Всі вірші

Немає сенсу питати «що було б» або «якби»,

Пора іти й збирати торби,

Ні життя ні люди не є складні,

Просто розуми і серця їх тверді.

Нема по що печалитись й радіти,

Пора припинити смітити,

Сенс життя буде таким як ти поставиш,

Тоді до себе ти птаха удачі приманиш..

Нема того чи іншого але ти не журись,

Пора пізнати істину: «Спинись! Змінись».

І хоч здається тобі що ти ніхто, але виклик кинь,

Зрозумій що в кожного доля своя і кожен є особливим,

Попри те що здається тобі наче не є достатньо милим.

Досить світу щось доводити і прогинатися під гордих панів,

Я зрозумію якщо ти не захочеш виходити зі своїх снів,

Адже в мріях солодко жити коли хаос в реальності,

Не чекай від сучасних людей ти нормальності.

Є лиш ти один-від самотності не втекти,

Мало хто тебе пізнає але шлях маєш пройти,

Не здавайся не вбивай себе їм на потіху,

Ти знайдеш ще Рай і отримаєш втіху,

Лиш вірою творити чудеса зможеш,

Любого страшного сильного ворога переможеш.

Ну як же ти не розумієш

Я хочу буть в твоїх обіймах

Ну коли же ти зумієш

Розчинитись в моїх мріях

Одне на двох, студене чи гаряче.

Солодке чи гірке. Без сумніву не просто.

Краєчком гострим вкластись пазлом.

В картинку щасттячка обмежаного часом.

Краще очі червоніли дивлячись на мене,

Не було чи жалю, чи надії, у зіницях темних.

Нічого не було б зовсім,

Всесвіт вибухнув та впав, лежачи в пилюці.

Жалкий біль, співчуття до ненависті,

Радісний потік мрій.

Жалка ненависть, співчуття до болю,

Радощів мрійливий потік.

Прибрати горіч, упорядкувати листи,

Знайти відповіді на питання свої.

Вгамувати гнів, олівці по кольорам,

Залишитися сам-на-сам.

Викреслити сум, розбиті пляшки,

Змусити до краю світу пішки.

Заборонити хвилювання, розслабити пальці,

Знайти хороше в напасницькому танці.

Залишити спокій, зорі самотні,

Почування не на сьогодні.

Не головний герой роману,

Не яркий персонаж на фоні,

Лише тінь, що зникла за метою.

Тінь не діє самостійно,

Потурає діям головного,

Мовчазливо по течії пливе.

Не допоможе, не завадить.

Втрата? Перемога? Не важливо:

Мовчання. Повторити дію.

Та ні, не байдуже мені.

Просто не важливі слова тіні,

Зникнуть, не виходячи із рота,

А як вийдуть — сонце спалить,

А не спалить, переб'є герой.

І чи потрібні звуки ці тепер?

Може колись тінь була путівником? 

Билася зі страхами гордо.

Люди бачили лише силу та міць,

Не бачили невдалої бійки з минулим.

Помилка за помилкою, око та зіниця,

Бачитимуть те, що бачили колись.

Змінювати щось занадто складно, дивно. 

Бачать головного, хоч і тінь.

Такий сьогодні Новий рік

Нема ні снігу за вікном.

І індичку теж ніхто не пік

На столі лише один келих з вином.

І я сиджу одна, не так як торік

Тоді коли зібрались разом.

Не те що зараз, хіба, що сліз потік.

А у думках блукає грім.

Загадаємо цьогоріч

Ми всі у новорічну ніч

Одне єдине бажання

І помолимося Богу,

Щоб прийшла вже перемога

І скінчилися страждання.

31.12.2022.

Я тебе благаю,

Мій ангел доброти,

Щоб любов до краю

Не відкидала ти.

Щоб прийшла до мене

Ти вночі або вдень,

Серце незбагненне,

Часто рветься з легень.

Ти пам’ятай про те,

Що тебе кохаю.

Завжди тільки про це

Я тебе благаю.

30.12.2022.

Замріялась і охолов твій чай.

Тож, мріяти буває і невчасно.

Та просить серце: "Все одно, згадай,

Все через що всміхалася ти часто."

Коли в душі є холод й заметіль,

А серце сильно так стискає туга,

Ти спогади візьми й дістань звідтіль

Найкращі миті ти дістань, подруго.

Тобі ж бракує, часом, так тепла,

І, часом, сум твій іншим непомітний.

Згадай себе, якою ти була,

Коли був поруч той, хто так потрібний.

Замріялась і охолов твій чай,

Не вперше вип'єш ти його холодним.

Та тільки добре й миле щось згадай.

Про мрію свою думай де завгодно.

Проблеми - то життєвий сніговій.

А заметіль - це явище сезонне.

Живи натхненно і життю радій,

Бо жити в тузі зовсім не резонно.

22.12.2022

Не бійся темряви, світи!

Той морок хай тебе боїться.

Хай світить сяйво від краси,

Що у душі твоїй таїться.

Ти ж маєш світлий власний світ,

Ще й сяйвом інших ти підсвітиш.

Від темряви зникне і слід,

Як світло в інших ти помітиш.

І от вже сяєш не самотньо,

Навколо тебе світять люди.

Зникає темряви безодня,

Мов світлячки, вони усюди.

Коли багато світла й сяйва,

То темряві місця немає.

Вмикай світло душі, негайно,

Нехай, добро перемагає.

Не бійся темряви, світи!!!✨

24.12.2022

У мене два коханця: дощ та вітер

І море жадібно мене ласкає,

А я все думаю про сонце,

Воно мене ніжно в себе вбирає,

Моє серце так більше нікого не покохає.

Всіх чоловіків відвергаю,

Бо думаю лиш про одного і його колихаю.

Вся увага прикута вгору,

Не можу звести кінцівки додолу

І очі від пристрасті закипіли,

Мене наче бідненьку підмінили.

Де ж це бачено щоб земля так магнетизувала,

Я свої косички з заді збирала

І гравітація притягала сильніше за все,

Але я не збочена проте.

Просто це так соковито і грізно,

З болем і відчаєм несумісно,

Так душу розболівшу врачує,

Море дощ і вітер-навіки їх альянс запанує.

Це не біда що голова повна переживань твоя,

Сонце заграє стовідсотково і розсіється пітьма,

Ти будеш ще щасливий лиш зачекай,

Ти випробування як дарунки приймай.

Хоч помилився ти та не здавайся,

Під гнітючими обставинами не ламайся,

Грозою не закриєшся від горя,

Лиш зачекай і повернеться до тебе удачі доля.

А погляди осуджуючі пропускай,

Вони не зможуть забрати в тебе твій рай,

Ти сам обираєш ким бути і як жити,

Що буде і є-того не минути,

А кайф ловити треба в цей момент,

Знаю: ти сильний як от цей цемент,

Нехай говорить віра через вчинки

І непохитна воля закарбує навічно знімки.

Гори для себе і своїх ідей коли інші й не зрозуміють,

Проте вони багато чого як ти не вміють,

А заздрість поїдає дурачків які жалістю страждають,

Але все одно нічого в собі та навколо не міняють.

Світ не тримається на таких, тож ти будуй,

Коли інші руйнують-ти майбутнє для дітей збудуй.

І ярість не сліпить очей, а лиш прощення приходить,

Коли розумієш що вони покарані і самі себе зводять,

Невинні страждають але чисті зостануться,

Тоді як кати в забутті налаються,

А ти прийдеш додому і мати обіймає,

Вона усе вибачає розуміє і знає.

Там серце бринить де повертається в рідний край

І все закінчиться погане-лиш зачекай!

Далеко від мене ти,

А я в колі самоти.

Напевно ти сумуєш,

Може посміхаєшся,

Думками час марнуєш,

Може ображаєшся.

А може все є не так,

Як я це уявляю,

І тільки губ твоїх смак

Постійно відчуваю.

Якщо сумна зараз ти

Тільки сама з собою,

То знай, що я назавжди

У всіх думках з тобою.

Якщо ти на висоті

І веселишся без меж,

То ти знай що і тоді

Я з тобою поруч теж.

Нехай ти є далеко,

Нехай мені не легко,

Але я точно знаю,

Що ти мене відчуєш

За тим як я кохаю

Ти теж завжди сумуєш.

29.12.2022.

ПРОЩАННЯ

Автобус. Дальня дорога.

Я не хочу прощатися!

Залишся, заради Бога,

Не треба розлучатися.

У мене всередині там

Зароджується негода.

Прощатися потрібно нам.

Ти їдеш, мені так шкода...

28.12.2022.

Завжди самотній часто буваю

І коли з серцем повним надії,

З тугою на схід я поглядаю,

Тоді вдаюсь великої мрії.

А коли я думаю про неї,

У душі зберігаючи дії,

І коли надихають ідеї,

Тоді вдаюсь великої мрії.

А раптом вона, так само як я,

Мріє сидячи в темряві одна?

Тоді нехай пам'ятає ім'я

І нехай мріє про мене вона!

27.12.2022.

Що зі мною?

Тебе нема,

За стіною

Знову зима.

Я питаю:

Чому мрію?

Сам не знаю,

Не розумію.

Ми постійно

Завжди одні.

Дуже дивно:

Навіть у сні

Ти приходиш,

Відразу йдеш.

Поряд ходиш

І не зайдеш.

Я так мріяв…

Мої мрії

Хтось розсіяв

Без надії.

І чому ми

Розлучились,

За три зими

Віджурились?

Вчора ми прощалися,

Всі думки змішалися.

Зрозуміло – плід гіркий,

Визнав долю я свою:

Просто я завжди такий,

Просто я тебе люблю!

26.12.2022.

Колись і ти

Кохання мав,

Від самоти

Бог не спасав.

"Але час є" -

Ти говорив,

Тільки своє

Ти загубив.

Твій храм згорів

І прапор згнив,

Бо ти не встиг

Спасати їх.

Вся кров брудна

Твого тіла,

Лише вона

Постаріла.

Без каяття

Душа твоя,

А у життя

Межа своя.

Упав вінець,

Згас краєвид.

Тепер кінець,-

У тебе СНІД.

25.12.2022.

На пристані стою

І вітер лагідно розвіває волосся,

Я пошепки молю,

Щоб скоріше розцвіло колосся.

Я бачу лодочників що пливуть по Стиру,

Як хвилі відходять кругом навколо

І я вздовж річки іду,

Гордо тримаючи осанку як Зорро.

Цим ранком я з натовпом зливаюсь,

Від споглядання матінки-природи наслаждаюсь

І вдихаю повітря на повні груди,

Бачу людей живущих своїх життям всюди.

Іду неспіша, а люди біжать кудись,

Моя ж душа змивається ввись:

Милуюся фонтаном рукотворним

Й травою зеленою буйною яку оглядаю поглядом томним.

Забуваю про все на світі серед тиші цієї

Або ж серед співу птахів-окутуюся нею:

Природою що спасіння і захист несе,

Вона на поміч в будь-яку мить прийде.

На пристані стою,

А дорога довга жде

І річка така нескінченна в довжину,

Вона мене в свої обійми прийме.

Чаю! Солодкий і пахучий аромат

То з відтінком трав'янистим,

То з квітковим ще намистом,

З запахом кислих і лимонних дукат.

Медом ти усе заграєш -

Скропиш сонячним промінням,

В себе схопиш терпкість літа,

В ставі піну випасаєш.

МАРНЕ КОХАННЯ

Скажи мені, хто винен із нас

У тому, що я тебе не знав,

Що палкий вогонь кохання згас,

У тому, що рок нас роз’єднав?

Адже завжди я був готовий

Тебе милою називати.

Ми мріяли про рай чудовий

І довго не лягали спати.

І як було мені жахливо

Дізнатися про твої вади.

Все кохання було брехливо,

Бо я розкрив всі твої зради.

До всіх почуттів ти холодна,

Пророцтво долі відбулося:

Бо залишилася ти одна

І порятунку не знайшлося.

24.12.2022.

Подорож у синю вись,

Ти лише на мене подивись,

Яка я шалена мчуся на зустріч пригодам,

Передаю естафету відповідальності небогам,

А сама лечу й лечу далеко та скрізь,

Легко чи швидко підіймаюся ввись.

На безкрайні поля де малина росте,

Або в довгі як Дніпро ліси нога забреде,

Куди покладе рука на мапу-я піду,

По містам і тропинам невидимо пройду.

Побачити невідані красоти світу,

Не обійдеться тут і без маленького твіту,

Дізнатися й відчути те що більшість не можуть,

Завжди в гарному настрої і демони внутрішні не переможуть.

Невідоме краще чим заплановане,

На блокнотах і холодильниках закарбоване

І змінюєшся ти коли інше незмінне,

Думаєш про життя: перетворюєшся в нетлінне.

Сонце сяє як твої усміхнені очі

І я біжу в твої обійми з усієї мочі,

Дякую за те що ти є і за твій досвід безцінний,

Час любові твоєї назавжди незмінний.

Тепер далеко я: за тобою сумую,

На все по іншому в житті реагую,

Навчилася цінувати тепло твого серця,

До світла дому твого відкрита дверця.

Нехай сміються з тебе всі,

Ти не така, це я знаю.

Ти житимеш в своїй красі.

Щастя я тобі бажаю.

І я полюбляю твій сміх,

Твоє прагнення до життя,

Ти не знаєш, що таке гріх,

Зберігаєш серцебиття.

Бути красою ще рано,

Нехай сміються з тебе всі.

Ти ждеш героя з роману

І він прийде в своїй красі.

21.12.2022.

Забув я те, що ми з тобою

Бували часто у двобою,

Сварилися мов ніби діти.

Забув я те, що добре було

І ти мене давно забула.

Забув… як треба вже радіти.

20.12.2022.

Вони закривають не лише замки але й серця,

Не зможе прекрасне прийти в їх життя.

Ключ не знайти чи двері не ті,

Промокли під холодним дощем ЗМІ.

Коліщата тріщать та дзвони дзвенять,

А душі опьянівші так солодко бринять,

Заглушаючи біль розчарування й огиду,

Померли предки від стиду,

А нащадки з позором живуть,

Усе необхідне для щастя беруть,

Але пустота надто переповняє,

Їх ідилію гармонійну ламає.

Доброго ранку всім,

Ми різні народи але живемо одним,

Щоб мир був навколо та в душі,

Ми сторонники прекрасного для нашої рідні.

Одне слово і один подих силу мають,

Вони зцілюють або розрушають,

Так чи інакше а кожен є особистість

Й по ділах своїх проведемо в пеклі чи в раю свою вічність.

Підтримаємо правду а зло переможемо,

Дивитися на кровопролиття більше неможемо,

Нехай скінчаться страждання та біль,

Поставимо любити й прощати собі за ціль,

Чужого не брати і свого не цуратись,

Всередині мир зберегти-не ламатись,

Мати благає і розтерзана Батьківщина,

Росія біжи геть подалі від гріха: закликає Україна.

Європа чи ж ти не така як ми,

А коли просили допомоги-відмовляли,

Ми ж з радістю ваші реформи приймали,

Щоб діти кращого життя мали,

Коли ми б могли то не просили,

Але вже й самі справилися: усе зрозуміли,

Ми честі як ви не втрачали,

А ви совість потрохи і людяність в собі вбивали.

Нелегкі часи показали хто ворог а хто друг,

В руках тримаємо один плуг,

Але кожен оре окремо наче так треба

І от за вами сурма гнівна іде з Неба,

Чути її з далечінь і Визволитель іде,

Він українським матерям синів поверне.

Чи людяні ми: от в чому питання,

Хто відповість на нього «так» без вагання?

Часіки тікають-розмову ведуть,

Солдати з війни додому ідуть,

Героїв родина радісно зустрічає,

Країна медалями почестями нагороджає.

Справедливість торжествує-негідникам кінець,

По ділам їх воздав Господь вінець,

Надія є навіть в пекельні віка,

коли душа не цурається добра,

коли ми боремося і терпимо біду,

здолаєм зло пробираючись крізь пітьму.

Хоч зло не впізнаєм,

Але з розуму не зійдем,

Ми остаємося такими як завжди

І ведемо бій з висоти,

Ми відкриваєм істину нову,

Ламаєм стереотипи й табу.

Літаки на небі зустрічаються,

Але дороги в них паралельні,

Не побачаться не залюбляться,

Ніхто їм не дасть купони привілей ні.

Все так суворо у житті коли не випадає шанс,

Нелегка тоді доля й подорож в Прованс,

Любов на серці і на устах,

Мрії солодкі бурлять у снах,

Але недосяжна далека як обрій,

Перешкод багато на шляху як рій.

Не одинокі коли є один в одного,

Але вчинки не показують прогресу жодного,

Тоді в душі погода гірша урагана,

Сплутала дівчинонька ворота і стала путана.

Люди як ті літаки порозумітися не можуть,

Не чують-далекі від цілі єднання,

Думають ніхто не цінує їх намагання,

Печаль від самотності огортає,

Ніякий перпендикуляр їх не примиряє,

Так все обстоїть у стосунках багатьох людей,

Не віднайти їм до Раю дверей

Те, що любиш, ти не кажи,

Адже на землі є й обман

І там, де були дві межи,

Залишився один туман.

Хочу бути один, повір,

Не можу я серед людей,

Один залишусь я як звір

І це для мене апогей.

Так, добре було з тобою

Сперечатися не буду,

Лише постійно такою

Тебе навіки забуду.

Не потрібен вже життя шум -

Я припустився вигнання.

Один тепер я серед дум

Перенесу це страждання.

19.12.2022.

Закінчився день,

Я так втомився.

Тихий звук пісень,

Знову з'явився.

Йду до багаття

Де є розмова.

Друзі як браття

Сидять там знову.

Грає гітара,

Не скоро зоря.

Кохана пара

Як у вівтаря.

Біля багаття

Всі колом сидять

Друзі як браття

І всі гомонять.

Хтось із них курить,

Хто тихо мовчить,

Таємно любить,

А де хто кричить.

Ось і я присів

Ближче до вогню,

Друг дає приспів

Пісні про брехню.

У свої думки

Я занурився,

Питають дівки:

Що зажурився?

Полум'я горить,

Сильно палає.

Навпроти сидить

Дівчина сяє.

У думках її

Хочу літати.

Всі мрії свої

Їй передати.

Сидить як квітка,

Та гріє долонь,

Дивиться рідко

І через вогонь.

Та хто ж вона є?

Як звати її?

Взяла все моє

І мрії мої.

Але пришкандибав

Хлопець не з журбою,

Її за руку взяв,

Повів за собою…

І лише один

Залишився я

До тихих годин

Як зійшла зоря .

Буду зопалу,

Слати прокляття,

І до попелу

Згорить багаття...

18.12.2022.

Я не буду сильною,

Не зможу боротися.

Віра моя догоріла,

Сміливість зникла моя.

За нитку надії, я так хапалася,

Та підступно вона відірвалася.

Хоча не значить що я здалася

І сили свої я незнаю,

Я досі сміюся, радію, живу

Та одночасно боюся й втираю сльозу.

Я просто втомилась,

Зненацька та втома, підла й важка

Але знаю що впораюся

Переможу її я

С чєво начінаєцца родіна?

С украдєних назв та імьон

Страна - нє страна, а пародія

С загарбаних, дікіх плємьон.

А может ана начінаєцца

С бажання загарбати все.

Бажання нікак нє канчаєцца,

І їх вже віками несе.

С чєво начінаєцца родіна?

З брехні і про себе й про всіх.

Страна - нє страна, а уродіна.

З якої й сміятись не гріх.

А может ана начінаєцца

Із лаптєй, онуч і зі щі?

Історієй ето щітаєцца.

Історію ету учі.

Так чєм же закончіцца родіна?

Возвратом ісконних зємєль!

Вам хватіт, убивцям і злодіям

На кладбіще і на бордель.

Там ваша стіхія ісконная!

Про скрєпит там будєтє пєть.

Ви - маса убивча й зловонная!

Від світу вас слід запєрєть!

Як же мене бісять ці поети,

Шо пишуть правду– правда коле очі!

То вже й очей немає, я сліпа...

Не бачу інших, бачу тільки гроші.

Я глуха, жорстока, нерозумна,

Бо не чую, як кличе людина,

А як почую– холодом відповідаю,

Як ніж у спину. Навіть, якщо дитина.

Скажешь, я погана? Ну, не знаю.

Визнай, ти і сам не краще.

Не повіриш, але є у мене серце,

Я не сталева. І я, буває, плачу.

Немов фенікс в воді

У своїй голові

Я жила。

Немов риба в вогні

Відчувала свої

Почуття。

Врятувавши себе

Від своєї ж біди，

Відійшла я від сна。

Та реальність життя

Нагадала мені，

Що полон у пітьмі

Своїх диких думок

Був спасінням від мук

Полонених зірок。

З першого дня війни я не фарбую волосся.

Гучно крокують дні в димну розпечену осінь.

Впевненість в "завтра" хтось висмоктав через стернину.

Вересень, ніч – і ти думаєш про Батьківщину.

Слухаєш постхардкор вранці, не випивши кави.

Смугами сіє дощ, ти почуваєшся жваво.

Знаю, тобі болить, тільки тримаєш в собі це.

У чужім краї я не віднайду ніяк місце.

З першого дня війни ти – волонтер і фотограф.

Від мовчазних світлин бридко на серці і вогко –

У них сховали плач, біль і безсмертні обличчя,

Пікселі, як живі — гнуться, блищать, наче кличуть:

"Воїне, не шкодуй ворога, швидше помстися!" –

І стає довшим день, і стають глибшими риси,

І стає гострим зір, і стають тихими кроки,

І стає впертим гнів, і стає Всесвіт широким...

З першого дня війни я почуваюсь розбито.

Варто себе тягти вгору, як до сонця квіти

Линуть, в теплі ростуть вільно і мов безупину.

Знай, що тут кожен впав до того, як став сміливим.

23.09.2022

Ти прокинулась вранці не з будильником – з жахом від вибухів.

Це не сон, моя ненька, – підлий напад з великої літери.

Ні, не стримуй свій відчай. Дай емоціям назву й призначення.

Не знецінюй жахливе, зберігай врівноважене бачення.

Ти у сутичці лиха: війна – зовні, всередині – паніка.

Маска і антисептик, у кишенях засушені пряники.

В твоїм крихітнім серці Україна і люди, що виживуть!

Розгортаєш сюжети у віршах під снарядами хижими.

Тебе вже не хвилюють власні втрати, любовні історії.

Коли ворог в країні – не до сну і не до меланхолії.

Боротьба ще триває – котрий день ворог здійснює тріщини.

Але ми не здамося! Наглу силу диявола знищимо!

Мирний Харків і Київ,

Донбас, захід – це стане реальністю!

Україна – це вільна, суверенна і цілісна нація!

25.02.2022

24-те лютого, 10-те жовтня –

Два переломних моменти у моїй свідомості.

Чи ви змогли відрізати усе російське

Від своїх щоденних звичок назавжди і повністю?

Від ютуб-каналів, фільмів, плейлистів відкинули

Те, що спонсорує смерті у Одесі, Києві,

Запоріжжі, Львові, Сумах, Вінниці, Полтаві,

На Донбасі?... Навіть більше — у твоїй державі.

Ви зреклися рос.озвучки, всіх кацапцьких пабліків,

Щоб не стати несвідомо потаємним зрадником?

Економіка логічна: фрішне лиш повітря,

Тож перегляд – це купюра в нашому столітті.

Відірви усі присóски, які живлять чудище!

Будь обачним в кожнім кроці – тоді правда буде ще,

Будуть люди, буде воля, буде Україна

Жити, а росія зітре до судин коліна.

24-те лютого, 10-те жовтня –

Два переломних моменти у моїй свідомості.

Я вже давно відрізала усе російське

Від своїх щоденних звичок назавжди і повністю.

11.10.2022