь

Тих, хто росу пив з твоїх долонь.

Інших хіба знайдеш ти?

Легко ти робиш двохсотий груз

З тих, хто із тисяч наспіви муз

Чув із небес один лиш.

Того, чий голос звучить в віках,

Бачить у світле майбутнє шлях -

Нащо живим не лишиш?

Та по хвилині проходить гнів.

Там був поет, де буть хотів.

Разом з своїм народом.

Не нагород за вірші шукав,

Слави і статків не чекав,

Істина нагорода -

Те, що не стояв осторонь,

І як Джордано пішов в вогонь,

В смерті безжальні лапи.

Те, що, позбавлений пихи,

Став лиш одним із тисяч тих,

Хто піднімає прапор.

Те, що, коли твій промінь згас,

Простір завмер, зупинився час,

Перш ніж ступити знову.

І відтепер ім'я твоє

В кожному слові навіки є,

Вірша твого мови.

Брату Далі.

Поету Максиму Кривцову

і розхитує хода танжір села.

і темніє небо димне від заплат.

шарпанина, тріпанина стовбурів -

між дерев білиця в пошуку скарбів.

вибухає сонце в захід, гасне в схід.

і джгутами огорожу в'яже лід -

мов стрілою вказівною куди йти,

мандрувати, не блудити через тин.

вже розбило зимне сонце глек вина.

жовто квітне та мигтить свіча вікна -

лише руку протягни, зніми її,

коли хмари в небі палять палії.

але швидко так стемніло! крутовій

засвистів, скрутив усе у звій -

аж не в змозі свого шляху віднайти,

бо мов скочили із пекла всі чорти!

себе хрестиш та у сніг кладеш хрести...

ну, от як ото до хати підійти?!!..

випадково, раптом впреся лобом в тин

та зрадієш... - втрапив в хату від гостин!

...увійдеш у теплий затишок під дах

у хмелю і трохи змерзлий у снігах,

враз хильнеш гіркої склянку самоти ...

тільки й чуєш як біснуються чорти.

***

Зайшли ми всі,

Зараз,

В такий кут -- тупіком,

Життя,

Що і не знає ніхто,

Як з нього вийти

До світла,

Яким народжені

Для процвітання

Та пізнання

І тому всі чекають

На того

Хто зможе дати,

А чи пояснити ситуацію --

У дні,

Бо...

Натовп чекає -- інертністю,

Щоби, як завжди,

Хтось допоміг

Та за кожного зробив

То,

Що є реальна

Можливість

Нового,..

А тут вже вік новий

Прийшов,

Який дає просвітлення

У цьому 5-ти вимірному

Просторі,

Де немає таких

Факторів,

Як облуда,

Бо лише кожен,

Персонально -- повинен

Зробити свій перший

Крок

До відкриття цього

Нового,

Що є розуміння

Та дія Духа святого,

Як мислення наяву,

А не у сні

І.., тому --

Просинайтеся

Люди та шукайте

Правдиву інфо,

У своєму серці...

------------------------------

06.01.2024; Paris (Aurora)

============================

(!!!)

Autor ::

Катинський Орест

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002438

(Katynskyy Orest)

================================

***

Свої --

Це не ті,

Що слухають

Та головою

Кивають,

А ті є свої,

Які чують та знають,

Що прийшов час

Святої

Правди,

Якою цей Світ є

Збережений --

Во ім'я справедливості

Та перемоги,

Бо

Тільки разом --

Соборно,

Ми переможемо

Та збудуємо то,

Що чуємо серцем

Праведним достойності

Честі,

У самопожертві війни --

На благо нації...

-----------------------------

03.01.2024; Paris (Aurora)

============================

(!!!)

"Ця зима буде дуже важкою для ЗСУ, але якщо не змінити владу на військових -- ми не переможемо.

Лише військова влада України -- без цих корупціонерів, яких треба розстрілювати за їх злочини, може і повинна зробити реальною Перемогу України в 2024 році.

Зелений Клен приходить до влади, як військова платформа перемоги ЗСУ...

ТАК БУДЕ..!"

---------------------------------

(Автор -- "Хроніка війни ХХІ віку : Україна-Русь проти татаро-московії.")

=================================

(!!!)

Autor ::

Катинський Орест

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002220

(Katynskyy Orest)

==============================

...і співи зим в ночі печалі

у заколисаних снігах

льодовим видзвоном звучали

та милозвучно на балах -

бали влаштовують метілі

ошатні, рухами стрімкі

та дивовижно сяйнобілі,

у танці жваві та легкі.

але пісні в ночі печалі

господарюють нині тут!

зірки зажурені в мовчанні,

повз місяць хмари сумно йдуть.

ця тиша тисне аж на скроні...

і не забутися у сні.

в ночі лежиш немов у схроні,

який звисає на струні.

і вітер крутить схрон, хитає,

ховає світ у чорний лід -

в полон, в недолю огортає,

до волі щоб урвати зліт...

... в таку ось ніч - ясну, зимову -

завжди чекаю веремій,

як заметуть печаль безмовну

сніги танцюючих завій..............

***

Зібрались духи

В Ладомирії,

Щоби свят-вечір

Святкувати,

Щоби Мольфарів

Та Знахарів

Із Волхвами, у таємниці

Знань --

Пізнати

І.., ті -- знання,

Як голос Всесвіту,

Зуміти втілити

В життя,

Щоб Артефакти

України --

У досконалість сил,

Як славу ЗСУ --

У вірність намірів

Віддати (!!!),

Бо гряде Ясса,

Де Київ-Русь

Іде на Ви..!!!

До ПЕРЕМОГИ,

Осіяна Всевишнім

Благом,

Коли...

Восходить сонце

Нації --

Соборно

Благословенне,

Кріпко -- в змоги...

Слава Україні..!

Смерть ворогам..!

Україна -- понад усе..!

ЗСУ -- сила,

А кремль -- могила..!

Україна переможе..!

Слава нації..!

Із вірою -- в серці..!

------------------------------

25.12.2023; Paris (Aurora)

=============================

(!!!)

Автор :::

Катинський Орест

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001594

(Katynskyy Orest)

================================

Правда в тому, якщо поважати

думку любої серцю людини,

Можна всі перешкоди здолати,

бо немає цінніше родини.

Якщо бути підтримкою словом,

Чи лиш мовчки в тиші обійняти,

То повірте, кохання такого,

треба дуже в житті цінувати.

Бо родина, то Божа Фортеця,

де сховатися можна від злого.

Тож бажаю вам щиро від серця, віднайти лиш кохання такого.

А якщо чоловіка кусати,

чи безжально пиляти пилою,

Можна вічно самою лишатись ,

і ходити постійно сумною.

Тож бажаю від щирого серця

віднайти любу серцю людину.

І разом будувати з душею,

добру теплу та міцну родину.

Вечірня зоря перша встала

І вже світила і сіяла

Полтава всі казки до розказала

І Енеїду починала

А атмосфера то така : свічка горіла

При тиші мертвій і тишу цю згладжувала

Лише забута богом книга

що щось під ніс собі бубніла

Тут Волинь Полтаву перебила

І говорити почала :

А то я пам'ятала

Як колись чисте кохання вперше бачила

Він лікар ,а вона повстанка що у полі

Спочивала по волі

Від чужої пулі

І слова що пролилися із кров'ю останні

Кохаю тебе - це слова не забуванні

Да ні каплі в голосі не мала ні страху ні кволі

Їх заховали ліси дрімучі

Але я не забула їхні вечори тягучі

Їм світили ясні зорі вночі

Щоб вони не забували давні заховані ключі

Да що далі ніхто не зна

Як і не зна

Куди веде повстанського кохання тропа

Може вона буде до вас добра ?

Щоб знати що далі треба знайти ключі

Можливо ви знайдете їх до школи йдучі

Доки вона закінчила

Вся компанія вже спала

***

Послухайте мене,

Молоді люди,

Бо я прожив вже

Більшу частину свого

Життя

І.., також, не святий

Та все хотів попробувати

В цьому житті,

Щоби зрозуміти

Суть пізнання, як свого

Частку досягнення :

Не пийте алкоголь,

Бо він потихеньку

Вас

Вбиває..,

Не вживайте наркотики,

Які гублять не тільки

Мозок,

Але й тіло,

Яке є Храм Господа

Всевишнього

І не ображайтесь на то,

Що я вам вказую,

Як треба Вам жити..,

Бо я вже не зможу,

А ви ще прийдете

На мої роки, --

Якщо лише доживете,..

Щоби колись

Комусь сказати

Ці ж слова,

Що я вам щиросердечно

Промовляю :

Бережіть своє здоров'я

У чистоті тіла,

А душу бережіть

Чистотою помислів,

Бо ніхто Вам не допоможе,

Якщо Ви самі собі

Не захочете цього

Зробити

І.., тому --

Шануйтеся,

Щоби зрозуміти

Одно --

Молодість, як життя,

Дається всім,

Але старість,

Як підсумок знань

Та досягнень,

Лише -- вибраним...

----------------------------

17.12.2023; Paris (Aurora) ==========================

(!!!)

Автор :::

Катинський Орест

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001027

(Katynskyy Orest)

=======================

***

Змалку

Захоплювався козаками

Та їх відвагою --

Змалку жив у їх розумінні

Волі

І зараз я маю хоть

Щось до того,

Що тримає мене

У сідлі

Моєї Дайви-Долі,

Бо

Хто би і що би не казали

Та не робили

Мені лихого,

Яким свою біль жалю

Студиш,

А я скажу тільки так,

Як заповідь Товариства

Промовляє :

"Терпи козаче --

Отаманом будеш..!"

І у цьому впевненість свою

Маю,

Якою твердо по житті

Перешкоди

Долаю,

Бо живу, у підсвідомості --

Тою наукою,

Якою завжди,

Досконалістю козацького

Духу --

Перемагаю...

-------------------------------------- 16.12.2023; Paris (Aurora) ==========================

(!!!)

Автор :::

Катинський Орест

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000957

(Katynskyy Orest)

=======================

***

По їх феберже...

***

Отже,..

Беремо всіх агентів

Кремля

За їх феберже

І.., по ямах та переліску

Нерівностях --

Женемо...

Та так,

Щоби небо їм здавалося

Плямкою малою,

Яка пробивається

Через щасливу мить

Розуміння :

Ще не все закінчено,

Бо бити будуть

Українці, що солдати ЗСУ --

До повного знищення

І... будемо шукати,

СБУ руками --

Та бити,

Гнати,

Рівняти з землею

І закопувати живцем

Виродків,

Які прийшли нас нищити,

Бо

Нема серед них людей --

Ні одного,

А є беззубе,

Гниле,

Зелене,

Кремлівського чмобіка --

Продажне і тухле

Феберже,

Яке продовжує --

Тихцем,

Шкодити Україні

В її можливостях

Господнього Воскресіння

Духом Праведності...

--------------------------------

15.12.2023; Paris (Aurora) ================================

(!!!)

Автор :::

Катинський Орест

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000890

(Katynskyy Orest)

=======================

***

Свята правда

Життя :

Якщо прибрати

В.Залужного --

Ми можемо програти

Цю війну..,

Але, якщо прибрати

ОП зі зрадниками --

Ми зовсім нічого не втратимо,

Або.., ще й, виграємо --

В майбутньому..,

Де вірність народу

Зважено його патріотами,

Які ризикують та віддають

Все --

Найдорожче,

На нації святу

Перемогу..!

----------------------------

12.12.2023; Paris (Aurora) ============================

(!!!)

Автор :::

Катинський Орест

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1000726

(Katynskyy Orest)

=======================

***

Знання --

Це не є диплом,

Чи ще якісь документ

Про освіту..,

А це є то вміння

Звертати увагу

На ті знання

Та малість штрихів

Картини,

Які насищають Душу

Та тіло практикою,

Що дає можливість

Правильно використовувати,

В майбутньому :

Ресурси,..

Фінанси,..

Віру,..

Хвилі вібрацій тих

Досконалостей,

Якими наука процвітає,..

Якими людство прогресує,..

Якими наша Земля здоровою,

А не хворою уявою

Ілюзії --

Відкриває нас у собі,

Як мати дітям

Благословення

Щедрою рукою посилає

І відкриттям, щоразу --

Нас, у собі, зберігає...

-----------------------------

14.11.2023; Paris (Aurora)

============================

(!!!)

Автор :::

Катинський Орест

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998536

(Katynskyy Orest)

=============================

***

Все, що було й прошло --

Відпускаю..,

Бо жалості за втратами

Я ніяких не маю...

Відпускаю легкою рукою,

Що буде лихе ще

Зі мною,

Як Всесвіта перекошений погляд

Збоку,

Де лиш я і все, що дозволено

Разом із Дайвою-Долею

В цьому...

Відпускаю

Та не прошу плати

І нагород,

Бо тоді вже зможу

Іти легко вперед --

До нових висот,

Щоби на Галактичних шляхах

Оглядати

Сумнів невидимих

Світів,

Які ще би зміг я

Якось, внутрішнім поглядом --

Спізнати,

Коли втрачене все --

Відпускаю

На волю та не жалію

Його міжзоряну

Долю...

Відпускаю,

Бо в цьому себе

Душею міцності

Пізнаю...

----------------------------

30.11.2023; Paris (Aurora)

==========================

(!!!)

Автор :::

Катинський Орест

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999853

(Katynskyy Orest)

=======================================

В сяйві терпкої ночі,

Блиск шкіри твоєї—дурман.

Я блиску торкнутися хочу,

Щоб знати, все — не обман...

В сяйві палкої ночі,

Так безбожно бажати— гріх

Я-сповідь тобі прошепочу,

Ти- подаруй бажаних втіх..

В сяйві млосної ночі,

Твій погляд зустріти— спокуса

Я очі томливо заплющу,

Та життя без тебе —отрута..

***

Та не однаково

Мені --

Коли ворожий

Топче чобіт

Святую землоньку

Душі,

Бо це моя --

У серці, сповідь,

Якою Бога я молю --

Простити світ

До розуміння :

Якщо не станеш

У борню --

То не здобудеш

Волі зілля,..

Що квітне усмішками

Діток

І захист просять

Твоїх рук :

Той батько,

Мати,

Земля мук..,

Де воїн мусить

Боронити --

Із тими

Ангелами Сили,

Що є твій Дух --

Козацький дух,

Яким народжений --

Від смерті,

Життя їх всіх --

Майбутнім часом,

Воскресити,

Бо не однаково

Мені, --

Як далі будем

В світі жити...

--------------------------

18.10.2021; Paris (A / a)

=======================

(!!!)

"Народ який не знає, або забув своє минуле -- не має майбутнього..."

------------------------

(Платон -- філософ)

---------------------------------

(!!!)

Плато́н (грец. Πλάτων; 427 до н. е. — 347 або 348 до н. е.) — давньогрецький мислитель, засновник філософської школи -- відомої, як "Академія Платона".

Один з основоположників європейської філософії нарівні з Піфагором, Парменідом і Сократом.

======================

ID: 928272

ТИП: Поезія

Автор:

Катинський Орест

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928272

============================