Розділ Перший. Операція

Привіт, земля моя благословненна

Пробуджена, закохана, у співі солов’я

Це я, та сама донька смарагдового лона

Щаслива, неприборкана, твоя.

Sarah Burns

“Коли я розплющила очі, я не відчула абсолютно нічого. Скільки часу я проспала після усього, що відбулось? Це те, що я би хотіла згадати.

— У-у-у-у! – Звук відпливаючого корабля нагадав мені про присутність портового міста. Загальна анестезія поступово сходила і я почала розпізнавати гіркий присмак у роті, неначебто там розклалось тисяча тарганів. Руки потроху звільнялись від оніміння, через що з пальців до плечей скакали електричні імпульси. Я захотіла потерти долоні одна об одну, щоб зупинити цей дискомфорт. Неподобство, коли німіють руки. Мені стало страшно, бо на мить я перестала відчувати речі на дотик. Напевно, це не повинно мене лякати, бо останнім часом я взагалі нічого не відчуваю.

Змусивши себе поворухнути пальчиками ніг, я враз відчула пронизливий біль в м’язах шиї. Шкіри на обличчі неначе не існувало. Уявляю, яке там все перекроєне, коли згадую малюнки ліній як трафарет, що зробив мені Якоб перед операцією. Не знаю, чому я відразу не відчула цього, як тільки прокинулась. Найсильніший і найнеприємніший біль завжди помітний в останню мить. Мені не звикати: це дванадцята пластична операція і вона настільки болісна тепер, що я молю Господа, щоб вона була остання. Більше не хочу. Якось люди живуть усе життя без хірургічних втручань не комплексуючи ані стосовно свого обличчя, ані свого тіла.

Не хочу думати, що буде далі. Я занадто багато планувала всього у своєму житті, але все одно вийшло не так, як я хотіла. Для кого я жила ці тридцять три роки?”

Думки Сари перебив Якоб. Лікар, що увійшов до спочивальні виглядав трохи змученим, але очі блищали бадьорістю чи то від першої кави зранку чи то від захоплення результатами своєї улюбленої роботи. Блакитні очі, погляд яких був сповнений ентузіазму, дещо не суміщаються з сивиною коротко-стриженого волосся.

– Привіт! Ну як пройшла перша ніч? – підійшов він до Сари, розглядаючи зблизька її порубцоване обличчя.

Він знав, що Сарі буде важко говорити.

– Нмльно… – Сара намагалась ворушити вустами, але вирішила не ризикувати і не докладала великих зусиль. Вона була впевнена, якщо бодай одним м’язом ворухне зараз, її обличчя розповзеться на шматочки неначе аптечна марля.

– Все, все я забув, що тобі не можна. На, ось, краще напиши, якщо маєш якісь скарги. – Він підсунув планшет до Сари разом зі стилусом.

Сара сперлась на обидві руки і з першої спроби підвелась у напівсидяче положення. Вона відмітила м’якість стінки над ліжком, як в готелях. Так було зручно спертися спиною.

Сара нашкрябала: “F*ck off!” Вона знала Якоба усі ці роки ще з першої операції п’ятнадцять років тому. І вона знала, що почуття гумору в нього бездоганне. Його регіт був таким гучним, що він міг збудити пацієнтів під час операції від загальної анестезії.

– Ох, Сарочко! Тобі не звикати, але скажу чесно, ця трансформація серйозніша за твої попередні операції. Щоб ти побачила бодай якийсь результат, все має добре зростись не раніше місяця, а рубці повністю зійдуть не менш ніж за три. Врешті решт, це і добре, ти казала – тобі немає куди поспішати. Прошу не бити на сполох із виступами, а тим паче із турне в цей час. Ти написала багато пісень, які заряджають енергією на танцмайданчиках, за це ти маєш достатньо любові публіки, щоб дати собі змогу відпочити.

За Якобом цікаво було спостерігати під час того, коли він перевіряв тиск та знімав катетер.Така патетична промова під час звичайних побутових речей змусила Сару видати якийсь дивний звук, схожий на мугикання. Її зсередини вкололо в грудях, коли вона почула це. “Як він сміє оцінювати мої пісні?” Їй досі було непросто змиритись з оцінками сторонніх стосовно її творів. Все ж захисний механізм спрацював і це мугикання опинилось її сміхом.

– Так-так! Я звик до цих звуків. Рекомендації по відновленню, до речі, я вже надіслав тобі електронною поштою. Сарочко, тільки читай їх час від часу будь ласка і нічого не пропускай. Завтра ми тебе виписуємо, а від тебе я чекаю фото для звіту. Роби їх по можливості щодня, але якщо зробиш пару разів на тиждень, також підійде. Раз на тиждень відео – обов’язково. Це мені потрібно для того, щоб я бачив, як усе загоюється у русі. Твій чудовий стан – мій пріоритет.

Інколи Сару дивувало, як у лікарів вистачає стільки енергії на кожного пацієнта. Чи не хочеться їм просто в один момент сказати: все, досить. А якщо скажуть, то хто це зробить замість них. Та з іншого боку, жертвувати своїм життям добровільно заради добробуту інших це і благо служіння і покарання неволею. Втім, це їх вибір, це вибір Якоба і Сару це не могло не захоплювати і надихати. “Якби у мене лишалось стільки ж енергії для кожної моєї пісні. Та зараз жодної мелодії немає в голові.”

Сара стримала себе від додаткових звуків, схожих на сміх. Зробила вигляд, що все зрозуміла, бо поважала роботу Якоба. Вона повернула до нього планшет для розряду обстановки. На ледь збавленому яскравості екрані виднілись ті самі слова, що вона написала декілька хвилин назад: “F*ck off!”

Якоб забрав планшет і поцілував її руку.

– Бувай, люба! Побачимось на вечері і будь ласка, не порушуй правила перебування у лікарні. – показав він на знак “паління заборонено”. – А поки пройдись територією, погуляй, згадай, як у нас гарно.

Сара сіпнула головою, мовби не розуміючи, про що він говрить.

– Чудово ти все розумієш! – сказав Якоб і тицьнув пальцем ще раз на значок біля балкону. Там в червоному колі з лінією навскіс була намальована цигарка, а під нею напис: “No smoking!” Сара кинулась за планшетом, щоб написати ще фразу з перцем, але схаменулась, бо він вже давно був у Якоба. Вона лиш махнула рукою, мовляв, “йди звідси”.

– Bye-bye! – промовив Якоб заливаючись дзвінким сміхом і випорхнув зі спочивальні.

***

Сара почала перевдягатись з шовкової піжами у спортивний костюм,який коштував приблизно стільки, скільки отримує найдосвідченіший електромеханік Нью-Йорку за тиждень. Сама ж думала: “Пора здихатись цього брендового лайна. А поки що йду гуляти в тому, що є. Не ходити ж голою. Хоча так було б краще.” Сара завжди думала, що брендовість – це обмежене мислення. Їй хотілось бунтувати, носити те, що носить більшість, хоч навіть масмаркет. Та найбільша її мрія це був власноруч зшитий одяг, лише для себе.

Дзеркал навколо не було. Це спеціальне правило саме цієї клініки, щоб пацієнти не панікували. “Моя операція не настільки вже і тяжка!” заспокоювала себе Сара, розтягуючи горло жовтої кенгурушки, щоб одягти її на голову так, не щоб не торкатись пов’язки навколо голови, а особливо швів на обличчі. На столі стояв графін з водою. “Здається, це не скло, а кришталь.” На сонці заломлення світла, що проходило крізь стінки графіну створювало веселки на столі. Сара й забула, коли бачила справжні веселки. Біля графіну стояли білі лілеї, що пробивали її носові рецептори і заповнювали усю кімнату своїм ароматом. “Ну і сморід. Мене зараз знудить. Пошвидше б на вулицю”.

Сара взула кросівки вартістю трьох тижнів роботи того ж електромеханіка, зачинила за собою двері та дуже повільно, відчуваючи кожен крок у м‘язах та суглобах, пішла по коридору.

Кедри в тандемі з екзотичними пальмами нагадали їй дитинство. Вона вдихнула аромат сололного морського бризу, що оточував узбережжя і безцільно почала блукати парком клініки, очікуючи години обіду. Усі стежки вздовж і впоперек парку навколо центру пластичної хірургії були досліджені.

“Ось я і знову тут. Мені немає куди поспішати, ніяких рейсів, десятків антибіотиків та препаратів, ін’єкцій для пришвидшування загоєння, бо за короткий час не починається наступне турне, як раніше. Ніякого поспіху. Тепер я сама. Зовсім сама. Як добре, що ніхто не знає про моє перебування тут. Якоб думає, що це мій новий образ, який в черговий раз запропонував продюсер. Спираючись на його професіоналізм, що він як і належить усім лікарям, вміє зберігати таємницю між пацієнтом і лікарем. Чого мені вартувало відірватись від папараці, коли я сідала в літак до Тель-Авіву. Тоді вони не знали, що це востаннє коли вони бачать мене в знайомій для них іпостасі. Якби ж знали, усі шпальта вже писали би: “Сара Бьорнс летить у відпустку: оздоровлення чи зміна іміджу?” Мене ніколи не бентежило, що поступово люди в шоу-бізі змінювали свою зовнішність. Усе починається з безтурботних філерів, потім підкачка губ, ботокс, далі – важка артилерія: збільшення цицьок, бразильські сідниці і т. д. В який момент наступає перехід від легких уколів до складних операцій – невідомо. Можливо, це наступає тоді, коли ти входиш у близький контакт з лікарем. Бо є відчуття, особливо у відомих людей, що це єдина людина, якій ти можеш довіряти. Саме тоді ти відчуваєш, що він бажає кращого для тебе, але не менше не більше, він просто робить свою роботу, за яку отримує гроші. Виконує твої забаганки по самоствердженню через часткову або повну зміну зовнішності.

На цей раз – дуже різкі зміни, але переживань мінімум. Начхати, що буде. Відсутність дзеркал мене заспокоює. Як добре, що поки я не бачу себе. Принаймні, я вже ніколи не буду Сарою Бьорнс. Я не знаю, хто я тепер.”

У Сари загурчав живіт. Вона ходила з руками в кишенях штанів, повертаючи вертячи головою і згадуючи, де ж тут їдальня. По стежці назустріч йшла пацієнтка після ринопластики і на вигляд їй було не більше дев’ятнадцяти років:

– Перепрошую, а де в нас буде обід? – запитала дівчина вгадуючи Сарині думки. Здавалось, вона навмисне завела цю тему, щоб просто зачепитись за корисне знайомство.

Сара мугикнула, показала пальцем в небо, і цей жест мав бути зрозумілий як “зараз, хвилинку, я подивлюсь по телефону”. Натомість, Сара скористалась можливістю відчепитись від неї та написала в нотатках: “Я і сама не знаю” та повернула екран до дівчини.

– А, перепрошую – сказала та, прочитавши.

І Сара було лише відвернулась, щоб йти назад в приміщення, як та наздогнала її та запропонувала:

– А давайте тоді разом підемо шукати? Ходімо, запитаю на рецепшені разом з вами. Ви ж не можете говорити, бідненька…

Сара стримувала роздратування від наївності дівчини та вона не противилась і вони пішли разом до клініки. “Так, саме так, я не можу говорити і ти мала би про це знати, бо в тебе так само перебинтований ніс.” Втім, роздратування різко змінилось жалем, коли Сара згадала себе такою ж молодою, але як швидко вона стала тоді жертвою бізенсу краси: “Цікаво, як далеко зайде ця мала?”

Це знайомство дуже доречне, подумала Сара. Їй було радісно від того, що це перша пересічна людина, яка її побачила після операції і не впізнала її. Вперше за тринадцять років її сценічної кар’єри до неї звернулись не як до всесвітньо відомої співачки Сари Бьорнс, а просто як до перехожої незнайомки.

– Стійте, я хочу палити. – Сара схопилась за можливість злиняти.

– Звісно, лишайтесь. Я сама запитаю. – молода жінка сяяла зсередини і ніяково кивнувши, побігла виконувати наказ своєї нової старшої знайомої. Сарин план не спрацював.

І тут Сара рапотово відчула, що ця дівчинка хотіла материнської підтримки, ствердження правильності її дій. Вона чіплялась за шанс подружитись з кимось таким, як Сара, яка могла би дати їй поради стосовно підтримки зовнішньої краси після пластичних операцій.

“Ну що вона хоче від мене: щоб я їй розповіла про те, як зрощуються пошматовані рештки обличчя? Як врешті хочеться зняти імпланти з грудей? Хоча, можливо, реальність спинила би її від поспішних рішень в майбутньому лягати під ніж заради тих, хто ніколи тебе не цінуватиме.”

Сара допалювала цигарку і поки її попутня не вибігла з доповіддю про те, що вона знає місце і меню обіду, вона дала собі обіцянку не зближуватись ні з ким з нових знайомих з міркувань приватної безпеки. Це може бути агент, який хоче розповісти всім, що насправді знає, де Сара Бьорнс і як вона тепер виглядає. Тому, коли вони з рино-дівчиною вийшли на терасу ресторану, Сара розповіла їй “правдиву” історію про автокатастрофу, в яку вона потрапила і їй довелось йти під ніж, щоб виправити жахливі дефекти тіла та обличчя від пошкоджень. Вона сподівалась налякати малечу та позбутись її компанії вже після обіду.

Щоб вподобати цю частину, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.

Вподобати!
Щоб залишити коментар, необхідно зареєструватись на сайті або увійти, якщо ви вже зареєстровані.