Зомбі-Україна

Оновлення від 21 травня 2023 року. Я його пишу зі своєї землянки одночасно і далеко недалеко від передка. Я вгадав майже всі події, які описав в цьому тексті, лише трохи не вгадав терміни, сорі. Я зараз якнайточніше розумію, що час для продовження цієї історії ще не настав, бо насправді це лише історія про початок. Тримаймося і приємного читання.

Підпис: солдат ЗСУ, номер обслуги, Роман Онишенко.

Від автора (з першої редакції)

По-перше, автор ніколи не бував у тих вигаданих ним країнах, областях, містах, містечках та селах, про які пише. Усі дійові особи та події – вигадані. Ні з ким з прототипів героїв автор не знайомий особисто. Отже усі збіги – то лише збіги, що виникли випадково в хворобливій уяві автора, і ніхто не має тут обіжатися.

По-друге, в книжці є матюки, сцени откровєнної жорстокості, сцени куріння і пиятики, а також зображення процесів прийняття різних речовин, що міняють людям свідомість.

Тому цю книгу заборонено читати: вагітним дівчатам та молодицям, дітям до 18 років, деяким дітям до 40 років, усім впєчатлітєльним, вегетаріанцям, набожним і богобоязненим людям, пенсіонерам з нестійкою психікою та в расії.

І ще одне. Книгу писано на запорозькому діалекті нашої рідної солов’їної. Також використані унікальні слова з Миколаївщини, Херсонщини, Одещини, Дніпровської області та Полтавської землі, де автор частенько бував останні два роки. Хто хоче перевірити, будь ласка, на машину – і вперед по селах. Як хто скаже, що то все писано на суржику, то нехай йому Бог Наш Отець допомагає, Син Його - Пророк Наш Тарас захищає, і Мати Наша – Земля через силу носить.

Приємного вам читання!

Над проектом працювали:

Автор обкладинки та ілюстрацій - Павло Курило.

Запис і звукорежисуру аудіоверсії здійснив Станіслав Горпинич.

Трейлер зібрав Олег Бірюков.

Дякую всім, хто допомогав з релізом і розповсюдженням паперової версії

А тепер серйозно. (З другої редакції)

Шановний читачу, щоб написати цю книгу, мені треба було набратися вражень, які шар за шаром відкладалися у подорожах реальною Україною протягом двох років від початку російської агресії. Загальна відстань цих мандрів склала більше ста тисяч кілометрів. В них я бачив купу цікавого: людей і нелюдей, покинуті і процвітаючі виробництва, бачив як виглядає війна у тилу, відчував як наче неквапливо продовжується життя, а насправді люди переймаються лише одним — своїм майбутнім на тлі загальної невизначеності. Я простояв десятки годин на великих і малих дорогах, пропускаючи довгі поховальні процесії.

Більшість відвіданих мною сіл справляють гнітюче враження. Це компенсується поодинокими прикладами, як можна жити насправді. І я бачив, що ми можемо бути іншою країною, як українці вже вміють класно жити і працювати, дбати один про одного, допомагати армії, будуватися і розвивати свої селища за рахунок сучасних технологій. Але ці приклади не є масовими на противагу занепаду, що панує в більшості областей.

Тому і з’явився цей світ недалекого майбутнього — Зомбі-Україна. Цей світ майже такий самий як і нинішня країна, але таки відрізняється: він трохи збочений, трохи незвичний і незручний — ще менш комфортний, більш містичний. Але в ньому є головне — люди, які вже знають, як боротися проти зомбі, опиратися їм, як змінити ситуацію на свою користь.

Жанр книги — анархічний за своїм змістом агрозомбіпанк. Це не антиутопія чи постапокаліпсис за означенням, скоріше навпаки — все буде добре, тільки з тяжінням до притаманного українській нації анархізму. Так, думаю нас чекає саме анархізм, бо справжня демократія для нас то поки розкіш. Я так вважаю, бо бачив, як в реальних селах люди дають собі раду самостійно, без держави і всупереч її законам, і робили це ще до початку децентралізації. Їм це вдається за рахунок лише одного фактору: задля виживання вони стають сильні, опановують мистецтво захищати себе і свої села, нарощують власну міць. В усіх розуміннях.

Хочете нормальної країни? То читайте і думайте, як не скотитися до рівня території, описаної в книзі, щоб потім героїчно не долати виклики альтернативного майбутнього.

З повагою, автор.